Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Боло то Гниття лат Palus Putredinis морська ділянка на Місяці в басейні Моря Дощів між Апеннінами та кратером Архімед Ма

Болото Гниття

Болото Гниття

Боло́то Гниття́ (лат. Palus Putredinis) — морська ділянка на Місяці, в басейні Моря Дощів, між Апеннінами та кратером Архімед. Максимальний розмір — близько 180 км, площа — близько 8 тисяч км2, координати центра — 27°22′ пн. ш. 0°00′ сх. д. / 27.36° пн. ш. 0.00° сх. д. / 27.36; 0.00. Примітне проявами вулканізму, зокрема борозною Гедлі — однією з найбільших звивистих борозен Місяця. 1971 року було досліджене «Аполлоном-15».

Болото Гниття
лат. Palus Putredinis
image
Мозаїка знімків зонда LRO (ширина — 250 км). Праворуч унизу — Апенніни, ліворуч угорі — кратер Архімед, угорі — кратер Автолік.
Координати центра
27°22′ пн. ш. 0°00′ сх. д. / 27.36° пн. ш. 0.00° сх. д. / 27.36; 0.00
Розмір
180 км
Епонім
гниття
Назву затверджено1935
image
image

image Болото Гниття на Вікісховищі
image
Мозаїка знімків «Клементини», зроблених при високому Сонці
image
Карта регіону (USAF, 1963)
image
Кратер-привид Сперр (знімок «Аполлона-15», 1971). Видно безіменні гряди та численні вторинні кратери Автоліка.

Назва

Назва «Болото Гниття» (лат. Palus Putredinis) з'явилася на карті Місяця 1651 року завдяки Джованні Річчолі. Але у нього вона належала материковій ділянці з південно-західного боку того, що називають Болотом Гниття тепер. Згодом ця назва перейшла на об'єкт цієї статті. Деякі автори вживали її у формі Palus Putredinus. 1935 року цю назву (в оригінальній формі) разом із багатьма іншими традиційними місячними назвами затвердив Міжнародний астрономічний союз.

У давнину Болото Гниття мало й іншу назву: 1647 року Ян Гевелій назвав його озером Тразімен (Lacus Trasimenus).

Розташування та суміжні об'єкти

Болото Гниття розташоване на південно-східному краю басейна Моря Дощів. На південному сході його обмежує вал басейна — Апеннінський хребет, із протилежного боку — 81-кілометровий кратер Архімед, а з двох інших боків — невеликі материкові ділянки. На одній із них (на південному заході від болота) стоять гори Архімеда, а на іншій (на північному сході) лежить 39-кілометровий кратер Автолік.

Дві вершини Апеннін, що межують із болотом, отримали власні назви — (Mons Hadley) біля східної точки болота та (Mons Hadley Delta) дещо південніше. Вони височіють над прилеглими областями болота на 4,0—4,2 та 3,4—3,5 км відповідно.

Береги болота порізані численними розломами. Це борозни Архімеда (на заході), борозни Френеля (на північному сході) та борозна Бредні (на півдні).

Опис

Болото Гниття витягнуте з північного заходу на південний схід. Його довжина становить 180 км, а найбільша ширина — 70-80 км. На півдні від нього лежить маленька (45×15 км) відокремлена темна морська ділянка, яку неофіційно називають Озером Моцарта (Lacus Mozart).

Більша частина болота вкрита світлими променями та вторинними кратерами сусіднього молодого кратера Автолік. Застигла лава болота має червонуватий відтінок, що є наслідком низького вмісту титану. Поверхня болота лежить на 1,9—2,3 км нижче за (місячний рівень відліку висот) — приблизно на одному рівні з найближчими ділянками Моря Дощів і на півкілометра вище за рівень лавового покриву прилеглого кратера Архімед.

