Борис III (болг. Борис III, повне ім'я Борис Клемент Роберт Марія Пій Луї Станіслав Ксавіє Саксен-Кобург-Готський; 30 січня 1894 — 28 серпня 1943) — цар Болгарії з 3 жовтня 1918 до 28 серпня 1943 року, син Фердинанда I, із Саксен-Кобург-Готської династії. Мав чин німецького адмірала (1 вересня 1916 року).
Борис III болг. Борис Клемент Роберт Мария Пий Луи Станислав Ксавие Сакскобургготски | ||||
| ||||
---|---|---|---|---|
3 жовтня 1918 — 28 серпня 1943 року | ||||
Попередник: | Фердинанд I | |||
Спадкоємець: | Симеон II | |||
Народження: | 30 січня 1894 Софія, Князівство Болгарія | |||
Смерть: | 28 серпня 1943 (49 років) Софія, Болгарське царство | |||
Причина смерті: | інфаркт міокарда | |||
Поховання: | Рильський монастир і Врана | |||
Країна: | Князівство Болгарія Болгарське царство | |||
Релігія: | католицизм, пізніше — православ'я | |||
Освіта: | Національний військовий університет Васила Левскі | |||
Рід: | Саксен-Кобург-Готська династія | |||
Батько: | Фердинанд I | |||
Мати: | Марія Луїза Бурбон-Пармська | |||
Шлюб: | Йоанна Савойська | |||
Діти: | Марія Луїза, Симеон II | |||
Автограф: | ||||
Нагороди: | ||||
Медіафайли у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Був надзвичайно популярним монархом та є одним з ключових діячів балканської історії між двома світовими війнами та під час Другої світової війни.
Зійшов на престол у віці 24 років після поразки Болгарії в Першій світовій війні, де вона виступила на боці Німеччини, та зречення батька. Прийняв країну у стані на межі хаосу. Незважаючи на всі зусилля придушити діяльність як лівих, так і правих екстремістів та стабілізувати болгарську політику, був фактично безпорадним за часів авторитарних урядів Олександра Стамболійського, потім Александра Цанкова. 1930 року одружився з дочкою Віктора Еммануїла III Джованною (царицею Йоанною).
До вступу на престол
Народження та хрещення
30 січня 1894 року о 5.18 ранку сотнею пострілів з гармат було оголошено про народження першого сина чинного князя Болгарії (згодом царя) Фердинанда I та його дружини Марії Луїзи Бурбон-Пармської, Бориса, «князя Тирновського».
Політична ситуація в Болгарії того часу була доволі складною. Новоутворена (князівство з 1878 року) православна держава, васал мусульманської Османської імперії, управлялась двома католиками, Фердинандом та його дружиною. Відносини з православною Російською імперією були поганими, оскільки царі останньої булим невдоволені тим, що уродженець Австро-Угорщини католик Фердинанд був обраний князем болгарською асамблеєю антиросійської спрямованості, та відмовлялись його визнавати. Релігія завжди відігравала дуже важливу роль на Балканах.
Хоча Борис був хрещений у католицьку віру, Фердинанд серйозно міркував у цей момент про те, щоб Борис перейшов у православ'я, що дозволило б йому не тільки встановити більш тісні відносини із власним народом, але й покращити їх з Російською імперією. Тим не менше, такий розвиток подій міг ускладнити відносини з Європою, зокрема, папа Лев XIII погрожував відлученням, австрійський імператор Франц Йосиф I — війною, а Марія-Луїза була вкрай набожною та виступала категорично проти. Зрештою державні міркування переважили, й 15 лютого 1896 року Борис був хрещений у православ'я, при цьому Микола II став його хрещеним батьком. Фердинанд був відлучений від церкви, а його дружина з другим сином, князем , католиком, залишила двір на деякий час.
Виховання та освіта
31 січня 1899 року мати Бориса померла одразу після народження другої дочки Надії. Його вихованням займалась бабуся за батьком, княгиня Клементина Орлеанська, дочка французького короля Луї-Філіпа. Вона померла 16 лютого 1907 року, після чого освітою князя зайнявся його батько. Він особисто відбирав учителів та інструктував їх бути якомога більш суворими.
Борис вивчав ті самі предмети, які викладались у болгарських школах, а також німецьку та французьку, якими він володів досконало. Надалі він вивчив ще італійську, англійську й албанську). До палацу було також викликано офіцерів, які займались його військовою освітою.
Фердинанд надавав особливого значення вивченню природничих дисциплін, до яких Борис не втратив цікавості упродовж всього життя. Його, як і батька, дуже цікавила техніка, особливо локомотиви. У вересні 1910 року Борис склав іспит на залізничного механіка.
Тим не менше, Борис доволі важко сприймав життя у палаці разом з батьком, людиною авторитарного складу, та називав своє життя «в'язницею».
У січні 1906 року в чині поручика вступив до військового училища. Закінчив його 1912 разом із 32-м випуском й отримав звання капітана.
Політичні події до сходження Бориса на престол
22 вересня 1908 року Фердинанд вступив на престол, прийняв титул царя й оголосив про повну незалежність Болгарії.
Починаючи з 1911 року, Борис подорожував за кордон і поступово звільнився від впливу батька. Він також набув відомості на міжнародній арені. Того ж року він був присутнім на коронації Георга V в Лондоні й на похованні колишньої королеви Португалії Марії-Пії в Турині, де він увійшов до кола глав держав і членів королівських родин. 1 вересня 1911 року, під час візиту до свого хрещеного батька Миколи II, Борис став свідком убивства прем'єр-міністра Петра Столипіна, застріленого на його очах у Київській опері.
У січні 1912 року Борис став повнолітнім. До цього він розглядав себе як прибічника двох релігій, православним і католиком, але після він сповідував виключно православ'я. Того ж місяця він здобув звання капітана. За дев'ять місяців почалась Перша Балканська війна, в якій серби, греки, чорногорці й болгари об'єднались проти Османської імперії, щоб звільнити Македонію. Борис брав участь у війні як офіцер зв'язку при Штабі чинної армії й часто перебував на передовій.
Незважаючи на перемогу у війні, Болгарія та її союзники не змогли поділити плоди перемоги. Тоді Болгарія вирішила здійснити напад на своїх колишніх союзників та почала 1913 року Другу Балканську війну за розділ Македонії. Борис знову перебував у чинній армії. Війна завершилась для Болгарії катастрофою, оскільки більша частина армії постраждала від епідемії холери. Борис, який все це спостерігав, після завершення війни став переконаним пацифістом.
Після такого військового фіаско зречення Фердинанда від престолу здавалось неминучим. Борису пропонували залишити палац, вирушити до війська, щоб не асоціюватись із політикою батька, та приготуватись до сходження на престол. Він відмовився, відповівши: «Я не тримаюсь влади, якщо монарх піде, я піду разом із ним». Фердинанд не зрікся, а Бориса відрядили до вищої військової школи, де його утримували в тих самих умовах, що й інших курсантів. 1915 року Борис закінчив Військову Академію.
1915 року Фердинанд, якого підігрівали реваншистські настрої, увів Болгарію до Першої світової війни на боці Німеччини й Австро-Угорщини. Борис протестував проти цього рішення, але потрапив під арешт на кілька днів.Франція та Велика Британія, які про це знали, негайно визнали його царем 1918 року. Після арешту князя було призначено офіцером спеціальної місії Генерального Штабу болгарської армії, яка полягала переважно в координації дій різних фронтів та контролю за якістю військових операцій. На цьому посту він регулярно опинявся на лінії фронту й особисто познайомився з багатьма офіцерами. З лютого 1916 року — майор, а з січня 1918 — підполковник. Одразу після воцаріння отримав звання генерал-майора, а у жовтні 1928 — генерала від інфантерії.
