Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Собор Різдва Пресвятої Богородиці чинний собор в місті Глибоке Білорусь спочатку костел ордену кармелітів Знаходиться в

Собор Різдва Пресвятої Богородиці (Глибоке)

Собор Різдва Пресвятої Богородиці (Глибоке)

Собор Різдва Пресвятої Богородиці — чинний собор в місті Глибоке, Білорусь (спочатку — костел ордену кармелітів). Знаходиться в історичному центрі міста на площі 17 вересня. Перша пам'ятка і найбільш повне вираження школи віленського бароко на території Білорусі, в якій відбилися «важливі етапи розвитку художніх принципів білоруського бароко». На думку дослідника В. О. Чантурії, даний собор є доволі своєрідним типом культової архітектури, бо навіть в масштабах Європи церква з чотирма вежами періоду бароко дуже рідкісні. До перебудови 1730-х років це була єдина пам'ятка сарматського бароко з трансептом.

Собор Різдва Пресвятої Богородиці
image
55°08′ пн. ш. 27°41′ сх. д. / 55.133° пн. ш. 27.683° сх. д. / 55.133; 27.683Координати: 55°08′ пн. ш. 27°41′ сх. д. / 55.133° пн. ш. 27.683° сх. д. / 55.133; 27.683
Тип спорудиправославний храм
Розташуванняimage Білорусь, Глибоке
АрхітекторЙоган-Кристоф Глаубіц
Будівельна системацегла
СтильВіленське бароко
НалежністьБілоруський екзархат
ЄпархіяПолоцька і Глибоцька
СтанДержавний список історико-культурних цінностей Республіки Білорусь
НастоятельСергій Громико
АдресаПлоща 17 вересня
ЕпонімРіздво Пресвятої Богородиці
ТипПравославна церква
image
image
Собор Різдва Пресвятої Богородиці (Глибоке) (Білорусь)
image Собор Різдва Пресвятої Богородиці у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Собор Різдва Пресвятої Богородиці.

Історія

Річ Посполита

Ця пам'ятка архітектури була зведена з цегли у 1639—1654 роках як костел Успіння Богородиці в монастирі ордену кармелітів («босих») пріором Тишкевичем. Побудова костелу відбулась на фундуш власника частини Глибокого, мстиславського воєводи , який спочатку особисто керував будівництвом; він був похований в крипті собору, однак пізніше, під час перебудови костелу у православну церкву, його останки, загорнуті у малинову опанчу, вийняли і викинули, а через два дні їх підібрав і перепоховав один з місцевих жителів. Згідно із заповітом 1643 року, Корсак також надав сім гнідих коней для підвезення матеріалів для будівництва костелу. Пізніше кармеліти почали виплату Корсакам — грошима і зерном, взявши на себе зобов'язання утримувати ксьондза і плебанію. Хоча відповідні свідчення в архівах відсутні, дослідники говорять про декілька перебудов і добудов храму, про які свідчать окремі частини будівлі, що мають риси архітектурних рішень різних часів.

image
Юзеф Корсак
(бл. 1590—1643)
image Об'єкт Державного списку історико-культурних цінностей Республіки Білорусь, № 212Г000365

У 1735 році костел був перебудований за планом архітектора Йогана-Кристофа Глаубіца, творця і найбільшого представника школи віленського бароко. Пребудова торкнулася, зокрема, головного фасаду будівлі — були змінені вежі і додане оздоблення ордерною пластикою. Вважається, що саме реконструкція 1735 року надала костелу рис, властивих віленському бароко: нові багатоярусні вежі головного фасаду, особливо стрункі і піднесені завдяки витягнутим пропорціям; орієнтація не на фасадну точку зору, а на сприйняття контурів як складного силуету серед невисокої забудови; ускладнення головного фасаду шляхом зведення щипця між вежами і збагачення декором (для створення враження багатства і приголомшення сплетінням деталей); оперізування фасаду поясами профілів, з'єднаних між собою багатоланковими зрощеннями пілястр і колон; посилена напруженість ритмічного ладу елементів. По завершенню перебудови, 16 липня 1735 року, костел був заново освячений, цього разу суфраганом віленським Єжи Анцутою. До 1735 року належить також зведення перед церквою, на одній осі з нею, триаркової двоярусної цегляної брами у стилі пізнього бароко і прибудова до північно-західного боку апсиди триповерхового житлового корпусу, який був прямокутним у плані і мав замкнуту композицію з внутрішнім двором (одне крило квадрату становив костел). Від корпусу збереглося лише пізніше перебудоване східне крило, інші два крила у 1892 році були розібрані через трухлявість. При самому монастирі розміщувалися початкова школа і шляхетський конвікт на 12 незаможних учнів, бібліотека у 3 тисячі книг, зібрання картин і гравюр, музична капела, шпиталь, аптека, різні господарські та складські будівлі, а також фізичний кабінет з 130 різними приладами, великий сад і великі «сажалки» з різною рибою. У костелі кармелітів знаходився величезний орган (12-регістровий, розміщувався на галереї хорів); також орден утримував 40 музикантів, які грали безпосередньо в соборі або на балконі над вхідними дверима (у святкові дні). Селян до костелу не допускали, направляючи їх у фарний Троїцький костел.

Існує думка, що у XVII столітті, до закладення костелу, були побудовані широкі підземні ходи та простори з потужними стінами і склепіннями, які, згідно з легендою, тяглися не лише до костелу Трійці, а навіть до сусіднього містечка Березвечча (3 км).

Російська імперія

У 1812 році під час перебування в Глибокому Наполеон зробив монастир кармелітів своєю резиденцією (точніше, три келії верхнього поверху житлового корпусу). Залишаючи монастир імператор нібито жалкував, що не може взяти з собою до Парижа сам костел, бо його несоромно було б встановити поряд з Собором Паризької Богоматері. У 1831 році кармеліти підтримали повстання проти царського уряду: в підземеллях зберігали повстанський арсенал, лікували хворих, переховували повстанців. Після придушення повстання багатьох ченців вислали до Сибіру, а в будівлях монастиря розмістилася комісія військового суду під головуванням М. М. Муравйова. Склепи в підземеллях собору й монастиря були перетворені на камери для в'язнів, а головний підземний коридор був розділений масивними ґратами.

Єдиний збережений інвентар, датований 1862 роком, так описує костел:

image Костел і монастир… фундований Юзефом Корсаком… закладений у вигляді хреста. Закінчений у році 1735 липня 3 і освячений Єжи Анцутою, віленським суфраганом… Сьогодні костел і монастир у стані запустіння, потребують великого ремонту… довжина його 72, ширина 32 аршини, має 4 башти — 2 з фасадів цегляні, в одній з них неробочий годинник і 3 дзвона вагою 196 пудів, ззаду 2 дерев'яні башти… Вікон 32, вівтарів 7, орган на 12 голосів… костел черепицею накритий image

У 1865 році за участь у повстанні Каліновського монастир кармелітів був закритий, а його будівлі конфісковані. Ченці, що залишилися, виїхали до Кам'янець-Подільського кармелітського монастиря. Невдовзі костел перейшов в розпорядження православної церкви, а безпосередньо монастир з його землями і угіддями виділили для підтримки храму. Вже одразу після 1863 року влада асигнувала 27 тисяч рублів сріблом на перебудову колишнього костелу. З осені 1867 року почалося періодичне відправлення православних служб. Перебудова відбулася з 1872 по 1878 рік. Зміни в основному торкнулися внутрішнього оздоблення церкви, ззовні були лише перефарбовані стіни і купола, «в яких чарівної краси акварель була замінена побілкою на воді, з сірим відливом колеру». Всередині замість римського вівтаря був встановлений православний іконостас; з внутрішнього оздоблення згадуються дорогоцінне панікадило, величезні свічники біля місцевих ікон і величний запрестольний семисвічник, які були придбані зусиллями місцевого причту і які «своєю масивністю, розміром, високою якістю матеріалу і художнім оздобленням служать розкішною прикрасою собору, заповнюючи невдало-змінену самобутню його цінність». Серед іншого були прибрані орган, бічні вівтарі, сповідальні (замість них встановили святу браму), майно костелу було розграбоване. У 1875 році православна церква почала діяти. Згодом 3 вересня 1878 року відбулося переосвячення перебудованого костелу на православну Різдво-Богородицьку церкву, проведене Ковенським єпископом Володимиром (Нікольським). В урочистостях, пов'язаних з освяченням, брали участь 16 священиків, 2 диякона і більше 5 тисяч паломників, і від глубоцької церкви Святої Трійці відбулася хресна хода з антимінсом і мощами. Корпус монастиря був відданий міській поліцейській управі, а бібліотека з трьох тисяч книг — Віленському музею старожитностей (архіви опинилися в Санкт-Петербурзі), разом із зібраннями картин і географічних карт і фізичним кабінетом; інше було розкрадене. Ще в 1930-ті роки перед входом в храм лежала біла мармурова плита з написом «Roku 1782. Grzesznik prosi o jednę: Zdrowaś Marya» («1782 рік. Грішник просить про одне: Радуйся Маріє»).

У 1885 році над середохрестям храму звели дерев'яні барабан і купол в неоготичному стилі. Для цього у свою чергу довелося знизити дуже високу конструкцію даху.

За даними 1892 року собор належав до Глибоцького благочиння. Ще у 1872 році для ремонту і підтримки церкви було виділено 94 десятини землі з житловим будинком і господарськими прибудовами (на 1892 рік дохід становив 150 руб. на рік), фруктовим садом (дохід 105 руб. на рік), водяним млином (дохід 75 руб. на рік) і колишнім кармелітським кам'яним двоповерховим будинком (місце розміщення причту), частину якого віддавали в оренду поштовому відділенню (150 руб.) і аптеці (50 руб.). Також дохід приносила здача в оренду колишнього кармелітського дерев'яного будинку (26 руб. 50 коп.). У 1892 році для храму відводилося 2 священика і 2 псаломщика, а їх платня становила 992 рублі і додатковий 21 рубль 18 копійок. Іншої землі було 111 десятин, з яких 5 десятин становила садибна земля, 37 — орна, 28 — сінокісна, а 33 десятини були «під дров'яним лісом і озером». Всього до парафії собору належали 2 приписні і 2 цвинтарні церкви, котрі перебували у ветхому стані і з бідним начинням, 683 двори з парафіянами у кількості 2752 чоловіки і 2665 жінок.

Польща і СРСР

image
На фотографії польського періоду видно всі чотири вежі костелу і барабан з куполом, які були зруйновані у 1944 році

У 1921 році будівлю костелу повернули католикам, які у 1932 році провели реконструкцію храму. У будівлях монастиря, що збереглися, знаходилося Глибоцьке староство.