Вік сучасного лавового покриву Болота Гниття, згідно з оцінкою 2011 року, зробленою за підрахунком кратерів, становить 3,35+0,07
−0,11 млрд років для основної частини болота та 3,07+0,18
−0,31 млрд років для «Озера Моцарта». Ця оцінка віку основної частини болота добре збігається з радіометричним віком зразків базальту, доставлених звідти «Аполлоном-15» (3,30—3,35 або, за іншими даними, 3,20—3,40 млрд років). Таким чином, лава, що нині вкриває болото, виверглася поблизу межі імбрійського та ератосфенівського періодів. Вік звивистих борозен, що тягнуться болотом, становить (згідно з більш старими оцінками) 3,3 млрд років для борозни Гедлі та 3,3—3,8 млрд років для «борозни Моцарта».

Найбільший кратер болота — розташований у його західній частині 13-кілометровий кратер Сперр, залитий лавою і перетятий грядами.

Вулканічні об'єкти

Крім лавового покриву, що утворює Болото Гниття, там є й інші сліди вулканічної активності — лавові канали, вулканічні кратери, невисокі куполоподібні пагорби — ймовірні вулкани, а також відклади темних пірокластичних порід.

На сході болота, біля підніжжя Апеннін тягнеться борозна Гедлі (Rima Hadley). Це одна з найбільших звивистих борозен Місяця: її довжина становить близько 150 км, найбільша ширина — 2 км, а глибина — 300—400 м. Об'єм борозни оцінюють у 28 км3. На півночі вона зливається з борознами Френеля (що мають тектонічне походження), а на півдні утворює розширення складної форми, що межує з горами. Ймовірно, борозна Гедлі, як і інші звивисті борозни Місяця, утворена потоком лави — можливо, лавовою річкою. Але її глибина росте з шириною (тоді як у річок — падає), що дає підстави інтерпретувати її як обвалений лавовий тунель. На користь цього свідчить і наявність у ній «розривів» — можливо, місць, що досі не обвалені. Дослідження борозни Гедлі було головною метою «Аполлона-15».

Біля борозни Гедлі є своєрідний кратер Джульєн у формі гантелі розміром 2,0×0,8 км. Ймовірно, він теж має вулканічне походження.

  • image
    Східна частина Болота Гниття та Апенніни. Біля центра — борозна Гедлі. Знімок «Аполлона-15», 1971.
  • image
    Западина на південному кінці борозни Гедлі (знімок LRO, 2009).
  • image
    Кратер Джульєн, що може бути вулканічним (знімок LRO, 2012).

Інша звивиста борозна, довжиною близько 40 км і глибиною 250—500 м, тягнеться «Озером Моцарта» та його околицями. В одному місці вона роздвоюється. Вона має лише неофіційну назву — «борозна Моцарта» (Rima Mozart), запропоновану 1974 року на карті, виданій Військовим картографічним агентством США для НАСА. З цією борозною сполучені витягнуті кратери (по всій видимості, вулканічні), що отримали назви Кетлін, Енн та Майкл.

  • image
    «Борозна Моцарта» з кратерами Кетлін, Енн та Майкл. Мозаїка знімків LRO.
  • image
    Кратер Енн (знімок LRO, 2009).
  • image
    Кратер Майкл на східному кінці борозни (знімок LRO, 2009).

У Болоті Гниття є кілька низьких куполоподібних височин, що можуть бути вулканами або результатом інтрузії магми під поверхню. Зокрема, на 26°06′ пн. ш. 1°12′ сх. д. / 26.1° пн. ш. 1.2° сх. д. / 26.1; 1.2 (місячний купол) стоїть купол висотою 90 ± 10 м і діаметром близько 7 км, інтерпретований як вулкан.

У регіоні трапляються плями темних відкладів, які інтерпретують як пірокластичні породи від вибухових вивержень. Вони вкривають велику ділянку навколо однієї з борозен Френеля на північний схід від болота, а також менші ділянки біля південного кінця борозни Гедлі, на підніжжі Апеннін біля «Озера Моцарта» та навколо витягнутих кратерів, сполучених із «борозною Моцарта».