Правління
Вступ на престол
Болгарія за Фердинанда зазнала кількох великих військових поразок:
- у Другій Балканській війні, в результаті чого Болгарія була змушена передати сусідам значні території, а також сплачувати їм репарації;
- у Першій світовій війні, в результаті чого за Нейїською мирною угодою втратила ще й інші території, в тому числі вихід до Егейського моря, й мала сплачувати значні репарації переможцям.
Населення було невдоволене, а країни, які перемогли у війні, вимагали зречення Фердинанда від престолу. Він виконав ці вимоги, зрікся на користь свого сина і з трьома іншими своїми дітьми вирушив у вигнання до рідного міста Кобурга. 3 жовтня 1918 року за цих умов князь Борис вступив на болгарський престол під ім'ям Бориса III.
Початок правління був невдалим. Борис не мав достатньо досвіду та був відірваний від родини (він не бачив двох сестер до кінця 1921 року і свого брата до 1926 року). Два неврожаї 1917 та 1918 років, карткова система й іноземна окупація спричинили підвищену активність ультралівих партій: Землеробського союзу та комуністів. З усіх країн, які програли Першу світову війну, тільки Болгарія зберегла монархію.
Перші роки правління
6 жовтня 1919 року вибори привели до влади Землеробський Союз, і цар був змушений призначити його лідера, Олександра Стамболійського, прем'єр-міністром. Болгарія була переважно аграрною країною, і прем'єр-міністр був надзвичайно популярним серед селян. Він швидко висловив свою ворожість як до середнього класу й армії, так і до самої ідеї монархії, та встановив авторитарне правління. Борис неодноразово намагався висловити йому своє невдоволення, на що отримав відповідь, що болгарський цар царює, але не керує. Борис зізнавався близьким:
Я відчуваю себе власником крамниці посуду, до якої запустили слона. Я матиму зібрати друзки й залікувати рани». |
9 червня 1923 року військовий переворот скинув уряд Землеробського союзу, Стамболійський був заарештований та розстріляний. Один з лідерів перевороту, Александр Цанков, був призначений прем'єр-міністром нового уряду. Переворот став початком тривалого періоду внутрішньої нестабільності. 23 вересня 1923 року відбулось повстання, розпочате комуністами, яке тривало кілька днів. Його було придушено, після чого почався «білий терор», за якого жертвами терористичних та анти-терористичних сил стали близько 20 тисяч осіб. Тільки 1924 року було скоєно близько двохсот політичних убивств.
У цій ситуації 1925 року після так званого Петрицького інциденту Греція оголосила війну Болгарії. Незважаючи на втручання Ліги Націй, ситуація всередині країни залишалась вкрай напруженою.
Два замахи
13 квітня 1925 року Борис III у супроводі чотирьох чоловік вирушив автомобілем на полювання на перевал Арабаконак поблизу містечка Орханіє. Зворотним шляхом пролунали постріли, охоронець царя та співробітник Музею натуральної історії були вбиті, водія поранено. Борис спробував узяти кермо, але не впорався з ним, автомобіль врізався в телеграфний стовп. Випадково вантажівка, що проїжджала повз, дозволила Борису та двом живим його супутникам втекти. Того ж дня було вбито колишнього генерала й депутата .
За три дні в соборі Святої Неділі в Софії відбулось поховання убитого генерала, на якому були присутніми багато болгарських політиків. Комуністи й анархісти скористались цим, заклавши в соборі бомбу. Цього разу замах явно було спрямовано проти Бориса III й уряду. Вибух стався під час церемонії поховання. Загинули 128 осіб, в тому числі мер Софії, одинадцять генералів, двадцять п'ять вищих офіцерів, шеф поліції й цілий клас ліцеїсток. Борис III запізнився на церемонію через те, що був на похованні свого друга-мисливця. За замахом слідувала хвиля репресій з боку влади. Того ж вечора було запроваджено воєнний стан, у наступні два тижні було заарештовано 3194 чоловіки, багатьох з яких було вбито без суду чи засуджено до смертної кари.
Перед Другою світовою війною
19 травня 1934 року відбувся військовий переворот, військово-політична організація Звено встановила диктатуру, заборонивши інші політичні партії країни. Внаслідок даного перевороту статус царя було понижено фактично до маріонетки. Наступного року цар Борис ІІІ організував контрпереворот і встановив уряд, лояльний йому, даний переворот фактично привів до особистої диктатури царя Бориса ІІІ. Політичний процес в країни був підвладний царю, парламентська система держави була переосмислена й повернена, але без відновлення політичних партій. Із піднесенням царської влади Болгарія в 1935 році вступила в еру процвітання й зростання, яке заслужено називають Золотим часом Третього Болгарського Царства. Цей період тривав приблизно 5 років.
Спочатку він не перешкоджав зближенню своїх пронімецьких міністрів з Гітлером у 1930-х роках та залученню Болгарії до кола сателітів Німеччини. 1940 року Болгарії відійшла, за узгодженням з Німеччиною та Румунією, південна Добруджа, а 1941 року відійшли райони історичної Македонії (включаючи вихід до Егейського моря), втрачені Болгарією за Нейїською угодою 1919 року, та які між війнами входили до захоплених на той момент німцями Югославії та Греції. Неодноразово зустрічався із Гітлером, в тому числі в його гірській резиденції Бергхоф. 20 січня 1941 року цар Борис з'явився на обкладинці журналу «Тайм» у повному військовому вбранні.
Однак, враховуючи проросійські настрої значної частини народу й будучи пацифістом за поглядами, під час Другої світової війни не оголошував війну СРСР й не відряджав болгарські війська на Східний фронт. Окрім того, зміг врятувати 50 тисяч болгарських євреїв, мобілізувавши їх на громадські роботи (його пам'ять увіковічено в Ізраїлі). Німецькі війська були присутніми в Болгарії тільки вздовж залізниці, яка вела до окупованої Греції.
Друга Світова війна
У перші дні Другої Світової війни Болгарія була нейтральною, але сильні та впливові групи Болгарії тягнули її в бік Німеччини (з якою до того ж Болгарія була союзником в Першу Світову війну). Внаслідок мирних договорів, якими було покладено краї Першій Світовій війні — Версальським мирним договором та Нейїським мирним договором — Болгарія, яка воювала на боці переможеної сторони, втратила два важливі регіони на користь сусідніх країн: Південну Добруджу, яка відійшла Румунії, та Фракію, яка стала належати Греції. Болгари сприйняли ці договори як образу й бажали повернення втрачених земель. Коли Гітлер прийшов до влади, він намагався здобути вірність Болгарського царя Бориса III. Влітку 1940 року, через рік після початку Другої світової війни, Гітлер ініціював дипломатичні перемовини між Болгарією та Румунією у Відні. 7 вересня був підписаний договір про повернення Південної Добруджі Болгарії. Болгарська нація зраділа. У 1941 році Борис ІІІ причислив себе до союзників країн Осі в спробі повернути Фракію до свого царства, так само як і для того, щоб захистити свою державу від розгрому нацистським Вермахтом, як то сталось із сусідніми Грецією та Югославією.
Тим не менш, незважаючи на цей міцний союз, Борис ІІІ не волів мати повну й безумовну співпрацю з Німеччиною, навіть за присутності німецьких сил у Софії та вздовж залізничного шляху через болгарську столицю в Грецію.
