Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Теорія еволюції наукова теорія що пояснює механізми зміни форм живих організмів їхніх спільнот та причини утворення біор

Еволюційна теорія Дарвіна

Еволюційна теорія Дарвіна

Теорія еволюції — наукова теорія, що пояснює механізми зміни форм живих організмів, їхніх спільнот та причини утворення біорізноманіття на Землі у процесі еволюції. Перші цілісні теорії еволюції були запропоновані на початку ХІХ сторіччя Еразмом Дарвіном та Жаном Батистом Ламарком.

image
Схема, що демонструє подібність скелетів людиноподібних мавп та людини (з книги Томаса Хакслі Evidence as to Man's place in Nature (1863))

Великий вплив на формування еволюційної біології як самостійної галузі науки зробила теорія еволюції Чарлза Дарвіна. Надалі відбувалася конкуренція декількох еволюційних теорій (неоламаркізм, сальтаціонізм, ортогенез, фіналізм тощо), до тих пір, поки у 1930-х — 40-х роках сформувалась синтетична теорія еволюції (СТЕ), яка включала і популяційну генетику.

У 1950-ті — 60-ті роки більшість біологів прийняли синтетичну теорію, хоча і надалі розвивалися альтернативні теорії еволюції і лунала критика в бік СТЕ. Значна кількість біологів на початку ХХІ століття каже про потрібність наступного синтезу знань про еволюцію у вигляді нової теорії.

Іноді під терміном «теорія еволюції» розуміють всю еволюційну біологію. Неспеціалісти часто плутають явище еволюції і теорію еволюції. Якщо наявність самого явища еволюції не викликає сумніву у наукового співтовариства, то механізми еволюції, що постулюються окремими теоріями, є предметом дискусії.

Наукові теорії еволюції є предметом критики з боку антиеволюціоністів, які пропонують власні концепції. Ці ідеї сприймаються науковим співтовариством як ненаукові.

Структура теорій

Основною задачею теорії еволюції є пояснити механізми, завдяки яким еволюція дає саме такі результати, які ми спостерігаємо у , біорізноманітті, послідовностях ДНК організмів. Для цього робляться теоретичні узагальнення у вигляді законів і головних факторів еволюції. Фактори еволюції є рушіями, які спрямовують еволюцію організмів. Найчастіше, в теоріях еволюції виділяються головні фактори і другорядні.

Історія розвитку

Дослідження біологічної еволюції довгий час перебували на донауковому етапі. Внесок у розвиток еволюційних ідей зробили , Шарль Бонне, Жорж-Луї Бюффон. Перші цілісні теорії еволюції з'явилися на початку ХІХ століття. Їх авторами були Еразм Дарвін і Жан Батист Ламарк.

Теорія Еразма Дарвіна

image
Еразм Дарвін

Еразм Дарвін, дід Чарлза був лікарем, поетом і філософом. Його віршовані поеми дозволили багатьом сучасникам не розглядати його роботи всерйоз. Свої еволюційні погляди Еразма Дарвін виклав у трактаті «Зоономія» (1794-96), а потім розвинув у поемі «Храм природи» (1803).

Основним фактором еволюції Е. Дарвін назвав прагнення до розвитку, що притаманне живим організмам при переборенні несприятливих умов. Результатом цього прагнення є зміни органів, що успадковуються. Е. Дарвін визнавав наявність конкуренції між близькими формами. Внутрішні прагнення організму не є усвідомленими, але механістичними властивостями: «Особливості форм тварин, що відрізняють їх одну від іншої, … утворюються поступово з подібних живих волокон і видозмінюються при відтворенні».

Живе за Е. Дарвіном відрізняється від неживого «життєвим духом».

Ламаркізм

image
Жан Батист Ламарк
Докладніше: Ламаркізм

Головним фактором еволюції за Ламарком є градація — прагнення організмів до розвитку. Примітивне життя, на думку Ламарка, виникає постійно з неорганічної речовини, а потім розвивається прогресивно. Градація породжує висхідну послідовність еволюції організмів від найпростіших до людини. Тим не менш, ідеальний розвиток порушується умовами середовища, яке є несприятливим для організмів. Вищі тварини (але не нижчі і не рослини) мають змогу пристосуватися до цього другого фактору еволюції.

