Костянтинівка

Костянти́нівка — місто в Україні, адміністративний центр Костянтинівської міської громади в Краматорському районі Донецької області.

Костянтинівка
Герб Костянтинівки Прапор Костянтинівки
Основні дані
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Краматорський район
Громада	Костянтинівська міська громада
Код КАТОТТГ:	UA14120070010085843
Засноване	1870 (154 роки)
Статус міста	з 1932 року
Населення	▼ 78 179 (1 січня 2022)
Площа	66,04 км²
Густота населення	1103,7 осіб/км²
Поштові індекси	85100-85129
Телефонний код	+380-6272
Координати	48°31′36″ пн. ш. 37°42′15″ сх. д. / 48.52667° пн. ш. 37.70417° сх. д. / 48.52667; 37.70417Координати: 48°31′36″ пн. ш. 37°42′15″ сх. д. / 48.52667° пн. ш. 37.70417° сх. д. / 48.52667; 37.70417
Висота над рівнем моря	86 м
Водойма	річки Кривий Торець, Грузька
Назва мешканців	костянтинівча́нин, костянтинівча́нка, костянтинівча́ни
Відстань
Найближча залізнична станція	Костянтинівка
До обл./респ. центру
- фізична	50 км
- залізницею	65 км
- автошляхами	55 км
До Києва
- фізична	563 км
- залізницею	680 км
- автошляхами	660 км
Міська влада
Адреса	85114, Донецька обл., Краматорський р-н, м. Костянтинівка, вул. Олекси Тихого, 260
Вебсторінка	Костянтинівська міська військова адміністрація
Міський голова	Рослов Олексій
Костянтинівка у Вікісховищі Карта Костянтинівка Костянтинівка

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Костянтинівка.

Звільнене від терористичного підрозділу російських найманців та місцевих колаборантів 5 липня 2014 року в ході проведення АТО силами Національної гвардії України та військовими підрозділами.

17 липня 2020 року внаслідок адміністративно-територіальної реформи стало частиною Краматорського району.

Загальні відомості

Відстань до Донецька — 68 км. Площа — 66,04 км². Населення — 78 тис. осіб.

Водні ресурси: річка Кривий Торець (басейн річки Сіверський Донець). Довжина — 88,36 км, площа водостоку — 1590 км² , заболоченість 0,2 %. Клебан-Бицьке водосховище площею 520 га, 9 водойм та 43 ставки. Земельний фонд Костянтинівки — 6,598 тис. га. Корисні копалини — глини та пісок.

Географія

Місто розташоване в північній частині Донецької області на річці Кривий Торець. У місті річка Грузька впадає у Кривий Торець. Місто являє собою залізничний вузол. Відстань до Донецька: по автодорогах — 55 км, залізницею — 65 км. Відстань до Києва: по автодорогах — 750 км, залізницею — 778 км. Після одного з фільмів Корнія Грицюка, залізничний рейс «Київ — Костянтинівка» став неформально називатися «Київ — Війна».

Історія

Див. також: Історія Костянтинівки

Археологічні дослідження в Костянтинівському районі показали, що заселення краю почалося в епоху раннього палеоліту, 150 000—100 000 років тому.

З часів набігу кримських татар 1769 року з'являється згадка, що на території Костянтинівського району перебувало Військо Запорозьке.

Найстаріший район міста — Новоселівка, колишнє селище, що існувало задовго до заснування Костянтинівки.

На карті Катеринославського намісництва 1792 року видання нанесена поштова станція з назвою Торецька (при річці Кривий Торець), яка була розташована в районі нинішнього південного шляхопроводу.

На території сучасної Костянтинівки в 1812 році на землі, придбаній у бахмутського купця Четверикова, поміщик Пантелеймон Номікосов заснував село Сантуринівку. Ця земля була заселена двадцятьма родинами кріпаків, купленими в Корочанському уїзді Курської губернії. У середині XIX століття на успадкованій сином поміщика землі виникло село Костянтинівка, назване по імені власника. До 1859 року в Костянтинівці проживало 29 осіб, в Сантуринівці — 280, в Новоселівці (старовинне селище, приєднане до сучасної Костянтинівки) — 456.

У 1926 році Костянтинівка набула статусу селища міського типу. З 1932 року стала містом обласного підпорядкування.

З 1931 по 2016 рік у місті працював трамвай.

