Жан Жозеф Поль Огюстен, маркіз Дессоль (фр. Jean Joseph Paul Augustin, Marquis Dessolles; 3 липня 1767 — 3 листопада 1828) — французький державний діяч, прем'єр-міністр Франції з 29 грудня 1818 по 18 листопада 1819.
Жан Жозеф Поль Огюстен, маркіз Дессоль Jean Joseph Paul Augustin, Marquis Dessolles | |||
| |||
---|---|---|---|
Попередник: | герцог Арман де Рішельє | ||
Наступник: | Елі Деказ | ||
Народження: | 3 липня 1767 Ош | ||
Смерть: | 3 листопада 1828 (61 рік) d, Со-ле-Шартре | ||
Поховання: | Пер-Лашез[1] | ||
Національність: | француз | ||
Країна: | Франція | ||
Партія: | Доктринери | ||
Нагороди: | |||
Медіафайли у Вікісховищі |
Біографія
Жан-Жозеф народився в місті Ош на півдні Франції в 1767 році в дворянській сім'ї, був племінником єпископа Шамбері. Вступивши на військову службу в 1792 році, він став ад'ютантом генерала Наполеона Бонапарта під час . З 1797 – бригадний генерал.
Пізніше він служив начальником штабу генерала Моро і неодноразово відзначався. У 1799 був проведений в дивізійні генерали. Під час в Італію боровся в , потім в Рейнській армії, в . За хоробрість і кмітливість отримав прізвисько «Децій французької армії». Після укладання Люневільського миру перейшов на цивільну службу.
У 1805 році отримав почесну посаду коменданта Версаль і став офіцером ордена Почесного легіону. Потім тимчасово командував Ганноверською армією, поки його не змінив на цій посаді Бернадот. До 1808 – в резерві (офіційно), фактично в засланні. Причиною цього був конфлікт Дессоля з імператором: Наполеон запідозрив його у ворожих намірах (збереглося листування з цього приводу між Наполеоном і Фуше) і намагався віддалити від себе. У ці роки Дессоль проживав у своєму маєтку неподалік від Оша.
Однак, вже в 1808 він повернувся в Париж, а трохи пізніше в тому ж році очолив дивізію під час походу до Іспанії. Він відзначився в , біля гірського переходу Сьєрра-Морена, а потім зайняв Кордова, де став комендантом і запам'ятався гуманним управлінням.
Після цього Дессоль повернувся до Франції, у лютому 1811 року, і залишався там до березня 1812 року, коли був призначений начальником штабу 4-го корпусу Євгенія Богарне. На цій посаді він вирушив у Російський похід 1812 року, однак, через підірване здоров'я, повернувся в Париж зі Смоленська.
Напередодні першої реставрації Людовіка XVIII у 1814 році, тимчасовий уряд призначив Дессоля головнокомандувачем Національної гвардії; граф д'Артуа після прибуття назвав його членом Тимчасової Державної ради; нарешті, король, приїхавши до Парижа, призначив Дессоля державним міністром, пером Франції, генерал-інспектором усієї Національної гвардії, зробив його командором Ордена Святого Людовіка і Великим офіцером ордена Почесного легіону. Весь цей дощ нагород обрушився на Дессоля завдяки зусиллям, які він доклав, переконуючи царя Олександра I відмовитися від підтримки плану Габсбургів залишити Марію-Луїзу, дочку імператора Австрії, регентом Франції за свого малолітнього сина, і повернути династію Бурбонів на французький престол.
Під час Ста днів генерал Дессоль залишився прихильником династії Бурбонів. Під час другої реставрації він став міністром закордонних справ та головою Ради міністрів Франції (прем'єр-міністром) у грудні 1818 року. Уряд Дессоля вважався відносно ліберальним, і зазнавав тиску реакціонерів з найближчого оточення короля, тому менш ніж через рік він пішов у відставку. Французам Дессоль запам'ятався, як «Le ministre honnête homme» («джентльмен-міністр»), і надалі виступав проти посилення реакції як прихильник громадянських свобод.
Дессоль помер у листопаді 1828 року у своєму замку Monthuchet в Со-ле-Шартре у департаменті Ессон. Був похований на цвинтарі Пер-Лашез (дивізіон 28).
