Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Етьєн Жільсон (фр. Étienne Gilson, нар.13 червня 1884, Париж — пом.19 вересня 1978, Осер) — релігійний філософ (неотоміст й медієвіст), видатний представник неотомізму, один з найбільших у XX столітті фахівців з історії середньовічної філософії, співзасновник та директор [en] в Торонтському університеті.
| Етьєн Жільсон | |||
|---|---|---|---|
| фр. Étienne Gilson | |||
 | |||
| Основні відомості | |||
| Ім'я при народженні: | фр. Étienne Henry Gilson[1] | ||
| Народження | 13 червня 1884 Париж | ||
| Країна: |  Франція | ||
| Альма-матер: | Паризький університет, Колеж де Франс | ||
| Заклад: | Лілльський університет, Страсбурзький університет, Торонтський університет | ||
| Конфесія: | католицтво | ||
| Смерть: | 19 вересня 1978 (94 роки) | ||
| Осер | |||
| Місце поховання: | d | ||
| Праці й досягнення | |||
| Рід діяльності: | філософ, історик, політик, професор, історик філософії | ||
| Основні інтереси: | теологія | ||
| Традиція/школа: | схоластика, неотомізм, реалізм | ||
| Звання: | професор | ||
| Послідовники: | d | ||
| Нагороди: |
| ||
 Етьєн Жільсон у Вікісховищі | |||
Біографія
Навчався в католицькому коледжі, потім в ліцеї Генріха IV. У 1907 році закінчив відділення словесності Сорбонни. Після захисту дисертації в 1913 році викладав в університеті Лілля.
На початку Першої світової війни був призваний в армію, в 1916 році потрапив у німецький полон, де читав лекції з філософії військовополоненим. Після закінчення війни повернувся в Лілль.
У 1919 році призначений бути професором Страсбурзького університету.
У 1922 році очолював місію допомоги голодуючим в Росії та Україні. З 1922 року він видавав високопрофесійний журнал «фр. Études de philosophie médiévale».
У 1926-32 викладав у Сорбонні, очолюючи кафедру середньовічної філософії. Читав лекції в США аж до 1971 року (Гарвардський університет). У 1929 році заснував і очолив Папський інститут середньовічних досліджень в м. Торонто (Канада).
У 1947 році був обраний членом Французької Академії. У 1945-47 роках — радник Французької Республіки. З 1947 року — сенатор Франції.
Був удостоєний читання Гіфордівських лекцій.
Вчення
При роботі над дисертацією «Свобода у Декарта і богослов'я» в 1913 році Жільсон відкрив для себе філософію Томи Аквінського і прийшов до висновку, що картезіанство набагато сильніше залежить від своїх схоластичних витоків (схоластика), ніж це думав Декарт. Жільсону належить відкриття оригінальності філософії буття у Томи Аквінського в порівнянні з усією попередньою філософією, включаючи Арістотеля. Згідно з Жільсоном, ця оригінальність полягає в розрізненні сутності та буття. У вченні Фоми Аквінського Жільсон висуває на передній план універсальний задум, як він вважає, спробу гармонійного об'єднання релігії і філософії, віри і розуму. Іншою вершиною католицької думки середньовіччя Жільсон вважає філософію святого Бонавентури, представника пізньої схоластики, одного з великих Учителів Церкви, голови ордена францисканців.