Але за повернення Добруджі треба було заплатити ціну — прийняття антиєврейського закону «Закон про захист нації» (Закон за защита на нацията — ЗЗН) 24 грудня 1941 року. Цей закон мав бути в складі Нюрнберзьких законів нацистської Німеччини та інших європейських земель, які були під впливом Гітлера. Болгарський прем'єр-міністр Богдан Філов і міністр внутрішніх справ Петур Габровски, обидва прихильники нацистів, були розробниками цього закону в Болгарії. Цей закон значно обмежив права євреїв, встановив для них нові податки, а також квоти для євреїв в деяких професіях. Цар підписав його 21 січня 1941 року. Багато болгар протестували в листах надісланих уряду.
У березні 1941 року Болгарія підписала Троїстий пакт і долучилась до коаліції Осі в надії здобути території Македонії та Фракії.
На початку 1943 року в Болгарію прибув емісар Гітлера Теодор Деннекер — лідер СС і один зі спільників-провідників кампанії по депортації французьких євреїв у табори смерті. У лютому 1943 року Деннекер зустрівся з комісаром по справам євреїв у Болгарії Александром Белевим, відомим своїми антисемітськими та націоналістськими поглядами. Вони мали закриті зустрічі один з одним, які закінчились секретною угодою, підписаною 22 лютого 1943 рокк, по депортації 20000 євреїв з Егейської Фракії у Вардарську Македонію. Це була територія, захоплена Німеччиною, і на законодавчому рівні на неї не поширювалась юрисдикція болгарських законів терміном до закінчення війни. Єврею на даних територіях були громадянами Греції та Югославії. Декілька днів по тому стало ясно, що число євреїв у Егейській Фракії та Вардарській Македонії 11343. «Квота» в 20000 людей була перебільшеною, пакт переглянули. За переглянутою домовленістю було вирішено депортувати тих 11343 людей з Фракії та Македонії, а інші 8000 з Болгарії. Інших болгарських євреїв було вирішено депортувати пізніше.
Початкові облави почались 9 березня 1943-го. У Кюстендилі, місті на західному кордоні, товарні вагони вишикувались в лінію. Але після того, як люди дізнались з новин про неминучу депортацію євреїв, почались протести по всій Болгарії. Вранці 9 березня делегація з Кюстендилу, яку складали видатні фігури, очолювані , депутатом і спікером Національної асамблеї, зустрілась із міністром внутрішніх справ Петром Габровським. Перед лицем сильної опозиції всередині країни Габровський поступився. Того ж дня він розіслав телеграми, які скасовували депортацію.
У рапорті, датованому 5 квітнем 1943 року, який написав Адольф Хоффман, німецький державний радник і поліцейський аташе німецької місії в Софії (1943—1944 роки), є таке: «Міністр внутрішніх справ отримав інструкції зупинити заплановану депортацію євреїв із старих кордонів з найвищої інстанції». Насправді, рішення Габровського не було його власною ініціативою, але прийшло з найвищої інстанції — царя Бориса ІІІ. Незважаючи на ризик прямої конфронтації із Третім Рейхом, цар Борис ІІІ відмовився депортувати євреїв. Наказ скасували за 4 години до початку операції. Євреї Болгарії були врятовані, але 11343 євреї з Вардарської Македонії та Фракії були депортовані до таборів смерті Треблінка й Майданек. Євреї з цих нових територій були вислані за прямим наказом Гітлера й під його особистою юрисдикцією. Болгарія керувала цими землями, але нацистська Німеччина формально не приєднала їх до Болгарії, їхній статус мав бути вирішений після війни.
Цар Борис ІІІ не хотів виконувати німецький запит про депортацію, Царський Палац через швейцарські дипломатичні канали зробив запит про можливість депортації євреїв на підконтрольну Великій Британії Палестину кораблями, а не до концентраційних таборів у Польщі поїздами. Але ця спроба була заблокована британським міністром закордонних справ Ентоні Іденом.
Свідомі про болгарську ненадійність в єврейській справі, нацисти стали більше підозрювати в прихованій допомозі європейському єврейству старого друга царя Бориса ІІІ, монсенйора Анджело Джузеппе Ронкаллі, який став Апостольським делегатом в Стамбулі, а в майбутньому Папою Іваном XXIII. Повідомляючи про гуманітарні зусилля Ронкаллі, його секретар у Венеції та Ватикані монсеньйор Лоріс Ф.Каповілла пише: Через його втручання, і з допомогою царя Боларії Бориса ІІІ, тисячі євреїв зі Словаччини, які спочатку були послані в Угорщину, а потім до Болгарії, і які були в небезпеці бути посланими до німецьких концентраційних таборів, отримали підписані ним транзитні візи в Палестину.
Нацистський тиск на царя Бориса ІІІ стосовно депортації болгарського єврейства тривав. Наприкінці березня Гітлер запросив царя відвідати його. Перед поверненням додому Борис ІІІ наказав єврейським чоловікам, здатним до тяжкої роботи, приєднатись до будівництва доріг всередині царства. Вважають, що це була спроба царя уникнути їх депортації. У травні 1943 року Деннекер і комісар з єврейських питань Бельов розробили план депортації 50000 болгарських євреїв, згідно з яким їх мали транспортувати пароплавами по річці Дунай. Борис ІІІ продовжував грати в кота й мишу, наполягаючи на тому, що болгарські євреї потрібні для будівництва автомобільних та залізничних шляхів всередині царства. Пронацистськи налаштовані держслужбовці зробили запит про депортацію своїх євреїв на окуповану Німеччиною Польщу. Запит викликав публічні протести, була розпочата кампанія, в якій найбільш видатними лідерами були і Голова Болгарської православної церкви архієпископ Стефан. Посилаючись на цю кампанію та протести, Борис ІІІ відмовився дозволити екстрадицію 50000 євреїв Болгарії.
30 червня 1943 року Анджело Джузеппе Ронкаллі написав царю Болгарії Борису ІІІ, прохаючи про милосердя для синів єврейського народу. Він написав, що цар Борис ІІІ не повинен погоджуватись на цю безчесну акцію. На копії листа майбутній Папа Іван XXIII зробив помітку рукою, щоб цар відповів на його лист усно. Далі йде помітка Il Re ha fatto qualche cosa" («Цар ужив заходів, також є помітка про важке становище монарха, Монсенйор Ронкаллі наголосив на помітці знову „Pero, ripeto, ha fatto“ („ Але повторюю, він ужив заходів“).
У щоденнику духовного лідера євреїв Боларії Данієля Сіона в місці, де він пише про воєнні роки, можемо прочитати: Не бійтеся, дорогі брати і сестри! Вірте в Святий Рок нашого спасіння … Вчора я був проінформований єпископом Стефаном про його розмову із царем. Коли я прийшов побачити єпископа Стефана, він сказав: Скажи своїм людям, що цар пообіцяв, що євреї Болгарії не залишать території Болгарії…». Коли я повернувся до синагоги, тиша царювала в синагозі в очікуванні новин моєї розмови з єпископом. Коли я розпочав, моїми першими словами було: «Так, мої брати, Бог почув наші молитви …»
Але найбільше Гітлера дратувала відмова Царя Бориса ІІІ оголосити війну Радянському Союзу та послати болгарських солдатів на Східний фронт. 9 серпня 1943 року Гітлер викликав Бориса ІІІ на штормову зустріч в Кентшин у Східній Пруссії, куди цар Борис ІІІ прибув літаком із Софійського аеропорту в суботу 14 серпня. У Кенштині Цар знову підтвердив свою позицію не посилати болгарських євреїв у табори смерті в Польщі та Німеччині. Поки Болгарія оголосила «символічну» війну далеким Великій Британії та Сполученим Штатам Америки, на цій зустрічі Борис ІІІ знову відмовився бути втягнутим у війну з Радянським Союзом, назвавши дві причини свого небажання посилати свої війська проти СРСР. Перша — багато болгар мали сильні позитивні почуття щодо Росії; друга — політична й військова позиція Туреччини залишалась невизначеною. «Символічна» війна проти Західних Союзників перетворилась на катастрофу для жителів Софії, тому що місто зазнало важких бомбардувань американськими та британськими повітряними силами в 1943 та 1944 роках. Тим не менше, бомбардування почались тільки після смерті Бориса ІІІ.
