Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Драгомирча́ни — село Івано-Франківської міської громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області, розташоване над річкою Бистриця Солотвинська.
| село Драгомирчани | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Івано-Франківська область |
| Район | Івано-Франківський район |
| Громада | Івано-Франківська міська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1378 |
| Населення | 1950 |
| Площа | 8,52 км² |
| Густота населення | 190,96 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 77454 |
| Телефонний код | +380 03436 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°53′25″ пн. ш. 24°38′17″ сх. д. / 48.89028° пн. ш. 24.63806° сх. д.Координати: 48°53′25″ пн. ш. 24°38′17″ сх. д. / 48.89028° пн. ш. 24.63806° сх. д. |
| Водойми | Бистриця Солотвинська, Радчанка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 77454 Івано-Франківська область, Івано-Франківськ, с. Драгомирчани, вул. Надрічна, 74 |
| Карта | |
  Драгомирчани | |
 Драгомирчани | |
| Мапа | |
| | |
Історія
Ймовірно, саме про Драгомирчани як село Нове на березі річки Мала Бистриця згадується у дарчій грамоті Драгомиру опольського князя Володислава 1378 року. Згадка про село Драгомирчани належить до 30 квітня 1378 р. і є такого змісту:
«В ім'я Отця і Сина і Святого Духа Амінь. Божою милістю ми, князь Володислав, Опольської землі господар Велунської землі, Руської землі господар і дідич природжений тим землям усім. Узрівши Семи вірну службу нам Драгомирову і Некрину, дали Семи їм два села на ім'я Старуня і друге село нове. А лежать тії села в Галицькій волості на річці Малій Бистриці. Село Старуню осадив Некрин батько — на пустині — то є село Некрино і братії його і дітей його.
А нове село Драгомирово і брата його Станка (від імені Станіслав, Станімир) і дітей їх.
А дали єсми їм ті села на віки з усім правом і панством, з усіма палатами (чиншами), пожитками, доходами, які споконвіку до тих сіл в їх межах прислушають (належать) з полем, з лісом, з соляним вікном і з річками. А то їм на віки належати має вольні — продати і замінити, віддати у свої лічні пожитки обернути.
А з тих сіл мають Драгомир і Некра (повне ім'я Некромир, Некрослав) з братією своєю і з дітьми мають служити нам і нашим намісникам трьома стрільцями. А на підтвердження такого листа(дарчої грамоти) веліли єсми привісити печать нашого великого князівства. А писана грамота у Львові, у неділю на кануні св. Пилипа, по Божому народженні у літо 1378… А при тому були свідки: пан Анріяш — староста Руської землі, пан Добеслав Халастра, пан Ходко Лоєвич, пан Васько Вочкович, пан Миско Таптюкович і інших панів до того ж багато було. Володислав, князь».
У документі недвозначно зазначено, що поселення нове, тобто нещодавно, десь тільки перед 1378 р. засноване і належить Драгомиру.
Село згадується в документах галицьких судів 4 лютого 1437 року. У податковому реєстрі 1515 року в селі документується піп (отже, уже тоді була церква) і 3 лани (близько 75 га) оброблюваної землі.
До 1772 було село в межах Речі Посполитої. У роки 1772—1918 село було під австрійським правом і було розташоване на території Королівства Галичини та Володимирії, на Станіславськім передмісті. Село було підпорядковане пошті в Богородчанах і мало греко-католику церкву, а римо-католицька парафія була в Крихівцях і в Лисцю. Табулярним власником був Рудольф граф Стадіон, а співвласник Томаш Конарський. У 1857 р.населення складалося із греко-католиків — 694 чол. католиків — 12 чол., ізраїльтян — 18 чол.; всього — 814 чол. Поступово населення зростало і за переписом 1821 р. в селі було 210 дворів і населення 1122 чол.; з них — чоловіків було 533, жінок — 589; за національністю поділялося населення так: поляків — 342, українців — 741, євреїв — 39 чол. А вже за переписом на 31.12.1890 числилось в селі 1123 чол. з них: чоловіків 578, жінок 545; за національністю: німців — 7 чол.. поляків — 255 чол., українців — 861.; всього було дворів 171; за релігійним віросповіданням населення поділялося на: римо-католиків — 165 чол., греко-католиків — 903 чол., ізраїльтян -55 чол.
