Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ведмідь білий Час існування плейстоцен наш час Білий ведмідь Ursus maritimus Охоронний статус Уразливий МСОП 3 1 Біологі

Білий ведмідь

Білий ведмідь
Ведмідь білий
Час існування: плейстоцен — наш час
image
Білий ведмідь (Ursus maritimus)
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Родина: Ведмедеві (Ursidae)
Рід: Ведмідь (Ursus)
Вид: Ведмідь білий
Біноміальна назва
Ursus maritimus
, 1774
Посилання
image Вікісховище: Ursus maritimus
image Віківиди: Ursus maritimus
image EOL: 46559143
image ITIS: 180542
image МСОП: 22823
image NCBI: 29073
Fossilworks: 52609

Ведмі́дь бі́лий (Ursus maritimus) — найбільший представник родини ведмедевих, і одночасно найбільший сучасний сухопутний хижак; у харчових ланцюгах Арктики він уособлює найвищий рівень. Цей звір добре адаптований до умов свого існування: його щільне хутро та товстий шар жиру добре ізолюють організм тварини від холоду, білий колір чудово маскує при полюванні. Завдяки таким адаптаціям білий ведмідь здатний полювати на суходолі, на морській кризі, а також у воді.

Поширення

image
Розповсюдження білого ведмедя

Білий ведмідь має циркумполярний ареал у Північному Льодовитому океані та на його узбережжях. Його розповсюдження на північ обмежене лінією постійної пакової криги, де майже не буває ополонок; найпівденнішим місцем, де зустрічали білого ведмедя, є затока Джеймс у Канаді. Попри те, що кількість ведмедів на північ від 88° північної широти є дуже низькою, існують дані про те, що вони трапляються в усій Арктиці. Загальна кількість білих ведмедів у природі на 2006 рік оцінювалась приблизно у 20 тисяч особин.

Загальний ареал білого ведмедя поділяється на такі популяційні центри:

Різні дослідники мають різні критерії виділення окремих популяцій, тому їхня кількість варіює в широких межах. Група дослідження білого ведмедя в МСОП, що вважається найавторитетнішою організацією з питань екологічного та біологічного моніторингу цього виду, виділяє 20 окремих популяцій.

Згідно із загальноприйнятою точкою зору, білий ведмідь не утворює виражених підвидів у межах свого ареалу; втім, деякі дослідники поділяють цей вид на два підвиди — Ursus maritimus maritimus та Ursus maritimus marinus.

Зовнішній вигляд

Загальний вигляд білого ведмедя є широко відомим та типовим для родини ведмежих; від інших видів родини його відрізняє біле хутро іноді, особливо влітку, з блідими жовтими плямами на боках та на череві.

image
Білий ведмідь на суходолі

Розміри

Вага більшості самців білого ведмедя коливається від 300 до 600 кг, довжина тіла — від 2,4 до 2,6 метра. Найбільший білий ведмідь був застрелений у протоці Коцебу (Аляска) в 1960 році. Його вага була 1002 кілограми, і, ставши на задні лапи, він мав зріст 3,38 метра — це був найбільший хижий звір, вбитий за всю сучасну документовану історію полювання.

Дорослі самиці білого ведмедя звичайно менші за самців і досягають ваги від 190 до 300 кг та розміру від 1,9 до 2,1 метра.

Хутро та шкіра

Білий ведмідь пірнає, зоопарк у Бремергафені (Німеччина)

Ніс та шкіра білого ведмедя чорні, а хутро — незабарвлене напівпрозоре, від чого справляє враження білого. Таке хутро є добрим камуфляжем, а також відмінним теплоізолятором. На підошвах лап білого ведмедя також росте жорстке хутро, яке виконує функцію теплоізоляції та запобігає ковзанню на кризі. Білий ведмідь є єдиним видом родини ведмежих, якому притаманна така особливість (хутро на підошвах лап), і це є однією з діагностичних ознак виду. Хутро білого ведмедя абсорбує ультрафіолетове випромінювання, але, всупереч розповсюдженій думці, не має властивостей світловоду, і не проводить ні світло, ані тепло до шкіри. Тим не менше, щільне підшерстя забезпечує дуже якісну теплоізоляцію: білий ведмідь зазнає перегріву вже при +10 °C. Також завдяки високоякісній теплоізоляції хутром білий ведмідь є практично невидимим для приладів нічного бачення, побудованих на принципі уловлювання інфрачервоного випромінювання; за допомогою такого приладу можна побачити тільки кінчик його морди та нагріте повітря при видиху.

image
Білий ведмідь, що пірнає. Parc Aquarium du Quebec: акваріум в Санта-Фоу, Квебек

Покривні шерстинки, що ростуть крізь підшерстя, є відносно рідкими. Вони досягають приблизно 12—16 сантиметрів довжини (на череві довші), і є порожніми всередині. Ця ость жорстка, блискуча та пряма, і запобігає злипанню підшерстя при намоканні. Завдяки такій структурі хутра вода легко обтрушується до того, як встигне замерзнути. Також білі ведмеді для видалення води з хутра часто качаються в снігу: при низьких температурах сніг має досить високу спроможність до адсорбування вологи і таким чином витягує воду з ведмежого хутра.

На відміну від інших арктичних ссавців, білий ведмідь ніколи не змінює своє забарвлення на темніше влітку.

В умовах теплого (субтропічного, тропічного, а іноді і помірного) клімату в порожнистих остевих шерстинках білого ведмедя можуть розвиватись одноклітинні водорості, які надають йому зеленого забарвлення. Таке явище спостерігалось у 1980 році в зоопарку Сан-Дієго (США), де три білих ведмеді набули зеленого кольору; їхнє забарвлення було відновлене шляхом купання в сольовому розчині. Після цього, в 2004 році, аналогічним чином позеленіли білі ведмеді в сингапурському зоопарку. Як заявила адміністрація закладу, це було спровоковано винятково жаркою та вологою погодою того літа; природний колір ведмедям повернули шляхом обробки перекисом водню. Останній випадок стався в 2005 році в зоопарку Брукфілд (Чикаго), також під час винятково жаркого та вологого літа. Цього разу ніяких спеціальних акцій запроваджено не було, позаяк можливі наслідки хімічної обробки були визнані небезпечнішими для звірів, ніж природне відновлення кольору завдяки линянню.

Спосіб життя

image
Білі ведмеді біля підводного човна ВМС США «Гонолулу», за 280 км від Північного полюсу

Білий ведмідь — найбільш хижий представник родини ведмежих, що практично не вживає рослинної їжі; проміж ведмедів він найчастіше вдається до полювання на людину.