Адаптація до зовнішнього фактору відбувається за двома законами еволюції:

  • Перший закон, закон вправляння і невправляння: якщо тварина активно вправляє свій орган, той буде гіпертрофуватися і покращувати власну форму і функцію; якщо ж орган не вправляється, то він дегенерує і редукується.
  • Другий закон, закон успадкування набутих ознак: якщо тварина набула корисну ознаку, вона буде успадкована нащадками; не успадковуються ознаки, набуті в результаті травм, патологій тощо.

Теорія Ламарка не була метафізичною як її сприйняли сучасники, а навпаки намагалася пояснити наявне біорізноманіття матеріалістичним способом.

Жоффруїзм

image
Етьєн Жоффруа Сент-Ілер
Докладніше: Жоффруїзм

Термін введено російським зоологом М. О. Холодковським для визначення поглядів французького еволюціоніста Етьєна Жоффруа Сент-Ілера.

Жоффруа Сент-Ілер вважав головним фактором еволюції прямий вплив довкілля на зміни організмів. Всі тварини за Жоффруа мають єдиний або архетип, з якого й еволюціонували. Середовище слабко впливає на дорослих тварин, але змінює молодих особин і зародків. Еволюційні новації, на думку Сент-Ілера, виникають як масові аномалії розвитку.

Дарвінізм

Докладніше: Дарвінізм

Класичний дарвінізм походить з робіт Чарльза Дарвіна «Походження видів шляхом природного добору», та деяких інших. Сам термін введений Альфредом Воллесом.

Основний фактор еволюції за дарвінізмом — природний добір. Ключовими тезами також є боротьба за існування, мала невизначена мінливість, екстраполяція малих змін на великі проміжки часу. За Дарвіном природний добір діє на окремі організми та сприяє розмноженню тих з них, хто має корисні (адаптивні) варіації у спадкових ознаках. Такі варіації накопичуються і призводять до появи нових форм, підвидів, видів та всіх інших вищих таксонів. При цьому постулюється відсутність сили прогресу, що рухає еволюцію, а прогрес оголошується побічною властивістю добору.

Ідею природного добору Дарвін взяв із селекції домашніх тварин і рослин, звідти ще одна назва теорії — селекціонізм (від англ. selection — добір).

Ортогенез і номогенез

Докладніше: Ортогенез та Номогенез

Розвиток ортогенезу, або «спрямованої еволюції» часто пов'язують з ідеєю Ламарка про градацію, хоча прибічники цієї теорії замість потягу організму до ускладнення найчастіше вводили обмеження на мінливість, що каналізують еволюцію у певному напрямку. Ортогенез постулює наявність внутрішніх структурних обмежень, які, на відміну від необмеженої мінливості дарвінізму дозволяють існувати лише дискретній мінливості. Ортогенетики вважали, що фізичні й хімічні особливості живого створюють тенденції розвитку груп, що, ставши один раз на шлях каналізації розвитку, вже не можуть з нього зійти.

Прибічники ортогенезу або критикували дарвінізм, або намагалися узгодити свої погляди з ним. Автор поняття «ортогенез» вважав адаптацію і каналізовану структурну еволюцію паралельними процесами. Палеонтолог Альфеус Хайятт називав головним фактором еволюції внутрішній шлях онтогенезу, а добору залишав роль «тонкого підстроювання».

Окремим явищем у рамках ортогенезу був «російський номогенез» — «закономірна еволюція», названий так за основною роботою російського іхтіолога Льва Берга, що проголосила свою антидарвіністичну концепцію еволюції. Основними факторами еволюції за Бергом були закономірна мінливість та каналізація розвитку. Природному добору залишалася консервативна роль збереження видової норми.

Сальтаціонізм і мутаціонізм

Докладніше: Сальтаціонізм

Відкриття дискретності спадкової інформації призвело низку біологів до думки, що нові форми виникають також дискретно, стрибкоподібно, сальтаційно. Первинне значення терміна «мутація» якраз і означало різку, непоступову зміну ознаки. Сальтаційну теорію еволюції розвивав Гуго де Фріз, який спостерігав макромутаційне виникнення виду енотери та екстраполював цей випадок на всю еволюцію.

