Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Польсько-московська війна 1609—1618 — військовий конфлікт між Річчю Посполитою та Московським царством, який тривав з 1609 по 1618 рік.
| Польсько-московська війна 1609-1618 | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Карта воєнних дій. Важливі битви позначені схрещеними мечами. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Річ Посполита Військо Запорозьке |  Московське царство Шведська імперія (1609–1610) | ||||||
| Командувачі | |||||||
| Сигізмунд III Ваза Станіслав Жолкевський Ян-Кароль Ходкевич Петро Конашевич-Сагайдачний | Борис Годунов Василь IV Шуйський Якоб Понтуссон Делагарді Дмитро Пожарський | ||||||
Передумови війни
У 1584 році помер московський цар Іван Грозний, залишивши після себе двох нащадків, які перебували на царському престолі — Дмитра та Федора I. Зі смертю останнього московського царя роду Рюриковичів Федора на історичній сцені з'явились боярські роди Юр'євих і Годунових.
Період з 1601 по 1603 роки відзначають як досить неврожайний — навіть у літні періоди траплялися заморозки (однією з причин такої аномалії називають вулканічну зиму, яка настала внаслідок виверження вулкана Вайнапутіна в Перу 19 лютого 1600 року, призвівши до неврожаю). Голод у Московському Царстві, спричинений цим природним явищем, забрав близько півмільйона осіб. Голодаючі поступово стікались до Москви, де уряд роздавав гроші й хліб. Та це призводило лише до погіршення ситуації, поглиблення дезорганізації господарства. Неспроможність поміщиків прогодувати своїх холопів примушувала їх позбуватися селян, виганяючи з садиб, залишаючи напризволяще. Вигнанці швидко брались за грабіж, розбій, формуючи інколи банди з кількох сотень чоловік (найвідоміша — банда ). Все це разом спричинило непопулярність московського царя Бориса Годунова.
15 серпня 1604 року з території Речі Посполитої в межі Московського Царства увійшло військо Лжедмитрія I. Лжедмитрій видавав себе за московського царевича. Його підтримали магнати Речі Посполитої Мнішеки, значну частину війська становили козаки.
Після смерті Бориса Годунова у квітні 1605 року престол успадкував шістнадцятирічний Федір Борисович, а управляти державою взявся Семен Годунов. Невдоволений призначенням нового воєводи, Петро Басманов, який успішно відбив натиск військ Лжедмитрія під Новгород-Сіверським і був обласканий царем Борисом, перейшов до Лжедмитрія і став його найближчим радником (загинув з ним в один день).
У травні 1605 року Дмитру присягнуло московське військо, що стояло під Кромами, його Дмитрій одразу відправив в похід на Москву на чолі з князем Василем Голіциним, а сам поїхав до Тули і, переконавшись у підтримці тульських дворян, також рушив до Москви. 1 червня 1605 в результаті перевороту був повалений Федір Борисович Годунов. 10 червня він був убитий, а через 10 днів Лжедмитрій I урочисто в'їхав у Кремль. 18 липня Лжедмитрія визнала цариця Марія — дружина Івана Грозного і мати царевича Дмитра. 30 липня відбулося вінчання на царство. Менш ніж через рік, 17 травня 1606 року Лжедмитрій був убитий в результаті перевороту, а частина поляків, що були з ним у Москві, були або перебиті, або взяті під варту і розіслані по містах. Царем став Василь Шуйський, легітимність якого, однак, не визнавала значна частина населення.
В 1607 році в Стародубі з'явився новий самозванець — Лжедмитрій II, який видавав себе за царя Дмитра, який дивом врятувався вдруге. До нього негайно пристало значна кількість польських «рокошан» — повстанців-конфедератів, що програли затіяне ними повстання проти Сигізмунда III («Рокош Зебжидовського»). Найвизначнішими з них були князь Роман Ружинський, що став гетьманом армії самозванця, Олександр Лісовський, Адам Вишневецький; потім до них приєднався і Ян Петро Сапіга, який під час рокоша боровся на стороні короля; запорізьких козаків очолював галичанин Іван Заруцький. Самозванець рушив на північ, 30 квітня-1 травня 1608 розбив під Болховом війська Шуйського і обложив Москву, (влаштувавши під Тушино) свій табір.