Посадки космічних апаратів

  • 14 вересня 1959 року на північному краю Болота Гниття (біля 29°06′ пн. ш. 0°00′ сх. д. / 29.1° пн. ш. 0.0° сх. д. / 29.1; 0.0 (Луна-2)) впала «Луна-2» — перший апарат, що досяг Місяця. На честь цієї події сусідню ділянку Моря Дощів назвали Затокою Місячника.
  • 30 липня 1971 року на сході Болота Гниття, біля підніжжя Апеннін (у точці 26°07′56″ пн. ш. 3°38′02″ сх. д. / 26.1322° пн. ш. 3.6339° сх. д. / 26.1322; 3.6339 (Аполлон-15)) сів місячний модуль «Аполлона-15», що стало четвертою висадкою людей на Місяць. За допомогою місячного автомобіля астронавти оглянули околиці на відстанях до 5 км, проїхавши загалом 27,9 км, та доставили на Землю 77,3 кг зразків каменю та ґрунту.
  • image
    Східний край Болота Гниття. У центрі — , унизу — борозна Гедлі. «Затока» ліворуч — місце досліджень «Аполлона-15».
  • image
    Борозна Гедлі зблизька

Примітки

  1. Planetary Names. planetarynames.wr.usgs.gov. Процитовано 13 липня 2023.
  2. Palus Putredinis. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 18 жовтня 2010. оригіналу за 12 грудня 2016. Процитовано 15 жовтня 2019.
  3. Rükl A. Atlas of the Moon. — Cambridge : Sky Publishing Corp, 2004 (orig. publ. in 1990 in Czech). — P. 70–71. — .
  4. Whitford-Stark J. L. (May 1982). . The Moon and the Planets. 23 (3): 323—338. Bibcode:1982M&P....26..323W. doi:10.1007/BF00928015. Архів оригіналу за 13 червня 2015. Процитовано 18 січня 2019. ().
  5. Карта Місяця, складена Франческо Грімальді та Джованні Річчолі (1651).
  6. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 216–217. — . — Bibcode:2003mnm..book.....W. ().
  7. Blagg M. A.; Saunder S. A. Collated list of lunar formations named or lettered in the maps of Neison, Schmidt, and Madler. — Edinburgh : Neill & co., ltd, 1913. — P. 34. — Bibcode:1913cllf.book.....B.
  8. Blagg M. A., Muller K., Wesley W. H., Saunder S. A., Franz J. H. G., IAU. Named Lunar Formations. — London : P. Lund, Humphries & Co. Ltd, 1935. — P. 35. — Bibcode:1935nlf..book.....B. ().
  9. Hevelius J. Selenographia sive Lunae descriptio. — Gedani : Hünefeld, 1647. — P. 226–227, 235. — DOI:10.3931/e-rara-238. (Trasimenus, Lacus — у списку назв на с. 235 [ 18 жовтня 2018 у Wayback Machine.]).
  10. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 208. — . — Bibcode:2003mnm..book.....W. (Інше посилання [ 30 червня 2018 у Wayback Machine.]).
  11. За даними лазерного альтиметра на супутнику Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS [ 22 січня 2019 у Wayback Machine.].
  12. Coombs, C. R.; Hawke, B. R.; Wilson, L. (1988). Geologic and remote sensing studies of Rima Mozart. Lunar and Planetary Science Conference, 18th, Houston, TX, Mar. 16-20, 1987, Proceedings (A89-10851 01-91). Cambridge and New York/Houston, TX, Cambridge University Press/Lunar and Planetary Institute, 1988, p. 339-353. Bibcode:1988LPSC...18..339C.