Болгарська опозиція стала головною на цій останній офіційній зустрічі між Гітлером і Борисом ІІІ в серпні 1943 року. Рапорти зустрічі показують, що Гітлер був розгніваний на Бориса ІІІ через відмову приєднатись до війни проти СРСР і депортувати євреїв із Болгарського царства. Два тижні по тому, 28 серпня 1943 року, цар Борис помер. Були чутки, що царя отруїли за прямим наказом Гітлера.
Смерть
Цар Борис несподівано помер 1943 року за кілька днів після повернення до Софії із зустрічі з Гітлером, яка проходила у Східній Пруссії, за офіційною версією, від інфаркту міокарда. З'явились версії його отруєння через суперечності з фюрером (зокрема, небажання оголошувати війну СРСР і видавати євреїв), та хоча аналіз свідчень сучасників і забальзамованого серця Бориса, виявленого у 1990-х роках, підтверджує версію смерті від серцевого нападу, існують отрути, які імітують смерть з природних причин і не залишають слідів.
Наступником Бориса став його 6-річний син Симеон, у подальшому прем'єр-міністр Болгарії (2001—2005 роки).
Примітки
- Пашанко Димитров, Борис ІІІ цар на българите (1894—1943). Труженик, гражданин, цар, София, УИ Свети Климент Охридски, 1990.
- Dimitrina Aslanian. Histoire de la Bulgarie de l'Antiquité à nos jours. С. 246 (фр.)
- Там само. С. 232—233
- Там же. С. 253
- Там само. С. 257
- Там само. С. 299
- Constant Schaufelberger. La destinée tragique d'un roi. С. 15 (фр.)
- Données p.5 de Zagreb-Sofia: Une amitié à l'aune des temps de guerre 1941—1945[недоступне посилання з лютого 2019](фр.)
- Constant Schaufelberger. Указ. соч. С. 16-17
- Там само. С. 213
- Там само. С. 24
- Офіційний сайт Національного військового університету ім. Васила Левскі [ 19 червня 2013 у Wayback Machine.] (болг.)
- Dimitrina Aslanian. С. 273
- Constant Schaufelberger. С. 24
- Там же. С. 26—27
- Nikolaĭ Petrov Nikolaev. La destinée tragique d'un roi. С. 119 (фр.)
- Там само. С. 120
- Там само. С. 122
- Constant Schaufelberger. С. 35
- Там само. С. 36
- Там само. С. 37
- Nikolaĭ Petrov Nikolaev. С. 125—128
- Constant Schaufelberger. С. 39
- Dimitrina Aslanian. С. 307
- Constant Schaufelberger. С. 47
- Nikolaĭ Petrov Nikolaev. С. 216—217
- Dimitrina Aslanian. С. 306
- Nikolaĭ Petrov Nikolaev. С. 141
- Dimitrina Aslanian. С. 311
- Енциклопедія Quid 2005. С. 1149
- Стаття в Time від 6 вересня 1943 [ 17 червня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
- Nikolaĭ Petrov Nikolaev. С. 145—146
- Dimitrina Aslanian. С. 315
- Там само. С. 316
- Дані з сайту Жана-Клода Руша [ 26 травня 2013 у Wayback Machine.]
- Архівована копія. Архів оригіналу за 23 жовтня 2013. Процитовано 21 травня 2014.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - A History of Israel: From the Rise of Zionism to Our Time by , Alfred A. Knopf, New York, 2007 (англ.)
- by , London, 1987 (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Boris III bolg Boris III povne im ya Boris Klement Robert Mariya Pij Luyi Stanislav Ksaviye Saksen Koburg Gotskij 30 sichnya 1894 28 serpnya 1943 car Bolgariyi z 3 zhovtnya 1918 do 28 serpnya 1943 roku sin Ferdinanda I iz Saksen Koburg Gotskoyi dinastiyi Mav chin nimeckogo admirala 1 veresnya 1916 roku Boris III bolg Boris Klement Robert Mariya Pij Lui Stanislav Ksavie SakskoburggotskiBoris IIIPrapor 2 j Car Bolgariyi Prapor3 zhovtnya 1918 28 serpnya 1943 rokuPoperednik Ferdinand ISpadkoyemec Simeon II Narodzhennya 30 sichnya 1894 1894 01 30 Sofiya Knyazivstvo BolgariyaSmert 28 serpnya 1943 1943 08 28 49 rokiv Sofiya Bolgarske carstvoPrichina smerti infarkt miokardaPohovannya Rilskij monastir i VranaKrayina Knyazivstvo Bolgariya Bolgarske carstvoReligiya katolicizm piznishe pravoslav yaOsvita Nacionalnij vijskovij universitet Vasila LevskiRid Saksen Koburg Gotska dinastiyaBatko Ferdinand IMati Mariya Luyiza Burbon ParmskaShlyub Joanna SavojskaDiti Mariya Luyiza Simeon IIAvtograf Nagorodi Velikij Hrest ordena Pochesnogo legionu Kavaler Velikogo Hresta ordena Svyatih Mavrikiya j Lazarya Orden nimeckogo orla Mediafajli b u VikishovishiVislovlyuvannya u VikicitatahRoboti u Vikidzherelah Buv nadzvichajno populyarnim monarhom ta ye odnim z klyuchovih diyachiv balkanskoyi istoriyi mizh dvoma svitovimi vijnami ta pid chas Drugoyi svitovoyi vijni Zijshov na prestol u vici 24 rokiv pislya porazki Bolgariyi v Pershij svitovij vijni de vona vistupila na boci Nimechchini ta zrechennya batka Prijnyav krayinu u stani na mezhi haosu Nezvazhayuchi na vsi zusillya pridushiti diyalnist yak livih tak i pravih ekstremistiv ta stabilizuvati bolgarsku politiku buv faktichno bezporadnim za chasiv avtoritarnih uryadiv Oleksandra Stambolijskogo potim Aleksandra Cankova 1930 roku odruzhivsya z dochkoyu Viktora Emmanuyila III Dzhovannoyu cariceyu Joannoyu Do vstupu na prestolNarodzhennya ta hreshennya 30 sichnya 1894 roku o 5 18 ranku sotneyu postriliv z garmat bulo ogolosheno pro narodzhennya pershogo sina chinnogo knyazya Bolgariyi zgodom carya Ferdinanda I ta jogo druzhini Mariyi Luyizi Burbon Parmskoyi Borisa knyazya Tirnovskogo Politichna situaciya v Bolgariyi togo chasu bula dovoli skladnoyu Novoutvorena knyazivstvo z 1878 roku pravoslavna derzhava vasal musulmanskoyi Osmanskoyi imperiyi upravlyalas dvoma katolikami Ferdinandom ta jogo druzhinoyu Vidnosini z pravoslavnoyu Rosijskoyu imperiyeyu buli poganimi oskilki cari ostannoyi bulim nevdovoleni tim sho urodzhenec Avstro Ugorshini katolik Ferdinand buv obranij knyazem bolgarskoyu asambleyeyu antirosijskoyi spryamovanosti ta vidmovlyalis jogo viznavati Religiya zavzhdi vidigravala duzhe vazhlivu rol na Balkanah Hocha Boris buv hreshenij u katolicku viru Ferdinand serjozno mirkuvav u cej moment pro te shob Boris perejshov u pravoslav ya sho dozvolilo b jomu