24 липня 1917 року поблизу села — в Крихівцях відбулася битва.
У міжвоєнний період село Драгомирчани було ґміною у Станиславівському повіті в Польщі, а з 1 серпня 1934 його було включено у ґміну Лисець.
12 червня 2020 року на позачерговому засіданні Кабінету Міністрів України було прийнято адміністративні центри та затверджено території територіальних громад усіх областей з доопрацюванням. Згідно затвердженого проекту с.Драгомирчани було приєднано до Івано-Франківської об'єднаної територіальної громади.
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 1621 | 99.64% |
| російська | 3 | 0.18% |
| болгарська | 1 | 0.06% |
| німецька | 1 | 0.06% |
| румунська | 1 | 0.06% |
| Усього | 1627 | 100% |
Географічна характеристика села
Село розташоване на правому березі річки Бистриці Солотвинської, яка раніше була лісосплавна. По річці сплавляли ліс із Карпат до Дністра. Русло річки Бистриці перемістилось вправо, а разом перемістилось і село. Із переказів та з розповідей очевидців-старожилів відомо, що за останні два століття перемістилось майже на 1 км. Тому старого села і дороги, що проходить понад річкою від Богородчан до Княгинина немає.
Клімат був більше вологий і значна кількість землі не оброблялося, а була зайнята мокляками і болотами. Як розказують старожили, урочище крізь лози, де зараз сухі землі, не оброблялося, а було заросле лозами. На ті болота, через лози, виганяли пасти свиней, звідси і назва урочища «крізь лози».
В 1831 році на Прикарпатті поширилась холера, у результаті якої, вимерло 1∕4 населення села. Медичної допомоги на той час, ніякої не надавалося.
Існує до цього часу думка, що цвинтар, де ховали померлих від холери людей був окремо. І до цього часу це місце залишається ізольованим і на ньому ніхто не будує нових будинків, хоча до цвинтаря воно не належить.
Особливо важливими для села були 1890—1895 роки, які видалися дуже дощовитими і неврожайними.
Великої шкоди завдавали селу і постійні розливи річки Бистриці. Рівень води піднімався так високо, що затоплював не тільки дорогу на Богородчани і Княгинин, про яку вже згадувалося, але і селянські будівлі, хліви, загрожувала жителям.
З часом люди зовсім залишили цю територію і переселялися в глиб села, а частину води спрямували у Млинівку на якій було збудовано два млини, руїни яких збереглися до наших днів.
Соціально-економічне становище села
В результаті першого поділу Польщі в 1772 році Прикарпаття і Галичина ввійшли до складу Австрії. Був проведений перший перепис населення 1773 році.
В селі було два цегельні заводи. Один з них знаходився у власності фільварку Рачинського (поляка); один працював до 1900 р., а другий до1914 р. Була ґуральня (спирт завод), яка виробляла спирт і дріжджі і була власністю угорського власника Чака, а пізніше продана , зруйнована у 1915 р., частково відбудована після першої світової війни і остаточно зруйнована в часи німецької окупації. Лісопильний завод існував до 1942 р. Було в селі два млини. Проте, на всіх цих підприємствах працювало не багато людей, наприклад на спирт заводі — 30-40 чол., працювали по 12 год. за мізерну плату. До 1914 р. в селі була пекарня, 2 корчми, одна з яких існувала до І світової війни, а друга — до 1922 р. До часу заснування кооперацій в селі був фільварок на місці де зараз знаходиться колгоспний двір. Фільварок «розпарцельований» — (розпроданий) приблизно в 1907 р. колоністам-полякам, які приїхали із Заходу; землі тоді також були розпродані. Останнім управителем був Светличко. Значну частину фільварку і земель купив , який жив в м. Станіславі і маєток якого розпроданий після І світової війни.
Під час панування панської Польщі майже все населення займалося сільським господарством, за винятком більшості польського населення, значна частина якого працювала на промислових підприємствах в м. Станіславі (в основному на залізниці). В цей час працювали два млини і лісопильний завод. В 1922 р. було відкрито кооперативну крамницю. Поряд з цим існувало ще 4 крамниці, дві з яких пивні (шинки).
