Полуцит

Поллуцит, поллукс (англ. pollucite; нім. Pollucit m, Pollux m) — мінерал класу силікатів, алюмосилікат цезію та натрію каркасної будови. Група цеолітів. Важлива цезієва руда.

Поллуцит
Загальні відомості
Статус IMA	затверджений (А)^[d]^[1]
IMA-номер	IMA1997 s.p.
Абревіатура	Pol
Хімічна формула	(Cs,Na)₂(Al₂Si₄O₁₂) * 2H₂O
Nickel-Strunz 10	9.GB.05
Ідентифікація
Сингонія	кубічна сингонія^[4]
Колір риси	білий
Інші характеристики
Названо на честь	Полідевк^[5]
Типова місцевість	Сан-П'єро-ін-Кампо^[4]
Поллуцит у Вікісховищі

Історія

Поллуцит вперше було знайдено в 1846 році у місцевості Сан-П'єро в Кампо на італійському німецьким мінералогом Августом Брайгауптоном. Названий за ім'ям давньогрецького міфічного героя Поллукса.

Загальний опис

Хімічна формула: (Cs, Na) [AlSi₂O₆]• 0,5Н₂О або: (Cs,Na)₂Al₂Si₄O₁₂ • H₂O.

Містить (%): Cs₂O₃ — 31,4; Na₂O — 2,8; Al₂O₃ — 16,0; SiO₂ — 47,0; H₂O — 2,8.

Домішки: Rb₂O₃, K₂O, Li₂O, TiO₂

Сингонія кубічна. Гексоктаедричний вид. Спайності немає. Форми виділення: кубооктаедричні кристали, зерна різних форм і розмірів, зливні і грубо- та тонкозернисті маси, схожі на агрегати кварцу або альбіту. Густина 2,7-3,0. Твердість 6,5-6,75. Безбарвний або білий, іноді прозорий («льодистий» поллуцит). Блиск скляний. Крихкий. Ізотропний. Відомий як гідротермальний мінерал у міаролітових порожнинах, а також у вигляді прожилків у гранітах і пегматитах. Утворює суцільну масу, псевдоморфози за петалітом, сподуменом.

Асоціація: кварц, сподумен, петаліт, амблігоніт, лепідоліт, (ельбаїт), каситерит, колумбіт, апатит, (евкриптит), мусковіт, польовий шпат, альбіт, мікроклін.

Родовища: острів Ельба (Італія), провінція Манітоба (Канада), штати Південна Дакота, Мен, Массачусетс (США), , (ПАР), Бікіта (Зімбабве), (Намібія), Кольський півострів (Росія), Казахстан, (Вестерботтен), Швеція, Мінас-Жерайс, Бразилія.

Див. також

• Список мінералів

Примітки

1. International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
   d:Track:Q26224004d:Track:Q13651104
2. Armbruster T., (not translated to fr), Liebau F. et al. Recommended nomenclature for zeolite minerals: report of the Subcommittee on Zeolites of the International Mineralogical Association, Commission on New Minerals and Mineral Names // The Canadian Mineralogist — 1997. — Vol. 35. — P. 1571–1606. — ISSN 0008-4476; 1499-1276
   d:Track:Q104397d:Track:Q15924582d:Track:Q15217148d:Track:Q2401996d:Track:Q17281119d:Track:Q1318970
3. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
   d:Track:Q912887d:Track:Q3314880d:Track:Q59767631d:Track:Q110360213
4. mineralienatlas.de
   d:Track:Q1936589
5. http://www.handbookofmineralogy.org/pdfs/pollucite.pdf

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — .
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Поллуцит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Поллуцит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — .
• Dana, E.S. (1892) Dana's system of mineralogy, (6th edition), 343-344.
• Beger, R.M. (1969) The crystal structure and chemical composition of pollucite. Zeits. Krist., 129, 280-302.
• Cerný, P. (1974) The present status of the analcime-pollucite series. Can. Mineral., 12, 334-341.
• Teertstra, D.K., P. Cerný, and R. Chapman (1992) Compositional heterogeneity of pollucite from High Grade Dyke, Maskwa Lake, southeastern Manitoba. Can. Mineral., 30, 687-697.
• Diego Gatta, G., R. Rinaldi, G.J. McIntyre, G. Nénert, F. Bellatreccia, A. Guastoni, and G. Della Ventura (2009) On the crystal structure and crystal chemistry of pollucite, (Cs,Na)₁₆Al₁₆Si₃₂O₉₆·nH₂O: A natural microporous material of interest in nuclear technology. Amer. Mineral., 94, 1560-1568.

Посилання