Під час Другої світової війни підземелля собору використовували як в'язницю для своїх полонених загони Родіонова. Будівля собору під час війни була частково пошкоджена: у 1944 році згоріли дерев'яний барабан з куполом та верхні яруси веж, постраждало безліч ікон, вівтар, церковний архів. Замість втраченого куполу храм накрили покрівельним залізом, а вежі були відбудовані в зменшеному вигляді. Після війни в будівлях монастиря розмістився маслозавод, підземелля храму використовували як склад овочів.

У «Списку взятих на державний облік церков, монастирів і молитовних будинків, що діють в Глибоцькому районі» 1945 року собор згаданий знову як церква Різдва Богородиці, в користуванні якої перебувала лише одна будівля; договір на право користування віруючими укладений не був. Для собору була відсутня також ревізійна комісія, так само як і церковна трійка з управління церковними будівлями.

У 1970 році, в період з 10 по 13 вересня (швидше за все, ввечері 12 вересня і вранці наступного дня), архієпископ Мінський і Білоруський , якого в поїздці супроводжували доцент Московської духовної академії ігумен Валентин і благочинний Вітебського благочиння Б. Буроков, провів богослужіння серед інших і в храмі Глибокого. За визнанням місцевих органів влади, відвідини богослужіння були масовими: кількість віруючих у церкві склала від 700 осіб (благочинний Іванов) до 5 тисяч (дані Бурокова); співав хор. Серед присутніх були також 15 штатних і 1 нештатний священик, ксьондз Глибоцького костелу І. Францкевич і духовний наставник Ластовичської старообрядницької церкви С. Федоров. Про присутність останнього на службі Антонію повідомив благочинний Іванов, який представив архієпископу ксьондза Францкевича. Відбулося також нагородження Антонієм священика Чашнікської церкви Кублицького. За даними 1983 року, до собору було проведене світло і встановлені грати, проте були відсутні сигналізація і телефонний зв'язок. У тому ж 1983 році з північного боку вівтаря у соборі облаштували теплу церкву, а саме бічний вівтар на честь преподобного Серафима Саровського площею 80 м², який був освячений 29 грудня того ж року. До 1988—1990 років належить ремонт собору, який проводився як всередині, так і зовні: зокрема, для перекриття даху було використане оцинковане залізо. Приписна Церква Воздвиження Хреста Господнього в селі Забельє, закрита у 1963 році, у 1990 році була відновлена і освячена.

Республіка Білорусь

На сьогодні парафія собору є найчисельнішою у Полоцькій єпархії. При церкві діють дитячий хор, недільна школа для дітей, православна бібліотека і професійний хор, збирається «Товариство православної молоді в ім'я преподобного Серафима Саровського». У вересні 2012 року вихованці недільної школи висадили поблизу собору молодий сад Молитви. Настоятелем собору є протоієрей Сергій Громико.

У липні 2009 року під час прибирання у підвалі собору були виявлені рештки кількох десятків тіл. За словами білоруського історика Ігоря Кузнецова, це можуть бути рештки польських чиновників, інтелігенції чи офіцерів, які були заарештовані органами НКВС після окупації Радянським союзом 17 вересня 1939 року східних земель Польської Республіки. Однак офіційні органи влади подібні версії відкидають.

Архітектура

image
План собору

Даний собор є першою пам'яткою архітектури віленського бароко на території Білорусі, проте до перебудови в 1735 році був одним з найцікавіших прикладів сарматського бароко. Будівля собору в плані являє собою протяжний прямокутник і має спрощене планувальне рішення, включаючи тринавну базиліку і прямокутну, виділену бічними захристями апсиду (пресбітерій), за якою розташовувався цілий ряд келій, з'єднаних між собою коридором (один з корпусів монастиря прибудований безпосередньо до задньої плоскої стіни вівтарної частини і датований тим же часом побудови). Для об'ємно-просторової композиції собору, навпаки, характерний багатоярусний багатоплановий вид. Окрім чотирьох веж, котрі відзначають кути соору, він вирізняється двоярусним перепадом нефів з виділеними крилами трансепта. Спочатку, до перебудови фасаду в 1735 році, ці чотири вежі були однаковими: квадратними у плані (четвериковими), двоярусними, з високими півциркульними вікнами, креповками і невисокими шатровими дахами. Потім обидві фасадні вежі були розібрані аж до карнизу бічних нефів і замінені на наскрізні, чотириярусні четверикові вежі з лучковими і напівциркульними прорізами. Для первісних чотирьох веж простежувався генетичний зв'язок з оборонними церквами-фортецями білоруських земель, проте їх форма і значення для композиції належать вже до зрілого бароко, так само як і перебудова веж головного фасаду в 1735 році стала відображенням розвитку та удосконалення національних форм даного стилю. Риси стилю вівтарної частини з фланкуючими її даними двома четвериковими вежами і її трикутним фронтоном відповідають якраз сарматському бароко.

Головний фасад церкви, на який зроблений основний акцент, фланкований двома стрункими багатоярусними вежами, що увінчані цибулинними куполами, і відрізняється фігурним ступінчастим фронтоном, зведеним між веж. Вертикальну динамічну спрямованість останніх підкреслюють і посилюють вузькі й високі арочні отвори поряд з численними креповками. Про первісне оформлення головного фасаду судити складно, але, на думку дослідниці Слюнькової, імовірно воно наслідувало римські архітектурні зразки, точніше трьохосьову композицію, при якій нижня частина базиліки оформлена системою пілястр, а вища частина — трикутним фронтоном і волютами по сторонам (такі волюти пізніше були представлені в двох верхніх ярусах іконостасу). Багато оздоблений портал входу з різьбленими дверима XVII століття з позолотою виділяє центр нижчого фасадного ярусу, в той час як ніші-екседри, увінчані конхами, — його бічні сторони. Між нижчим ярусом і наступним за ним, раскрепованним пілястрами і з округленими бічними частинами, розташований антаблемент, далі йде широкий крепованний фронтон. Вікно, розташоване у розриві даного фронтону, декороване пластичним порталом. Аттиковий фронтон, що являє собою третій ярус, має складне завершення. Ще в 1735 році даний фасад був рясно декорований ордерною пластикою — зокрема, були додані зв'язки пілястр, пристінки, хвилясті профільовані тяги та інше. Ажурності головному фасаду додали під час даної перебудови наскрізні отвори веж і фронтонів укупі з глибокими нішами (табернаклями), схожими на екзотичні мушлі. Задній фасад собору був вирішений в більш стриманих формах: так, він відрізняється трикутним фронтоном з круглою нішею в центрі, окрасою якого служать хрестоподібні лопатки, і з двома симетричними четвериковими вежами.

Дерев'яний купол, що згорів разом з дерев'яними верхами веж і барабаном в 1944 році, укупі з чотирма куполами веж виявився єдиним легким для виконання, але в той же час радикальним способом пристосувати архітектуру кармелітського костелу, що мав схожість з Віленським кафедральним собором, до потреб православної церкви. Незважаючи на невідповідність західноєвропейській архітектурі бароко, купола «кодували собор як новонавернений для православних».

image
Інтер'єр собору

Перекриття нефів собору, інтер'єр якого зберіг свою об'ємно-просторову композицію з XVII століття, становлять циліндричні склепіння з розпалубленнями. Над бабинцем собору розташовані хори. При перебудові в 1735 році для фасаду церкви та її інтер'єру було виконано єдине ордерне оформлення. Так, для стін і стовпів собору характерний пристінок пілястрами і широкими карнизними поясами, декор яких являє собою багатий рослинний орнамент з мотивами стилізованого листя аканту на додаток до горельєфних зображень голівок ангелів. Для декору склепінь, зокрема плафонів і обрамлень ребер розпалублень, характерний ліпний геометричний орнамент. Галерея, що йде над антаблементами собору по всьому його периметру, обнесена кованою металевою решіткою з орнаментом. Ліплення, використане в оформленні інтер'єру, зроблене в техніці стукко. В інтер'єрі середохрестя оформлене плоским і фальшивим куполом .

Склепіння і частину стін колись прикрашали фрескові розписи, при перебудові костелу на православну церкву їх покрили пластом штукатурки. Відповідно до спогадів Олександра Котлінського 1878 року, першого благочинного перебудованого собору, ці розписи були «чарівної краси».

Свого часу при соборі був великий сад.

Ікони

Згідно з «Актом попереднього обстеження культових будівель в містах Плоцьк, Глибоке, Орша, Вітебськ» від 20 жовтня 1963 року, під час обстеження собору не було виявлено начиння і розписів, які б мали художню цінність. При цьому увагу дослідників привернули лише дві ікони завдяки своєму точному датуванню. Перша — ікона Ченстоховської Богоматері — має розміри 1 × 1,5 м, написана олією, а її дрібнозернисте полотно наклеєне безпосередньо на дерево. На іконі є ​​напис старослов'янською абеткою: «образ Пресвятої діви Марії, Богородиці Ченстоховської, споруджений для оздоблення Глибоцької церкви утриманням глибоцького обивателя Федора Грицкевича в 1757 р., відн[овлений] в 1898 р. за ієрея Влад. Концевича». Відповідно до розповіді служителя церкви Ясюкевича, вона була доставлена ​​з каплиці на кладовищі Дуброва після пожежі в ній.

Друга ікона — зображення Богоматері з немовлям — має розміри 50 × 60 см і бронзові шати. Її полотно, що складається з двох шарів — дрібнозернистого (перший) і крупнозернистого (другий), було наклеєне безпосередньо на дошку. Нижня частина ікони була покрита сріблястою фарбою, на якій читався чорний напис у два рядки: «S Maria Mater dei \\ Anno 1738». Нижній рядок був дописаний синім чорнилом. У собор образ перевезли із села Сороки після розбору місцевої церкви в 1963 році. Дана ікона досі перебуває серед інших образів собору. За даними ж 1995 року, образ, чиї срібні з позолотою шати вважаються витвором мистецтва рококо, розміщувався в однойменній каплиці собору, що знаходиться на кладовищі.

Також у соборі знаходиться ікона «Достойно єсть», яка є точною копією чудотворної ікони з афонського Каріеської церкви. Вона написана олійними фарбами на дошці з кипарисового дерева і має розміри 1,6 × 1,15 м. Вважається, що ікона окроплена водою з річки Йордан і ряду інших живоносних джерел, а в середину закладені частки мощей багатьох святих і шматочки освяченої вати. У Глибоке вона, як повідомляли «Литовські єпархіальні відомості» за 1911 рік, була доставлена ​​в червні 1911 року. З цього приводу була організована хресна хода, у якій взяло участь духовенство і близько 13 тисяч прочан. За три доби хода з іконою пройшла 35 верст і, дійшовши до Глибокого 12 червня об'єдналася з хресною ходою чорниць з Березвечського монастиря. Після внесення ікони до храму була здійснена служба з акафістом Богородиці, на яку прибув член Державної думи священик Верескін, а наступного дня були проведені літургія і водосвяття у каплиці на озері у Березвеччі. Про дану подію був направлений рапорт архієпископу Віленському і Литовському Агафангелу, який, у свою чергу, представив його імператору. На честь події було визначено щорічно 12 і 13 червня (за юліанським календарем) здійснювати відповідні богослужіння. В останні роки стара традиція хресної ходи з іконою від собору до нещодавно відкритого Березвечського жіночого монастиря відновилася, при цьому віруючі вистилають квітами дорогу, по якій священнослужителі несуть на руках образ. Ікона відома зціленнями і фактом мироточення в 1999—2000 роках. У 2011 році планувалося з 21 по 26 червня провести святкування 100-річчя ікони.