Дивні зигзаги в долі Дессоля були пов'язані з тим, що в 1790-х роках він був однаково близький як до Наполеона Бонапарта, так і до генерала Моро. Бонапарт, який цінував Дессоля за його дії в Італійській кампанії, все ж таки не довіряв йому, підозрюючи у зв'язках з прихильниками Моро; Дессоль, зі свого боку, всіляко захищав Моро перед Наполеоном. Маючи репутацію талановитого і недооціненого генерала, Дессоль виявився надзвичайно затребуваним у роки Реставрації, коли Людовіку XVIII на чолі держави були потрібні люди, яким він міг би довіряти, і яким налаштоване проти короля французьке суспільство також довіряло б. Проте, проявивши і тут свою принциповість, Дессоль незабаром вийшов у відставку, переконавшись у неможливості проводити власну політику та не бажаючи йти у реакціонерів на поводу.
Сім'я
Дессоль був одружений з дочкою страченого якобінцями на гільотині генерала , яка була на десять років молодша за свого чоловіка і дожила до епохи Другої імперії. Від неї він мав єдину дочку, яку видав заміж за герцога з сім'ї де Ларошфуко, представника старої французької аристократії.
Пам'ять
- Ім'я генерала Дессоля написане на східній стороні Тріумфальної арки у Парижі.
- Його ім'ям названа одна з вулиць у його рідному Оші.
Примітки
- Moiroux J. Le cimetière du Père-Lachaise — Paris: 1908. — P. 131.
Література
- Yvert Benoît (dir.), Premiers ministres et présidents du Conseil. Histoire et dictionnaire raisonné des chefs du gouvernement en France (1815—2007), Paris, Perrin, 2007, 916 p.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Zhan Zhozef Pol Ogyusten markiz Dessol fr Jean Joseph Paul Augustin Marquis Dessolles 3 lipnya 1767 3 listopada 1828 francuzkij derzhavnij diyach prem yer ministr Franciyi z 29 grudnya 1818 po 18 listopada 1819 Zhan Zhozef Pol Ogyusten markiz Dessol Jean Joseph Paul Augustin Marquis DessollesZhan Zhozef Pol Ogyusten markiz Dessol Prapor 3 j Prem yer ministr Franciyi Poperednik gercog Arman de Rishelye Nastupnik Eli Dekaz Narodzhennya 3 lipnya 1767 1767 07 03 OshSmert 3 listopada 1828 1828 11 03 61 rik d So le ShartrePohovannya Per Lashez 1 Nacionalnist francuzKrayina FranciyaPartiya Doktrineri Nagorodi imena naneseni na Triumfalnu arku Mediafajli b u VikishovishiBiografiyaZhan Zhozef narodivsya v misti Osh na pivdni Franciyi v 1767 roci v dvoryanskij sim yi buv pleminnikom yepiskopa Shamberi Vstupivshi na vijskovu sluzhbu v 1792 roci vin stav ad yutantom generala Napoleona Bonaparta pid chas Z 1797 brigadnij general Piznishe vin sluzhiv nachalnikom shtabu generala Moro i neodnorazovo vidznachavsya U 1799 buv provedenij v divizijni generali Pid chas v Italiyu borovsya v potim v Rejnskij armiyi v Za horobrist i kmitlivist otrimav prizvisko Decij francuzkoyi armiyi Pislya ukladannya Lyunevilskogo miru perejshov na civilnu sluzhbu U 1805 roci otrimav pochesnu posadu komendanta Versal i stav oficerom ordena Pochesnogo legionu Potim timchasovo komanduvav Gannoverskoyu armiyeyu poki jogo ne zminiv na cij posadi Bernadot Do 1808 v rezervi oficijno faktichno v zaslanni Prichinoyu cogo buv konflikt Dessolya z imperatorom Napoleon zapidozriv jogo u vorozhih namirah zbereglosya listuvannya z cogo privodu mizh Napoleonom i Fushe i namagavsya viddaliti vid sebe U ci roki Dessol prozhivav u svoyemu mayetku nepodalik vid Osha Odnak vzhe v 1808 vin povernuvsya v Parizh a trohi piznishe v tomu zh roci ocholiv diviziyu pid chas pohodu do Ispaniyi Vin vidznachivsya v bilya girskogo perehodu Syerra Morena a potim zajnyav Kordova de stav komendantom i zapam yatavsya gumannim