Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Кароліна Лянцкоронська (пол. Karolina Lanckorońska), повне ім'я — Кароліна Марія Аделайда Францішка Ксавера Малгожата Едіна Лянцкоронська з Бжезя гербу Задора (пол. Karolina Maria Adelajda Franciszka Ksawera Małgorzata Edina Lanckorońska z Brzezia herbu Zadora;нар. 11 серпня 1898, Нижня Австрія — пом. 25 серпня 2002, Рим) — польська історикиня і мистецтвознавиця, діячка Полонії в Італії, графівна, остання представниця давнього шляхетського роду Лянцкоронських. Відома як гуманістка, правозахисниця, патріотка, науковиця та меценатка.
| Кароліна Лянцкоронська | |
|---|---|
 | |
| Народилася | 11 серпня 1898[1][2][3] d, Горн (округ), Нижня Австрія, Австро-Угорщина |
| Померла | 25 серпня 2002[1](104 роки) Рим, Італія[1] |
| Поховання | Кампо Верано[4] |
| Країна |  Республіка Польща |
| Діяльність | мистецтвознавиця, педагог, письменниця, викладачка університету, медієвістка, бібліотекарка, колекціонерка мистецтва |
| Alma mater | ЛНУ ім. І. Франка і Віденський університет |
| Знання мов | польська[2] |
| Заклад | ЛНУ ім. І. Франка |
| Учасник | Друга світова війна |
| Членство | d |
| Військове звання | поручник |
| Рід | Лянцкоронські |
| Батько | Кароль Лянцкоронський[3] |
| Мати | Маргарита Ліхновська |
| Нагороди |    d |
| |
Життєпис
Народилася у Відні у сім'ї графа Кароля Лянцкоронського, який був радником цісаря Франца Йосипа, адміністратором цісарського двору, сенатором Віденського парламенту та чи не найвідомішим у імперії мистецтвознавцем, колекціонером і меценатом.
1921 року закінчила Віденський університет за спеціальністю «історія мистецтв» і незабаром переїхала до Львова. 1934 року стала першою жінкою, яка захистила докторську дисертацію в Університеті Яна-Казимира у Львові і взагалі першою жінкою у Польщі, яка здобула докторський ступінь із мистецтвознавства. У міжвоєнні роки часто навідувала родовий маєток поблизу Комарно, який дістався їй у спадок після смерті батька.
Друга світова війна застала Кароліну у Львові. Після окупації міста Червоною Армією вона далі читала лекції в університеті, день у день чекаючи арешту органами НКВС, співробітники якого могли вбачати у ній лише «поміщицю». Хоча енкаведисти помилялися, бо міжвоєнна Польща була фактично досить таки соціалістичною: не визнавала шляхетських титулів і привілеїв, а угіддя великих землевласників у 30-х роках було значною мірою парцельовано і передано в обробіток реальним землеробам.
На початку 1940 року Лянцкоронська вступила до підпільної організації «Спілка збройної боротьби». У травні 1941 року зуміла з підробленими документами перейти межу з німецькою зоною окупації і дістатися Кракова. Оскільки займатися науковою та викладацькою справою у польському генерал-губернаторстві виявилося неможливим, вона відразу з головою поринула у діяльність, яка нині називається «правозахистом».
Спочатку вона працювала медсестрою «Червоного Хреста» — у краківських шпиталях для польських військовополонених, щойно звільнених німцями з таборів через голод, епідемію туберкульозу, а відтак масову загибель в'язнів. Серед колишніх вояків польського війська було чимало й українців-галичан. Як твердить Кароліна у власній книзі «Воєнні спомини» (пол. Wspomnienia wojenne), вони одержували медичну допомогу та моральну підтримку сестер «Червоного Хреста» нарівні з поляками. В тих мемуарах Кароліна також відзначає, що усвідомлення необхідності діалогу і порозуміння між галицькими поляками та українцями було притаманне всій родині Кароля Лянцкоронського. На жаль, страхітливі події українсько-польського протистояння 40-х років похитнули ці переконання.
Ще у 1941 році стала одним із лідерів «Головної опікунської ради» — організації, завданням якої було надання гуманітарної допомоги в'язням нацистських тюрем. Користуючись тим, що давній друг сім'ї Лянцкоронських краківський єпископ Адам Сапіга домігся у німців легалізації роботи Ради, Кароліна без великих труднощів відвідувала чимало тюрем південної частини генерал-губернаторства та засновувала місцеві комітети допомоги в'язням. Подорожуючи як адміністратор Ради, підтримувала зв'язки з підпіллям. Та, кінець кінцем, прагнула повернутися до родинного краю — до Львова.
