Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Італійсько-турецька війна або турецько-італійська (також відома в Італії як Лівійська війна (італ. Guerra di Libia), а в Туреччині як Триполітанська війна (тур. Trablusgarp Savaşı)) — збройний конфлікт між Османською імперію і Королівством Італія з 29 вересня 1911 року по 18 жовтня 1912 року (всього 386 днів). В результаті Італія захопила області Османської імперії Триполітанію і Киренаїку — територію сучасної Лівії, також острів Родос і грекомовний архіпелаг Додеканес біля Малої Азії.
| Італійсько-турецька війна | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 За годинниковою стрілкою зверху зліва: батарея італійських гармат 149/23; Мустафа Кемаль з османським офіцером і лівійськими моджахедами; Італійські війська висаджуються в Триполі; італійський літак Blériot; Османський канонерський човен Bafra тоне в Ель-Кунфудхе; Османські полонені на Родосі. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Королівство Італія |  Османська імперія Санусіти | ||||||
Хоча цю війну за масштабом не можна порівняти з Першою світовою війною, вона, все ж таки, стала важливою передумовою для неї, оскільки допомогла розпалити націоналізм у балканських державах: спостерігаючи за легкою перемогою італійців над дезорганізованими масами Османської армії, члени Балканської Ліги побачили свій шанс і разом напали на Османську імперію ще до завершення італо-турецької війни. В італо-турецькій війні світ побачив можливості технічного прогресу, зокрема, радіо та літаків. 23 жовтня 1911 року італійський пілот пролетів над османськими лініями фронту з розвідувальною місією, а 1 листопада 1911 року було проведено перше у світі бомбардування з повітря — італійський літак скинув бомбу на османський загін у Лівії.
| країни, що воювали | Населення (на 1911 рік) | Військ | Вбиті солдати | Поранені солдати | ||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Королівство Італія | 35 131 800 | 100 000 | 3 380 | 4 220 | ||
| Османська імперія | 22 500 000 | 25 000 | 14 000 | 5 370 | ||
| УСЬОГО | 57 631 800 | 125 000 | 17 380 | 9 590 |
Привід для війни
Заява Королівства Італія щодо Лівії була зроблена після Берлінського Конгресу 1878 року, на якому Французька республіка і Велика Британія погодили окупацію Тунісу і Кіпру, які були на той момент частинами ослабленої Османської імперії. Коли італійські дипломати натякнули про можливе заперечення їх уряду, французи відповіли, що Триполі (столиця Лівії) буде в італійців. У 1902 році Королівство Італія і Французька республіка підписали таємну угоду, яка надавала свободу втручання Італії в Лівії й Марокко. Італійці почали підготовку вторгнення до Лівії. Лівію химерно уявляли як країну з великою кількістю корисних копалини, добре зволожену, а так само отримали інформацію про те, що Лівію захищають лише 4 000 османських солдатів. Також варто відзначити, що саме населення Лівії було вороже настроєне до османів і дружньо до італійців, оскільки вважали їх визволителями від османського правління. Майбутнє вторгнення до Лівії уявлялось не інакше як «військовою прогулянкою». Італійський уряд спочатку вагався, але літом приготування до вторгнення були завершені. Прем'єр-міністр Італії Джованні Джолітті почав цікавитися реакцією головних європейських урядів на можливе вторгнення італійців до Лівії. Отримавши позитивні відповіді від головних європейських держав, італійський уряд в ніч з 26 на 27 вересня надав османському уряду «Османського суспільства єднання і прогресу» ультиматум, за яким Османська імперія була зобов'язана протягом 48 годин вивести свої війська з Лівії. Османський уряд, через австро-угорське посередництво, відповів згодою на здачу Лівії без військових дій, але з умовою збереження в країні формального уряду Османської імперії. Королівство Італія відмовилось і оголосило війну Османській імперії 29 вересня 1911 року.