Коментарі

  1. При цьому дослідниця вважає, що на дійсному часі побудови собору і стилістиці його архітектури позначилися зайняття Глибокого російськими військами під час Московсько-польської війни 1654—1667 років і спалення містечка в 1661 році, а також пожежа 1700 року. Див.: Габрусь Т. В. Мураваныя харалы: сакральная архітэктура беларускага барока. — Мн. : Ураджай, 2001. — С. 142—143. — ISBN 985-04-0499-Х..
  2. Іноді церква згадується як костел Серця Ісуса. Див.: Габрусь Т. В. Мураваныя харалы: сакральная архітэктура беларускага барока. — Мн. : Ураджай, 2001. — С. 142. — ISBN 985-04-0499-Х..
  3. Корсак надав костелу і монастирю інші фундуші (1636, 1640 і 1642 роки), у тому числі маєтки Мостовіще, Свілу і Передоли (затверджено варшавським сеймом 1647 року), і заповів кармелітам своє майно. Див.: Габрусь Т. В. Мураваныя харалы: сакральная архітэктура беларускага барока. — Мн. : Ураджай, 2001. — С. 142. — ISBN 985-04-0499-Х.; Сапунов А., Друцкий-Любецкий В. Материалы по истории и географии Дисненского и Вилейского уездов Виленской губернии. — Витебск : Губернская Типо-Литография, 1896. — С. 103.
  4. Над однією з ніш цього склепу є надпис латиною: «Hic ossa, anima in coelo in pace quiescunt illustrissimi fundatoris» («Тут спочивають у мирі кістки вельможного фундатора, душа його — на небі»). Див.: Сапунов А., Друцкий-Любецкий В. Материалы по истории и географии Дисненского и Вилейского уездов Виленской губернии. — Витебск : Губернская Типо-Литография, 1896. — С. 104.; Кулагін А. М. Праваслаўныя храмы Беларусі: энцыклапедычны даведнік. — Мн. : БелЭн, 2007. — С. 121. — ..
  5. Іноді як автора проекту 1735 року вказують гродненського архітектора з італійським корінням Юзефа Фонтана (також відомий як Йосип Фонтана III). Див.: Габрусь Т., Ярашэвіч А. Глыбоцкі кляштар кармелітаў // Вялікае княства Літоўскае / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. рэд.) і інш. — Мн. : БелЭн, 2007. — Т. 1. — С. 539. — .; Собор Рождества Пресвятой Богородицы / Под редакцией А. В. Вертинской, С. А. Громыко, М. П. Черепковского. — Глубокое, 2001. — С. 5.. Польський історик Б. Ванат припускає, що всім керував італійський архітектор [pl]. Див.: Собор Рождества Пресвятой Богородицы / Под редакцией А. В. Вертинской, С. А. Громыко, М. П. Черепковского. — Глубокое, 2001. — С. 5.; Wanat B. J. Zakon Karmelitów Bosych w Polsce. — Kraków, 1979. — С. 458—471.
  6. Від будівлі 1639 року до теперішнього часу збереглися дві приземисті вежі заднього фасаду. Див.: Всеобщая история архитектуры / Под ред. Максимова П. Н. — М., 1968. — Т. VI. — С. 519—520.
  7. Дослідник А. М. Кулагін первісно відносив ці зміни (фасаду і інтер'єру) до стилю рококо. Див.: Кулагін А. М. З архітэктурнай спадчыны // Памяць: гісторыка-дакументальная хроніка Глыбоцкага раёна / Рэд.: Б. І. Сачанка [і інш.] — Мн., 1995. — С. 59—73.
  8. Через покриття площин даних пілястр хвилястим рельєфом зникла виразність контуру об'ємів. Див.: Гісторыя беларускага мастацтва / Рэдкал.: С. В. Марцэлеў (гал. рэд.) і інш.; Рэд. тома Я. М. Сахута. — Мн. : Навука і тэхніка, 1988. — Т. 2: Другая палова XVI — канец XVIII ст. — С. 117. — .
  9. Про це свідчить плита з червоного мармуру (125 × 93 см), яка після закриття костелу була перенесена і покладена перед входом до цвинтарної каплиці (на Коптівці), а в 1933 році була вмурована в паперть по лівій стороні від входу. У перекладі текст на плиті такий: «Іменем Божим! Подорожній, зупинись благочестиво, і при самому вигляді Храму здійми подяку безсмертному імені Корсаков! Якщо шукаєш ти Засновника, дивись не тільки в серця віруючих, а й поглянь на цей шматок мармуру: славнозвісний пан Юзеф Корсак, воєвода мстиславльський і староста дисненський, ввіряючи себе милості Божій, костел цей і дарчу в 1640 році фундував. Якщо ж хочеш ти знати, хто був консекратором цього костелу, вважай їм Гідного хвали і в Господі преосвященного Єжи Анцуту, єпископа антипатрійського, вікарія віленського, який 1735 року 16 липня костел сей, освятивши, віддав. Нехай буде благословенна пам'ять їх обох. Зайди до церкви і старайся вимолити у Бога відпущення гріхів». Див.: Hedemann Ott. Glebokie. — Wilno, 1935. — С. 15.
  10. Деякі дослідники цю браму, а також боковий вхід при фасаді і невелику каплицю, що розміщена в переломленні стіни, відносять до стилю рококо. Див.: Hedemann Ott. Glebokie. — Wilno, 1935. — С. 16.; Lorentz St. Wycieczki po wojewodztwie Wilenskiem. — Wilno, 1932. — С. 59.
  11. Іноді вказується 1831 рік (див.: Слюнькова И. Н. Храмы и монастыри Беларуси XIX века в составе Российской империи. Пересоздание наследия. — М. : Прогресс-Традиция, 2009. — С. 535, 585.), 1842 (див.: Слюнькова И. Н. Монастыри восточной и западной традиций. Наследие архитектуры Беларуси. — М., 2002. — С. 365. — .) чи 1862 (див.: Габрусь Т., Ярашэвіч А. Глыбоцкі кляштар кармелітаў // Вялікае княства Літоўскае / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. рэд.) і інш. — Мн. : БелЭн, 2007. — Т. 1. — С. 688. — .) чи 1861 рік (див.: Кулагін А. М. Праваслаўныя храмы Беларусі: энцыклапедычны даведнік. — Мн. : БелЭн, 2007. — С. 121. — .).
  12. Іноді вказується 1874 рік. Див.: Слюнькова И. Н. Храмы и монастыри Беларуси XIX века в составе Российской империи. Пересоздание наследия. — М. : Прогресс-Традиция, 2009. — С. 585.
  13. За іншими даними, у 1895 році. Див.: Всеобщая история архитектуры / Под ред. Максимова П. Н. — М., 1968. — Т. VI. — С. 519—520.
  14. Іноді вказується псевдовізантійський стиль. Див.: Габрусь Т. В. Глыбоцкі касцёл і кляштар кармелітаў // Архітэктура Беларусі. — Мн. : БелЭн, 1993. — С. 149. — .; Hedemann Ott. Glebokie. — Wilno, 1935. — С. 17.
  15. При цьому основні параметри будови були обрані у відповідності з основними вимогами ордену кармелітів: відстані між пілястрами центрального нефа склали 9,6 м; ширина бічних каплиць — 4,2 м, а довжина трансепта була обрана рівній половині ширини центрального нефа. Див.:Слюнькова И. Н. Монастыри восточной и западной традиций. Наследие архитектуры Беларуси. — М. : Прогресс-Традиция, 2002. — С. 366. — .
  16. Згідно з іншими джерелами, собор спочатку являв собою тринавну базиліку з двома вежами, після розширення споруди веж стало чотири. Тим самим для собору була досягнута оригінальна об'ємно-просторова симетрична композиція з розвиненим силуетом (для сприйняття з багатьох точок, бо собор є основною спорудою в просторовій композиції Глибокого). Ідея переходу від двох до чотирьох веж, можливо, була взята від храмів з чотирма вежами Білорусі та Литві в XV—XVII століттях, проте схожість умовна, оскільки в старіших храмах вежі виконували оборонну функцію. Див.: Чантурия В. А. История архитектуры Белоруссии. — Мн. : Вышэйшая школа, 1977. — С. 182.; Чантурия В. А. Памятники архитектуры и градостроительства Белоруссии. — Мн. : Полымя, 1986. — С. 206.; Всеобщая история архитектуры / Под ред. Максимова П. Н. — М., 1968. — Т. VI. — С. 519—520.
  17. На думку Т. В. Габрусь, крім того, мала місце «усвідомлена імітація середньовічного лицарського замку». Див.: Габрусь Т. В. Мураваныя харалы: сакральная архітэктура беларускага барока. — Мн. : Ураджай, 2001. — С. 143. — ISBN 985-04-0499-Х..
  18. На думку Т. В. Габрусь, ажурності і пластичності набули лише фронтони з формами башт, завдяки фігурним проймам, тим же пристінкам, шаруватим пілястрам, розірваним і хвилястим карнизам. Див.: Габрусь Т. В. Мураваныя харалы: сакральная архітэктура беларускага барока. — Мн. : Ураджай, 2001. — С. 143. — ISBN 985-04-0499-Х..
  19. На зворотньому боці ікони є напис, згідно з яким вона являє собою «дар від деяких найбідніших Російських святогірських ченців-патріотів всечесному батькові, настоятелю православної церкви на честь Різдва Пресвятої Богородиці в містечку Глибокому, Литовської єпархії, Віленської губернії, Дісненского повіту, священику Євфимію Диволовському з причтом і приходом для цієї церкви в невід'ємне надбання, з благословенням від святої Гори Афонської цьому собору, причту, парафіянам, тим, хто молиться в ньому і благодійникам його, селищу і по всьому округу православним жителям — постійним і тимчасовим, нинішнім і майбутнім, духовним і військовим, чиновним і простим у благодатну їм усім допомогу від усяких бід, зол і напастей від усіх і на всіх видимих ​​і невидимих​​, явних і таємних, зовнішніх і внутрішніх ворогів Росії і Царя, Православ'я і Християнства». Крім того, напис містить молитву Пресвятої Богородиці про собор, прихід і країну.