У Львові та Станіславові працювала над створенням філій Опікунської ради. Налагоджувала гуманітарну допомогу в'язням сумновідомої львівської тюрми на Лонцького, стараючись залучити до цієї справи польську, єврейську та українську громадськість, щоб хоч у такий спосіб згладити взаємну недовіру та упередженість, що існували між ними. Завдяки активності Опікунської ради нарешті вдалося налагодити систему гуманітарної допомоги 27 тисячам в'язнів на просторі від Кракова до Львова та Коломиї.
Одночасно з легальною діяльністю в Опікунській раді безстрашна шляхтянка намагалася виявити обставини позасудової страти гестапівцями 23 своїх колишніх колег — професорів львівського університету. Згодом наткнулася на таємниці масової депортації цивільного населення Львова, розстрілу інтелектуальної еліти Станіславова у Чорному лісі і також намагалася встановити істину про ці трагедії. Тому й не дивно, що вже невдовзі, у травні 1942 року, за таку нечувану зухвалість головний кат львівської та станіславівської інтелігенції, шеф станіславівського гестапо Ганс Крюгер заарештував її в Коломиї. За цих обставин неминучими їй здавалися розстріл або голодна смерть у станіславівській катівні на Білінського. Тільки завдяки клопотанню італійської королівської родини, адресованому до найвищих керівників Райху, страту було скасовано. Лянцкоронську забрали від Крюгера та перевели у Львів, на Лонцького. Але вона не зупинилася на цьому: склала доповідну Гімлеру, вимагаючи розслідування розстрілів гестапівцями львівських і станіславівських інтелектуалів, у тюрмі використовувала найменшу нагоду допомогти в'язням. Про рапорт Лянцкоронської довідався «сам фюрер». Гімлер шаленів від її зухвальства. Її життя знову висіло на волосинці. Та, зрештою, перші особи Райху вирішили якомога надійніше ізолювати заповзятливу шляхтянку від її співвітчизників (спочатку у тюрмах Берліна, а потім — у концтаборі Равенсбрюк), тим самим роблячи неможливою її правозахисну місію. Кароліна так більше ніколи і не повернулася до родинного краю. І лише через три роки, у квітні 1945 року, її, нарешті, звільнили з табору після втручання Міжнародного Червоного Хреста. У повоєнні роки вона не бачила можливості повернутися ні до радянського Львова, ні до комуністичної Польщі. Тому оселилася в Римі і цілком присвятила себе гуманітарній місії: створила численні установи, покликані вивчати та зберігати історико-культурну спадщину: Польський історичний інститут у Римі, Польське наукове товариство на чужині тощо. 1967 року заснувала фамільний «Фонд Лянцкоронських», який за більш ніж тридцять років свого існування надав стипендії багатьом тисячам науковців-гуманітаріїв для проведення студій у Західній Європі.
Лише після (падіння у Польщі комуністичного режиму) до неї прийшло офіційне визнання її заслуг перед національною та європейською культурою. Від президента Леха Валенси вона отримала найвищу нагороду — орден Polonia Restituta, від президента Італії — орден Al Merito della Repubblica Italiana. Її книжка з описом подій війни Wspomnienia wojenne 22 IX 1939 — 5 IV 1945 висувалася на здобуття літературної премії «Ніке» 2002 року. Папа Іван Павло ІІ удостоїв її найвищих нагород Ватикану. Валенса запросив її, нарешті, повернутися до Польщі.
Але приїхати до рідної країни 90-річна немічна жінка вже не могла. Замість цього вона подарувала Польщі безцінну фамільну колекцію живопису, серед витворів якої полотна Тіціана, Тінторетто, Рембрандта, Матейки, Мальчевського та інших митців світової слави. Збірка картин Мальчевського з колишньої роздільської колекції зберігається й у Львівській картинній галереї.
2000 року Фонд Лянцкоронських виділив 14 тис. доларів на влаштування музею Золочівського замку. Можливо, останньою доброю справою Лянцкоронських в Україні стала реставрація барокового костелу Успіння Борогодиці в Ягільниці, завершена в рік смерті пані Кароліни за фінансової участі фамільного фонду.