ne tilki vstanoviti bilsh tisni vidnosini iz vlasnim narodom ale j pokrashiti yih z Rosijskoyu imperiyeyu Tim ne menshe takij rozvitok podij mig uskladniti vidnosini z Yevropoyu zokrema papa Lev XIII pogrozhuvav vidluchennyam avstrijskij imperator Franc Josif I vijnoyu a Mariya Luyiza bula vkraj nabozhnoyu ta vistupala kategorichno proti Zreshtoyu derzhavni mirkuvannya perevazhili j 15 lyutogo 1896 roku Boris buv hreshenij u pravoslav ya pri comu Mikola II stav jogo hreshenim batkom Ferdinand buv vidluchenij vid cerkvi a jogo druzhina z drugim sinom knyazem katolikom zalishila dvir na deyakij chas Vihovannya ta osvita Boris u vici p yati rokiv 31 sichnya 1899 roku mati Borisa pomerla odrazu pislya narodzhennya drugoyi dochki Nadiyi Jogo vihovannyam zajmalas babusya za batkom knyaginya Klementina Orleanska dochka francuzkogo korolya Luyi Filipa Vona pomerla 16 lyutogo 1907 roku pislya chogo osvitoyu knyazya zajnyavsya jogo batko Vin osobisto vidbirav uchiteliv ta instruktuvav yih buti yakomoga bilsh suvorimi Boris vivchav ti sami predmeti yaki vikladalis u bolgarskih shkolah a takozh nimecku ta francuzku yakimi vin volodiv doskonalo Nadali vin vivchiv she italijsku anglijsku j albansku Do palacu bulo takozh viklikano oficeriv yaki zajmalis jogo vijskovoyu osvitoyu Ferdinand nadavav osoblivogo znachennya vivchennyu prirodnichih disciplin do yakih Boris ne vtrativ cikavosti uprodovzh vsogo zhittya Jogo yak i batka duzhe cikavila tehnika osoblivo lokomotivi U veresni 1910 roku Boris sklav ispit na zaliznichnogo mehanika Tim ne menshe Boris dovoli vazhko sprijmav zhittya u palaci razom z batkom lyudinoyu avtoritarnogo skladu ta nazivav svoye zhittya v yazniceyu U sichni 1906 roku v chini poruchika vstupiv do vijskovogo uchilisha Zakinchiv jogo 1912 razom iz 32 m vipuskom j otrimav zvannya kapitana Politichni podiyi do shodzhennya Borisa na prestol Boris v molodosti 22 veresnya 1908 roku Ferdinand vstupiv na prestol prijnyav titul carya j ogolosiv pro povnu nezalezhnist Bolgariyi Pochinayuchi z 1911 roku Boris podorozhuvav za kordon i postupovo zvilnivsya vid vplivu batka Vin takozh nabuv vidomosti na mizhnarodnij areni Togo zh roku vin buv prisutnim na koronaciyi Georga V v Londoni j na pohovanni kolishnoyi korolevi Portugaliyi Mariyi Piyi v Turini de vin uvijshov do kola glav derzhav i chleniv korolivskih rodin 1 veresnya 1911 roku pid chas vizitu do svogo hreshenogo batka Mikoli II Boris stav svidkom ubivstva prem yer ministra Petra Stolipina zastrilenogo na jogo ochah u Kiyivskij operi U sichni 1912 roku Boris stav povnolitnim Do cogo vin rozglyadav sebe yak pribichnika dvoh religij pravoslavnim i katolikom ale pislya vin spoviduvav viklyuchno pravoslav ya Togo zh misyacya vin zdobuv zvannya kapitana Za dev yat misyaciv pochalas Persha Balkanska vijna v yakij serbi greki chornogorci j bolgari ob yednalis proti Osmanskoyi imperiyi shob zvilniti Makedoniyu Boris brav uchast u vijni yak oficer zv yazku pri Shtabi chinnoyi armiyi j chasto perebuvav na peredovij Nezvazhayuchi na peremogu u vijni Bolgariya ta yiyi soyuzniki ne zmogli podiliti plodi peremogi Todi Bolgariya virishila zdijsniti napad na svoyih kolishnih soyuznikiv ta pochala 1913 roku Drugu Balkansku vijnu za rozdil Makedoniyi Boris znovu perebuvav u chinnij armiyi Vijna zavershilas dlya Bolgariyi katastrofoyu oskilki bilsha chastina armiyi postrazhdala vid epidemiyi holeri Boris yakij vse ce sposterigav pislya zavershennya vijni stav perekonanim pacifistom Pislya takogo vijskovogo fiasko zrechennya Ferdinanda vid prestolu zdavalos neminuchim Borisu proponuvali zalishiti palac virushiti do vijska shob ne asociyuvatis iz politikoyu batka ta prigotuvatis do shodzhennya na prestol Vin vidmovivsya vidpovivshi Ya ne trimayus vladi yaksho monarh pide ya pidu razom iz nim Ferdinand ne zriksya a Borisa vidryadili do vishoyi vijskovoyi shkoli de jogo utrimuvali v tih samih umovah sho j inshih kursantiv 1915 roku Boris zakinchiv Vijskovu Akademiyu 1915 roku Ferdinand yakogo pidigrivali revanshistski nastroyi uviv Bolgariyu do Pershoyi svitovoyi vijni na boci Nimechchini j Avstro Ugorshini Boris protestuvav proti cogo rishennya ale potrapiv pid aresht na kilka dniv Franciya ta Velika Britaniya yaki pro ce znali negajno viznali jogo carem 1918 roku Pislya areshtu knyazya bulo priznacheno oficerom specialnoyi misiyi Generalnogo Shtabu bolgarskoyi armiyi yaka polyagala perevazhno v koordinaciyi dij riznih frontiv ta kontrolyu za yakistyu vijskovih operacij Na comu postu vin regulyarno opinyavsya na liniyi frontu j osobisto poznajomivsya z bagatma oficerami Z lyutogo 1916 roku major a z sichnya 1918 pidpolkovnik Odrazu pislya vocarinnya otrimav zvannya general majora a u zhovtni 1928 generala vid infanteriyi PravlinnyaVstup na prestol Bolgariya za Ferdinanda zaznala kilkoh velikih vijskovih porazok u Drugij Balkanskij vijni v rezultati chogo Bolgariya bula zmushena peredati susidam znachni teritoriyi a takozh splachuvati yim reparaciyi u Pershij svitovij vijni v rezultati chogo za Nejyiskoyu mirnoyu ugodoyu vtratila she j inshi teritoriyi v tomu chisli vihid do Egejskogo morya j mala splachuvati znachni reparaciyi peremozhcyam Naselennya bulo nevdovolene a krayini yaki peremogli u vijni vimagali zrechennya Ferdinanda vid prestolu Vin vikonav ci vimogi zriksya na korist svogo sina i z troma inshimi svoyimi ditmi virushiv u vignannya do ridnogo mista Koburga 3 zhovtnya 1918 roku za cih umov knyaz Boris vstupiv na bolgarskij prestol pid im yam Borisa III Pochatok pravlinnya buv nevdalim Boris ne mav dostatno dosvidu ta buv vidirvanij vid rodini vin ne bachiv dvoh sester do kincya 1921 roku i svogo brata do 1926 roku Dva nevrozhayi 1917 