Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Луї́ш Ваш де Камойнш, або Луї́ш Ваш де Камо́йш (порт. Luís Vaz de Camões, МФА: [luˈiʒ ˈvaʒ dɨ kaˈmõj̃ʃ]; 1524 — 10 червня 1580) — португальський поет, драматург, найзнаменитіший письменник країни. Один із класиків світової літератури в ряду з Гомером, Вергілієм, Данте Аліг'єрі, Вільямом Шекспіром. Автор національної епічної поеми «Лузіади», сюжети якої лягли в основу багатьох творів португальської і світової культури. Написав багато ліричних та драматичних поетичних творів португальською та іспанською мовами. Філософська робота — «Парнас Луїша Ваша» (порт. O Parnaso de Luís Vaz) втрачена. Похований у Монастирі єронімітів. За заслуги у прославленні Португалії португальську мову часто називають «мовою Камойнша».
| Луїш де Камойнш | ||||
|---|---|---|---|---|
| порт. Luís Vaz de Camões | ||||
 | ||||
| Народився | 1524 Португалія | |||
| Помер | 10 червня 1580 Лісабон, Португалія | |||
| Поховання | Монастир єронімітів | |||
| Країна |  Португальське королівство | |||
| Національність | португалець | |||
| Діяльність | поет | |||
| Сфера роботи | поезія[1] і драма[1] | |||
| Alma mater | Коїмбрський університет | |||
| Мова творів | португальська | |||
| Жанр | поезія | |||
| Magnum opus | «Лузіади» | |||
| Конфесія | католицтво | |||
| Рід | d | |||
| Батько | d | |||
| Мати | d | |||
| Родичі | d | |||
| | ||||
 Луїш де Камойнш у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Біографія
Ранні роки
Відомості про життя Камойша надзвичайно мізерні та іноді суперечливі. Вважають, що Камойш народився в 1517 або в 1524 році, ймовірно в Лісабоні. Він походив із старовинного і багатого галісійського роду, один з членів якого, Васко Пірес де Камойш (порт. Vasco Pires de Camões), в 1370 році емігрував із політичних мотивів до Португалії. Він був відомий не лише як хоробрий воїн, але і як блискучий поет-трубадур. Дід поета по материній лінії, Антан, був одружений з родичкою Васко да Гами. Згідно з деякими джерелами, мати Камойнша, дона Ана (порт. Ana de Sá e Macedo), померла дуже рано; його батько, Сімон (порт. Simão Vaz de Camões), одружився повторно і виїхав до Індії як капітан корабля. Поблизу Гоа корабель потрапив в кораблетрощу. Незабаром після цього батько помер, однак звістка про це дійшла у Лісабон лише в 1553 році.
Освіта
Своє дитинство Камойш провів у товаристві дбайливої мачухи, під опікою дядька, дона Бенто, вченого ченця-аскета. Камойш вчився в Коїмбрі, спочатку в монастирській школі, потім в університеті, де набув знання мов, прочитав багато давньо- і новолатинських, грецьких, іспанських, італійських і португальських поетичних творів, проштудіював історію — як загальну, так і вітчизняну. У 1537—1542 роках, протягом навчання в Коїмбрському університеті, Камойш почав писати власні твори, примикаючи у своїх перших дослідах до школи Франсішку Са-де-Міранда, але вже тоді в нім була помітна любов до всього народного — легенд, казок, прислів'їв, пісень і романсів. Імовірно, до університетського періоду його творчості відносять комедію «Амфітріон» (порт. Anfitrioes).
Після університету
Любовний епізод у його житті спричинив за собою сварку з дядьком, унаслідок чого Камойш залишив університет, не отримавши вченого ступеня. Близько 1542 року, примирившись з дядьком, Камойш вирушив шукати щастя до Лісабона. Тут він отримав місце домашнього вчителя в будинку графа Норонья. Вперше побачивши в церкві у 1544 році фрейліну королеви Катерину де Атаїде (порт. Caterina de Ataíde), дочку високопоставленої придворної особи, Камойш негайно ж пристрасно закохався в неї. Бажання частіше бачитися з нею спонукало Камойша клопотати про доступ до двору, що і вдалося йому завдяки сприянню графа Норонья. Як поет-імпровізатор, драматург, режисер і актор у влаштованих ним спектаклях під час придворних святкувань, Камойш мав можливість відзначитися у присутності коханої, частіше бачитися з нею і шукати взаємності. Любов його не залишилася таємною, вона викликала обурення сім'ї де Атаїде. Заздрісники і суперники втягнули поета у сварки і неприємності, і на початку 1549 року Камойша за наказом короля вислали з Лісабона.