Основним харчовим ресурсом білого ведмедя є тюлені, особливо кільчаста нерпа, що роблять ополонки для дихання в кризі. Втім, білий ведмідь вживає будь-яку тваринну їжу, яку здобуває: птахів та їхні яйця, гризунів, молюсків та крабів на морських узбережжях, моржів та викинутих на берег або мілководдя китів, зрідка північних оленів та вівцебиків, і дуже рідко вдається до канібалізму. Цей звір є надзвичайно сильним хижаком: білухи та моржі, що часто стають його здобиччю, звичайно важать понад тонну, що приблизно вдвічі більше за білого ведмедя. Для самого білого ведмедя небезпеку становлять косатки (які зрідка нападають у воді), людина та інші ведмеді — в бійках між ведмедями зареєстровано багато смертельних випадків. Також описано кілька випадків, коли великим моржам, захищаючись від білого ведмедя, вдавалось його вбити.

Білий ведмідь є чудовим плавцем, і його можна зустріти у відкритому морі за десятки кілометрів від берега або постійних крижаних полів. Останнім часом білі ведмеді вдаються до довших, ніж звичайно, запливів у пошуках здобичі з огляду на скорочення площі постійної криги в Арктичному басейні; під час незвичайно масштабної регресії льоду в 2005 році щонайменше чотири білі ведмеді втопилися, бо не були в змозі дістатись до твердої поверхні. Відомий також випадок, коли самка білого ведмедя пропливла понад 420 миль (778 кілометрів) льодяними водами моря Бофорта на захід від Аляски. За час свого дев’ятиденного запливу ведмедиця втратила однорічне дитинча, а також сильно схудла. За рухом тварини слідкували з допомогою прикріпленого до неї GPS-маячка.

Також цей хижак, завдяки своїй великій швидкості бігу (людину він впевнено переганяє), успішно полює на суходолі. Тим не менше, здоровий північний олень та вівцебик легко обганяють білого ведмедя, особливо на коротких дистанціях; тому в його раціон ці тварини потрапляють рідко, і на 80—90 % білий ведмідь харчується різними видами тюленів, молодими моржами та трупами дорослих моржів або китоподібних, викинутих на берег — тобто є деякою мірою падлоїдом. Також білий ведмідь може вживати і рослинну їжу: звичайно це ягоди та коріння деяких рослин наприкінці літа або іноді навіть викинуті морем бурі водорості.

image
Білий ведмідь у межах населеного пункту: , Росія.

Для людини білий ведмідь є найнебезпечнішим з-поміж усіх видів ведмедів: через бідність свого природного середовища на харчові ресурси та практичну відсутність природних ворогів він є дуже сміливим, агресивним та розумним звіром, що дуже легко зважується напасти на будь-яку істоту, що може бути потенційною здобиччю. Тому наближення до білого ведмедя в природі є вельми небезпечним, і у випадку, якщо людина його помітила, найкращим виходом є повільний відхід без різких рухів до найближчої будівлі, транспортного засобу або, при їх відсутності, природного укриття.

Як і інші представники родини, білий ведмідь принаджується сміттям; наприклад, звалище в канадському місті Черчиль (штат Манітоба) відоме як «звалище білих ведмедів» завдяки постійному їх відвідуванню цими тваринами в пошуках їстівного.

Розмноження

image
Ведмедиця з ведмежатами

Гон у білих ведмедів відбувається навесні; пари утворюються на короткий час — тільки на період гону, без будь-яких постійних відносин між самцями та самками. Вагітність триває 240 діб (8 місяців), ведмежата народжуються на початку зими у сніговому барлогу, що його викопує мати. У ведмедиць є улюблені місця для облаштування барлогів — наприклад, острів Врангеля та земля Франца-Йосифа, де щороку нараховують 150—200 барлогів. Звичайно народжується двоє ведмежат, іноді одне або троє; відомі кілька випадків реєстрації ведмедиць із чотирма ведмежатами. Перший раз ведмедиця народжує одне ведмежа, а потім — два або три з проміжками в 3 роки. Як і в інших представників роду Ursus, ведмежата при народженні дуже маленькі, звичайно 30 сантиметрів завдовжки та важать близько 700 грамів. Народжуються вони сліпими: очі відкриваються приблизно у місячному віці. Самостійно ходити ведмежата починають в 1,5 місяці, а їсти тверду їжу — в 4—5. До тих пір мати годує їх винятково молоком, яке містить приблизно 33 % жиру, що є найбільшим показником серед родини ведмежих і наближається до такого у морських ссавців; материнське молоко, як частина раціону, може використовуватись ведмежатами аж до 2,5-річного віку. При цьому після народження потомства ведмедиця нічого не їсть протягом кількох місяців — тобто і вона, і її потомство харчуються за рахунок накопиченого нею підшкірного жиру. Ведмежата виходять з барлогу та супроводжують матір починаючи приблизно з тримісячного віку, при цьому вона навчає їх захищатись від дорослих самців (серед яких бувають випадки канібалізму стосовно ведмежат).

image
Сутичка білих ведмедів

Статевої зрілості білі ведмеді досягають у віці 3—4 років (самки в середньому пізніше, ніж самці), а живуть до більш ніж 30 років. Цей звір не впадає в зимову сплячку, хоча ведмедиці, що народили ведмежат, не покидають свого барлогу, поки ведмежата ще малі.

Проведене у 2004 році в рамках проєкту журналу «National Geographic» дослідження не виявило жодного випадку народження трьох ведмежат цього року, що було досить звичайним у 1970-х, і лише одне з 20 ведмежат було відлучене від споживання материнського молока у вісімнадцятимісячному віці, на відміну від половини ведмежат десять років тому.

Таксономія

Науковці вважають, що родина Ursidae, зазнала дивергенції від решти хижих приблизно 38 мільйонів років тому. Підродина Ursinae виникла приблизно 4,2 мільйона років тому. Найстаріша відома викопна кістка білого ведмедя — кістка щелепи віком від 130 000 до 110 000 років, знайдена на острові Принца Карла в 2004 році. Скам'янілості показують, що за період 10 000 — 20 000 років тому молярні зуби білого ведмедя значно змінилися від зубів бурого ведмедя. Найімовірніше, що полярні ведмеді відокремилися від популяції бурих ведмедів, що були ізольовані в період зледеніння у плейстоцені зі Східного Сибіру (з Камчатки та Колимського півострова).

