Ва́цлав I або Венцесла́в І (лат. Wenceslaus I; бл. 1205 — 23 вересня 1253) — король Богемії (1230—1253). Представник з династії Пржемисловичів. Син богемського короля Оттокара I. Брав участь у війні за австрійську спадщину (1246).
Венцеслав I чеськ. Václav I. | ||
| ||
---|---|---|
Коронація: | 1228 | |
Попередник: | Пржемисл Оттокар I | |
Наступник: | Пржемисл Оттокар II | |
Народження: | близько 1205 Прага | |
Смерть: | 23 вересня 1253 | |
Поховання: | (Анежський монастир) | |
Рід: | Пржемисловичі | |
Батько: | Пржемисл I Оттокар[2] | |
Мати: | Констанція Угорська з дому Арпадів | |
Шлюб: | Кунігунда Швабська | |
Діти: | Владислав, Оттокар II, Беатріс, Агнес | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Імена
Біографія
Ранні роки
Венцеслав I — син Пржемисла I Оттокара та його другої дружини Констанції Угорської з дому Арпадів. Подружжя мало 9 дітей, Венцеслав був п'ятою їхньою дитиною.
Повідомляють, що з дитинства Венцеслав мав замкнутий характер, любив блукати на самоті, часто нервувався. Це посилилось, коли на полюванні, яке він дуже любив, Венцеслав втратив ліве око, через що його надалі прозвали Однооким. У подальшому, згідно літописів, король Венцеслав зненавидів звук церковних дзвонів, який спричиняв у нього сильний головний біль і напади, схожі на епілептичні. Тому всюди, де він з'являвся, забороняли дзвонити у дзвони. Найімовірніше, що у нього внаслідок отриманої на полюванні травми сформувалась посттравматична епілепсія, яка мала звукову ауру.
Коронування
Пржемисл I Оттокар хотів, щоб його сина Венцеслава визнали легітимним королем Богемії. Він сподівався, що на Празькій асамблеї чеської знаті у 1216 році хтось це запропонує, до чого мав би приєднатися брат Пржемисла I Оттокара моравський маркграф Владислав. Пржемисл I мав вдавано цьому здивуватися і погодитися. імператор Священної Римської імперії Фрідріх II, як сюзерен Богемського короля, на це згодився. Таким чином Пржемисл I Оттокар сильно поламав древній звичай дому Пржемисловичів, згідно якого мав наслідувати трон старший син. Постійні конфлікти провокувалися саме старим порядком успадкування престолу найстаршим представником дому. Хоча з часів Вратіслава I цей порядок наслідування часто порушували, Пржемисл I Оттокар хотів бути впевненим, що саме Венцеслав буде королем Богемії після нього, тому й заручився підтримкою імператора. Таким чином від наслідування були відвернуті представники бічних гілок дому Пржемисловичів.
6 лютого 1228 року Венцеслава І коронував архієпископ Майнцький, митрополит Праги як співправителя його батька. При цьому вперше не застосували древній слов'янській ритуал коронації. Тим часом батько Венцеслава добився об'єднання Богемії з Моравією, що тільки укріпило королівство.
Події, що передували королюванню Венцеслава І
До того першим великим дипломатичним успіхом Богемії та Пржемисла стали заручини у 1219 році його восьмирічної дочки Агнеси (Анежки) з чотирнадцятирічним принцом Генріхом, сином і спадкоємцем Фрідріха II. Ця подія дуже вплинула на подальший розвиток ситуації в Богемії та, взагалі. в Європі. Але через певний час заручини скасував Фрідріх II. У Нюрнберзі 29 листопада 1225 року, за наказом свого батька, Генрі одружився з Маргарет, дочці герцога Леопольда VI Австрії, жінці, яка була на сім років старша від нього. Молодий король Генріх швидко втомився від своєї дружини Маргарити, котра крім того, що була набагато старшою від нього, все ще очікувала на сплату свого посагу — важлива обставина для чоловіка, якому завжди бракувало грошей. Сталося так, що герцог Людовік Баварський, одружений з чеською князівною, повернув собі прихильність Генріха й використав свій вплив, аби намовити молодого чоловіка зірвати союз з Бабенбергом задля відновлення дружніх стосунків з Пржемисловичами. Оскільки стосунки Генріха з його батьком погіршувалися, а молодик нетерпляче прагнув влади, намови герцога, звісно, впали на добрий ґрунт. Союз із Богемією здавався найкращим виходом. Усе полегшувалося тим, що молодий король був насправді закоханий у чеську принцесу і глибоко шкодував, що переніс свої почуття на Маргариту. 1231 року Генріх відкрито заявив про свій намір розлучитися з дружиною й узяти шлюб з Агнесоюю. Ця новина перелякала багатьох німецьких князів і через можливі політичні наслідки. Проте імператор, котрий не міг зважитися на відкриту ворожнечу з могутнім австрійським герцогом, негайно зреагував і сплатив посаг Маргарити з власної кишені. Генріх поступися умовлянням й скорився своєму батькові.