Теоретичні проблеми еволюції

  • Проблема спрямованості еволюції
  • Еволюційний прогрес
  • Роль добору
  • Адекватність мінливості
  • Проблема монофілії і еволюції вищих таксонів
  • Емерджентність, утворення нового

Класифікація

Відомо декілька десятків сучасних теорій еволюції. Вони розрізняються ставленням до проблем еволюції.

Найпоширенішою теорією з другої половини ХХ сторіччя вважається синтетична теорія еволюції. Вона і декілька подібних вважають головним фактором еволюції природний добір генетичних мутацій у ДНК. Ця група теорій є селекціоністською.

Інша група теорій постулює наявність механізмів внутрішньої спрямованої мінливості онтогенезу при сталому генотипі особин. Сюди належать епігенетична теорія еволюції та еволюційна біологія розвитку (англ. evo-devo — evolutionary developmental biology).

Неоламаркістські теорії припускають наявність адекватної до умов середовища мінливості, а також часто апелюють до епігенетичного успадкування набутих ознак. Нейтралізм зменшує роль добору, а основним фактором еволюції вважає генетичний дрейф і внутрішні фізико-хімічні властивості геному.

Неоортогенез покладається на структуралістські обмеження у мінливості форм, зокрема припускає можливість побудови періодичних систем таксонів живих організмів.

Див. також: Вірусологічна теорія еволюції

Джерела

  1. Laland, Kevin; Uller, Tobias; Feldman, Marc; Sterelny, Kim; Müller, Gerd B.; Moczek, Armin; Jablonka, Eva; Odling-Smee, John; Wray, Gregory A.; Hoekstra, Hopi E.; Futuyma, Douglas J.; Lenski, Richard E.; Mackay, Trudy F. C.; Schluter, Dolph; Strassmann, Joan E. (2014). Does evolutionary theory need a rethink?. Nature. 514 (7521): 161—164. doi:10.1038/514161a. ISSN 0028-0836.
  2. Laland, Kevin N.; Uller, Tobias; Feldman, Marcus W.; Sterelny, Kim; Müller, Gerd B.; Moczek, Armin; Jablonka, Eva; Odling-Smee, John (2015). The extended evolutionary synthesis: its structure, assumptions and predictions. Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences. 282 (1813): 20151019. doi:10.1098/rspb.2015.1019. ISSN 0962-8452.
  3. Н. А. Холодковский. Ламаркизм и жоффруизм. Природа, № 6, 1915

Література

  • (рос.) Татаринов Л. П. Очерки по теории эволюции. — М. : Наука, 1987. — 251 с.

Посилання

Теорія еволюції
у сестринських Вікіпроєктах
image Цитати у Вікіцитатах?

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Teoriya evolyuciyi naukova teoriya sho poyasnyuye mehanizmi zmini form zhivih organizmiv yihnih spilnot ta prichini utvorennya bioriznomanittya na Zemli u procesi evolyuciyi Pershi cilisni teoriyi evolyuciyi buli zaproponovani na pochatku HIH storichchya Erazmom Darvinom ta Zhanom Batistom Lamarkom Shema sho demonstruye podibnist skeletiv lyudinopodibnih mavp ta lyudini z knigi Tomasa Haksli Evidence as to Man s place in Nature 1863 Velikij vpliv na formuvannya evolyucijnoyi biologiyi yak samostijnoyi galuzi nauki zrobila teoriya evolyuciyi Charlza Darvina Nadali vidbuvalasya konkurenciya dekilkoh evolyucijnih teorij neolamarkizm saltacionizm ortogenez finalizm tosho do tih pir poki u 1930 h 40 h rokah sformuvalas sintetichna teoriya evolyuciyi STE yaka vklyuchala i populyacijnu genetiku U 1950 ti 60 ti roki bilshist biologiv prijnyali sintetichnu teoriyu hocha i nadali rozvivalisya alternativni teoriyi evolyuciyi i lunala kritika v bik STE Znachna kilkist biologiv na pochatku HHI stolittya kazhe pro potribnist nastupnogo sintezu znan pro evolyuciyu u viglyadi novoyi teoriyi Inodi pid terminom teoriya evolyuciyi rozumiyut vsyu evolyucijnu biologiyu Nespecialisti chasto plutayut yavishe evolyuciyi i teoriyu evolyuciyi Yaksho nayavnist samogo yavisha evolyuciyi ne viklikaye sumnivu u naukovogo spivtovaristva to mehanizmi evolyuciyi sho postulyuyutsya okremimi teoriyami ye predmetom diskusiyi Naukovi teoriyi evolyuciyi ye predmetom kritiki z boku antievolyucionistiv yaki proponuyut vlasni koncepciyi Ci ideyi sprijmayutsya naukovim spivtovaristvom yak nenaukovi Struktura teorijOsnovnoyu zadacheyu teoriyi evolyuciyi ye poyasniti mehanizmi zavdyaki yakim evolyuciya daye same taki rezultati yaki mi sposterigayemo u bioriznomanitti poslidovnostyah DNK organizmiv Dlya cogo roblyatsya teoretichni uzagalnennya u viglyadi zakoniv i golovnih faktoriv evolyuciyi Faktori evolyuciyi ye rushiyami yaki spryamovuyut evolyuciyu organizmiv Najchastishe v teoriyah evolyuciyi vidilyayutsya golovni faktori i drugoryadni Istoriya rozvitkuDoslidzhennya biologichnoyi evolyuciyi dovgij chas perebuvali na donaukovomu etapi Vnesok u rozvitok evolyucijnih idej zrobili Sharl Bonne Zhorzh Luyi Byuffon Pershi cilisni teoriyi evolyuciyi z yavilisya na pochatku HIH stolittya Yih avtorami buli Erazm Darvin i Zhan Batist Lamark Teoriya Erazma Darvina Erazm Darvin Erazm Darvin did Charlza buv likarem poetom i filosofom Jogo virshovani poemi dozvolili bagatom suchasnikam ne rozglyadati jogo roboti vserjoz Svoyi evolyucijni poglyadi Erazma Darvin viklav u traktati Zoonomiya 1794 96 a potim rozvinuv u poemi Hram prirodi 1803 Osnovnim faktorom evolyuciyi E Darvin nazvav pragnennya do rozvitku sho pritamanne zhivim organizmam pri pereborenni nespriyatlivih umov Rezultatom cogo pragnennya ye zmini organiv sho uspadkovuyutsya E Darvin viznavav nayavnist konkurenciyi mizh blizkimi formami Vnutrishni pragnennya organizmu ne ye usvidomlenimi ale mehanistichnimi vlastivostyami Osoblivosti form tvarin sho vidriznyayut yih odnu vid inshoyi utvoryuyutsya postupovo z podibnih zhivih volokon i vidozminyuyutsya pri vidtvorenni Zhive za E Darvinom vidriznyayetsya vid nezhivogo zhittyevim duhom Lamarkizm Zhan Batist LamarkDokladnishe Lamarkizm Golovnim faktorom evolyuciyi za Lamarkom ye gradaciya pragnennya organizmiv do rozvitku Primitivne zhittya na dumku Lamarka vinikaye