Улага́нський райо́н (рос. Улага́нский райо́н; алт. Улаган аймак) — район Республіки Алтай. Розташований в східній частині республіки і входить у високогірну зону. Це один з найвіддаленіших районів Республіки Алтай.
Улаганський район | |||||
---|---|---|---|---|---|
рос. Улаганский район алт. Улаган аймак | |||||
| |||||
Основні дані | |||||
Суб'єкт Російської Федерації: | Республіка Алтай | ||||
Населення: | 11 900 осіб (2006) | ||||
Площа: | 18 367 км² | ||||
Густота населення: | 0,6 осіб/км² | ||||
Населені пункти та поселення | |||||
Адміністративний центр: | (Улаган) | ||||
Влада |
Територія — 18 367 км². Районний центр — село (Улаган) — засновано в 1765 році і знаходиться за 422 км від Горно-Алтайська.
В районі 11 населених пунктів, що входять до 7 сільських адміністрацій.
Географічне положення
Улаганський район, знаходячись на сході і південному сході Республіки Алтай, на сході межує з Республікою Тива. Природною межею є . На півдні Улаганський район межує з Кош-Агацьким районом, і межа проходить по і Курайському; а на заході — з Онгудайським районом по ; на північному заході — з Чойським районом, на півночі межа проходить з Турачацьким районом по відрогах хребтів Сумультинському, , .
Хребти на території Улаганського району мають північно-західний і широтний напрям, висоти яких коливаються від 2500 до 3500 м над рівнем моря. Система Алтайських гір ділиться на декілька різних частин: Південний, Центральний, Північно-Східний і Північно-Західний. Територія Улаганського району відноситься до Східного Алтаю.
Орографічна схема району
При розгляді орографічної схеми Улаганського району можна виділити 2 основних гірських системи, що розділяються р. Чулишман. Центральну частину району, на схід від річки Чулишман займає величезне за площею з висотами від 1500 до 3110 м (гора ) і на захід від р. Чулишман з висотами від 2000 до 3446 м. Вершина Куркуребажі і інші вершини піднімаються вище за снігову лінію, які в наш час[] лежать на висоті 2700-2950 м. Таким чином, орографію району складають хребти: на сході Шапшальський, на півдні - і Курайський, на заході хребет , на північному сході — хребет Корбу. Шапшальський хребет із заходу переходить в обширне Чулишманське плоскогір'я, що розкинулося від Телецького озера до верхів'їв Чулишмана. Висоти його у Телецького озера до 2300 м біля озера . На північному заході підноситься масив (2477 м), а середину плоскогір'я перегороджує масив (3110 м), що змикається через хребет (2756 м) з Шапшальським хребтом. На півдні підносяться хребти (3066 м), (2801 м) і окремі масиви, іноді заввишки за 3000 м.
Шапшальський хребет — вододіл двох найбільших річкових систем. Зі східних схилів води течуть в басейн Єнісею, із західних — в басейн р. Чулишман, що несе свої води до Обі. Від гирла (Башкауса) до стику з хребтом Чихаєва протягнувся на 160 км в південно-східному напрямі Чулишманський хребет — вододіл двох крупних річок Башкауса і Чулишмана. Від 2000-2100 м на північному заході хребет знижується до південного сходу на 500-600 м, утворюючи невеликий . Далі хребет набирає висоту, яка на стику з хребтом Чихачева йде за 3000 м. Майже в широтному напрямі тягнеться вододіл річок Башкаус і Чуя — Курайський хребет. Починаючись біля витоків Башкауса, він стіною відгороджує Східний Алтай протягом майже 130 км. Тут можна виділити поверхні стародавнього пенеплену. Стародавній пенеплен у вигляді високогірних рівнин є найхарактернішим типом рельєфу, що займає невеликі площі. Це округлі вершини Чулишманського, Улаганського плато. Тут широко поширені заболочені простори.
Тектоніка
У тектоніці Улаганського району виділяють такі структури: , в рельєфі відповідний Чулишманському плоскогір'ю, на заході, , виражений в рельєфі Шапшальським хребтом, між Чулишманськими і Телецькими виступами, на заході частково заходить . У тектонічному районуванні виділяють Східно-Алтайську структурно-формаційну зону, яка ділиться на Прителецьку підзону, Башкаусську і Чулишманську підзону, Уймено-Лебединську підзону, що входять в і у складі . Розповсюдження платформ Улаганського району тісно пов'язане з особливостями геологічної будови і тектонічними структурами, а також триразовим інтрузівним і багатогранним ефузійним магматичним циклом.