Зневірена у земному коханні Агнеса твердо вирішила зректися світського життя. Вона обрала суворий статут ордену святої Клари, найпалкішої послідовниці святого Франциска, і пішла в монастир, що його Клара заснувала в Празі. Вона належала до першого покоління послідовників святого Франциска і була серед тих, хто намагався якнайсуворіше дотримуватися ідеалів бідності та самозречення смиренного святого з Ассізи. Упродовж двадцяти років Агнеса була близькою подругою святої Клари. Вона поділяла з монастирем завдання поширення ідеалів святого Франциска у Центральній та Східній Європі, надихнувши заснування нового чеського ордену Лицарів Хреста. Але те, що принцеса Агнеса покинула двір і громадське життя та пішла в монастир, не вгамувало австро-богемського конфлікту.
Початок самостійного королювання
Венцеслав 1224 року оженився на дочці римського короля Філіпа Швабського Кунігунді, з якою його обручили у віці семи років, коли їй було лише два. Подружня пара в подальшому мала п'ятьох дітей.
15 грудня 1230 року батько Венцеслава І Пржемисл I Оттокар загинув, і Венцеслав став повноцінним королем Богемії. Спочатку на його королювання великий вплив мала мати та сестра. Інвеституру від імператора він отримав тільки 1231 року, звернувшись до нього із цим проханням не особисто, а через послів. Це показало, як далеко пішла Богемія: інвеститура, яка щоразу провіщала бурю в богемській історії, постійно надаючи імператорам слушну нагоду втручатися у богемські справи, перетворилася тепер на звичайнісіньку формальність.
Його раннє правління було хитким через загрозу, яка існувала для Богемії від Фрідріха II Бабенберга, герцога Австрійського, мстивого і безпринципного володаря, якій успішно уклав союз з маркграфом Моравії та власним братом короля Венцеслава I. З його допомогою герцог планував помститися за спустошення Австрії та повалити короля. Експансіонізм герцога викликав заклопотаність і протести й від ряду інших правителів. У 1236 році імператор Фрідріх II взявся воювати проти Ломбардської ліги. Імператор зажадав аби Венцеслав та інші правителі-васали Священної Римської імперії дали йому частину своїх військ для його військових зусиль. Венцеслав очолив групу цих правителів, які висловили своє небажання відводити будь-які війська з-під захисту своїх територій, посилаючись на страх вторгнення Австрійського герцога. Вони попросили імперського втручання в цю ситуацію. Успіх супроводжував герцога Австрійського, доки раптова хвороба не змусила тимчасово припинити воєнні дії, а бунтівний маркграф був змушений підкоритися братові Венцеславу. Задерикуватий герцог невдовзі потрапив у скрутне становище з угорцями, які уклали союз із чехами, і в 1235 р. обидва королі, Андрій II та Венцселав І, разом почали спустошувати австрійські землі.
У червні 1236 року імператор проголосив імператорський бан відносно герцога Австрії. Імперські війська, послані проти герцога, змусили його втекти з Відня до Вінер-Нойштадта. Імператор оголосив пряме імперське правління в Австрії і Герцогстві Штирія, яке надало прихисток герцогу Австрійському. Венцеслав I був не задоволений цим очевидним розширенням прямого імперського правління настільки близько до кордонів Богемії. В результаті Венцеслав I і герцог Австрійський уклали союз проти імператора. Імператор вирішив відкликати бан у 1237 році, аби загасити цей відкритий фронт проти нього. Венцеслав зміг домовитися про розширення Богемії на північ від Дунаю. Венцеслав і герцог Австрійський знайшли іншого союзника — Оттона II Світлішого Віттельсбаха, герцога Баварії. У червні 1239 року Венцеслав і Оттон II покинули рейхстаг в Егері, діставши відмову у відлученні імператора Фрідріха II від влади і обранні антикороля. У 1245 році папа римський Інокентій IV оголосив Фрідріха II та його сина Конрада IV Німецького недійсними володарями Німеччини й Священної Римської імперії. Тільки у 1246 році Генріха Распе, ландграфа Тюрингії обрали королем Німеччини в опозицію до імператора Фрідріха II і Конрада IV Німецького.