  13. Blewett D. T., Hawke B. R. (2001). Remote sensing and geological studies of the Hadley-Apennine region of the Moon. Meteoritics & Planetary Science. 36 (5): 701—730. Bibcode:2001M&PS...36..701B. doi:10.1111/j.1945-5100.2001.tb01909.x.
  14. Wood C. (28 травня 2006). A Ho-Hum Place. Lunar Photo of the Day. оригіналу за 16 січня 2019.
  15. Wilhelms D. Chapter 11. Upper Imbrian Series // Geologic History of the Moon. — 1987. — P. 243. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) з джерела 29 вересня 2013
  16. Hiesinger H., Head J. W., Wolf U., Jaumann R., Neukum G. Ages and stratigraphy of lunar mare basalts: A synthesis // Recent Advances and Current Research Issues in Lunar Stratigraphy / W. A. Ambrose, D. A. Williams. — Geological Society of America, 2011. — P. 18–21. — (Geological Society of America Special Paper 477) — . — DOI:10.1130/2011.2477(01). з джерела 29 січня 2013 (На Google Books).
  17. Spudis P. D., Swann G. A., Greeley R. (1988). The formation of Hadley Rille and implications for the geology of the Apollo 15 region. Lunar and Planetary Science Conference, 18th, Houston, TX, Mar. 16-20, 1987, Proceedings (A89-10851 01-91). Cambridge and New York/Houston, TX, Cambridge University Press/Lunar and Planetary Institute, 1988, p. 243-254. NASA-supported research. Bibcode:1988LPSC...18..243S.
  18. Шкуратов Ю. Г. Глава 2.2. Вид поверхности для наблюдателя с телескопом // Путешествия к Луне / Ред.-сост. В. Г. Сурдин. — Москва : Физматлит, 2009. — С. 76. — .
  19. Hovard K. A., Head J. W. Regional Geology of Hadley Rille // Apollo 15 Preliminary Science Report (NASA Special Publication 289). — 1972. — P. 25-53–25-58. — Bibcode:1972NASSP.289...53H. з джерела 30 травня 2018
  20. Wilhelms D. Chapter 5. Mare materials // Geologic History of the Moon. — 1987. — P. 88–89. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) з джерела 12 вересня 2006
  21. Lunar topophotomap, ed. 1, sheet 41A3S1(50): Rima Mozart. Defense Mapping Agency, Topographic Center. 1974. оригіналу за 30 травня 2018.
  22. Coombs C. R., Hawke B. R. (1987). (PDF). Abstracts of the Lunar and Planetary Science Conference, volume 18, page 195, (1987). Bibcode:1987LPI....18..195C. Архів оригіналу (PDF) за 29 жовтня 2015. Процитовано 18 січня 2019.
  23. Lena R., Wöhler C., Phillips J., Chiocchetta M. T. Lunar Domes: Properties and Formation Processes. — Springer Science & Business Media, 2013. — P. 105–107. — . — DOI:10.1007/978-88-470-2637-7.
  24. Lena R., Wöhler C., Tarsoudis G. (2009). (PDF). Selenology. 28 (3): 2—7. Архів оригіналу (PDF) за 16 січня 2019. Процитовано 18 січня 2019.
  25. Tarsoudis G. Project record Lunar Domes. Lunar Captures. оригіналу за 17 січня 2019. Процитовано 17 січня 2019. (Знімки куполів Болота Гниття: , , ).
  26. Luna 2. NASA Space Science Data Coordinated Archive. Архів оригіналу за 15 січня 2019. Процитовано 15 січня 2019.
  27. Apollo 15 Lunar Module /ALSEP. NASA Space Science Data Coordinated Archive. Архів оригіналу за 15 січня 2019. Процитовано 15 січня 2019.

