Грушівка (Феодосійський район)

Гру́шівка, до 1948 року — Сувук-Сала або Сали (крим. Suvuq Sala, Salı) — село в Україні, у складі Судацької міської ради Автономної Республіки Крим.

село Грушівка (Сувук-Сала) крим. Suvuq Sala
Країна	Україна
Регіон	Автономна Республіка Крим
Район/міськрада	Судацька міська рада
Рада	(Грушівська сільська рада)
Код КАТОТТГ	UA01180090010097351
Облікова картка	Грушівка
Основні дані
Населення	2 054
Поштовий індекс	98020
Телефонний код	+380 6566
Географічні дані
Географічні координати	45°01′06″ пн. ш. 34°58′20″ сх. д. / 45.01833° пн. ш. 34.97222° сх. д. / 45.01833; 34.97222Координати: 45°01′06″ пн. ш. 34°58′20″ сх. д. / 45.01833° пн. ш. 34.97222° сх. д. / 45.01833; 34.97222
Місцева влада
Адреса ради	98020, Автономна Республіка Крим, Судацька міськрада, с. Грушівка, вул. Радянська, 46
Карта
Грушівка (Сувук-Сала) крим. Suvuq Sala
Грушівка (Сувук-Сала) крим. Suvuq Sala
Мапа
Грушівка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Грушівка.

Історія

За не підтвердженими іншими джерелами відомостями, перша церква (каплиця св. Марії Магдалини) була побудована в перші століття нашої ери, зруйнована гунами та відновлена у VI столітті. В 1330 в селищі з'явилися вірмени . У 1361—1381 роках ними було збудовано нову церкву св. Ніни та св. Григорія (за іншими даними - в 1375, на пожертвувані якимось Саркісом Агасяном 400 динарів ). Точно датований лише хачкар, знайдений у селі - на ньому стоїть дата, 1483 .

• Військово-топографічна п'ятиверсна карта Криму полковника Бетєва 1842 р
• Карта Таврійської губернії видання Ільїна 1859 року

Село залишалося вірменським до 1778 року, коли, 18 вересня, згідно з «Відомістю про виведених із Криму в Приазов'ї християн» А. В. Суворова, із Сали на нижній Дон було переселено 224 особи (115 чоловіків і 109 жінок), всі вірмени , що заснували поблизу міста Новий Нахічевань село Мец-Сала . За відомостями генерал-поручика від 14 грудня 1783 до виведення християн у селі Сувук Сала залишалася 1 ціла церква. Відповідно до «Ведомости… какие христианские деревни и полных дворов. И как в оных… какие церкви служащие, или разорённые. …какое число священников было…» від 14 грудня 1783 в селі Сала було 35 вірменських дворів Поселення деякий час порожніло - воно не згадано в Камеральному Описі Криму... 1784 серед сусідніх сіл Старо-Кримсько кадилика Кефінського каймакаму.

Після анексії Кримського ханства Російською імперією (8) 19 квітня 1783, (8) 19 лютого 1784, іменним указом Катерини II сенату, на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і село було приписано до Левкопольського, а після ліквідації в 1787 Левкопольського - до Феодосійського повіту Таврійської області. З 1792 року в Сали заселяли відставних солдатів . На 1793 в селі проживало 275 дорослих жителів (134 чоловіки і 141 жінка). У праці Петра Симона Палласа «Спостереження, зроблені під час подорожі південними намісництвами Російської держави у 1793—1794 роках» це описано так:

Біля струмка Суок-сала засноване велике село для відставних солдатів і матросів, ці землі дуже родючі і лісисті..

Згідно з довідником Михайла Родіонова «Статистико-хронологічно-історичний опис Таврійської єпархії» в 1779 році в Салах відкрито Знам'янську церкву . Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 рік, входила до Новоросійської губернії. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 Таврійської губернії, Сали був включений до складу (Байрачської волості) повіту Феодосії.

За Відомістю про кількість селища, назви цих, у них дворів ... що у Феодосійському повіті від 14 жовтня 1805 року, в селищі Сали дворів не значилося, враховано 108 жителів - військових поселян . На військово-топографічній карті генерал-майора 1817 селище позначено як Суук сала з 63 дворами. Після реформи волосного поділу 1829 року російське селище Сали, згідно з «Відомістю про казенні волості Таврійської губернії 1829 року», віднесли до (перетвореної з Байрацької). На карті 1836 в селі Суу-Сали 63 двори, як і на карті 1842, а, згідно «Військово-статистичного огляду Російської Імперії» за 1849, в селі було 250 жителів .

