Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Букови́нський о́круг (нім. Kreis Bukowina) — адміністративно-територіальна одиниця Королівства Галичини та Володимирії у складі Габсбурзької монархії на території Буковини (1786—1849).
На початковому етапі — Чернівецький округ (нім. Kreis Czernowitz).
| Буковинський округ Королівства Галичини та Володимирії Kreis Bukowina Königreich Galizien und Lodomerien | |||||
| |||||
| |||||
 Королівства Галичини та Володимирії: історичні кордони на карті Королівства Галичини та Володимирії | |||||
| Столиця | Черновиці | ||||
| Мови | німецька, волоська, польська, руська | ||||
| Релігії | православ'я, греко-католицизм, католицизм, юдаїзм, протестантизм | ||||
| Форма правління | Монархія | ||||
| Імператор | |||||
| - 1765-1790 | Йосиф II | ||||
| - 1790-1792 | Леопольд ІІ | ||||
| - 1792-1835 | Франц II | ||||
| - 1835-1848 | Фердинанд І | ||||
| - 1848-1916 | Франц Йосиф I | ||||
| Історія | |||||
| - ліквідація Дистрикту Буковина | Серпень 1786 | ||||
| - створення Герцогства Буковина | Січень 1849 | ||||
Географічне розташування
Буковинський округ займав територію між Карпатами та Серетом, від середньої течії Дністра приблизно до середньої течії Молдови. Знаходився на сході Австрійської імперії та на південному сході Королівства Галичини та Володимирії.
Історія
(Західна Буковина) у складі Габсбурзької монархії перебувала з другої половини 1774-го року. До травня 1775-го як тимчасова військова адміністративно-територіальна одиниця — Чернівецький генералат. Після юридичного закріплення передачі «австрійської Буковини» Габсбургам у травні 1775 року, Чернівецький генералат реорганізовано у Дистрикт Буковина. З 1774 р. до 1786 р. у краї діяла Військова адміністрація.
В оточені Цісаря, при вирішені подальшої долі краю, розглядався варіант його поділу на дві частини. Північну частину ((дистрикти Вижниця і Чернівці)) планували приєднати до Королівства Галичини та Володимирії, а південну ((дистрикти Серет і Сучава, та Довгопільський окіл)) до Угорського королівства.
Однак категорично проти таких намірів виступило місцеве населення Довгопільщини (близько 90 % мешканців були етнічними русинами та поляками), яка географічно відділяла (переважно волоську) Сучавщину від Семигородщини, що змусило відмовитися від цієї ідеї.
Остаточне рішення про майбутнє управління краєм було прийнято 6 серпня 1786, під час перебування у Львові Йосифа II, який своїм Патентом ліквідував Військову Адміністрацію Буковини (як таку, що виконала свою місію в перехідний період) та приєднав Дистрикт Буковина (повністю) до Королівства Галичини та Володимирії як Чернівецький округ, у подальшому перейменовано на Буковинський округ.
В якості адміністративно-територіальної одиниці Королівства Галичини та Володимирії край перебував до 1849 року, коли Франц Йосиф I надав йому статус окремої коронної землі, й утворив Герцогство Буковина.
Населення
Період перебування краю у статусі округу Королівства Галичини та Володимирії характеризується суттєвим збільшенням кількості населення, в основному, за рахунок переселенців, колонізаторів тощо. Приток фіксувався як волохів з Семигороду так і русинів з Галичини. Німці, поляки, і головним чином євреї приїжджали з різних регіонів.
Якщо станом на 1786 рік населення регіону обчислювалось на рівні 91000 мешканців, то в 1846 році — вже 371131. Для перепису населення 1846 року характерним є те, що вперше у переписні листи було включено пункт «розмовна мова». До цього населення переписували виключно за віросповіданням, що стирало межі між русинами (українцями) та волохами (румунами), узагальнюючи їх як православні.
За результатами перепису 1846 року: русинів (українців) зафіксовано — 180417 чол. (48,6 %), волохів (румунів) — 140625 чол. (37,9 %), інші національності (головним чином німці, євреї, поляки) — 50089 чол. (13,5 %).
Слід наголосити, що такі результати були отримані в межах Буковинського округу в цілому (північна та південні частини).
Територіальний поділ округу
Буковинський округ ділився на 4 повіти (до 1 серпня 1794 р. — дистрикти) та один окремий окіл:
- Чернівецький повіт (нім. Bezirk Czernowitz).