Українці в селі жили дружно з іншими національностями, святкували релігійні та інші свята разом. Люди жили дещо краще, ніж за Австро-Угорщини, та це було спричинене підвищенням родючості полів а також покращенням агротехніки обробітку землі, яку населення перейняло від колоністів-поляків.
Більшу частину земель займали польські володіння; великим власником був Швайцер, у нього працювало багато селян.
Була також хата-читальня українців яка збудована у 30-х роках XX століття, дерево для будівництва якої надав Митрополит Андрей Шептицький а також і польський клуб. Основні прибутки жителів села були від сільського господарства — рослинництва і тваринництва (продаж молока в м. Станіславі).
Близько 15 % населення працювало на промислових підприємствах в м. Станіславі. Бідним і безпросвітним було життя селян, хати були покриті соломою, низькі, темні, яких жило по 8 — 10 чол., що сприяло розповсюдженню інфекційних хвороб.
Керував селом солтис (староста), який обирався в основному з поляків. Існували 2 школи — польська і українська — по 3 класи. В українській школі було приблизно 70 учнів, а в польській — 50. Більшу частину населення становили бідняки і середняки, які мали від 0,5 до 5 га. землі, а багаті люди мали від 5 до 20 га. землі кожний.
Під час І світової війни село переходило із рук в руки росіян і австрійців. Крім великої пожежі, коли згоріло майже все село (залишилось лише 9 хат), страшного поширення набув тиф, від якого померло багато людей. В 1919 р. вся територія була захоплена Польщею. Село відбудувалося, ґуральня була відбудована, але не працювала через домовленість із власником спиртовиробництва з Станіславова Гохманом та власником гуральні Нахманом якому станіславський власник платив відступне, остаточно гуральня була зруйнована в 50-х роках XX ст. Відновили свою роботу млин і пилорама.
В селі є дерев'яна церква Святого Миколая. Під час першої світової війни церква згоріла та невдовзі 1923 після війни була відбудована. 1964 році церква була закрита в церкві утворили склад зберігання солі який проіснував недовго. На даний час церква віднесена до пам'ятки архітектури (номер 974) Івано-Франківської області.
У селі був костел по вулиці яка зараз носить назву Надрічна. Костел було зруйновано після другої світової війни. Орган який знаходився в коселі перевезено до Станіслава.
В 1941 — 44 р. настав період німецького панування. В 1942 р. був великий голод; тоді вивозили багато людей в Німеччину (близько 100 чол.). особливо великих збитків зазнали жителі від гітлерівців в 1944 р. було зруйновано багато будинків, вигнано багато худоби до Німеччини.
У 1949 р. організовано колгосп: під назвою «Молода Гвардія» об'єднано 227 господарств. А жителі 125 господарств були зайняті на державних підприємствах. Поступово рівень життя покращувався: побудовано 108 нових будинків, село електрифіковане і радіофіковане; побудована 8-річна школа, де навчалося 264 дитини (У 1973 р.).
Назви вулиць
| № | Назва вулиці | Попередня назва вулиць |
|---|---|---|
| діюча | (якщо була) | |
| 1 | Богдана Хмельницького | |
| 2 | Василя Стуса | |
| 3 | Володимира Івасюка | |
| 4 | Крихівецька | |
| 5 | Лесі Українки | Колгоспна |
| 6 | Марійки Підгірянки | |
| 7 | Миру | |
| 8 | Надрічна | Лучко |
| 9 | Назарія Яремчука | |
| 10 | Незалежності | |
| 11 | Нова | |
| 12 | Проста | |
| 13 | Сніжна | |
| 14 | Сонячна | |
| 15 | Староцерковна | Лаврука |
| 16 | Степана Бандери | |
| 17 | Франка | |
| 18 | Чорновола | Галана |
| 19 | Шевченка | |
| 20 | Шептицького | |
| 21 | Шкільна |
Народилися
- Стефан Левинський (1736—1806) — Луцький і Острозький унійний єпископ в 1797—1806 роках
- Юліян Сас-Кульчицький (1887—1946) — польський військовий, полковник
- Хороб Степан Іванович (1949) - український вчений-літературознавець.