Примітки

  1. Багласаў, 1985, с. 228.
  2. Кулагін, 1995, с. 62.
  3. Всеобщая история архитектуры, 1968, с. 519—520.
  4. Габрусь, Ярашэвіч, 2007, с. 539.
  5. Барока, 2001, с. 141.
  6. Гісторыя беларускага мастацтва, 1988, с. 116—117.
  7. Чантурия, 1977, с. 182.
  8. Габрусь, 2001, с. 142—143.
  9. Чантурия, 1986, с. 205—206.
  10. Габрусь, Ярашэвіч, 2001, с. 73—74.
  11. Города, местечки и замки, 2009, с. 113.
  12. Слюнькова, 2002, с. 364.
  13. Собор, 2001, с. 3.
  14. Hedemann, 1935, с. 20.
  15. Hedemann, 1935, с. 15.
  16. Памяць, 1995, с. 48.
  17. Кулагін, 1995, с. 61.
  18. Кулагін, 2007, с. 122.
  19. Габрусь, 1993, с. 149.
  20. Слюнькова, 2002, с. 365.
  21. Hedemann, 1935, с. 18.
  22. Слюнькова, 2009, с. 585.
  23. Города, местечки и замки, 2009, с. 114.
  24. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego, 1881, с. 600.
  25. Lorentz, 1932, с. 59.
  26. Сапунов, Друцкий-Любецкий, 1896, с. 103—104.
  27. Hedemann, 1935, с. 18—19.
  28. Hedemann, 1935, с. 54.
  29. Памяць, 1995, с. 37.
  30. Памяць, 1995, с. 92.
  31. Собор, 2001, с. 7.
  32. Нина Лукьянова (6.11.2009). . Народнае слова. Архів оригіналу за 14.07.2014. Процитовано 26 червня 2014.
  33. Памяць, 1995, с. 61, 77.
  34. Собор, 2001, с. 4.
  35. Hedemann, 1935, с. 17, 57.
  36. Памяць, 1995, с. 48, 58, 77.
  37. Собор, 2001.
  38. Памяць, 1995, с. 93.
  39. Hedemann, 1935, с. 17.
  40. Кулагін, 2007, с. 121.
  41. Православная церковь на Витебщине, 2006, с. 329.
  42. Памяць, 1995, с. 91.
  43. Собор, 2001, с. 8.
  44. Памяць, 1995, с. 77.
  45. Hedemann, 1935, с. 57.
  46. Памяць, 1995, с. 58.
  47. Сапунов, Друцкий-Любецкий, 1896, с. 104.
  48. Hedemann, 1935, с. 21.
  49. Извеков, 1893, с. 12.
  50. (рос.). Глубокское благочиние. Архів оригіналу за 2 травня 2014. Процитовано 2014-5-1.
  51. Православная церковь на Витебщине, 2006, с. 143.
  52. Православная церковь на Витебщине, 2006, с. 218—219.
  53. Православная церковь на Витебщине, 2006, с. 261.
  54. (рос.). Полоцкая епархия. Архів оригіналу за 2 травня 2014. Процитовано 2014-5-1.
  55. (рос.). Глубокское благочиние. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 2014-5-1.
  56. Панкрат Анна. Благодатный Огонь на празднике в Глубоком // Полоцкие епархиальные ведомости. — 2012. — № 4. — С. 2. з джерела 2 травня 2014. Процитовано 2014-06-29.
  57. (рос.). Полоцкая епархия. Архів оригіналу за 2 травня 2014. Процитовано 2014-5-1.
  58. Andrzej Poczobut (22 липня 2009). Nieznane groby NKWD. Gazeta Wyborcza. Процитовано 5 липня 2014.
  59. Слюнькова, 2002, с. 366.
  60. Слюнькова, 2009, с. 224.
  61. Багласаў, 1985, с. 229.
  62. Кулагін, 1995, с. 48.
  63. Hedemann, 1935, с. 22.
  64. Православная церковь на Витебщине, 2006, с. 203.
  65. Собор, 2001, с. 9—10.
  66. Полоцкие епархиальные ведомости, 2011, с. 3—4.
  67. (рос.). СОБОР.by. Архів оригіналу за 2 травня 2014. Процитовано 2014-5-1.

Література

Російською мовою

  • Всеобщая история архитектуры / Под ред. Максимова П. Н. — М., 1968. — Т. VI.
  • Города, местечки и замки Великого княжества Литовского / Т. В. Белова (пред.) [и др.] — Мн. : БелЭн, 2009. — 312 с. — .
  • Извеков Н. Д. Статистическое описание православных приходов Литовской епархии. — Вильна : Типография И. Блюмовича, 1893.
  • Панкрат Анна. 100-летие чудотворной иконы, привезённой с Афона // Полоцкие епархиальные ведомости. — 2011. — Вип. 3. — С. 3—4.
  • Православная церковь на Витебщине (1918—1991): док. и материалы / Редкол.: М. В. Пищуленок (гл. ред.) [и др.]; сост. В. П. Коханко (отв. сост.) [и др.] — Мн. : НАРБ, 2006. — 365 с. — .
  • Сапунов А., Друцкий-Любецкий В. Материалы по истории и географии Дисненского и Вилейского уездов Виленской губернии. — Витебск : Губернская Типо-Литография, 1896.
  • Слюнькова И. Н. Монастыри восточной и западной традиций. Наследие архитектуры Беларуси. — М. : Прогресс-Традиция, 2002. — 600 с. — .
  • Слюнькова И. Н. Храмы и монастыри Беларуси XIX века в составе Российской империи. Пересоздание наследия. — М. : Прогресс-Традиция, 2009.
  • Собор Рождества Пресвятой Богородицы / Под редакцией А. В. Вертинской, С. А. Громыко, М. П. Черепковского. — Глубокое, 2001.
  • Чантурия В. А. История архитектуры Белоруссии. — Мн. : Вышэйшая школа, 1977. — С. 182.
  • Чантурия В. А. Памятники архитектуры и градостроительства Белоруссии. — Мн. : Полымя, 1986. — 240 с.
  • Татаринов Ю. А. Города Беларуси. Витебщина. — Мн. : Энциклопедикс, 2006. — 208 с.

Білоруською мовою

  • Багласаў С. Г. Царква Раства Багародзіцы // Збор помнікаў гісторыі і культуры Беларусі. Віцебская вобласць. — Мн. : БелСЭ, 1985. — 496 с. — 8000 прим.
  • Барока ў беларускай культуры і мастацтве / Навук. пэд. В. Ф. Шматаў. — Мн. : Беларуская навука, 2001. — 304 с. — .
  • Габрусь Т. В. Глыбоцкі касцёл і кляштар кармелітаў // Архітэктура Беларусі. — Мн. : БелЭн, 1993. — 620 с. — .
  • Габрусь Т. В. Мураваныя харалы: сакральная архітэктура беларускага барока. — Мн. : Ураджай, 2001. — 286 с. — ISBN 985-04-0499-Х.
  • Габрусь Т. В., Ярашэвіч А. А. Глыбоцкі касцёл і кляштар кармелітаў // Рэлігія і царква на Беларусі: Энцыкл. давед / рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн. : БелЭн, 2001. — 368 с. — .
  • Габрусь Т., Ярашэвіч А. Глыбоцкі кляштар кармелітаў // Вялікае княства Літоўскае / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. рэд.) і інш. — Мн. : БелЭн, 2007. — Т. 1. — 688 с. — .
  • Гісторыя беларускага мастацтва / Рэдкал.: С. В. Марцэлеў (гал. рэд.) і інш.; Рэд. тома Я. М. Сахута. — Мн. : Навука і тэхніка, 1988. — Т. 2: Другая палова XVI — канец XVIII ст. — 384 с. — .
  • Памяць: гісторыка-дакументальная хроніка Глыбоцкага раёна / Рэд.: Б. І. Сачанка [і інш.] — Мн., 1995.
  • Кулагін А. М. З архітэктурнай спадчыны // Памяць: гісторыка-дакументальная хроніка Глыбоцкага раёна / Рэд.: Б. І. Сачанка [і інш.] — Мн., 1995. — С. 59—73.
  • Кулагін А. М. Праваслаўныя храмы Беларусі: энцыклапедычны даведнік. — Мн. : БелЭн, 2007. — .

Польською мовою

  • Hedemann Ott. Glebokie. — Wilno, 1935.
  • Lorentz St. Wycieczki po wojewodztwie Wilenskiem. — Wilno, 1932.
  • Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa, 1881. — Т. II: Derenek — Gżack.

