Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Друга османсько-венеційська війна — війна, що велася в 1499—1503 роках між Османською імперією та Венеційською республікою і її союзниками. Метою війни було отримання Османською імперією контроля над стратегічними венеційськими володіннями на Пелопоннесі і Балканах, а також в Іонічному та Адріатичному морях. Османи здобули вирішальні перемоги в битвах на морі та на суші і захопили ключові венеційські фортеці на Пелопоннесі — Лепанто, Модон і Корон, а також Дураццо в Албанії. Венеційці за допомогою іспанців захопили острів Кефалонію. Сторони визнали ці здобутки в мирному договорі 1503 року.
| Друга османсько-венеційська війна (1499-1503) | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Османсько-венеційські війни | |||||||||
 | |||||||||
| |||||||||
| Сторони | |||||||||
 Венеційська республіка Іспанська імперія Королівство Франція Папська держава |  Османська імперія | ||||||||
| Командувачі | |||||||||
| Антоніо Грімані Мельхіор Тревізан Бенедетто Песаро
|  Кемаль-реїс Іса-паша Феріз-бек | ||||||||
Передумови
Венеційська республіка і Османська імперія перебували в мирі з моменту укладання в 1479 році Константинопольської мирної угоди, яка завершила Першу османсько-венеційську війну (1463—1479). По результатам цієї угоди Венеція втратила Негропонте (о. Евбею) і Аргос в Мореї та Валону, Алессіо і Скутарі в Албанії, але зберегла за собою свої інші володіння в Греції і Албанії та отримала від османів дозвіл вільно торгувати на території Османської імперії. За результатами Першої османсько-венеційської війни у Венеції на Пелопоннесі залишалось 5 стратегічно важливих фортець — Модон, Наварино, Корон, Мальвазія і Наполі-де-Романья, а також Лепанто на узбережжі Коринфської затоки і Дураццо в Албанії. Венеція, яка отримувала великі прибутки від торгових операцій на сході, не мала намірів порушувати мир з османами.
Султан Баязид II, закінчивши безрезультатну війну з єгипетськими мамелюками, почав готувати армію для захисту від потенційного нового хрестового походу, якии йому погрожували з Європи, де утримувався в почесному полоні його рідний брат і претендент на османський трон Джем. Європейські країни планували використати Джема для розпалювання внутрішніх конфліктів і громадянської війни в Османській імперії. Проте, коли в 1495 році Джем несподівано помер (як вважають від можливого отруєння), привід для внутрішніх заворушень в Османській імперії зник і Баязид, відчувши впевненість, сам вирішив рушити свої війська на захід.
Приготування сторін
19 листопада 1498 р. до Стамбула прибув венеційський посол Антоніо Зантані, який, незважаючи на чудовий прийом, зміг переконатися в неминучості війни, побачивши в гавані Стамбула майже двісті нових османських кораблів, готових вийти в море. Проте венеційський посол зберігав надію, що метою османського нападу стане не Венеція, а Родос, який утримували лицарі-госпітальєри.
14 квітня 1499 року Антоніо Грімані був призначений головним адміралом венеційського флоту і негайно відправлений до венеційської фортеці Модон на Пелопоннесі. Король Франції Людовик XII пообіцяв Венеції допомогу свого флоту з Провансу, який незабаром відплив у напрямку Родосу.
1499 рік
Битва при Дзонкйо і захоплення Лепанто
22 липня 1499 року османський флот на чол із капудан-пашею Кемаль-реїсом покинув Константинополь, прямуючи в сторону Наполі-де-Романья на Пелопоннесі, тоді як сухопутні османські війська рушили на Лепанто. Османський флот складався з 67 галер, 20 галіотів і близько 200 менших суден. Венеційційський флот на чолі з Антоніо Грімані, що складався з 47 бойових галер, 17 галер-гроссо, 15 «круглих» кораблів (каравелли і караки) і біля 100 менших суден в свою чергу підійшов до острову Сапієнца біля ключової венеційської фортеці Модон. 12 серпня обидва флоти зіткнулися один з одним у Битві при мисі Дзонкйо (також відомій як битва при Сапієнці або перша битва при Лепанто), першій в світі повномаштабній морській битві з використанням корабельної артилерії. Битва складалась з декількох зіткнень, що відбувались з 12 по 25 серпня. Незважаючи на допомогу французьких галер, безлад, що панував у венеційському флоті призвів до остаточної перемоги османів, зокрема було потоплено галеру Андреа Лоредана, члена впливової родини Лоредан у Венеції.