Бойові дії
Попри те, що часу на розробку і підготовку операції з вторгнення до Лівії було достатньо багато, італійська армія виявилася значною мірою не готовою. Італійський флот з'явився біля Триполі 28 вересня, але бомбардування почав лише 3 жовтня. Місто було зайняте 1 500 моряками. Османи направили іншу пропозицію про врегулювання конфлікту, проте італійці відхилили її. Османи вирішили захищати територію. Перше зіткнення загонів відбулося 10 жовтня. Італійський контингент з 20 000 солдатів вважали достатнім, щоб завоювати Хомс, Тобрук (14 жовтня), Смикну (17 жовтня), Бенгазі (21 жовтня) і прибережні оази. Перша затримка італійських загонів відбулася 23 жовтня, коли маленький загін біля Триполі заманив їх у пастку. Італійці були оточені мобільнішою арабською кіннотою, яка була підтримана османськими солдатами. Корпус був майже повністю знищений. Італійська преса зобразила цю пастку як просте повстання. Корпус був збільшений до 100 000 солдатів, яким протистояли на той момент 20 000 арабів і 8 000 османів. Війна поступово перетворювалася на окопну, позиційну війну. І навіть (перше використання авіації) не мало великого ефекту.
Декретом від 5 листопада 1911 року Італія оголосила свою владу в країні, хоча італійський уряд контролював лише деякі прибережні території країни, які були під облогою місцевих загонів, за винятком Триполі. Італійська влада застосовувала репресивні заходи проти бунтівників. Італійські загони висадилися в Тобруці, після короткого бомбардування 4 грудня 1911 року зайняли узбережжя і пройшли до внутрішніх районів, зустрівшись зі слабким опором. Нечисленні османські солдати та лівійські, туніські, алжирські, єгипетські добровольці були організовані капітаном Мустафою Кемалем. Битва при Тобруці 22 грудня завершилася перемогою Мустафи Кемаля. Проте Королівство Італія мало повну військово-морську перевагу і могло розширити контроль майже на всі 2 000 км лівійського узбережжя від квітня до початку серпня 1912 року. Королівство Італія почало бойові дії проти османських володінь в Егейському морі зі схвалення інших європейських держав. Італійський уряд прагнув завершити війну, оскільки вона тривала набагато довше, ніж очікувалося. Королівство Італія зайняло Додеканес, але це викликало незадоволення Австро-Угорської імперії, яка боялася посилення спалаху іредентизму на територіях, які вважала «своїми», — Королівство Сербія і Грецьке королівство[]. Єдиною іншою бойовою дією, що відбулася літом 1912 року, був напад на османський флот п'яти італійських торпедних катерів у протоці Дарданелли (18 липня). В серпні 1912 року в Албанії і Македонії спалахнуло антиосманське повстання. У вересні Болгарське царство, Королівство Сербія і Грецьке королівство підготували свої армії до війни проти Османської імперії, використовуючи у своїх інтересах її труднощі у війні проти Італії. 8 жовтня Королівство Чорногорія оголосило Османській імперії війну. Так почалися Балканські війни, які ще більше наблизили початок Першої світової війни. Італійські дипломати вирішили використовувати у своїх інтересах дану ситуацію, щоб домогтися якнайшвидше вигідного миру.
Кінець війни
15 жовтня 1912 в Уші (Швейцарія) був підписаний попередній таємний, а о 16:45 18 жовтня 1912 року в Лозанні — головний мирний договір. Умови угоди були формально рівні тим, які на початку війни запропонував Стамбул. Триполітанія і Киренаїка отримали тільки автономний статус з судовим правлінням каді, призначеного султаном. «Подарувавши» населенню Лівії автономію, османський султан також зобов'язувався вивести свої війська з її території. Італія зобов'язувалася евакуювати свої війська з Додеканеських островів. Завоювання Лівії виявилося значно дорожчим для Італії, ніж очікувалося перед війною: замість 30 мільйонів лір на місяць, спочатку виділених для італійської армії, ця «військова прогулянка» коштувала 80 мільйонів лір щомісяця протягом набагато тривалішого періоду часу, ніж передбачалося, що викликало економічні проблеми в країні. А в самій Лівії італійський контроль виявився неефективним до кінця 1920-х років. Італійські генерали П'єтро Бадольйо і Родольфо Граціані застосували каральні заходи щодо лівійського народу, які вилилися в жорстокі й криваві репресії. Додеканеські острови всю Першу світову війну залишилися під контролем Королівства Італія. Згідно з Севрською мирною угодою, більшістю островів (окрім Родоса) потрібно було поступитися Грецькому королівству в обмін на надання значної зони впливу в південно-західній Малій Азії. Але поразка греків у греко-турецькій війні зробила цю угоду недійсною. Згідно з Лозаннською конференцією, Додеканеські острови були тоді формально захоплені Італійським королівством і залишалися під італійським пануванням до кінця Другої світової війни, після чого перейшли до Греції. Остаточна відмова Османської імперії від прав на Лівію і Додеканес була зафіксована Лозаннським мирним договором 1923 року.
Література
- Гончар Б. М. Італійсько-турецька війна 1911-12 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с.
- Трофимов В. А. Итальянский колониализм и неоколониализм. М, 1979.
- https://journals.openedition.org/diacronie/2356 [ 16 травня 2019 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Italijsko turecka vijna abo turecko italijska takozh vidoma v Italiyi yak Livijska vijna ital Guerra di Libia a v Turechchini yak Tripolitanska vijna tur Trablusgarp Savasi zbrojnij konflikt mizh Osmanskoyu imperiyu i Korolivstvom Italiya z 29 veresnya 1911 roku po 18 zhovtnya 1912 roku vsogo 386 dniv V rezultati Italiya zahopila oblasti Osmanskoyi imperiyi Tripolitaniyu i Kirenayiku teritoriyu suchasnoyi Liviyi takozh ostriv Rodos i grekomovnij arhipelag Dodekanes bilya Maloyi Aziyi Italijsko turecka vijna Za godinnikovoyu strilkoyu zverhu zliva batareya italijskih garmat 149 23 Mustafa Kemal z osmanskim oficerom i livijskimi modzhahedami Italijski vijska visadzhuyutsya v Tripoli italijskij litak Bleriot Osmanskij kanonerskij choven Bafra tone v El Kunfudhe Osmanski poloneni na Rodosi Za godinnikovoyu strilkoyu zverhu zliva batareya italijskih garmat 149 23 Mustafa Kemal z osmanskim oficerom i livijskimi modzhahedami Italijski vijska visadzhuyutsya v Tripoli italijskij litak Bleriot Osmanskij kanonerskij choven Bafra tone v El Kunfudhe Osmanski poloneni na Rodosi Data 29 veresnya 1911 roku 18 zhovtnya 1912 roku Misce Tripolitaniya Egejske more Chervone more Shidne seredzemnomor ya Rezultat Peremoga Italiyi Lozannskij mirnij dogovir Storoni Korolivstvo Italiya Osmanska imperiya Sanusiti Statti na temu Kolonializm Kolonialnij rozpodil Afriki Povstannya mahdistiv Anglo yegipetska vijna Persha franko dagomejska vijna Druga franko dagomejska vijna Persha italo efiopska vijna Druga italo efiopska vijna Anglo zanzibarska vijna Fashodskij incident Persha anglo burska vijna Druga anglo burska vijna Genocid plemen gerero i nama Povstannya Madzhi Madzhi Persha Marokkanska kriza Franko vadajska vijna Agadirska kriza Zahoplennya Marokko Franciyeyu Italijsko turecka vijna Povstannya Maritca Darfur Hocha cyu vijnu za masshtabom ne mozhna porivnyati z Pershoyu svitovoyu vijnoyu vona vse zh taki stala vazhlivoyu peredumovoyu dlya neyi oskilki dopomogla rozpaliti nacionalizm u balkanskih derzhavah sposterigayuchi za legkoyu peremogoyu italijciv nad dezorganizovanimi masami Osmanskoyi armiyi chleni Balkanskoyi Ligi pobachili svij shans i razom napali na Osmansku imperiyu she do zavershennya italo tureckoyi vijni V italo tureckij vijni svit pobachiv mozhlivosti tehnichnogo progresu zokrema radio ta litakiv 23 zhovtnya 1911 roku italijskij pilot proletiv nad osmanskimi liniyami frontu z rozviduvalnoyu misiyeyu a 1 listopada 1911 roku bulo provedeno pershe u sviti bombarduvannya z povitrya italijskij litak skinuv bombu na osmanskij zagin u Liviyi krayini sho voyuvali Naselennya na 1911 rik Vijsk Vbiti soldati Poraneni soldati Korolivstvo Italiya 35 131 800 100 000 3 380 4 220 Osmanska imperiya 22 500 000 25 000 14 000 5 370 USOGO 57 631 800 125 000 17 380 9 590Privid dlya vijniMapa italijsko tureckoyi vijni Zayava Korolivstva Italiya shodo Liviyi bula zroblena pislya Berlinskogo Kongresu 1878 roku na yakomu Francuzka respublika i Velika Britaniya pogodili okupaciyu Tunisu i Kipru yaki buli na toj moment chastinami oslablenoyi Osmanskoyi imperiyi Koli italijski diplomati natyaknuli pro mozhlive zaperechennya yih