Мітохондріальна ДНК (мтДНК) білого ведмедя зазнала дивергенції від бурого ведмедя, Ursus arctos, приблизно 150 000 років тому. Крім того, деякі клади бурого ведмедя, за оцінкою їх мтДНК, ймовірно більш споріднені з білими ведмедями, ніж з іншими бурими ведмедями , що означає, що бурий ведмідь не може вважатися видом, але є парафілетичним. МтДНК вимерлих ірландських бурих ведмедів особливо близька до білих ведмедів. Порівняння ядерного геному білих ведмедів з геномом бурих ведмедів виявило іншу картину, утворюючи дві генетично різні клади, що мали точку точку біфуркації приблизно 603 000 років тому , хоча останні дослідження засновані на аналізі повних геномів (а не лише мітохондрії або часткові ядерні геноми) білих і бурих ведмедів, і встановлює дивергенцію білих і бурих ведмедів 400 000 років тому.

Проте ці два види спаровувалися з перервами протягом усього цього часу, швидше за все, контактуючи один з одним під час потепління, коли білі ведмеді мігрували на суходіл, а бурі ведмеді мігрували на північ. Більшість бурих ведмедів мають приблизно 2 відсотки генетичного матеріалу білих ведмедів, але одна популяція — Ursus arctos sitkensis, має від 5 до 10 відсотків генів білих ведмедів, що вказує на частіші та недавні спарювання. Близька спорідненість білого і бурого ведмедів підтверджується їхньою здатністю утворювати плодючі міжвидові гібриди; нові дані свідчать про те, що спарювання тривали протягом тривалого періоду часу, і, таким чином, обидва види ведмедів залишаються генетично схожими. Проте, оскільки жоден з видів не може довго виживати в екологічній ніші іншого, і оскільки вони мають різну морфологію, метаболізм, соціальну та харчову поведінку, а також інші фенотипові характеристики, два види ведмедів, як правило, класифікуються як окремі види.

На початку систематизації, було визначено два підвиди: американського білого ведмедя (Ursus maritimus maritimus) Костянтіном Дж. Фіппсом в 1774 році та сибірського білого ведмедя (Ursus maritimus marinus) Петером Симоном Палласом в 1776 році. Проте ця систематизація була скасована. . Виявлено один імовірний викопний підвид: Ursus maritimus tyrannus, який вимер у плейстоцені. Представники U.m. tyrannus були значно більшими за сьогоденних білих ведмедів. Проте недавній повторний аналіз скам'янілості припускає, що це насправді був бурий ведмідь.

Охорона

Білий ведмідь занесений до Червоного Списку МСОП. У 1973 році СРСР, Канада, США, Норвегія та Данія підписали угоду з охорони білого ведмедя, якою було заборонено добування цього виду з комерційною метою. Відповідно до угоди, тільки аборигенне населення північних територій може добувати білого ведмедя без використання сучасної техніки. В СРСР (тепер — в Росії) білий ведмідь охороняється з 1957 року, при цьому спеціальну охоронну зону створено на о. Врангеля (з 1976 року — заповідник).

Найбільшим лімітуючим фактором, що зараз обмежує розповсюдження даного виду, є наявність плавучої криги на морі, яка є базою ведмедів при полюванні на тюленів — їхню основну здобич. Деконструкція життєвого середовища білого ведмедя, що відбувається через глобальне потепління, зараз є основною загрозою для існування виду; на думку деяких дослідників, через глобальне потепління білий ведмідь може щезнути в природі навіть протягом одного століття. За оцінками Групи з вивчення білого ведмедя (Швейцарія), в найближчі 45 років популяція цих тварин зменшиться на 30 %.

image
Білий ведмідь на поштовій марці СРСР 1977 року

Різне

Білий ведмідь є символом Гренландії, його зображено на гербі цієї території.

Також білий ведмідь є популярним елементом символіки та рекламних сюжетів багатьох комерційних організацій (Coca-Cola, Nelvana, Bundaberg Rum).

Окрім того, зображення білого ведмедя є на монеті вартістю 2 канадські долари.

