Неоламаркізм — сукупність різнорідних еволюційних поглядів, що розвивають ті чи інші ідеї ламаркізму. Загальним для неоламаркістських ідей є заперечення як єдиної формотворної ролі природного відбору і визнання успадкування набутих ознак.
За багатьма найважливішими питаннями еволюційної теорії положення дарвінізму і неоламаркізму прямо протилежні. Наприклад, найменшою одиницею (носієм) еволюційного процесу в дарвінізмі вважається місцева популяція, здатна бути полем діяльності природного відбору, а в ламаркізмі — кожна окрема особина. Дарвінізм розрізняє мінливість і процес еволюції, а ламаркізм ототожнює їх. Рушійною силою еволюції, згідно з дарвінізмом, є суперечлива взаємодія багатьох тенденцій, що реалізовується в процесі відбору, а згідно з ламаркізмом — спрямована дія чинників середовища (ектогенез) або внутрішніх факторів (автогенез), безпосередньо приводить до пристосування. Дарвінізм встановив нерівномірність темпів еволюції, а ламаркізм стверджував, що еволюційний процес прямо пропорційний часу. Протилежні позиції дарвінізму і ламаркизму також і по ряду інших питань, наприклад, про основні напрямки та шляхи еволюції і т. д.
Неоламаркізм, на відміну від дарвінізму, — напрямок збірний; він включав самі різні течії: 1) механоламаркізм, що зводив весь процес еволюційного розвитку до прямого пристосування і спадковості набутих ознак; 2) ортоламаркізм, односторонньо використав факт спрямованості еволюційного процесу для затвердження ніби він завжди прямолінійний і спочатку запрограмований (тобто зумовлений). Ортоламаркізм визнавав рушійною силою еволюції якісь невідомі «філетичні закони зростання» (Т. Еймер), або ж «закон внутрішнього прагнення до прогресу» (А. Годрі), тобто автогенетичні і телеологічні принципи; 3) психоламаркізм, що висував як ведучу або навіть єдину причину еволюції активність або розумність поведінки тварин, психіку, пам'ять або навіть чисто містичні чинники на зразок «клітинної душі» або «життєвого пориву» (Р. Земон, А. Паулі, Г. Дріш та ін.).
Механоламаркізм був заснований декількома вченими. Проте його головним зачинателем прийнято вважати Г. Спенсера. У 1864 р. Спенсер опублікував роботу «Підстави біології», в якій він трактував еволюційний процес як пристосувальні зміни організмів, що йдуть під впливом як прямого урівноваження організму із середовищем-(«пряме пристосування»), так і непрямого — через природний відбір, або, за дуже вдалим висловом автора, «переживання найбільш пристосованого». Ці два типи урівноваження в концепції Спенсера нерівноцінні. Головним типом він вважав пряме пристосування до мінливих факторів зовнішнього середовища. Ніякої творчої ролі відбір в еволюції, на думку Спенсера, не грає. Пізніше він виразив своє розуміння сутності еволюційного процесу у статті «Недостатність природного відбору» (1893), а також у роботі «Фактори органічної еволюції» (1896). Не розглядаючи інших сторін еволюційних поглядів Спенсера (принципи диференціації та інтеграції і т.і.), відзначимо, що його доктрина про два способи «урівноваження» на перший погляд здається досить близькою поглядам на причини еволюції не тільки Е. Геккеля, але навіть самого Ч. Дарвіна, особливо висловленим ним у 70-ті роки. Насправді ж це зовсім не так, оскільки Спенсер відкидав провідну роль природного добору і по суті зводив процес еволюції до все наростаючого значення прямого пристосування.
Засновником неоламаркізму в цілому був американський палеонтолог Е. Коп. В одній зі своїх основних робіт «Первинні фактори органічної еволюції» (1896) він розглядав еволюційний процес як результат дії трьох груп факторів: фізіогенезу (прямого пристосування), кінетогенезу (пристосування шляхом вправляння або не вправляння органів) і батмогенезу (впливу особливою філогенетичної «сили росту» або «батмізму»). Рушійним початком прогресивної еволюції, за Копом, виступає «батмічна» сила, яка в конкретних еволюційних ситуаціях оформляється кінетогенетично (переважно у тварин) або фізіогенетично (більш характерно для рослин).
Багатопричинність еволюції в концепції Копа лише удавана; фактично її основою є фактор нематеріальної природи — «видовий батмізм». Природний відбір в концепції Копа зовсім не є фактором еволюції. Він не вбачає у ньому причину «виникнення найбільш пристосованого». Відбір тільки елімінує нежиттєздатні варіації і проявляється переважно в процесах вимирання.