Вторгнення монголів
Фрідріх II перебував тоді на вершині своєї могутності, придушивши опір в Німеччині та змусивши міста Ломбардії визнати його суверенітет. Можливо, він плекав наміри знову звести Богемію до її колишнього приниженого становища в імперії. Це пояснило б, чому Венцеслав І приєднався на деякий час до папської партії. Але через традиційні симпатії до Гогенштауфенів він вагався і невдовзі повернувся до імператорської партії. Однак конфлікт із Фрідріхом Австрійським, який тепер примирився з імператором, тривав далі, і тільки загальна загроза для Центральної Європи з боку монголів змусила двох суперників дійти згоди. Австрійський герцог погодився на шлюб своєї племінниці Гертруди з Владиславом, сином Венцеслава I (1241 рік).
Монголи, які сплюндрували Сілезію, на щастя, не здолали перевалів, що вели до Богемії та Відня. Певну заслугу в цьому сучасники побачили у вдалих військових діях Венцеслава I, що тільки надало йому більшого авторитету. Спустошення зазнали лише Моравія та частково Австрія. Після цього монголи на чолі з Бату-ханом змогли по льоду перейти Дунай та ввергнутися до Угорщини. Там монголи хотіли накопичити сили для подальшого вторгнення до Європи, але Бату-хан отримав звістку про смерть Великого хана Уґедея та об'яву Курултая для виборів нового Великого хана. Бату-хан повернувся до Монголії, а після виборів Великого хана (обрали Гуюка), похід монголів на Європу припинили.
Післямонгольські чвари
Коли монгольська небезпека минула, конфлікт з Австрією відновився. Здається, що Фрідріх II по смерті своєї дружини-англійки сам звернув свої думки, якщо й не почуття, до Гертруди, маючи на оці австрійські землі для зміцнення політики свого роду в Німеччині. Вважають, що 1245 р. він пообіцяв герцогу Фрідріху піднести Австрію та Штирію до рангу королівства. Наразившись на цю нову небезпеку, Венцеслав І тримався папи Інокентія IV та його кандидата на імператорський трон Вільгельма Голландського. На його щастя, Фрідріх Австрійський раптово помер під час нової війни з угорцями у 1246 році. Чеський князь Владислав побрався з Гертрудою, але через кілька місяців після весілля помер ймовірно від природних причин.
Це було ударом для чеського короля, якого незабаром спіткала інша невдача — заколот чеської знаті, незадоволеної його пропапською політикою. Чеські гібеліни обрали маркграфа та правителя Моравії, королівського сина Пржемисла, співправителем. Громадянська війна тривала до 1250 року, коли Венецслав І примирився зі своїм сином. Ця боротьба була відгомоном на богемському ґрунті конфлікту між гвельфами й гібелінами і закінчилася вирішальною перемогою гвельфів та їхньої пропапської програми.
Проте цей поворот у політиці зрештою допоміг королю Венцеславу здійснити свої наміри щодо Австрії. У 1251 році помер другий чоловік Гертруди, Герман Баденський, і чеські перспективи в Австрії знову значно покращилися. Правителя Моравії Пржемисла обрали герцогом Австрії і за допомогою племінника чеського короля, архієпископа Зальцбурзького, він зміг перебрати владу над герцогством. Щоб підтвердити свої претензії та придушити будь-яку можливу опозицію, Пржемисл вирішив одружитися з удовою імператора Генріха VII Маргаритою, хоч вона за віком годилася йому в матері та мала серйозні наміри піти в монастир. Нерівну пару поєднав політичний шлюб у 1254 році.
Ускладнення виникли з Белою IV Угорським, котрий вимагав Штирію, політично об'єднану з Австрією. Після кількох кривавих сутичок завдяки втручанню курії підписали мирну угоду, за якою Австрія та частина Штирії відходили до Пржемисла, а решта Штирії — синові Бели, Іштвану (Стефану).
Помер Венцеслав I 23 вересня 1253 року в Кралув-Двурі. Його серце і кишечник зберігали в Кралув-Двурському костьолі Святої Марії, а тіло поховали в (Анежському монастирі).
Венцеслав I є героєм романів чеської письменниці Людмили Ванкової «Лихі роки» (1978 рік), «Спадкоємці Золотого короля» (1979 рік), «Жебрак зі срібною палицею» (1987 рік), які входять до тетралогії «Лев і троянда».
Результати правління Венцеслава I
За час його правління Богемія дійшла до розвиненого готичного стилю життя, сформувалась культура лицарських турнірів, набула популярності придворна поезія і пісні. Його правління пов'язане з укріпленням чеської державності, набуттям все більшого впливу в Європі, зростанням сили чеської знаті, покращенням та інтенсифікацією будівництва, міського розвитку, торгівлі та ремесел.