Посилання

  • Офіційний сайт Глибоцького благочиння [ 2 травня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Sobor Rizdva Presvyatoyi Bogorodici chinnij sobor v misti Gliboke Bilorus spochatku kostel ordenu karmelitiv Znahoditsya v istorichnomu centri mista na ploshi 17 veresnya Persha pam yatka i najbilsh povne virazhennya shkoli vilenskogo baroko na teritoriyi Bilorusi v yakij vidbilisya vazhlivi etapi rozvitku hudozhnih principiv biloruskogo baroko Na dumku doslidnika V O Chanturiyi danij sobor ye dovoli svoyeridnim tipom kultovoyi arhitekturi bo navit v masshtabah Yevropi cerkva z chotirma vezhami periodu baroko duzhe ridkisni Do perebudovi 1730 h rokiv ce bula yedina pam yatka sarmatskogo baroko z transeptom Sobor Rizdva Presvyatoyi Bogorodici55 08 pn sh 27 41 sh d 55 133 pn sh 27 683 sh d 55 133 27 683 Koordinati 55 08 pn sh 27 41 sh d 55 133 pn sh 27 683 sh d 55 133 27 683Tip sporudipravoslavnij hramRoztashuvannya Bilorus GlibokeArhitektorJogan Kristof GlaubicBudivelna sistemaceglaStilVilenske barokoNalezhnistBiloruskij ekzarhatYeparhiyaPolocka i GlibockaStanDerzhavnij spisok istoriko kulturnih cinnostej Respubliki BilorusNastoyatelSergij GromikoAdresaPlosha 17 veresnyaEponimRizdvo Presvyatoyi BogorodiciTipPravoslavna cerkvaSobor Rizdva Presvyatoyi Bogorodici Gliboke Bilorus Sobor Rizdva Presvyatoyi Bogorodici u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Sobor Rizdva Presvyatoyi Bogorodici IstoriyaRich Pospolita Cya pam yatka arhitekturi bula zvedena z cegli u 1639 1654 rokah yak kostel Uspinnya Bogorodici v monastiri ordenu karmelitiv bosih priorom Tishkevichem Pobudova kostelu vidbulas na fundush vlasnika chastini Glibokogo mstislavskogo voyevodi yakij spochatku osobisto keruvav budivnictvom vin buv pohovanij v kripti soboru odnak piznishe pid chas perebudovi kostelu u pravoslavnu cerkvu jogo ostanki zagornuti u malinovu opanchu vijnyali i vikinuli a cherez dva dni yih pidibrav i perepohovav odin z miscevih zhiteliv Zgidno iz zapovitom 1643 roku Korsak takozh nadav sim gnidih konej dlya pidvezennya materialiv dlya budivnictva kostelu Piznishe karmeliti pochali viplatu Korsakam groshima i zernom vzyavshi na sebe zobov yazannya utrimuvati ksondza i plebaniyu Hocha vidpovidni svidchennya v arhivah vidsutni doslidniki govoryat pro dekilka perebudov i dobudov hramu pro yaki svidchat okremi chastini budivli sho mayut risi arhitekturnih rishen riznih chasiv Yuzef Korsak bl 1590 1643 Ob yekt Derzhavnogo spisku istoriko kulturnih cinnostej Respubliki Bilorus 212G000365 U 1735 roci kostel buv perebudovanij za planom arhitektora Jogana Kristofa Glaubica tvorcya i najbilshogo predstavnika shkoli vilenskogo baroko Prebudova torknulasya zokrema golovnogo fasadu budivli buli zmineni vezhi i dodane ozdoblennya ordernoyu plastikoyu Vvazhayetsya sho same rekonstrukciya 1735 roku nadala kostelu ris vlastivih vilenskomu baroko novi bagatoyarusni vezhi golovnogo fasadu osoblivo strunki i pidneseni zavdyaki vityagnutim proporciyam oriyentaciya ne na fasadnu tochku zoru a na sprijnyattya konturiv yak skladnogo siluetu sered nevisokoyi zabudovi uskladnennya golovnogo fasadu shlyahom zvedennya shipcya mizh vezhami i zbagachennya dekorom dlya stvorennya vrazhennya bagatstva i prigolomshennya spletinnyam detalej operizuvannya fasadu poyasami profiliv z yednanih mizh soboyu bagatolankovimi zroshennyami pilyastr i kolon posilena napruzhenist ritmichnogo ladu elementiv Po zavershennyu perebudovi 16 lipnya 1735 roku kostel buv zanovo osvyachenij cogo razu sufraganom vilenskim Yezhi Ancutoyu Do 1735 roku nalezhit takozh zvedennya pered cerkvoyu na odnij osi z neyu triarkovoyi dvoyarusnoyi ceglyanoyi brami u stili piznogo baroko i pribudova do pivnichno zahidnogo boku apsidi tripoverhovogo zhitlovogo korpusu yakij buv pryamokutnim u plani i mav zamknutu kompoziciyu z vnutrishnim dvorom odne krilo kvadratu stanoviv kostel Vid korpusu zbereglosya lishe piznishe perebudovane shidne krilo inshi dva krila u 1892 roci buli rozibrani cherez truhlyavist Pri samomu monastiri rozmishuvalisya pochatkova shkola i shlyahetskij konvikt na 12 nezamozhnih uchniv biblioteka u 3 tisyachi knig zibrannya kartin i gravyur muzichna kapela shpital apteka rizni gospodarski ta skladski budivli a takozh fizichnij kabinet z 130 riznimi priladami velikij sad i veliki sazhalki z riznoyu riboyu U kosteli karmelitiv znahodivsya velicheznij organ 12 registrovij rozmishuvavsya na galereyi horiv takozh orden utrimuvav 40 muzikantiv yaki grali bezposeredno v sobori abo na balkoni nad vhidnimi dverima u svyatkovi dni Selyan do kostelu ne dopuskali napravlyayuchi yih u farnij Troyickij kostel Isnuye dumka sho u XVII stolitti do zakladennya kostelu buli pobudovani shiroki pidzemni hodi ta prostori z potuzhnimi stinami i sklepinnyami yaki zgidno z legendoyu tyaglisya ne lishe do kostelu Trijci a navit do susidnogo mistechka Berezvechcha 3 km Rosijska imperiya U 1812 roci pid chas perebuvannya v Glibokomu Napoleon zrobiv monastir karmelitiv svoyeyu rezidenciyeyu tochnishe tri keliyi verhnogo poverhu zhitlovogo korpusu Zalishayuchi monastir imperator nibito zhalkuvav sho ne mozhe vzyati z soboyu do Parizha sam kostel bo jogo nesoromno bulo b vstanoviti poryad z Soborom Parizkoyi Bogomateri U 1831 roci karmeliti pidtrimali povstannya proti carskogo uryadu v pidzemellyah zberigali povstanskij arsenal likuvali hvorih perehovuvali povstanciv Pislya pridushennya povstannya bagatoh chenciv vislali do Sibiru a v budivlyah monastirya rozmistilasya komisiya vijskovogo sudu pid golovuvannyam M M Muravjova Sklepi v pidzemellyah soboru j monastirya buli peretvoreni na kameri dlya v yazniv a golovnij pidzemnij koridor buv rozdilenij masivnimi gratami Yedinij zberezhenij inventar datovanij 1862 rokom tak opisuye kostel Kostel i monastir fundovanij Yuzefom Korsakom zakladenij u viglyadi hresta Zakinchenij u roci 1735 lipnya 3 i osvyachenij Yezhi Ancutoyu vilenskim sufraganom Sogodni kostel i monastir u stani zapustinnya potrebuyut velikogo remontu dovzhina jogo 72 shirina 32 arshini maye 4 bashti 2 z fasadiv ceglyani v odnij z nih nerobochij godinnik i 3 dzvona vagoyu 196 pudiv zzadu 2 derev yani bashti Vikon 32 vivtariv 7 organ na 12 golosiv kostel cherepiceyu nakritij U 1865 roci za uchast u povstanni Kalinovskogo monastir karmelitiv buv zakritij a jogo budivli konfiskovani Chenci sho zalishilisya viyihali do Kam yanec Podilskogo karmelitskogo monastirya Nevdovzi kostel perejshov v rozporyadzhennya pravoslavnoyi cerkvi a bezposeredno monastir z jogo zemlyami i ugiddyami vidilili dlya pidtrimki hramu Vzhe odrazu pislya 1863 roku vlada asignuvala 27 tisyach rubliv sriblom na perebudovu kolishnogo kostelu Z oseni 1867 roku pochalosya periodichne vidpravlennya pravoslavnih sluzhb Perebudova vidbulasya z 1872 po 1878 rik Zmini v osnovnomu torknulisya vnutrishnogo ozdoblennya cerkvi zzovni buli lishe perefarbovani stini i kupola v yakih charivnoyi krasi akvarel bula zaminena pobilkoyu na vodi z sirim vidlivom koleru Vseredini zamist rimskogo vivtarya buv vstanovlenij pravoslavnij ikonostas z vnutrishnogo ozdoblennya zgaduyutsya dorogocinne panikadilo velichezni svichniki bilya miscevih ikon i velichnij zaprestolnij semisvichnik yaki buli pridbani zusillyami miscevogo prichtu i yaki svoyeyu masivnistyu rozmirom visokoyu yakistyu materialu i hudozhnim ozdoblennyam sluzhat rozkishnoyu prikrasoyu soboru zapovnyuyuchi nevdalo zminenu samobutnyu jogo cinnist Sered inshogo buli pribrani organ bichni vivtari spovidalni zamist nih vstanovili svyatu bramu majno kostelu bulo rozgrabovane U 1875 roci pravoslavna cerkva pochala diyati Zgodom 3 veresnya 1878 roku vidbulosya pereosvyachennya perebudovanogo kostelu na pravoslavnu Rizdvo Bogorodicku cerkvu provedene Kovenskim yepiskopom Volodimirom Nikolskim V urochistostyah pov yazanih z osvyachennyam brali uchast 16 svyashenikiv 2 diyakona i bilshe 5 tisyach palomnikiv i vid glubockoyi cerkvi Svyatoyi Trijci vidbulasya hresna hoda z antiminsom i moshami Korpus monastirya buv viddanij miskij policejskij upravi a biblioteka z troh tisyach knig Vilenskomu muzeyu starozhitnostej arhivi opinilisya v Sankt Peterburzi razom iz zibrannyami kartin i geografichnih kart i fizichnim kabinetom inshe bulo rozkradene She v 1930 ti roki pered vhodom v hram lezhala bila marmurova plita z napisom Roku 1782 Grzesznik prosi o jedne Zdrowas Marya 1782 rik Grishnik prosit pro odne Radujsya Mariye U 1885 roci nad seredohrestyam hramu zveli derev yani baraban i kupol v neogotichnomu stili Dlya cogo u svoyu chergu dovelosya zniziti duzhe visoku konstrukciyu dahu Za danimi 1892 roku sobor nalezhav do Glibockogo blagochinnya She u 1872 roci dlya remontu i