У його вченні особливо підкреслюється значущість метафізики, тісно поєднаної з християнською містикою. У філософії Бонавентури Жільсон приваблює також вдалий, на його думку, синтез томістської й августиністської традицій. Сам Жільсон робить сучасну інтерпретаторську спробу об'єднати вчення Фоми Аквінського і Бонавентури, хоча він і визнає всю глибину різниці між філософськими ідеями цих двох католицьких мислителів. В філософії Дунса Скота Жільсон насамперед виділив тезу про існування нескінченного буття. При цьому, як вважає Жільсон, теологія хоча і спирається на філософсько-метафізичні ідеї щодо буття, але не виводить теологічне поняття буття з філософського. Більш того, як тільки теолог «торкається» метафізики, вона змінює свій вигляд, піднімаючись «вище до метафізичного неба сутностей». Теологія шукає нескінченне джерело буття і, природно, знаходить його у всемогутності християнського Бога. Унікальність Бога Дунс Скот бачить в тому, що його сутність зливається з нескінченністю. У філософії головні знаряддя — теоретичні доводи, докази. Будь-які заборони і директивні рекомендації у філософії безглузді. Отже, теологи, зауважує Жільсон, не повинні сподіватися на те, що люди, що спрямовують свій розумовий погляд на проблему буття, дійдуть згоди. Тим самим стає зрозуміло, що теологія повинна представити філософії велику свободу дослідження.
Однак і філософи повинні, згідно з Жільсоном, врешті-решт визнати перевагу віри, одкровення — перед розумом. Найважливіший для неотоміста Жільсона предмет дослідження — істотна відмінність між християнським Богом як Богом релігії і «філософським богом», тобто чином і поняттям бога в нерелігійній філософії. Жільсон докладно досліджує шляхи і методи конструювання «філософського бога», наприклад, у вченні Декарта. Як звичайна людина, Декарт приймав християнську віру. Ось слова Декарта, про які нагадує Жільсон:
 | Я обожнював нашим богослов'ям і не менше всякого іншого сподівався досягти Царства Небесного |  |
Однак, як філософ Декарт, за зауваженням Жільсона, принизив роль теології. Якщо Тома Аквінський розрізнив філософію і теологію з метою потім об'єднати їх, то Декарт скористався розрізненням віри і знання, теології і філософії, релігії і науки для їх взаємообособлення. Тому Бог Фоми Аквінського і «філософський бог» Декарта так відрізняються один від одного. Кант у «Критиці чистого розуму» висловив ідею про те, що існування Бога не може бути однозначно доведене за допомогою раціональних доводів. Певною мірою Жільсон з цим погоджується: оскільки Бог не належить до числа емпіричних явищ, питання про Бога дійсно виходить за межі компетенції раціоналістичного наукового та філософського пізнання.
До визнання існування Бога, яким він постає у християнській релігії, людини штовхає (швидше) не розум, а власний різноманітний життєвий досвід «контакту» з божеством. Адже майже кожна людина задається питанням про те, чи існує справді «щось», зване Богом. Не в силах впоратися з таємницями пізнання Бога, Декарт оголосив ідею Бога вродженою. Кант у «Критиці практичного розуму» по суті зберігає Бога релігії і робить його опорою всієї системи моральності. З усіх цих історико-філософських роздумів Жільсон робить такі висновки. Природна теологія повинна спиратися в першу чергу не на позитивну науку і не на раціоналістичну філософію, а на релігійно-екзистенційну метафізику, тобто метафізику, звернену до особистості, до її існування та досвіду, особливо пов'язаного з «одкровенням» Бога, його «появою» людині. Згідно з Жільсоном, християнська думка за самою своєю суттю є екзистенціальною і, можливо, «найекзистенціальнішою» серед інших форм філософії, що претендують на вирішення екзистенційних проблем особисті. З точки зору Жільсона, не гносеологія повинна обґрунтовувати метафізику, а навпаки, тому що спроби гносеологічного обґрунтування метафізики не можуть вийти за межі поняття, тобто суті, до реального існування. На думку Жільсона, зміст християнської філософії, на відміну від богослов'я, — не revelata (істини, осягнення яких неможливо без Одкровення), а revelabilia (істини, які, будучи засновані на природному розумі, історично були поглиблені і збережені завдяки Одкровенню). Згідно з Жільсоном, такими істинами християнської філософії є, наприклад, існування Бога, свобода Божественної та людської дії.
Праці
Написав понад 60 книг і 600 статей, при чому більше 100 з них — після 74 років. Жільсон — автор книг, багато з яких стали класичними посібниками з історії середньовічної філософії і неотомізму.