Венцеслав, як його батько і, в подальшому, син, сприяли приходу етнічних німців в країну. Венцеслав був також першим королем, що надав пільги євреям, які платили за це, однак, значні суми.
Сім'я
Дружина — Кунігунда (1200—1248), донька Пилипа Гогенштауфена, герцога Швабії.
Діти:
- Владислав (1228—1247 роки).
- Оттакар (1230—1278 роки).
- Божена (Беатріс) (1231—1290 роки), дружина Оттона III Асканія, маркграфа Бранденбурзького.
- Агнес (д/н-1268 рік), дружина Генріха III Веттіна, марграфа Мейсенського.
- Не іменована дочка, яка померла без хрещення.
Королівські міста ймовірно засновані за часів правління Вацлава I
Богемія (Чехія)
- Штрібро, 1240 рік.
- Локет, 1240 рік.
- , 1240 рік.
- Старе Місто, 1240 рік (надав права міста).
- Хеб, 1250 рік.
Моравія
Примітки
- Чеське місто (чеськ. Králův Dvůr) в районі Бероун Середньочеського краю.
- Kindred Britain
- За іншими даними — Венцеслава, що померла 1248 року.
- Див. Жатецький хміль
Джерела
- Josef Žemlička: Století posledních Přemyslovců. 1986, Panorama, Praha. — 324 stran textu (чес.)
- ANTONÍN, Robert. České země za posledních Přemyslovců I. (1192—1253). Praha: Libri, 2012. 432 s. . (чес.)
- BÁRTA, Stanislav. Smíření otce se synem. Uzavření sporu krále Václava I. s markrabětem Přemyslem roku 1249. In NODL, WIHODA, Martin. Rituál smíření: konflikt a jeho řešení ve středověku: sborník příspěvků z konference konané ve dnech 31. května — 1. června 2007 v Brně. Brno: Matice moravská, 2008. . S. 101—108. (чес.)
- NOVOTNÝ, Václav. České dějiny I./III. Čechy královské za Přemysla I. a Václava I. (1197—1253). Praha: Jan Laichter, 1928. 1085 s. (чес.)
- SOVADINA, Miloslav. Dvůr Václava I. Sborník archivních prací. 1995, roč. 45, s. 3–40. ISSN 0036-5246. (чес.)
- TŘEŠTÍK, Dušan; ŽEMLIČKA, Josef; SOMMER, Petr, a kol. Přemyslovci. Budování českého státu. Praha: Nakladatelství Lidové noviny, 2009. 779 s. . (чес.)
Попередник Пржемисл I Оттакар | Король Богемії 1230-1253 | Наступник Пржемисл Отакар II |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro Vaclav ta V yacheslav Va clav I abo Vencesla v I lat Wenceslaus I bl 1205 1205 23 veresnya 1253 korol Bogemiyi 1230 1253 Predstavnik z dinastiyi Przhemislovichiv Sin bogemskogo korolya Ottokara I Brav uchast u vijni za avstrijsku spadshinu 1246 Venceslav I chesk Vaclav I Venceslav I Korol Bogemiyi Koronaciya 1228 Poperednik Przhemisl Ottokar I Nastupnik Przhemisl Ottokar II Narodzhennya blizko 1205 PragaSmert 23 veresnya 1253 1253 09 23 Pohovannya Anezhskij monastirRid PrzhemislovichiBatko Przhemisl I Ottokar 2 Mati Konstanciya Ugorska z domu ArpadivShlyub Kunigunda ShvabskaDiti Vladislav Ottokar II Beatris Agnes Mediafajli b u VikishovishiImenaVaclav I chesk Vaclav I pol Waclaw I u cheskij istoriografiyi Vencislav I lat Wenceslaus I Bohemian u latinskih dokumentah Vaclav Bogemskij abo Vaclav Cheskij za nazvoyu korolivstva Vaclav Odnookij za prizviskom BiografiyaRanni roki Venceslav I sin Przhemisla I Ottokara ta jogo drugoyi druzhini Konstanciyi Ugorskoyi z domu Arpadiv Podruzhzhya malo 9 ditej Venceslav buv p yatoyu yihnoyu ditinoyu Povidomlyayut sho z ditinstva Venceslav mav zamknutij harakter lyubiv blukati na samoti chasto nervuvavsya Ce posililos koli na polyuvanni yake vin duzhe lyubiv Venceslav vtrativ live oko cherez sho jogo nadali prozvali Odnookim U podalshomu zgidno litopisiv korol Venceslav znenavidiv zvuk cerkovnih dzvoniv yakij sprichinyav u nogo silnij golovnij bil i napadi shozhi na epileptichni Tomu vsyudi de vin z yavlyavsya zaboronyali dzvoniti u