- Вижницький повіт (нім. Bezirk Wiznitz).
- Серетський повіт (нім. Bezirk Siret).
- Сучавський повіт (нім. Bezirk Suceava).
- Довгопільський окіл (нім. Okres Kimpolung).
Кожен повіт складався з 12 околів по 10 громад у кожному.
У військовій оранізації Буковинський округ поділявся на Чернівецький і Сучавський полкові райони, у фіскальній сфері — на 8 податкових округів.
Адміністративним центром Буковинського округу було місто Черновиці (нім. Czernowitz).
Управління округом
Останнім Головою Військової Адміністрації Буковини був Генерал Карл фон Енценберг, який водночас став і першим керівником Чернівецького округу.
Органом управління округу була Буковинська окружна управа (нім. K. k. Bukowiner Kreisamt), яка безпосередньо підпорядковувалась спеціально створеній Галицькій губернській управі у справах Буковини (нім. K. k. Galizische Statthalterei (Angelegenheiten der Bukowina)) у Львові.
Керував управою окружний староста, якого разом з комісарами призначав особисто Цісар, а решту чиновників — окружний староста самостійно. За 63 роки існування Буковинського округу змінилося 11 окружних старост.
У підпорядкуванні окружних управ перебували повітові управи (нім. K. k Bezirkshauptmannschaften), очолювані повітовими старостами.
Підпорядкованою Буковинській окружній управі, продовжувала діяти Чернівецька міська управа, яку 2 вересня 1832 р. реорганізували в Чернівецький міський магістрат на чолі з бургомістром.
Характерні риси періоду
Першочергові зусилля цивільної влади регіону на чолі з Карлом фон Енценбергом було кинуто на підняття економіки краю, запрошували колоністів, купців, ремісників тощо. 1786 року розпочали організовувати щорічні Петрівські ярмарки (1—15 липня), що дало нового імпульсу розвитку як Чернівців так і округу в цілому. Вже 1788 року у місті налічувалося 20 корчем та 15 пивниць. У 1803 році в окружному центрі було вже 13 ремісничих цехів. На початок XIX ст. Чернівці стають схожі на місто. Завдяки преференціям, які надавалися місцевою владою, розпочався «будівельний бум».
На початок XIX ст. відкрилися кілька навчальних закладів. 1808-го року почала діяти гімназія. В 1827-му відкрили Теологічний інститут.
Після створення Чернівецького міського магістрату (1832) було вирішено збудувати нове приміщення для нього. Протягом 1843—1847 рр. було збудовано міську ратушу у стилі класицизм.
З 1820-х на Буковині запроваджено рекрутський набір до австрійської армії. Служба тривала 14 років і лише з 1845 р. була скорочена до 8.
Державні податки у містах вносилися до місцевих управ та магістрату, в селах їх збирали домінії. На початку XIX ст. середньорічний прибуток австрійської казни від Буковини становив у середньому 1 млн. флоринів. Зникають камералії та регалії. Впорядкування земельних відносин уможливило введення земельного податку. В міру розвитку державного майна в краї формувалися органи управління ним. З 1802 р. розпочав свою роботу інспекторат з державного майна. Продовжувало розвиватися будівельне управління, зростала чисельність оплачуваного державного медичного персоналу. Поступово в краї сформувалася митна служба на чолі з митним інспекторатом у Чернівцях. Організація цивільного управління привела до швидкого росту адміністративного апарату. Так, у 1789 р. в краї налічувалось 206 службовців, у 1804 — 232, у 1817 — 314.
З 1 серпня 1817 року на Буковині протягом чотирьох днів перебували імператор Франц з імператрицею Кароліною. Наступного разу Франц перебував в Чернівцях 1823-го року, коли зустрічався з російським імператором Олександром.
Головним наслідком періоду 1787—1848 р.р. стало утвердження цивільного управління у всіх галузях життя краю. Форми цього управління були типовими для всіх провінцій австрійської абсолютної монархії і забезпечували посилення феодального гніту, засилля бюрократії, контролю державних органів над громадськими справами. Особливо складним був цей період з точки зору національних відносин. До політики онімечування додалася ще й полонізація, що мало негативні наслідки для русинів, особливо в культурно-релігійній сфері. Перед місцевими русинами стояв вибір — або бути волохом, або німцем, або у найкращому випадку — поляком. На початок XIX ст. в регіоні практично не було жодного повноцінного навчального закладу з руською мовою викладання. Близько 90 % руського населення були селянами, переважна більшість з них — неграмотні. Незважаючи на все це, буковинські українці (русини) зуміли зберегти свою ідентичність. Значних зусиль в цьому напрямку докладав єпископ православної церкви на Буковині владика Євгеній.