postijno z neorganichnoyi rechovini a potim rozvivayetsya progresivno Gradaciya porodzhuye vishidnu poslidovnist evolyuciyi organizmiv vid najprostishih do lyudini Tim ne mensh idealnij rozvitok porushuyetsya umovami seredovisha yake ye nespriyatlivim dlya organizmiv Vishi tvarini ale ne nizhchi i ne roslini mayut zmogu pristosuvatisya do cogo drugogo faktoru evolyuciyi Adaptaciya do zovnishnogo faktoru vidbuvayetsya za dvoma zakonami evolyuciyi Pershij zakon zakon vpravlyannya i nevpravlyannya yaksho tvarina aktivno vpravlyaye svij organ toj bude gipertrofuvatisya i pokrashuvati vlasnu formu i funkciyu yaksho zh organ ne vpravlyayetsya to vin degeneruye i redukuyetsya Drugij zakon zakon uspadkuvannya nabutih oznak yaksho tvarina nabula korisnu oznaku vona bude uspadkovana nashadkami ne uspadkovuyutsya oznaki nabuti v rezultati travm patologij tosho Teoriya Lamarka ne bula metafizichnoyu yak yiyi sprijnyali suchasniki a navpaki namagalasya poyasniti nayavne bioriznomanittya materialistichnim sposobom Zhoffruyizm Etyen Zhoffrua Sent Iler Dokladnishe Zhoffruyizm Termin vvedeno rosijskim zoologom M O Holodkovskim dlya viznachennya poglyadiv francuzkogo evolyucionista Etyena Zhoffrua Sent Ilera Zhoffrua Sent Iler vvazhav golovnim faktorom evolyuciyi pryamij vpliv dovkillya na zmini organizmiv Vsi tvarini za Zhoffrua mayut yedinij abo arhetip z yakogo j evolyucionuvali Seredovishe slabko vplivaye na doroslih tvarin ale zminyuye molodih osobin i zarodkiv Evolyucijni novaciyi na dumku Sent Ilera vinikayut yak masovi anomaliyi rozvitku Darvinizm Dokladnishe Darvinizm Klasichnij darvinizm pohodit z robit Charlza Darvina Pohodzhennya vidiv shlyahom prirodnogo doboru ta deyakih inshih Sam termin vvedenij Alfredom Vollesom Osnovnij faktor evolyuciyi za darvinizmom prirodnij dobir Klyuchovimi tezami takozh ye borotba za isnuvannya mala neviznachena minlivist ekstrapolyaciya malih zmin na veliki promizhki chasu Za Darvinom prirodnij dobir diye na okremi organizmi ta spriyaye rozmnozhennyu tih z nih hto maye korisni adaptivni variaciyi u spadkovih oznakah Taki variaciyi nakopichuyutsya i prizvodyat do poyavi novih form pidvidiv vidiv ta vsih inshih vishih taksoniv Pri comu postulyuyetsya vidsutnist sili progresu sho ruhaye evolyuciyu a progres ogoloshuyetsya pobichnoyu vlastivistyu doboru Ideyu prirodnogo doboru Darvin vzyav iz selekciyi domashnih tvarin i roslin zvidti she odna nazva teoriyi selekcionizm vid angl selection dobir Ortogenez i nomogenez Dokladnishe Ortogenez ta Nomogenez Rozvitok ortogenezu abo spryamovanoyi evolyuciyi chasto pov yazuyut z ideyeyu Lamarka pro gradaciyu hocha pribichniki ciyeyi teoriyi zamist potyagu organizmu do uskladnennya najchastishe vvodili obmezhennya na minlivist sho kanalizuyut evolyuciyu u pevnomu napryamku Ortogenez postulyuye nayavnist vnutrishnih strukturnih obmezhen yaki na vidminu vid neobmezhenoyi minlivosti darvinizmu dozvolyayut isnuvati lishe diskretnij minlivosti Ortogenetiki vvazhali sho fizichni j himichni osoblivosti zhivogo stvoryuyut tendenciyi rozvitku grup sho stavshi odin raz na shlyah kanalizaciyi rozvitku vzhe ne mozhut z nogo zijti Pribichniki ortogenezu abo kritikuvali darvinizm abo namagalisya uzgoditi svoyi poglyadi z nim Avtor ponyattya ortogenez vvazhav adaptaciyu i kanalizovanu strukturnu evolyuciyu paralelnimi procesami Paleontolog Alfeus Hajyatt nazivav golovnim faktorom evolyuciyi vnutrishnij shlyah ontogenezu a