Посилання

Карти
  • Карта регіону з чинними назвами деталей поверхні ().
  • Lunar chart (scale 1:1,000,000). LAC-41: Montes Apenninus. Aeronautical chart and information center, United States Air Force. September 1963. оригіналу за 30 травня 2018.
  • Hackman R. J. (1966). Geologic map of the Montes Apenninus region of the Moon. United States Geological Survey. Архів оригіналу за 5 березня 2015. Процитовано 18 січня 2019.
  • Lunar Topographic Orthophotomaps. U.S. Defense Mapping Agency. 1975. Архів оригіналу за 17 січня 2019. Процитовано 18 січня 2019.
  • Інтерактивні карти Місяця, центровані на Болото Гниття: фотомозаїка [ 19 січня 2019 у Wayback Machine.], карта висот [ 19 січня 2019 у Wayback Machine.].
Статті
  • Palus Putredinis. The-Moon Wiki. оригіналу за 16 січня 2019.
  • Wood C. (22 січня 2006). A Corner of Decay. Lunar Photo of the Day. оригіналу за 16 січня 2019.
  • Wood C. (8 жовтня 2007). Slithering and Sliding. Lunar Photo of the Day. оригіналу за 16 січня 2019.
  • Sato H. (18 вересня 2011). Shiny Mound. NASA/GSFC/LROC, School of Earth and Space Exploration, Arizona State University. Архів оригіналу за 16 січня 2019. Процитовано 18 січня 2019. — Допис про материковий острівець у Болоті Гниття, примітний великою яскравістю.
Знімки
  • Болото Гниття на знімках апаратів серії Lunar Orbiter [ 31 травня 2018 у Wayback Machine.] та «Аполлонів» [ 31 травня 2018 у Wayback Machine.].
  • Знімок південної частини Болота Гниття з «Озером Моцарта» та «борозною Моцарта» [ 19 січня 2019 у Wayback Machine.], зроблений «Аполлоном-15» 1 серпня 1971.
  • Stopar J. (20 червня 2014). The Original Interplanetary Mountaineers. NASA/GSFC/LROC, School of Earth and Space Exploration, Arizona State University. Архів оригіналу за 17 січня 2019. Процитовано 18 січня 2019. — детальний знімок місця посадки «Аполлона-15» із позначенням маршрутів поїздок.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Bolo to Gnittya lat Palus Putredinis morska dilyanka na Misyaci v basejni Morya Doshiv mizh Apenninami ta kraterom Arhimed Maksimalnij rozmir blizko 180 km plosha blizko 8 tisyach km2 koordinati centra 27 22 pn sh 0 00 sh d 27 36 pn sh 0 00 sh d 27 36 0 00 Primitne proyavami vulkanizmu zokrema boroznoyu Gedli odniyeyu z najbilshih zvivistih borozen Misyacya 1971 roku bulo doslidzhene Apollonom 15 Boloto Gnittyalat Palus PutredinisMozayika znimkiv zonda LRO shirina 250 km Pravoruch unizu Apennini livoruch ugori krater Arhimed ugori krater Avtolik Koordinati centra27 22 pn sh 0 00 sh d 27 36 pn sh 0 00 sh d 27 36 0 00Rozmir180 kmEponimgnittyaNazvu zatverdzheno1935 Boloto Gnittya na VikishovishiMozayika znimkiv Klementini zroblenih pri visokomu SonciKarta regionu USAF 1963 Krater privid Sperr znimok Apollona 15 1971 Vidno bezimenni gryadi ta chislenni vtorinni krateri Avtolika NazvaNazva Boloto Gnittya lat Palus Putredinis z yavilasya na karti Misyacya 1651 roku zavdyaki Dzhovanni Richcholi Ale u nogo vona nalezhala materikovij dilyanci z pivdenno zahidnogo boku togo sho nazivayut Bolotom Gnittya teper Zgodom cya nazva perejshla na ob yekt