Померла у Римі 2002 року у віці 104 років.
Примітки
- Deutsche Nationalbibliothek Record #122554140 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Lundy D. R. The Peerage
- https://www.findagrave.com/memorial/210506885
- Genealogia potomków Sejmu Wielkiego [ 2 жовтня 2018 у Wayback Machine.] (пол.)
- . Архів оригіналу за 16 лютого 2019. Процитовано 15 лютого 2019.
- Nagroda Nike 2002. nike.org.pl. Процитовано 20 серпня 2015.
Література
- Lanckorońska Karolina, Wspomnienia wojenne 22 IX 1939 — 5 IV 1945, Kraków: Wydawnictwo Znak, 2002, (пол.)
- Лянцкоронська К. Воєнні спогади. 22 вересня 1939 —5 квітня 1945 / Кароліна Лянцкоронська ; пер. з пол. Наталі Ткачик. — Чернівці : Книги - XXI, 2023. — 424 с
Посилання
- Сайт екологічно-гуманітарного об'єднання «Зелений світ» [ 16 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Jurij Smirnow — Rzecz o Karolinie Lanckorońskiej [ 28 травня 2011 у Wayback Machine.] (пол.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Lyanckoronskij Karolina Lyanckoronska pol Karolina Lanckoronska povne im ya Karolina Mariya Adelajda Francishka Ksavera Malgozhata Edina Lyanckoronska z Bzhezya gerbu Zadora pol Karolina Maria Adelajda Franciszka Ksawera Malgorzata Edina Lanckoronska z Brzezia herbu Zadora nar 11 serpnya 1898 Nizhnya Avstriya pom 25 serpnya 2002 Rim polska istorikinya i mistectvoznavicya diyachka Poloniyi v Italiyi grafivna ostannya predstavnicya davnogo shlyahetskogo rodu Lyanckoronskih Vidoma yak gumanistka pravozahisnicya patriotka naukovicya ta mecenatka Karolina LyanckoronskaNarodilasya11 serpnya 1898 1898 08 11 1 2 3 d Gorn okrug Nizhnya Avstriya Avstro UgorshinaPomerla25 serpnya 2002 2002 08 25 1 104 roki Rim Italiya 1 PohovannyaKampo Verano 4 Krayina Respublika PolshaDiyalnistmistectvoznavicya pedagog pismennicya vikladachka universitetu mediyevistka bibliotekarka kolekcionerka mistectvaAlma materLNU im I Franka i Videnskij universitetZnannya movpolska 2 ZakladLNU im I FrankaUchasnikDruga svitova vijnaChlenstvodVijskove zvannyaporuchnikRidLyanckoronskiBatkoKarol Lyanckoronskij 3 MatiMargarita LihnovskaNagorodid Mediafajli u VikishovishiZhittyepisNarodilasya u Vidni u sim yi grafa Karolya Lyanckoronskogo yakij buv radnikom cisarya Franca Josipa administratorom cisarskogo dvoru senatorom Videnskogo parlamentu ta chi ne najvidomishim u imperiyi mistectvoznavcem kolekcionerom i mecenatom 1921 roku zakinchila Videnskij universitet za specialnistyu istoriya mistectv i nezabarom pereyihala do Lvova 1934 roku stala pershoyu zhinkoyu yaka zahistila doktorsku disertaciyu v Universiteti Yana Kazimira u Lvovi i vzagali pershoyu zhinkoyu u Polshi yaka zdobula doktorskij stupin iz mistectvoznavstva U mizhvoyenni roki chasto naviduvala rodovij mayetok poblizu Komarno yakij distavsya yij u spadok pislya smerti batka Druga svitova vijna zastala Karolinu u Lvovi Pislya okupaciyi mista Chervonoyu Armiyeyu vona dali chitala lekciyi v universiteti den u den chekayuchi areshtu organami NKVS spivrobitniki yakogo mogli vbachati u nij lishe pomishicyu Hocha enkavedisti pomilyalisya bo mizhvoyenna Polsha bula faktichno dosit taki socialistichnoyu ne viznavala shlyahetskih tituliv i privileyiv a ugiddya velikih zemlevlasnikiv u 30 h rokah bulo znachnoyu miroyu parcelovano i peredano v obrobitok realnim zemlerobam Na