З 28-29 жовтня 1941 до 6 вересня 1943 місто було під контролем Німеччини.

У 1967 році було відкрито міський краєзнавчий музей.

Російсько-українська війна

В ході подій Російсько-української війни, з 28 квітня 2014 по 5 липня 2014 року озброєний терористичний підрозділ російських найманців «Славянский батальон» захопив адміністративні будівлі міста і утримував Костянтинівку під своєю окупацією.

5 липня 2014 року в ході проведення Антитерористичної операції сили Національної гвардії України та військові підрозділи Збройних сил України звільнили місто від російських найманців та їхніх місцевих колаборантів. 21 липня 2014-го при обстрілі терористами Костянтинівки на блокпосту загинув старший лейтенант Григорій Терехов.

В середині вересня 2014 року в місті було повалено пам'ятник Леніну.

14 жовтня 2015 року на Покрову Пресвятої Богородиці в Костянтинівці у храмі УПЦ КП відбулася перша святкова літургія.

У вересні 2016 року російськомовна гімназія у Костянтинівці перейшла на українську мову навчання.

Докладніше: Російське вторгнення в Україну (з 2022)

Під час повномасштабного російського вторгнення, 24 січня 2023 року російські війська обстріляли район Костянтинівки біля одного з ринків, тоді щонайменше 4 мирних мешканців поранили, з них двоє — діти.

Вранці 28 січня 2023 року російські загарбники обстріляли центр міста ракетами від С-300. Внаслідок обстрілу 3 загиблих, 14 поранених. Були пошкоджені багатоквартирні будинки, готель, гаражі, автомобілі.

Вночі 24 березня 2023 Костянтинівка потерпала від ракетного обстрілу. Одна з ракет влучила в одноповерхову будівлю, в якій функціонував Пункт незламності. Три людини загинули, дві людини отримали поранення, одну людину врятували з-під завалів.

Вранці 2 квітня 2023 російські війська вдарили по центру міста — щонайменше шестеро людей загинули, восьмеро поранені.

13 травня 2023 року російські окупанти атакували Костянтинівку з реактивної системи залпового вогню «Смерч». Внаслідок обстрілу 2 людини загинули та 11 отримали поранення.

14 червня 2023 року, о 02:45, російські окупанти обстріляли місто артилерією та ракетами, а о 05:08 вдарили ракетою "Х-22". Є загибла людина та поранений житель.

17 червня 2023 року, близько 10:20, окупанти здійснили чергову атаку. Внаслідок влучання снарядів по приватному сектору зазнала поранень 9-річна дівчинка. У неї діагностовано закриті травми грудної клітини і живота, відкритий перелом плеча, рвані рани ніг і множинні садна тіла, — йдеться у повідомленні Офісу генерального прокурора.

6 вересня 2023 року, близько 14:00, російські окупанти завдали ракетного удару по одному з ринків у центрі міста. Дотла згоріли легкові автомобілі, 8 торговельних об'єктів та пошкоджено 28 магазинів, лінії електропередач, адміністративна будівля та два п'ятиповерхових житлових будинків. Тип озброєння, з якого було завдано удару, встановлено фахівцями: з балістичного оперативно-тактичного ракетного комплексу «Іскандер». Внаслідок атаки 17 осіб загинули та 32 особи поранені. Переважна більшість загиблих були цивільними особами. Цей ракетний удар став найбільшим в історії міста за кількістю жертв. Символічно, що російські окупанти влаштували теракт у 80-ту річницю звільнення Костянтинівки від нацистських загарбників.

Вночі 25 лютого 2024 року російські війська завдали удару по залізничному вокзалу, ймовірно, з використанням КАБ-250. Від вибуху отримала поранення жінка 75 років. На момент атаки вона перебувала у власній оселі, яка опинилася в зоні ураження ворожого озброєння. Також через обстріли з РСЗВ та ракетні обстріли понівечені храм, 2 приватних і 12 багатоквартирних будинків, 21 магазин, 19 торговельних павільйонів, три заклади освіти, 2 адмінбудівлі, пошта, кіоск.

Населення

За даними перепису 2001 року населення міста становило 94 886 осіб, із них 20,98 % зазначили рідною мову українську, 78,06 % — російську, 0,50 % — вірменську, 0,06 % — білоруську, 0,02 % — молдовську, 0,01 % — болгарську, а також грецьку, польську, німецьку, гагаузьку, циганську, угорську та єврейську мови.