ta 1918 rokiv kartkova sistema j inozemna okupaciya sprichinili pidvishenu aktivnist ultralivih partij Zemlerobskogo soyuzu ta komunistiv Z usih krayin yaki prograli Pershu svitovu vijnu tilki Bolgariya zberegla monarhiyu Pershi roki pravlinnya Bolgarska poshtova marka vipushena 1919 roku do pershoyi richnici koronaciyi Borisa III 6 zhovtnya 1919 roku vibori priveli do vladi Zemlerobskij Soyuz i car buv zmushenij priznachiti jogo lidera Oleksandra Stambolijskogo prem yer ministrom Bolgariya bula perevazhno agrarnoyu krayinoyu i prem yer ministr buv nadzvichajno populyarnim sered selyan Vin shvidko visloviv svoyu vorozhist yak do serednogo klasu j armiyi tak i do samoyi ideyi monarhiyi ta vstanoviv avtoritarne pravlinnya Boris neodnorazovo namagavsya visloviti jomu svoye nevdovolennya na sho otrimav vidpovid sho bolgarskij car caryuye ale ne keruye Boris ziznavavsya blizkim Ya vidchuvayu sebe vlasnikom kramnici posudu do yakoyi zapustili slona Ya matimu zibrati druzki j zalikuvati rani 9 chervnya 1923 roku vijskovij perevorot skinuv uryad Zemlerobskogo soyuzu Stambolijskij buv zaareshtovanij ta rozstrilyanij Odin z lideriv perevorotu Aleksandr Cankov buv priznachenij prem yer ministrom novogo uryadu Perevorot stav pochatkom trivalogo periodu vnutrishnoyi nestabilnosti 23 veresnya 1923 roku vidbulos povstannya rozpochate komunistami yake trivalo kilka dniv Jogo bulo pridusheno pislya chogo pochavsya bilij teror za yakogo zhertvami teroristichnih ta anti teroristichnih sil stali blizko 20 tisyach osib Tilki 1924 roku bulo skoyeno blizko dvohsot politichnih ubivstv U cij situaciyi 1925 roku pislya tak zvanogo Petrickogo incidentu Greciya ogolosila vijnu Bolgariyi Nezvazhayuchi na vtruchannya Ligi Nacij situaciya vseredini krayini zalishalas vkraj napruzhenoyu Dva zamahi Boris III Foto iz mislivskoyu rushniceyuDokladnishe Napad na Sobor Svyatoyi Nedili 13 kvitnya 1925 roku Boris III u suprovodi chotiroh cholovik virushiv avtomobilem na polyuvannya na pereval Arabakonak poblizu mistechka Orhaniye Zvorotnim shlyahom prolunali postrili ohoronec carya ta spivrobitnik Muzeyu naturalnoyi istoriyi buli vbiti vodiya poraneno Boris sprobuvav uzyati kermo ale ne vporavsya z nim avtomobil vrizavsya v telegrafnij stovp Vipadkovo vantazhivka sho proyizhdzhala povz dozvolila Borisu ta dvom zhivim jogo suputnikam vtekti Togo zh dnya bulo vbito kolishnogo generala j deputata Za tri dni v sobori Svyatoyi Nedili v Sofiyi vidbulos pohovannya ubitogo generala na yakomu buli prisutnimi bagato bolgarskih politikiv Komunisti j anarhisti skoristalis cim zaklavshi v sobori bombu Cogo razu zamah yavno bulo spryamovano proti Borisa III j uryadu Vibuh stavsya pid chas ceremoniyi pohovannya Zaginuli 128 osib v tomu chisli mer Sofiyi odinadcyat generaliv dvadcyat p yat vishih oficeriv shef policiyi j cilij klas liceyistok Boris III zapiznivsya na ceremoniyu cherez te sho buv na pohovanni svogo druga mislivcya Za zamahom sliduvala hvilya represij z boku vladi Togo zh vechora bulo zaprovadzheno voyennij stan u nastupni dva tizhni bulo zaareshtovano 3194 choloviki bagatoh z yakih bulo vbito bez sudu chi zasudzheno do smertnoyi kari Pered Drugoyu svitovoyu vijnoyu 19 travnya 1934 roku vidbuvsya vijskovij perevorot vijskovo politichna organizaciya Zveno vstanovila diktaturu zaboronivshi inshi politichni partiyi krayini Vnaslidok danogo perevorotu status carya bulo ponizheno faktichno do marionetki Nastupnogo roku car Boris III organizuvav kontrperevorot i vstanoviv uryad loyalnij jomu danij perevorot faktichno priviv do osobistoyi diktaturi carya Borisa III Politichnij proces v krayini buv pidvladnij caryu parlamentska sistema derzhavi bula pereosmislena j povernena ale bez vidnovlennya politichnih partij Iz pidnesennyam carskoyi vladi Bolgariya v 1935 roci vstupila v eru procvitannya j zrostannya yake zasluzheno nazivayut Zolotim chasom Tretogo Bolgarskogo Carstva Cej period trivav priblizno 5 rokiv Spochatku vin ne pereshkodzhav zblizhennyu svoyih pronimeckih ministriv z Gitlerom u 1930 h rokah ta zaluchennyu Bolgariyi do kola satelitiv Nimechchini 1940 roku Bolgariyi vidijshla za uzgodzhennyam z Nimechchinoyu ta Rumuniyeyu pivdenna Dobrudzha a 1941 roku vidijshli rajoni istorichnoyi Makedoniyi vklyuchayuchi vihid do Egejskogo morya vtracheni Bolgariyeyu za Nejyiskoyu ugodoyu 1919 roku ta yaki mizh vijnami vhodili do zahoplenih na toj moment nimcyami Yugoslaviyi ta Greciyi Neodnorazovo zustrichavsya iz Gitlerom v tomu chisli v jogo girskij rezidenciyi Berghof 20 sichnya 1941 roku car Boris z yavivsya na obkladinci zhurnalu Tajm u povnomu vijskovomu vbranni Odnak vrahovuyuchi prorosijski nastroyi znachnoyi chastini narodu j buduchi pacifistom za poglyadami pid chas Drugoyi svitovoyi vijni ne ogoloshuvav vijnu SRSR j ne vidryadzhav bolgarski vijska na Shidnij front Okrim togo zmig vryatuvati 50 tisyach bolgarskih yevreyiv mobilizuvavshi yih na gromadski roboti jogo pam yat uvikovicheno v Izrayili Nimecki vijska buli prisutnimi v Bolgariyi tilki vzdovzh zaliznici yaka vela do okupovanoyi Greciyi Druga Svitova vijna U pershi dni Drugoyi Svitovoyi vijni Bolgariya bula nejtralnoyu ale silni ta vplivovi grupi Bolgariyi tyagnuli yiyi v bik Nimechchini z yakoyu do togo zh Bolgariya bula soyuznikom v Pershu Svitovu vijnu Vnaslidok mirnih dogovoriv yakimi bulo pokladeno krayi Pershij Svitovij vijni Versalskim mirnim dogovorom ta Nejyiskim mirnim dogovorom Bolgariya yaka voyuvala na boci peremozhenoyi storoni vtratila dva vazhlivi regioni na korist susidnih krayin Pivdennu Dobrudzhu yaka vidijshla Rumuniyi ta Frakiyu yaka stala nalezhati Greciyi Bolgari sprijnyali ci dogovori yak obrazu j bazhali povernennya vtrachenih zemel Koli Gitler prijshov do vladi vin namagavsya zdobuti virnist Bolgarskogo carya Borisa III Vlitku 1940 roku cherez rik pislya pochatku Drugoyi svitovoyi vijni Gitler iniciyuvav diplomatichni peremovini mizh Bolgariyeyu ta Rumuniyeyu u Vidni 7 veresnya buv pidpisanij dogovir pro povernennya Pivdennoyi Dobrudzhi Bolgariyi Bolgarska naciya zradila U 1941 roci Boris III prichisliv sebe do soyuznikiv krayin Osi v sprobi povernuti Frakiyu do svogo carstva tak samo yak i dlya togo shob zahistiti svoyu derzhavu vid rozgromu nacistskim Vermahtom yak to stalos iz susidnimi Greciyeyu ta Yugoslaviyeyu Tim ne mensh nezvazhayuchi na cej micnij soyuz Boris III ne voliv mati povnu j bezumovnu spivpracyu z Nimechchinoyu navit za prisutnosti nimeckih sil u Sofiyi ta vzdovzh zaliznichnogo shlyahu cherez bolgarsku stolicyu v Greciyu Ale za povernennya Dobrudzhi treba bulo zaplatiti cinu prijnyattya antiyevrejskogo zakonu Zakon pro zahist naciyi Zakon za zashita na naciyata ZZN 24 grudnya 1941 roku Cej zakon mav buti v skladi Nyurnberzkih zakoniv nacistskoyi Nimechchini ta inshih yevropejskih zemel yaki buli pid vplivom Gitlera Bolgarskij prem yer ministr Bogdan Filov i ministr vnutrishnih sprav Petur Gabrovski obidva prihilniki nacistiv buli rozrobnikami cogo zakonu v Bolgariyi Cej zakon znachno obmezhiv prava yevreyiv vstanoviv dlya nih novi podatki a takozh kvoti dlya yevreyiv v deyakih profesiyah Car pidpisav jogo 21 sichnya 1941 roku Bagato bolgar protestuvali v listah nadislanih uryadu U berezni 1941 roku Bolgariya pidpisala Troyistij pakt i doluchilas do koaliciyi Osi v nadiyi zdobuti teritoriyi Makedoniyi ta Frakiyi Na pochatku 1943 roku v Bolgariyu pribuv emisar Gitlera Teodor Denneker lider SS i odin zi spilnikiv providnikiv kampaniyi po deportaciyi francuzkih yevreyiv u tabori smerti U lyutomu 1943 roku Denneker zustrivsya z komisarom po spravam yevreyiv u Bolgariyi Aleksandrom Belevim vidomim svoyimi antisemitskimi ta nacionalistskimi poglyadami Voni mali zakriti zustrichi odin z odnim yaki zakinchilis sekretnoyu ugodoyu pidpisanoyu 22 lyutogo 1943 rokk po deportaciyi 20000 yevreyiv z Egejskoyi Frakiyi u Vardarsku Makedoniyu Ce bula teritoriya zahoplena Nimechchinoyu i na zakonodavchomu rivni na neyi ne poshiryuvalas yurisdikciya bolgarskih zakoniv terminom do zakinchennya vijni Yevreyu na danih teritoriyah buli gromadyanami Greciyi ta Yugoslaviyi Dekilka dniv po tomu stalo yasno sho chislo yevreyiv u Egejskij Frakiyi ta Vardarskij Makedoniyi 11343 Kvota v 20000 lyudej bula perebilshenoyu pakt pereglyanuli Za pereglyanutoyu domovlenistyu bulo virisheno deportuvati tih 11343 lyudej z Frakiyi ta Makedoniyi a inshi 8000 z Bolgariyi Inshih bolgarskih yevreyiv bulo virisheno deportuvati piznishe Boris III livoruch na zustrichi z Adolfom Gitlerom pravoruch 1943 Pochatkovi oblavi pochalis 9 bereznya 1943 go U Kyustendili misti na zahidnomu kordoni tovarni vagoni vishikuvalis v liniyu Ale pislya togo yak lyudi diznalis z novin pro neminuchu deportaciyu yevreyiv pochalis protesti po vsij Bolgariyi Vranci 9 bereznya delegaciya z Kyustendilu yaku skladali vidatni figuri ocholyuvani deputatom i spikerom Nacionalnoyi asambleyi zustrilas iz ministrom vnutrishnih sprav Petrom Gabrovskim Pered licem silnoyi opoziciyi vseredini krayini Gabrovskij postupivsya Togo zh dnya vin rozislav telegrami yaki skasovuvali deportaciyu U raporti datovanomu 5 kvitnem 1943 roku yakij napisav Adolf Hoffman nimeckij derzhavnij radnik i policejskij atashe nimeckoyi misiyi v Sofiyi 1943 1944 roki ye take Ministr vnutrishnih sprav otrimav instrukciyi zupiniti zaplanovanu deportaciyu yevreyiv iz starih kordoniv z najvishoyi instanciyi Naspravdi rishennya Gabrovskogo ne bulo jogo vlasnoyu iniciativoyu ale prijshlo z najvishoyi instanciyi carya Borisa III Nezvazhayuchi na rizik pryamoyi konfrontaciyi iz Tretim Rejhom car Boris III vidmovivsya deportuvati yevreyiv Nakaz skasuvali za 4 godini do pochatku operaciyi Yevreyi Bolgariyi buli vryatovani ale 11343 yevreyi z Vardarskoyi Makedoniyi ta Frakiyi buli deportovani do taboriv smerti Treblinka j Majdanek Yevreyi z cih novih teritorij buli vislani za pryamim nakazom Gitlera j pid jogo osobistoyu yurisdikciyeyu Bolgariya keruvala cimi zemlyami ale nacistska Nimechchina formalno ne priyednala yih do Bolgariyi yihnij status mav buti virishenij pislya vijni Car Boris III ne hotiv vikonuvati nimeckij zapit pro deportaciyu Carskij Palac cherez shvejcarski diplomatichni kanali zrobiv zapit pro mozhlivist deportaciyi yevreyiv na pidkontrolnu Velikij Britaniyi Palestinu korablyami a ne do koncentracijnih taboriv u Polshi poyizdami Ale cya sproba bula zablokovana britanskim ministrom zakordonnih sprav Entoni Idenom Svidomi pro bolgarsku nenadijnist v yevrejskij spravi nacisti stali bilshe pidozryuvati v prihovanij dopomozi yevropejskomu yevrejstvu starogo druga carya Borisa III monsenjora Andzhelo Dzhuzeppe Ronkalli yakij stav Apostolskim delegatom v Stambuli a v majbutnomu Papoyu Ivanom XXIII Povidomlyayuchi pro gumanitarni zusillya Ronkalli jogo sekretar u Veneciyi ta Vatikani monsenjor Loris F Kapovilla pishe Cherez jogo vtruchannya i z dopomogoyu carya Bolariyi Borisa III tisyachi yevreyiv zi Slovachchini yaki spochatku buli poslani v Ugorshinu a potim do Bolgariyi i yaki buli v nebezpeci buti poslanimi do nimeckih koncentracijnih taboriv otrimali pidpisani nim tranzitni vizi v Palestinu Nacistskij tisk na carya Borisa III stosovno deportaciyi bolgarskogo yevrejstva trivav Naprikinci bereznya Gitler zaprosiv carya vidvidati jogo Pered povernennyam dodomu Boris III nakazav yevrejskim cholovikam zdatnim do tyazhkoyi roboti priyednatis do budivnictva dorig vseredini carstva Vvazhayut