pidtrimki cerkvi bulo vidileno 94 desyatini zemli z zhitlovim budinkom i gospodarskimi pribudovami na 1892 rik dohid stanoviv 150 rub na rik fruktovim sadom dohid 105 rub na rik vodyanim mlinom dohid 75 rub na rik i kolishnim karmelitskim kam yanim dvopoverhovim budinkom misce rozmishennya prichtu chastinu yakogo viddavali v orendu poshtovomu viddilennyu 150 rub i apteci 50 rub Takozh dohid prinosila zdacha v orendu kolishnogo karmelitskogo derev yanogo budinku 26 rub 50 kop U 1892 roci dlya hramu vidvodilosya 2 svyashenika i 2 psalomshika a yih platnya stanovila 992 rubli i dodatkovij 21 rubl 18 kopijok Inshoyi zemli bulo 111 desyatin z yakih 5 desyatin stanovila sadibna zemlya 37 orna 28 sinokisna a 33 desyatini buli pid drov yanim lisom i ozerom Vsogo do parafiyi soboru nalezhali 2 pripisni i 2 cvintarni cerkvi kotri perebuvali u vethomu stani i z bidnim nachinnyam 683 dvori z parafiyanami u kilkosti 2752 choloviki i 2665 zhinok Polsha i SRSR Na fotografiyi polskogo periodu vidno vsi chotiri vezhi kostelu i baraban z kupolom yaki buli zrujnovani u 1944 roci U 1921 roci budivlyu kostelu povernuli katolikam yaki u 1932 roci proveli rekonstrukciyu hramu U budivlyah monastirya sho zbereglisya znahodilosya Glibocke starostvo Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni pidzemellya soboru vikoristovuvali yak v yaznicyu dlya svoyih polonenih zagoni Rodionova Budivlya soboru pid chas vijni bula chastkovo poshkodzhena u 1944 roci zgorili derev yanij baraban z kupolom ta verhni yarusi vezh postrazhdalo bezlich ikon vivtar cerkovnij arhiv Zamist vtrachenogo kupolu hram nakrili pokrivelnim zalizom a vezhi buli vidbudovani v zmenshenomu viglyadi Pislya vijni v budivlyah monastirya rozmistivsya maslozavod pidzemellya hramu vikoristovuvali yak sklad ovochiv U Spisku vzyatih na derzhavnij oblik cerkov monastiriv i molitovnih budinkiv sho diyut v Glibockomu rajoni 1945 roku sobor zgadanij znovu yak cerkva Rizdva Bogorodici v koristuvanni yakoyi perebuvala lishe odna budivlya dogovir na pravo koristuvannya viruyuchimi ukladenij ne buv Dlya soboru bula vidsutnya takozh revizijna komisiya tak samo yak i cerkovna trijka z upravlinnya cerkovnimi budivlyami U 1970 roci v period z 10 po 13 veresnya shvidshe za vse vvecheri 12 veresnya i vranci nastupnogo dnya arhiyepiskop Minskij i Biloruskij yakogo v poyizdci suprovodzhuvali docent Moskovskoyi duhovnoyi akademiyi igumen Valentin i blagochinnij Vitebskogo blagochinnya B Burokov proviv bogosluzhinnya sered inshih i v hrami Glibokogo Za viznannyam miscevih organiv vladi vidvidini bogosluzhinnya buli masovimi kilkist viruyuchih u cerkvi sklala vid 700 osib blagochinnij Ivanov do 5 tisyach dani Burokova spivav hor Sered prisutnih buli takozh 15 shtatnih i 1 neshtatnij svyashenik ksondz Glibockogo kostelu I Franckevich i duhovnij nastavnik Lastovichskoyi staroobryadnickoyi cerkvi S Fedorov Pro prisutnist ostannogo na sluzhbi Antoniyu povidomiv blagochinnij Ivanov yakij predstaviv arhiyepiskopu ksondza Franckevicha Vidbulosya takozh nagorodzhennya Antoniyem svyashenika Chashnikskoyi cerkvi Kublickogo Za danimi 1983 roku do soboru bulo provedene svitlo i vstanovleni grati prote buli vidsutni signalizaciya i telefonnij zv yazok U tomu zh 1983 roci z pivnichnogo boku vivtarya u sobori oblashtuvali teplu cerkvu a same bichnij vivtar na chest prepodobnogo Serafima Sarovskogo plosheyu 80 m yakij buv osvyachenij 29 grudnya togo zh roku Do 1988 1990 rokiv nalezhit remont soboru yakij provodivsya yak vseredini tak i zovni zokrema dlya perekrittya dahu bulo vikoristane ocinkovane zalizo Pripisna Cerkva Vozdvizhennya Hresta Gospodnogo v seli Zabelye zakrita u 1963 roci u 1990 roci bula vidnovlena i osvyachena Respublika Bilorus Na sogodni parafiya soboru ye najchiselnishoyu u Polockij yeparhiyi Pri cerkvi diyut dityachij hor nedilna shkola dlya ditej pravoslavna biblioteka i profesijnij hor zbirayetsya Tovaristvo pravoslavnoyi molodi v im ya prepodobnogo Serafima Sarovskogo U veresni 2012 roku vihovanci nedilnoyi shkoli visadili poblizu soboru molodij sad Molitvi Nastoyatelem soboru ye protoiyerej Sergij Gromiko U lipni 2009 roku pid chas pribirannya u pidvali soboru buli viyavleni reshtki kilkoh desyatkiv til Za slovami biloruskogo istorika Igorya Kuznecova ce mozhut buti reshtki polskih chinovnikiv inteligenciyi chi oficeriv yaki buli zaareshtovani organami NKVS pislya okupaciyi Radyanskim soyuzom 17 veresnya 1939 roku shidnih zemel Polskoyi Respubliki Odnak oficijni organi vladi podibni versiyi vidkidayut ArhitekturaPlan soboru Danij sobor ye pershoyu pam yatkoyu arhitekturi vilenskogo baroko na teritoriyi Bilorusi prote do perebudovi v 1735 roci buv odnim z najcikavishih prikladiv sarmatskogo baroko Budivlya soboru v plani yavlyaye soboyu protyazhnij pryamokutnik i maye sproshene planuvalne rishennya vklyuchayuchi trinavnu baziliku i pryamokutnu vidilenu bichnimi zahristyami apsidu presbiterij za yakoyu roztashovuvavsya cilij ryad kelij z yednanih mizh soboyu koridorom odin z korpusiv monastirya pribudovanij bezposeredno do zadnoyi ploskoyi stini vivtarnoyi chastini i datovanij tim zhe chasom pobudovi Dlya ob yemno prostorovoyi kompoziciyi soboru navpaki harakternij bagatoyarusnij bagatoplanovij vid Okrim chotiroh vezh kotri vidznachayut kuti sooru vin viriznyayetsya dvoyarusnim perepadom nefiv z vidilenimi krilami transepta Spochatku do perebudovi fasadu v 1735 roci ci chotiri vezhi buli odnakovimi kvadratnimi u plani chetverikovimi dvoyarusnimi z visokimi pivcirkulnimi viknami krepovkami i nevisokimi shatrovimi dahami Potim obidvi fasadni vezhi buli rozibrani azh do karnizu bichnih nefiv i zamineni na naskrizni chotiriyarusni chetverikovi vezhi z luchkovimi i napivcirkulnimi prorizami Dlya pervisnih chotiroh vezh prostezhuvavsya genetichnij zv yazok z oboronnimi cerkvami fortecyami biloruskih zemel prote yih forma i znachennya dlya kompoziciyi nalezhat vzhe do zrilogo baroko tak samo yak i perebudova vezh golovnogo fasadu v 1735 roci stala vidobrazhennyam rozvitku ta udoskonalennya nacionalnih form danogo stilyu Risi stilyu vivtarnoyi chastini z flankuyuchimi yiyi danimi dvoma chetverikovimi vezhami i yiyi trikutnim frontonom vidpovidayut yakraz sarmatskomu baroko Golovnij fasad cerkvi na yakij zroblenij osnovnij akcent flankovanij dvoma strunkimi bagatoyarusnimi vezhami sho uvinchani cibulinnimi kupolami i vidriznyayetsya figurnim stupinchastim frontonom zvedenim mizh vezh Vertikalnu dinamichnu spryamovanist ostannih pidkreslyuyut i posilyuyut vuzki j visoki arochni otvori poryad z chislennimi krepovkami Pro pervisne oformlennya golovnogo fasadu suditi skladno ale na dumku doslidnici Slyunkovoyi imovirno vono nasliduvalo rimski arhitekturni zrazki tochnishe trohosovu kompoziciyu pri yakij nizhnya chastina baziliki oformlena sistemoyu pilyastr a visha chastina trikutnim frontonom i volyutami po storonam taki volyuti piznishe buli predstavleni v dvoh verhnih yarusah ikonostasu Bagato ozdoblenij portal vhodu z rizblenimi dverima XVII stolittya z pozolotoyu vidilyaye centr nizhchogo fasadnogo yarusu v toj chas yak nishi eksedri uvinchani konhami jogo bichni storoni Mizh nizhchim yarusom i nastupnim za nim raskrepovannim pilyastrami i z okruglenimi bichnimi chastinami roztashovanij antablement dali jde shirokij krepovannij fronton Vikno roztashovane u rozrivi danogo frontonu dekorovane plastichnim portalom Attikovij fronton sho yavlyaye soboyu tretij yarus maye skladne zavershennya She v 1735 roci danij fasad buv ryasno dekorovanij ordernoyu plastikoyu zokrema buli dodani zv yazki pilyastr pristinki hvilyasti profilovani tyagi ta inshe Azhurnosti golovnomu fasadu dodali pid chas danoyi perebudovi naskrizni otvori vezh i frontoniv ukupi z glibokimi nishami tabernaklyami shozhimi na ekzotichni mushli Zadnij fasad soboru buv virishenij v bilsh strimanih formah tak vin vidriznyayetsya trikutnim frontonom z krugloyu nisheyu v centri okrasoyu yakogo sluzhat hrestopodibni lopatki i z dvoma simetrichnimi chetverikovimi vezhami Derev yanij kupol sho zgoriv razom z derev yanimi verhami vezh i barabanom v 1944 roci ukupi z chotirma kupolami vezh viyavivsya yedinim legkim dlya vikonannya ale v toj zhe chas radikalnim sposobom pristosuvati arhitekturu karmelitskogo kostelu sho mav shozhist z Vilenskim kafedralnim soborom do potreb pravoslavnoyi cerkvi Nezvazhayuchi na nevidpovidnist zahidnoyevropejskij arhitekturi baroko kupola koduvali sobor yak novonavernenij dlya pravoslavnih Inter yer soboru Perekrittya nefiv soboru inter yer yakogo zberig svoyu ob yemno prostorovu kompoziciyu z XVII stolittya stanovlyat cilindrichni sklepinnya z rozpalublennyami Nad babincem soboru roztashovani hori