uryadu francuzi vidpovili sho Tripoli stolicya Liviyi bude v italijciv U 1902 roci Korolivstvo Italiya i Francuzka respublika pidpisali tayemnu ugodu yaka nadavala svobodu vtruchannya Italiyi v Liviyi j Marokko Italijci pochali pidgotovku vtorgnennya do Liviyi Liviyu himerno uyavlyali yak krayinu z velikoyu kilkistyu korisnih kopalini dobre zvolozhenu a tak samo otrimali informaciyu pro te sho Liviyu zahishayut lishe 4 000 osmanskih soldativ Takozh varto vidznachiti sho same naselennya Liviyi bulo vorozhe nastroyene do osmaniv i druzhno do italijciv oskilki vvazhali yih vizvolitelyami vid osmanskogo pravlinnya Majbutnye vtorgnennya do Liviyi uyavlyalos ne inakshe yak vijskovoyu progulyankoyu Italijskij uryad spochatku vagavsya ale litom prigotuvannya do vtorgnennya buli zaversheni Prem yer ministr Italiyi Dzhovanni Dzholitti pochav cikavitisya reakciyeyu golovnih yevropejskih uryadiv na mozhlive vtorgnennya italijciv do Liviyi Otrimavshi pozitivni vidpovidi vid golovnih yevropejskih derzhav italijskij uryad v nich z 26 na 27 veresnya nadav osmanskomu uryadu Osmanskogo suspilstva yednannya i progresu ultimatum za yakim Osmanska imperiya bula zobov yazana protyagom 48 godin vivesti svoyi vijska z Liviyi Osmanskij uryad cherez avstro ugorske poserednictvo vidpoviv zgodoyu na zdachu Liviyi bez vijskovih dij ale z umovoyu zberezhennya v krayini formalnogo uryadu Osmanskoyi imperiyi Korolivstvo Italiya vidmovilos i ogolosilo vijnu Osmanskij imperiyi 29 veresnya 1911 roku Bojovi diyiItalijski vijska bilya Tripoli 1911 Italijski dirizhabli bomblyat osmanski poziciyi na teritoriyi Liviyi Mustafa Kemal z livijskimi beduyinami Popri te sho chasu na rozrobku i pidgotovku operaciyi z vtorgnennya do Liviyi bulo dostatno bagato italijska armiya viyavilasya znachnoyu miroyu ne gotovoyu Italijskij flot z yavivsya bilya Tripoli 28 veresnya ale bombarduvannya pochav lishe 3 zhovtnya Misto bulo zajnyate 1 500 moryakami Osmani napravili inshu propoziciyu pro vregulyuvannya konfliktu prote italijci vidhilili yiyi Osmani virishili zahishati teritoriyu Pershe zitknennya zagoniv vidbulosya 10 zhovtnya Italijskij kontingent z 20 000 soldativ vvazhali dostatnim shob zavoyuvati Homs Tobruk 14 zhovtnya Smiknu 17 zhovtnya Bengazi 21 zhovtnya i priberezhni oazi Persha zatrimka italijskih zagoniv vidbulasya 23 zhovtnya koli malenkij zagin bilya Tripoli zamaniv yih u pastku Italijci buli otocheni mobilnishoyu arabskoyu kinnotoyu yaka bula pidtrimana osmanskimi soldatami Korpus buv majzhe povnistyu znishenij Italijska presa zobrazila cyu pastku yak proste povstannya Korpus buv zbilshenij do 100 000 soldativ yakim protistoyali na toj moment 20 000 arabiv i 8 000 osmaniv Vijna postupovo peretvoryuvalasya na okopnu pozicijnu vijnu I navit pershe vikoristannya aviaciyi ne malo velikogo efektu Dekretom vid 5 listopada 1911 roku Italiya ogolosila svoyu vladu v krayini hocha italijskij uryad kontrolyuvav lishe deyaki priberezhni teritoriyi krayini yaki buli pid oblogoyu miscevih zagoniv za vinyatkom Tripoli Italijska vlada zastosovuvala represivni zahodi proti buntivnikiv Italijski zagoni visadilisya v Tobruci pislya korotkogo bombarduvannya 4 grudnya 1911 roku zajnyali uzberezhzhya i projshli do vnutrishnih rajoniv zustrivshis zi slabkim oporom Nechislenni osmanski soldati ta livijski tuniski alzhirski yegipetski dobrovolci buli organizovani kapitanom Mustafoyu Kemalem Bitva pri Tobruci 22 grudnya zavershilasya peremogoyu Mustafi