В серпні 1499 року сухопутна османська армія взяла в облогу Лепанто, а після перемоги в битві при Дзонкйо з моря до Лепанто підійшов османський флот. Після того, як венеційська залога Лепанто зрозуміла марність очікування допомоги від венеційського флоту, 29 серпня місто капітулювало.
Після повернення венеційського флоту до Закінфу, Антоніо Грімані був усунутий від командуванням і заарештований Мельхіором Тревісаном, який прибув на Закінф із наказом перебрати командування венеційським флотом на себе.
Паралельно з бойовими діями в Греції, в 1499 році також почалися османські вторгнення у внутрішню Далмацію аж до Фріулі під командуванням Іси-паші та Феріз-бека.
1500 рік
Битва при Модоні і захоплення Модону, Корону і Наварино
У грудні 1499 року венеційці напали на Лепанто з надією повернути свої втрачені території. Кемаль-реїс відплив з Кефалонії і знову повернув Лепанто під османський контроль. Він перебував у Лепанто з квітня по травень 1500 року, де його кораблі ремонтувала армія з 15 000 османських майстрів, привезених з цією метою. Звідти Кемаль-реїс відплив і обстріляв венеційську фортецю на острові Корфу, а в серпні 1500 року він знову розгромив венеційський флот у битві при Модоні. Після перемоги над флотом, Кемаль-реїс напав з моря на венеційську фортецю Модон, яку вже тримали в облозі сухопутні османські сили і захопив місто. Після падіння Модона, сусідні венеційські фортеці Корон і Наварин також капітулювали перед османами. В підсумку протягом кількох днів дві найважливіших фортеці венеційців на Пелопоннесі — Модон і Корон, так званих «два ока Республіки в Іонічному морі», були втрачені.
Захоплення Кефалонії та Ітаки
Після ряду відчутних поразок венеційський дож Агостіно Барбаріго звернувся по допомогу до Святого Престолу і католицьких монархів Іспанії Ізабели Кастильської і Фернандо Арагонського. Останіі у відповідь на заклик, 17 серпня 1500 р. надіслали на допомогу Венеції іспанські сили з Сицилії. За допомогою іспанського флоту, який прибув на допомогу на чолі зі знаменитим іспанським генерал-капітаном , новопризначений венеційський адмірал (італ. Capitano generale da Mar) Бенедетто Пезаро висадився 8 листопада на Кефалонії, а 24 грудня після облоги взяв головне укріплення острова — замок Святого Георгія, тимчасово зупинивши наступ Османів на східні венеційські території. Після цього іспанський командувач та його флот повернулися на Сицилію, а сам Пезаро продовжив вести військові дії і у серпні 1502 року захопив фортецю Санта-Маура на сусідньому острові Лефкада.
1501 рік
Османські вторгнення в Далмацію підштовхнули Венецію на пошуки союзників. 13 травня 1501 Венеція, Папська держава в особі Олександра VI і Угорське королівство уклали антиосманський союз, до якого незабаром приєднався французький король Людовик XII. Згідно угоди Венеція зобов'язувалась виплачувати угорському королю Владиславом II Ягеллончику 140 000 дукатів на рік за те, що він буде активно захищати свої південні хорватські території, які відокремлювали венеційську Далмацію від Османської імперії.
Французька облога Лесбосу
Після вступу Франції до антиосманського союзу, дружина французького короля Людовіка XII, герцогиня Анна Бретонська спорядила за свій рахунок військовий флот з 12 кораблів і чотирьох галер, на чолі якого поставила свою власну велику каракку «Кордельєра». Французький флот з 10-тисячним військом у вересні 1501 р. увійшов до Егейського моря і у середині вересня франузи висадились на Лесбосі та взяли в облогу його столицю Мітилену. Проте родоські госпітальєри, які обіцяли свою допомогу не прибули вчасно і облога затягнулась. Коли на прикінці жовтня, через 6 тижнів безрезультатних атак стало відомо, що османський флот вийшов з Дарданел, французька армія зняли облогу і відійшла на кораблях в напрямку венеційського острова Кітера на півдні Пелопоннесу. По дорозі французький флот потрапив у сильний шторм і в підсумку врятувалось лише кілька сотень людей. Під часу французького відступу в Егейське море зайшов іспанський флот, але він вирішив повернутися нічого не зробивши, оскільки не зміг об'єднатися з французами.