Прикладом іншої спроби модернізації ідей Ламарка можуть служити погляди , що розроблялися ним упродовж 1865–1884 рр. Не заперечуючи існування природного добору («принципу корисності»), Негелі в ранніх роботах обмежував сферу його дії тільки фізіологічними ознаками. Морфологічні ж ознаки, що становлять основу організації, еволюціонують, на його думку, на основі внутрішнього «принципу вдосконалення». Ґрунтуючись на цьому, Негелі вперше розмежував поняття про «організаційні» і «пристосувальні» ознаки, але він занадто сильно протиставив ці поняття і, врешті-решт, повністю відірвав їх одне від одного. Висунувши ідею про двоїсту природу законів еволюції, Негелі по суті повторив одне з положень Ламарка. У пізній роботі «Механіко-фізіологічна теорія еволюції» (1884) дарвінівським принципам Негелі відводить вже третьорядне місце, пояснюючи ними лише причини вимирання. Еволюцію пристосувальних ознак, які приурочувалися ним до трофоплазми (тобто до соми), він став пояснювати тепер не відбором, а вродженою здатністю організмів доцільно реагувати на зовнішні впливи. Так виникає система неспадкових пристосувальних ознак, названих Негелі модифікаціями. Еволюцію ж організаційних ознак, пов'язаних з ідіоплазмою (зародкова плазма, або спадкова основа), він як і раніше продовжував пояснювати дією закону «прагнення до вдосконалення». Якщо в ранніх роботах основу дії цього закону Негелі вважав невідомою, то тепер, відповідаючи на звинувачення в містицизмі, він став зближувати його з механізмом дії «фізичного закону інерції».
Необхідно відзначити, що спроби модернізації теорії Ламарка, зроблені Копом та Негелі, не призвели до подолання основних недоліків ламаркізму: вони як і раніше ґрунтувалися на прийнятті телеологічної ідеї про внутрішнє прагнення до досконалості, на відриві «пристосувальних» змін від «організаційних», на зведенні еволюційного процесу до спадкової мінливості окремих організмів.
В останній третині XIX століття були зроблені спроби експериментально перевірити можливість еволюції шляхом прямого пристосування на основі успадкування набутих ознак. Багато біологів отримали дані, як ніби свідчили на користь принципу успадкування. Наприклад, виховуючи лялечок метелика-кропив'янки (Araschnia levana і A. prorsa) при різній температурі, Г. Дорфмейстер (1864) отримував різні забарвлення метеликів, що зустрічаються в природі, і на цій підставі робив механоламаркістські висновки. З'явилися роботи В. І. Шманкевича (1875) і К. Земпера (1880), що містили експериментальні дані, які, на думку їхніх авторів, говорили на користь успадкування видових ознак. У рачка Artemia salina при переміщенні в більш солону воду змінилася форма хвостового членика, і число щетинок на хвості так, що він набув схожість з видом A. muhlhausenii, що живе в більш солоній воді; при розвитку ж у прісній воді A. salina придбала навіть схожість з видом іншого роду — Branchipus stagnalis (відмінності в розмірах тіла, у формі вусиків і задніх сегментів). Перевірка, цих дослідів, проведена Н. С. Гаєвською, похитнула висновки Шманкевича.
Безліч цікавих даних щодо морфогенної ролі факторів середовища було отримано експериментальною морфологією рослин, основи якої були закладені роботами професора Казанського університету М. Ф. Леваковського (1871). У Франції склалася сильна школа ботаніків, очолювана Г. Боньє (Костанта, Лотельє, Массарі). Широку популярність здобули досліди Боньє (1895) з перенесенням десятків видів рослин з рівнин в альпійські умови. На висоті 2300 м деякі види сильно модифікувалися, набуваючи ознаки, характерні для гірських видів.
Так, звичайний яловець (Juniperus communis L.) зовні змінився у бік гірського карликового виду (J. nana Wild.), f хлопавка (Silene inflata Sm.) з околиць Парижа — у бік гірського виду (S. alpina Thomas). Позитивною стороною подібних дослідів було те, що вони відкривали можливість широкого впливу на організм в період його індивідуального розвитку, але переконливого доказу наявності прямого пристосування спадкового характеру вони дати не могли.
У цьому ж напрямі велися роботи по отриманню форм, стійких до отрут, до високих температур, до сухості повітря тощо Для цього їх виховували у відповідних середовищах.
У 1871 р. Ф. Гальтон поставив досліди з переливанням крові від чорних кроликів до білих і навпаки. Результати дослідів показали що переливання крові не позначається на спадковості. Гальтон зробив висновок про відсутність успадкування набутих властивостей.