- «Філософія св. Бонавентури» (1924);
- «Св. Тома Аквінський» (1925);
- «Методичний реалізм», «Бог і філософія» (1941);
- «Томізм. Введення до філософії св. Фоми Аквінського» (1942);
- «Філософія середніх віків» (2 томи, 1944);
- «Дух середньовічної філософії», «Християнський екзистенціалізм» (1948);
- «Християнство і філософія» (1949);
- «Дунс Скот, вступ до його основних тез», «Метаморфози граду Божого», «Данте та філософія» (1953);
- «Церква звертається до сучасного світу» (1954);
- «Історія християнської філософії в середні віки» (1955);
- «Живопис і реальність» (1958);
- «Філософія і теологія» (1960);
- «Масове суспільство і його культура» (1967);
- «Тяжкий атеїзм» (1979).
Примітки
- свідоцтво про народження
Література
- Жильсон, Етьєн Анрі // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК (87я2). — .
- Шиманович А. О. Жільсон, Етьєн // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Жільсон, Етьєн
Посилання
- (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Etyen Zhilson fr Etienne Gilson nar 13 chervnya 1884 Parizh pom 19 veresnya 1978 Oser religijnij filosof neotomist j mediyevist vidatnij predstavnik neotomizmu odin z najbilshih u XX stolitti fahivciv z istoriyi serednovichnoyi filosofiyi spivzasnovnik ta direktor en v Torontskomu universiteti Etyen Zhilsonfr Etienne GilsonOsnovni vidomostiIm ya pri narodzhenni fr Etienne Henry Gilson 1 Narodzhennya13 chervnya 1884 1884 06 13 ParizhKrayina FranciyaAlma mater Parizkij universitet Kolezh de FransZaklad Lillskij universitet Strasburzkij universitet Torontskij universitetKonfesiya katolictvoSmert 19 veresnya 1978 1978 09 19 94 roki OserMisce pohovannya dPraci j dosyagnennyaRid diyalnosti filosof istorik politik profesor istorik filosofiyiOsnovni interesi teologiyaTradiciya shkola sholastika neotomizm realizmZvannya profesorPoslidovniki dNagorodi Orden Pour le Merite Prussiya Voyennij hrest 1914 1918 Etyen Zhilson u VikishovishiBiografiyaNavchavsya v katolickomu koledzhi potim v liceyi Genriha IV U 1907 roci zakinchiv viddilennya slovesnosti Sorbonni Pislya zahistu disertaciyi v 1913 roci vikladav v universiteti Lillya Na pochatku Pershoyi svitovoyi vijni buv prizvanij v armiyu v 1916 roci potrapiv u nimeckij polon de chitav lekciyi z filosofiyi vijskovopolonenim Pislya zakinchennya vijni povernuvsya v Lill U 1919 roci priznachenij buti profesorom Strasburzkogo universitetu U 1922 roci ocholyuvav misiyu dopomogi goloduyuchim v Rosiyi ta Ukrayini Z 1922 roku vin vidavav visokoprofesijnij zhurnal fr Etudes de philosophie medievale U 1926 32 vikladav u Sorbonni ocholyuyuchi kafedru serednovichnoyi filosofiyi Chitav lekciyi v SShA azh do 1971 roku Garvardskij universitet U 1929 roci zasnuvav i ocholiv Papskij institut serednovichnih doslidzhen v m Toronto Kanada U 1947 roci buv obranij chlenom Francuzkoyi Akademiyi U 1945 47 rokah radnik Francuzkoyi Respubliki Z 1947 roku senator Franciyi Buv udostoyenij chitannya Gifordivskih lekcij VchennyaPri roboti nad disertaciyeyu Svoboda u Dekarta i bogoslov ya v 1913 roci Zhilson vidkriv dlya sebe filosofiyu Tomi Akvinskogo i prijshov do visnovku sho