1502 рік
Втрата Дураццо і захоплення Лефкади
13 серпня 1502 року остання база Венеції в Албанії, Дураццо, була захоплена з суші османською армією на чолі з Феріз-беєм.
Венеційський адмірал Бенедетто Пезаро продовжував боротьбу і у серпні 1502 року захопив острів Лефкада, поруч із захопленою два роки тому Кефалонією. Невеликий загін яничар, що охороняв острів, здав замок без бою, а потім зі зброєю повернувся до Стамбула, де був страчений за наказом султана Баязида.
Мирні перемовини і закінчення війни
Втративши свої стратегічні бази на Пелопоннесі та в Албанії, а також перевагу флоту на морі, під загрозою нападів османських сил в околицях самого міста, Венеція була змушена шукати миру. 27 вересня 1502 року венеційське посольство прибуло до Стамбула і 14 грудня 1502 року було укладено мирну угоду, яка завершила війну. З військових здобутків Венеції залишився лише острів Кефалонія, острів Лефкада повертався під контроль Османської імперії, також Венеція визнала всі інші османські завоювання, здійснені під час війни, зокрема втрату Лепанто, Модона, Корона і Дурреса.
Наслідки
Венеція втратила на користь османів низку своїх важливих портів і фортець — Модон (Мороні), Корон (Короні) і Дзонкйо (Пілос) на Пелопоннесі, Лепанто (Навпакт) на узбережжі Коринфської затоки і Дураццо (Дуррес) на адріатичному узбережжі Албанії.
31 січня 1503 року Венеція підписала ще один договір з Владиславом II, уже заплативши за попереднім договором 124 000 дукатів, щоб сплачувати 30 000 дукатів на рік для тієї ж мети. До вересня 1510 року угорський король Владислав отримав загалом 116 000 дукатів за умовами другого договору з Венецією. Після 1508 року він також зазнав тиску з боку Ліги Камбре, щоб приєднатися до них проти Венеції, але вміла венеційська дипломатія перешкодила цьому.
Внаслідок османської окупації внутрішніх територій Балкан під час війни, економіка прибережних венеційських міст у Далмації зазнала значного негативного впливу.
Див. також
Посилання
Примітки
- Raukar, Tomislav (October 1990). . Senjer Jahrbuch (хор.). Senj, Croatia: City Museum Senj – Senj Museum Society. 10: 9. ISSN 0582-673X. Архів оригіналу за 9 березня 2021. Процитовано 8 липня 2012.
- Goodwin, 2013, с. 104.
- Setton (1978), pp. 522—523
- Press, 1948, с. 80.
- Raukar, Tomislav (November 1977). . Journal of the Institute of Croatian History (хор.). Zagreb, Croatia: Faculty of Philosophy, Zagreb. 10: 218—221. ISSN 0353-295X. Архів оригіналу за 4 травня 2014. Процитовано 8 липня 2021.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Osmansko venecijski vijni Druga osmansko venecijska vijna vijna sho velasya v 1499 1503 rokah mizh Osmanskoyu imperiyeyu ta Venecijskoyu respublikoyu i yiyi soyuznikami Metoyu vijni bulo otrimannya Osmanskoyu imperiyeyu kontrolya nad strategichnimi venecijskimi volodinnyami na Peloponnesi i Balkanah a takozh v Ionichnomu ta Adriatichnomu moryah Osmani zdobuli virishalni peremogi v bitvah na mori ta na sushi i zahopili klyuchovi venecijski forteci na Peloponnesi Lepanto Modon i Koron a takozh Duracco v Albaniyi Venecijci za dopomogoyu ispanciv zahopili ostriv Kefaloniyu Storoni viznali ci zdobutki v mirnomu dogovori 1503 roku Druga osmansko venecijska vijna 1499 1503 Osmansko venecijski vijni Data 1499 1503 Misce Peloponnes Albaniya ostrovi Ionichnogo morya Rezultat Mirna ugoda yaka zafiksuvala teritorialni nadbannya storin Teritorialni zmini Lepanto Modon i Koron v Greciyi ta Durres