Кріпацтво, зубожіння простого люду, незбалансована національна політика, ставлення до українців (русинів) як до людей «другого сорту» породжували повстанські рухи. Опришківські повстання відбувались на Буковині регулярно протягом усього цього періоду. У 1843—1844 та 1848 роках Лук'ян Кобилиця (простий селянин з путильщини, який став депутатом парламенту Австрії) очолив виступи селян з двадцяти двох буковинських сіл, які відмовилися від повинностей, вигнали чиновників, встановили самоуправління, висунули вимоги щодо відкриття українських шкіл, вільного користування лісами і пасовиськами, зажадали переведення їх на становище державних селян.
На початок XIX ст. в регіоні зароджується «рух за відокремлення Буковинського округу від Королівства Галичини та Володимирії». Цей рух був інспірований місцевою волоською верхівкою, оскільки останні почали усвідомлювати своє хитке становище в регіоні, який все більше відновлював свій «галицький дух». Рух значно посилився ближче до сер. XIX ст. — коли у дунайських князівствах набрав обертів рух за Об'єднане князівство Волощини і Молдови. Активісти «руху за відокремлення Буковинського округу від Королівства Галичини та Володимирії» переслідували мету якщо не долучитись відразу до Об'єднаного князівства Волощини і Молдови, то принаймні приєднати «австрійську Буковину» до Трансильванії, в якій волоське населення мало більшість і займало панівне становище. В силу різних обставин до цього руху долучився й владика Євгеній, який також підписував петиції до Цісаря. Водночас, після відокремлення Буковинського округу від Королівства Галичини та Володимирії виступив категоричним противником приєднання до Трансильванії.
Див. також
Джерела
- Никифорак М. В. . — К.: КНУ, 2004
- Регіональні особливості етнодемографічної та конфесійної ситуації на Буковині в середині XIV — на початку XXI ст. // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології. — Чернівці: Прут, 2004. — Т. 1. — С. 124—139.
- Буковина: історичний нарис / За ред. С. С. Костишина. — Чернівці: Зелена Буковина, 1998. — 416 с.
- Населення Буковини (з книги «Буковина. Загальне краєзнавство», впорядкованої колишнім крайовим жандармським командуванням № 13 ц.к. жандармерії з нагоди 50-річного ювілею правління імператора Франца-Йосифа І (Чернівці, 1899). Німецькою та українською мовами. — Чернівці: Зелена Буковина, 2000. — 160 с.
- Аурел Ончул. Румынский вопрос на Буковине [ 21 лютого 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Державний архів Чернівецької області, Путівник, Том 1, Фонди дорадянського період у/ За ред. Д. Жмундуляка. — Київ-Чернівці, 2006.
- Ірина Настасяк. Організація управління Галичиною і Буковиною у складі Австрії (1772—1848). — К.: Атіка, 2006. — 160 с. — -9.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Bukovina znachennya Bukovi nskij o krug nim Kreis Bukowina administrativno teritorialna odinicya Korolivstva Galichini ta Volodimiriyi u skladi Gabsburzkoyi monarhiyi na teritoriyi Bukovini 1786 1849 Na pochatkovomu etapi Cherniveckij okrug nim Kreis Czernowitz Bukovinskij okrug Korolivstva Galichini ta Volodimiriyi Kreis Bukowina Konigreich Galizien und Lodomerien 1786 1849 Prapor Gerb Bukovinskij okrug Korolivstva Galichini ta Volodimiriyi istorichni kordoni na kartiCherniveckij okrug na administrativnij mapi Korolivstva Galichini ta Volodimiriyi Stolicya Chernovici Movi nimecka voloska polska ruska Religiyi pravoslav ya greko katolicizm katolicizm yudayizm protestantizm Forma pravlinnya Monarhiya Imperator 1765 1790 Josif II 1790 