pochatku 1940 roku Lyanckoronska vstupila do pidpilnoyi organizaciyi Spilka zbrojnoyi borotbi U travni 1941 roku zumila z pidroblenimi dokumentami perejti mezhu z nimeckoyu zonoyu okupaciyi i distatisya Krakova Oskilki zajmatisya naukovoyu ta vikladackoyu spravoyu u polskomu general gubernatorstvi viyavilosya nemozhlivim vona vidrazu z golovoyu porinula u diyalnist yaka nini nazivayetsya pravozahistom Spochatku vona pracyuvala medsestroyu Chervonogo Hresta u krakivskih shpitalyah dlya polskih vijskovopolonenih shojno zvilnenih nimcyami z taboriv cherez golod epidemiyu tuberkulozu a vidtak masovu zagibel v yazniv Sered kolishnih voyakiv polskogo vijska bulo chimalo j ukrayinciv galichan Yak tverdit Karolina u vlasnij knizi Voyenni spomini pol Wspomnienia wojenne voni oderzhuvali medichnu dopomogu ta moralnu pidtrimku sester Chervonogo Hresta narivni z polyakami V tih memuarah Karolina takozh vidznachaye sho usvidomlennya neobhidnosti dialogu i porozuminnya mizh galickimi polyakami ta ukrayincyami bulo pritamanne vsij rodini Karolya Lyanckoronskogo Na zhal strahitlivi podiyi ukrayinsko polskogo protistoyannya 40 h rokiv pohitnuli ci perekonannya She u 1941 roci stala odnim iz lideriv Golovnoyi opikunskoyi radi organizaciyi zavdannyam yakoyi bulo nadannya gumanitarnoyi dopomogi v yaznyam nacistskih tyurem Koristuyuchis tim sho davnij drug sim yi Lyanckoronskih krakivskij yepiskop Adam Sapiga domigsya u nimciv legalizaciyi roboti Radi Karolina bez velikih trudnoshiv vidviduvala chimalo tyurem pivdennoyi chastini general gubernatorstva ta zasnovuvala miscevi komiteti dopomogi v yaznyam Podorozhuyuchi yak administrator Radi pidtrimuvala zv yazki z pidpillyam Ta kinec kincem pragnula povernutisya do rodinnogo krayu do Lvova U Lvovi ta Stanislavovi pracyuvala nad stvorennyam filij Opikunskoyi radi Nalagodzhuvala gumanitarnu dopomogu v yaznyam sumnovidomoyi lvivskoyi tyurmi na Lonckogo starayuchis zaluchiti do ciyeyi spravi polsku yevrejsku ta ukrayinsku gromadskist shob hoch u takij sposib zgladiti vzayemnu nedoviru ta uperedzhenist sho isnuvali mizh nimi Zavdyaki aktivnosti Opikunskoyi radi nareshti vdalosya nalagoditi sistemu gumanitarnoyi dopomogi 27 tisyacham v yazniv na prostori vid Krakova do Lvova ta Kolomiyi Odnochasno z legalnoyu diyalnistyu v Opikunskij radi bezstrashna shlyahtyanka namagalasya viyaviti obstavini pozasudovoyi strati gestapivcyami 23 svoyih kolishnih koleg profesoriv lvivskogo universitetu Zgodom natknulasya na tayemnici masovoyi deportaciyi civilnogo naselennya Lvova rozstrilu intelektualnoyi eliti Stanislavova u Chornomu lisi i takozh namagalasya vstanoviti istinu pro ci tragediyi Tomu j ne divno sho vzhe nevdovzi u travni 1942 roku za taku nechuvanu zuhvalist golovnij kat lvivskoyi ta stanislavivskoyi inteligenciyi shef stanislavivskogo gestapo Gans Kryuger zaareshtuvav yiyi v Kolomiyi Za cih obstavin neminuchimi yij zdavalisya rozstril abo golodna smert u stanislavivskij kativni na Bilinskogo Tilki zavdyaki klopotannyu italijskoyi korolivskoyi rodini adresovanomu do najvishih kerivnikiv Rajhu stratu bulo skasovano Lyanckoronsku zabrali vid Kryugera ta pereveli u Lviv na Lonckogo Ale vona ne zupinilasya na comu sklala dopovidnu Gimleru vimagayuchi rozsliduvannya rozstriliv gestapivcyami lvivskih i stanislavivskih intelektualiv