dzvoni Najimovirnishe sho u nogo vnaslidok otrimanoyi na polyuvanni travmi sformuvalas posttravmatichna epilepsiya yaka mala zvukovu auru Koronuvannya Przhemisl I Ottokar hotiv shob jogo sina Venceslava viznali legitimnim korolem Bogemiyi Vin spodivavsya sho na Prazkij asambleyi cheskoyi znati u 1216 roci htos ce zaproponuye do chogo mav bi priyednatisya brat Przhemisla I Ottokara moravskij markgraf Vladislav Przhemisl I mav vdavano comu zdivuvatisya i pogoditisya imperator Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Fridrih II yak syuzeren Bogemskogo korolya na ce zgodivsya Takim chinom Przhemisl I Ottokar silno polamav drevnij zvichaj domu Przhemislovichiv zgidno yakogo mav nasliduvati tron starshij sin Postijni konflikti provokuvalisya same starim poryadkom uspadkuvannya prestolu najstarshim predstavnikom domu Hocha z chasiv Vratislava I cej poryadok nasliduvannya chasto porushuvali Przhemisl I Ottokar hotiv buti vpevnenim sho same Venceslav bude korolem Bogemiyi pislya nogo tomu j zaruchivsya pidtrimkoyu imperatora Takim chinom vid nasliduvannya buli vidvernuti predstavniki bichnih gilok domu Przhemislovichiv 6 lyutogo 1228 roku Venceslava I koronuvav arhiyepiskop Majnckij mitropolit Pragi yak spivpravitelya jogo batka Pri comu vpershe ne zastosuvali drevnij slov yanskij ritual koronaciyi Tim chasom batko Venceslava dobivsya ob yednannya Bogemiyi z Moraviyeyu sho tilki ukripilo korolivstvo Podiyi sho pereduvali korolyuvannyu Venceslava IDo togo pershim velikim diplomatichnim uspihom Bogemiyi ta Przhemisla stali zaruchini u 1219 roci jogo vosmirichnoyi dochki Agnesi Anezhki z chotirnadcyatirichnim princom Genrihom sinom i spadkoyemcem Fridriha II Cya podiya duzhe vplinula na podalshij rozvitok situaciyi v Bogemiyi ta vzagali v Yevropi Ale cherez pevnij chas zaruchini skasuvav Fridrih II U Nyurnberzi 29 listopada 1225 roku za nakazom svogo batka Genri odruzhivsya z Margaret dochci gercoga Leopolda VI Avstriyi zhinci yaka bula na sim rokiv starsha vid nogo Molodij korol Genrih shvidko vtomivsya vid svoyeyi druzhini Margariti kotra krim togo sho bula nabagato starshoyu vid nogo vse she ochikuvala na splatu svogo posagu vazhliva obstavina dlya cholovika yakomu zavzhdi brakuvalo groshej Stalosya tak sho gercog Lyudovik Bavarskij odruzhenij z cheskoyu knyazivnoyu povernuv sobi prihilnist Genriha j vikoristav svij vpliv abi namoviti molodogo cholovika zirvati soyuz z Babenbergom zadlya vidnovlennya druzhnih stosunkiv z Przhemislovichami Oskilki stosunki Genriha z jogo batkom pogirshuvalisya a molodik neterplyache pragnuv vladi namovi gercoga zvisno vpali na dobrij grunt Soyuz iz Bogemiyeyu zdavavsya najkrashim vihodom Use polegshuvalosya tim sho molodij korol buv naspravdi zakohanij u chesku princesu i gliboko shkoduvav sho perenis svoyi pochuttya na Margaritu 1231 roku Genrih vidkrito zayaviv pro svij namir rozluchitisya z druzhinoyu j uzyati shlyub z Agnesoyuyu Cya novina perelyakala bagatoh nimeckih knyaziv i cherez mozhlivi politichni naslidki Prote imperator kotrij ne mig zvazhitisya na vidkritu vorozhnechu z mogutnim avstrijskim gercogom negajno zreaguvav i splativ posag Margariti z vlasnoyi kisheni Genrih postupisya umovlyannyam j skorivsya svoyemu batkovi Znevirena u zemnomu kohanni Agnesa tverdo virishila zrektisya svitskogo zhittya Vona obrala suvorij statut ordenu svyatoyi Klari najpalkishoyi poslidovnici svyatogo Franciska i pishla v monastir sho jogo Klara zasnuvala v Prazi Vona nalezhala do pershogo pokolinnya poslidovnikiv svyatogo