Військова служба
Важке матеріальне становище змусило його вступити на військову службу. Його призначили до гарнізону Сеути, він хоробро бився у випадкових сутичках, втративши тоді праве око. Після двох років військового життя Камойш повернувся в 1551 році до Лісабона. Під час церковної процесії він важко поранив високопоставлену придворну особу і його посадили до в'язниці. Слідство тривало 9 місяців, і хоча король Жуан III помилував поета, але лише за умови від'їзду Камойша на службу до Індії. У березні 1553 року він відплив рядовим матросом до Гоа. Під час шестимісячного плавання, як і під час перебування у в'язниці, Камойш писав перші пісні епосу, що прославив його. В Індії він бився у декількох битвах (у Малабарі), потім провів понад рік у Гоа, писав вірші, брав участь у подорожі до Мекки. Під час діяльного і повного пригодами життя в Африці та Індії сам поет, як він писав в «Лузіадах» про Цезаря, «брався то за меч, то за перо».
Його призначили в 1556 році до Макао на досить високу адміністративну посаду — доглядачем майна відсутніх і зниклих безвісти осіб у колонії. Камойш закінчив на Гоа «Лузіади», але скоро після цього один з тимчасових комендантів Макао звинуватив його в провині по службі та відвіз з собою полоненим на кораблі. Буря розбила цей корабель, який пішов на дно біля берегів Камбоджі; поету вдалося не тільки врятуватися самому, але й врятувати рукопис «Лузіад». Діставшись Гоа, він зажадав суду і його виправдали. Після різних інших пригод Камойшу вдалося нарешті «з хворим серцем і порожнім гаманцем» повернутися на батьківщину в 1570 році.
Ще в Гоа, у 1561 році, Камойш отримав звістку про смерть своєї коханої; сила і тривалість його горя була відчутна у його численних віршах.
Останні роки
У 1570 році Камойш добрався до Лісабона, де почав клопотати про публікацію «Лузіад». Юний король Себаштіан I, прочитавши поему, призначив поетові довічну пенсію, невелику, в 4 рази нижче, ніж середній дохід тесляра, а все ж таки вона врятувала Камойша від злиднів. У 1572 році поема, що оспівує відкриття Індії Васко де Гамою, з'явилася в пресі. Камойш присвятив її королеві Себастьяну. Гроші пенсії Камойшу приносив хлопчик-слуга, привезений з Мозамбіку, який збирав милостиню на вулицях Лісабона. Не зважаючи на те, що поема викликала загальне захоплення, творцеві «Лузіад» довелося доживати свої дні в бідності; до неї приєдналося горе про втрату незалежності Португалії. «Я вмираю не тільки у вітчизні, але і з нею разом», — вигукнув поет у листі до свого друга.
Захворівши на чуму, поет помер 10 червня 1580 року, і його поховали в церкві святої Анни. 16 років по тому поставив на тому місці, де вважали місце знаходження могили Камойша, надгробний камінь з написом. Проте великий лісабонський землетрус 1755 року вщент зруйнував церкву святої Анни. У 1855 році імовірні останки Камойша зібрали і перепоховали, а в 1880 році, перед урочистим святкуванням трьохсотліття смерті Камойша, ці останки, так само як і останки Васко да Гами, перенесли з королівськими почестями і поховали в Монастирі єронімітів у Белені — одному з районів Лісабона: труна з прахом Васко да Гами — ліворуч, а з прахом Камойша — праворуч гробниці короля Себаштіана I.