u tyurmi vikoristovuvala najmenshu nagodu dopomogti v yaznyam Pro raport Lyanckoronskoyi dovidavsya sam fyurer Gimler shaleniv vid yiyi zuhvalstva Yiyi zhittya znovu visilo na volosinci Ta zreshtoyu pershi osobi Rajhu virishili yakomoga nadijnishe izolyuvati zapovzyatlivu shlyahtyanku vid yiyi spivvitchiznikiv spochatku u tyurmah Berlina a potim u konctabori Ravensbryuk tim samim roblyachi nemozhlivoyu yiyi pravozahisnu misiyu Karolina tak bilshe nikoli i ne povernulasya do rodinnogo krayu I lishe cherez tri roki u kvitni 1945 roku yiyi nareshti zvilnili z taboru pislya vtruchannya Mizhnarodnogo Chervonogo Hresta U povoyenni roki vona ne bachila mozhlivosti povernutisya ni do radyanskogo Lvova ni do komunistichnoyi Polshi Tomu oselilasya v Rimi i cilkom prisvyatila sebe gumanitarnij misiyi stvorila chislenni ustanovi poklikani vivchati ta zberigati istoriko kulturnu spadshinu Polskij istorichnij institut u Rimi Polske naukove tovaristvo na chuzhini tosho 1967 roku zasnuvala familnij Fond Lyanckoronskih yakij za bilsh nizh tridcyat rokiv svogo isnuvannya nadav stipendiyi bagatom tisyacham naukovciv gumanitariyiv dlya provedennya studij u Zahidnij Yevropi Lishe pislya padinnya u Polshi komunistichnogo rezhimu do neyi prijshlo oficijne viznannya yiyi zaslug pered nacionalnoyu ta yevropejskoyu kulturoyu Vid prezidenta Leha Valensi vona otrimala najvishu nagorodu orden Polonia Restituta vid prezidenta Italiyi orden Al Merito della Repubblica Italiana Yiyi knizhka z opisom podij vijni Wspomnienia wojenne 22 IX 1939 5 IV 1945 visuvalasya na zdobuttya literaturnoyi premiyi Nike 2002 roku Papa Ivan Pavlo II udostoyiv yiyi najvishih nagorod Vatikanu Valensa zaprosiv yiyi nareshti povernutisya do Polshi Ale priyihati do ridnoyi krayini 90 richna nemichna zhinka vzhe ne mogla Zamist cogo vona podaruvala Polshi bezcinnu familnu kolekciyu zhivopisu sered vitvoriv yakoyi polotna Ticiana Tintoretto Rembrandta Matejki Malchevskogo ta inshih mitciv svitovoyi slavi Zbirka kartin Malchevskogo z kolishnoyi rozdilskoyi kolekciyi zberigayetsya j u Lvivskij kartinnij galereyi 2000 roku Fond Lyanckoronskih vidiliv 14 tis dolariv na vlashtuvannya muzeyu Zolochivskogo zamku Mozhlivo ostannoyu dobroyu spravoyu Lyanckoronskih v Ukrayini stala restavraciya barokovogo kostelu Uspinnya Borogodici v Yagilnici zavershena v rik smerti pani Karolini za finansovoyi uchasti familnogo fondu Pomerla u Rimi 2002 roku u vici 104 rokiv PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 122554140 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Lundy D R The Peerage d Track Q67129259d Track Q21401824 https www findagrave com memorial 210506885 Genealogia potomkow Sejmu Wielkiego 2 zhovtnya 2018 u Wayback Machine pol Arhiv originalu za 16 lyutogo 2019 Procitovano 15 lyutogo 2019 Nagroda Nike 2002 nike org pl Procitovano 20 serpnya 2015 LiteraturaLanckoronska Karolina Wspomnienia wojenne 22 IX 1939 5 IV 1945 Krakow Wydawnictwo Znak 2002 ISBN 83 240 0077 1 pol Lyanckoronska K Voyenni spogadi 22 veresnya 1939 5 kvitnya 1945 Karolina Lyanckoronska per z pol Natali Tkachik Chernivci Knigi XXI 2023 424 sPosilannyaSajt ekologichno gumanitarnogo ob yednannya Zelenij svit 16 lyutogo 2019 u Wayback Machine Jurij Smirnow Rzecz o Karolinie Lanckoronskiej 28 travnya 2011 u Wayback Machine pol