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ursus maritimus
  1. (1774). . London :Printed by W. Bowyer and J. Nicols, for J. Nourse. с. 185. Архів оригіналу за 16 грудня 2008. Процитовано 8 September 2008.
  2. Nakagome, Shigeki та ін. (2008). Unequal Rates of Y Chromosome Gene Divergence during Speciation of the Family Ursidae. Molecular Biology and Evolution. 25 (7): 1344—1356. doi:10.1093/molbev/msn086. PMID 18400788.
  3. Wayne, R. K.; Van Valkenburgh, B.; O'Brien, S. J. (1991). Molecular distance and divergence time in carnivores and primates. Molecular Biology and Evolution. 8 (3): 297—319. doi:10.1093/oxfordjournals.molbev.a040651. PMID 2072860.
  4. Lindqvist, C.; Schuster, S. C.; Sun, Y.; Talbot, S. L.; Qi, J.; Ratan, A.; Tomsho, L. P.; Kasson, L.; Zeyl, E.; Aars, J.; Miller, W.; Ingolfsson, O.; Bachmann, L.; Wiig, O. (2010). Complete mitochondrial genome of a Pleistocene jawbone unveils the origin of polar bear. Proceedings of the National Academy of Sciences. 107 (11): 5053—7. Bibcode:2010PNAS..107.5053L. doi:10.1073/pnas.0914266107. PMC 2841953. PMID 20194737.
  5. Kurtén, B (1964). . Acta Zoologica Fennica. 108: 1—30. Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 17 січня 2022.
  6. . Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 17 січня 2022.
  7. Waits, L. P.; Talbot, S. L.; Ward, R. H.; Shields, G. F. (2008). Mitochondrial DNA Phylogeography of the North American Brown Bear and Implications for Conservation. Conservation Biology. 12 (2): 408—417. doi:10.1111/j.1523-1739.1998.96351.x. JSTOR 2387511.
  8. (15 березня 2007). Linnaeus at 300: The species and the specious. Nature. 446 (7133): 250—253. Bibcode:2007Natur.446..250M. doi:10.1038/446250a. PMID 17361153. S2CID 4420048.
  9. Edwards, C. J.; Suchard, M. A.; Lemey, P.; Welch, J. J.; Barnes, I.; Fulton, T. L.; Barnett, R.; O'Connell, T. C.; Coxon, P.; Monaghan, N.; Valdiosera, C. E.; Lorenzen, E. D.; Willerslev, E.; Baryshnikov, G. F.; Rambaut, A.; Thomas, M. G.; Bradley, D. G.; Shapiro, B. (2011). Ancient Hybridization and an Irish Origin for the Modern Polar Bear Matriline. Current Biology. 21 (15): 1251—8. doi:10.1016/j.cub.2011.05.058. PMC 4677796. PMID 21737280.
  10. Hailer, F.; Kutschera, V. E.; Hallstrom, B. M.; Klassert, D.; Fain, S. R.; Leonard, J. A.; Arnason, U.; Janke, A. (2012). (PDF). Science. 336 (6079): 344—7. Bibcode:2012Sci...336..344H. doi:10.1126/science.1216424. :10261/58578. PMID 22517859. S2CID 12671275. Архів оригіналу (PDF) за 25 лютого 2022. Процитовано 17 січня 2022.
  11. Liu, Shiping; Lorenzen, Eline D.; Fumagalli, Matteo; Li, Bo; Harris, Kelley; Xiong, Zijun; Zhou, Long; Korneliussen, Thorfinn Sand; Somel, Mehmet; Babbitt, Courtney; Wray, Greg; Li, Jianwen; He, Weiming; Wang, Zhuo; Fu, Wenjing; Xiang, Xueyan; Morgan, Claire C.; Doherty, Aoife; O'Connell, Mary J.; McInerney, James O.; Born, Erik W.; Dalén, Love; Dietz, Rune; Orlando, Ludovic; Sonne, Christian; Zhang, Guojie; Nielsen, Rasmus; Willerslev, Eske; Wang, Jun (2014). Population Genomics Reveal Recent Speciation and Rapid Evolutionary Adaptation in Polar Bears. Cell. 157 (4): 785—794. doi:10.1016/j.cell.2014.03.054. PMC 4089990. PMID 24813606.
  12. Gorman J (23 липня 2012). . The New York Times. Архів оригіналу за 24 липня 2012. Процитовано 24 липня 2012.
  13. DeMaster, Douglas P.; (8 травня 1981). Ursus maritimus. Mammalian Species. 145 (145): 1—7. doi:10.2307/3503828. JSTOR 3503828. OCLC 46381503.
  14. Schliebe, Scott; Evans, Thomas; Johnson, Kurt; Roy, Michael; Miller, Susanne; Hamilton, Charles; Meehan, Rosa; Jahrsdoerfer, Sonja (21 грудня 2006). (PDF). Anchorage, Alaska: United States Fish and Wildlife Service. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 29 грудня 2015.
  15. Stirling, Ian (1988). The First Polar Bears. Polar Bears. Ann Arbor: University of Michigan Press. ISBN .
  16. Rice, Dale W. (1998). Marine Mammals of the World: Systematics and Distribution. Special Publications of the Society for Marine Mammals. Т. 4. Lawrence, Kansas: The Society for Marine Mammalogy. ISBN .
  17. Committee on Taxonomy (October 2014). . The Society for Marine Mammalogy. Архів оригіналу за 6 січня 2015.
  18. Wilson, Don E. (1976). (PDF). Bears: Their Biology and Management. 3: 447—453. doi:10.2307/3872793. JSTOR 3872793. Архів оригіналу (PDF) за 3 грудня 2010. Процитовано 17 січня 2022.
  19. Ingólfsson, Ólafur; Wiig, Øystein (2009). . Polar Research. 28 (3). doi:10.3402/polar.v28i3.6131. Архів оригіналу за 9 жовтня 2016. Процитовано 13 січня 2019.

Посилання

  • Bear Facts. Polar Bears International. Retrieved on 2006-07-28.
  • Endangered Species Act Listing Process for Polar Bears Underway. Center for Biological Diversity. Retrieved on 2006-07-28.
  • T. Appenzeller nad D. R. Dimick, "The Heat is On, "National Geographic 206 (2004): 2-75. cited in Flannery, Tim (2005). The Weather Makers. Toronto, Ontario: HarperCollins, 101—103. ISBN 978000200751.
  • Guinness World Records, Guinness World Records 2006, Guinness (August 15, 2005),
  • «Heaviest carnivores — world record holder», Guinness Book of World Records, p. 477. Retrieved on 2006-07-28.
  • Wildfacts — Polar bear. BBC. Retrieved on 2006-07-28.
  • Gunderson, A. 2002. «Ursus maritimus» (On-line), Animal Diversity Web. Accessed July 28, 2006 at http://animaldiversity.ummz.umich.edu/site/accounts/information/Ursus_maritimus.html [ 6 січня 2019 у Wayback Machine.].
  • Report of wild hybrid bear
  • a b c Natural history. Center for Biological Diversity (2005-02-15). Retrieved on 2006-07-28.
  • Polar Bear FAQ. Polar Bears International. Retrieved on 2006-07-28.
  • Iredale, Will, «Polar bears drown as ice shelf melts», The Sunday Times, 2005-12-18. Retrieved on 2006-07-28.
  • Жизнь Животных, Т.7. М.: Просвещение, 1989.
  • http://www.telegraph.co.uk/earth/earthnews/8280904/Polar-bear-tracked-during-nine-day-swim.html [ 28 січня 2011 у Wayback Machine.] The Telegraph: Polar bear tracked during nine day swim (Білий ведмідь відстежувався протягом дев’ятиденного плавання).

Загальна інформація

  • Bears of the World, Terry Domico, Photographs by Terry Domico and Mark Newman, Facts on File, Inc, 1988, hardcover,
  • Arctic Dreams, Barry Lopez, Macmillan 1986, hardcover,