v Albaniyi bulo zahopleno Osmanskoyu imperiyeyu Ostriv Kefaloniya buv zahoplenij venecijcyami Storoni Venecijska respublika Ispanska imperiya Korolivstvo Franciya Papska derzhava Osmanska imperiya Komanduvachi Antonio Grimani Melhior Trevizan Benedetto Pesaro Kemal reyis Isa pasha Feriz bekPeredumoviVenecijska respublika i Osmanska imperiya perebuvali v miri z momentu ukladannya v 1479 roci Konstantinopolskoyi mirnoyi ugodi yaka zavershila Pershu osmansko venecijsku vijnu 1463 1479 Po rezultatam ciyeyi ugodi Veneciya vtratila Negroponte o Evbeyu i Argos v Moreyi ta Valonu Alessio i Skutari v Albaniyi ale zberegla za soboyu svoyi inshi volodinnya v Greciyi i Albaniyi ta otrimala vid osmaniv dozvil vilno torguvati na teritoriyi Osmanskoyi imperiyi Za rezultatami Pershoyi osmansko venecijskoyi vijni u Veneciyi na Peloponnesi zalishalos 5 strategichno vazhlivih fortec Modon Navarino Koron Malvaziya i Napoli de Romanya a takozh Lepanto na uzberezhzhi Korinfskoyi zatoki i Duracco v Albaniyi Veneciya yaka otrimuvala veliki pributki vid torgovih operacij na shodi ne mala namiriv porushuvati mir z osmanami Sultan Bayazid II zakinchivshi bezrezultatnu vijnu z yegipetskimi mamelyukami pochav gotuvati armiyu dlya zahistu vid potencijnogo novogo hrestovogo pohodu yakii jomu pogrozhuvali z Yevropi de utrimuvavsya v pochesnomu poloni jogo ridnij brat i pretendent na osmanskij tron Dzhem Yevropejski krayini planuvali vikoristati Dzhema dlya rozpalyuvannya vnutrishnih konfliktiv i gromadyanskoyi vijni v Osmanskij imperiyi Prote koli v 1495 roci Dzhem nespodivano pomer yak vvazhayut vid mozhlivogo otruyennya privid dlya vnutrishnih zavorushen v Osmanskij imperiyi znik i Bayazid vidchuvshi vpevnenist sam virishiv rushiti svoyi vijska na zahid Prigotuvannya storin19 listopada 1498 r do Stambula pribuv venecijskij posol Antonio Zantani yakij nezvazhayuchi na chudovij prijom zmig perekonatisya v neminuchosti vijni pobachivshi v gavani Stambula majzhe dvisti novih osmanskih korabliv gotovih vijti v more Prote venecijskij posol zberigav nadiyu sho metoyu osmanskogo napadu stane ne Veneciya a Rodos yakij utrimuvali licari gospitalyeri 14 kvitnya 1499 roku Antonio Grimani buv priznachenij golovnim admiralom venecijskogo flotu i negajno vidpravlenij do venecijskoyi forteci Modon na Peloponnesi Korol Franciyi Lyudovik XII poobicyav Veneciyi dopomogu svogo flotu z Provansu yakij nezabarom vidpliv u napryamku Rodosu 1499 rikBitva pri Dzonkjo i zahoplennya Lepanto Dokladnishe Bitva pri Dzonkjo 1499 22 lipnya 1499 roku osmanskij flot na chol iz kapudan pasheyu Kemal reyisom pokinuv Konstantinopol pryamuyuchi v storonu Napoli de Romanya na Peloponnesi todi yak suhoputni osmanski vijska rushili na Lepanto Osmanskij flot skladavsya z 67 galer 20 galiotiv i blizko 200 menshih suden Venecijcijskij flot na choli z Antonio Grimani sho skladavsya z 47 bojovih galer 17 galer grosso 15 kruglih korabliv karavelli i karaki i bilya 100 menshih suden v svoyu chergu pidijshov do ostrovu Sapiyenca bilya klyuchovoyi venecijskoyi forteci Modon 12 serpnya obidva floti zitknulisya odin z odnim u Bitvi pri misi Dzonkjo takozh vidomij yak bitva pri Sapiyenci abo persha bitva pri Lepanto pershij v sviti povnomashtabnij morskij bitvi z vikoristannyam korabelnoyi artileriyi Bitva skladalas z dekilkoh zitknen sho vidbuvalis z 12 po 25 serpnya Nezvazhayuchi na dopomogu francuzkih galer bezlad sho panuvav u venecijskomu