В Улаганському районі представлені різні корисні копалини. З поліметалічних руд родовища міді знаходяться в (Чибіті), кобальт і нікель зустрічаються у вигляді домішки по р. Башкаус і Чулишман. Ознаки золотого оруднення відомі в Прителецькій тайзі. В Улаганській улоговині, в Саратані по р.Башкаус, Чулишманському плоскогір'ї по р. Шавла зустрічаються свинець, цинк, мідь у верхів'ях р. (Кара-Кудюр) (притока Башкауса), молібденові родовища, відомі в південно-східній частині Улаганського нагір'я у верхів'ях річок і . Великий інтерес представляє район Курайського хребта, гірські породи якого містять кіновар, слюду і інші мінерали. У північній частині Курайського хребта знаходиться жильного типу.
Рельєф
Рельєф Улаганського району, як і всього Алтаю, було створено тектонічними рухами палеозойського віку, каледонською і герцинською складчастістю більше 600-300 млн років тому. Потім протягом мезозойського і неогенового періодів (145-70 млн років тому), він піддавався інтенсивному розмиву і до кінця неогену (10 млн років тому) представляв вже злегка горбисту поверхню, підняту в різних місцях на різні рівні. На рубежі верхнього неоген-четвертинного періоду (9 млн років тому) відбулися неотектонічні рухи, що віддзеркалилось у вертикальних тектонічних руха і локальному переміщенні окремих тектонічних структур. З їх рухами пов'язано відродження на новий рівень Шапшальського хребта, утворення Улаганської западини, грабена Телецького озера, Чейбокколя. Разом з рухами вертикального характеру в утворенні і ускладненні морфоструктур Алтаю певне місце належить . Геоморфологічний вираз надвігу в — це своєрідний уступ, який простежується уздовж південного схилу Курайського хребта на ділянках р. Акташ — . В результаті новітніх тектонічних рухів неоген-четвертинного часу, стародавня пенепленизована поверхня була глибоко перетворена.
Клімат
Клімат Улаганського району різко континентальний, з коротким спекотним літом і довгою холодною зимою. Взимку континентальне повітря з боку Монголії і Східного Сибіру, розтікаючись між хребтами Алтая, приносить з собою суху холодну і ясну погоду. Стійка антициклональна погода тут затримується впродовж 5-6 місяців.
Вплив повітряних течій, що поступають з Атлантичного океану, простежується на висотах більше 2000-3000 м. Зазвичай вони приносять опади, стримують літню спеку і підвищують температуру взимку. Для літа характерна відносно часта зміна погоди, обумовлена різким підйомом добре підігрітого місцевого повітря на велику висоту. Порівняно високі температури підтримуються інтенсивним надходженням сонячної радіації, пануванням повітря з боку Казахстану і Середньої Азії.
Вплив холодного арктичного повітря нерідко відчувається літом, і особливо в перехідні сезони року. Арктика проявляє себе могутнім вторгненням холодного повітря, яке викликає різке падіння температури і навіть літні снігопади на перевалах і вершинах високих гірських хребтів.
Опади
На території Улаганського району випадає 337 мм опадів на рік. Кількість днів з опадами коливається 41 день. Тривалість безморозного періоду в повітрі становить 52 дні, тоді як в низькогорних районах, наприклад в 119, в Онгудаї — 87 днів. Тривалість періоду із стійким сніжним покривом 91 день. Середня висота сніжного покриву 8-10 см.
Радіаційний баланс і сонячна радіація
Радіаційний баланс підстилаючої поверхні є різниця між приходом і витратою сонячної радіації. Величина радіаційного балансу становить 50-52 ккал/см². Величина віддзеркаленної радіації залежить від альбедо. В межах території району альбедо змінюється в широкому діапазоні: від 6-8 % на поверхні водоймищ до 60-70 % на льодовиках. Взимку в улоговинах становить 20-30%. Висота альбедо пов'язана з тривалим заляганням і чистотою поверхні снігу. Максимальне значення альбедо вранці й ввечері. На район припадає 110-120 ккал/см² сумарної радіації. Річна сума радіаційного балансу на території Улаганського району 32 ккал/см². Це високогірний район і радіаційний баланс зменшується в результаті збільшення віддачі тепла в атмосферу. Зміна радіаційного балансу протягом доби і роки зумовлює зміна температур, атмосферного тиску, швидкості вітру і інших метеорологічних елементів. Температура повітря на будь-якій території залежить від сонячної радіації, циркуляції атмосфери, характеру підстилаючої поверхні. Середня річна амплітуда температур в Улагані -5,6°С, у січні середня температура -24...26 °С, абсолютний мінімум в січні становить -30...32 °С. У липні середня температура +13...15 °С.