Спадщина
У поемі «Лузіади» Камойш оспівав нащадків Луза — друга або сина Бахуса, який, по оповідях, поселився в Португалії і був там королем. Поема складається з 10 пісень, що містять в собі 1102 октави. Жоден з європейських народів не має національного епосу, подібного «Лузіадам». Камойш оспівав усе, що складає славу португальців, усі видатні історичні події; він розповів про відкриття Васко да Гами, вплітаючи в розповідь епізоди з колишньої та пізнішої португальської історії. Гарячий патріот, Камойш прагнув обезсмертити героїчні подвиги і національні традиції своїх співвітчизників. З красою вірша поема Камойш відтворила вірну передачу фактів, тому Камойша можна назвати ще й найкращим істориком своєї країни. Камойш — великий майстер описувати картини природи, особливо йому вдався опис моря. «Португальський Гомер» був також і чудовим ліриком: у його ніжних і граціозних піснях, одах, елегіях і еклогах відбивається все його нещасне життя.
Першу збірку віршів Камойша «Ритми, поділені на п'ять частин» (порт. Rythmas, divididas em cinco partes) опублікували вже після його смерті, у 1595 році; другу частину «порт. Rimas» — у 1616 році. У молодості Камойш написав три драматичні п'єси: «Цар Селевк» (порт. El Rei Seleuco), «порт. Filodemo» і «порт. Os Amphytriões», що не мали тривалого успіху за часів його життя.
Поему «Лузіади» Камойша переклали всіма європейськими мовами, навіть по декілька разів; так, наприклад, французькою існує щонайменше 9 перекладів. Українською мовою поему переклав Михайло Литвинець.
Життя Камойша надихнуло багато поетів і драматургів: , . Особливо відома поема Алмейда Гаррета «Камойш», останні строфи якої містять у собі жорстокий докір співвітчизникам за гірку долю поета. У XXI столітті слава Камойша надзвичайно велика в Португалії. Гарячий патріотизм, яким пройняті «Лузіади», багато сприяв пробудженню португальської національності в 1640 році. За рішенням парламенту, в 1860 році в Лісабоні спорудили пам'ятник Камойшу — статуя роботи Вітора Баштуша. Музей Луїса Камойша (порт. Museu Luís de Camões) відкрили в Макао.
Примітки
- Czech National Authority Database
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- . World Digital Library. 1800-1882. Архів оригіналу за 17 грудня 2015. Процитовано 2 вересня 2013.
Література
- Камойнш, Луїс де. Лузіади: Поема [ 28 лютого 2019 у Wayback Machine.]. / Перекл. з порт. М. Литвинця; Передм. О. Гончара; Післям. О. Алексеєнко. — К.: Дніпро, 1987. — 447 с.
- John Adamson, «Memoirs of the life and writings of Luis de Camoens» (Лонд.)
- A. F. de Castilho, «Camões, Estudo histórico-poético» (Лісаб., 1863)
- J. M. Latino Coelho, «Luiz de Camões» (Лісаб., 1880)
- Каштелу Бранку Камілу, «Luiz de Camões» (Порто-е-Брага, 1880)
- Гарретт Алмейда, «Memórias Biográphicas» (Лісаб., 1881-84)
- С. v. Reinhardstoettner, «L. von С.» (Лпц., 1877)
- Брага Теофілу, «Bibliographia Camoniana» (Лісаб., 1880)
- Clovis Lamarre, «Camoens et les Lusiades» (П., 1878)
- Burton, «Camoens, his Life and the Lusiades» (1886)
- Loiseau, «Histoire de la littérature portugaise» (1886)
- Wilhelm Storck, «Luis de Camoens Leben» (Петерб., 1890).
Посилання
- Камоенс, Луїш Ваз ді // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 708. — .
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Луїш де Камойнш
- Instituto Camões [ 16 січня 2009 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Luyi sh Vash de Kamojnsh abo Luyi sh Vash de Kamo jsh port Luis Vaz de Camoes MFA luˈiʒ ˈvaʒ dɨ kaˈmoj ʃ 1524 10 chervnya 1580 portugalskij poet dramaturg najznamenitishij pismennik krayini Odin iz klasikiv svitovoyi literaturi v ryadu z Gomerom Vergiliyem Dante Alig yeri Vilyamom Shekspirom Avtor nacionalnoyi epichnoyi poemi Luziadi syuzheti yakoyi lyagli v osnovu bagatoh tvoriv portugalskoyi i svitovoyi kulturi Napisav bagato lirichnih ta dramatichnih poetichnih tvoriv portugalskoyu ta ispanskoyu movami Filosofska robota Parnas Luyisha Vasha port O Parnaso de Luis Vaz vtrachena Pohovanij u Monastiri yeronimitiv Za zaslugi u proslavlenni Portugaliyi portugalsku movu chasto nazivayut movoyu Kamojnsha Luyish de Kamojnshport Luis Vaz de CamoesNarodivsya1524 1524 PortugaliyaPomer10 chervnya 1580 1580 06 10 Lisabon PortugaliyaPohovannyaMonastir yeronimitivKrayina Portugalske korolivstvoNacionalnistportugalecDiyalnistpoetSfera robotipoeziya 1 i drama 1 Alma materKoyimbrskij universitetMova tvorivportugalskaZhanrpoeziyaMagnum opus Luziadi KonfesiyakatolictvoRiddBatkodMatidRodichid Luyish de Kamojnsh u Vikishovishi Vislovlyuvannya u VikicitatahBiografiyaRanni roki Vidomosti pro zhittya Kamojsha nadzvichajno mizerni ta inodi superechlivi Vvazhayut sho Kamojsh narodivsya v 1517 abo v 1524 roci jmovirno v Lisaboni Vin pohodiv iz starovinnogo i bagatogo galisijskogo rodu odin z chleniv yakogo Vasko Pires de Kamojsh port Vasco Pires de Camoes v 1370 roci emigruvav iz politichnih motiviv do Portugaliyi Vin buv vidomij ne lishe yak horobrij voyin ale i yak bliskuchij poet trubadur Did poeta po materinij liniyi Antan buv odruzhenij z rodichkoyu Vasko da Gami Zgidno z deyakimi dzherelami mati Kamojnsha dona Ana port Ana de Sa e Macedo pomerla duzhe rano jogo batko Simon port Simao Vaz de Camoes odruzhivsya povtorno i viyihav do Indiyi yak kapitan korablya Poblizu Goa korabel potrapiv v korabletroshu Nezabarom pislya cogo batko pomer odnak zvistka pro ce dijshla u Lisabon lishe v 1553 roci Osvita Svoye ditinstvo Kamojsh proviv u tovaristvi dbajlivoyi machuhi pid opikoyu dyadka dona Bento vchenogo chencya asketa Kamojsh vchivsya v Koyimbri spochatku v monastirskij shkoli potim v universiteti de nabuv znannya mov prochitav bagato davno i novolatinskih greckih ispanskih italijskih i portugalskih poetichnih tvoriv proshtudiyuvav istoriyu yak zagalnu tak i vitchiznyanu U 1537 1542 rokah protyagom navchannya v Koyimbrskomu universiteti Kamojsh pochav pisati vlasni tvori primikayuchi u svoyih pershih doslidah do shkoli Fransishku Sa de Miranda ale vzhe todi v nim bula pomitna lyubov do vsogo narodnogo legend kazok prisliv yiv pisen i romansiv Imovirno do universitetskogo periodu jogo tvorchosti vidnosyat komediyu Amfitrion port Anfitrioes Pislya universitetu Lyubovnij epizod u jogo zhitti sprichiniv za soboyu svarku z dyadkom unaslidok chogo Kamojsh zalishiv universitet ne otrimavshi vchenogo stupenya Blizko 1542 roku primirivshis z dyadkom Kamojsh virushiv shukati shastya do Lisabona Tut vin otrimav misce domashnogo vchitelya v budinku grafa Noronya Vpershe pobachivshi v cerkvi u 1544 roci frejlinu korolevi Katerinu de Atayide port Caterina de Ataide dochku visokopostavlenoyi pridvornoyi osobi Kamojsh negajno zh pristrasno zakohavsya v neyi Bazhannya chastishe bachitisya z neyu sponukalo Kamojsha klopotati pro dostup do dvoru sho i