kartezianstvo nabagato silnishe zalezhit vid svoyih sholastichnih vitokiv sholastika nizh ce dumav Dekart Zhilsonu nalezhit vidkrittya originalnosti filosofiyi buttya u Tomi Akvinskogo v porivnyanni z usiyeyu poperednoyu filosofiyeyu vklyuchayuchi Aristotelya Zgidno z Zhilsonom cya originalnist polyagaye v rozriznenni sutnosti ta buttya U vchenni Fomi Akvinskogo Zhilson visuvaye na perednij plan universalnij zadum yak vin vvazhaye sprobu garmonijnogo ob yednannya religiyi i filosofiyi viri i rozumu Inshoyu vershinoyu katolickoyi dumki serednovichchya Zhilson vvazhaye filosofiyu svyatogo Bonaventuri predstavnika piznoyi sholastiki odnogo z velikih Uchiteliv Cerkvi golovi ordena franciskanciv U jogo vchenni osoblivo pidkreslyuyetsya znachushist metafiziki tisno poyednanoyi z hristiyanskoyu mistikoyu U filosofiyi Bonaventuri Zhilson privablyuye takozh vdalij na jogo dumku sintez tomistskoyi j avgustinistskoyi tradicij Sam Zhilson robit suchasnu interpretatorsku sprobu ob yednati vchennya Fomi Akvinskogo i Bonaventuri hocha vin i viznaye vsyu glibinu riznici mizh filosofskimi ideyami cih dvoh katolickih misliteliv V filosofiyi Dunsa Skota Zhilson nasampered vidiliv tezu pro isnuvannya neskinchennogo buttya Pri comu yak vvazhaye Zhilson teologiya hocha i spirayetsya na filosofsko metafizichni ideyi shodo buttya ale ne vivodit teologichne ponyattya buttya z filosofskogo Bilsh togo yak tilki teolog torkayetsya metafiziki vona zminyuye svij viglyad pidnimayuchis vishe do metafizichnogo neba sutnostej Teologiya shukaye neskinchenne dzherelo buttya i prirodno znahodit jogo u vsemogutnosti hristiyanskogo Boga Unikalnist Boga Duns Skot bachit v tomu sho jogo sutnist zlivayetsya z neskinchennistyu U filosofiyi golovni znaryaddya teoretichni dovodi dokazi Bud yaki zaboroni i direktivni rekomendaciyi u filosofiyi bezgluzdi Otzhe teologi zauvazhuye Zhilson ne povinni spodivatisya na te sho lyudi sho spryamovuyut svij rozumovij poglyad na problemu buttya dijdut zgodi Tim samim staye zrozumilo sho teologiya povinna predstaviti filosofiyi veliku svobodu doslidzhennya Odnak i filosofi povinni zgidno z Zhilsonom vreshti resht viznati perevagu viri odkrovennya pered rozumom Najvazhlivishij dlya neotomista Zhilsona predmet doslidzhennya istotna vidminnist mizh hristiyanskim Bogom yak Bogom religiyi i filosofskim bogom tobto chinom i ponyattyam boga v nereligijnij filosofiyi Zhilson dokladno doslidzhuye shlyahi i metodi konstruyuvannya filosofskogo boga napriklad u vchenni Dekarta Yak zvichajna lyudina Dekart prijmav hristiyansku viru Os slova Dekarta pro yaki nagaduye Zhilson Ya obozhnyuvav nashim bogoslov yam i ne menshe vsyakogo inshogo spodivavsya dosyagti Carstva Nebesnogo Odnak yak filosof Dekart za zauvazhennyam Zhilsona priniziv rol teologiyi Yaksho Toma Akvinskij rozrizniv filosofiyu i teologiyu z metoyu potim ob yednati yih to Dekart skoristavsya rozriznennyam viri i znannya teologiyi i filosofiyi religiyi i nauki dlya yih vzayemoobosoblennya Tomu Bog Fomi Akvinskogo i filosofskij bog Dekarta tak vidriznyayutsya odin vid odnogo Kant u Kritici chistogo rozumu visloviv