Медико-кліматична характеристика
Улаганський район розташований між 50 і 51° пн. ш. — оптимальна медико-кліматична характеристика ультрафіолетового режиму (комфортний режим), максимальна полуденна висота Сонця 61-62° — надмірна біологічна активність Сонця (22 червня в день літнього сонцестояння), взимку (22 грудня), висота Сонця становить 14-15° — УФ-промені не досягають земної поверхні (УФ-дефіцит). Зміна полуденної висоти Сонця протягом року становить 47°.
Ґрунти
На території Чулишманського нагір'я, що відноситься до високогірного поясу, широко поширені гірсько-тундрові дернові ґрунти. Ці ґрунти зосереджені головним чином у верхній частині високогірного поясу, розташовуючись вище за гірсько-лукові або гірсько-лісові ґрунти, вони займають схили і окремі різних форм вершини, а також річкові і льодовикові долини. Формуються ці ґрунти в умовах низьких температур (середньорічна температура приземного шару повітря — 5...6°С) і значного атмосферного зволоження (річна сума опадів 1000 мм і більш) під різними формаціями високогірної тундрової рослинності: моховою і лишайниковою, чагарниковою і яловецевою, трав'янисто-луковою, осоково-злаковою, луковою, під рослинними формаціями високогірної тундрової рослинності — щебнистої і кам'янистої тундри.
Ґрунтоутворюючими породами на позитивних формах рельєфу служать щебнисто-кам'янистий елювій і делювій протерозойських метаморфічних порід, слюдяних кварцитів й інших корінних порід різного складу. Тут же поширені гірсько-лукові альпійські і субальпійські ґрунти, а також вони зустрічаються у верхів'ях Башкауса на значному просторі. Перші найчастіше розвиваються на тепліших і менш зволожених південних схилах. Гірсько-лукові субальпійські ґрунти на відміну від гірсько-лукових альпійських розвиваються в нижній частині високогірного поясу в смузі контакту луків з темнохвойнимі лісами.
На Улаганському плоскогір'ї в лісовій зоні вельми поширені гірсько-лісові бурі оподзолені ґрунти, що розвиваються також у верхній частині гірсько-лісової зони Чулишманського плоскогір'я. Клімат в районі розповсюдження гірсько-лісових бурих оподзолених ґрунтів стає більш континентальним і вирішальне значення в розподілі ґрунтів по рельєфу набуває експозиція схилів. У поясі розповсюдження гірсько-лісових бурих оподзолених ґрунтів переважають зеленомошні, зеленомошно-різнотравні типи лісу, рідше різнотравні. У верхній межі лісу на північних схилах формуються у вигляді вузької смуги лісотундрові трав'янисті тривало--сезонно-мерзлоти, глибоко-гумусні ґрунти. Профіль цих ґрунтів сильно промерзає і часто не відтає до закінчення вегетаційного періоду. У середній частині Башкаус вузькою смугою протягуються гірсько-лісові чорноземоподібні вилужені середньо- і малопотужні ґрунти. Тут добре розвинений трав'янистий ярус паркових модринових лісів. Розкиданими плямами зустрічаються гидроморфні болотні ґрунти, що формуються переважно в депресивних формах рельєфу, в умовах надмірного групового або поверхневого зволоження, представленого торфянисто-глеєвими і торф'яними ґрунтами.
У річкових долинах розвинені гірсько-каштанові малопотужні у поєднанні з луками ґрунти, також у низов'ях Чулишмана — заплавно-лукові ґрунти.
Рослинність
Різноманітність рослинного світу Улаганського району обумовлена контрастністю рельєфу, клімату і ґрунтів, а також положенням на стику різних біогеографічних провінцій. Тут виділяється гірсько-степова рослинність, що відноситься до монголо-китайської формації, яка розповсюджується в міжгірській Улаганській улоговині, по долині Башкауса в його середній течії, і по долині Чулишмана в його нижній течії, гірсько-тайгову, поширену по всьому середньогір'ю. Вона входить до складу Урало-Сибірської формації і альпійсько-лукову, а також гірсько-тундрову з Алтайсько-Саянської формації, яка характерна для Чулишманського плато і Шапшальського хребта. Ландшафт степів складається з густого і пишного різнотрав'я: (анемони), горицвіту сибірського, герані; із злаків — ковила, мятлік степовий і ін. Лісова зона — найпоширеніший тип ландшафту. В основному зустрічаються модринові і кедрово-ялинові ліси. Заселена територія становить близько 52 % всієї площі і збільшується з південного сходу на північний захід. До вертикальної зональності схильний і видовий склад деревних порід. Вузька смуга на межі лісу і гольців зайнята чагарниковою рослинністю, яка змінюється прорідженими низькорослими кедровими лісами, перехідними в суцільну кедрову тайгу в середньому і нижньому поясі з домішкою ялиці, в басейні річки Чулишман у верхній пояс лісів входить модрина. Середній пояс лісів (до 1400-1500 м) на Прителецькій ділянці представлений кедрово-ялицевими і кедровими лісами. Нижній пояс до висоти 800-1000 м представлений змішаним лісом (береза, осика, кедр, ялиця, сосна, горобина, тальник, черемха і ін.). У нижньому поясі на видовий склад впливає експозиція схилу, на південних схилах росте береза, сосна, модрина, на північних - кедр, ялиця, осика.