sho ce bula sproba carya uniknuti yih deportaciyi U travni 1943 roku Denneker i komisar z yevrejskih pitan Belov rozrobili plan deportaciyi 50000 bolgarskih yevreyiv zgidno z yakim yih mali transportuvati paroplavami po richci Dunaj Boris III prodovzhuvav grati v kota j mishu napolyagayuchi na tomu sho bolgarski yevreyi potribni dlya budivnictva avtomobilnih ta zaliznichnih shlyahiv vseredini carstva Pronacistski nalashtovani derzhsluzhbovci zrobili zapit pro deportaciyu svoyih yevreyiv na okupovanu Nimechchinoyu Polshu Zapit viklikav publichni protesti bula rozpochata kampaniya v yakij najbilsh vidatnimi liderami buli i Golova Bolgarskoyi pravoslavnoyi cerkvi arhiyepiskop Stefan Posilayuchis na cyu kampaniyu ta protesti Boris III vidmovivsya dozvoliti ekstradiciyu 50000 yevreyiv Bolgariyi 30 chervnya 1943 roku Andzhelo Dzhuzeppe Ronkalli napisav caryu Bolgariyi Borisu III prohayuchi pro miloserdya dlya siniv yevrejskogo narodu Vin napisav sho car Boris III ne povinen pogodzhuvatis na cyu bezchesnu akciyu Na kopiyi lista majbutnij Papa Ivan XXIII zrobiv pomitku rukoyu shob car vidpoviv na jogo list usno Dali jde pomitka Il Re ha fatto qualche cosa Car uzhiv zahodiv takozh ye pomitka pro vazhke stanovishe monarha Monsenjor Ronkalli nagolosiv na pomitci znovu Pero ripeto ha fatto Ale povtoryuyu vin uzhiv zahodiv U shodenniku duhovnogo lidera yevreyiv Bolariyi Daniyelya Siona v misci de vin pishe pro voyenni roki mozhemo prochitati Ne bijtesya dorogi brati i sestri Virte v Svyatij Rok nashogo spasinnya Vchora ya buv proinformovanij yepiskopom Stefanom pro jogo rozmovu iz carem Koli ya prijshov pobachiti yepiskopa Stefana vin skazav Skazhi svoyim lyudyam sho car poobicyav sho yevreyi Bolgariyi ne zalishat teritoriyi Bolgariyi Koli ya povernuvsya do sinagogi tisha caryuvala v sinagozi v ochikuvanni novin moyeyi rozmovi z yepiskopom Koli ya rozpochav moyimi pershimi slovami bulo Tak moyi brati Bog pochuv nashi molitvi Ale najbilshe Gitlera dratuvala vidmova Carya Borisa III ogolositi vijnu Radyanskomu Soyuzu ta poslati bolgarskih soldativ na Shidnij front 9 serpnya 1943 roku Gitler viklikav Borisa III na shtormovu zustrich v Kentshin u Shidnij Prussiyi kudi car Boris III pribuv litakom iz Sofijskogo aeroportu v subotu 14 serpnya U Kenshtini Car znovu pidtverdiv svoyu poziciyu ne posilati bolgarskih yevreyiv u tabori smerti v Polshi ta Nimechchini Poki Bolgariya ogolosila simvolichnu vijnu dalekim Velikij Britaniyi ta Spoluchenim Shtatam Ameriki na cij zustrichi Boris III znovu vidmovivsya buti vtyagnutim u vijnu z Radyanskim Soyuzom nazvavshi dvi prichini svogo nebazhannya posilati svoyi vijska proti SRSR Persha bagato bolgar mali silni pozitivni pochuttya shodo Rosiyi druga politichna j vijskova poziciya Turechchini zalishalas neviznachenoyu Simvolichna vijna proti Zahidnih Soyuznikiv peretvorilas na katastrofu dlya zhiteliv Sofiyi tomu sho misto zaznalo vazhkih bombarduvan amerikanskimi ta britanskimi povitryanimi silami v 1943 ta 1944 rokah Tim ne menshe bombarduvannya pochalis tilki pislya smerti Borisa III Bolgarska opoziciya stala golovnoyu na cij ostannij oficijnij zustrichi mizh Gitlerom i Borisom III v serpni 1943 roku Raporti zustrichi pokazuyut sho Gitler buv rozgnivanij na Borisa III cherez vidmovu priyednatis do vijni proti SRSR i deportuvati yevreyiv iz Bolgarskogo carstva Dva tizhni po tomu 28 serpnya 1943 roku car Boris pomer Buli chutki sho carya otruyili za pryamim nakazom Gitlera Smert Car Boris nespodivano pomer 1943 roku za kilka dniv pislya povernennya do Sofiyi iz zustrichi z Gitlerom yaka prohodila u Shidnij Prussiyi za oficijnoyu versiyeyu vid infarktu miokarda Z yavilis versiyi jogo otruyennya cherez superechnosti z fyurerom zokrema nebazhannya ogoloshuvati vijnu SRSR i vidavati yevreyiv ta hocha analiz svidchen suchasnikiv i zabalzamovanogo sercya Borisa viyavlenogo u 1990 h rokah pidtverdzhuye versiyu smerti vid sercevogo napadu isnuyut otruti yaki imituyut smert z prirodnih prichin i ne zalishayut slidiv Nastupnikom Borisa stav jogo 6 richnij sin Simeon u podalshomu prem yer ministr Bolgariyi 2001 2005 roki PrimitkiPashanko Dimitrov Boris III car na blgarite 1894 1943 Truzhenik grazhdanin car Sofiya UI Sveti Kliment Ohridski 1990 Dimitrina Aslanian Histoire de la Bulgarie de l Antiquite a nos jours S 246 fr Tam samo S 232 233 Tam zhe S 253 Tam samo S 257 Tam samo S 299 Constant Schaufelberger La destinee tragique d un roi S 15 fr Donnees p 5 de Zagreb Sofia Une amitie a l aune des temps de guerre 1941 1945 nedostupne posilannya z lyutogo 2019 fr Constant Schaufelberger Ukaz soch S 16 17 Tam samo S 213 Tam samo S 24 Oficijnij sajt Nacionalnogo vijskovogo universitetu im Vasila Levski 19 chervnya 2013 u Wayback Machine bolg Dimitrina Aslanian S 273 Constant Schaufelberger S 24 Tam zhe S 26 27 Nikolaĭ Petrov Nikolaev La destinee tragique d un roi S 119 fr Tam samo S 120 Tam samo S 122 Constant Schaufelberger S 35 Tam samo S 36 Tam samo S 37 Nikolaĭ Petrov Nikolaev S 125 128 Constant Schaufelberger S 39 Dimitrina Aslanian S 307 Constant Schaufelberger S 47 Nikolaĭ Petrov Nikolaev S 216 217 Dimitrina Aslanian S 306 Nikolaĭ Petrov Nikolaev S 141 Dimitrina Aslanian S 311 Enciklopediya Quid 2005 S 1149 Stattya v Time vid 6 veresnya 1943 17 chervnya 2008 u Wayback Machine angl Nikolaĭ Petrov Nikolaev S 145 146 Dimitrina Aslanian S 315 Tam samo S 316 Dani z sajtu Zhana Kloda Rusha 26 travnya 2013 u Wayback Machine Arhivovana kopiya Arhiv originalu za 23 zhovtnya 2013 Procitovano 21 travnya 2014 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya A History of Israel From the Rise of Zionism to Our Time by Alfred A Knopf New York 2007 angl by London 1987 angl