Примітки
- . Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 10 січня 2016.
- . Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 29 грудня 2015.
- Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 170 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
Посилання
- Сайт Верховної Ради України. Села Тисменицького району [Архівовано 5 грудня 2012 у Archive.is]
 | Це незавершена стаття з географії Івано-Франківської області. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
- . dragomirchany.in.ua. Архів оригіналу за 5 жовтня 2016. Процитовано 3 жовтня 2016.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Dragomircha ni selo Ivano Frankivskoyi miskoyi gromadi Ivano Frankivskogo rajonu Ivano Frankivskoyi oblasti roztashovane nad richkoyu Bistricya Solotvinska selo Dragomirchani Krayina Ukrayina Oblast Ivano Frankivska oblast Rajon Ivano Frankivskij rajon Gromada Ivano Frankivska miska gromada Osnovni dani Zasnovane 1378 Naselennya 1950 Plosha 8 52 km Gustota naselennya 190 96 osib km Poshtovij indeks 77454 Telefonnij kod 380 03436 Geografichni dani Geografichni koordinati 48 53 25 pn sh 24 38 17 sh d 48 89028 pn sh 24 63806 sh d 48 89028 24 63806 Koordinati 48 53 25 pn sh 24 38 17 sh d 48 89028 pn sh 24 63806 sh d 48 89028 24 63806 Vodojmi Bistricya Solotvinska Radchanka Misceva vlada Adresa radi 77454 Ivano Frankivska oblast Ivano Frankivsk s Dragomirchani vul Nadrichna 74 Karta Dragomirchani Dragomirchani Mapa Dragomirchani u VikishovishiIstoriyaJmovirno same pro Dragomirchani yak selo Nove na berezi richki Mala Bistricya zgaduyetsya u darchij gramoti Dragomiru opolskogo knyazya Volodislava 1378 roku Zgadka pro selo Dragomirchani nalezhit do 30 kvitnya 1378 r i ye takogo zmistu V im ya Otcya i Sina i Svyatogo Duha Amin Bozhoyu milistyu mi knyaz Volodislav Opolskoyi zemli gospodar Velunskoyi zemli Ruskoyi zemli gospodar i didich prirodzhenij tim zemlyam usim Uzrivshi Semi virnu sluzhbu nam Dragomirovu i Nekrinu dali Semi yim dva sela na im ya Starunya i druge selo nove A lezhat tiyi sela v Galickij volosti na richci Malij Bistrici Selo Starunyu osadiv Nekrin batko na pustini to ye selo Nekrino i bratiyi jogo i ditej jogo A nove selo Dragomirovo i brata jogo Stanka vid imeni Stanislav Stanimir i ditej yih A dali yesmi yim ti sela na viki z usim pravom i panstvom z usima palatami chinshami pozhitkami dohodami yaki spokonviku do tih sil v yih mezhah prislushayut nalezhat z polem z lisom z solyanim viknom i z richkami A to yim na viki nalezhati maye volni prodati i zaminiti viddati u svoyi lichni pozhitki obernuti A z tih sil mayut Dragomir i Nekra povne im ya Nekromir Nekroslav z bratiyeyu svoyeyu i z ditmi mayut sluzhiti nam i nashim namisnikam troma strilcyami A na pidtverdzhennya takogo lista darchoyi gramoti velili yesmi privisiti pechat nashogo velikogo knyazivstva A pisana gramota u Lvovi u nedilyu na kanuni sv Pilipa po Bozhomu narodzhenni u lito 1378 A pri tomu buli svidki pan Anriyash starosta Ruskoyi zemli pan Dobeslav Halastra pan Hodko Loyevich pan Vasko Vochkovich pan Misko Taptyukovich i inshih paniv do togo zh bagato bulo Volodislav knyaz U dokumenti nedvoznachno zaznacheno sho poselennya nove tobto neshodavno