ciyeyi statti Deyaki avtori vzhivali yiyi u formi Palus Putredinus 1935 roku cyu nazvu v originalnij formi razom iz bagatma inshimi tradicijnimi misyachnimi nazvami zatverdiv Mizhnarodnij astronomichnij soyuz U davninu Boloto Gnittya malo j inshu nazvu 1647 roku Yan Gevelij nazvav jogo ozerom Trazimen Lacus Trasimenus Roztashuvannya ta sumizhni ob yektiBoloto Gnittya roztashovane na pivdenno shidnomu krayu basejna Morya Doshiv Na pivdennomu shodi jogo obmezhuye val basejna Apenninskij hrebet iz protilezhnogo boku 81 kilometrovij krater Arhimed a z dvoh inshih bokiv neveliki materikovi dilyanki Na odnij iz nih na pivdennomu zahodi vid bolota stoyat gori Arhimeda a na inshij na pivnichnomu shodi lezhit 39 kilometrovij krater Avtolik Dvi vershini Apennin sho mezhuyut iz bolotom otrimali vlasni nazvi Mons Hadley bilya shidnoyi tochki bolota ta Mons Hadley Delta desho pivdennishe Voni visochiyut nad prileglimi oblastyami bolota na 4 0 4 2 ta 3 4 3 5 km vidpovidno Beregi bolota porizani chislennimi rozlomami Ce borozni Arhimeda na zahodi borozni Frenelya na pivnichnomu shodi ta borozna Bredni na pivdni OpisBoloto Gnittya vityagnute z pivnichnogo zahodu na pivdennij shid Jogo dovzhina stanovit 180 km a najbilsha shirina 70 80 km Na pivdni vid nogo lezhit malenka 45 15 km vidokremlena temna morska dilyanka yaku neoficijno nazivayut Ozerom Mocarta Lacus Mozart Bilsha chastina bolota vkrita svitlimi promenyami ta vtorinnimi kraterami susidnogo molodogo kratera Avtolik Zastigla lava bolota maye chervonuvatij vidtinok sho ye naslidkom nizkogo vmistu titanu Poverhnya bolota lezhit na 1 9 2 3 km nizhche za misyachnij riven vidliku visot priblizno na odnomu rivni z najblizhchimi dilyankami Morya Doshiv i na pivkilometra vishe za riven lavovogo pokrivu prileglogo kratera Arhimed Vik suchasnogo lavovogo pokrivu Bolota Gnittya zgidno z ocinkoyu 2011 roku zroblenoyu za pidrahunkom krateriv stanovit 3 35 0 07 0 11 mlrd rokiv dlya osnovnoyi chastini bolota ta 3 07 0 18 0 31 mlrd rokiv dlya Ozera Mocarta Cya ocinka viku osnovnoyi chastini bolota dobre zbigayetsya z radiometrichnim vikom zrazkiv bazaltu dostavlenih zvidti Apollonom 15 3 30 3 35 abo za inshimi danimi 3 20 3 40 mlrd rokiv Takim chinom lava sho nini vkrivaye boloto viverglasya poblizu mezhi imbrijskogo ta eratosfenivskogo periodiv Vik zvivistih borozen sho tyagnutsya bolotom stanovit zgidno z bilsh starimi ocinkami 3 3 mlrd rokiv dlya borozni Gedli ta 3 3 3 8 mlrd rokiv dlya borozni Mocarta Najbilshij krater bolota roztashovanij u jogo zahidnij chastini 13 kilometrovij krater Sperr zalitij lavoyu i peretyatij gryadami Vulkanichni ob yekti Krim lavovogo pokrivu sho utvoryuye Boloto Gnittya tam ye j inshi slidi vulkanichnoyi aktivnosti lavovi kanali vulkanichni krateri nevisoki kupolopodibni pagorbi jmovirni vulkani a takozh vidkladi temnih piroklastichnih porid Na shodi bolota bilya pidnizhzhya Apennin tyagnetsya borozna Gedli Rima Hadley Ce odna z najbilshih zvivistih borozen Misyacya yiyi dovzhina stanovit blizko 150 km najbilsha shirina 2 km a glibina 300 400 m Ob yem borozni ocinyuyut u 28 