У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, село визначили центром нової . Згідно з «Списком населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року», складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, Сали (або Суук-Сали) — російське казенне село з 82 дворами, 667 жителями, православною церквою, волостним правлінням та волостним правлінням Сали . На триверстової карті Шуберта 1865-1876 в Сали позначено 103 двори. На 1886 рік у селі Сали при річці Сали-Чокрак, згідно з довідником «Волости і найважливіші селища Європейської Росії», проживало 704 особи в 110 домогосподарствах, знаходилося волосне правління, діяли православна церква, школа і . У «Пам'ятній книзі Таврійської губернії 1889» за результатами Х ревізії 1887 записані Сали з 133 дворами і 869 жителями .

Після 1890-х років село залишилося центром перетвореної Салинської волості. На верстової карті 1890 в селі позначено 213 дворів з російським населенням. За «…Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1892 рік» у Сали, що складав Салинське сільське суспільство, вважався 1061 житель у 160 домогосподарствах . Всеросійський перепис 1897 року зафіксував у селі 1143 жителів, з яких 1124 православних . За «…Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1902 рік» у селі Сали вважалося 1375 жителів у 136 домогосподарствах . На 1902 в селі працював фельдшер. На 1914 в селищі діяло земське училище. За Статистичним довідником Таврійської губернії. ч. Друга. Статистичний нарис, випуск п'ятий повіт Феодосії, 1915 рік, в селі Сали Салинської волості повіту Феодосії вважалося 270 дворів з російським населенням в кількості 1621 людина приписних жителів і 32 «сторонніх» . Станом на 1917 в селі діяла церква.

Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримрівкому від 8 січня 1921 була скасована волосна система і село увійшло до складу новоствореного Старо-Кримського району Феодосійського повіту, а в 1922 повіти отримали назву округів. 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, до адміністративного поділу Кримської АРСР було внесено зміни, внаслідок яких округи ліквідувалися та Старо-Кримський район став самостійною адміністративною одиницею . Декретом ВЦВК від 04 вересня 1924 року "Про скасування деяких районів Автономної Кримської С. С. Р." Старо-Кримський район було скасовано і село включили до (району Феодосії). Згідно зі Списком населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзному перепису 17 грудня 1926 року, в селі Сали, центрі Салинського сільради Феодосійського району, вважалося 347 дворів, з них 340 селянських, населення становило 1368 осіб, з них 1514 росіян, грека, 3 білоруси, 1 єврей, 38 записані у графі «інші», діяла російська школа . Постановою ВЦВК «Про реорганізацію мережі районів Кримської АРСР» від 30 жовтня 1930 року з району Феодосії було виділено (відтворено) Старо-Кримський район (за іншими відомостями 15 вересня 1931 року) і село включили до його складу ] .. За даними всесоюзного перепису населення 1939 року в селі проживало 1030 осіб .

Указом від 21 серпня 1945 року Сали разом з іншими населеними пунктами було перейменовано на Грушівку та Салинську сільраду — на Грушівську . З 25 червня 1946 року Грушівка у складі Кримської області РРФСР, а 26 квітня 1954 року Кримська область була передана зі складу РРФСР до складу УРСР. 1959 року було ліквідовано Старокримський район і село приєднали до . Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських районів Кримської області», від 30 грудня 1962 року Судакський район було скасовано і село приєднали до Білогірського . 1 січня 1965 року, указом Президії ВР УРСР «Про внесення змін до адміністративного районування УРСР — по Кримській області», включили до складу Кіровського. На 1974 в Грушівці вважалося 1700 жителів. В 1979 був відтворений Судакський район і село передали до його складу . За даними перепису 1989 року в селі проживало 1811 осіб . З 12 лютого 1991 року село у відновленій Кримській АРСР. Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 9 липня 1991 року Судакський район було ліквідовано, створено Судакську міськраду, якій перепідпорядкували село. 26 лютого 1992 року Кримська АРСР перейменована в Автономну Республіку Крим. З 21 березня 2014 - окупована Росією і знаходиться тимчасово у складі Республіки Крим, з 5 червня 2014 в Міському окрузі Судак.

23 березня 2023 року невідомі підняли прапор України

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
російська	54,87%
кримськотатарська	37,63%
українська	6,77%
інші/не визначилися	0,73%