des tilki pered 1378 r zasnovane i nalezhit Dragomiru Selo zgaduyetsya v dokumentah galickih sudiv 4 lyutogo 1437 roku U podatkovomu reyestri 1515 roku v seli dokumentuyetsya pip otzhe uzhe todi bula cerkva i 3 lani blizko 75 ga obroblyuvanoyi zemli Do 1772 bulo selo v mezhah Rechi Pospolitoyi U roki 1772 1918 selo bulo pid avstrijskim pravom i bulo roztashovane na teritoriyi Korolivstva Galichini ta Volodimiriyi na Stanislavskim peredmisti Selo bulo pidporyadkovane poshti v Bogorodchanah i malo greko katoliku cerkvu a rimo katolicka parafiya bula v Krihivcyah i v Liscyu Tabulyarnim vlasnikom buv Rudolf graf Stadion a spivvlasnik Tomash Konarskij U 1857 r naselennya skladalosya iz greko katolikiv 694 chol katolikiv 12 chol izrayiltyan 18 chol vsogo 814 chol Postupovo naselennya zrostalo i za perepisom 1821 r v seli bulo 210 dvoriv i naselennya 1122 chol z nih cholovikiv bulo 533 zhinok 589 za nacionalnistyu podilyalosya naselennya tak polyakiv 342 ukrayinciv 741 yevreyiv 39 chol A vzhe za perepisom na 31 12 1890 chislilos v seli 1123 chol z nih cholovikiv 578 zhinok 545 za nacionalnistyu nimciv 7 chol polyakiv 255 chol ukrayinciv 861 vsogo bulo dvoriv 171 za religijnim virospovidannyam naselennya podilyalosya na rimo katolikiv 165 chol greko katolikiv 903 chol izrayiltyan 55 chol 24 lipnya 1917 roku poblizu sela v Krihivcyah vidbulasya bitva U mizhvoyennij period selo Dragomirchani bulo gminoyu u Stanislavivskomu poviti v Polshi a z 1 serpnya 1934 jogo bulo vklyucheno u gminu Lisec 12 chervnya 2020 roku na pozachergovomu zasidanni Kabinetu Ministriv Ukrayini bulo prijnyato administrativni centri ta zatverdzheno teritoriyi teritorialnih gromad usih oblastej z doopracyuvannyam Zgidno zatverdzhenogo proektu s Dragomirchani bulo priyednano do Ivano Frankivskoyi ob yednanoyi teritorialnoyi gromadi NaselennyaMova Rozpodil naselennya za ridnoyu movoyu za danimi perepisu 2001 roku Mova Kilkist Vidsotok ukrayinska 1621 99 64 rosijska 3 0 18 bolgarska 1 0 06 nimecka 1 0 06 rumunska 1 0 06 Usogo 1627 100 Geografichna harakteristika selaSelo roztashovane na pravomu berezi richki Bistrici Solotvinskoyi yaka ranishe bula lisosplavna Po richci splavlyali lis iz Karpat do Dnistra Ruslo richki Bistrici peremistilos vpravo a razom peremistilos i selo Iz perekaziv ta z rozpovidej ochevidciv starozhiliv vidomo sho za ostanni dva stolittya peremistilos majzhe na 1 km Tomu starogo sela i dorogi sho prohodit ponad richkoyu vid Bogorodchan do Knyaginina nemaye Klimat buv bilshe vologij i znachna kilkist zemli ne obroblyalosya a bula zajnyata moklyakami i bolotami Yak rozkazuyut starozhili urochishe kriz lozi de zaraz suhi zemli ne obroblyalosya a bulo zarosle lozami Na ti bolota cherez lozi viganyali pasti svinej zvidsi i nazva urochisha kriz lozi V 1831 roci na Prikarpatti poshirilas holera u rezultati yakoyi vimerlo 1 4 naselennya sela Medichnoyi dopomogi na toj chas niyakoyi ne nadavalosya Isnuye do cogo chasu dumka sho cvintar de hovali pomerlih vid holeri lyudej buv okremo I do cogo chasu ce misce zalishayetsya izolovanim i na nomu nihto ne buduye novih budinkiv hocha do cvintarya vono ne nalezhit Osoblivo vazhlivimi dlya sela buli 1890 1895 roki yaki