Шуйський спробував врегулювати ситуацію, уклавши мирний договір з Сигізмундом (26 липня), за яким відпускав всіх поляків, взятих у полон після травневих подій; Сигізмунд, у свою чергу, зобов'язався відкликати з-під Тушина своїх підданих (чого він виконати не міг). Поляки були відпущені і серед них Марина Мнішек, яка за наказом гетьмана Романа Ружинського, була перехоплена полковником Іваном Заруцьким, доставлена в Тушинський табір і негайно «визнала» в самозванці свого чоловіка.
Підтримка Лжедмитрія II частиною московських бояр призвела до того, що значна частина Московського Царства опинилася під владою тушинців, а в обложеній Москві почався голод. У такій ситуації, Шуйський закликав на допомогу шведів — 28 лютого 1609 року його племінник уклав договір в Виборзі, за яким шведи зобов'язалися виставити армію проти Самозванця, а Шуйський — віддати шведам , укласти з ними союз проти Речі Посполитої і допомогти у відвоюванні у поляків Лівонії. Таким чином в результаті внутрішньо-московських проблем та дії непідконтрольних польському королеві рокошан виникала загроза формування московсько-шведського антипольського військового союзу, тому король Сигізмунд III Ваза сприйняв факт підписання договору як Casus belli.
Війна
1609
Річ Посполита вступила у війну у вересні 1609 року — після укладання московським царем Василем Шуйський союзу з ворожим полякам Шведським королівством (див. Виборзький трактат 1609).
Сподіваючись перемогти без особливих зусиль, поляки взяли в облогу Смоленськ, у якому захищався воєвода Шеїн з 4-тис. гарнізоном, та закликали своїх одноплемінників з тушинського табору приєднатися до королівського війська. Цей заклик, як і саме вторгнення в Московське Царство королівського війська тушинські поляки спочатку сприйняли вороже, бо вважали, що зиск від перемоги над Московією має належати їм, але, зрештою, вирішили пристати на пропозицію з'єднатися з королівським військом. Їх рішення викликало кризу в Тушинському таборі, після якої Самозванець втік до Калуги. В Калузі до нього приєдналися козаки, татари і навіть частина поляків. Решта поляків на чолі з гетьманом Ружинським пішли в Волоколамськ, попередньо спаливши Тушино. Окремо від основних сил діяв полковник Лісовський: навесні 1610 року його загін з легкої кавалерії почав похід до Ростова, 2 травня вийшов до Калязинського монастиря, далі до Твері, Торопця і вийшов до Великих Лук, потім рушив до Пскова, де влаштувався в фортеці Воронич.
Тушинські московити, опинившись у безвихідному становищі, запропонували покликати на царство сина Сигізмунда, польського королевича Владислава, якому на той час було 15 років — за умови його хрещення в православну віру, про що і було досягнуто угоди з Сигізмундом під Смоленськом.
1610
4 липня 1610 року в Клушинській битві московське військо та союзні їм шведські сили Якоба Делаґарді загальним числом близько 48 тисяч осіб були розгромлені 12,4-тисячним військом гетьмана польного коронного Станіслава Жолкевського і шлях на Москву виявився відкритим. Цим скористався Лжедмитрій І зі своїм військом; він також став під Москвою.
Жолкевський підійшов до Москви на початку серпня і встав табором на захід від міста. 17 серпня 1610 року між боярами і гетьманом Жолкевським був підписаний договір, і Москва присягнула Владиславу, теж саме зробили і інші міста, а з Москви до короля під Смоленськ було направлено посольство на чолі з князем Василем Голіциним для вироблення умов царювання Владислава і мирного договору з Річчю Посполитою. Московські бояри, побоюючись Самозванця, в ніч на 21 вересня впустили поляків у Кремль. Шуйського було заарештовано. На вимогу короля для підтримки порядку в столиці до прибуття в Москву королевича Владислава Жолкевський у жовтні-листопаді ввів свої війська до Москви — без бою. Через кілька місяців, дізнавшись про намір Сигізмунда посісти московський престол замість Владислава і не підтримуючи цього рішення, Жолкевський відбув до Смоленська. На чолі московського гарнізону був залишений Олександр Гонсевський.
Відправлене до Сигізмунда посольство так і не зуміло ні про що домовитися і врешті-решт було заарештоване і поляки стали правити Московією по праву завойовників. Це призвело до того, що невдоволеними виявилися прибічники Шуйського, що посилали посольство, так і прибічники Лжедмитрія, які не отримали від завоювання свого зиску. У такій ситуації почався рух за вигнання поляків, що об'єднав колишніх ворогів — «тушинців» і прихильників Шуйського.
1611
Першим ополченням проти поляків, литовців та «семибоярщини» керували , та Іван Заруцький. В квітні-травні 1611 ополченці взяло вали Земляного міста і стіни Білого міста, звільнивши більшу частину Москви, і заблокували поляків, литовців та їх прибічників у Кремлі і Китай-місті. Після цього в лавах ополченців відбувся розкол.
13 червня 1611 після тривалої облоги королівські війська взяли Смоленськ.
Восени-взимку цього ж року в Нижньому Новгороді почало формуватися друге ополчення.
1612
1-3 вересня 1612 року при спробі деблокувати військо Речі Посполитої, що виявилось оточеним у Москві, відбулася Московська битва між військом гетьмана Ходкевича й московськими ополченцями другого та частково з першого ополченця (атаман Заруцький з частиною війська покинув ополченців). Ходкевич було потіснив московитів, та не зміг зняти блокаду й був змушений відступити, хоча окремі його загони піхоти та кавалерії увійшли в місто. Богдан Балика, свідок та учасник цих подій вказує, що на момент битви в Кремлі перебували 600 осіб «нашого люду» і починався голод, а більша частина польсько-литовського московського гарнізону покинула місто ще в середині літа. Інший свідок подій, стверджує, що на той момент в Кремлі перебувало всього 60 чоловік війська (інші, вочевидь, були міщанами та торговими людьми з Києва, Литви та Польщі). 26 жовтня завершилися перемовини обложених з ополченцями і обложені покинули місто, деяких з них в порушення присяги протримали до січня 1613 року.
1613—1615
1613 року московити відбили Дорогобуж, Вязьму, Білий та ін., але спроба взяти Смоленськ закінчилася невдачею; загони поляків, козаків і литовських людей вибили московитів з України і Сіверської області.
В 1615 році на чолі великого 1.2 — 2 тис. загону новий похід проти Московського Царства здійснив Лісовський. Похід планувався як відволікаючий від Смоленська. У липні він осадив Брянськ, 19 червня захопив і Орел. 6 вересня в районі Орла військ князя Пожарського, після чого захопив Болхов, Бельов, підступив до Лихвина (місцевий гарнізон зміг відсидітися за укріпленнями), взяв Перемишль. У листопаді стояв під Ржевом.
1617—1618
1618 року польські та козацькі з'єднання розорили південні області Московії і тримали в облозі Москву.
Результати
Війна завершилася підписанням Деулінського перемир'я, яке стало найбільшим успіхом Речі Посполитої в протистоянні з Московською державою. Річ Посполита отримала білоруські й українські землі, які до того були під владою Москви — Смоленську, Чернігівську та Новгород-Сіверську, всього 29 міст. Польський король офіційно зберіг за собою право претендувати на московський трон. З іншого боку, це перемир'я поклало початок завершенню періоду постійних війн в Московському царстві, котрий тривав протягом 15 років.
Див. також
Примітки
- БОГДАН БАЛЫКА. Записки о московской осаде 1612 года (рос.)
- Мартин Бер. Летопись московская. (рос.)
- . Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 16 квітня 2013.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Polsko moskovska vijna 1609 1618 vijskovij konflikt mizh Richchyu Pospolitoyu ta Moskovskim carstvom yakij trivav z 1609 po 1618 rik Polsko moskovska vijna 1609 1618Karta voyennih dij Vazhlivi bitvi poznacheni shreshenimi mechami Karta voyennih dij Vazhlivi bitvi poznacheni shreshenimi mechami Data 1609 1618Misce Moskovske carstvoRezultat Deulinske peremir yaStoroniRich Pospolita Vijsko Zaporozke Moskovske carstvo Shvedska imperiya 1609 1610 KomanduvachiSigizmund III Vaza Stanislav Zholkevskij Yan Karol Hodkevich Petro Konashevich Sagajdachnij Boris Godunov Vasil IV Shujskij Yakob Pontusson Delagardi Dmitro PozharskijPeredumovi vijniU 1584 roci pomer moskovskij car Ivan Groznij zalishivshi pislya sebe dvoh nashadkiv yaki perebuvali na carskomu prestoli Dmitra ta Fedora I Zi smertyu ostannogo moskovskogo carya rodu Ryurikovichiv Fedora na istorichnij sceni z yavilis boyarski rodi Yur yevih i Godunovih Period z 1601 po 1603 roki vidznachayut yak dosit nevrozhajnij navit u litni periodi traplyalisya zamorozki odniyeyu z prichin takoyi anomaliyi nazivayut vulkanichnu zimu yaka nastala vnaslidok viverzhennya vulkana Vajnaputina v Peru 19 lyutogo 1600 roku prizvivshi do nevrozhayu Golod u Moskovskomu Carstvi sprichinenij cim prirodnim yavishem zabrav blizko pivmiljona osib Golodayuchi postupovo stikalis do Moskvi de uryad rozdavav groshi j hlib Ta ce prizvodilo lishe do pogirshennya situaciyi pogliblennya dezorganizaciyi gospodarstva Nespromozhnist pomishikiv progoduvati svoyih holopiv primushuvala yih pozbuvatisya selyan viganyayuchi z sadib zalishayuchi naprizvolyashe Vignanci shvidko bralis za grabizh rozbij formuyuchi inkoli bandi z kilkoh soten cholovik najvidomisha banda Vse ce razom sprichinilo nepopulyarnist moskovskogo carya Borisa Godunova 15 serpnya 1604 roku z teritoriyi Rechi Pospolitoyi v mezhi Moskovskogo Carstva uvijshlo vijsko Lzhedmitriya I Lzhedmitrij vidavav sebe za moskovskogo carevicha Jogo pidtrimali magnati Rechi Pospolitoyi Mnisheki znachnu chastinu vijska stanovili kozaki Pislya smerti Borisa Godunova u kvitni 1605 roku prestol uspadkuvav shistnadcyatirichnij Fedir Borisovich a upravlyati derzhavoyu vzyavsya Semen Godunov Nevdovolenij priznachennyam novogo voyevodi Petro Basmanov yakij uspishno vidbiv natisk vijsk Lzhedmitriya pid Novgorod Siverskim i buv oblaskanij carem Borisom perejshov do Lzhedmitriya i stav jogo najblizhchim radnikom zaginuv z nim v odin den U travni 1605 roku Dmitru prisyagnulo moskovske vijsko sho stoyalo pid Kromami jogo Dmitrij odrazu vidpraviv v pohid na Moskvu na choli z knyazem Vasilem Golicinim a sam poyihav do Tuli i perekonavshis u pidtrimci tulskih dvoryan takozh rushiv do Moskvi 1 chervnya 1605 v rezultati perevorotu buv povalenij Fedir Borisovich Godunov 10 chervnya vin buv ubitij a cherez 10 dniv Lzhedmitrij I urochisto v yihav u Kreml 18 lipnya Lzhedmitriya viznala caricya Mariya druzhina Ivana Groznogo i mati carevicha Dmitra 30 lipnya vidbulosya vinchannya na carstvo Mensh nizh cherez rik 17 travnya 1606 roku Lzhedmitrij buv ubitij v rezultati perevorotu a chastina polyakiv sho buli z nim u Moskvi buli abo perebiti abo vzyati pid vartu i rozislani po mistah Carem stav Vasil Shujskij legitimnist yakogo odnak ne viznavala znachna chastina naselennya V 1607 roci v Starodubi z yavivsya novij samozvanec Lzhedmitrij II yakij vidavav sebe za carya Dmitra yakij divom vryatuvavsya vdruge Do nogo negajno pristalo znachna kilkist polskih rokoshan povstanciv konfederativ sho prograli zatiyane nimi povstannya proti Sigizmunda III Rokosh Zebzhidovskogo Najviznachnishimi z nih buli knyaz Roman Ruzhinskij sho stav getmanom armiyi samozvancya Oleksandr Lisovskij Adam Vishneveckij potim do nih priyednavsya i Yan Petro Sapiga yakij pid chas rokosha borovsya na storoni korolya zaporizkih kozakiv ocholyuvav galichanin Ivan Zaruckij Samozvanec rushiv na pivnich 30 kvitnya 1 travnya 1608 rozbiv pid Bolhovom vijska Shujskogo i oblozhiv Moskvu vlashtuvavshi pid Tushino svij tabir Bitva pri Klushini Shujskij sprobuvav vregulyuvati situaciyu uklavshi mirnij dogovir z Sigizmundom 26 lipnya za yakim vidpuskav vsih polyakiv vzyatih u polon pislya travnevih podij Sigizmund u svoyu chergu zobov yazavsya vidklikati z pid Tushina svoyih piddanih chogo vin vikonati ne mig Polyaki buli vidpusheni i sered nih Marina Mnishek yaka za nakazom getmana Romana Ruzhinskogo bula perehoplena polkovnikom Ivanom Zaruckim dostavlena v Tushinskij tabir i negajno viznala v samozvanci svogo cholovika Pidtrimka Lzhedmitriya II chastinoyu moskovskih boyar prizvela do togo sho znachna chastina Moskovskogo Carstva opinilasya pid vladoyu tushinciv a v oblozhenij Moskvi pochavsya golod U takij situaciyi Shujskij zaklikav na dopomogu shvediv 28 lyutogo 1609 roku jogo pleminnik uklav dogovir v Viborzi za yakim shvedi zobov yazalisya vistaviti armiyu proti Samozvancya a Shujskij viddati shvedam uklasti z nimi soyuz proti Rechi Pospolitoyi i dopomogti u vidvoyuvanni u polyakiv Livoniyi Takim chinom v rezultati vnutrishno moskovskih problem ta diyi nepidkontrolnih polskomu korolevi rokoshan vinikala zagroza formuvannya moskovsko shvedskogo antipolskogo vijskovogo soyuzu tomu korol Sigizmund III Vaza sprijnyav fakt pidpisannya dogovoru yak Casus belli Vijna1609 Rich Pospolita vstupila u vijnu u veresni 1609 roku pislya ukladannya moskovskim carem Vasilem Shujskij soyuzu z vorozhim polyakam Shvedskim korolivstvom div Viborzkij traktat 1609 Spodivayuchis peremogti bez osoblivih zusil polyaki vzyali v oblogu Smolensk u yakomu zahishavsya voyevoda Sheyin z 4 tis garnizonom ta zaklikali svoyih odnopleminnikiv z tushinskogo taboru priyednatisya do korolivskogo vijska Cej