floti prizviv do ostatochnoyi peremogi osmaniv zokrema bulo potopleno galeru Andrea Loredana chlena vplivovoyi rodini Loredan u Veneciyi V serpni 1499 roku suhoputna osmanska armiya vzyala v oblogu Lepanto a pislya peremogi v bitvi pri Dzonkjo z morya do Lepanto pidijshov osmanskij flot Pislya togo yak venecijska zaloga Lepanto zrozumila marnist ochikuvannya dopomogi vid venecijskogo flotu 29 serpnya misto kapitulyuvalo Pislya povernennya venecijskogo flotu do Zakinfu Antonio Grimani buv usunutij vid komanduvannyam i zaareshtovanij Melhiorom Trevisanom yakij pribuv na Zakinf iz nakazom perebrati komanduvannya venecijskim flotom na sebe Paralelno z bojovimi diyami v Greciyi v 1499 roci takozh pochalisya osmanski vtorgnennya u vnutrishnyu Dalmaciyu azh do Friuli pid komanduvannyam Isi pashi ta Feriz beka 1500 rikBitva pri Modoni i zahoplennya Modonu Koronu i Navarino Dokladnishe Bitva pri Modoni 1500 U grudni 1499 roku venecijci napali na Lepanto z nadiyeyu povernuti svoyi vtracheni teritoriyi Kemal reyis vidpliv z Kefaloniyi i znovu povernuv Lepanto pid osmanskij kontrol Vin perebuvav u Lepanto z kvitnya po traven 1500 roku de jogo korabli remontuvala armiya z 15 000 osmanskih majstriv privezenih z ciyeyu metoyu Zvidti Kemal reyis vidpliv i obstrilyav venecijsku fortecyu na ostrovi Korfu a v serpni 1500 roku vin znovu rozgromiv venecijskij flot u bitvi pri Modoni Pislya peremogi nad flotom Kemal reyis napav z morya na venecijsku fortecyu Modon yaku vzhe trimali v oblozi suhoputni osmanski sili i zahopiv misto Pislya padinnya Modona susidni venecijski forteci Koron i Navarin takozh kapitulyuvali pered osmanami V pidsumku protyagom kilkoh dniv dvi najvazhlivishih forteci venecijciv na Peloponnesi Modon i Koron tak zvanih dva oka Respubliki v Ionichnomu mori buli vtracheni Zahoplennya Kefaloniyi ta Itaki Dokladnishe Zavoyuvannya Kefaloniyi 1500 Pislya ryadu vidchutnih porazok venecijskij dozh Agostino Barbarigo zvernuvsya po dopomogu do Svyatogo Prestolu i katolickih monarhiv Ispaniyi Izabeli Kastilskoyi i Fernando Aragonskogo Ostanii u vidpovid na zaklik 17 serpnya 1500 r nadislali na dopomogu Veneciyi ispanski sili z Siciliyi Za dopomogoyu ispanskogo flotu yakij pribuv na dopomogu na choli zi znamenitim ispanskim general kapitanom novopriznachenij venecijskij admiral ital Capitano generale da Mar Benedetto Pezaro visadivsya 8 listopada na Kefaloniyi a 24 grudnya pislya oblogi vzyav golovne ukriplennya ostrova zamok Svyatogo Georgiya timchasovo zupinivshi nastup Osmaniv na shidni venecijski teritoriyi Pislya cogo ispanskij komanduvach ta jogo flot povernulisya na Siciliyu a sam Pezaro prodovzhiv vesti vijskovi diyi i u serpni 1502 roku zahopiv fortecyu Santa Maura na susidnomu ostrovi Lefkada 1501 rikOsmanski vtorgnennya v Dalmaciyu pidshtovhnuli Veneciyu na poshuki soyuznikiv 13 travnya 1501 Veneciya Papska derzhava v osobi Oleksandra VI i Ugorske korolivstvo uklali antiosmanskij soyuz do yakogo nezabarom priyednavsya francuzkij korol Lyudovik XII Zgidno ugodi Veneciya zobov yazuvalas viplachuvati ugorskomu korolyu Vladislavom II Yagellonchiku 140 000 dukativ na rik za te sho vin bude aktivno zahishati svoyi pivdenni horvatski teritoriyi yaki vidokremlyuvali venecijsku Dalmaciyu vid Osmanskoyi imperiyi Francuzka obloga Lesbosu Pislya vstupu Franciyi do antiosmanskogo soyuzu druzhina francuzkogo korolya Lyudovika XII gercoginya Anna Bretonska sporyadila za svij