Franciska i bula sered tih hto namagavsya yaknajsuvorishe dotrimuvatisya idealiv bidnosti ta samozrechennya smirennogo svyatogo z Assizi Uprodovzh dvadcyati rokiv Agnesa bula blizkoyu podrugoyu svyatoyi Klari Vona podilyala z monastirem zavdannya poshirennya idealiv svyatogo Franciska u Centralnij ta Shidnij Yevropi nadihnuvshi zasnuvannya novogo cheskogo ordenu Licariv Hresta Ale te sho princesa Agnesa pokinula dvir i gromadske zhittya ta pishla v monastir ne vgamuvalo avstro bogemskogo konfliktu Pochatok samostijnogo korolyuvannya Venceslav 1224 roku ozhenivsya na dochci rimskogo korolya Filipa Shvabskogo Kunigundi z yakoyu jogo obruchili u vici semi rokiv koli yij bulo lishe dva Podruzhnya para v podalshomu mala p yatoh ditej Pechatka Vaclava I 15 grudnya 1230 roku batko Venceslava I Przhemisl I Ottokar zaginuv i Venceslav stav povnocinnim korolem Bogemiyi Spochatku na jogo korolyuvannya velikij vpliv mala mati ta sestra Investituru vid imperatora vin otrimav tilki 1231 roku zvernuvshis do nogo iz cim prohannyam ne osobisto a cherez posliv Ce pokazalo yak daleko pishla Bogemiya investitura yaka shorazu provishala buryu v bogemskij istoriyi postijno nadayuchi imperatoram slushnu nagodu vtruchatisya u bogemski spravi peretvorilasya teper na zvichajnisinku formalnist Jogo rannye pravlinnya bulo hitkim cherez zagrozu yaka isnuvala dlya Bogemiyi vid Fridriha II Babenberga gercoga Avstrijskogo mstivogo i bezprincipnogo volodarya yakij uspishno uklav soyuz z markgrafom Moraviyi ta vlasnim bratom korolya Venceslava I Z jogo dopomogoyu gercog planuvav pomstitisya za spustoshennya Avstriyi ta povaliti korolya Ekspansionizm gercoga viklikav zaklopotanist i protesti j vid ryadu inshih praviteliv U 1236 roci imperator Fridrih II vzyavsya voyuvati proti Lombardskoyi ligi Imperator zazhadav abi Venceslav ta inshi praviteli vasali Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi dali jomu chastinu svoyih vijsk dlya jogo vijskovih zusil Venceslav ocholiv grupu cih praviteliv yaki vislovili svoye nebazhannya vidvoditi bud yaki vijska z pid zahistu svoyih teritorij posilayuchis na strah vtorgnennya Avstrijskogo gercoga Voni poprosili imperskogo vtruchannya v cyu situaciyu Uspih suprovodzhuvav gercoga Avstrijskogo doki raptova hvoroba ne zmusila timchasovo pripiniti voyenni diyi a buntivnij markgraf buv zmushenij pidkoritisya bratovi Venceslavu Zaderikuvatij gercog nevdovzi potrapiv u skrutne stanovishe z ugorcyami yaki uklali soyuz iz chehami i v 1235 r obidva koroli Andrij II ta Vencselav I razom pochali spustoshuvati avstrijski zemli U chervni 1236 roku imperator progolosiv imperatorskij ban vidnosno gercoga Avstriyi Imperski vijska poslani proti gercoga zmusili jogo vtekti z Vidnya do Viner Nojshtadta Imperator ogolosiv pryame imperske pravlinnya v Avstriyi i Gercogstvi Shtiriya yake nadalo prihistok gercogu Avstrijskomu Venceslav I buv ne zadovolenij cim ochevidnim rozshirennyam pryamogo imperskogo pravlinnya nastilki blizko do kordoniv Bogemiyi V rezultati Venceslav I i gercog Avstrijskij uklali soyuz proti imperatora Imperator virishiv vidklikati ban u 1237 roci abi zagasiti cej vidkritij front proti nogo Venceslav zmig domovitisya pro rozshirennya Bogemiyi na pivnich vid Dunayu Venceslav i gercog Avstrijskij znajshli inshogo soyuznika Ottona II Svitlishogo Vittelsbaha gercoga Bavariyi U chervni 1239 roku Venceslav i Otton II pokinuli rejhstag v Egeri distavshi vidmovu u vidluchenni imperatora Fridriha II vid vladi i obranni antikorolya U 1245 roci papa