Різноманітна і багата чагарникова рослинність лісової зони. Серед них аґрус, порічки червоні, смородина чорна, шипшина, жимолость, ялівець і ін. Своєрідними супутниками лісової зони є великі лукові галявини, вони зайняті густими і соковитими високотравними луками, у складі яких переважають живокість висока, володушка золотиста і ін.
Високогірний пояс Алтаю утворює субальпійські і альпійські луки, тундри і болота, де поширені ялинники: мохові, лишайниково-мохові, мохово-трав'яні. Субальпійські високогірні луки є переходом від гірського рідколісся до альпійських луків. Тут широко поширені луково-лісові трави з жівокості, зніту, іван-чаю. Чагарники субальпійського поясу з карликової берези і верби утворюють щільний ярус у поєднанні з розрідженими групами дерев поблизу верхньої межі лісу. В цілому багата і різноманітна флора налічує 1477 видів вищих (судинних) рослин, виявлених дотепер і близько 300 видів лишайників. Списки представників грибів, водоростей і мхів ще недостатньо вивчені.
Рослинний світ детально вивчається на території Алтайського державного заповідника, що займає половину території району.
Фауна
Тваринний світ Улаганського району багатий і різноманітний. Тут мешкає понад 70 видів ссавців, серед яких велика кількість мисливсько-промислових видів з високою щільністю. На території району мешкають марали, (сарни), кабарга, сибірський гірський цап, кабан і ін. Тут багато хижих звірів: ведмідь, вовк, лисиця, росомаха, борсук, соболь, американська нірка, горностай, рись. Рідше зустрічаються степовий тхір і солонгой. Велика різноманітність птахів. Разом із залітними зареєстровано перебування 323 види з різних загонів.
Природні території під охороною
На території Улаганського району є 16 об'єктів, що особливо охороняються. І ще безліч територій, що мають місцеве значення.
В Улаганському районі знаходяться 3 категорії з 4-х територій і об'єктів Республіки Алтай, які відповідають рекомендаціям, розробленим Комісією Міжнародного союзу охорони.
- Категорія 1. Природні заповідники — це ділянки землі, або обмежені в просторі території, на яких дотримується збереження природи і природних процесів в непорушеному стані як екологічно Репрезентативного природного середовища. Заповідники — своєрідний науковий і освітній полігон. Функціонування цих території передбачає підтримка біологічних ресурсів в поєднанні вивченням фонових характеристик природного середовища і довготривалим моніторингом. До цієї категорії на території Улаганського району віднесений Алтайський державний заповідник;
- Категорія 2. Заповідники і зона спокою. Заповідники забезпечують необхідні умови для збереження флори і фауни. В рамках заповідників допускається контрольовані використання природних ресурсів, таких територій в Улаганському районі немає;
- Категорія 3. Пам'ятники природи. Це локальні ділянки або окремо взяті природні об'єкти, збереження яких обумовлене значимістю для наукових, рекреаційних, естетичних і культурних цілей. До цієї категорії на території Улаганського району віднесені перевали, водоспади, підземні джерела, озера і ландшафтні ділянки — джерело Чулишманське, Чибітське джерело, Чулишманська ландшафтна ділянка, моренна у селі Чибіт, Красні ворота, урочище Пазирик, водоспад Ачепманський, озера Кок-Коль, Сарушу-Коль, Бланду-Коль, Джулуколь, Чейбекколь, Узун-Коль;
- Категорія 4. Території, що отримали статус Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО — унікальні природні і культурні об'єкти, відібрані за уявленням країн, що є учасниками Конвенції про Світову спадщину. До цієї категорії в 1998 р. віднесені на території Улаганського району Алтайський заповідник і Телецьке озеро.
Економіка
Основні види виробництва в районі: кольорова металургія, лісозаготівля, деревопереробка, м'ясне скотарство, козівництво, вівчарство, конярство, садівництво, збір лікарсько-технічної сировини.
Акташське гірничо-металургійне підприємство є в наш час[] єдиним в Росії виробником металевої ртуті.
Населення в скрутних умовах вирощує велику рогату худобу, з наявності кіз і виробництву пуху район займає друге місце в Республіці Алтай.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет