Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Молодоту́рки — політичний рух в Османській імперії, який мав за мету систематичну політичну, військову та економічну модернізацію країни, що перебувала на той час у стані деградації й розпаду. Рух виник 1876 року, спочатку нелегально, а 1889 року легалізувався із заснуванням партії «Іттігат ве Тераккі» («Єднання і прогрес» — тур. İttihat ve Terakki Cemiyeti).
Причини появи
З 1870-х Османська імперія поступово перетворюється на напівколонію, рівень життя населення падає, але наростання гострих міжімперіалістичних розбіжностей на Балканах та Близькому Сході завадило остаточному розділу османських земель. Економіка Османської імперії розвивалася однобоко. Росли іноземні концесійні підприємства, відкривалися філії закордонних банків. Іноземці інвестували в видобувну промисловість і в галузі обробної промисловості, що займались переробкою експортних культур. За рівнем промислового розвитку Османська імперія перебувала на останньому місці в Європі і на одному з останніх місць в Азії. Кількість робочих, зайнятих в промисловості і на транспорті, не перевищувало 40-50 тис. осіб.
У зв'язку з національно-визвольними повстаннями 1870-х в Боснії і Герцеговині, Болгарії і фінансовим банкрутством Османської імперії, побоюючись нового втручання держав, державний діяч Османської імперії Мідхат-паша долучився до «нових османів» і разом з деякими іншими членами уряду організував державний переворот, це сталось 30 травня 1876. В результаті цього правління султану Абдул-Азіза, що керував у 1861—1876, було повалено, а фактична влада перейшла до Мідхат-паші і «нових османів», що співпрацювали з ним. Султан Абдул-Гамід II (правив в 1876—1909 роках) затвердив розроблений Мідхат-пашею і Намиком Кемалем проект конституції, а 23 грудня 1876 [tr]» було урочисто оприлюднено.
Однак уже на початку 1877 султан змістив Мідхат-пашу з посади великого візира і піддав репресіям більшість «нових османів», а в лютому 1878 розпустив обраний згідно з конституцією парламент і встановив самодержавний («зулюм»).
Після російсько-турецької війни 1877—1878 османське панування на Балканах фактично закінчилось. Берлінський конгрес 1878 року визнав незалежність більшості балканських народів.
У 1881 Третя французька республіка захопила Османський Туніс, в 1882 Сполучене Королівство окупувало Єгипетський хедиват, який в 1914 оголошено британським протекторатом.
У 1881 іноземні кредитори змусили султана дати згоду на заснування ними Управління Османського державного боргу, у відання якого перейшли найістотніші доходи Османської імперії й контроль над її фінансами. Іноземний вплив проник також до армії, жандармерії, флоту, митного та інших відомств Османської імперії.
Прагнучи утримати підвладні народи в покорі, Абдул-Хамід II жорстоко переслідував найменші прояви вільнодумства, розпалював національну та релігійну ворожнечу, провокував зіткнення між мусульманами та християнами.
У 1890-х, за указом Абдул-Гаміда II, в Самсуні та інших Округах Малої Азії, а також в Стамбулі, були організовані жорстокі вірменські погроми, під час яких загинуло кілька сот тисяч вірменів. Однак «зулюм» не міг зупинити зростання революційних сил в країні.
Діяльність
В 1889 році у Стамбулі студенти військово-медичного училища — не лише турки, а й албанці та черкеси, створили таємний комітет, який отримав назву «Єднання і прогрес». Через два роки у Парижі виник закордонний центр організації, який почав видавати власну газету.
Учасників руху називали іттіхадистами (від турецького «іттіхад» — «єднання»). В Європі використовували іншу назву — «молоді турки», хоча в самій імперії слово «турок» мало швидше зневажливий відтінок, а самі іттихадісти сповідували ідеї , тобто виступали за неподільність імперії та рівні права усіх підданих султана. Головними вимогами опозиціонерів були відновлення конституції 1876 року та скликання парламенту.
Ядро руху становила турецька інтелігенція з середовища офіцерства та учнівської молоді, а більшість ватажків походили з родин поміщиків, офіцерів та чиновників.
Певний час іттіхадисти діяли підпільно — пропагували свої ідеї, поширювали часописи і книжки, друковані ними в Парижі або ж Каїрі, недосяжному для османської цензури та поліції, викривали злочини режиму «зулюма» в європейський пресі. Коли організація наважилася на протест в самому Стамбулі — уряд відповів арештами, ув'язненнями та стратами.
За кілька років вцілілі «молоді турки» зібралися на свій з'їзд у Парижі. З'ясувалося, що представники різних течій у русі по-різному розуміють засоби досягнення спільної мети. Праві вважали, що зміни мають бути обережними і виправдовували придушення урядом національно-визвольних рухів заради зміцнення імперії. Ліберали на чолі з небожем самого султана — прагнули рішучих реформ, погоджувалися надати нетурецьким народам самоврядування, а Абдул-Гаміда II сподівалися усунути з військовою допомогою західних держав. Паризька група «молодих турків» категорично заперечувала проти іноземного втручання в османські справи.
Із власною програмою невдозі виступив іттіхадист татарського походження Юсуф Акчура — він закликав відмовитися від намагання зберегти імперію та будувати власне турецьку національну державу. Саме навколо такої держави, переконував Акчура, могли б згуртуватися й інші тюркські народи — такі ідеї згодом отримали назву пантюркізму.
Внаслідок збройного перевороту 23 липня 1908 року була проголошена конституція, організація здобула владу і була офіційно перетворена на партію.
На початку 1913 року всю владу в партії і в країні захопив «тріумвірат» — Енвер-паша, Талаат-паша та Джемаль-паша. Вони ж згодом стали головними ініціаторами та організаторами геноциду вірменів.
Після поразки Туреччини у Першій світовій війні, 19 жовтня 1918 року відбувся останній з'їзд партії, на якому було офіційно заявлено про її саморозпуск та створення нової партії — «Теджаддуд» («Відродження»).
Після вступу військ союзників до Стамбула лідери іттіхадистів втекли за кордон.
У 1919-1920 роках у Стамбулі відбувся судовий процес над керівниками партії. Суд заочно засудив головних військових злочинців та організаторів геноциду вірменів до смертної кари, але більшість із них уникла покарання.
У 1926 році було розкрито змову проти Ататюрка, в якій брали участь колишні лідери «Єднання і прогрес». Четверо з них (Назим, Джавід, Абдул-Кадир, Кара Кемаль) були засуджені анкарським «судом незалежності» до страти, а партія «Єднання в прогрес» засуджена як реакційна та антинаціональна організація.
Геноцид проти християнських народів
Колишній посол Сполучених Штатів в Османській імперії в 1914—1916 роках Генрі Моргентау на Версальської конференції 1919 року засвідчив, що з 2,5 млн вірмен в імперії за кілька місяців було вбито або загинуло від нестерпних умов близько половини. Решта — позбулися батьківщини і майна, стали жебраками біженцями. Та ж доля тоді спіткала в Османській імперії інші християнські народи — ассирійців, які говорили різними діалектами стародавньої арамейської мови, а також греків. За підрахунками пана Моргентау, сумарно число загиблих перевищує два мільйони людей з трьох цих народів.
Кемалістською владою під проводом Ататюрка було також здійснено геноцид проти грецького та вірменського населення Понтійської області.
Джерела
Виноски
- . journals.cambridge.org. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 26 липня 2016.
- Kinzer, Stephen (2001). Crescent and Star: Turkey Between Two Worlds (англійська) . ISBN .
- Мустафін О. Справжня історія пізнього нового часу. Х., 2017, с.395-397
- Ternon, Yves (2002). Empire ottoman : Le déclin, la chute, l'effacement (французька) . ISBN .
Посилання
- Молодотурки і вірменський геноцид [ 16 серпня 2016 у Wayback Machine.]
Див. також
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Molodotu rki politichnij ruh v Osmanskij imperiyi yakij mav za metu sistematichnu politichnu vijskovu ta ekonomichnu modernizaciyu krayini sho perebuvala na toj chas u stani degradaciyi j rozpadu Ruh vinik 1876 roku spochatku nelegalno a 1889 roku legalizuvavsya iz zasnuvannyam partiyi Ittigat ve Terakki Yednannya i progres tur Ittihat ve Terakki Cemiyeti Svyatkuvannya Molodotureckoyi revolyuciyi na kartini zobrazheno yiyi providnikiv Midhat pashu i Namika Kemalya vijskovih lideriv i Enver pashu i lozung Svoboda rivnist braterstvo hurriyet musavat uhuvvet Prichini poyaviListivka Molodoturkiv z gaslom Nehaj zhive batkivshina nehaj zhive naciya nehaj zhive svoboda francuzkoyu ta osmanskimi movami Z 1870 h Osmanska imperiya postupovo peretvoryuyetsya na napivkoloniyu riven zhittya naselennya padaye ale narostannya gostrih mizhimperialistichnih rozbizhnostej na Balkanah ta Blizkomu Shodi zavadilo ostatochnomu rozdilu osmanskih zemel Ekonomika Osmanskoyi imperiyi rozvivalasya odnoboko Rosli inozemni koncesijni pidpriyemstva vidkrivalisya filiyi zakordonnih bankiv Inozemci investuvali v vidobuvnu promislovist i v galuzi obrobnoyi promislovosti sho zajmalis pererobkoyu eksportnih kultur Za rivnem promislovogo rozvitku Osmanska imperiya perebuvala na ostannomu misci v Yevropi i na odnomu z ostannih misc v Aziyi Kilkist robochih zajnyatih v promislovosti i na transporti ne perevishuvalo 40 50 tis osib U zv yazku z nacionalno vizvolnimi povstannyami 1870 h v Bosniyi i Gercegovini Bolgariyi i finansovim bankrutstvom Osmanskoyi imperiyi poboyuyuchis novogo vtruchannya derzhav derzhavnij diyach Osmanskoyi imperiyi Midhat pasha doluchivsya do novih osmaniv i razom z deyakimi inshimi chlenami uryadu organizuvav derzhavnij perevorot ce stalos 30 travnya 1876 V rezultati cogo pravlinnya sultanu Abdul Aziza sho keruvav u 1861 1876 bulo povaleno a faktichna vlada perejshla do Midhat pashi i novih osmaniv sho spivpracyuvali z nim Sultan Abdul Gamid II praviv v 1876 1909 rokah zatverdiv rozroblenij Midhat pasheyu i Namikom Kemalem proekt konstituciyi a 23 grudnya 1876 tr bulo urochisto oprilyudneno Odnak uzhe na pochatku 1877 sultan zmistiv Midhat pashu z posadi velikogo vizira i piddav represiyam bilshist novih osmaniv a v lyutomu 1878 rozpustiv obranij zgidno z konstituciyeyu parlament i vstanoviv samoderzhavnij zulyum Pislya rosijsko tureckoyi vijni 1877 1878 osmanske panuvannya na Balkanah faktichno zakinchilos Berlinskij kongres 1878 roku viznav nezalezhnist bilshosti balkanskih narodiv U 1881 Tretya francuzka respublika zahopila Osmanskij Tunis v 1882 Spoluchene Korolivstvo okupuvalo Yegipetskij hedivat yakij v 1914 ogolosheno britanskim protektoratom U 1881 inozemni kreditori zmusili sultana dati zgodu na zasnuvannya nimi Upravlinnya Osmanskogo derzhavnogo borgu u vidannya yakogo perejshli najistotnishi dohodi Osmanskoyi imperiyi j kontrol nad yiyi finansami Inozemnij vpliv pronik takozh do armiyi zhandarmeriyi flotu mitnogo ta inshih vidomstv Osmanskoyi imperiyi Pragnuchi utrimati pidvladni narodi v pokori Abdul Hamid II zhorstoko peresliduvav najmenshi proyavi vilnodumstva rozpalyuvav nacionalnu ta religijnu vorozhnechu provokuvav zitknennya mizh musulmanami ta hristiyanami U 1890 h za ukazom Abdul Gamida II v Samsuni ta inshih Okrugah Maloyi Aziyi a takozh v Stambuli buli organizovani zhorstoki virmenski pogromi pid chas yakih zaginulo kilka sot tisyach virmeniv Odnak zulyum ne mig zupiniti zrostannya revolyucijnih sil v krayini DiyalnistV 1889 roci u Stambuli studenti vijskovo medichnogo uchilisha ne lishe turki a j albanci ta cherkesi stvorili tayemnij komitet yakij otrimav nazvu Yednannya i progres Cherez dva roki u Parizhi vinik zakordonnij centr organizaciyi yakij pochav vidavati vlasnu gazetu Uchasnikiv ruhu nazivali ittihadistami vid tureckogo ittihad yednannya V Yevropi vikoristovuvali inshu nazvu molodi turki hocha v samij imperiyi slovo turok malo shvidshe znevazhlivij vidtinok a sami ittihadisti spoviduvali ideyi tobto vistupali za nepodilnist imperiyi ta rivni prava usih piddanih sultana Golovnimi vimogami opozicioneriv buli vidnovlennya konstituciyi 1876 roku ta sklikannya parlamentu Yadro ruhu stanovila turecka inteligenciya z seredovisha oficerstva ta uchnivskoyi molodi a bilshist vatazhkiv pohodili z rodin pomishikiv oficeriv ta chinovnikiv Pevnij chas ittihadisti diyali pidpilno propaguvali svoyi ideyi poshiryuvali chasopisi i knizhki drukovani nimi v Parizhi abo zh Kayiri nedosyazhnomu dlya osmanskoyi cenzuri ta policiyi vikrivali zlochini rezhimu zulyuma v yevropejskij presi Koli organizaciya navazhilasya na protest v samomu Stambuli uryad vidpoviv areshtami uv yaznennyami ta stratami Za kilka rokiv vcilili molodi turki zibralisya na svij z yizd u Parizhi Z yasuvalosya sho predstavniki riznih techij u rusi po riznomu rozumiyut zasobi dosyagnennya spilnoyi meti Pravi vvazhali sho zmini mayut buti oberezhnimi i vipravdovuvali pridushennya uryadom nacionalno vizvolnih ruhiv zaradi zmicnennya imperiyi Liberali na choli z nebozhem samogo sultana pragnuli rishuchih reform pogodzhuvalisya nadati netureckim narodam samovryaduvannya a Abdul Gamida II spodivalisya usunuti z vijskovoyu dopomogoyu zahidnih derzhav Parizka grupa molodih turkiv kategorichno zaperechuvala proti inozemnogo vtruchannya v osmanski spravi Iz vlasnoyu programoyu nevdozi vistupiv ittihadist tatarskogo pohodzhennya Yusuf Akchura vin zaklikav vidmovitisya vid namagannya zberegti imperiyu ta buduvati vlasne turecku nacionalnu derzhavu Same navkolo takoyi derzhavi perekonuvav Akchura mogli b zgurtuvatisya j inshi tyurkski narodi taki ideyi zgodom otrimali nazvu pantyurkizmu Vnaslidok zbrojnogo perevorotu 23 lipnya 1908 roku bula progoloshena konstituciya organizaciya zdobula vladu i bula oficijno peretvorena na partiyu Na pochatku 1913 roku vsyu vladu v partiyi i v krayini zahopiv triumvirat Enver pasha Talaat pasha ta Dzhemal pasha Voni zh zgodom stali golovnimi iniciatorami ta organizatorami genocidu virmeniv Pislya porazki Turechchini u Pershij svitovij vijni 19 zhovtnya 1918 roku vidbuvsya ostannij z yizd partiyi na yakomu bulo oficijno zayavleno pro yiyi samorozpusk ta stvorennya novoyi partiyi Tedzhaddud Vidrodzhennya Pislya vstupu vijsk soyuznikiv do Stambula lideri ittihadistiv vtekli za kordon U 1919 1920 rokah u Stambuli vidbuvsya sudovij proces nad kerivnikami partiyi Sud zaochno zasudiv golovnih vijskovih zlochinciv ta organizatoriv genocidu virmeniv do smertnoyi kari ale bilshist iz nih unikla pokarannya U 1926 roci bulo rozkrito zmovu proti Atatyurka v yakij brali uchast kolishni lideri Yednannya i progres Chetvero z nih Nazim Dzhavid Abdul Kadir Kara Kemal buli zasudzheni ankarskim sudom nezalezhnosti do strati a partiya Yednannya v progres zasudzhena yak reakcijna ta antinacionalna organizaciya Genocid proti hristiyanskih narodivDokladnishe Genocid virmeniv Dokladnishe Genocid grekiv ta Genocid pontijskih grekiv Dokladnishe Genocid assirijciv Kolishnij posol Spoluchenih Shtativ v Osmanskij imperiyi v 1914 1916 rokah Genri Morgentau na Versalskoyi konferenciyi 1919 roku zasvidchiv sho z 2 5 mln virmen v imperiyi za kilka misyaciv bulo vbito abo zaginulo vid nesterpnih umov blizko polovini Reshta pozbulisya batkivshini i majna stali zhebrakami bizhencyami Ta zh dolya todi spitkala v Osmanskij imperiyi inshi hristiyanski narodi assirijciv yaki govorili riznimi dialektami starodavnoyi aramejskoyi movi a takozh grekiv Za pidrahunkami pana Morgentau sumarno chislo zagiblih perevishuye dva miljoni lyudej z troh cih narodiv Kemalistskoyu vladoyu pid provodom Atatyurka bulo takozh zdijsneno genocid proti greckogo ta virmenskogo naselennya Pontijskoyi oblasti DzherelaVinoski journals cambridge org Arhiv originalu za 3 bereznya 2016 Procitovano 26 lipnya 2016 Kinzer Stephen 2001 Crescent and Star Turkey Between Two Worlds anglijska ISBN 0 374 52866 7 Mustafin O Spravzhnya istoriya piznogo novogo chasu H 2017 s 395 397 Ternon Yves 2002 Empire ottoman Le declin la chute l effacement francuzka ISBN 2 86645 601 7 PosilannyaMolodoturki i virmenskij genocid 16 serpnya 2016 u Wayback Machine Div takozhMolodoturecka revolyuciya