vdalosya jomu zavdyaki spriyannyu grafa Noronya Yak poet improvizator dramaturg rezhiser i aktor u vlashtovanih nim spektaklyah pid chas pridvornih svyatkuvan Kamojsh mav mozhlivist vidznachitisya u prisutnosti kohanoyi chastishe bachitisya z neyu i shukati vzayemnosti Lyubov jogo ne zalishilasya tayemnoyu vona viklikala oburennya sim yi de Atayide Zazdrisniki i superniki vtyagnuli poeta u svarki i nepriyemnosti i na pochatku 1549 roku Kamojsha za nakazom korolya vislali z Lisabona Vijskova sluzhba Vazhke materialne stanovishe zmusilo jogo vstupiti na vijskovu sluzhbu Jogo priznachili do garnizonu Seuti vin horobro bivsya u vipadkovih sutichkah vtrativshi todi prave oko Pislya dvoh rokiv vijskovogo zhittya Kamojsh povernuvsya v 1551 roci do Lisabona Pid chas cerkovnoyi procesiyi vin vazhko poraniv visokopostavlenu pridvornu osobu i jogo posadili do v yaznici Slidstvo trivalo 9 misyaciv i hocha korol Zhuan III pomiluvav poeta ale lishe za umovi vid yizdu Kamojsha na sluzhbu do Indiyi U berezni 1553 roku vin vidpliv ryadovim matrosom do Goa Pid chas shestimisyachnogo plavannya yak i pid chas perebuvannya u v yaznici Kamojsh pisav pershi pisni eposu sho proslaviv jogo V Indiyi vin bivsya u dekilkoh bitvah u Malabari potim proviv ponad rik u Goa pisav virshi brav uchast u podorozhi do Mekki Pid chas diyalnogo i povnogo prigodami zhittya v Africi ta Indiyi sam poet yak vin pisav v Luziadah pro Cezarya bravsya to za mech to za pero Jogo priznachili v 1556 roci do Makao na dosit visoku administrativnu posadu doglyadachem majna vidsutnih i zniklih bezvisti osib u koloniyi Kamojsh zakinchiv na Goa Luziadi ale skoro pislya cogo odin z timchasovih komendantiv Makao zvinuvativ jogo v provini po sluzhbi ta vidviz z soboyu polonenim na korabli Burya rozbila cej korabel yakij pishov na dno bilya beregiv Kambodzhi poetu vdalosya ne tilki vryatuvatisya samomu ale j vryatuvati rukopis Luziad Distavshis Goa vin zazhadav sudu i jogo vipravdali Pislya riznih inshih prigod Kamojshu vdalosya nareshti z hvorim sercem i porozhnim gamancem povernutisya na batkivshinu v 1570 roci She v Goa u 1561 roci Kamojsh otrimav zvistku pro smert svoyeyi kohanoyi sila i trivalist jogo gorya bula vidchutna u jogo chislennih virshah Ostanni rokiU 1570 roci Kamojsh dobravsya do Lisabona de pochav klopotati pro publikaciyu Luziad Yunij korol Sebashtian I prochitavshi poemu priznachiv poetovi dovichnu pensiyu neveliku v 4 razi nizhche nizh serednij dohid teslyara a vse zh taki vona vryatuvala Kamojsha vid zlidniv U 1572 roci poema sho ospivuye vidkrittya Indiyi Vasko de Gamoyu z yavilasya v presi Kamojsh prisvyativ yiyi korolevi Sebastyanu Groshi pensiyi Kamojshu prinosiv hlopchik sluga privezenij z Mozambiku yakij zbirav milostinyu na vulicyah Lisabona Ne zvazhayuchi na te sho poema viklikala zagalne zahoplennya tvorcevi Luziad dovelosya dozhivati svoyi dni v bidnosti do neyi priyednalosya gore pro vtratu nezalezhnosti Portugaliyi Ya vmirayu ne tilki u vitchizni ale i z neyu razom viguknuv poet u listi do svogo druga Zahvorivshi na chumu poet pomer 10 chervnya 1580 roku i jogo pohovali v cerkvi svyatoyi Anni 16 rokiv po tomu postaviv na tomu misci de vvazhali misce znahodzhennya mogili Kamojsha nadgrobnij kamin z napisom Prote velikij lisabonskij zemletrus 1755 roku vshent zrujnuvav cerkvu svyatoyi Anni U 1855 roci imovirni ostanki Kamojsha zibrali i perepohovali a v 1880 roci pered urochistim svyatkuvannyam trohsotlittya smerti Kamojsha ci ostanki tak samo yak i ostanki Vasko da Gami perenesli z korolivskimi