rahunok vijskovij flot z 12 korabliv i chotiroh galer na choli yakogo postavila svoyu vlasnu veliku karakku Kordelyera Francuzkij flot z 10 tisyachnim vijskom u veresni 1501 r uvijshov do Egejskogo morya i u seredini veresnya franuzi visadilis na Lesbosi ta vzyali v oblogu jogo stolicyu Mitilenu Prote rodoski gospitalyeri yaki obicyali svoyu dopomogu ne pribuli vchasno i obloga zatyagnulas Koli na prikinci zhovtnya cherez 6 tizhniv bezrezultatnih atak stalo vidomo sho osmanskij flot vijshov z Dardanel francuzka armiya znyali oblogu i vidijshla na korablyah v napryamku venecijskogo ostrova Kitera na pivdni Peloponnesu Po dorozi francuzkij flot potrapiv u silnij shtorm i v pidsumku vryatuvalos lishe kilka soten lyudej Pid chasu francuzkogo vidstupu v Egejske more zajshov ispanskij flot ale vin virishiv povernutisya nichogo ne zrobivshi oskilki ne zmig ob yednatisya z francuzami 1502 rikVtrata Duracco i zahoplennya Lefkadi 13 serpnya 1502 roku ostannya baza Veneciyi v Albaniyi Duracco bula zahoplena z sushi osmanskoyu armiyeyu na choli z Feriz beyem Venecijskij admiral Benedetto Pezaro prodovzhuvav borotbu i u serpni 1502 roku zahopiv ostriv Lefkada poruch iz zahoplenoyu dva roki tomu Kefaloniyeyu Nevelikij zagin yanichar sho ohoronyav ostriv zdav zamok bez boyu a potim zi zbroyeyu povernuvsya do Stambula de buv strachenij za nakazom sultana Bayazida Mirni peremovini i zakinchennya vijniVtrativshi svoyi strategichni bazi na Peloponnesi ta v Albaniyi a takozh perevagu flotu na mori pid zagrozoyu napadiv osmanskih sil v okolicyah samogo mista Veneciya bula zmushena shukati miru 27 veresnya 1502 roku venecijske posolstvo pribulo do Stambula i 14 grudnya 1502 roku bulo ukladeno mirnu ugodu yaka zavershila vijnu Z vijskovih zdobutkiv Veneciyi zalishivsya lishe ostriv Kefaloniya ostriv Lefkada povertavsya pid kontrol Osmanskoyi imperiyi takozh Veneciya viznala vsi inshi osmanski zavoyuvannya zdijsneni pid chas vijni zokrema vtratu Lepanto Modona Korona i Durresa NaslidkiVeneciya vtratila na korist osmaniv nizku svoyih vazhlivih portiv i fortec Modon Moroni Koron Koroni i Dzonkjo Pilos na Peloponnesi Lepanto Navpakt na uzberezhzhi Korinfskoyi zatoki i Duracco Durres na adriatichnomu uzberezhzhi Albaniyi 31 sichnya 1503 roku Veneciya pidpisala she odin dogovir z Vladislavom II uzhe zaplativshi za poperednim dogovorom 124 000 dukativ shob splachuvati 30 000 dukativ na rik dlya tiyeyi zh meti Do veresnya 1510 roku ugorskij korol Vladislav otrimav zagalom 116 000 dukativ za umovami drugogo dogovoru z Veneciyeyu Pislya 1508 roku vin takozh zaznav tisku z boku Ligi Kambre shob priyednatisya do nih proti Veneciyi ale vmila venecijska diplomatiya pereshkodila comu Vnaslidok osmanskoyi okupaciyi vnutrishnih teritorij Balkan pid chas vijni ekonomika priberezhnih venecijskih mist u Dalmaciyi zaznala znachnogo negativnogo vplivu Div takozhPersha osmansko venecijska vijna Tretya osmansko venecijska vijna Osmansko venecijski vijniPosilannyaPrimitkiRaukar Tomislav October 1990 Senjer Jahrbuch hor Senj Croatia City Museum Senj Senj Museum Society 10 9 ISSN 0582 673X Arhiv originalu za 9 bereznya 2021 Procitovano 8 lipnya 2012 Goodwin 2013 s 104 Setton 1978 pp 522 523 Press 1948 s 80 Raukar Tomislav November 1977 Journal of the Institute of Croatian History hor Zagreb Croatia Faculty of Philosophy Zagreb 10 218 221 ISSN 0353 295X Arhiv originalu za 4 travnya 2014 Procitovano 8 lipnya 2021