upravlinnyam Pislya cogo Dessol povernuvsya do Franciyi u lyutomu 1811 roku i zalishavsya tam do bereznya 1812 roku koli buv priznachenij nachalnikom shtabu 4 go korpusu Yevgeniya Bogarne Na cij posadi vin virushiv u Rosijskij pohid 1812 roku odnak cherez pidirvane zdorov ya povernuvsya v Parizh zi Smolenska Naperedodni pershoyi restavraciyi Lyudovika XVIII u 1814 roci timchasovij uryad priznachiv Dessolya golovnokomanduvachem Nacionalnoyi gvardiyi graf d Artua pislya pributtya nazvav jogo chlenom Timchasovoyi Derzhavnoyi radi nareshti korol priyihavshi do Parizha priznachiv Dessolya derzhavnim ministrom perom Franciyi general inspektorom usiyeyi Nacionalnoyi gvardiyi zrobiv jogo komandorom Ordena Svyatogo Lyudovika i Velikim oficerom ordena Pochesnogo legionu Ves cej dosh nagorod obrushivsya na Dessolya zavdyaki zusillyam yaki vin doklav perekonuyuchi carya Oleksandra I vidmovitisya vid pidtrimki planu Gabsburgiv zalishiti Mariyu Luyizu dochku imperatora Avstriyi regentom Franciyi za svogo malolitnogo sina i povernuti dinastiyu Burboniv na francuzkij prestol Pid chas Sta dniv general Dessol zalishivsya prihilnikom dinastiyi Burboniv Pid chas drugoyi restavraciyi vin stav ministrom zakordonnih sprav ta golovoyu Radi ministriv Franciyi prem yer ministrom u grudni 1818 roku Uryad Dessolya vvazhavsya vidnosno liberalnim i zaznavav tisku reakcioneriv z najblizhchogo otochennya korolya tomu mensh nizh cherez rik vin pishov u vidstavku Francuzam Dessol zapam yatavsya yak Le ministre honnete homme dzhentlmen ministr i nadali vistupav proti posilennya reakciyi yak prihilnik gromadyanskih svobod Dessol pomer u listopadi 1828 roku u svoyemu zamku Monthuchet v So le Shartre u departamenti Esson Buv pohovanij na cvintari Per Lashez divizion 28 Divni zigzagi v doli Dessolya buli pov yazani z tim sho v 1790 h rokah vin buv odnakovo blizkij yak do Napoleona Bonaparta tak i do generala Moro Bonapart yakij cinuvav Dessolya za jogo diyi v Italijskij kampaniyi vse zh taki ne doviryav jomu pidozryuyuchi u zv yazkah z prihilnikami Moro Dessol zi svogo boku vsilyako zahishav Moro pered Napoleonom Mayuchi reputaciyu talanovitogo i nedoocinenogo generala Dessol viyavivsya nadzvichajno zatrebuvanim u roki Restavraciyi koli Lyudoviku XVIII na choli derzhavi buli potribni lyudi yakim vin mig bi doviryati i yakim nalashtovane proti korolya francuzke suspilstvo takozh doviryalo b Prote proyavivshi i tut svoyu principovist Dessol nezabarom vijshov u vidstavku perekonavshis u nemozhlivosti provoditi vlasnu politiku ta ne bazhayuchi jti u reakcioneriv na povodu Sim yaDessol buv odruzhenij z dochkoyu strachenogo yakobincyami na gilotini generala yaka bula na desyat rokiv molodsha za svogo cholovika i dozhila do epohi Drugoyi imperiyi Vid neyi vin mav yedinu dochku yaku vidav zamizh za gercoga z sim yi de Laroshfuko predstavnika staroyi francuzkoyi aristokratiyi Pam yatIm ya generala Dessolya napisane na shidnij storoni Triumfalnoyi arki u Parizhi Jogo im yam nazvana odna z vulic u jogo ridnomu Oshi PrimitkiMoiroux J Le cimetiere du Pere Lachaise Paris 1908 P 131 d Track Q13413655d Track Q13413705d Track Q90LiteraturaYvert Benoit dir Premiers ministres et presidents du Conseil Histoire et dictionnaire raisonne des chefs du gouvernement en France 1815 2007 Paris Perrin 2007 916 p Poperednik gercog Arman de Rishelye Prem yer ministr Franciyi 29 grudnya 1818 19 listopada 1819 Nastupnik Eli Dekaz Poperednik gercog Arman de Rishelye Ministr zakordonnih sprav Franciyi 29 grudnya 1818 19 listopada 1819 Nastupnik