1792 Leopold II 1792 1835 Franc II 1835 1848 Ferdinand I 1848 1916 Franc Josif I Istoriya likvidaciya Distriktu Bukovina Serpen 1786 stvorennya Gercogstva Bukovina Sichen 1849Geografichne roztashuvannyaBukovinskij okrug zajmav teritoriyu mizh Karpatami ta Seretom vid serednoyi techiyi Dnistra priblizno do serednoyi techiyi Moldovi Znahodivsya na shodi Avstrijskoyi imperiyi ta na pivdennomu shodi Korolivstva Galichini ta Volodimiriyi IstoriyaZahidna Bukovina u skladi Gabsburzkoyi monarhiyi perebuvala z drugoyi polovini 1774 go roku Do travnya 1775 go yak timchasova vijskova administrativno teritorialna odinicya Cherniveckij generalat Pislya yuridichnogo zakriplennya peredachi avstrijskoyi Bukovini Gabsburgam u travni 1775 roku Cherniveckij generalat reorganizovano u Distrikt Bukovina Z 1774 r do 1786 r u krayi diyala Vijskova administraciya V otocheni Cisarya pri virisheni podalshoyi doli krayu rozglyadavsya variant jogo podilu na dvi chastini Pivnichnu chastinu distrikti Vizhnicya i Chernivci planuvali priyednati do Korolivstva Galichini ta Volodimiriyi a pivdennu distrikti Seret i Suchava ta Dovgopilskij okil do Ugorskogo korolivstva Odnak kategorichno proti takih namiriv vistupilo misceve naselennya Dovgopilshini blizko 90 meshkanciv buli etnichnimi rusinami ta polyakami yaka geografichno viddilyala perevazhno volosku Suchavshinu vid Semigorodshini sho zmusilo vidmovitisya vid ciyeyi ideyi Ostatochne rishennya pro majbutnye upravlinnya krayem bulo prijnyato 6 serpnya 1786 pid chas perebuvannya u Lvovi Josifa II yakij svoyim Patentom likviduvav Vijskovu Administraciyu Bukovini yak taku sho vikonala svoyu misiyu v perehidnij period ta priyednav Distrikt Bukovina povnistyu do Korolivstva Galichini ta Volodimiriyi yak Cherniveckij okrug u podalshomu perejmenovano na Bukovinskij okrug V yakosti administrativno teritorialnoyi odinici Korolivstva Galichini ta Volodimiriyi kraj perebuvav do 1849 roku koli Franc Josif I nadav jomu status okremoyi koronnoyi zemli j utvoriv Gercogstvo Bukovina NaselennyaPeriod perebuvannya krayu u statusi okrugu Korolivstva Galichini ta Volodimiriyi harakterizuyetsya suttyevim zbilshennyam kilkosti naselennya v osnovnomu za rahunok pereselenciv kolonizatoriv tosho Pritok fiksuvavsya yak volohiv z Semigorodu tak i rusiniv z Galichini Nimci polyaki i golovnim chinom yevreyi priyizhdzhali z riznih regioniv Yaksho stanom na 1786 rik naselennya regionu obchislyuvalos na rivni 91000 meshkanciv to v 1846 roci vzhe 371131 Dlya perepisu naselennya 1846 roku harakternim ye te sho vpershe u perepisni listi bulo vklyucheno punkt rozmovna mova Do cogo naselennya perepisuvali viklyuchno za virospovidannyam sho stiralo mezhi mizh rusinami ukrayincyami ta volohami rumunami uzagalnyuyuchi yih yak pravoslavni Za rezultatami perepisu 1846 roku rusiniv ukrayinciv zafiksovano 180417 chol 48 6 volohiv rumuniv 140625 chol 37 9 inshi nacionalnosti golovnim chinom nimci yevreyi polyaki 50089 chol 13 5 Slid nagolositi sho taki rezultati buli otrimani v mezhah Bukovinskogo okrugu v cilomu pivnichna ta pivdenni chastini Teritorialnij podil okruguBukovinskij okrug dilivsya na 4 poviti do 1 serpnya 1794 r distrikti ta odin okremij okil Cherniveckij povit nim Bezirk Czernowitz Vizhnickij povit nim Bezirk Wiznitz Seretskij povit nim Bezirk Siret Suchavskij povit nim Bezirk Suceava Dovgopilskij okil nim Okres Kimpolung Kozhen povit skladavsya z 12 okoliv po 10 gromad u kozhnomu U vijskovij oranizaciyi Bukovinskij okrug podilyavsya na Cherniveckij i Suchavskij