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Vedmid bilij Chas isnuvannya plejstocen nash chas Bilij vedmid Ursus maritimus Ohoronnij status Urazlivij MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Domen Yaderni Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ssavci Mammalia Ryad Hizhi Carnivora Rodina Vedmedevi Ursidae Rid Vedmid Ursus Vid Vedmid bilij Binomialna nazva Ursus maritimus 1774 Posilannya Vikishovishe Ursus maritimus Vikividi Ursus maritimus EOL 46559143 ITIS 180542 MSOP 22823 NCBI 29073 Fossilworks 52609 Vedmi d bi lij Ursus maritimus najbilshij predstavnik rodini vedmedevih i odnochasno najbilshij suchasnij suhoputnij hizhak u harchovih lancyugah Arktiki vin uosoblyuye najvishij riven Cej zvir dobre adaptovanij do umov svogo isnuvannya jogo shilne hutro ta tovstij shar zhiru dobre izolyuyut organizm tvarini vid holodu bilij kolir chudovo maskuye pri polyuvanni Zavdyaki takim adaptaciyam bilij vedmid zdatnij polyuvati na suhodoli na morskij krizi a takozh u vodi PoshirennyaRozpovsyudzhennya bilogo vedmedya Bilij vedmid maye cirkumpolyarnij areal u Pivnichnomu Lodovitomu okeani ta na jogo uzberezhzhyah Jogo rozpovsyudzhennya na pivnich obmezhene liniyeyu postijnoyi pakovoyi krigi de majzhe ne buvaye opolonok najpivdennishim miscem de zustrichali bilogo vedmedya ye zatoka Dzhejms u Kanadi Popri te sho kilkist vedmediv na pivnich vid 88 pivnichnoyi shiroti ye duzhe nizkoyu isnuyut dani pro te sho voni traplyayutsya v usij Arktici Zagalna kilkist bilih vedmediv u prirodi na 2006 rik ocinyuvalas priblizno u 20 tisyach osobin Zagalnij areal bilogo vedmedya podilyayetsya na taki populyacijni centri Ostriv Vrangelya ta zahidna Alyaska Pivnichna Alyaska Kanadskij Arktichnij arhipelag Grenlandiya Zemlya Franca Josifa Shpicbergen Uzberezhzhya pivostrova Tajmir ta prilegli teritoriyi Rizni doslidniki mayut rizni kriteriyi vidilennya okremih populyacij tomu yihnya kilkist variyuye v shirokih mezhah Grupa doslidzhennya bilogo vedmedya v MSOP sho vvazhayetsya najavtoritetnishoyu organizaciyeyu z pitan ekologichnogo ta biologichnogo monitoringu cogo vidu vidilyaye 20 okremih populyacij Zgidno iz zagalnoprijnyatoyu tochkoyu zoru bilij vedmid ne utvoryuye virazhenih pidvidiv u mezhah svogo arealu vtim deyaki doslidniki podilyayut cej vid na dva pidvidi Ursus maritimus maritimus ta Ursus maritimus marinus Zovnishnij viglyadZagalnij viglyad bilogo vedmedya ye shiroko vidomim ta tipovim dlya rodini vedmezhih vid inshih vidiv rodini jogo vidriznyaye bile hutro inodi osoblivo vlitku z blidimi zhovtimi plyamami na bokah ta na cherevi Bilij vedmid na suhodoli Rozmiri Vaga bilshosti samciv bilogo vedmedya kolivayetsya vid 300 do 600 kg dovzhina tila vid 2 4 do 2 6 metra Najbilshij bilij vedmid buv zastrelenij u protoci Kocebu Alyaska v 1960 roci Jogo vaga bula 1002 kilogrami i stavshi na zadni lapi vin mav zrist 3 38 metra ce buv najbilshij hizhij zvir vbitij za vsyu suchasnu dokumentovanu istoriyu polyuvannya Dorosli samici bilogo vedmedya zvichajno menshi za samciv i dosyagayut vagi vid 190 do 300 kg ta rozmiru vid 1 9 do 2 1 metra Hutro ta shkira source source source source Bilij vedmid pirnaye zoopark u Bremergafeni Nimechchina Nis ta shkira bilogo vedmedya chorni a hutro nezabarvlene napivprozore vid chogo spravlyaye vrazhennya bilogo Take hutro ye dobrim kamuflyazhem a takozh vidminnim teploizolyatorom Na pidoshvah lap bilogo vedmedya takozh roste zhorstke hutro yake vikonuye funkciyu teploizolyaciyi ta zapobigaye kovzannyu na krizi Bilij vedmid ye yedinim vidom rodini vedmezhih yakomu pritamanna taka osoblivist hutro na pidoshvah lap i ce ye odniyeyu z diagnostichnih oznak vidu Hutro bilogo vedmedya absorbuye ultrafioletove viprominyuvannya ale vsuperech rozpovsyudzhenij dumci ne maye vlastivostej svitlovodu i ne provodit ni svitlo ani teplo do shkiri Tim ne menshe shilne pidsherstya zabezpechuye duzhe yakisnu teploizolyaciyu bilij vedmid zaznaye peregrivu vzhe pri 10 C Takozh zavdyaki visokoyakisnij teploizolyaciyi hutrom bilij vedmid ye praktichno nevidimim dlya priladiv nichnogo bachennya pobudovanih na principi ulovlyuvannya infrachervonogo viprominyuvannya za dopomogoyu takogo priladu mozhna pobachiti tilki kinchik jogo mordi ta nagrite povitrya pri vidihu Bilij vedmid sho pirnaye Parc Aquarium du Quebec akvarium v Santa Fou Kvebek Pokrivni sherstinki sho rostut kriz pidsherstya ye vidnosno ridkimi Voni dosyagayut priblizno 12 16 santimetriv dovzhini na cherevi dovshi i ye porozhnimi vseredini Cya ost zhorstka bliskucha ta pryama i zapobigaye zlipannyu pidsherstya pri namokanni Zavdyaki takij strukturi hutra voda legko obtrushuyetsya do togo yak vstigne zamerznuti Takozh bili vedmedi dlya vidalennya vodi z hutra chasto kachayutsya v snigu pri nizkih temperaturah snig maye dosit visoku spromozhnist do adsorbuvannya vologi i takim chinom vityaguye vodu z vedmezhogo hutra Na vidminu vid inshih arktichnih ssavciv bilij vedmid nikoli ne zminyuye svoye zabarvlennya na temnishe vlitku V umovah teplogo subtropichnogo tropichnogo a inodi i pomirnogo klimatu v porozhnistih ostevih sherstinkah bilogo vedmedya mozhut rozvivatis odnoklitinni vodorosti yaki nadayut jomu zelenogo zabarvlennya Take yavishe sposterigalos u 1980 roci v zooparku San Diyego SShA de tri bilih vedmedi nabuli zelenogo koloru yihnye zabarvlennya bulo vidnovlene shlyahom kupannya v solovomu rozchini Pislya cogo v 2004 roci analogichnim chinom pozelenili bili