Серед механоламаркістів було багато вчених, які не протиставляли ідею прямого пристосування принципам відбору. Так, ботанік Р. Веттштейн пояснював походження сезонного диморфізму у рослин то відбором рас, то прямим пристосуванням. Прихильники ж іншої гілки механоламаркізму активно боролися з дарвінізмом, протиставляючи пряме пристосування природному відбору як альтернативу.
Див. також
Література
- Делаж И., Гольдсмит М. И. Теории эволюции / Пер. с франц., — П., 1916.
- История эволюционных учений в биологии — М. — Л., 1966.
- Fothergill P.G. Historical aspects of organic evolution. — N. Y., 1953.
- Rostand J. Esquisse d'une histoire de la biologie. — Paris, 1964.
Ресурси Інтернету
- Северинов К. Наследственность у бактерий: от Ламарка к Дарвину и обратно
- Наследование приобретенных признаков
- Стил Э., Линдли Р., Бландэн Р. Что, если Ламарк прав? Иммуногенетика и эволюция М.: Мир, 2002.
Цю статтю треба для відповідності Вікіпедії. (грудень 2015) |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Neolamarkizm sukupnist riznoridnih evolyucijnih poglyadiv sho rozvivayut ti chi inshi ideyi lamarkizmu Zagalnim dlya neolamarkistskih idej ye zaperechennya yak yedinoyi formotvornoyi roli prirodnogo vidboru i viznannya uspadkuvannya nabutih oznak Za bagatma najvazhlivishimi pitannyami evolyucijnoyi teoriyi polozhennya darvinizmu i neolamarkizmu pryamo protilezhni Napriklad najmenshoyu odiniceyu nosiyem evolyucijnogo procesu v darvinizmi vvazhayetsya misceva populyaciya zdatna buti polem diyalnosti prirodnogo vidboru a v lamarkizmi kozhna okrema osobina Darvinizm rozriznyaye minlivist i proces evolyuciyi a lamarkizm ototozhnyuye yih Rushijnoyu siloyu evolyuciyi zgidno z darvinizmom ye superechliva vzayemodiya bagatoh tendencij sho realizovuyetsya v procesi vidboru a zgidno z lamarkizmom spryamovana diya chinnikiv seredovisha ektogenez abo vnutrishnih faktoriv avtogenez bezposeredno privodit do pristosuvannya Darvinizm vstanoviv nerivnomirnist tempiv evolyuciyi a lamarkizm stverdzhuvav sho evolyucijnij proces pryamo proporcijnij chasu Protilezhni poziciyi darvinizmu i lamarkizmu takozh i po ryadu inshih pitan napriklad pro osnovni napryamki ta shlyahi evolyuciyi i t d Neolamarkizm na vidminu vid darvinizmu napryamok zbirnij vin vklyuchav sami rizni techiyi 1 mehanolamarkizm sho zvodiv ves proces evolyucijnogo rozvitku do pryamogo pristosuvannya i spadkovosti nabutih oznak 2 ortolamarkizm odnostoronno vikoristav fakt spryamovanosti evolyucijnogo procesu dlya zatverdzhennya nibi vin zavzhdi pryamolinijnij i spochatku zaprogramovanij tobto zumovlenij Ortolamarkizm viznavav rushijnoyu siloyu evolyuciyi yakis nevidomi filetichni zakoni zrostannya T Ejmer abo zh zakon vnutrishnogo pragnennya do progresu A Godri tobto avtogenetichni i teleologichni principi 3 psiholamarkizm sho visuvav yak veduchu abo navit yedinu prichinu evolyuciyi aktivnist abo rozumnist povedinki tvarin psihiku pam yat abo navit chisto mistichni chinniki na zrazok klitinnoyi dushi abo zhittyevogo porivu R Zemon A Pauli G Drish ta in Mehanolamarkizm buv zasnovanij dekilkoma vchenimi Prote jogo golovnim zachinatelem prijnyato vvazhati G Spensera U 1864 r Spenser opublikuvav robotu Pidstavi biologiyi v yakij vin traktuvav evolyucijnij proces yak pristosuvalni zmini organizmiv sho jdut pid vplivom yak pryamogo urivnovazhennya organizmu iz seredovishem pryame pristosuvannya tak i nepryamogo cherez prirodnij vidbir abo za duzhe vdalim vislovom avtora perezhivannya najbilsh pristosovanogo Ci dva tipi urivnovazhennya v koncepciyi Spensera nerivnocinni Golovnim tipom vin vvazhav pryame