Pri perebudovi v 1735 roci dlya fasadu cerkvi ta yiyi inter yeru bulo vikonano yedine orderne oformlennya Tak dlya stin i stovpiv soboru harakternij pristinok pilyastrami i shirokimi karniznimi poyasami dekor yakih yavlyaye soboyu bagatij roslinnij ornament z motivami stilizovanogo listya akantu na dodatok do gorelyefnih zobrazhen golivok angeliv Dlya dekoru sklepin zokrema plafoniv i obramlen reber rozpalublen harakternij lipnij geometrichnij ornament Galereya sho jde nad antablementami soboru po vsomu jogo perimetru obnesena kovanoyu metalevoyu reshitkoyu z ornamentom Liplennya vikoristane v oformlenni inter yeru zroblene v tehnici stukko V inter yeri seredohrestya oformlene ploskim i falshivim kupolom Sklepinnya i chastinu stin kolis prikrashali freskovi rozpisi pri perebudovi kostelu na pravoslavnu cerkvu yih pokrili plastom shtukaturki Vidpovidno do spogadiv Oleksandra Kotlinskogo 1878 roku pershogo blagochinnogo perebudovanogo soboru ci rozpisi buli charivnoyi krasi Svogo chasu pri sobori buv velikij sad IkoniZgidno z Aktom poperednogo obstezhennya kultovih budivel v mistah Plock Gliboke Orsha Vitebsk vid 20 zhovtnya 1963 roku pid chas obstezhennya soboru ne bulo viyavleno nachinnya i rozpisiv yaki b mali hudozhnyu cinnist Pri comu uvagu doslidnikiv privernuli lishe dvi ikoni zavdyaki svoyemu tochnomu datuvannyu Persha ikona Chenstohovskoyi Bogomateri maye rozmiri 1 1 5 m napisana oliyeyu a yiyi dribnozerniste polotno nakleyene bezposeredno na derevo Na ikoni ye napis staroslov yanskoyu abetkoyu obraz Presvyatoyi divi Mariyi Bogorodici Chenstohovskoyi sporudzhenij dlya ozdoblennya Glibockoyi cerkvi utrimannyam glibockogo obivatelya Fedora Grickevicha v 1757 r vidn ovlenij v 1898 r za iyereya Vlad Koncevicha Vidpovidno do rozpovidi sluzhitelya cerkvi Yasyukevicha vona bula dostavlena z kaplici na kladovishi Dubrova pislya pozhezhi v nij Druga ikona zobrazhennya Bogomateri z nemovlyam maye rozmiri 50 60 sm i bronzovi shati Yiyi polotno sho skladayetsya z dvoh shariv dribnozernistogo pershij i krupnozernistogo drugij bulo nakleyene bezposeredno na doshku Nizhnya chastina ikoni bula pokrita sriblyastoyu farboyu na yakij chitavsya chornij napis u dva ryadki S Maria Mater dei Anno 1738 Nizhnij ryadok buv dopisanij sinim chornilom U sobor obraz perevezli iz sela Soroki pislya rozboru miscevoyi cerkvi v 1963 roci Dana ikona dosi perebuvaye sered inshih obraziv soboru Za danimi zh 1995 roku obraz chiyi sribni z pozolotoyu shati vvazhayutsya vitvorom mistectva rokoko rozmishuvavsya v odnojmennij kaplici soboru sho znahoditsya na kladovishi Takozh u sobori znahoditsya ikona Dostojno yest yaka ye tochnoyu kopiyeyu chudotvornoyi ikoni z afonskogo Karieskoyi cerkvi Vona napisana olijnimi farbami na doshci z kiparisovogo dereva i maye rozmiri 1 6 1 15 m Vvazhayetsya sho ikona okroplena vodoyu z richki Jordan i ryadu inshih zhivonosnih dzherel a v seredinu zakladeni chastki moshej bagatoh svyatih i shmatochki osvyachenoyi vati U Gliboke vona yak povidomlyali Litovski yeparhialni vidomosti za 1911 rik bula dostavlena v chervni 1911 roku Z cogo privodu bula organizovana hresna hoda u yakij vzyalo uchast duhovenstvo i blizko 13 tisyach prochan Za tri dobi hoda z ikonoyu projshla 35 verst i dijshovshi do Glibokogo 12 chervnya ob yednalasya z hresnoyu hodoyu chornic z Berezvechskogo monastirya Pislya vnesennya ikoni do hramu bula zdijsnena sluzhba z akafistom Bogorodici na yaku pribuv chlen Derzhavnoyi dumi svyashenik Vereskin a nastupnogo dnya buli provedeni liturgiya i vodosvyattya u kaplici na ozeri u Berezvechchi Pro danu podiyu buv napravlenij raport arhiyepiskopu Vilenskomu i Litovskomu Agafangelu yakij u svoyu chergu predstaviv jogo imperatoru Na chest podiyi bulo viznacheno shorichno 12 i 13 chervnya za yulianskim kalendarem zdijsnyuvati vidpovidni bogosluzhinnya V ostanni roki stara tradiciya hresnoyi hodi z ikonoyu vid soboru do neshodavno vidkritogo Berezvechskogo zhinochogo monastirya vidnovilasya pri comu viruyuchi vistilayut kvitami dorogu po yakij svyashennosluzhiteli nesut na rukah obraz Ikona vidoma zcilennyami i faktom mirotochennya v 1999 2000 rokah U 2011 roci planuvalosya z 21 po 26 chervnya provesti svyatkuvannya 100 richchya ikoni KomentariPri comu doslidnicya vvazhaye sho na dijsnomu chasi pobudovi soboru i stilistici jogo arhitekturi poznachilisya zajnyattya Glibokogo rosijskimi vijskami pid chas Moskovsko polskoyi vijni 1654 1667 rokiv i spalennya mistechka v 1661 roci a takozh pozhezha 1700 roku Div Gabrus T V Muravanyya haraly sakralnaya arhitektura belaruskaga baroka Mn Uradzhaj 2001 S 142 143 ISBN 985 04 0499 H Inodi cerkva zgaduyetsya yak kostel Sercya Isusa Div Gabrus T V Muravanyya haraly sakralnaya arhitektura belaruskaga baroka Mn Uradzhaj 2001 S 142 ISBN 985 04 0499 H Korsak nadav kostelu i monastiryu inshi fundushi 1636 1640 i 1642 roki u tomu chisli mayetki Mostovishe Svilu i Peredoli zatverdzheno varshavskim sejmom 1647 roku i zapoviv karmelitam svoye majno Div Gabrus T V Muravanyya haraly sakralnaya arhitektura belaruskaga baroka Mn Uradzhaj 2001 S 142 ISBN 985 04 0499 H Sapunov A Druckij Lyubeckij V Materialy po istorii i geografii Disnenskogo i Vilejskogo uezdov Vilenskoj gubernii Vitebsk Gubernskaya Tipo Litografiya 1896 S 103 Nad odniyeyu z nish cogo sklepu ye nadpis latinoyu Hic ossa anima in coelo in pace quiescunt illustrissimi fundatoris Tut spochivayut u miri kistki velmozhnogo fundatora dusha jogo na nebi Div Sapunov A Druckij Lyubeckij V Materialy po istorii i geografii Disnenskogo i Vilejskogo uezdov Vilenskoj gubernii Vitebsk Gubernskaya Tipo Litografiya 1896 S 104 Kulagin A M Pravaslaynyya hramy Belarusi encyklapedychny davednik Mn BelEn 2007 S 121 ISBN 978 985 11 0389 4 Inodi yak avtora proektu 1735 roku vkazuyut grodnenskogo arhitektora z italijskim korinnyam Yuzefa Fontana takozh vidomij yak Josip Fontana III Div Gabrus T Yarashevich A Glybocki klyashtar karmelitay Vyalikae knyastva Litoyskae Redkal G P Pashkoy gal red i insh Mn BelEn 2007 T 1 S 539 ISBN 978 985 11 0393 1 Sobor Rozhdestva Presvyatoj Bogorodicy Pod redakciej A V Vertinskoj S A Gromyko M P Cherepkovskogo Glubokoe 2001 S 5 Polskij istorik B Vanat pripuskaye sho vsim keruvav italijskij arhitektor pl Div Sobor Rozhdestva Presvyatoj Bogorodicy Pod redakciej A V Vertinskoj S A Gromyko M P Cherepkovskogo Glubokoe 2001 S 5 Wanat B J Zakon Karmelitow Bosych w Polsce Krakow 1979 S 458 471 Vid budivli 1639 roku do teperishnogo chasu zbereglisya dvi prizemisti vezhi zadnogo fasadu Div Vseobshaya istoriya arhitektury Pod red Maksimova P N M 1968 T VI S 519 520 Doslidnik A M Kulagin pervisno vidnosiv ci zmini fasadu i inter yeru do stilyu rokoko Div Kulagin A M Z arhitekturnaj spadchyny Pamyac gistoryka dakumentalnaya hronika Glybockaga rayona Red B I Sachanka i insh Mn 1995 S 59 73 Cherez pokrittya ploshin danih pilyastr hvilyastim relyefom znikla viraznist konturu ob yemiv Div Gistoryya belaruskaga mastactva Redkal S V Marceley gal red i insh Red toma Ya M Sahuta Mn Navuka i tehnika 1988 T 2 Drugaya palova XVI kanec XVIII st S 117 ISBN 5 343 00342 7 Pro ce svidchit plita z chervonogo marmuru 125 93 sm yaka pislya zakrittya kostelu bula perenesena i pokladena pered vhodom do cvintarnoyi kaplici na Koptivci a v 1933 roci bula vmurovana v papert po livij storoni vid vhodu U perekladi tekst na pliti takij Imenem Bozhim Podorozhnij zupinis blagochestivo i pri samomu viglyadi Hramu zdijmi podyaku bezsmertnomu imeni Korsakov Yaksho shukayesh ti Zasnovnika divis ne tilki v sercya viruyuchih a j poglyan na cej shmatok marmuru slavnozvisnij pan Yuzef Korsak voyevoda mstislavlskij i starosta disnenskij vviryayuchi sebe milosti Bozhij kostel cej i darchu v 1640 roci funduvav Yaksho zh hochesh ti znati hto buv konsekratorom cogo kostelu vvazhaj yim Gidnogo hvali i v Gospodi preosvyashennogo Yezhi Ancutu yepiskopa antipatrijskogo vikariya vilenskogo yakij 1735 roku 16 lipnya kostel sej osvyativshi viddav Nehaj bude blagoslovenna pam yat yih oboh Zajdi do cerkvi i starajsya vimoliti u Boga vidpushennya grihiv Div Hedemann Ott Glebokie Wilno 1935 S 15 Deyaki doslidniki cyu bramu a takozh bokovij vhid pri fasadi i neveliku kaplicyu sho rozmishena v perelomlenni stini vidnosyat do stilyu rokoko Div Hedemann Ott Glebokie Wilno 1935 S 16 Lorentz St Wycieczki po wojewodztwie Wilenskiem Wilno 1932 S 59 Inodi vkazuyetsya 1831 rik div Slyunkova I N Hramy i monastyri Belarusi XIX veka v sostave Rossijskoj imperii Peresozdanie naslediya M Progress Tradiciya 2009 S 535 585 1842 div Slyunkova I N Monastyri vostochnoj i zapadnoj tradicij Nasledie arhitektury Belarusi M 2002 S 365 ISBN 5 89826 093 5 chi 1862 div Gabrus T Yarashevich