ideyu pro te sho isnuvannya Boga ne mozhe buti odnoznachno dovedene za dopomogoyu racionalnih dovodiv Pevnoyu miroyu Zhilson z cim pogodzhuyetsya oskilki Bog ne nalezhit do chisla empirichnih yavish pitannya pro Boga dijsno vihodit za mezhi kompetenciyi racionalistichnogo naukovogo ta filosofskogo piznannya Do viznannya isnuvannya Boga yakim vin postaye u hristiyanskij religiyi lyudini shtovhaye shvidshe ne rozum a vlasnij riznomanitnij zhittyevij dosvid kontaktu z bozhestvom Adzhe majzhe kozhna lyudina zadayetsya pitannyam pro te chi isnuye spravdi shos zvane Bogom Ne v silah vporatisya z tayemnicyami piznannya Boga Dekart ogolosiv ideyu Boga vrodzhenoyu Kant u Kritici praktichnogo rozumu po suti zberigaye Boga religiyi i robit jogo oporoyu vsiyeyi sistemi moralnosti Z usih cih istoriko filosofskih rozdumiv Zhilson robit taki visnovki Prirodna teologiya povinna spiratisya v pershu chergu ne na pozitivnu nauku i ne na racionalistichnu filosofiyu a na religijno ekzistencijnu metafiziku tobto metafiziku zvernenu do osobistosti do yiyi isnuvannya ta dosvidu osoblivo pov yazanogo z odkrovennyam Boga jogo poyavoyu lyudini Zgidno z Zhilsonom hristiyanska dumka za samoyu svoyeyu suttyu ye ekzistencialnoyu i mozhlivo najekzistencialnishoyu sered inshih form filosofiyi sho pretenduyut na virishennya ekzistencijnih problem osobisti Z tochki zoru Zhilsona ne gnoseologiya povinna obgruntovuvati metafiziku a navpaki tomu sho sprobi gnoseologichnogo obgruntuvannya metafiziki ne mozhut vijti za mezhi ponyattya tobto suti do realnogo isnuvannya Na dumku Zhilsona zmist hristiyanskoyi filosofiyi na vidminu vid bogoslov ya ne revelata istini osyagnennya yakih nemozhlivo bez Odkrovennya a revelabilia istini yaki buduchi zasnovani na prirodnomu rozumi istorichno buli poglibleni i zberezheni zavdyaki Odkrovennyu Zgidno z Zhilsonom takimi istinami hristiyanskoyi filosofiyi ye napriklad isnuvannya Boga svoboda Bozhestvennoyi ta lyudskoyi diyi PraciNapisav ponad 60 knig i 600 statej pri chomu bilshe 100 z nih pislya 74 rokiv Zhilson avtor knig bagato z yakih stali klasichnimi posibnikami z istoriyi serednovichnoyi filosofiyi i neotomizmu Filosofiya sv Bonaventuri 1924 Sv Toma Akvinskij 1925 Metodichnij realizm Bog i filosofiya 1941 Tomizm Vvedennya do filosofiyi sv Fomi Akvinskogo 1942 Filosofiya serednih vikiv 2 tomi 1944 Duh serednovichnoyi filosofiyi Hristiyanskij ekzistencializm 1948 Hristiyanstvo i filosofiya 1949 Duns Skot vstup do jogo osnovnih tez Metamorfozi gradu Bozhogo Dante ta filosofiya 1953 Cerkva zvertayetsya do suchasnogo svitu 1954 Istoriya hristiyanskoyi filosofiyi v seredni viki 1955 Zhivopis i realnist 1958 Filosofiya i teologiya 1960 Masove suspilstvo i jogo kultura 1967 Tyazhkij ateyizm 1979 Primitkisvidoctvo pro narodzhennya d Track Q83900LiteraturaZhilson Etyen Anri Filosofskij enciklopedichnij slovnik V I Shinkaruk gol redkol ta in Kiyiv Institut filosofiyi imeni Grigoriya Skovorodi NAN Ukrayini Abris 2002 742 s 1000 ekz BBK 87ya2 ISBN 966 531 128 X Shimanovich A O Zhilson Etyen Velika ukrayinska enciklopediya URL https vue gov ua Zhilson EtyenPosilannya ros