pristosuvannya do minlivih faktoriv zovnishnogo seredovisha Niyakoyi tvorchoyi roli vidbir v evolyuciyi na dumku Spensera ne graye Piznishe vin viraziv svoye rozuminnya sutnosti evolyucijnogo procesu u statti Nedostatnist prirodnogo vidboru 1893 a takozh u roboti Faktori organichnoyi evolyuciyi 1896 Ne rozglyadayuchi inshih storin evolyucijnih poglyadiv Spensera principi diferenciaciyi ta integraciyi i t i vidznachimo sho jogo doktrina pro dva sposobi urivnovazhennya na pershij poglyad zdayetsya dosit blizkoyu poglyadam na prichini evolyuciyi ne tilki E Gekkelya ale navit samogo Ch Darvina osoblivo vislovlenim nim u 70 ti roki Naspravdi zh ce zovsim ne tak oskilki Spenser vidkidav providnu rol prirodnogo doboru i po suti zvodiv proces evolyuciyi do vse narostayuchogo znachennya pryamogo pristosuvannya Zasnovnikom neolamarkizmu v cilomu buv amerikanskij paleontolog E Kop V odnij zi svoyih osnovnih robit Pervinni faktori organichnoyi evolyuciyi 1896 vin rozglyadav evolyucijnij proces yak rezultat diyi troh grup faktoriv fiziogenezu pryamogo pristosuvannya kinetogenezu pristosuvannya shlyahom vpravlyannya abo ne vpravlyannya organiv i batmogenezu vplivu osoblivoyu filogenetichnoyi sili rostu abo batmizmu Rushijnim pochatkom progresivnoyi evolyuciyi za Kopom vistupaye batmichna sila yaka v konkretnih evolyucijnih situaciyah oformlyayetsya kinetogenetichno perevazhno u tvarin abo fiziogenetichno bilsh harakterno dlya roslin Bagatoprichinnist evolyuciyi v koncepciyi Kopa lishe udavana faktichno yiyi osnovoyu ye faktor nematerialnoyi prirodi vidovij batmizm Prirodnij vidbir v koncepciyi Kopa zovsim ne ye faktorom evolyuciyi Vin ne vbachaye u nomu prichinu viniknennya najbilsh pristosovanogo Vidbir tilki eliminuye nezhittyezdatni variaciyi i proyavlyayetsya perevazhno v procesah vimirannya Prikladom inshoyi sprobi modernizaciyi idej Lamarka mozhut sluzhiti poglyadi sho rozroblyalisya nim uprodovzh 1865 1884 rr Ne zaperechuyuchi isnuvannya prirodnogo doboru principu korisnosti Negeli v rannih robotah obmezhuvav sferu jogo diyi tilki fiziologichnimi oznakami Morfologichni zh oznaki sho stanovlyat osnovu organizaciyi evolyucionuyut na jogo dumku na osnovi vnutrishnogo principu vdoskonalennya Gruntuyuchis na comu Negeli vpershe rozmezhuvav ponyattya pro organizacijni i pristosuvalni oznaki ale vin zanadto silno protistaviv ci ponyattya i vreshti resht povnistyu vidirvav yih odne vid odnogo Visunuvshi ideyu pro dvoyistu prirodu zakoniv evolyuciyi Negeli po suti povtoriv odne z polozhen Lamarka U piznij roboti Mehaniko fiziologichna teoriya evolyuciyi 1884 darvinivskim principam Negeli vidvodit vzhe tretoryadne misce poyasnyuyuchi nimi lishe prichini vimirannya Evolyuciyu pristosuvalnih oznak yaki priurochuvalisya nim do trofoplazmi tobto do somi vin stav poyasnyuvati teper ne vidborom a vrodzhenoyu zdatnistyu organizmiv docilno reaguvati na zovnishni vplivi Tak vinikaye sistema nespadkovih pristosuvalnih oznak nazvanih Negeli modifikaciyami Evolyuciyu zh organizacijnih oznak pov yazanih z idioplazmoyu zarodkova plazma abo spadkova osnova vin yak i ranishe prodovzhuvav poyasnyuvati diyeyu zakonu pragnennya do vdoskonalennya Yaksho v rannih robotah osnovu diyi cogo zakonu Negeli vvazhav nevidomoyu to teper vidpovidayuchi na zvinuvachennya v misticizmi vin stav zblizhuvati jogo z mehanizmom diyi fizichnogo zakonu inerciyi Neobhidno vidznachiti sho sprobi modernizaciyi teoriyi Lamarka zrobleni Kopom ta Negeli ne prizveli do podolannya osnovnih nedolikiv lamarkizmu voni yak i ranishe gruntuvalisya na prijnyatti teleologichnoyi ideyi pro vnutrishnye pragnennya