Примітки

1. Operationskarte R - австрийская карта Европейской части России. www.etomesto.ru. Процитовано 25 липня 2022.
2. Храм Знамение. Ялта: путеводитель. оригіналу за 2 лютого 2016. Процитовано 29 січня 2016.
3. Грушевка — Знаменский храм. Крым сквозь время. оригіналу за 20 жовтня 2016. Процитовано 29 січня 2016.
4. Байбуртский. А. М. Новые данные по истории средневековой армянской общины в Кишлавской котловине. Поселения Бор-Кая и Сала. Стр. 77 // Материалы по Археологии и Истории Античного и Средневекового Крыма. — Симферополь, 2008. — Т. 1. з джерела 30 червня 2015
5. Дубровин Н.Ф. 1778. // Присоединение Крыма к России. — СПб.: Императорская Академия наук, 1885. — Т. 2. — С. 711—714. — 924 с.
6. Байбуртский. А. М. Новые данные по истории средневековой армянской общины в Кишлавской котловине. Поселения Бор-Кая и Сала. Стр. 77 // Материалы по Археологии и Истории Античного и Средневекового Крыма. — Симферополь, 2008. — Т. 1. з джерела 30 червня 2015
7. Лашков Ф. Ф. Камеральное описание Крыма, 1784 года. Ведомость о числе христианских деревень, оставшихся после христиан с показанием в них числа дворов, також и сколько в котором городе христианских домов состоит. // Известия Таврической Ученой Архивной Комиссии. — Симферополь : Известия Таврической ученой архивной комиссии, 1889. — Т. 7. — С. 24—45.
8. Лашков Ф. Ф. Статистические сведения о Крыме, сообщенные каймаканами в 1783 году // Записки Одесского Общества Истории и Древностей. — Одесса : Типография Шульце, 1886. — Т. 14. — С. 136.
9. Лашков Ф. Ф. Камеральное описание Крыма, 1784 года : Каймаканствы и в оных каймаканами кто состоит // Известия Таврической ученой архивной комиссии. — Симф. : Типогр. Таврическ. Губ. Земства, 1888. — Т. 6.
10. Сперанский М.М. (составитель). Высочайшій Манифестъ о принятіи полуострова Крымскаго, острова Тамана и всей Кубанской стороны, подъ Россійскую Державу (1783 г. Апрѣля 08) // Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Первое. 1649—1825 гг. — СПб. : Типография II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1830. — Т. XXI. — 1070 с.
11. Киреенко Г. К. Об ордерах князя Потемкина…, стр.13. — Известия Таврической ученой архивной комиссии, 1888. — Т. 6.
12. Гржибовская, 1999, Указ Екатерины II об образовании Таврической области. 8 февраля 1784 года, стр. 117.
13. Грушевка село. Энциклопедия Судак. оригіналу за 4 квітня 2018. Процитовано 4 квітня 2018.
14. Пётр Симон Паллас. Архівована копія. — 500 прим. — . з джерела 4 лютого 2021
15. Михаил Родионов. Статистико-хронологическо-историческое описание Таврической епархии. — Симферополь. : типография С.Спиро, 1872. — С. 92.
16. О новом разделении Государства на Губернии. (Именный, данный Сенату.)
17. Гржибовская, 1999, Из Указа Александра I Сенату о создании Таврической губернии, с. 124.
18. Лашков Ф. Ф.. Сборник документов по истории Крымско-татарского землевладения. // Известия таврической учёной комиссии / А.И. Маркевич. — Таврическая учёная архивная комиссия. — Симферополь: Типография Таврического губернского правления, 1897. — Т. 26. — С. 129.
19. Карта Мухина 1817 года. Археологическая карта Крыма. оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 5 січня 2016.
20. Гржибовская, 1999, Ведомость о казённых волостях Таврической губернии 1829 г. с. 133.
21. Топографическая карта полуострова Крыма : со съёмки полк. Бетева 1835-1840 г. Российская Национальная Библиотека. оригіналу за 9 квітня 2021. Процитовано 2021-3-7.
22. Карта Бетева и Оберга. Военно-топографическое депо, 1842 г. Археологическая карта Крыма. оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 6 січня 2016.
23. составитель: Герсеванов, Николай Борисович. Военно-статистическое обозрѢніе Россійской имперіи. — Санкт-Петербург : Тип. Деп. Ген. Штаба, 1849. — Т. 11, Ч. 2. — С. 125.
24. Таврическая губерния. Список населённых мест по сведениям 1864 г / М. Раевский (составитель). — Санкт-Петербург: Типография Карла Вульфа, 1865. — Т. XLI. — С. 84. — (Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел).
25. Трехверстовая карта Крыма ВТД 1865-1876. Лист XXXIII-13-f. Археологическая карта Крыма. оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 12 січня 2016.
26. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. — Санкт-Петербург : Статистический комитет МВД, 1886. — Т. 8. — С. 81.
27. Вернер К.А. Алфавитный список селений // Сборник статистических сведений по Таврической губернии. — Симферополь: Типография газеты Крым, 1889. — Т. 9. — 698 с.
28. Б. Б. Веселовский. Т. IV // История земства за сорок лет. — Санкт-Петербург: Издательство О. Н. Поповой, 1911. — 696 с.
29. Верстовка Крыма от Военно-топографического Депо. ЭтоМесто.ru. 1890. Процитовано 19 січня 2016.