polkovi rajoni u fiskalnij sferi na 8 podatkovih okrugiv Administrativnim centrom Bukovinskogo okrugu bulo misto Chernovici nim Czernowitz Upravlinnya okrugomKarl fon Encenberg Ostannim Golovoyu Vijskovoyi Administraciyi Bukovini buv General Karl fon Encenberg yakij vodnochas stav i pershim kerivnikom Cherniveckogo okrugu Organom upravlinnya okrugu bula Bukovinska okruzhna uprava nim K k Bukowiner Kreisamt yaka bezposeredno pidporyadkovuvalas specialno stvorenij Galickij gubernskij upravi u spravah Bukovini nim K k Galizische Statthalterei Angelegenheiten der Bukowina u Lvovi Keruvav upravoyu okruzhnij starosta yakogo razom z komisarami priznachav osobisto Cisar a reshtu chinovnikiv okruzhnij starosta samostijno Za 63 roki isnuvannya Bukovinskogo okrugu zminilosya 11 okruzhnih starost Dokladnishe Spisok kerivnikiv Bukovini U pidporyadkuvanni okruzhnih uprav perebuvali povitovi upravi nim K k Bezirkshauptmannschaften ocholyuvani povitovimi starostami Pidporyadkovanoyu Bukovinskij okruzhnij upravi prodovzhuvala diyati Chernivecka miska uprava yaku 2 veresnya 1832 r reorganizuvali v Cherniveckij miskij magistrat na choli z burgomistrom Harakterni risi perioduChernivecka ratusha Pershochergovi zusillya civilnoyi vladi regionu na choli z Karlom fon Encenbergom bulo kinuto na pidnyattya ekonomiki krayu zaproshuvali kolonistiv kupciv remisnikiv tosho 1786 roku rozpochali organizovuvati shorichni Petrivski yarmarki 1 15 lipnya sho dalo novogo impulsu rozvitku yak Chernivciv tak i okrugu v cilomu Vzhe 1788 roku u misti nalichuvalosya 20 korchem ta 15 pivnic U 1803 roci v okruzhnomu centri bulo vzhe 13 remisnichih cehiv Na pochatok XIX st Chernivci stayut shozhi na misto Zavdyaki preferenciyam yaki nadavalisya miscevoyu vladoyu rozpochavsya budivelnij bum Na pochatok XIX st vidkrilisya kilka navchalnih zakladiv 1808 go roku pochala diyati gimnaziya V 1827 mu vidkrili Teologichnij institut Pislya stvorennya Cherniveckogo miskogo magistratu 1832 bulo virisheno zbuduvati nove primishennya dlya nogo Protyagom 1843 1847 rr bulo zbudovano misku ratushu u stili klasicizm Z 1820 h na Bukovini zaprovadzheno rekrutskij nabir do avstrijskoyi armiyi Sluzhba trivala 14 rokiv i lishe z 1845 r bula skorochena do 8 Derzhavni podatki u mistah vnosilisya do miscevih uprav ta magistratu v selah yih zbirali dominiyi Na pochatku XIX st serednorichnij pributok avstrijskoyi kazni vid Bukovini stanoviv u serednomu 1 mln floriniv Znikayut kameraliyi ta regaliyi Vporyadkuvannya zemelnih vidnosin umozhlivilo vvedennya zemelnogo podatku V miru rozvitku derzhavnogo majna v krayi formuvalisya organi upravlinnya nim Z 1802 r rozpochav svoyu robotu inspektorat z derzhavnogo majna Prodovzhuvalo rozvivatisya budivelne upravlinnya zrostala chiselnist oplachuvanogo derzhavnogo medichnogo personalu Postupovo v krayi sformuvalasya mitna sluzhba na choli z mitnim inspektoratom u Chernivcyah Organizaciya civilnogo upravlinnya privela do shvidkogo rostu administrativnogo aparatu Tak u 1789 r v krayi nalichuvalos 206 sluzhbovciv u 1804 232 u 1817 314 Z 1 serpnya 1817 roku na Bukovini protyagom chotiroh dniv perebuvali imperator Franc z imperatriceyu Karolinoyu Nastupnogo razu Franc perebuvav v Chernivcyah 1823 go roku koli zustrichavsya z rosijskim imperatorom Oleksandrom Luk yan Kobilicya Golovnim naslidkom periodu 1787 1848 r r stalo utverdzhennya civilnogo upravlinnya u vsih galuzyah zhittya krayu Formi cogo upravlinnya buli tipovimi dlya vsih provincij avstrijskoyi absolyutnoyi monarhiyi i zabezpechuvali