Національний склад населення за переписом 2001 року

	чисельність	частка, %
українці	56 226	59,3
росіяни	35 762	37,7
вірмени	906	1,0
білоруси	485	0,5
азербайджанці	248	0,3
євреї	186	0,2

Динаміка чисельності населення Костянтинівки
рік	населення, тис. мешк.
1859	0,029
1923	10,9
1926	25,4
1931	57,5
1937	91,4
1939	95,8
1956	90
1959	88,7
1961	93
1962	94
1968	104
1970	105,4
1977	111
1979	112
1981	114
1986	114
1987	115
1989	108
1994	105,4
1998	98,3
2001	95,1
2004	90,0
2005	88,3
2009	81,4
2011	79,1
2014	76,1
2021	78,1

Промисловість

Костянтинівка — центр кольорової металургії, хімічної промисловості. Найбільш відомі підприємства — склозавод і завод «Автоскло», вогнетривкий завод, завод високовольтного обладнання, кондитерська компанія «Конті» тощо.

• Костянтинівський металургійний завод
• Костянтинівський склоробний завод
• Костянтинівський завод високовольтної апаратури

Безпека

Важливе значення в новітній історії міста має 90-й окремий аеромобільний батальйон імені Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова. Батальйон що брав участь в боях за Донецький аеропорт та стояв на обороні пунктів Піски, Зайцеве, Опитне, Водяне, Славне дислокується в Костянтинівці і є головним щитом міста від нових терористичних загроз.

Засоби масової інформації

У місті видається регіональна газета «Знамя индустрии» та найперша (з 1990 р.) незалежна приватна газета в Донецькій області «Провінція».

Керівники міста

Очільники міського виконавчого комітету

• Луньов П. (1917) — очільник виконкому в Тимчасовому громадському комітеті
• Бондаренко Р. О. (1920) — перший очільник виконкому Костянтиново-Дружківського району
• Юшкин Микола Опанасович (1940—1941)
• Вокарь Федір Макарович (1941—1942)
• Медведєв Іван Данилович (1950—1963)
• Карягін Євген Іванович (1963—1966)
• Мотін Микола Антінович (1966—1981)
• Ракитін Володимир Михайлович (1981—1985)
• Папін Віталій Тимофійович (1985—1990)
• Фурсов Володимир Миколайович (1990—1994)

Міські голови

• Орчелота Володимир Іванович (1994—1998)
• Роженко Юрій Никифорович (1998—2002 та 2005—2009), з ганьбою звільнений за отримання хабаря.
• Ракитін Володимир Михайлович (2002—2004)
• Давидов Сергій Дмитрович (2010—2020)
• Азаров Олег Анатолійович (2020-2022)
• Рослов Олексій (з 2022)

Особистості

Уродженці

• Ануров Олександр Герасимович — народний артист УРСР.
• Акулова Ольга — український соліст, автор пісень, музики та текстів, перекладів світових хітів українською мовою, музично-дегустаційного проєкту «Кава та шоколад». Власник проєкту AcoolA.
• Банністер Нонна (уроджена Лісовська, 22 вересня 1927 — 15 серпня 2004) письменник, мемуари якої «Таємні щоденники Голокосту» було видано в США та Німеччині.
• Бондаренко Анатолій Михайлович (нар. 1966) — російський співак, композитор і продюсер українського походження.
• Гайворонський (Гайдарівський) Василь Андрійович (1906—1972) — український письменник «Розстріляного відродження», був репресований, але вижив та провів останні роки у США.
• Гінзбург Віталій Аркадійович  — український художник.
• Гризодуб Олександр Іванович (нар. 1948) — український хімік, фармаколог, доктор хімічних наук, професор, директор Державного підприємства МОЗ України, керівник створення Державної фармакопеї України.
• Дзюба Петро Петрович (1915-1965) радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу.
• Ісаєв Сергій Володимирович (1975—2016) — герой Російсько-української війни, загинув під час бойового завдання, нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.
• Жужома Микола Іванович — Герой Радянського Союзу.
• Каденко Ігор Миколайович — український фізик.
• Костін Андрій Андрійович — український воїн, учасник Російсько-української війни. Загинув під час виконання бойового завдання.
• Кривобок Тетяна Юріївна (нар. 1972) — українська спортсменка-легкоатлетка, майстер спорту міжнародного класу, багаторазова чемпіонка України.
• Кривцун Ігор Віталійович — український науковець, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, академік Національної академії наук України.
• Кужель Олександра Володимирівна — український політик.
• Клех Владислав — художник театру і кіно.
• Кубрак Іван Іванович (1913—1991)  — Герой Соціалістичної Праці
• Левченко Євген Вікторович — український футболіст.
• Матейченко Костянтин Володимирович — український політичний та військовий діяч, народний депутат України VIII скликання.
• Мордюкова Нонна Вікторівна — радянська і російська кіноактриса. Народна артистка СРСР (1974).
• Пономарьов Олександр Олександрович (1974—2016) — сержант Збройних сил України, учасник Російсько-української війни.
• Присталенко Віктор Олександрович (нар. 1935) — український живописець.
• Смоленюк Петро Степанович — український науковець.
• Суярко Василь Григорович — український науковець, доктор геолого-мінералогічних наук, професор, академік Української нафтогазової академії, член Донецького відділення НТШ.
•  — радянський та український геолог. Була керівнцею однією з найбільшим геологічних партій в СРСР, що вела розвідку в районі Донецького басейну. Авторка книги «Моя Україна — і біль, і надія».
• Терещенко Алла Констянтинівна — український мистецтвознавець, професор, член-кореспондент Національної академії мистецтв України.