do doskonalosti na vidrivi pristosuvalnih zmin vid organizacijnih na zvedenni evolyucijnogo procesu do spadkovoyi minlivosti okremih organizmiv V ostannij tretini XIX stolittya buli zrobleni sprobi eksperimentalno pereviriti mozhlivist evolyuciyi shlyahom pryamogo pristosuvannya na osnovi uspadkuvannya nabutih oznak Bagato biologiv otrimali dani yak nibi svidchili na korist principu uspadkuvannya Napriklad vihovuyuchi lyalechok metelika kropiv yanki Araschnia levana i A prorsa pri riznij temperaturi G Dorfmejster 1864 otrimuvav rizni zabarvlennya metelikiv sho zustrichayutsya v prirodi i na cij pidstavi robiv mehanolamarkistski visnovki Z yavilisya roboti V I Shmankevicha 1875 i K Zempera 1880 sho mistili eksperimentalni dani yaki na dumku yihnih avtoriv govorili na korist uspadkuvannya vidovih oznak U rachka Artemia salina pri peremishenni v bilsh solonu vodu zminilasya forma hvostovogo chlenika i chislo shetinok na hvosti tak sho vin nabuv shozhist z vidom A muhlhausenii sho zhive v bilsh solonij vodi pri rozvitku zh u prisnij vodi A salina pridbala navit shozhist z vidom inshogo rodu Branchipus stagnalis vidminnosti v rozmirah tila u formi vusikiv i zadnih segmentiv Perevirka cih doslidiv provedena N S Gayevskoyu pohitnula visnovki Shmankevicha Bezlich cikavih danih shodo morfogennoyi roli faktoriv seredovisha bulo otrimano eksperimentalnoyu morfologiyeyu roslin osnovi yakoyi buli zakladeni robotami profesora Kazanskogo universitetu M F Levakovskogo 1871 U Franciyi sklalasya silna shkola botanikiv ocholyuvana G Bonye Kostanta Lotelye Massari Shiroku populyarnist zdobuli doslidi Bonye 1895 z perenesennyam desyatkiv vidiv roslin z rivnin v alpijski umovi Na visoti 2300 m deyaki vidi silno modifikuvalisya nabuvayuchi oznaki harakterni dlya girskih vidiv Tak zvichajnij yalovec Juniperus communis L zovni zminivsya u bik girskogo karlikovogo vidu J nana Wild f hlopavka Silene inflata Sm z okolic Parizha u bik girskogo vidu S alpina Thomas Pozitivnoyu storonoyu podibnih doslidiv bulo te sho voni vidkrivali mozhlivist shirokogo vplivu na organizm v period jogo individualnogo rozvitku ale perekonlivogo dokazu nayavnosti pryamogo pristosuvannya spadkovogo harakteru voni dati ne mogli U comu zh napryami velisya roboti po otrimannyu form stijkih do otrut do visokih temperatur do suhosti povitrya tosho Dlya cogo yih vihovuvali u vidpovidnih seredovishah U 1871 r F Galton postaviv doslidi z perelivannyam krovi vid chornih krolikiv do bilih i navpaki Rezultati doslidiv pokazali sho perelivannya krovi ne poznachayetsya na spadkovosti Galton zrobiv visnovok pro vidsutnist uspadkuvannya nabutih vlastivostej Sered mehanolamarkistiv bulo bagato vchenih yaki ne protistavlyali ideyu pryamogo pristosuvannya principam vidboru Tak botanik R Vettshtejn poyasnyuvav pohodzhennya sezonnogo dimorfizmu u roslin to vidborom ras to pryamim pristosuvannyam Prihilniki zh inshoyi gilki mehanolamarkizmu aktivno borolisya z darvinizmom protistavlyayuchi pryame pristosuvannya prirodnomu vidboru yak alternativu Div takozhLamarkizm Edvard KopLiteraturaDelazh I Goldsmit M I Teorii evolyucii Per s franc P 1916 Istoriya evolyucionnyh uchenij v biologii M L 1966 Fothergill P G Historical aspects of organic evolution N Y 1953 Rostand J Esquisse d une histoire de la biologie Paris 1964 Resursi InternetuSeverinov K Nasledstvennost u bakterij ot Lamarka k Darvinu i obratno Nasledovanie priobretennyh priznakov Stil E Lindli R Blanden R Chto esli Lamark prav Immunogenetika i evolyuciya M Mir 2002 Cyu stattyu treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti gruden 2015