Італійська колонізація Північного Причорномор'я — складова частина процесу розпаду Візантійської імперії та економічної експансії морських республік середньовічної Італії.
Історія
З другої половини XII століття, після опанування торговельними зв'язками Європи з Левантом, купецтво італійських міст, переважно Венеції та Генуї, спрямувало зусилля на завоювання ринків більш віддаленого Причорномор'я. З 1169 уряд Візантії, який контролював чорноморські протоки, відкрив доступ у цей регіон для генуезьких купців. Лише після падіння Константинополя в ході четвертого хрестового походу венеційські купці за угодою з Латинською імперією (1204–1261) здобули виняткове право торгівлі у Чорному морі. В Північному Причорномор'ї їхньою головною факторією стала Солдайя (сучасний Судак) (1260–1365).
Після відновлення 1261 Візантійської імперії союзники греків генуезці повернули собі домінування в Причорномор'ї, де закріпилися, зокрема, в Криму, в Монкастро (Маврокастро; нині місто Білгород-Дністровський), на Тамані (Матраха), пізніше в Тані (нині місто Азов), в гирлі Дунаю — у (сучасне місто Ісакча в Румунії) та (Лікостомо) (сучасне місто Кілія). Переділ володінь у Північному Причорномор'ї між Генуезькою та Венеційською торговельними республіками завершився після (Війни за протоки (1350–1355)). За угодами 1350 з Візантією, 1355 з Венецією, 1365, 1380, 1381, 1387 із Золотою Ордою генуезці закріпили за собою все узбережжя Криму від Херсонеса Таврійського до Керчі. Головні з цих володінь — Кафа (з 1266), Солдайя (з 1365), Чембало (Балаклава), Мангуп, (Ялта), (Алупка), (Гурзуф), Партеніт, (Алушта), (Воспоро) та інші, генуезька колонія в місті Солхат (Старий Крим), які з часом стали основою Капітанства Готія, до якого входили також і території, заселені місцевим населенням. Владу над генуезькими колоніями у Причорномор'ї здійснював консул Кафи, який обирався в Генуї, але присягав Статуту Кафи та Генуї вже в Криму.
Венеційці утримали за собою ринки Малої Азії, пізніше закріпилися на західному узбережжі Чорного моря з факторією в гирлі Дунаю. В XIV столітті їхню увагу було прикуто до Азовського моря, де вони закріпилися в , заснувавши факторію в Тані поблизу ординської фортеці Азак, де закінчувався Великий шовковий шлях. Це стало можливим завдяки активним дипломатичним зносинам з ханами Золотої Орди Узбеком і Джанібеком. 1355 венеційці заснували факторію неподалік Кафи. Поблизу сучасного міста Таганрог (Ростовської області, Російська Федерація), неподалік від Тани виникла пізанська колонія . В Північному Причорномор'ї було засновано декілька нових єпархій католицької церкви: в Кафі, Херсонесі та Воспоро.
З кінця XIV століття поступово переміщуються трансконтинентальні торговельні шляхи — великого значення набув маршрут з Європи до Причорномор'я не через Константинополь, а через Львів та Монкастро. З розширенням військової експансії Османської імперії венеційці та генуезці до кінця XV століття втрачають свої факторії в Причорномор'ї. Дипломатичні місії (Іосафата Барбаро) та Амброджо Контаріні до Персії (нині Іран) у пошуку союзників проти османів не змогли зупинити проникнення османів до Європи та Криму, після чого припинилося існування італійських колоній у Північному Причорномор'ї (1475).
Див. також
Джерела
- А. Г. Плахонін // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 641. — .
- Мурзакевич Н. Н. История генуэзских поселений в Крыму. Одесса, 1837;
- Брун Ф. К. Черноморье: сборник исследований по исторической географии Южной России, ч. 1-2. Одесса, 1879-80;
- Соколов Н. П. Образование Венецианской колониальной империи. Саратов, 1963;
- Барбаро и Контарини о России. К истории итало-русских связей в XV в. Л., 1971;
- Якобсон А. Л. Крым в средние века. М., 1973;
- Феодальная Таврика. К., 1974;
- Balard M. La Romanie Génoise (XIII — début XVe siécle), vol. 1-2. Roma-Genova, 1978;
- Pistarino G. Genovesi d'Oriente. Genova, 1990;
- Карпов С. П. Путями средневековых мореходов. Черноморская навигация Венецианской республики в XIII–XV вв. М., 1994;
- Еманов А. Г. Север и Юг в истории коммерции. На материалах Кафы XIII–XV вв. Тюмень, 1995;
- Карпов С. П. Латинская Романия. СПб., 2000.
- (Michele Giuseppe Canale). Della Crimea e dei suoi dominatori dalle sue origini fino al trattato di Parigi. Genova, 1856.
Посилання
- Італійська колонізація Північного Причорномор'я у XIII — XIV ст. / // . — 2011. — Вип. 4. — С. 52-58.О. В. ГосподаренкоЧорноморський літопис
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет