Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Принц Петсарат Ратанавонґса лаос ສ ມເດ ຈເຈ າ ມຫາ ອ ປຣາຊ ເພ ຊຣາຊ ຣ ຕນວ ງສາ 19 січня 1890 14 жовтня 1959 лаоський державни

Петсарат

Петсарат

Принц Петсарат Ратанавонґса (лаос. ສົມເດັຈເຈົ້າ ມຫາ ອຸປຣາຊ ເພັຊຣາຊ ຣັຕນວົງສາ; 19 січня 1890 — 14 жовтня 1959) — лаоський державний діяч, член королівської родини, перший прем'єр-міністр Лаосу.

Петсарат
image
image
Прапор
 1-й Прем’єр-міністр Лаосу
21 серпня 1941 — 10 жовтня 1945
Попередник: Посаду започатковано
Наступник: Пхая Каммао
 
Народження: 19 січня 1890(1890-01-19)[1]
Луанґпхабанґ, Лаос
Смерть: 14 жовтня 1959(1959-10-14) (69 років) або 1959
Луанґпхабанґ, Лаос
Причина смерті: геморагічний інсульт
Країна: Лаос
Освіта: d
Батько: d

image Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Ранні роки

Був другим сином принца Бунхона. Народився в королівстві Луанґпхабанґ, яке до 1893 року було васалом Сіаму, а потім перейшло під французький протекторат. Його рідним братом був Суванна Пхума, зведеними братами — Суваннаратх і Суфанувонг. Первинну освіту здобував при дворе в Луанґпхабанґу, а від 1904 року навчався у французькому ліцеї Шасселу-Лоба в Сайгоні. Будучи членом лаоської королівської родини, зміг 1905 року продовжити навчання у Франції, спочатку в ліцеї Монтень, а потім у так званій Колоніальній школі, де готували вищих чиновників для французької колоніальної служби. Окрім того, Петсарат рік провів в Оксфорді.

Колоніальний чиновник і віцекороль

Після повернення до Лаосу 1913 року одружився з принцесою Нінь Кхам Венне та спочатку працював перекладачем у свого батька, потім обіймав різні посади в адміністрації Французького Індокитаю та протекторату Лаос: 1914 року став клерком у канцелярії французького губернатора у В'єнтьяні, за два роки його призначили на посаду помічника секретаря губернатора; 1919 року він отримав звання Сомдет Чао Ратсапхакінай, яке мав і його батько, що зробило Петсарата одним з найвпливовіших людей у колонії, того ж року став «директором» Лаосу при французькій адміністрації; одночасно до 1930 року був членом Верховної ради Індокитаю та в 1932—1937 роках — членом Економічної ради.

1923 року він також займав пост начальника штабу з політичних та адміністративних справ корінних народів Лаосу. Та посада дозволила йому приймати на державну службу якомога більше число лаосців з метою обмеження впливу в'єтнамців, які на той час займали панівне положення в Індокитаї. Принц також сприяв розвитку традиційної культури та мистецтва, прагнучи відновити інтерес до зміцнення національної ідентичності лаосців у межах принаймні національних еліт. Його міцні позиції в колоніальній адміністрації зробили його найбільш могутнім лаосцем свого часу, навіть більш впливовим, ніж король Сісаванг Вонг, якому французи залишили фактично лиш представницькі функції. Не успадкувавши після смерті свого батька титулу упарата, Петсарат, тим не менше, мав найбільший авторитет і популярність, отримавши прізвисько «король В'єнтьяна».

Відомо, що Петсарат установив систему чинів і звань у цивільній службі, правила просування по службі та встановлення пенсії, а також створив лаоську консультативну асамблею, реорганізувавши консультативну раду короля. Принц також реорганізував адміністративний устрій буддійського духовенства та створив систему шкіл для навчання ченців мовою палі. Він створив Інститут права й адміністрації для підготовки офіцерів початкового рівня (самінів), які потім просувались кар'єрними сходами, послідовно отримуючи нові ранги. Він установив правила для винагороди, перепризначення та заохочення гідних державних службовців та створив судову систему, в тому числі цивільний та кримінальний кодекси колоніального Лаосу. За його указом його особистий секретар Сіла Віравонг збирав стародавні лаоські тексти для бібліотеки пагоди Ват Чан, багато з яких у подальшому було виявлено в Національній бібліотеці Бангкока. Попри зусилля принца, число лаосців, які інтегрувались до системи французького колоніального управління, залишалось не надто значним. Так, станом на 1937 рік лише 54 % з 286 штатних посад в адміністрації провінції Луанґпхабанґ були зайняті етнічними лаосцями.

Друга світова війна

Титул упарата, скасований після смерті його батька 1920 року, 1941 знову було запроваджено спеціально для Петсарата. На той час колоніальна влада через поразку Франції від Німеччини під час Другої світової війни значною мірою була послаблена та дезорієнтована. Уряд Віші був змушений надати свою згоду на розміщення та широку діяльність у Французькому Індокитаї японських військ, які значно переважали французів за силою, що де-факто було окупацією країни за формального визнання збереження над нею французького суверенітету. Значну роль відіграла також Французько-таїландська війна, за підсумками якої французи під тиском японців були змушені 1941 року передати Таїланду значну частину Лаосу; здебільшого саме з тієї причини, щоб зберегти лояльність лаосців, що залишились під їхньою владою, французи й пошли їм на значні поступки.

Намагаючись протистояти японській і тайській пропаганді вішистська влада почала підтримувати розвиток лаоської культури, сприяючи концентрації лаоської інтелігенції довкола асоціації Лао Нхай. Шарль Роше, який обіймав у В'єнтьяні посаду керівника освітнього відомства, був особливо активним у тому напрямку, але зрештою вступив у конфлікт з Петсаратом, коли запропонував запровадити в Лаосі як писемність куокнги. Для Петсарата культурна й релігійна самобутність лаосців була невід'ємною частиною національної писемності, тому Роше довелось відмовитись від своєї ідеї.

Лаоські націоналісти скористались слабкістю французького колоніального режиму. 1942 року король вперше скликав уряд Лаосу, який очолив принц Петсарат. На відміну від колишнього спадкового принца, а згодом короля Сісаванга Ваттани, який продовжував зберігати відданість французам, Петсарат прагнув до співпраці з японцями, підготувавши разом з ними у квітні 1945 року переворот, що формально перетворив Лаос з маріонеткової держави на незалежну, коли японці змусили короля проголосити незалежність Лаосу. За наполяганням японців Петсарат при цьому залишився прем'єр-міністром.

Рух за незалежність

Петсарат був також — разом зі своїми братами Суванною Пхумою та Суфанувонгом — одним з лідерів лаоського національно-визвольного руху під назвою Лао Іссара. 14 серпня 1945 року Японія формально капітулювала, після чого частину Лаосу зайняли китайські війська, яким Союзники доручили роззброювати японців; у самій країні панував хаос. У В'єнтьяні навколо Петсарата до того часу склалась група прибічників незалежності, до складу якої входили багато лаоських аристократів і відомих діячів. 27 серпня вони захопили владу у В'єнтьяні та змусили японців, які йшли, передавати їм зброю, розраховуючи на те, що США підтримають створення незалежного та єдиного Лаосу та зашкодять поверненню французів. Принц Петсарат розірвав відносини з королем, який прагнув до повернення під французьке покровительство, натомість представники руху Лао Іссара прагнули до цілковитої незалежності та єдності країни. Проти них виступили не лише сам король, але й принц Вонг Ум, який правив Тямпасаком на півдні країни, чия підтримка зробила можливим повернення французів.

Перші французькі колоніальні війська опинились у Лаосі вже 2 вересня 1945 року, і їхній командир, полковник Імфе, перш за все зажадав від короля відправити Петсарата у відставку. Останній на той час вів перемовини із Суфанувонгом, який перебував у В'єтнамі та співпрацював з Хо Ші Міном: Суфанувонг поінформував брата про свій план створити спільно з В'єтмінем єдиний «індокитайський блок» для боротьби проти колоніалізму, втім Петсарат, який не довіряв в'єтнамцям, відмовився приєднатись до нього. 8 жовтня 1945 року Суфанувонг створив у Тхакхеку Лаоську визвольну армію, натомість Лао Іссара залишалась під контролем Петсарата. 10 жовтня 1945 року король оголосив про відставку Петсарата, у відповідь на що Петсарат, який отримав звістку про це, та його прибічники сформували 12 жовтня 1945 року тимчасову «народну раду», що проголосила незалежність і єдність Лаосу.

Серед 10 членів тієї ради були в тому числі два брати Петсарата, Суванна Пхума та Суфанувонг. 20 жовтня 1945 року Петсарат був проголошений лідером незалежної лаоської держави (Патет Лао), одночасно рада оголосила про повалення короля. У той же час відповідно до домовленостей, яких було досягнуто на Потсдамській конференції, на територію Лаосу почали наступ китайські війська, яким частково вдалось витіснити французів, котрі прагнули до відновлення контролю над Лаосом.

Прагнучи прискорити здобуття своєї незалежності, Петсарат, попри японський а потім і китайський тиск, імовірно, все ж не мав радикальних антифранцузьких настроїв. Так, відомо, що він заборонив своїм прибічникам у В'єнтьяні скинути у Меконг статую Огюста Паві. Передусім він не бажав того, щоб контроль Франції над Лаосом було замінено на контроль будь-якої іншої країни, що висловив жартом: «Я надто старий, щоб вивчати китайську чи англійську». Головною метою Петсарат вбачав донесення до Франції думки про те, що часи змінились.

Вигнання

У березні 1946 року французи та китайці уклали мирну угоду, після чого Франція змогла повернутись до продовження окупації Лаосу, невдовзі зайнявши В'єнтьян. До травня 1946 року весь Лаос знову опинився під їхнім контролем. Керівництво Лао Ісара на чолі з принцом Петсаратом ще 24 квітня було змушене тікати до Таїланду, де вони сформували уряд у вигнанні під покровительством тамтешнього прем'єр-міністра Пріді Паноміонга. Незадовго до своєї втечі прибічники незалежності зустрічались із королем Сісавангом Вонгом, який погодився повернутись на престол єдиного Лаосу. Після фактичного падіння уряду Лао Іссара король видав указ про оголошення нечинними всіх законів, ухвалених у країні від 4 квітня 1945 року.

Лаоські вигнанці у Бангкоку не були єдиною політичною силою, а були розрізненою групою, що включала комуністів й антикомуністів. Після створення французами єдиного Королівства Лаос, якому дозволили стати автономним членом Французького Союзу, різні радикальні лаоські формування, в тому числі принц Суфанувонг, спільно з в'єтнамським В'єтмінем і камбоджійською Кхмер Іссарак взяли участь в Індокитайській війні проти французів та уряду Королівства Лаос. З їхніх загонів виник прокомуністичний рух Патет Лао. Представники поміркованого крила Лао Іссара, такі як принц Суванна, однак, шукали примирення з королем, дистанціювавшись від Петсарата 1949 року. 25 жовтня 1949 року відбулись їхні перемовини з Францією та Королівством Лаос, на яких прибічникам незалежності запропонували амністію в обмін на саморозпуск уряду в екзилі; ті перемовини засудив Петсарат. 9 листопада 1949 року члени уряду у вигнанні, в тому числі й Суванна Пхума, повернулись до В'єнтьяна. Суфанувонг, якого звільнили з посади в уряді незадовго до його саморозпуску, відмовився, однак, припинити боротьбу. Петсарат же формально припинив політичну діяльність, утім залишився у вигнанні в Бангкоку та перебував «між двох стільців».

Однією з причин того, чому Петсарат розійшовся з іншими членами уряду в екзилі у своїх поглядах, вважаються, окрім політичних, також особисті мотиви: Петсарат був ображений тим, що король 10 жовтня 1945 року відправив його у відставку, і ще більше тим, що конституція Французького Лаосу, ухвалена 15 грудня 1946 року, не передбачала існування титулу віцекороля. Від запрошення, що надійшло від Суфанувонга та Хо Ші Міна, стати лідером нового опозиційного уряду Патет Лао, сформованого за підтримки Північного В'єтнаму, Петсарат 1951 року відмовився, що, можливо, було пов'язано з його давньою неприязню до в'єтнамців.

Повернення та смерть

У Королівстві Лаос Петсарат втратив усі свої титули. Примирення з королем, якого він намагався повалити, було неможливим. У серпні 1950 року Суфанувонг зумів відновити Патет Лао за підтримки В'єтміня, причому прибічники незалежності формально продовжували вважати своїм формальним лідером Петсарата, який, однак, фактично не відігравав жодної ролі в країні, що поринала в хаос громадянської війни. За відсутності Петсарата, тим не менше, в Лаосі не знайшлось рівного йому за харизмою політика, який міг би відіграти в поточних подіях таку ж роль, як Сіанук у Камбоджі чи Сукарно в Індонезії.

Після підписання Женевських угод 1954 року Королівство Лаос було визнано цілковито незалежною державою. За підсумками перемовин між королівським урядом і Патет Лао було сформовано коаліційний уряд, який очолив Суванна Пхума та до складу якого ввійшли деякі прибічники Суфанувонга. Коли міністр закордонних справ Пхуї Сананікон після Женевської конференції запропонував Петсарату повернутись до Лаосу, той почав наполягати на поверненні йому всіх титулів і посад, які він мав станом на 1945 рік, а також на призначенні його довічним прем'єр-міністром. Ті вимоги були нереальними через формування в Лаосі на той час парламентської системи. За умов нестабільності після поразки Франції в Індокитайській війні Петсарат, імовірно, підбурював до спроби державного перевороту, яку було здійснено в травні курсантами військового училища, та вбивства міністра оборони Коу Воравонга у вересні. Імовірно, він при цьому мав підтримку з боку Таїланду.

Петсарат зміг повернутись до Лаосу в березні 1957 року після понад десятирічного вигнання як почесний лідер Патет Лао за домовленістю зі своїм братом Суванною Пхумою. Він також знову отримав свій титул упарата. З тим титулом він подорожував країною та закликав народи Лаосу до національної єдності, політики нейтралітету й інтеграції Патет Лао до структур нової держави. Втім особливого політичного значення все це не мало. Йому запропонували оселитися в офіційній урядовій резиденції у В'єнтьяні, однак Петсарат відмовився та вирішив жити разом зі своєю тайською дружиною на приватній віллі Сієнг Кео в Луанґпхабанґу.

Петсарат також зустрівся з королем Сісавангом Вонгом та примирився з ним. Однак у жовтні 1959 року між ними спалахнув новий конфлікт, коли король постановив використовувати резиденцію принца у В'єнтьяні для розміщення прем'єр-міністра, після чого майно Петсарота навантажили на човни та річкою доставили до Луанґпхабанґу, що викликало у Петсарата сильну образу та стрес.

Петсарат помер у лікарні, попри зусилля французьких лікарів, від крововиливу у мозок 14 жовтня 1959 року в 69-річному віці, рівно за два тижні до смерті короля Сісаванга Вонга.

Спадщина

У своїх працях західні автори часто називають принца Петсарата «батьком лаоського націоналізму» або ж «ключовою постаттю в розвитку лаоського націоналізму». Вони підкреслюють його важливу та помітну роль у модернізації системи управління колоніального Лаосу, а потім в антиколоніальній визвольній боротьбі. В історії Народно-Демократичної Республіки Лаос, однак, він відіграв доволі незначну роль. Зведений брат Петсарата, лідер Патет Лао та майбутній президент Лаосу, принц Суфанувонг, від 1945 року був фактично єдиним лідером національно-визвольного руху лаоського народу. Втім роль Петсарата як патріота оцінюється позитивно — особливо у порівнянні з профранцузьким королем Сісавангом Вонгом чи «реакціонером» Катаєм Доном Сасорітом. Визнаються також його заслуги в захисті лаоської мови та культури, що сприяло розвитку національної самосвідомості лаосців.

У культурі

Образ принца Петсарата має значну популярність у народних легендах у багатьох лаосців. Часто можна почути розповіді про його нібито надприродні здібності. Наприклад, він, як кажуть, міг ставати невидимим і перетворюватись на тварин. З тієї причини амулети з зображенням Петсарата використовують багато забобонних лаосців як талісмани.

Примітки

  1. Encyclopædia Britannica
    d:Track:Q5375741
  2. Geoffrey C. Gunn: Phetsarath (1890—1959). Nationalist Laotian Prince. In: Southeast Asia. A Historical Encyclopedia, from Angkor Wat to East Timor. ABC-CLIO, Santa Barbara CA 2004, стор. 1071
  3. Martin Stuart-Fox, A history of Laos, Cambridge university press, 1997, стор. 45
  4. Savengh Phinnith, Phou Ngeun Souk-Aloun, Vannida Tongchanh, Histoire du Pays lao, de la préhistoire à la république, L'Harmattan, 1998, стор. 139—140
  5. Hugh Toye, Laos, buffer state or battleground, Oxford university press, 1968, стор. 60
  6. Martin Stuart-Fox, A history of Laos, Cambridge university press, 1997, стор. 52-55
  7. Søren Ivarsson et Christopher E. Goscha, Prince Phetsarath (1890—1959): Nationalism and Royalty in the Making of Modern Laos [ 2013-12-24 у Wayback Machine.], Journal of Southeast Asian Studies, 38 (1), стор. 55–81, Université de Singapour, février 2007
  8. Carine Hahn, Le Laos, Karthala, 1999, стор. 77-78
  9. Hugh Toye, стор. 66
  10. Pinnith et al., стор. 88
  11. Pinnith et al., стор. 90-91
  12. Laos — Events in 1945, U.S. Library of Congress
  13. Pinnith et al., стор. 92-93
  14. Pinnith et al., стор. 94-06
  15. Stuart-Fox, стор. 61-62
  16. Hugh Toye, стор. 75-76
  17. Carine Hahn, Le Laos, Karthala, 1999, стор. 93-96
  18. Pinnith et al., стор. 100—101
  19. Jacques Dalloz, La Guerre d'Indochine, Seuil, 1987, стор. 129—130
  20. Hugh Toye, стор. 80
  21. Ivarsson, Goscha: Prince Phetsarath. 2007, стор. 75–76
  22. Stuart-Fox, стор. 78
  23. Daniel Fineman: A Special Relationship. The United States and Military Government in Thailand, 1947—1958. University of Hawai′i Press, Honolulu 1997, стор. 185—189
  24. Arthur J. Dommen: The Indochinese Experience of the French and the Americans. Nationalism and Communism in Cambodia, Laos, and Vietnam. Indiana University Press, Bloomington IN 2001, стор. 306—308
  25. Dommen: The Indochinese Experience of the French and the Americans. 2001, стор. 333
  26. Ivarsson, Goscha: Prince Phetsarath. 2007, стор. 55
  27. Oliver Tappe: Geschichte, Nationsbildung und Legitimationspolitik in Laos. Lit Verlag, Berlin 2008, стор. 94-95, 182—185
  28. Tappe: Geschichte, Nationsbildung und Legitimationspolitik in Laos. 2008, стор. 185—186

Література

  • Iron man of Laos, Prince Phetsarath Ratanavongsa (англ.) . Ithaca, New York: Southeast Asia Program, Dept. of Asian Studies, Cornell University. ISBN .
  • Geoffrey C. Gunn: Political Struggles in Laos, 1930–54. Editions Duang Kamol, Bangkok, 1988
  • Ivarsson, Søren; Goscha, Christopher E. (лютий 2007). (PDF). Journal of Southeast Asian Studies (англ.) . 38 (1): 55—81. doi:10.1017/S0022463406000932. Процитовано 21 січня 2021.
  • Silā Vīravong, Mahā. Prinz Phetsarat--ein Leben für Laos : eine Biographie von Chao Maha Uparat Phetsarat und Die Geschichte des 12. Oktober 1945. Münster: Lit. ISBN .
  • Le Prince Phetsarath. Le rénovateur de la culture lao, par Maha Sila Viravongs (Vientiane, 2008) (фр.)
  • Полонский, Илья (2018). Кровь джунглей: партизанские войны в Азии (рос.) . Litres. ISBN . Процитовано 21 січня 2021.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Princ Petsarat Ratanavongsa laos ສ ມເດ ຈເຈ າ ມຫາ ອ ປຣາຊ ເພ ຊຣາຊ ຣ ຕນວ ງສາ 19 sichnya 1890 14 zhovtnya 1959 laoskij derzhavnij diyach chlen korolivskoyi rodini pershij prem yer ministr Laosu Petsarat Prapor 1 j Prem yer ministr Laosu 21 serpnya 1941 10 zhovtnya 1945 Poperednik Posadu zapochatkovano Nastupnik Phaya Kammao Narodzhennya 19 sichnya 1890 1890 01 19 1 Luangphabang LaosSmert 14 zhovtnya 1959 1959 10 14 69 rokiv abo 1959 Luangphabang LaosPrichina smerti gemoragichnij insultKrayina LaosOsvita dBatko d Mediafajli b u VikishovishiBiografiyaRanni roki Buv drugim sinom princa Bunhona Narodivsya v korolivstvi Luangphabang yake do 1893 roku bulo vasalom Siamu a potim perejshlo pid francuzkij protektorat Jogo ridnim bratom buv Suvanna Phuma zvedenimi bratami Suvannarath i Sufanuvong Pervinnu osvitu zdobuvav pri dvore v Luangphabangu a vid 1904 roku navchavsya u francuzkomu liceyi Shasselu Loba v Sajgoni Buduchi chlenom laoskoyi korolivskoyi rodini zmig 1905 roku prodovzhiti navchannya u Franciyi spochatku v liceyi Monten a potim u tak zvanij Kolonialnij shkoli de gotuvali vishih chinovnikiv dlya francuzkoyi kolonialnoyi sluzhbi Okrim togo Petsarat rik proviv v Oksfordi Kolonialnij chinovnik i vicekorol Pislya povernennya do Laosu 1913 roku odruzhivsya z princesoyu Nin Kham Venne ta spochatku pracyuvav perekladachem u svogo batka potim obijmav rizni posadi v administraciyi Francuzkogo Indokitayu ta protektoratu Laos 1914 roku stav klerkom u kancelyariyi francuzkogo gubernatora u V yentyani za dva roki jogo priznachili na posadu pomichnika sekretarya gubernatora 1919 roku vin otrimav zvannya Somdet Chao Ratsaphakinaj yake mav i jogo batko sho zrobilo Petsarata odnim z najvplivovishih lyudej u koloniyi togo zh roku stav direktorom Laosu pri francuzkij administraciyi odnochasno do 1930 roku buv chlenom Verhovnoyi radi Indokitayu ta v 1932 1937 rokah chlenom Ekonomichnoyi radi 1923 roku vin takozh zajmav post nachalnika shtabu z politichnih ta administrativnih sprav korinnih narodiv Laosu Ta posada dozvolila jomu prijmati na derzhavnu sluzhbu yakomoga bilshe chislo laosciv z metoyu obmezhennya vplivu v yetnamciv yaki na toj chas zajmali panivne polozhennya v Indokitayi Princ takozh spriyav rozvitku tradicijnoyi kulturi ta mistectva pragnuchi vidnoviti interes do zmicnennya nacionalnoyi identichnosti laosciv u mezhah prinajmni nacionalnih elit Jogo micni poziciyi v kolonialnij administraciyi zrobili jogo najbilsh mogutnim laoscem svogo chasu navit bilsh vplivovim nizh korol Sisavang Vong yakomu francuzi zalishili faktichno lish predstavnicki funkciyi Ne uspadkuvavshi pislya smerti svogo batka titulu uparata Petsarat tim ne menshe mav najbilshij avtoritet i populyarnist otrimavshi prizvisko korol V yentyana Vidomo sho Petsarat ustanoviv sistemu chiniv i zvan u civilnij sluzhbi pravila prosuvannya po sluzhbi ta vstanovlennya pensiyi a takozh stvoriv laosku konsultativnu asambleyu reorganizuvavshi konsultativnu radu korolya Princ takozh reorganizuvav administrativnij ustrij buddijskogo duhovenstva ta stvoriv sistemu shkil dlya navchannya chenciv movoyu pali Vin stvoriv Institut prava j administraciyi dlya pidgotovki oficeriv pochatkovogo rivnya saminiv yaki potim prosuvalis kar yernimi shodami poslidovno otrimuyuchi novi rangi Vin ustanoviv pravila dlya vinagorodi perepriznachennya ta zaohochennya gidnih derzhavnih sluzhbovciv ta stvoriv sudovu sistemu v tomu chisli civilnij ta kriminalnij kodeksi kolonialnogo Laosu Za jogo ukazom jogo osobistij sekretar Sila Viravong zbirav starodavni laoski teksti dlya biblioteki pagodi Vat Chan bagato z yakih u podalshomu bulo viyavleno v Nacionalnij biblioteci Bangkoka Popri zusillya princa chislo laosciv yaki integruvalis do sistemi francuzkogo kolonialnogo upravlinnya zalishalos ne nadto znachnim Tak stanom na 1937 rik lishe 54 z 286 shtatnih posad v administraciyi provinciyi Luangphabang buli zajnyati etnichnimi laoscyami Druga svitova vijna Titul uparata skasovanij pislya smerti jogo batka 1920 roku 1941 znovu bulo zaprovadzheno specialno dlya Petsarata Na toj chas kolonialna vlada cherez porazku Franciyi vid Nimechchini pid chas Drugoyi svitovoyi vijni znachnoyu miroyu bula poslablena ta dezoriyentovana Uryad Vishi buv zmushenij nadati svoyu zgodu na rozmishennya ta shiroku diyalnist u Francuzkomu Indokitayi yaponskih vijsk yaki znachno perevazhali francuziv za siloyu sho de fakto bulo okupaciyeyu krayini za formalnogo viznannya zberezhennya nad neyu francuzkogo suverenitetu Znachnu rol vidigrala takozh Francuzko tayilandska vijna za pidsumkami yakoyi francuzi pid tiskom yaponciv buli zmusheni 1941 roku peredati Tayilandu znachnu chastinu Laosu zdebilshogo same z tiyeyi prichini shob zberegti loyalnist laosciv sho zalishilis pid yihnoyu vladoyu francuzi j poshli yim na znachni postupki Namagayuchis protistoyati yaponskij i tajskij propagandi vishistska vlada pochala pidtrimuvati rozvitok laoskoyi kulturi spriyayuchi koncentraciyi laoskoyi inteligenciyi dovkola asociaciyi Lao Nhaj Sharl Roshe yakij obijmav u V yentyani posadu kerivnika osvitnogo vidomstva buv osoblivo aktivnim u tomu napryamku ale zreshtoyu vstupiv u konflikt z Petsaratom koli zaproponuvav zaprovaditi v Laosi yak pisemnist kuokngi Dlya Petsarata kulturna j religijna samobutnist laosciv bula nevid yemnoyu chastinoyu nacionalnoyi pisemnosti tomu Roshe dovelos vidmovitis vid svoyeyi ideyi Laoski nacionalisti skoristalis slabkistyu francuzkogo kolonialnogo rezhimu 1942 roku korol vpershe sklikav uryad Laosu yakij ocholiv princ Petsarat Na vidminu vid kolishnogo spadkovogo princa a zgodom korolya Sisavanga Vattani yakij prodovzhuvav zberigati viddanist francuzam Petsarat pragnuv do spivpraci z yaponcyami pidgotuvavshi razom z nimi u kvitni 1945 roku perevorot sho formalno peretvoriv Laos z marionetkovoyi derzhavi na nezalezhnu koli yaponci zmusili korolya progolositi nezalezhnist Laosu Za napolyagannyam yaponciv Petsarat pri comu zalishivsya prem yer ministrom Ruh za nezalezhnist Petsarat buv takozh razom zi svoyimi bratami Suvannoyu Phumoyu ta Sufanuvongom odnim z lideriv laoskogo nacionalno vizvolnogo ruhu pid nazvoyu Lao Issara 14 serpnya 1945 roku Yaponiya formalno kapitulyuvala pislya chogo chastinu Laosu zajnyali kitajski vijska yakim Soyuzniki doruchili rozzbroyuvati yaponciv u samij krayini panuvav haos U V yentyani navkolo Petsarata do togo chasu sklalas grupa pribichnikiv nezalezhnosti do skladu yakoyi vhodili bagato laoskih aristokrativ i vidomih diyachiv 27 serpnya voni zahopili vladu u V yentyani ta zmusili yaponciv yaki jshli peredavati yim zbroyu rozrahovuyuchi na te sho SShA pidtrimayut stvorennya nezalezhnogo ta yedinogo Laosu ta zashkodyat povernennyu francuziv Princ Petsarat rozirvav vidnosini z korolem yakij pragnuv do povernennya pid francuzke pokrovitelstvo natomist predstavniki ruhu Lao Issara pragnuli do cilkovitoyi nezalezhnosti ta yednosti krayini Proti nih vistupili ne lishe sam korol ale j princ Vong Um yakij praviv Tyampasakom na pivdni krayini chiya pidtrimka zrobila mozhlivim povernennya francuziv Pershi francuzki kolonialni vijska opinilis u Laosi vzhe 2 veresnya 1945 roku i yihnij komandir polkovnik Imfe persh za vse zazhadav vid korolya vidpraviti Petsarata u vidstavku Ostannij na toj chas viv peremovini iz Sufanuvongom yakij perebuvav u V yetnami ta spivpracyuvav z Ho Shi Minom Sufanuvong poinformuvav brata pro svij plan stvoriti spilno z V yetminem yedinij indokitajskij blok dlya borotbi proti kolonializmu vtim Petsarat yakij ne doviryav v yetnamcyam vidmovivsya priyednatis do nogo 8 zhovtnya 1945 roku Sufanuvong stvoriv u Thakheku Laosku vizvolnu armiyu natomist Lao Issara zalishalas pid kontrolem Petsarata 10 zhovtnya 1945 roku korol ogolosiv pro vidstavku Petsarata u vidpovid na sho Petsarat yakij otrimav zvistku pro ce ta jogo pribichniki sformuvali 12 zhovtnya 1945 roku timchasovu narodnu radu sho progolosila nezalezhnist i yednist Laosu Sered 10 chleniv tiyeyi radi buli v tomu chisli dva brati Petsarata Suvanna Phuma ta Sufanuvong 20 zhovtnya 1945 roku Petsarat buv progoloshenij liderom nezalezhnoyi laoskoyi derzhavi Patet Lao odnochasno rada ogolosila pro povalennya korolya U toj zhe chas vidpovidno do domovlenostej yakih bulo dosyagnuto na Potsdamskij konferenciyi na teritoriyu Laosu pochali nastup kitajski vijska yakim chastkovo vdalos vitisniti francuziv kotri pragnuli do vidnovlennya kontrolyu nad Laosom Pragnuchi priskoriti zdobuttya svoyeyi nezalezhnosti Petsarat popri yaponskij a potim i kitajskij tisk imovirno vse zh ne mav radikalnih antifrancuzkih nastroyiv Tak vidomo sho vin zaboroniv svoyim pribichnikam u V yentyani skinuti u Mekong statuyu Ogyusta Pavi Peredusim vin ne bazhav togo shob kontrol Franciyi nad Laosom bulo zamineno na kontrol bud yakoyi inshoyi krayini sho visloviv zhartom Ya nadto starij shob vivchati kitajsku chi anglijsku Golovnoyu metoyu Petsarat vbachav donesennya do Franciyi dumki pro te sho chasi zminilis Vignannya U berezni 1946 roku francuzi ta kitajci uklali mirnu ugodu pislya chogo Franciya zmogla povernutis do prodovzhennya okupaciyi Laosu nevdovzi zajnyavshi V yentyan Do travnya 1946 roku ves Laos znovu opinivsya pid yihnim kontrolem Kerivnictvo Lao Isara na choli z princom Petsaratom she 24 kvitnya bulo zmushene tikati do Tayilandu de voni sformuvali uryad u vignanni pid pokrovitelstvom tamteshnogo prem yer ministra Pridi Panomionga Nezadovgo do svoyeyi vtechi pribichniki nezalezhnosti zustrichalis iz korolem Sisavangom Vongom yakij pogodivsya povernutis na prestol yedinogo Laosu Pislya faktichnogo padinnya uryadu Lao Issara korol vidav ukaz pro ogoloshennya nechinnimi vsih zakoniv uhvalenih u krayini vid 4 kvitnya 1945 roku Laoski vignanci u Bangkoku ne buli yedinoyu politichnoyu siloyu a buli rozriznenoyu grupoyu sho vklyuchala komunistiv j antikomunistiv Pislya stvorennya francuzami yedinogo Korolivstva Laos yakomu dozvolili stati avtonomnim chlenom Francuzkogo Soyuzu rizni radikalni laoski formuvannya v tomu chisli princ Sufanuvong spilno z v yetnamskim V yetminem i kambodzhijskoyu Khmer Issarak vzyali uchast v Indokitajskij vijni proti francuziv ta uryadu Korolivstva Laos Z yihnih zagoniv vinik prokomunistichnij ruh Patet Lao Predstavniki pomirkovanogo krila Lao Issara taki yak princ Suvanna odnak shukali primirennya z korolem distanciyuvavshis vid Petsarata 1949 roku 25 zhovtnya 1949 roku vidbulis yihni peremovini z Franciyeyu ta Korolivstvom Laos na yakih pribichnikam nezalezhnosti zaproponuvali amnistiyu v obmin na samorozpusk uryadu v ekzili ti peremovini zasudiv Petsarat 9 listopada 1949 roku chleni uryadu u vignanni v tomu chisli j Suvanna Phuma povernulis do V yentyana Sufanuvong yakogo zvilnili z posadi v uryadi nezadovgo do jogo samorozpusku vidmovivsya odnak pripiniti borotbu Petsarat zhe formalno pripiniv politichnu diyalnist utim zalishivsya u vignanni v Bangkoku ta perebuvav mizh dvoh stilciv Odniyeyu z prichin togo chomu Petsarat rozijshovsya z inshimi chlenami uryadu v ekzili u svoyih poglyadah vvazhayutsya okrim politichnih takozh osobisti motivi Petsarat buv obrazhenij tim sho korol 10 zhovtnya 1945 roku vidpraviv jogo u vidstavku i she bilshe tim sho konstituciya Francuzkogo Laosu uhvalena 15 grudnya 1946 roku ne peredbachala isnuvannya titulu vicekorolya Vid zaproshennya sho nadijshlo vid Sufanuvonga ta Ho Shi Mina stati liderom novogo opozicijnogo uryadu Patet Lao sformovanogo za pidtrimki Pivnichnogo V yetnamu Petsarat 1951 roku vidmovivsya sho mozhlivo bulo pov yazano z jogo davnoyu nepriyaznyu do v yetnamciv Povernennya ta smert U Korolivstvi Laos Petsarat vtrativ usi svoyi tituli Primirennya z korolem yakogo vin namagavsya povaliti bulo nemozhlivim U serpni 1950 roku Sufanuvong zumiv vidnoviti Patet Lao za pidtrimki V yetminya prichomu pribichniki nezalezhnosti formalno prodovzhuvali vvazhati svoyim formalnim liderom Petsarata yakij odnak faktichno ne vidigravav zhodnoyi roli v krayini sho porinala v haos gromadyanskoyi vijni Za vidsutnosti Petsarata tim ne menshe v Laosi ne znajshlos rivnogo jomu za harizmoyu politika yakij mig bi vidigrati v potochnih podiyah taku zh rol yak Sianuk u Kambodzhi chi Sukarno v Indoneziyi Pislya pidpisannya Zhenevskih ugod 1954 roku Korolivstvo Laos bulo viznano cilkovito nezalezhnoyu derzhavoyu Za pidsumkami peremovin mizh korolivskim uryadom i Patet Lao bulo sformovano koalicijnij uryad yakij ocholiv Suvanna Phuma ta do skladu yakogo vvijshli deyaki pribichniki Sufanuvonga Koli ministr zakordonnih sprav Phuyi Sananikon pislya Zhenevskoyi konferenciyi zaproponuvav Petsaratu povernutis do Laosu toj pochav napolyagati na povernenni jomu vsih tituliv i posad yaki vin mav stanom na 1945 rik a takozh na priznachenni jogo dovichnim prem yer ministrom Ti vimogi buli nerealnimi cherez formuvannya v Laosi na toj chas parlamentskoyi sistemi Za umov nestabilnosti pislya porazki Franciyi v Indokitajskij vijni Petsarat imovirno pidburyuvav do sprobi derzhavnogo perevorotu yaku bulo zdijsneno v travni kursantami vijskovogo uchilisha ta vbivstva ministra oboroni Kou Voravonga u veresni Imovirno vin pri comu mav pidtrimku z boku Tayilandu Petsarat zmig povernutis do Laosu v berezni 1957 roku pislya ponad desyatirichnogo vignannya yak pochesnij lider Patet Lao za domovlenistyu zi svoyim bratom Suvannoyu Phumoyu Vin takozh znovu otrimav svij titul uparata Z tim titulom vin podorozhuvav krayinoyu ta zaklikav narodi Laosu do nacionalnoyi yednosti politiki nejtralitetu j integraciyi Patet Lao do struktur novoyi derzhavi Vtim osoblivogo politichnogo znachennya vse ce ne malo Jomu zaproponuvali oselitisya v oficijnij uryadovij rezidenciyi u V yentyani odnak Petsarat vidmovivsya ta virishiv zhiti razom zi svoyeyu tajskoyu druzhinoyu na privatnij villi Siyeng Keo v Luangphabangu Petsarat takozh zustrivsya z korolem Sisavangom Vongom ta primirivsya z nim Odnak u zhovtni 1959 roku mizh nimi spalahnuv novij konflikt koli korol postanoviv vikoristovuvati rezidenciyu princa u V yentyani dlya rozmishennya prem yer ministra pislya chogo majno Petsarota navantazhili na chovni ta richkoyu dostavili do Luangphabangu sho viklikalo u Petsarata silnu obrazu ta stres Petsarat pomer u likarni popri zusillya francuzkih likariv vid krovovilivu u mozok 14 zhovtnya 1959 roku v 69 richnomu vici rivno za dva tizhni do smerti korolya Sisavanga Vonga SpadshinaU svoyih pracyah zahidni avtori chasto nazivayut princa Petsarata batkom laoskogo nacionalizmu abo zh klyuchovoyu postattyu v rozvitku laoskogo nacionalizmu Voni pidkreslyuyut jogo vazhlivu ta pomitnu rol u modernizaciyi sistemi upravlinnya kolonialnogo Laosu a potim v antikolonialnij vizvolnij borotbi V istoriyi Narodno Demokratichnoyi Respubliki Laos odnak vin vidigrav dovoli neznachnu rol Zvedenij brat Petsarata lider Patet Lao ta majbutnij prezident Laosu princ Sufanuvong vid 1945 roku buv faktichno yedinim liderom nacionalno vizvolnogo ruhu laoskogo narodu Vtim rol Petsarata yak patriota ocinyuyetsya pozitivno osoblivo u porivnyanni z profrancuzkim korolem Sisavangom Vongom chi reakcionerom Katayem Donom Sasoritom Viznayutsya takozh jogo zaslugi v zahisti laoskoyi movi ta kulturi sho spriyalo rozvitku nacionalnoyi samosvidomosti laosciv U kulturiObraz princa Petsarata maye znachnu populyarnist u narodnih legendah u bagatoh laosciv Chasto mozhna pochuti rozpovidi pro jogo nibito nadprirodni zdibnosti Napriklad vin yak kazhut mig stavati nevidimim i peretvoryuvatis na tvarin Z tiyeyi prichini amuleti z zobrazhennyam Petsarata vikoristovuyut bagato zabobonnih laosciv yak talismani PrimitkiEncyclopaedia Britannica d Track Q5375741 Geoffrey C Gunn Phetsarath 1890 1959 Nationalist Laotian Prince In Southeast Asia A Historical Encyclopedia from Angkor Wat to East Timor ABC CLIO Santa Barbara CA 2004 stor 1071 Martin Stuart Fox A history of Laos Cambridge university press 1997 stor 45 Savengh Phinnith Phou Ngeun Souk Aloun Vannida Tongchanh Histoire du Pays lao de la prehistoire a la republique L Harmattan 1998 stor 139 140 Hugh Toye Laos buffer state or battleground Oxford university press 1968 stor 60 Martin Stuart Fox A history of Laos Cambridge university press 1997 stor 52 55 Soren Ivarsson et Christopher E Goscha Prince Phetsarath 1890 1959 Nationalism and Royalty in the Making of Modern Laos 2013 12 24 u Wayback Machine Journal of Southeast Asian Studies 38 1 stor 55 81 Universite de Singapour fevrier 2007 Carine Hahn Le Laos Karthala 1999 stor 77 78 Hugh Toye stor 66 Pinnith et al stor 88 Pinnith et al stor 90 91 Laos Events in 1945 U S Library of Congress Pinnith et al stor 92 93 Pinnith et al stor 94 06 Stuart Fox stor 61 62 Hugh Toye stor 75 76 Carine Hahn Le Laos Karthala 1999 stor 93 96 Pinnith et al stor 100 101 Jacques Dalloz La Guerre d Indochine Seuil 1987 stor 129 130 Hugh Toye stor 80 Ivarsson Goscha Prince Phetsarath 2007 stor 75 76 Stuart Fox stor 78 Daniel Fineman A Special Relationship The United States and Military Government in Thailand 1947 1958 University of Hawai i Press Honolulu 1997 stor 185 189 Arthur J Dommen The Indochinese Experience of the French and the Americans Nationalism and Communism in Cambodia Laos and Vietnam Indiana University Press Bloomington IN 2001 stor 306 308 Dommen The Indochinese Experience of the French and the Americans 2001 stor 333 Ivarsson Goscha Prince Phetsarath 2007 stor 55 Oliver Tappe Geschichte Nationsbildung und Legitimationspolitik in Laos Lit Verlag Berlin 2008 stor 94 95 182 185 Tappe Geschichte Nationsbildung und Legitimationspolitik in Laos 2008 stor 185 186LiteraturaIron man of Laos Prince Phetsarath Ratanavongsa angl Ithaca New York Southeast Asia Program Dept of Asian Studies Cornell University ISBN 0 87727 110 0 Geoffrey C Gunn Political Struggles in Laos 1930 54 Editions Duang Kamol Bangkok 1988 Ivarsson Soren Goscha Christopher E lyutij 2007 PDF Journal of Southeast Asian Studies angl 38 1 55 81 doi 10 1017 S0022463406000932 Procitovano 21 sichnya 2021 Sila Viravong Maha Prinz Phetsarat ein Leben fur Laos eine Biographie von Chao Maha Uparat Phetsarat und Die Geschichte des 12 Oktober 1945 Munster Lit ISBN 978 3 8258 6492 7 Le Prince Phetsarath Le renovateur de la culture lao par Maha Sila Viravongs Vientiane 2008 fr Polonskij Ilya 2018 Krov dzhunglej partizanskie vojny v Azii ros Litres ISBN 978 5 04 033809 2 Procitovano 21 sichnya 2021

Дата публікації:
Топ