30. Таврический Губернский Статистический комитет. Список волостей Таврической губернии // Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1892 год. — Симферополь: Таврическая губернская типография, 1892. — 270 с. (рос.)
31. Таврическая губерния // Населённые места Российской империи в 500 и более жителей : с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / под ред. Н. А. Тройницкого. — СПб., 1905. — С. 216—219.
32. Таврический Губернский Статистический комитет. Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1902 год. — 1902. — С. 103.
33. Памятная книжка Таврической губернии на 1914 год / Г. Н. Часовников. — Таврический Губернский Статистический комитет. — Симферополь : Таврическая Губернская Типография, 1914. — С. 180.
34. Часть 2. Выпуск 7. Список населенных пунктов. Феодосийский уезд // Статистический справочник Таврической губернии / сост. Ф. Н. Андриевский; под ред. М. Е. Бененсона. — Симферополь, 1915. — С. 28.
35. Под ред. Г. Н. Часовникова. Памятная книжка Таврической губернии, 1917. — Симферополь : Таврическая Губернская Типография, 1917. — С. 31.
36. Крымская область // История городов и сел Украинской ССР. / П. Т. Тронько. — Киев: Главная редакция УСЭ, 1974. — Т. 12. — 623 с. — 15 000 экз.
37. Крымская область // История городов и сел Украинской ССР. / П. Т. Тронько. — Киев: Главная редакция УСЭ, 1974. — Т. 12. — 623 с. — 15 000 экз.
38. И. М. Саркизов-Серазини. Население и промышленность. // Крым. Путеводитель / И. М. Саркизов-Серазини. — Москва-Ленинград: Земля и фабрика, 1925. — С. 55—88. — 416 с.
39. . Архів оригіналу за 10 червня 2013. Процитовано 27 квітня 2013.
40. Об упразднении некоторых районов Автономной Крымской С.С.Р.
41. Коллектив авторов (Крымское ЦСУ). Список населенных пунктов Крымской АССР по всесоюзной переписи 17 декабря 1926 года. — Симферополь : Крымское центральное статистическое управление, 1927. — С. 178—179.
42. Постановление ВЦИК РСФСР от 30.10.1930 о реорганизации сети районов Крымской АССР.
43. Административная карта Крымской области 1956 г. ЭтоМесто.ru. 1956. Процитовано 13 грудня 2019.
44. Музафаров Р. И. Крымскотатарская энциклопедия. — Симферополь: Ватан, 1993. — Т. 1 /А — К/. — 424 с. — 100 000 экз. — Рег. № в РКП 87-95382
45. Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 21 августа 1945 года № 619/3 «О переименовании сельских Советов и населенных пунктов Крымской области»
46. Закон РСФСР от 25.06.1946 Об упразднении Чечено-Ингушской АССР и о преобразовании Крымской АССР в Крымскую область
47. Закон СССР от 26.04.1954 О передаче Крымской области из состава РСФСР в состав Украинской ССР
48. Справочник административно-территориального деления Крымской области на 15 июня 1960 года / П. Синельников. — Исполком Крымского областного совета депутатов трудящихся. — Симферополь: Крымиздат, 1960. — С. 49. — 5000 экз.
49. Гржибовская, 1999, с. 442, Из Указа Президиума Верховного Совета Украинской ССР О внесении изменений в административное районирование Украинской ССР по Крымской области.
50. . Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 22 січня 2016.. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 22 січня 2016.
51. Гржибовская, 1999, с. 443, Указ Президиума ВС УССР «О внесении изменений в административное районирование УССР — по Крымской области», от 1 января 1965 года.
52. Крымская область. Административно-территориальное деление на 1 января 1968 года / сост. М.М. Панасенко. — Симферополь: Крым, 1968. — С. 23. — 10 000 экз.
53. Історія міст і сіл Української РСР, 1974, Под редакцией П. Т. Тронько.
54. О восстановлении Крымской Автономной Советской Социалистической Республики. Народный фронт «Севастополь-Крым-Россия». оригіналу за 30 березня 2018. Процитовано 18 березня 2018.
55. Картка постанови (укр.). Верховна Рада України. оригіналу за 15 березня 2016. Процитовано 14 березня 2016.
56. Закон Крымской АССР от 26 февраля 1992 года № 19-1 «О Республике Крым как официальном названии демократического государства Крым». Ведомости Верховного Совета Крыма, 1992 г., № 5, ст. 194. 1992. Архів оригіналу за 27 січня 2016.
57. Федеральный закон Российской Федерации от 21 марта 2014 года № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов — Республики Крым и города федерального значения Севастополя»
58. (PDF) (рос.). Принят Государственным Советом Республики Крым 04 июня 2014 года. Архів оригіналу (PDF) за 14 червня 2014. Процитовано 15 червня 2014.
59. У кримському селі невідомі підняли прапор України. «Корреспондент». 23 березня 2023. оригіналу за 21 серпня 2023. Процитовано 14 жовтня 2023.
60. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних