Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Цю статтю треба для відповідності Вікіпедії. |
Кочерган Михайло Степанович (15.09.1886 / 03.09.1886 — помер після 1948 р.) — юрист, дипломат, громадсько-політичний діяч, український повітовий комісар Вашківщини.
| Кочерган Михайло Степанович | |
|---|---|
| Народження | 3 (15) вересня 1886 Стебні, Путильський район, Україна |
| Смерть | не раніше 1948 |
| Країна | Україна |
| Звання | український повітовий комісар |
Життєпис
Народився в с. Стебни повіт Вижниця на Буковині (тепер Путильського р-ну Чернівецької обл.) в родині селянина, згодом голови громади та члена шкільної ради с. Стебни Степана Кочергана та Ганни, уродженої Кочерган. Початкову освіту здобув в сільській школі. З 1900/1901 по 1907/1908 навчальний рік навчався в 2-ій державній українсько-німецькій гімназії в Чернівцях, де в липні 1908 р. склав матуральні іспити. Навчаючись в гімназії, мешкав в українській «Бурсі імені Осипа Федьковича» товариства «Український Народний Дім» в Чернівцях — інтернаті для позаміських українських дітей, які навчалися в середніх школах м. Чернівців. Студіював право у Чернівецькому університеті в 1908—1912 рр., отримував університетську стипендію з коштів буковинського крайового виділу в сумі 200 корон на рік. 30.07.1912 р. отримав абсолюторіум, провчившись потрібних для цього 8 семестрів та склавши всі іспити. 24.06.1913 р. промований доктором прав в аулі Чернівецького університету (промотор професор доктор Фердінанд Коґлєр). В березні 1913 р. іменований концепістом-практикантом крайового уряду в Чернівцях. З вересня 1913 р. переведений на посаду концепіста-практиканта крайового уряду при повітовому старостві в м. Заставна.
Член українського академічного товариства «Союз», член правління товариства з жовтня 1909 р. Один з організаторів народного віча, влаштованого товариством «Союз» спільно з товариством «Руська Бесіда» в приміському с. Ленківці 27.11.1910 р. З жовтня 1912 р. член правління університетського студентського дому імені цісаря Франца-Йозефа в Чернівцях.
Перед загрозою російської окупації був евакуйований до Відня 28.08.1914 р., де з дружиною Наталією, уродженою Данчул (померла у Відні 30.05.1917 р. на 28-му році життя), мешкав на вулиці Розалієнґассе, 1. В Відні працював в канцелярії міністерства внутрішніх справ Австрії. Після вигнання російських військ з Буковини в червні 1915 р. повернувся в Заставну, де продовжив свою службу при повітовому старостві. В березні 1916 р. нагороджений золотим хрестом заслуг з короною на стяжці медалі за хоробрість як концепіст-практикант крайового уряду при повітовому старостві в м. Заставна. В 1917 р. виконував функцію цивільного комісара при військовому генерал-губернаторстві в Любліні. Повернувшись на Буковину, 25.05.1918 р. був іменований керівником канцелярії повітового староства в Вашківцях.
04.11.1918 р. як комісар Української Національної Ради перебрав владу в повіті Вашківці від останнього австрійського управителя повітового староства Карадже. 06.11.1918 р. був в числі тих українських депутатів та представників Крайового Комітету Буковини, котрі перебрали владу в найважливіших державних установах Чернівців та їх очолили. Після окупації Буковини румунськими військами виїхав до Галичини. З січня 1919 р. працював в президіальному бюро Державного секретаріату внутрішніх справ в Станіславові (державний секретар І. Макух). Член президії «Буковинської Ради» (голова О. Попович), заснованої в Станіславові 10.03.1919 р. з буковинських членів Української Національної Ради та їх довірених осіб.
В липні 1919 р. евакуювався разом з урядом ЗоУНР та УГА за Збруч, де перейшов на службу Директорії УНР. 01.08.1919 р. був іменований радником при міністрі закордонних справ УНР В. Темницькому. 01.09.1919 р. іменований директором Департаменту чужоземних зносин Міністерства закордонних справ УНР новим міністром А. Лівицьким. Після відновлення 18.08.1919 р. діяльності Буковинської Національної Ради в Придніпрянській області УНР був обраний її головою, про що 23.08.1919 р. було повідомлено головного отамана С. Петлюру в м. Кам'янці-Подільському. Разом з С. Івановичем та В. Сороневичем представляв Буковинську Національну Раду на Державній нараді, скликаній Директорією УНР 25.10.1919 р. в Кам'янці-Подільському, де виступив від імені буковинців. В конфлікті між диктатором ЗоУНР Є. Петрушевичем та головним отаманом С. Петлюрою став на сторону останнього. Після листопадової катастрофи 1919 р. перебував на еміграції в Варшаві, виконуючи відповідальні доручення уряду УНР. В лютому 1920 р. в числі українських дипломатів перебував у Відні як керівник секції міністерства закордонних справ УНР. На початку 1920-х рр. емігрував до Чехословаччини, де був головнослужним в земській управі Підкарпатської Русі в Ужгороді, працюючи надрадником. З отриманням автономії Підкарпатської Русі та подальшою втратою нею міст Ужгорода, Мукачеве та Берегове, крайова влада переселилася до нової столиці Хусту.
04.11.1938 р. прибув до Хусту для організаційного забезпечення управлінням цілої території Підкарпатської Русі (разом з радником Стебельським). Голова карпато-української делегації на переговорах між Карпатською Україною та Румунією у справі прикордонного руху в листопаді 1938 р.
У грудні 1938 р. був іменований начальником департаменту законодавства і застережних справ в уряді А. Волошина. В січні 1939 р. брав участь у переговорах в Будапешті як член делімітаційної комісії (разом з Ю. Бращайком).
Голова Президії уряду Карпатської України в березні 1939 р.
15.03.1939 р. обраний Секретарем Сейму Карпатської України. Йому довірили проведення присяги послів (депутатів), а також зачитування тексту присяги президента. Підпис М. Кочергана, разом з підписами А. Штефана, А. Волошина та А. Дутки, стоїть під ухваленим Соймом 15.03.1939 р. конституційним Законом Ч. 1, яким проголошено державну незалежність Карпатської України.
Після окупації Карпатської України угорськими військами був ув'язнений. У віденських газетах з'явилися навіть інформації про загибель М. Кочергана, які згодом були спростовані. Звільнений завдяки заходам Евакуаційної комісії при німецькому консульстві в Хусті, виїхав до Праги, де мешкав впродовж війни. Один із добродіїв виданої 1942 р. в Празі праці С. Наріжного «Українська еміграція».
У травні 1945 р. заарештований в Празі радянськими спецслужбами СМЕРШ та вивезений в СРСР. Разом з іншими чільними діячами Карпатської України був засуджений до 8-ми років ув'язнення та каторжних робіт. За неперевіреними даними перебував в ув'язненні в концтаборах в Комі АССР та помер після 1948 р.
В літературі помилково ототожнюється з народним вчителем Михайлом Кочерганом, який в 1920-х рр. вчителював у м. Севлюш на Закарпатті (тепер м. Виноградів Закарпатської області).
Література
- Доценко О.Літопис української революції. Матеріяли й документи до історії української революції. Том ІІ, книга 4. 1917—1922. Київ-Львів: Накладом автора, 1923. — С. 129—131, 315—318.;
- Гулька Б. Одповҍдь п. к. Кочерганови. // «Подкарпатска Русь». — 1928. — Ч. 6. — С. 131—133.; Макух І. На народній службі. Детройт: Видання української вільної громади Америки, 1958. — С. 240—241.;
- Мазепа І. Україна в огні й бурі революції. Київ: Темпора, 2003. — С. 272.;
- Про долю закарпатсько-українських діячів. // «Наше Життя». — 1947. — 25 березня.;
- Попович І. Листопадові дні на Буковині. // «Наше Життя». — 1947. — 1 грудня.;
- Брицький П., Добржанський О., Юрійчук Є. Буковинці у боротьбі за українську державність (1917—1922 рр.). Чернівці: Золоті литаври, 2007. — С. 454—464.;
- Добржанський О., Старик В. Бажаємо до України. Змагання за українську державність на Буковині у спогадах очевидців (1914—1921). Одеса: Маяк, 2008. — С. 223—224.;
- Добржанський О., Старик В. Змагання за українську державність на Буковині (1914—1921 рр.). Документи і матеріали. Чернівці, 2009. — С.384-385, 430—431.;
- Архів Української Народної Респуліки. Міністерство Закордонних Справ. Київ, 2016. С. 247, 505.
Джерело
- О. В. Руснак, В. П. Старик. Кочерган Михайло Стапанович // Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія: До 100-річчя утворення Західно-Української Народної Республіки. Т. 2 — Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2019. 832с. — С.308—309.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cyu stattyu treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti Kochergan Mihajlo Stepanovich 15 09 1886 03 09 1886 pomer pislya 1948 r yurist diplomat gromadsko politichnij diyach ukrayinskij povitovij komisar Vashkivshini Kochergan Mihajlo StepanovichNarodzhennya3 15 veresnya 1886 Stebni Putilskij rajon UkrayinaSmertne ranishe 1948KrayinaUkrayinaZvannyaukrayinskij povitovij komisarZhittyepisNarodivsya v s Stebni povit Vizhnicya na Bukovini teper Putilskogo r nu Cherniveckoyi obl v rodini selyanina zgodom golovi gromadi ta chlena shkilnoyi radi s Stebni Stepana Kochergana ta Ganni urodzhenoyi Kochergan Pochatkovu osvitu zdobuv v silskij shkoli Z 1900 1901 po 1907 1908 navchalnij rik navchavsya v 2 ij derzhavnij ukrayinsko nimeckij gimnaziyi v Chernivcyah de v lipni 1908 r sklav maturalni ispiti Navchayuchis v gimnaziyi meshkav v ukrayinskij Bursi imeni Osipa Fedkovicha tovaristva Ukrayinskij Narodnij Dim v Chernivcyah internati dlya pozamiskih ukrayinskih ditej yaki navchalisya v serednih shkolah m Chernivciv Studiyuvav pravo u Cherniveckomu universiteti v 1908 1912 rr otrimuvav universitetsku stipendiyu z koshtiv bukovinskogo krajovogo vidilu v sumi 200 koron na rik 30 07 1912 r otrimav absolyutorium provchivshis potribnih dlya cogo 8 semestriv ta sklavshi vsi ispiti 24 06 1913 r promovanij doktorom prav v auli Cherniveckogo universitetu promotor profesor doktor Ferdinand Koglyer V berezni 1913 r imenovanij koncepistom praktikantom krajovogo uryadu v Chernivcyah Z veresnya 1913 r perevedenij na posadu koncepista praktikanta krajovogo uryadu pri povitovomu starostvi v m Zastavna Chlen ukrayinskogo akademichnogo tovaristva Soyuz chlen pravlinnya tovaristva z zhovtnya 1909 r Odin z organizatoriv narodnogo vicha vlashtovanogo tovaristvom Soyuz spilno z tovaristvom Ruska Besida v primiskomu s Lenkivci 27 11 1910 r Z zhovtnya 1912 r chlen pravlinnya universitetskogo studentskogo domu imeni cisarya Franca Jozefa v Chernivcyah Pered zagrozoyu rosijskoyi okupaciyi buv evakujovanij do Vidnya 28 08 1914 r de z druzhinoyu Nataliyeyu urodzhenoyu Danchul pomerla u Vidni 30 05 1917 r na 28 mu roci zhittya meshkav na vulici Rozaliyengasse 1 V Vidni pracyuvav v kancelyariyi ministerstva vnutrishnih sprav Avstriyi Pislya vignannya rosijskih vijsk z Bukovini v chervni 1915 r povernuvsya v Zastavnu de prodovzhiv svoyu sluzhbu pri povitovomu starostvi V berezni 1916 r nagorodzhenij zolotim hrestom zaslug z koronoyu na styazhci medali za