Kemalya Prote Korolivstvo Italiya malo povnu vijskovo morsku perevagu i moglo rozshiriti kontrol majzhe na vsi 2 000 km livijskogo uzberezhzhya vid kvitnya do pochatku serpnya 1912 roku Korolivstvo Italiya pochalo bojovi diyi proti osmanskih volodin v Egejskomu mori zi shvalennya inshih yevropejskih derzhav Italijskij uryad pragnuv zavershiti vijnu oskilki vona trivala nabagato dovshe nizh ochikuvalosya Korolivstvo Italiya zajnyalo Dodekanes ale ce viklikalo nezadovolennya Avstro Ugorskoyi imperiyi yaka boyalasya posilennya spalahu iredentizmu na teritoriyah yaki vvazhala svoyimi Korolivstvo Serbiya i Grecke korolivstvo dzherelo Yedinoyu inshoyu bojovoyu diyeyu sho vidbulasya litom 1912 roku buv napad na osmanskij flot p yati italijskih torpednih kateriv u protoci Dardanelli 18 lipnya V serpni 1912 roku v Albaniyi i Makedoniyi spalahnulo antiosmanske povstannya U veresni Bolgarske carstvo Korolivstvo Serbiya i Grecke korolivstvo pidgotuvali svoyi armiyi do vijni proti Osmanskoyi imperiyi vikoristovuyuchi u svoyih interesah yiyi trudnoshi u vijni proti Italiyi 8 zhovtnya Korolivstvo Chornogoriya ogolosilo Osmanskij imperiyi vijnu Tak pochalisya Balkanski vijni yaki she bilshe nablizili pochatok Pershoyi svitovoyi vijni Italijski diplomati virishili vikoristovuvati u svoyih interesah danu situaciyu shob domogtisya yaknajshvidshe vigidnogo miru Kinec vijni15 zhovtnya 1912 v Ushi Shvejcariya buv pidpisanij poperednij tayemnij a o 16 45 18 zhovtnya 1912 roku v Lozanni golovnij mirnij dogovir Umovi ugodi buli formalno rivni tim yaki na pochatku vijni zaproponuvav Stambul Tripolitaniya i Kirenayika otrimali tilki avtonomnij status z sudovim pravlinnyam kadi priznachenogo sultanom Podaruvavshi naselennyu Liviyi avtonomiyu osmanskij sultan takozh zobov yazuvavsya vivesti svoyi vijska z yiyi teritoriyi Italiya zobov yazuvalasya evakuyuvati svoyi vijska z Dodekaneskih ostroviv Zavoyuvannya Liviyi viyavilosya znachno dorozhchim dlya Italiyi nizh ochikuvalosya pered vijnoyu zamist 30 miljoniv lir na misyac spochatku vidilenih dlya italijskoyi armiyi cya vijskova progulyanka koshtuvala 80 miljoniv lir shomisyacya protyagom nabagato trivalishogo periodu chasu nizh peredbachalosya sho viklikalo ekonomichni problemi v krayini A v samij Liviyi italijskij kontrol viyavivsya neefektivnim do kincya 1920 h rokiv Italijski generali P yetro Badoljo i Rodolfo Graciani zastosuvali karalni zahodi shodo livijskogo narodu yaki vililisya v zhorstoki j krivavi represiyi Dodekaneski ostrovi vsyu Pershu svitovu vijnu zalishilisya pid kontrolem Korolivstva Italiya Zgidno z Sevrskoyu mirnoyu ugodoyu bilshistyu ostroviv okrim Rodosa potribno bulo postupitisya Greckomu korolivstvu v obmin na nadannya znachnoyi zoni vplivu v pivdenno zahidnij Malij Aziyi Ale porazka grekiv u greko tureckij vijni zrobila cyu ugodu nedijsnoyu Zgidno z Lozannskoyu konferenciyeyu Dodekaneski ostrovi buli todi formalno zahopleni Italijskim korolivstvom i zalishalisya pid italijskim panuvannyam do kincya Drugoyi svitovoyi vijni pislya chogo perejshli do Greciyi Ostatochna vidmova Osmanskoyi imperiyi vid prav na Liviyu i Dodekanes bula zafiksovana Lozannskim mirnim dogovorom 1923 roku LiteraturaGonchar B M Italijsko turecka vijna 1911 12 Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 1 760s ISBN 966 316 039 X Trofimov V A Italyanskij kolonializm i neokolonializm M 1979 https journals openedition org diacronie 2356 16 travnya 2019 u Wayback Machine