A Glybocki klyashtar karmelitay Vyalikae knyastva Litoyskae Redkal G P Pashkoy gal red i insh Mn BelEn 2007 T 1 S 688 ISBN 978 985 11 0393 1 chi 1861 rik div Kulagin A M Pravaslaynyya hramy Belarusi encyklapedychny davednik Mn BelEn 2007 S 121 ISBN 978 985 11 0389 4 Inodi vkazuyetsya 1874 rik Div Slyunkova I N Hramy i monastyri Belarusi XIX veka v sostave Rossijskoj imperii Peresozdanie naslediya M Progress Tradiciya 2009 S 585 Za inshimi danimi u 1895 roci Div Vseobshaya istoriya arhitektury Pod red Maksimova P N M 1968 T VI S 519 520 Inodi vkazuyetsya psevdovizantijskij stil Div Gabrus T V Glybocki kascyol i klyashtar karmelitay Arhitektura Belarusi Mn BelEn 1993 S 149 ISBN 5 85700 078 5 Hedemann Ott Glebokie Wilno 1935 S 17 Pri comu osnovni parametri budovi buli obrani u vidpovidnosti z osnovnimi vimogami ordenu karmelitiv vidstani mizh pilyastrami centralnogo nefa sklali 9 6 m shirina bichnih kaplic 4 2 m a dovzhina transepta bula obrana rivnij polovini shirini centralnogo nefa Div Slyunkova I N Monastyri vostochnoj i zapadnoj tradicij Nasledie arhitektury Belarusi M Progress Tradiciya 2002 S 366 ISBN 5 89826 093 5 Zgidno z inshimi dzherelami sobor spochatku yavlyav soboyu trinavnu baziliku z dvoma vezhami pislya rozshirennya sporudi vezh stalo chotiri Tim samim dlya soboru bula dosyagnuta originalna ob yemno prostorova simetrichna kompoziciya z rozvinenim siluetom dlya sprijnyattya z bagatoh tochok bo sobor ye osnovnoyu sporudoyu v prostorovij kompoziciyi Glibokogo Ideya perehodu vid dvoh do chotiroh vezh mozhlivo bula vzyata vid hramiv z chotirma vezhami Bilorusi ta Litvi v XV XVII stolittyah prote shozhist umovna oskilki v starishih hramah vezhi vikonuvali oboronnu funkciyu Div Chanturiya V A Istoriya arhitektury Belorussii Mn Vyshejshaya shkola 1977 S 182 Chanturiya V A Pamyatniki arhitektury i gradostroitelstva Belorussii Mn Polymya 1986 S 206 Vseobshaya istoriya arhitektury Pod red Maksimova P N M 1968 T VI S 519 520 Na dumku T V Gabrus krim togo mala misce usvidomlena imitaciya serednovichnogo licarskogo zamku Div Gabrus T V Muravanyya haraly sakralnaya arhitektura belaruskaga baroka Mn Uradzhaj 2001 S 143 ISBN 985 04 0499 H Na dumku T V Gabrus azhurnosti i plastichnosti nabuli lishe frontoni z formami basht zavdyaki figurnim projmam tim zhe pristinkam sharuvatim pilyastram rozirvanim i hvilyastim karnizam Div Gabrus T V Muravanyya haraly sakralnaya arhitektura belaruskaga baroka Mn Uradzhaj 2001 S 143 ISBN 985 04 0499 H Na zvorotnomu boci ikoni ye napis zgidno z yakim vona yavlyaye soboyu dar vid deyakih najbidnishih Rosijskih svyatogirskih chenciv patriotiv vsechesnomu batkovi nastoyatelyu pravoslavnoyi cerkvi na chest Rizdva Presvyatoyi Bogorodici v mistechku Glibokomu Litovskoyi yeparhiyi Vilenskoyi guberniyi Disnenskogo povitu svyasheniku Yevfimiyu Divolovskomu z prichtom i prihodom dlya ciyeyi cerkvi v nevid yemne nadbannya z blagoslovennyam vid svyatoyi Gori Afonskoyi comu soboru prichtu parafiyanam tim hto molitsya v nomu i blagodijnikam jogo selishu i po vsomu okrugu pravoslavnim zhitelyam postijnim i timchasovim ninishnim i majbutnim duhovnim i vijskovim chinovnim i prostim u blagodatnu yim usim dopomogu vid usyakih bid zol i napastej vid usih i na vsih vidimih i nevidimih yavnih i tayemnih zovnishnih i vnutrishnih vorogiv Rosiyi i Carya Pravoslav ya i Hristiyanstva Krim togo napis mistit molitvu Presvyatoyi Bogorodici pro sobor prihid i krayinu PrimitkiBaglasay 1985 s 228 Kulagin 1995 s 62 Vseobshaya istoriya arhitektury 1968 s 519 520 Gabrus Yarashevich 2007 s 539 Baroka 2001 s 141 Gistoryya belaruskaga mastactva 1988 s 116 117 Chanturiya 1977 s 182 Gabrus 2001 s 142 143 Chanturiya 1986 s 205 206 Gabrus Yarashevich 2001 s 73 74 Goroda mestechki i zamki 2009 s 113 Slyunkova 2002 s 364 Sobor 2001 s 3 Hedemann 1935 s 20 Hedemann 1935 s 15 Pamyac 1995 s 48 Kulagin 1995 s 61 Kulagin 2007 s 122 Gabrus 1993 s 149 Slyunkova 2002 s 365 Hedemann 1935 s 18 Slyunkova 2009 s 585 Goroda mestechki i zamki 2009 s 114 Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego 1881 s 600 Lorentz 1932 s 59 Sapunov Druckij Lyubeckij 1896 s 103 104 Hedemann 1935 s 18 19 Hedemann 1935 s 54 Pamyac 1995 s 37 Pamyac 1995 s 92 Sobor 2001 s 7 Nina Lukyanova 6 11 2009 Narodnae slova Arhiv originalu za 14 07 2014 Procitovano 26 chervnya 2014 Pamyac 1995 s 61 77 Sobor 2001 s 4 Hedemann 1935 s 17 57 Pamyac 1995 s 48 58 77 Sobor 2001 Pamyac 1995 s 93 Hedemann 1935 s 17 Kulagin 2007 s 121 Pravoslavnaya cerkov na Vitebshine 2006 s 329 Pamyac 1995 s 91 Sobor 2001 s 8 Pamyac 1995 s 77 Hedemann 1935 s 57 Pamyac 1995 s 58 Sapunov Druckij Lyubeckij 1896 s 104 Hedemann 1935 s 21 Izvekov 1893 s 12 ros Glubokskoe blagochinie Arhiv originalu za 2 travnya 2014 Procitovano 2014 5 1 Pravoslavnaya cerkov na Vitebshine 2006 s 143 Pravoslavnaya cerkov na Vitebshine 2006 s 218 219 Pravoslavnaya cerkov na Vitebshine 2006 s 261 ros Polockaya eparhiya Arhiv originalu za 2 travnya 2014 Procitovano 2014 5 1 ros Glubokskoe blagochinie Arhiv originalu za 7 bereznya 2016 Procitovano 2014 5 1 Pankrat Anna Blagodatnyj Ogon na prazdnike v Glubokom Polockie eparhialnye vedomosti 2012 4 S 2 z dzherela 2 travnya 2014 Procitovano 2014 06 29 ros Polockaya eparhiya Arhiv originalu za 2 travnya 2014 Procitovano 2014 5 1 Andrzej Poczobut 22 lipnya 2009 Nieznane groby NKWD Gazeta Wyborcza Procitovano 5 lipnya 2014 Slyunkova 2002 s 366 Slyunkova 2009 s 224 Baglasay 1985 s 229 Kulagin 1995 s 48 Hedemann 1935 s 22 Pravoslavnaya cerkov na Vitebshine 2006 s 203 Sobor 2001 s 9 10 Polockie eparhialnye vedomosti 2011 s 3 4 ros SOBOR by Arhiv originalu za 2 travnya 2014 Procitovano 2014 5 1 LiteraturaRosijskoyu movoyu Vseobshaya istoriya arhitektury Pod red Maksimova P N M 1968 T VI Goroda mestechki i zamki Velikogo knyazhestva Litovskogo T V Belova pred i dr Mn BelEn 2009 312 s ISBN 978 985 11 0432 7 Izvekov N D Statisticheskoe opisanie pravoslavnyh prihodov Litovskoj eparhii Vilna Tipografiya I Blyumovicha 1893 Pankrat Anna 100 letie chudotvornoj ikony privezyonnoj s Afona Polockie eparhialnye vedomosti 2011 Vip 3 S 3 4 Pravoslavnaya cerkov na Vitebshine 1918 1991 dok i materialy Redkol M V Pishulenok gl red i dr sost V P Kohanko otv sost i dr Mn NARB 2006 365 s ISBN 985 6372 48 8 Sapunov A Druckij Lyubeckij V Materialy po istorii i geografii Disnenskogo i Vilejskogo uezdov Vilenskoj gubernii Vitebsk Gubernskaya Tipo Litografiya 1896 Slyunkova I N Monastyri vostochnoj i zapadnoj tradicij Nasledie arhitektury Belarusi M Progress Tradiciya 2002 600 s ISBN 5 89826 093 5 Slyunkova I N Hramy i monastyri Belarusi XIX veka v sostave Rossijskoj imperii Peresozdanie naslediya M Progress Tradiciya 2009 Sobor Rozhdestva Presvyatoj Bogorodicy Pod redakciej A V Vertinskoj S A Gromyko M P Cherepkovskogo Glubokoe 2001 Chanturiya V A Istoriya arhitektury Belorussii Mn Vyshejshaya shkola 1977 S 182 Chanturiya V A Pamyatniki arhitektury i gradostroitelstva Belorussii Mn Polymya 1986 240 s Tatarinov Yu A Goroda Belarusi Vitebshina Mn Enciklopediks 2006 208 s Biloruskoyu movoyu Baglasay S G Carkva Rastva Bagarodzicy Zbor pomnikay gistoryi i kultury Belarusi Vicebskaya voblasc Mn BelSE 1985 496 s 8000 prim Baroka y belaruskaj kultury i mastactve Navuk ped V F Shmatay Mn Belaruskaya navuka 2001 304 s ISBN 985 08 0452 1 Gabrus T V Glybocki kascyol i klyashtar karmelitay Arhitektura Belarusi Mn BelEn 1993 620 s ISBN 5 85700 078 5 Gabrus T V Muravanyya haraly sakralnaya arhitektura belaruskaga baroka Mn Uradzhaj 2001 286 s ISBN 985 04 0499 H Gabrus T V Yarashevich A A Glybocki kascyol i klyashtar karmelitay Religiya i carkva na Belarusi Encykl daved redkal G P Pashkoy i insh Mn BelEn 2001 368 s ISBN 985 11 0220 2 Gabrus T Yarashevich A Glybocki klyashtar karmelitay Vyalikae knyastva Litoyskae Redkal G P Pashkoy gal red i insh Mn BelEn 2007 T 1 688 s ISBN 978 985 11 0393 1 Gistoryya belaruskaga mastactva Redkal S V Marceley gal red i insh Red toma Ya M Sahuta Mn Navuka i tehnika 1988 T 2 Drugaya palova XVI kanec XVIII st 384 s ISBN 5 343 00342 7 Pamyac gistoryka dakumentalnaya hronika Glybockaga rayona Red B I Sachanka i insh Mn 1995 Kulagin A M Z arhitekturnaj spadchyny Pamyac gistoryka dakumentalnaya hronika Glybockaga rayona Red B I Sachanka i insh Mn 1995 S 59 73 Kulagin A M Pravaslaynyya hramy Belarusi encyklapedychny davednik Mn BelEn 2007 ISBN 978 985 11 0389 4 Polskoyu movoyu Hedemann Ott Glebokie Wilno 1935 Lorentz St Wycieczki po wojewodztwie Wilenskiem Wilno 1932 Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow slowianskich Warszawa 1881 T II Derenek Gzack PosilannyaOficijnij sajt Glibockogo blagochinnya 2 travnya 2014 u Wayback Machine ros

Дата публікації:
Топ