rimskij Inokentij IV ogolosiv Fridriha II ta jogo sina Konrada IV Nimeckogo nedijsnimi volodaryami Nimechchini j Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Tilki u 1246 roci Genriha Raspe landgrafa Tyuringiyi obrali korolem Nimechchini v opoziciyu do imperatora Fridriha II i Konrada IV Nimeckogo Korol Vaclav I yide na licarskij turnir Kartina Karela Svobodi 1824 1870 roki Vtorgnennya mongoliv Konflikt mizh Venceslavom I ta imperatorom Fridrihom II Kartina Venceslava Cherni XIX stolittya Fridrih II perebuvav todi na vershini svoyeyi mogutnosti pridushivshi opir v Nimechchini ta zmusivshi mista Lombardiyi viznati jogo suverenitet Mozhlivo vin plekav namiri znovu zvesti Bogemiyu do yiyi kolishnogo prinizhenogo stanovisha v imperiyi Ce poyasnilo b chomu Venceslav I priyednavsya na deyakij chas do papskoyi partiyi Ale cherez tradicijni simpatiyi do Gogenshtaufeniv vin vagavsya i nevdovzi povernuvsya do imperatorskoyi partiyi Odnak konflikt iz Fridrihom Avstrijskim yakij teper primirivsya z imperatorom trivav dali i tilki zagalna zagroza dlya Centralnoyi Yevropi z boku mongoliv zmusila dvoh supernikiv dijti zgodi Avstrijskij gercog pogodivsya na shlyub svoyeyi pleminnici Gertrudi z Vladislavom sinom Venceslava I 1241 rik Mongoli yaki splyundruvali Sileziyu na shastya ne zdolali perevaliv sho veli do Bogemiyi ta Vidnya Pevnu zaslugu v comu suchasniki pobachili u vdalih vijskovih diyah Venceslava I sho tilki nadalo jomu bilshogo avtoritetu Spustoshennya zaznali lishe Moraviya ta chastkovo Avstriya Pislya cogo mongoli na choli z Batu hanom zmogli po lodu perejti Dunaj ta vvergnutisya do Ugorshini Tam mongoli hotili nakopichiti sili dlya podalshogo vtorgnennya do Yevropi ale Batu han otrimav zvistku pro smert Velikogo hana Ugedeya ta ob yavu Kurultaya dlya viboriv novogo Velikogo hana Batu han povernuvsya do Mongoliyi a pislya viboriv Velikogo hana obrali Guyuka pohid mongoliv na Yevropu pripinili Pislyamongolski chvariKoli mongolska nebezpeka minula konflikt z Avstriyeyu vidnovivsya Zdayetsya sho Fridrih II po smerti svoyeyi druzhini anglijki sam zvernuv svoyi dumki yaksho j ne pochuttya do Gertrudi mayuchi na oci avstrijski zemli dlya zmicnennya politiki svogo rodu v Nimechchini Vvazhayut sho 1245 r vin poobicyav gercogu Fridrihu pidnesti Avstriyu ta Shtiriyu do rangu korolivstva Narazivshis na cyu novu nebezpeku Venceslav I trimavsya papi Inokentiya IV ta jogo kandidata na imperatorskij tron Vilgelma Gollandskogo Na jogo shastya Fridrih Avstrijskij raptovo pomer pid chas novoyi vijni z ugorcyami u 1246 roci Cheskij knyaz Vladislav pobravsya z Gertrudoyu ale cherez kilka misyaciv pislya vesillya pomer jmovirno vid prirodnih prichin Ce bulo udarom dlya cheskogo korolya yakogo nezabarom spitkala insha nevdacha zakolot cheskoyi znati nezadovolenoyi jogo propapskoyu politikoyu Cheski gibelini obrali markgrafa ta pravitelya Moraviyi korolivskogo sina Przhemisla spivpravitelem Gromadyanska vijna trivala do 1250 roku koli Venecslav I primirivsya zi svoyim sinom Cya borotba bula vidgomonom na bogemskomu grunti konfliktu mizh gvelfami j gibelinami i zakinchilasya virishalnoyu peremogoyu gvelfiv ta yihnoyi propapskoyi programi Darcha gramota 1250 roku korolya Vaclava I kostolu Svyatogo Vita u Prazi Prote cej povorot u politici zreshtoyu dopomig korolyu Venceslavu zdijsniti svoyi namiri shodo Avstriyi U 1251 roci pomer drugij cholovik Gertrudi German Badenskij i cheski perspektivi v Avstriyi znovu znachno pokrashilisya Pravitelya Moraviyi Przhemisla obrali