posilennya feodalnogo gnitu zasillya byurokratiyi kontrolyu derzhavnih organiv nad gromadskimi spravami Osoblivo skladnim buv cej period z tochki zoru nacionalnih vidnosin Do politiki onimechuvannya dodalasya she j polonizaciya sho malo negativni naslidki dlya rusiniv osoblivo v kulturno religijnij sferi Pered miscevimi rusinami stoyav vibir abo buti volohom abo nimcem abo u najkrashomu vipadku polyakom Na pochatok XIX st v regioni praktichno ne bulo zhodnogo povnocinnogo navchalnogo zakladu z ruskoyu movoyu vikladannya Blizko 90 ruskogo naselennya buli selyanami perevazhna bilshist z nih negramotni Nezvazhayuchi na vse ce bukovinski ukrayinci rusini zumili zberegti svoyu identichnist Znachnih zusil v comu napryamku dokladav yepiskop pravoslavnoyi cerkvi na Bukovini vladika Yevgenij Kripactvo zubozhinnya prostogo lyudu nezbalansovana nacionalna politika stavlennya do ukrayinciv rusiniv yak do lyudej drugogo sortu porodzhuvali povstanski ruhi Oprishkivski povstannya vidbuvalis na Bukovini regulyarno protyagom usogo cogo periodu U 1843 1844 ta 1848 rokah Luk yan Kobilicya prostij selyanin z putilshini yakij stav deputatom parlamentu Avstriyi ocholiv vistupi selyan z dvadcyati dvoh bukovinskih sil yaki vidmovilisya vid povinnostej vignali chinovnikiv vstanovili samoupravlinnya visunuli vimogi shodo vidkrittya ukrayinskih shkil vilnogo koristuvannya lisami i pasoviskami zazhadali perevedennya yih na stanovishe derzhavnih selyan Na pochatok XIX st v regioni zarodzhuyetsya ruh za vidokremlennya Bukovinskogo okrugu vid Korolivstva Galichini ta Volodimiriyi Cej ruh buv inspirovanij miscevoyu voloskoyu verhivkoyu oskilki ostanni pochali usvidomlyuvati svoye hitke stanovishe v regioni yakij vse bilshe vidnovlyuvav svij galickij duh Ruh znachno posilivsya blizhche do ser XIX st koli u dunajskih knyazivstvah nabrav obertiv ruh za Ob yednane knyazivstvo Voloshini i Moldovi Aktivisti ruhu za vidokremlennya Bukovinskogo okrugu vid Korolivstva Galichini ta Volodimiriyi peresliduvali metu yaksho ne doluchitis vidrazu do Ob yednanogo knyazivstva Voloshini i Moldovi to prinajmni priyednati avstrijsku Bukovinu do Transilvaniyi v yakij voloske naselennya malo bilshist i zajmalo panivne stanovishe V silu riznih obstavin do cogo ruhu doluchivsya j vladika Yevgenij yakij takozh pidpisuvav peticiyi do Cisarya Vodnochas pislya vidokremlennya Bukovinskogo okrugu vid Korolivstva Galichini ta Volodimiriyi vistupiv kategorichnim protivnikom priyednannya do Transilvaniyi Div takozhDistrikt Bukovina Istoriya Bukovini BukovinaDzherelaNikiforak M V K KNU 2004 Regionalni osoblivosti etnodemografichnoyi ta konfesijnoyi situaciyi na Bukovini v seredini XIV na pochatku XXI st Pitannya starodavnoyi ta serednovichnoyi istoriyi arheologiyi j etnologiyi Chernivci Prut 2004 T 1 S 124 139 Bukovina istorichnij naris Za red S S Kostishina Chernivci Zelena Bukovina 1998 416 s Naselennya Bukovini z knigi Bukovina Zagalne krayeznavstvo vporyadkovanoyi kolishnim krajovim zhandarmskim komanduvannyam 13 c k zhandarmeriyi z nagodi 50 richnogo yuvileyu pravlinnya imperatora Franca Josifa I Chernivci 1899 Nimeckoyu ta ukrayinskoyu movami Chernivci Zelena Bukovina 2000 160 s Aurel Onchul Rumynskij vopros na Bukovine 21 lyutogo 2014 u Wayback Machine ros Derzhavnij arhiv Cherniveckoyi oblasti Putivnik Tom 1 Fondi doradyanskogo period u Za red D Zhmundulyaka Kiyiv Chernivci 2006 Irina Nastasyak Organizaciya upravlinnya Galichinoyu i Bukovinoyu u skladi Avstriyi 1772 1848 K Atika 2006 160 s ISBN 966 3261 191 9