vedmedi v singapurskomu zooparku Yak zayavila administraciya zakladu ce bulo sprovokovano vinyatkovo zharkoyu ta vologoyu pogodoyu togo lita prirodnij kolir vedmedyam povernuli shlyahom obrobki perekisom vodnyu Ostannij vipadok stavsya v 2005 roci v zooparku Brukfild Chikago takozh pid chas vinyatkovo zharkogo ta vologogo lita Cogo razu niyakih specialnih akcij zaprovadzheno ne bulo pozayak mozhlivi naslidki himichnoyi obrobki buli viznani nebezpechnishimi dlya zviriv nizh prirodne vidnovlennya koloru zavdyaki linyannyu Sposib zhittyaBili vedmedi bilya pidvodnogo chovna VMS SShA Gonolulu za 280 km vid Pivnichnogo polyusu Bilij vedmid najbilsh hizhij predstavnik rodini vedmezhih sho praktichno ne vzhivaye roslinnoyi yizhi promizh vedmediv vin najchastishe vdayetsya do polyuvannya na lyudinu Osnovnim harchovim resursom bilogo vedmedya ye tyuleni osoblivo kilchasta nerpa sho roblyat opolonki dlya dihannya v krizi Vtim bilij vedmid vzhivaye bud yaku tvarinnu yizhu yaku zdobuvaye ptahiv ta yihni yajcya grizuniv molyuskiv ta krabiv na morskih uzberezhzhyah morzhiv ta vikinutih na bereg abo milkovoddya kitiv zridka pivnichnih oleniv ta vivcebikiv i duzhe ridko vdayetsya do kanibalizmu Cej zvir ye nadzvichajno silnim hizhakom biluhi ta morzhi sho chasto stayut jogo zdobichchyu zvichajno vazhat ponad tonnu sho priblizno vdvichi bilshe za bilogo vedmedya Dlya samogo bilogo vedmedya nebezpeku stanovlyat kosatki yaki zridka napadayut u vodi lyudina ta inshi vedmedi v bijkah mizh vedmedyami zareyestrovano bagato smertelnih vipadkiv Takozh opisano kilka vipadkiv koli velikim morzham zahishayuchis vid bilogo vedmedya vdavalos jogo vbiti Bilij vedmid ye chudovim plavcem i jogo mozhna zustriti u vidkritomu mori za desyatki kilometriv vid berega abo postijnih krizhanih poliv Ostannim chasom bili vedmedi vdayutsya do dovshih nizh zvichajno zapliviv u poshukah zdobichi z oglyadu na skorochennya ploshi postijnoyi krigi v Arktichnomu basejni pid chas nezvichajno masshtabnoyi regresiyi lodu v 2005 roci shonajmenshe chotiri bili vedmedi vtopilisya bo ne buli v zmozi distatis do tverdoyi poverhni Vidomij takozh vipadok koli samka bilogo vedmedya proplivla ponad 420 mil 778 kilometriv lodyanimi vodami morya Boforta na zahid vid Alyaski Za chas svogo dev yatidennogo zaplivu vedmedicya vtratila odnorichne ditincha a takozh silno shudla Za ruhom tvarini slidkuvali z dopomogoyu prikriplenogo do neyi GPS mayachka Takozh cej hizhak zavdyaki svoyij velikij shvidkosti bigu lyudinu vin vpevneno pereganyaye uspishno polyuye na suhodoli Tim ne menshe zdorovij pivnichnij olen ta vivcebik legko obganyayut bilogo vedmedya osoblivo na korotkih distanciyah tomu v jogo racion ci tvarini potraplyayut ridko i na 80 90 bilij vedmid harchuyetsya riznimi vidami tyuleniv molodimi morzhami ta trupami doroslih morzhiv abo kitopodibnih vikinutih na bereg tobto ye deyakoyu miroyu padloyidom Takozh bilij vedmid mozhe vzhivati i roslinnu yizhu zvichajno ce yagodi ta korinnya deyakih roslin naprikinci lita abo inodi navit vikinuti morem buri vodorosti Bilij vedmid u mezhah naselenogo punktu Rosiya Dlya lyudini bilij vedmid ye najnebezpechnishim z pomizh usih vidiv vedmediv cherez bidnist svogo prirodnogo seredovisha na harchovi resursi ta praktichnu vidsutnist prirodnih vorogiv vin ye duzhe smilivim agresivnim ta rozumnim zvirom sho duzhe legko zvazhuyetsya napasti na bud yaku istotu sho mozhe buti potencijnoyu zdobichchyu Tomu nablizhennya do bilogo vedmedya v prirodi ye velmi nebezpechnim i u vipadku yaksho lyudina jogo pomitila najkrashim vihodom ye povilnij vidhid bez rizkih ruhiv do najblizhchoyi budivli transportnogo zasobu abo pri yih vidsutnosti prirodnogo ukrittya Yak i inshi predstavniki rodini bilij vedmid prinadzhuyetsya smittyam napriklad zvalishe v kanadskomu misti Cherchil shtat Manitoba vidome yak zvalishe bilih vedmediv zavdyaki postijnomu yih vidviduvannyu cimi tvarinami v poshukah yistivnogo Rozmnozhennya Vedmedicya z vedmezhatami Gon u bilih vedmediv vidbuvayetsya navesni pari utvoryuyutsya na korotkij chas tilki na period gonu bez bud yakih postijnih vidnosin mizh samcyami ta samkami Vagitnist trivaye 240 dib 8 misyaciv vedmezhata narodzhuyutsya na pochatku zimi u snigovomu barlogu sho jogo vikopuye mati U vedmedic ye ulyubleni miscya dlya oblashtuvannya barlogiv napriklad ostriv Vrangelya ta zemlya Franca Josifa de shoroku narahovuyut 150 200 barlogiv Zvichajno narodzhuyetsya dvoye vedmezhat inodi odne abo troye vidomi kilka vipadkiv reyestraciyi vedmedic iz chotirma vedmezhatami Pershij raz vedmedicya narodzhuye odne vedmezha a potim dva abo tri z promizhkami v 3 roki Yak i v inshih predstavnikiv rodu Ursus vedmezhata pri narodzhenni duzhe malenki zvichajno 30 santimetriv zavdovzhki ta vazhat blizko 700 gramiv Narodzhuyutsya voni slipimi ochi vidkrivayutsya priblizno u misyachnomu vici Samostijno hoditi vedmezhata pochinayut v 1 5 misyaci a yisti tverdu yizhu v 4 5 Do tih pir mati goduye yih vinyatkovo molokom yake mistit priblizno 33 zhiru sho ye najbilshim pokaznikom sered rodini vedmezhih i nablizhayetsya do takogo u morskih ssavciv materinske moloko yak chastina racionu mozhe vikoristovuvatis vedmezhatami azh do 2 5 richnogo viku Pri comu pislya narodzhennya potomstva vedmedicya nichogo ne yist protyagom kilkoh misyaciv tobto i vona i yiyi potomstvo harchuyutsya za rahunok nakopichenogo neyu pidshkirnogo zhiru Vedmezhata vihodyat z barlogu ta suprovodzhuyut matir pochinayuchi priblizno z trimisyachnogo viku pri comu vona navchaye yih zahishatis vid doroslih samciv sered yakih buvayut vipadki kanibalizmu stosovno vedmezhat Sutichka bilih vedmediv Statevoyi zrilosti bili vedmedi dosyagayut u vici 3 4 rokiv samki v serednomu piznishe nizh samci a zhivut do bilsh nizh 30 rokiv Cej zvir ne vpadaye v zimovu splyachku hocha vedmedici sho narodili vedmezhat ne pokidayut svogo barlogu poki vedmezhata she mali Provedene u 2004 roci v ramkah proyektu zhurnalu National Geographic doslidzhennya ne viyavilo zhodnogo vipadku narodzhennya troh vedmezhat cogo roku sho bulo dosit zvichajnim u 1970 h i lishe odne z 20 vedmezhat bulo vidluchene vid spozhivannya materinskogo moloka u visimnadcyatimisyachnomu vici na vidminu vid polovini vedmezhat desyat rokiv tomu TaksonomiyaNaukovci vvazhayut sho rodina Ursidae zaznala divergenciyi vid reshti hizhih priblizno 38 miljoniv rokiv tomu Pidrodina Ursinae vinikla priblizno 4 2 miljona rokiv tomu Najstarisha vidoma vikopna kistka bilogo vedmedya kistka shelepi vikom vid 130 000 do 110 000 rokiv znajdena na ostrovi Princa Karla v 2004 roci Skam yanilosti pokazuyut sho za period 10 000 20 000 rokiv tomu molyarni zubi bilogo vedmedya znachno zminilisya vid zubiv burogo vedmedya Najimovirnishe sho polyarni vedmedi vidokremilisya vid populyaciyi burih vedmediv sho buli izolovani v period zledeninnya u plejstoceni zi Shidnogo Sibiru z Kamchatki ta Kolimskogo pivostrova Mitohondrialna DNK mtDNK bilogo vedmedya zaznala divergenciyi vid burogo vedmedya Ursus arctos priblizno 150 000 rokiv tomu Krim togo deyaki kladi burogo vedmedya za ocinkoyu yih mtDNK jmovirno bilsh sporidneni z bilimi vedmedyami nizh z inshimi burimi vedmedyami sho oznachaye sho burij vedmid ne mozhe vvazhatisya vidom ale ye parafiletichnim MtDNK vimerlih irlandskih burih vedmediv osoblivo blizka do bilih vedmediv Porivnyannya yadernogo genomu bilih vedmediv z genomom burih vedmediv viyavilo inshu kartinu utvoryuyuchi dvi genetichno rizni kladi sho mali tochku tochku bifurkaciyi priblizno 603 000 rokiv tomu hocha ostanni doslidzhennya zasnovani na analizi povnih genomiv a ne lishe mitohondriyi abo chastkovi yaderni genomi bilih i burih vedmediv i vstanovlyuye divergenciyu bilih i burih vedmediv 400 000 rokiv tomu Prote ci dva vidi sparovuvalisya z perervami protyagom usogo cogo chasu shvidshe za vse kontaktuyuchi odin z odnim pid chas poteplinnya koli bili vedmedi migruvali na suhodil a buri vedmedi migruvali na pivnich Bilshist burih vedmediv mayut priblizno 2 vidsotki genetichnogo materialu bilih vedmediv ale odna populyaciya Ursus arctos sitkensis maye vid 5 do 10 vidsotkiv geniv bilih vedmediv sho vkazuye na chastishi ta nedavni sparyuvannya Blizka sporidnenist bilogo i burogo vedmediv pidtverdzhuyetsya yihnoyu zdatnistyu utvoryuvati plodyuchi mizhvidovi gibridi novi dani svidchat pro te sho sparyuvannya trivali protyagom trivalogo periodu chasu i takim chinom obidva vidi vedmediv zalishayutsya genetichno shozhimi Prote oskilki zhoden z vidiv ne mozhe dovgo vizhivati v ekologichnij nishi inshogo i oskilki voni mayut riznu morfologiyu metabolizm socialnu ta harchovu povedinku a takozh inshi fenotipovi harakteristiki dva vidi vedmediv yak pravilo klasifikuyutsya yak okremi vidi Na pochatku sistematizaciyi bulo viznacheno dva pidvidi amerikanskogo bilogo vedmedya Ursus maritimus maritimus Kostyantinom Dzh Fippsom v 1774 roci ta sibirskogo bilogo vedmedya Ursus maritimus marinus Peterom Simonom Pallasom v 1776 roci Prote cya sistematizaciya bula skasovana Viyavleno odin imovirnij vikopnij pidvid Ursus maritimus tyrannus yakij vimer u plejstoceni Predstavniki U m tyrannus buli znachno bilshimi za sogodennih bilih vedmediv Prote nedavnij povtornij analiz skam yanilosti pripuskaye sho ce naspravdi buv burij vedmid OhoronaBilij vedmid zanesenij do Chervonogo Spisku MSOP U 1973 roci SRSR Kanada SShA Norvegiya ta Daniya pidpisali ugodu z ohoroni bilogo vedmedya yakoyu bulo zaboroneno dobuvannya cogo vidu z komercijnoyu metoyu Vidpovidno do ugodi tilki aborigenne naselennya pivnichnih teritorij mozhe dobuvati bilogo vedmedya bez vikoristannya suchasnoyi tehniki V SRSR teper v Rosiyi bilij vedmid ohoronyayetsya z 1957 roku pri comu specialnu ohoronnu zonu stvoreno na o Vrangelya z 1976 roku zapovidnik Najbilshim limituyuchim faktorom sho zaraz obmezhuye rozpovsyudzhennya danogo vidu ye nayavnist plavuchoyi krigi na mori yaka ye bazoyu vedmediv pri polyuvanni na tyuleniv yihnyu osnovnu zdobich Dekonstrukciya zhittyevogo seredovisha bilogo vedmedya sho vidbuvayetsya cherez globalne poteplinnya zaraz ye osnovnoyu zagrozoyu dlya isnuvannya vidu na dumku deyakih doslidnikiv cherez globalne poteplinnya bilij vedmid mozhe sheznuti v prirodi navit protyagom odnogo stolittya Za ocinkami Grupi z vivchennya bilogo vedmedya Shvejcariya v najblizhchi 45 rokiv populyaciya cih tvarin zmenshitsya na 30 Bilij vedmid na poshtovij marci SRSR 1977 rokuRizneBilij vedmid ye simvolom Grenlandiyi jogo zobrazheno na gerbi ciyeyi teritoriyi Takozh bilij vedmid ye populyarnim elementom simvoliki ta reklamnih syuzhetiv bagatoh komercijnih organizacij Coca Cola Nelvana Bundaberg Rum Okrim togo zobrazhennya bilogo vedmedya ye na moneti vartistyu 2 kanadski dolari PrimitkiVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Ursus maritimus 1774 London Printed by W Bowyer and J Nicols for J Nourse s 185 Arhiv originalu za 16 grudnya 2008 Procitovano 