vidalisya duzhe doshovitimi i nevrozhajnimi Velikoyi shkodi zavdavali selu i postijni rozlivi richki Bistrici Riven vodi pidnimavsya tak visoko sho zatoplyuvav ne tilki dorogu na Bogorodchani i Knyaginin pro yaku vzhe zgaduvalosya ale i selyanski budivli hlivi zagrozhuvala zhitelyam Z chasom lyudi zovsim zalishili cyu teritoriyu i pereselyalisya v glib sela a chastinu vodi spryamuvali u Mlinivku na yakij bulo zbudovano dva mlini ruyini yakih zbereglisya do nashih dniv Socialno ekonomichne stanovishe selaV rezultati pershogo podilu Polshi v 1772 roci Prikarpattya i Galichina vvijshli do skladu Avstriyi Buv provedenij pershij perepis naselennya 1773 roci V seli bulo dva cegelni zavodi Odin z nih znahodivsya u vlasnosti filvarku Rachinskogo polyaka odin pracyuvav do 1900 r a drugij do1914 r Bula guralnya spirt zavod yaka viroblyala spirt i drizhdzhi i bula vlasnistyu ugorskogo vlasnika Chaka a piznishe prodana zrujnovana u 1915 r chastkovo vidbudovana pislya pershoyi svitovoyi vijni i ostatochno zrujnovana v chasi nimeckoyi okupaciyi Lisopilnij zavod isnuvav do 1942 r Bulo v seli dva mlini Prote na vsih cih pidpriyemstvah pracyuvalo ne bagato lyudej napriklad na spirt zavodi 30 40 chol pracyuvali po 12 god za mizernu platu Do 1914 r v seli bula pekarnya 2 korchmi odna z yakih isnuvala do I svitovoyi vijni a druga do 1922 r Do chasu zasnuvannya kooperacij v seli buv filvarok na misci de zaraz znahoditsya kolgospnij dvir Filvarok rozparcelovanij rozprodanij priblizno v 1907 r kolonistam polyakam yaki priyihali iz Zahodu zemli todi takozh buli rozprodani Ostannim upravitelem buv Svetlichko Znachnu chastinu filvarku i zemel kupiv yakij zhiv v m Stanislavi i mayetok yakogo rozprodanij pislya I svitovoyi vijni Pid chas panuvannya panskoyi Polshi majzhe vse naselennya zajmalosya silskim gospodarstvom za vinyatkom bilshosti polskogo naselennya znachna chastina yakogo pracyuvala na promislovih pidpriyemstvah v m Stanislavi v osnovnomu na zaliznici V cej chas pracyuvali dva mlini i lisopilnij zavod V 1922 r bulo vidkrito kooperativnu kramnicyu Poryad z cim isnuvalo she 4 kramnici dvi z yakih pivni shinki Ukrayinci v seli zhili druzhno z inshimi nacionalnostyami svyatkuvali religijni ta inshi svyata razom Lyudi zhili desho krashe nizh za Avstro Ugorshini ta ce bulo sprichinene pidvishennyam rodyuchosti poliv a takozh pokrashennyam agrotehniki obrobitku zemli yaku naselennya perejnyalo vid kolonistiv polyakiv Bilshu chastinu zemel zajmali polski volodinnya velikim vlasnikom buv Shvajcer u nogo pracyuvalo bagato selyan Bula takozh hata chitalnya ukrayinciv yaka zbudovana u 30 h rokah XX stolittya derevo dlya budivnictva yakoyi nadav Mitropolit Andrej Sheptickij a takozh i polskij klub Osnovni pributki zhiteliv sela buli vid silskogo gospodarstva roslinnictva i tvarinnictva prodazh moloka v m Stanislavi Blizko 15 naselennya pracyuvalo na promislovih pidpriyemstvah v m Stanislavi Bidnim i bezprosvitnim bulo zhittya selyan hati buli pokriti solomoyu nizki temni yakih zhilo po 8 10 chol sho spriyalo rozpovsyudzhennyu infekcijnih hvorob Keruvav selom soltis starosta yakij obiravsya v osnovnomu z polyakiv Isnuvali 2 shkoli polska i ukrayinska po 3 klasi V