gercogom Avstriyi i za dopomogoyu pleminnika cheskogo korolya arhiyepiskopa Zalcburzkogo vin zmig perebrati vladu nad gercogstvom Shob pidtverditi svoyi pretenziyi ta pridushiti bud yaku mozhlivu opoziciyu Przhemisl virishiv odruzhitisya z udovoyu imperatora Genriha VII Margaritoyu hoch vona za vikom godilasya jomu v materi ta mala serjozni namiri piti v monastir Nerivnu paru poyednav politichnij shlyub u 1254 roci Uskladnennya vinikli z Beloyu IV Ugorskim kotrij vimagav Shtiriyu politichno ob yednanu z Avstriyeyu Pislya kilkoh krivavih sutichok zavdyaki vtruchannyu kuriyi pidpisali mirnu ugodu za yakoyu Avstriya ta chastina Shtiriyi vidhodili do Przhemisla a reshta Shtiriyi sinovi Beli Ishtvanu Stefanu Misce pohovannya Venceslava I v Anezhskomu monastiri Pomer Venceslav I 23 veresnya 1253 roku v Kraluv Dvuri Jogo serce i kishechnik zberigali v Kraluv Dvurskomu kostoli Svyatoyi Mariyi a tilo pohovali v Anezhskomu monastiri Venceslav I ye geroyem romaniv cheskoyi pismennici Lyudmili Vankovoyi Lihi roki 1978 rik Spadkoyemci Zolotogo korolya 1979 rik Zhebrak zi sribnoyu paliceyu 1987 rik yaki vhodyat do tetralogiyi Lev i troyanda Rezultati pravlinnya Venceslava IZa chas jogo pravlinnya Bogemiya dijshla do rozvinenogo gotichnogo stilyu zhittya sformuvalas kultura licarskih turniriv nabula populyarnosti pridvorna poeziya i pisni Jogo pravlinnya pov yazane z ukriplennyam cheskoyi derzhavnosti nabuttyam vse bilshogo vplivu v Yevropi zrostannyam sili cheskoyi znati pokrashennyam ta intensifikaciyeyu budivnictva miskogo rozvitku torgivli ta remesel Venceslav yak jogo batko i v podalshomu sin spriyali prihodu etnichnih nimciv v krayinu Venceslav buv takozh pershim korolem sho nadav pilgi yevreyam yaki platili za ce odnak znachni sumi Sim yaDruzhina Kunigunda 1200 1248 donka Pilipa Gogenshtaufena gercoga Shvabiyi Diti Vladislav 1228 1247 roki Ottakar 1230 1278 roki Bozhena Beatris 1231 1290 roki druzhina Ottona III Askaniya markgrafa Brandenburzkogo Agnes d n 1268 rik druzhina Genriha III Vettina margrafa Mejsenskogo Ne imenovana dochka yaka pomerla bez hreshennya Korolivski mista jmovirno zasnovani za chasiv pravlinnya Vaclava IBogemiya Chehiya Shtribro 1240 rik Loket 1240 rik 1240 rik Stare Misto 1240 rik nadav prava mista Heb 1250 rik Moraviya Yiglava 1240 rik Olomouc 1240 rik Brno 1238 1240 roki Prsherov 1248 rik PrimitkiCheske misto chesk Kraluv Dvur v rajoni Beroun Serednocheskogo krayu Kindred Britain d Track Q75653886 Za inshimi danimi Venceslava sho pomerla 1248 roku Div Zhateckij hmilDzherelaJosef Zemlicka Stoleti poslednich Premyslovcu 1986 Panorama Praha 324 stran textu ches ANTONIN Robert Ceske zeme za poslednich Premyslovcu I 1192 1253 Praha Libri 2012 432 s ISBN 978 80 7277 446 3 ches BARTA Stanislav Smireni otce se synem Uzavreni sporu krale Vaclava I s markrabetem Premyslem roku 1249 In NODL WIHODA Martin Ritual smireni konflikt a jeho reseni ve stredoveku sbornik prispevku z konference konane ve dnech 31 kvetna 1 cervna 2007 v Brne Brno Matice moravska 2008 ISBN 978 80 86488 48 6 S 101 108 ches NOVOTNY Vaclav Ceske dejiny I III Cechy kralovske za Premysla I a Vaclava I 1197 1253 Praha Jan Laichter 1928 1085 s ches SOVADINA Miloslav Dvur Vaclava I Sbornik archivnich praci 1995 roc 45 s 3 40 ISSN 0036 5246 ches TRESTIK Dusan ZEMLICKA Josef SOMMER Petr a kol Premyslovci Budovani ceskeho statu Praha Nakladatelstvi Lidove noviny 2009 779 s ISBN 978 80 7106 352 0 ches Poperednik Przhemisl I Ottakar Korol Bogemiyi 1230 1253 Nastupnik Przhemisl Otakar II