8 September 2008 Nakagome Shigeki ta in 2008 Unequal Rates of Y Chromosome Gene Divergence during Speciation of the Family Ursidae Molecular Biology and Evolution 25 7 1344 1356 doi 10 1093 molbev msn086 PMID 18400788 Wayne R K Van Valkenburgh B O Brien S J 1991 Molecular distance and divergence time in carnivores and primates Molecular Biology and Evolution 8 3 297 319 doi 10 1093 oxfordjournals molbev a040651 PMID 2072860 Lindqvist C Schuster S C Sun Y Talbot S L Qi J Ratan A Tomsho L P Kasson L Zeyl E Aars J Miller W Ingolfsson O Bachmann L Wiig O 2010 Complete mitochondrial genome of a Pleistocene jawbone unveils the origin of polar bear Proceedings of the National Academy of Sciences 107 11 5053 7 Bibcode 2010PNAS 107 5053L doi 10 1073 pnas 0914266107 PMC 2841953 PMID 20194737 Kurten B 1964 Acta Zoologica Fennica 108 1 30 Arhiv originalu za 2 listopada 2021 Procitovano 17 sichnya 2022 Arhiv originalu za 16 grudnya 2021 Procitovano 17 sichnya 2022 Waits L P Talbot S L Ward R H Shields G F 2008 Mitochondrial DNA Phylogeography of the North American Brown Bear and Implications for Conservation Conservation Biology 12 2 408 417 doi 10 1111 j 1523 1739 1998 96351 x JSTOR 2387511 15 bereznya 2007 Linnaeus at 300 The species and the specious Nature 446 7133 250 253 Bibcode 2007Natur 446 250M doi 10 1038 446250a PMID 17361153 S2CID 4420048 Edwards C J Suchard M A Lemey P Welch J J Barnes I Fulton T L Barnett R O Connell T C Coxon P Monaghan N Valdiosera C E Lorenzen E D Willerslev E Baryshnikov G F Rambaut A Thomas M G Bradley D G Shapiro B 2011 Ancient Hybridization and an Irish Origin for the Modern Polar Bear Matriline Current Biology 21 15 1251 8 doi 10 1016 j cub 2011 05 058 PMC 4677796 PMID 21737280 Hailer F Kutschera V E Hallstrom B M Klassert D Fain S R Leonard J A Arnason U Janke A 2012 PDF Science 336 6079 344 7 Bibcode 2012Sci 336 344H doi 10 1126 science 1216424 10261 58578 PMID 22517859 S2CID 12671275 Arhiv originalu PDF za 25 lyutogo 2022 Procitovano 17 sichnya 2022 Liu Shiping Lorenzen Eline D Fumagalli Matteo Li Bo Harris Kelley Xiong Zijun Zhou Long Korneliussen Thorfinn Sand Somel Mehmet Babbitt Courtney Wray Greg Li Jianwen He Weiming Wang Zhuo Fu Wenjing Xiang Xueyan Morgan Claire C Doherty Aoife O Connell Mary J McInerney James O Born Erik W Dalen Love Dietz Rune Orlando Ludovic Sonne Christian Zhang Guojie Nielsen Rasmus Willerslev Eske Wang Jun 2014 Population Genomics Reveal Recent Speciation and Rapid Evolutionary Adaptation in Polar Bears Cell 157 4 785 794 doi 10 1016 j cell 2014 03 054 PMC 4089990 PMID 24813606 Gorman J 23 lipnya 2012 The New York Times Arhiv originalu za 24 lipnya 2012 Procitovano 24 lipnya 2012 DeMaster Douglas P 8 travnya 1981 Ursus maritimus Mammalian Species 145 145 1 7 doi 10 2307 3503828 JSTOR 3503828 OCLC 46381503 Schliebe Scott Evans Thomas Johnson Kurt Roy Michael Miller Susanne Hamilton Charles Meehan Rosa Jahrsdoerfer Sonja 21 grudnya 2006 PDF Anchorage Alaska United States Fish and Wildlife Service Arhiv originalu PDF za 4 bereznya 2016 Procitovano 29 grudnya 2015 Stirling Ian 1988 The First Polar Bears Polar Bears Ann Arbor University of Michigan Press ISBN 978 0 472 10100 9 Rice Dale W 1998 Marine Mammals of the World Systematics and Distribution Special Publications of the Society for Marine Mammals T 4 Lawrence Kansas The Society for Marine Mammalogy ISBN 978 1 891276 03 3 Committee on Taxonomy October 2014 The Society for Marine Mammalogy Arhiv originalu za 6 sichnya 2015 Wilson Don E 1976 PDF Bears Their Biology and Management 3 447 453 doi 10 2307 3872793 JSTOR 3872793 Arhiv originalu PDF za 3 grudnya 2010 Procitovano 17 sichnya 2022 Ingolfsson olafur Wiig Oystein 2009 Polar Research 28 3 doi 10 3402 polar v28i3 6131 Arhiv originalu za 9 zhovtnya 2016 Procitovano 13 sichnya 2019 PosilannyaBear Facts Polar Bears International Retrieved on 2006 07 28 Endangered Species Act Listing Process for Polar Bears Underway Center for Biological Diversity Retrieved on 2006 07 28 T Appenzeller nad D R Dimick The Heat is On National Geographic 206 2004 2 75 cited in Flannery Tim 2005 The Weather Makers Toronto Ontario HarperCollins 101 103 ISBN 978000200751 Guinness World Records Guinness World Records 2006 Guinness August 15 2005 ISBN 1 904994 02 4 Heaviest carnivores world record holder Guinness Book of World Records p 477 Retrieved on 2006 07 28 Wildfacts Polar bear BBC Retrieved on 2006 07 28 Gunderson A 2002 Ursus maritimus On line Animal Diversity Web Accessed July 28 2006 at http animaldiversity ummz umich edu site accounts information Ursus maritimus html 6 sichnya 2019 u Wayback Machine Report of wild hybrid bear a b c Natural history Center for Biological Diversity 2005 02 15 Retrieved on 2006 07 28 Polar Bear FAQ Polar Bears International Retrieved on 2006 07 28 Iredale Will Polar bears drown as ice shelf melts The Sunday Times 2005 12 18 Retrieved on 2006 07 28 Zhizn Zhivotnyh T 7 M Prosveshenie 1989 http www telegraph co uk earth earthnews 8280904 Polar bear tracked during nine day swim html 28 sichnya 2011 u Wayback Machine The Telegraph Polar bear tracked during nine day swim Bilij vedmid vidstezhuvavsya protyagom dev yatidennogo plavannya Zagalna informaciya Bears of the World Terry Domico Photographs by Terry Domico and Mark Newman Facts on File Inc 1988 hardcover ISBN 0 8160 1536 8 Arctic Dreams Barry Lopez Macmillan 1986 hardcover ISBN 0 333 42244 9

Дата публікації:
Топ