zaklik yak i same vtorgnennya v Moskovske Carstvo korolivskogo vijska tushinski polyaki spochatku sprijnyali vorozhe bo vvazhali sho zisk vid peremogi nad Moskoviyeyu maye nalezhati yim ale zreshtoyu virishili pristati na propoziciyu z yednatisya z korolivskim vijskom Yih rishennya viklikalo krizu v Tushinskomu tabori pislya yakoyi Samozvanec vtik do Kalugi V Kaluzi do nogo priyednalisya kozaki tatari i navit chastina polyakiv Reshta polyakiv na choli z getmanom Ruzhinskim pishli v Volokolamsk poperedno spalivshi Tushino Okremo vid osnovnih sil diyav polkovnik Lisovskij navesni 1610 roku jogo zagin z legkoyi kavaleriyi pochav pohid do Rostova 2 travnya vijshov do Kalyazinskogo monastirya dali do Tveri Toropcya i vijshov do Velikih Luk potim rushiv do Pskova de vlashtuvavsya v forteci Voronich Tushinski moskoviti opinivshis u bezvihidnomu stanovishi zaproponuvali poklikati na carstvo sina Sigizmunda polskogo korolevicha Vladislava yakomu na toj chas bulo 15 rokiv za umovi jogo hreshennya v pravoslavnu viru pro sho i bulo dosyagnuto ugodi z Sigizmundom pid Smolenskom 1610 4 lipnya 1610 roku v Klushinskij bitvi moskovske vijsko ta soyuzni yim shvedski sili Yakoba Delagardi zagalnim chislom blizko 48 tisyach osib buli rozgromleni 12 4 tisyachnim vijskom getmana polnogo koronnogo Stanislava Zholkevskogo i shlyah na Moskvu viyavivsya vidkritim Cim skoristavsya Lzhedmitrij I zi svoyim vijskom vin takozh stav pid Moskvoyu Zholkevskij pidijshov do Moskvi na pochatku serpnya i vstav taborom na zahid vid mista 17 serpnya 1610 roku mizh boyarami i getmanom Zholkevskim buv pidpisanij dogovir i Moskva prisyagnula Vladislavu tezh same zrobili i inshi mista a z Moskvi do korolya pid Smolensk bulo napravleno posolstvo na choli z knyazem Vasilem Golicinim dlya viroblennya umov caryuvannya Vladislava i mirnogo dogovoru z Richchyu Pospolitoyu Moskovski boyari poboyuyuchis Samozvancya v nich na 21 veresnya vpustili polyakiv u Kreml Shujskogo bulo zaareshtovano Na vimogu korolya dlya pidtrimki poryadku v stolici do pributtya v Moskvu korolevicha Vladislava Zholkevskij u zhovtni listopadi vviv svoyi vijska do Moskvi bez boyu Cherez kilka misyaciv diznavshis pro namir Sigizmunda posisti moskovskij prestol zamist Vladislava i ne pidtrimuyuchi cogo rishennya Zholkevskij vidbuv do Smolenska Na choli moskovskogo garnizonu buv zalishenij Oleksandr Gonsevskij Vidpravlene do Sigizmunda posolstvo tak i ne zumilo ni pro sho domovitisya i vreshti resht bulo zaareshtovane i polyaki stali praviti Moskoviyeyu po pravu zavojovnikiv Ce prizvelo do togo sho nevdovolenimi viyavilisya pribichniki Shujskogo sho posilali posolstvo tak i pribichniki Lzhedmitriya yaki ne otrimali vid zavoyuvannya svogo zisku U takij situaciyi pochavsya ruh za vignannya polyakiv sho ob yednav kolishnih vorogiv tushinciv i prihilnikiv Shujskogo 1611 Pershim opolchennyam proti polyakiv litovciv ta semiboyarshini keruvali ta Ivan Zaruckij V kvitni travni 1611 opolchenci