Мешканці

• Лапшин Володимир Германович (1954, Котельнич — 2015, Костянтинівка) — фотохудожник, член Національного союзу фотохудожників України
• Ренат Польовий (1927—2008) — український письменник і краєзнавець, інженер-винахідник, колишній політв'язень, член Української Гельсінкської спілки (1988).
• Пустова Феня Дмитрівна (1928—2010) — український літературознавець, дослідник та популяризатор творчості письменників розстріляного відродження.
• Анатолій Федь — український вчений, доктор філософських наук, професор Слов'янського державного педагогічного університету, член Наукового товариства ім. Шевченка, відмінник освіти України.

Почесні громадяни Костянтинівки

• Безнощенко Михайло Захарович — радянський офіцер, генерал-майор, учасник бойових дій Другої світової війни, командир танкової бригади що відвойовувала Костянтинівку.
• Бєліков Сергій Трифонович — радянський діяч, старший апаратник Костянтинівського хімічного заводу.
• Маркілюк Леонід Петрович — колишній депутат Констянтинівської міської ради, Герой Соціалістичної Праці.
• Мірецька Марія Іванівна — авіаінструкторка, учасниця бойових дій Другої світової війни, секретарка міськради, директор Костянтинівського заводу скляних та майолікових виробів.
• Олекса Тихий (1927—1984) — український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи.

Загинули в боях за місто

20 березня 2022 року

• Вініченко Кирило Андрійович (2000—2022) — солдат Збройних Сил України, участник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
• Ткаченко Ростислав Русланович (2000—2022) — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, загинув в ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.

22 березня 2022 року

• Бурлаков Максим Ігорович (1997—2022) — молодший сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, загинув в ході російського вторгнення в Україну у 2022 році.
• Дишкант Віталій Іванович (1989—2022) — старший солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, загинув в ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
• Єгунов Євген Ігорович (2002—2022) — лейтенант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, загинув в ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
• Закупець Анатолій Сергійович (1985—2022) — молодший сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, загинув в ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
• Пантус Денис Володимирович (1990—2022) — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, загинув в ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
• Трихно Дмитро Юрійович (1993—2022) — сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, загинув в ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
• Чепель Максим Юрійович (1997—2022) — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, загинув в ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
• Ріхтер Олена Вікторівна (1974-2022) - старший солдат Збройних Сил України, учасниця російсько-української війни, загинула в ході російського вторгнення в Україну у 2022 році.

Пам'ятки

Див. також: Пам'ятки Костянтинівки

У місті Костянтинівка Донецької області на обліку перебуває 35 пам'яток історії та монументального мистецтва.