horobrist yak koncepist praktikant krajovogo uryadu pri povitovomu starostvi v m Zastavna V 1917 r vikonuvav funkciyu civilnogo komisara pri vijskovomu general gubernatorstvi v Lyublini Povernuvshis na Bukovinu 25 05 1918 r buv imenovanij kerivnikom kancelyariyi povitovogo starostva v Vashkivcyah 04 11 1918 r yak komisar Ukrayinskoyi Nacionalnoyi Radi perebrav vladu v poviti Vashkivci vid ostannogo avstrijskogo upravitelya povitovogo starostva Karadzhe 06 11 1918 r buv v chisli tih ukrayinskih deputativ ta predstavnikiv Krajovogo Komitetu Bukovini kotri perebrali vladu v najvazhlivishih derzhavnih ustanovah Chernivciv ta yih ocholili Pislya okupaciyi Bukovini rumunskimi vijskami viyihav do Galichini Z sichnya 1919 r pracyuvav v prezidialnomu byuro Derzhavnogo sekretariatu vnutrishnih sprav v Stanislavovi derzhavnij sekretar I Makuh Chlen prezidiyi Bukovinskoyi Radi golova O Popovich zasnovanoyi v Stanislavovi 10 03 1919 r z bukovinskih chleniv Ukrayinskoyi Nacionalnoyi Radi ta yih dovirenih osib V lipni 1919 r evakuyuvavsya razom z uryadom ZoUNR ta UGA za Zbruch de perejshov na sluzhbu Direktoriyi UNR 01 08 1919 r buv imenovanij radnikom pri ministri zakordonnih sprav UNR V Temnickomu 01 09 1919 r imenovanij direktorom Departamentu chuzhozemnih znosin Ministerstva zakordonnih sprav UNR novim ministrom A Livickim Pislya vidnovlennya 18 08 1919 r diyalnosti Bukovinskoyi Nacionalnoyi Radi v Pridnipryanskij oblasti UNR buv obranij yiyi golovoyu pro sho 23 08 1919 r bulo povidomleno golovnogo otamana S Petlyuru v m Kam yanci Podilskomu Razom z S Ivanovichem ta V Soronevichem predstavlyav Bukovinsku Nacionalnu Radu na Derzhavnij naradi sklikanij Direktoriyeyu UNR 25 10 1919 r v Kam yanci Podilskomu de vistupiv vid imeni bukovinciv V konflikti mizh diktatorom ZoUNR Ye Petrushevichem ta golovnim otamanom S Petlyuroyu stav na storonu ostannogo Pislya listopadovoyi katastrofi 1919 r perebuvav na emigraciyi v Varshavi vikonuyuchi vidpovidalni doruchennya uryadu UNR V lyutomu 1920 r v chisli ukrayinskih diplomativ perebuvav u Vidni yak kerivnik sekciyi ministerstva zakordonnih sprav UNR Na pochatku 1920 h rr emigruvav do Chehoslovachchini de buv golovnosluzhnim v zemskij upravi Pidkarpatskoyi Rusi v Uzhgorodi pracyuyuchi nadradnikom Z otrimannyam avtonomiyi Pidkarpatskoyi Rusi ta podalshoyu vtratoyu neyu mist Uzhgoroda Mukacheve ta Beregove krajova vlada pereselilasya do novoyi stolici Hustu 04 11 1938 r pribuv do Hustu dlya organizacijnogo zabezpechennya upravlinnyam ciloyi teritoriyi Pidkarpatskoyi Rusi razom z radnikom Stebelskim Golova karpato ukrayinskoyi delegaciyi na peregovorah mizh Karpatskoyu Ukrayinoyu ta Rumuniyeyu u spravi prikordonnogo ruhu v listopadi 1938 r U grudni 1938 r buv imenovanij nachalnikom departamentu zakonodavstva i zasterezhnih