ukrayinskij shkoli bulo priblizno 70 uchniv a v polskij 50 Bilshu chastinu naselennya stanovili bidnyaki i serednyaki yaki mali vid 0 5 do 5 ga zemli a bagati lyudi mali vid 5 do 20 ga zemli kozhnij Pid chas I svitovoyi vijni selo perehodilo iz ruk v ruki rosiyan i avstrijciv Krim velikoyi pozhezhi koli zgorilo majzhe vse selo zalishilos lishe 9 hat strashnogo poshirennya nabuv tif vid yakogo pomerlo bagato lyudej V 1919 r vsya teritoriya bula zahoplena Polsheyu Selo vidbuduvalosya guralnya bula vidbudovana ale ne pracyuvala cherez domovlenist iz vlasnikom spirtovirobnictva z Stanislavova Gohmanom ta vlasnikom guralni Nahmanom yakomu stanislavskij vlasnik plativ vidstupne ostatochno guralnya bula zrujnovana v 50 h rokah XX st Vidnovili svoyu robotu mlin i pilorama V seli ye derev yana cerkva Svyatogo Mikolaya Pid chas pershoyi svitovoyi vijni cerkva zgorila ta nevdovzi 1923 pislya vijni bula vidbudovana 1964 roci cerkva bula zakrita v cerkvi utvorili sklad zberigannya soli yakij proisnuvav nedovgo Na danij chas cerkva vidnesena do pam yatki arhitekturi nomer 974 Ivano Frankivskoyi oblasti U seli buv kostel po vulici yaka zaraz nosit nazvu Nadrichna Kostel bulo zrujnovano pislya drugoyi svitovoyi vijni Organ yakij znahodivsya v koseli perevezeno do Stanislava V 1941 44 r nastav period nimeckogo panuvannya V 1942 r buv velikij golod todi vivozili bagato lyudej v Nimechchinu blizko 100 chol osoblivo velikih zbitkiv zaznali zhiteli vid gitlerivciv v 1944 r bulo zrujnovano bagato budinkiv vignano bagato hudobi do Nimechchini U 1949 r organizovano kolgosp pid nazvoyu Moloda Gvardiya ob yednano 227 gospodarstv A zhiteli 125 gospodarstv buli zajnyati na derzhavnih pidpriyemstvah Postupovo riven zhittya pokrashuvavsya pobudovano 108 novih budinkiv selo elektrifikovane i radiofikovane pobudovana 8 richna shkola de navchalosya 264 ditini U 1973 r Nazvi vulic Nazva vulici Poperednya nazva vulic diyucha yaksho bula 1 Bogdana Hmelnickogo 2 Vasilya Stusa 3 Volodimira Ivasyuka 4 Krihivecka 5 Lesi Ukrayinki Kolgospna 6 Marijki Pidgiryanki 7 Miru 8 Nadrichna Luchko 9 Nazariya Yaremchuka 10 Nezalezhnosti 11 Nova 12 Prosta 13 Snizhna 14 Sonyachna 15 Starocerkovna Lavruka 16 Stepana Banderi 17 Franka 18 Chornovola Galana 19 Shevchenka 20 Sheptickogo 21 ShkilnaNarodilisyaStefan Levinskij 1736 1806 Luckij i Ostrozkij unijnij yepiskop v 1797 1806 rokah Yuliyan Sas Kulchickij 1887 1946 polskij vijskovij polkovnik Horob Stepan Ivanovich 1949 ukrayinskij vchenij literaturoznavec Primitki Arhiv originalu za 17 listopada 2015 Procitovano 10 sichnya 2016 Arhiv originalu za 22 grudnya 2015 Procitovano 29 grudnya 2015 Zrodla dziejowe Tom XVIII Polska XVI wieku pod wzgledem geograficzno statystycznym Cz I Ziemie ruskie Rus Czerwona s 170 Warszawa Sklad glowny u Gerberta I Wolfa 1902 252 s Ridni movi v ob yednanih teritorialnih gromadah Ukrayini Ukrayinskij centr suspilnih danihPosilannyaSajt Verhovnoyi Radi Ukrayini Sela Tismenickogo rajonu Arhivovano 5 grudnya 2012 u Archive is Ce nezavershena stattya z geografiyi Ivano Frankivskoyi oblasti Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi dragomirchany in ua Arhiv originalu za 5 zhovtnya 2016 Procitovano 3 zhovtnya 2016