vzyalo vali Zemlyanogo mista i stini Bilogo mista zvilnivshi bilshu chastinu Moskvi i zablokuvali polyakiv litovciv ta yih pribichnikiv u Kremli i Kitaj misti Pislya cogo v lavah opolchenciv vidbuvsya rozkol 13 chervnya 1611 pislya trivaloyi oblogi korolivski vijska vzyali Smolensk Voseni vzimku cogo zh roku v Nizhnomu Novgorodi pochalo formuvatisya druge opolchennya 1612 Bitva Hodkevicha z Pozharskim pid Moskvoyu 1 3 veresnya 1612 roku pri sprobi deblokuvati vijsko Rechi Pospolitoyi sho viyavilos otochenim u Moskvi vidbulasya Moskovska bitva mizh vijskom getmana Hodkevicha j moskovskimi opolchencyami drugogo ta chastkovo z pershogo opolchencya ataman Zaruckij z chastinoyu vijska pokinuv opolchenciv Hodkevich bulo potisniv moskovitiv ta ne zmig znyati blokadu j buv zmushenij vidstupiti hocha okremi jogo zagoni pihoti ta kavaleriyi uvijshli v misto Bogdan Balika svidok ta uchasnik cih podij vkazuye sho na moment bitvi v Kremli perebuvali 600 osib nashogo lyudu i pochinavsya golod a bilsha chastina polsko litovskogo moskovskogo garnizonu pokinula misto she v seredini lita Inshij svidok podij stverdzhuye sho na toj moment v Kremli perebuvalo vsogo 60 cholovik vijska inshi vochevid buli mishanami ta torgovimi lyudmi z Kiyeva Litvi ta Polshi 26 zhovtnya zavershilisya peremovini oblozhenih z opolchencyami i oblozheni pokinuli misto deyakih z nih v porushennya prisyagi protrimali do sichnya 1613 roku 1613 1615 1613 roku moskoviti vidbili Dorogobuzh Vyazmu Bilij ta in ale sproba vzyati Smolensk zakinchilasya nevdacheyu zagoni polyakiv kozakiv i litovskih lyudej vibili moskovitiv z Ukrayini i Siverskoyi oblasti V 1615 roci na choli velikogo 1 2 2 tis zagonu novij pohid proti Moskovskogo Carstva zdijsniv Lisovskij Pohid planuvavsya yak vidvolikayuchij vid Smolenska U lipni vin osadiv Bryansk 19 chervnya zahopiv i Orel 6 veresnya v rajoni Orla vijsk knyazya Pozharskogo pislya chogo zahopiv Bolhov Belov pidstupiv do Lihvina miscevij garnizon zmig vidsiditisya za ukriplennyami vzyav Peremishl U listopadi stoyav pid Rzhevom 1617 1618 Dokladnishe Pohid Vladislava na Moskvu 1618 roku polski ta kozacki z yednannya rozorili pivdenni oblasti Moskoviyi i trimali v oblozi Moskvu RezultatiVijna zavershilasya pidpisannyam Deulinskogo peremir ya yake stalo najbilshim uspihom Rechi Pospolitoyi v protistoyanni z Moskovskoyu derzhavoyu Rich Pospolita otrimala biloruski j ukrayinski zemli yaki do togo buli pid vladoyu Moskvi Smolensku Chernigivsku ta Novgorod Siversku vsogo 29 mist Polskij korol oficijno zberig za soboyu pravo pretenduvati na moskovskij tron Z inshogo boku ce peremir ya poklalo pochatok zavershennyu periodu postijnih vijn v Moskovskomu carstvi kotrij trivav protyagom 15 rokiv Div takozhShvedsko moskovska vijna 1610 1617 Pohid Vladislava na Moskvu Susanin IvanPrimitkiBOGDAN BALYKA Zapiski o moskovskoj osade 1612 goda ros Martin Ber Letopis moskovskaya ros Arhiv originalu za 5 zhovtnya 2013 Procitovano 16 kvitnya 2013