Примітки

2. . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 24 червня 2021.
3. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
4. . gromada.info. Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 16 листопада 2021.
5. . www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 13 жовтня 2019. Процитовано 13 жовтня 2019.
6. Поїзд «Київ - Війна». www.facebook.com (укр.). Процитовано 13 жовтня 2019.
7. Константиновка: Путеводитель. Б. Н. Донцов, С. И. Колесников. Донецк — 1984.
8. Журнал генерал-фельдмаршала князя А. А. Прозоровского 1769—1776 с. 349
9. . Архів оригіналу за 2 квітня 2019. Процитовано 24 червня 2021.
10. Сборникъ статистическихъ сведений по Екатеринославской Губерніи. Том ІІ, ст. 45, 46
11. . Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 24 червня 2021.
12. Доповідь громадської організації «Безпека та взаємодія в Україні»: Збройна агресія Російської Федерації проти України с.61
13. . Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 19 вересня 2014.
14. . Архів оригіналу за 8 липня 2018. Процитовано 16 жовтня 2015.
15. . Архів оригіналу за 14 вересня 2016. Процитовано 11 вересня 2016.
16. Марія Гречко (24 січня 2023). «Сильна ударна хвиля була». Місцеві жителі розповіли про обстріл Костянтинівки. Суспільне. Процитовано 8 вересня 2023.
17. «Наші біди їм вернуться»: як Костянтинівка пережила удар Росії по ринку. Радіо Свобода. 7 вересня 2023.
18. Наслідки ракетного удару по Костянтинівці: Ворог поцілив у центр міста, де перебувало багато людей. відео+фоторепортаж. Цензор.НЕТ. 28 січня 2023.
19. Росіяни обстріляли Костянтинівку: 3 загиблих, 14 поранених. Українська правда. 28 січня 2023.
20. Антон Степура (24 березня 2023). Росіяни вночі завдали удару по центру для переселенців у Костянтинівці: є загиблі та поранені. Суспільне. Процитовано 9 вересня 2023.
21. Рятувальники ліквідували наслідки ракетного обстрілу у Костянтинівці. Громадське радіо. 24 березня 2023. Процитовано 8 вересня 2023.
22. Віталій Саєнко, Антоніна Доломанжи, Катерина Присяжнюк (2 квітня 2023). Росіяни вдарили по центру Костянтинівки: загинули 6 осіб (фото, відео). УНІАН. Процитовано 11 липня 2023.
23. Ракетний удар по Костянтинівці: кількість загиблих та поранених зросла. Громадське радіо. 2 квітня 2023. Процитовано 8 вересня 2023.
24. Діана Козлова (3 квітня 2023). Обстріл Костянтинівки 2 квітня: які наслідки та в якому стані поранен. Суспільне.
25. Подробиці обстрілу Костянтинівки: кількість поранених зросла (фото). ТСН.ua (укр.). 13 травня 2023. Процитовано 11 липня 2023.
26. Армія РФ тричі обстріляла Костянтинівку 14 червня: наслідки обстрілів.
27. Окупанти обстріляли Костянтинівку, двоє поранених (фото). LB.ua. 17 червня 2023. Процитовано 11 липня 2023.
28. По Костянтинівці окупанти вдарили не з артилерії, — поліція. Українські новини. 6 вересня 2023.
29. Армія РФ обстріляла Костянтинівку та зруйнувала залізничний вокзал, поранена жінка. Суспільне Новини. 25 лютого 2024.
30. . Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 2 квітня 2014.
31. . Архів оригіналу за 13 лютого 2007. Процитовано 27 листопада 2012.
32. . Архів оригіналу за 7 лютого 2021. Процитовано 3 жовтня 2014.
33. Find a grave: Володимир Іванович Орчелота
34. Find a grave: Юрій Никифорович Роженко
35. . Архів оригіналу за 15 березня 2016. Процитовано 20 грудня 2017.
36. Find a grave: Андрій Андрійович Костін
37. . www.konstantinovka.com.ua. Архів оригіналу за 25 вересня 2021. Процитовано 25 вересня 2021.
38. . Архів оригіналу за 25 вересня 2021. Процитовано 25 вересня 2021.
39. Суярко О. В. Моя Україна — і біль, і надія (спогади старої провінціалки) (2006)
40. . Архів оригіналу за 7 вересня 2021. Процитовано 7 вересня 2021.

Література

• Костянтинівка — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР [ 15 серпня 2015 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
• Військові взяли під контроль місто Костянтинівка на Донеччині, — Тимчук [ 12 липня 2014 у Wayback Machine.]
• Василь Пірко // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
• Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
• Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с.
• Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
• Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.

Посилання

• Діаграма найвищих споруд Костянтинівки