doboru zalishav rol tonkogo pidstroyuvannya Okremim yavishem u ramkah ortogenezu buv rosijskij nomogenez zakonomirna evolyuciya nazvanij tak za osnovnoyu robotoyu rosijskogo ihtiologa Lva Berga sho progolosila svoyu antidarvinistichnu koncepciyu evolyuciyi Osnovnimi faktorami evolyuciyi za Bergom buli zakonomirna minlivist ta kanalizaciya rozvitku Prirodnomu doboru zalishalasya konservativna rol zberezhennya vidovoyi normi Saltacionizm i mutacionizm Dokladnishe Saltacionizm Vidkrittya diskretnosti spadkovoyi informaciyi prizvelo nizku biologiv do dumki sho novi formi vinikayut takozh diskretno stribkopodibno saltacijno Pervinne znachennya termina mutaciya yakraz i oznachalo rizku nepostupovu zminu oznaki Saltacijnu teoriyu evolyuciyi rozvivav Gugo de Friz yakij sposterigav makromutacijne viniknennya vidu enoteri ta ekstrapolyuvav cej vipadok na vsyu evolyuciyu Teoretichni problemi evolyuciyiProblema spryamovanosti evolyuciyi Evolyucijnij progres Rol doboru Adekvatnist minlivosti Problema monofiliyi i evolyuciyi vishih taksoniv Emerdzhentnist utvorennya novogoKlasifikaciyaVidomo dekilka desyatkiv suchasnih teorij evolyuciyi Voni rozriznyayutsya stavlennyam do problem evolyuciyi Najposhirenishoyu teoriyeyu z drugoyi polovini HH storichchya vvazhayetsya sintetichna teoriya evolyuciyi Vona i dekilka podibnih vvazhayut golovnim faktorom evolyuciyi prirodnij dobir genetichnih mutacij u DNK Cya grupa teorij ye selekcionistskoyu Insha grupa teorij postulyuye nayavnist mehanizmiv vnutrishnoyi spryamovanoyi minlivosti ontogenezu pri stalomu genotipi osobin Syudi nalezhat epigenetichna teoriya evolyuciyi ta evolyucijna biologiya rozvitku angl evo devo evolutionary developmental biology Neolamarkistski teoriyi pripuskayut nayavnist adekvatnoyi do umov seredovisha minlivosti a takozh chasto apelyuyut do epigenetichnogo uspadkuvannya nabutih oznak Nejtralizm zmenshuye rol doboru a osnovnim faktorom evolyuciyi vvazhaye genetichnij drejf i vnutrishni fiziko himichni vlastivosti genomu Neoortogenez pokladayetsya na strukturalistski obmezhennya u minlivosti form zokrema pripuskaye mozhlivist pobudovi periodichnih sistem taksoniv zhivih organizmiv Div takozh Virusologichna teoriya evolyuciyiDzherelaLaland Kevin Uller Tobias Feldman Marc Sterelny Kim Muller Gerd B Moczek Armin Jablonka Eva Odling Smee John Wray Gregory A Hoekstra Hopi E Futuyma Douglas J Lenski Richard E Mackay Trudy F C Schluter Dolph Strassmann Joan E 2014 Does evolutionary theory need a rethink Nature 514 7521 161 164 doi 10 1038 514161a ISSN 0028 0836 Laland Kevin N Uller Tobias Feldman Marcus W Sterelny Kim Muller Gerd B Moczek Armin Jablonka Eva Odling Smee John 2015 The extended evolutionary synthesis its structure assumptions and predictions Proceedings of the Royal Society B Biological Sciences 282 1813 20151019 doi 10 1098 rspb 2015 1019 ISSN 0962 8452 N A Holodkovskij Lamarkizm i zhoffruizm Priroda 6 1915LiteraturaFilipchenko Yu A 1977 Moskva Nauka Arhiv originalu za 13 sichnya 2012 Procitovano 15 serpnya 2013 Rouz S Rouz H Posle Darvina 29 chervnya 2016 u Wayback Machine Spilne 13 08 2015 Chajkovskij Yu V 2003 Evolyuciya rus Moskva KMK Gould Steven Jay 21 03 2002 The Structure of Evolutionary Theory english USA Belknap Press s 1433 ISBN 0 674 00613 5 ros Tatarinov L P Ocherki po teorii evolyucii M Nauka 1987 251 s PosilannyaTeoriya evolyuciyi u sestrinskih Vikiproyektah Citati u Vikicitatah

Дата публікації:
Топ