sprav v uryadi A Voloshina V sichni 1939 r brav uchast u peregovorah v Budapeshti yak chlen delimitacijnoyi komisiyi razom z Yu Brashajkom Golova Prezidiyi uryadu Karpatskoyi Ukrayini v berezni 1939 r 15 03 1939 r obranij Sekretarem Sejmu Karpatskoyi Ukrayini Jomu dovirili provedennya prisyagi posliv deputativ a takozh zachituvannya tekstu prisyagi prezidenta Pidpis M Kochergana razom z pidpisami A Shtefana A Voloshina ta A Dutki stoyit pid uhvalenim Sojmom 15 03 1939 r konstitucijnim Zakonom Ch 1 yakim progolosheno derzhavnu nezalezhnist Karpatskoyi Ukrayini Pislya okupaciyi Karpatskoyi Ukrayini ugorskimi vijskami buv uv yaznenij U videnskih gazetah z yavilisya navit informaciyi pro zagibel M Kochergana yaki zgodom buli sprostovani Zvilnenij zavdyaki zahodam Evakuacijnoyi komisiyi pri nimeckomu konsulstvi v Husti viyihav do Pragi de meshkav vprodovzh vijni Odin iz dobrodiyiv vidanoyi 1942 r v Prazi praci S Narizhnogo Ukrayinska emigraciya U travni 1945 r zaareshtovanij v Prazi radyanskimi specsluzhbami SMERSh ta vivezenij v SRSR Razom z inshimi chilnimi diyachami Karpatskoyi Ukrayini buv zasudzhenij do 8 mi rokiv uv yaznennya ta katorzhnih robit Za neperevirenimi danimi perebuvav v uv yaznenni v konctaborah v Komi ASSR ta pomer pislya 1948 r V literaturi pomilkovo ototozhnyuyetsya z narodnim vchitelem Mihajlom Kocherganom yakij v 1920 h rr vchitelyuvav u m Sevlyush na Zakarpatti teper m Vinogradiv Zakarpatskoyi oblasti LiteraturaDocenko O Litopis ukrayinskoyi revolyuciyi Materiyali j dokumenti do istoriyi ukrayinskoyi revolyuciyi Tom II kniga 4 1917 1922 Kiyiv Lviv Nakladom avtora 1923 S 129 131 315 318 Gulka B Odpovҍd p k Kocherganovi Podkarpatska Rus 1928 Ch 6 S 131 133 Makuh I Na narodnij sluzhbi Detrojt Vidannya ukrayinskoyi vilnoyi gromadi Ameriki 1958 S 240 241 Mazepa I Ukrayina v ogni j buri revolyuciyi Kiyiv Tempora 2003 S 272 Pro dolyu zakarpatsko ukrayinskih diyachiv Nashe Zhittya 1947 25 bereznya Popovich I Listopadovi dni na Bukovini Nashe Zhittya 1947 1 grudnya Brickij P Dobrzhanskij O Yurijchuk Ye Bukovinci u borotbi za ukrayinsku derzhavnist 1917 1922 rr Chernivci Zoloti litavri 2007 S 454 464 Dobrzhanskij O Starik V Bazhayemo do Ukrayini Zmagannya za ukrayinsku derzhavnist na Bukovini u spogadah ochevidciv 1914 1921 Odesa Mayak 2008 S 223 224 Dobrzhanskij O Starik V Zmagannya za ukrayinsku derzhavnist na Bukovini 1914 1921 rr Dokumenti i materiali Chernivci 2009 S 384 385 430 431 Arhiv Ukrayinskoyi Narodnoyi Respuliki Ministerstvo Zakordonnih Sprav Kiyiv 2016 S 247 505 DzhereloO V Rusnak V P Starik Kochergan Mihajlo Stapanovich Zahidno Ukrayinska Narodna Respublika 1918 1923 Enciklopediya Do 100 richchya utvorennya Zahidno Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki T 2 Ivano Frankivsk Manuskript Lviv 2019 832s S 308 309