Панікади ло грец πολυκάνδηλον багатосвіччя велика центральна люстра зі свічками у християнській культовій споруді підвіс

Панікади́ло (грец. πολυκάνδηλον — «багатосвіччя») — велика центральна люстра зі свічками у християнській культовій споруді, підвісний світильник. Зазвичай панікадило підвішують у середохресті або підбанному просторі.

Панікадило Храму Різдва Пресвятої Богородиці в Дергачах

Панікадило засвічують в урочисті моменти богослужіння.

Цікаві факти

«Паникадило» — народна назва люпина жовтого — рослини родини бобових. Цей вид люпину дійсно має певну схожість з панікадилом: його квіти зібрані у вертикальні стоячі китиці, які нагадують свічки.
У творах Олеся Гончара «Людина і зброя» та Івана Багряного «Огнене коло», що описують події Другої світової війни, «панікадилами» називали парашутні освітлювальні снаряди.

Див. також

Кадило

Примітки

Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — .
Гончар, Олесь (18 січня 2018). Людина і зброя (укр.). Strelbytskyy Multimedia Publishing.
Багряний, Іван (29 грудня 2013). Огненне коло (укр.). Folio. ISBN .

Література

Вечерський В. Українські дерев'яні храми, Київ, «Наш час», 2008

Посилання

Панікадило // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
Панікадило // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1284. — 1000 екз.
Чаус О. Символ світла у християнській традиції

[ЕСУМ-1] Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — .

[2] Гончар, Олесь (18 січня 2018). Людина і зброя (укр.). Strelbytskyy Multimedia Publishing.

[3] Багряний, Іван (29 грудня 2013). Огненне коло (укр.). Folio. ISBN .