pochestyami i pohovali v Monastiri yeronimitiv u Beleni odnomu z rajoniv Lisabona truna z prahom Vasko da Gami livoruch a z prahom Kamojsha pravoruch grobnici korolya Sebashtiana I SpadshinaPam yatnik Kamojshu v Lisaboni U poemi Luziadi Kamojsh ospivav nashadkiv Luza druga abo sina Bahusa yakij po opovidyah poselivsya v Portugaliyi i buv tam korolem Poema skladayetsya z 10 pisen sho mistyat v sobi 1102 oktavi Zhoden z yevropejskih narodiv ne maye nacionalnogo eposu podibnogo Luziadam Kamojsh ospivav use sho skladaye slavu portugalciv usi vidatni istorichni podiyi vin rozpoviv pro vidkrittya Vasko da Gami vplitayuchi v rozpovid epizodi z kolishnoyi ta piznishoyi portugalskoyi istoriyi Garyachij patriot Kamojsh pragnuv obezsmertiti geroyichni podvigi i nacionalni tradiciyi svoyih spivvitchiznikiv Z krasoyu virsha poema Kamojsh vidtvorila virnu peredachu faktiv tomu Kamojsha mozhna nazvati she j najkrashim istorikom svoyeyi krayini Kamojsh velikij majster opisuvati kartini prirodi osoblivo jomu vdavsya opis morya Portugalskij Gomer buv takozh i chudovim lirikom u jogo nizhnih i gracioznih pisnyah odah elegiyah i eklogah vidbivayetsya vse jogo neshasne zhittya Pershu zbirku virshiv Kamojsha Ritmi podileni na p yat chastin port Rythmas divididas em cinco partes opublikuvali vzhe pislya jogo smerti u 1595 roci drugu chastinu port Rimas u 1616 roci U molodosti Kamojsh napisav tri dramatichni p yesi Car Selevk port El Rei Seleuco port Filodemo i port Os Amphytrioes sho ne mali trivalogo uspihu za chasiv jogo zhittya Poemu Luziadi Kamojsha pereklali vsima yevropejskimi movami navit po dekilka raziv tak napriklad francuzkoyu isnuye shonajmenshe 9 perekladiv Ukrayinskoyu movoyu poemu pereklav Mihajlo Litvinec Zhittya Kamojsha nadihnulo bagato poetiv i dramaturgiv Osoblivo vidoma poema Almejda Garreta Kamojsh ostanni strofi yakoyi mistyat u sobi zhorstokij dokir spivvitchiznikam za girku dolyu poeta U XXI stolitti slava Kamojsha nadzvichajno velika v Portugaliyi Garyachij patriotizm yakim projnyati Luziadi bagato spriyav probudzhennyu portugalskoyi nacionalnosti v 1640 roci Za rishennyam parlamentu v 1860 roci v Lisaboni sporudili pam yatnik Kamojshu statuya roboti Vitora Bashtusha Muzej Luyisa Kamojsha port Museu Luis de Camoes vidkrili v Makao PrimitkiCzech National Authority Database d Track Q13550863 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 World Digital Library 1800 1882 Arhiv originalu za 17 grudnya 2015 Procitovano 2 veresnya 2013 LiteraturaKamojnsh Luyis de Luziadi Poema 28 lyutogo 2019 u Wayback Machine Perekl z port M Litvincya Peredm O Gonchara Pislyam O Alekseyenko K Dnipro 1987 447 s John Adamson Memoirs of the life and writings of Luis de Camoens Lond A F de Castilho Camoes Estudo historico poetico Lisab 1863 J M Latino Coelho Luiz de Camoes Lisab 1880 Kashtelu Branku Kamilu Luiz de Camoes Porto e Braga 1880 Garrett Almejda Memorias Biographicas Lisab 1881 84 S v Reinhardstoettner L von S Lpc 1877 Braga Teofilu Bibliographia Camoniana Lisab 1880 Clovis Lamarre Camoens et les Lusiades P 1878 Burton Camoens his Life and the Lusiades 1886 Loiseau Histoire de la litterature portugaise 1886 Wilhelm Storck Luis de Camoens Leben Peterb 1890 PosilannyaKamoens Luyish Vaz di Zarubizhni pismenniki enciklopedichnij dovidnik u 2 t za red N Mihalskoyi ta B Shavurskogo Ternopil Navchalna kniga Bogdan 2005 T 1 A K S 708 ISBN 966 692 578 8 Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Luyish de Kamojnsh Instituto Camoes 16 sichnya 2009 u Wayback Machine