km3 Na pivnochi vona zlivayetsya z boroznami Frenelya sho mayut tektonichne pohodzhennya a na pivdni utvoryuye rozshirennya skladnoyi formi sho mezhuye z gorami Jmovirno borozna Gedli yak i inshi zvivisti borozni Misyacya utvorena potokom lavi mozhlivo lavovoyu richkoyu Ale yiyi glibina roste z shirinoyu todi yak u richok padaye sho daye pidstavi interpretuvati yiyi yak obvalenij lavovij tunel Na korist cogo svidchit i nayavnist u nij rozriviv mozhlivo misc sho dosi ne obvaleni Doslidzhennya borozni Gedli bulo golovnoyu metoyu Apollona 15 Bilya borozni Gedli ye svoyeridnij krater Dzhulyen u formi ganteli rozmirom 2 0 0 8 km Jmovirno vin tezh maye vulkanichne pohodzhennya Shidna chastina Bolota Gnittya ta Apennini Bilya centra borozna Gedli Znimok Apollona 15 1971 Zapadina na pivdennomu kinci borozni Gedli znimok LRO 2009 Krater Dzhulyen sho mozhe buti vulkanichnim znimok LRO 2012 Insha zvivista borozna dovzhinoyu blizko 40 km i glibinoyu 250 500 m tyagnetsya Ozerom Mocarta ta jogo okolicyami V odnomu misci vona rozdvoyuyetsya Vona maye lishe neoficijnu nazvu borozna Mocarta Rima Mozart zaproponovanu 1974 roku na karti vidanij Vijskovim kartografichnim agentstvom SShA dlya NASA Z ciyeyu boroznoyu spolucheni vityagnuti krateri po vsij vidimosti vulkanichni sho otrimali nazvi Ketlin Enn ta Majkl Borozna Mocarta z kraterami Ketlin Enn ta Majkl Mozayika znimkiv LRO Krater Enn znimok LRO 2009 Krater Majkl na shidnomu kinci borozni znimok LRO 2009 U Boloti Gnittya ye kilka nizkih kupolopodibnih visochin sho mozhut buti vulkanami abo rezultatom intruziyi magmi pid poverhnyu Zokrema na 26 06 pn sh 1 12 sh d 26 1 pn sh 1 2 sh d 26 1 1 2 misyachnij kupol stoyit kupol visotoyu 90 10 m i diametrom blizko 7 km interpretovanij yak vulkan U regioni traplyayutsya plyami temnih vidkladiv yaki interpretuyut yak piroklastichni porodi vid vibuhovih viverzhen Voni vkrivayut veliku dilyanku navkolo odniyeyi z borozen Frenelya na pivnichnij shid vid bolota a takozh menshi dilyanki bilya pivdennogo kincya borozni Gedli na pidnizhzhi Apennin bilya Ozera Mocarta ta navkolo vityagnutih krateriv spoluchenih iz boroznoyu Mocarta Posadki kosmichnih aparativ14 veresnya 1959 roku na pivnichnomu krayu Bolota Gnittya bilya 29 06 pn sh 0 00 sh d 29 1 pn sh 0 0 sh d 29 1 0 0 Luna 2 vpala Luna 2 pershij aparat sho dosyag Misyacya Na chest ciyeyi podiyi susidnyu dilyanku Morya Doshiv nazvali Zatokoyu Misyachnika 30 lipnya 1971 roku na shodi Bolota Gnittya bilya pidnizhzhya Apennin u tochci 26 07 56 pn sh 3 38 02 sh d 26 1322 pn sh 3 6339 sh d 26 1322 3 6339 Apollon 15 siv misyachnij modul Apollona 15 sho stalo chetvertoyu visadkoyu lyudej na Misyac Za dopomogoyu misyachnogo avtomobilya astronavti oglyanuli okolici na vidstanyah do 5 km proyihavshi zagalom 27 9 km ta dostavili na Zemlyu 77 3 kg zrazkiv kamenyu ta gruntu Shidnij kraj Bolota Gnittya U centri unizu borozna Gedli Zatoka livoruch misce doslidzhen Apollona 15 Borozna Gedli zblizka Devid Skott na shili gori Gedli Delta Malenkij pam yatnik poleglim kosmonavtam zalishenij na Misyaci Devidom Skottom ru anortozit vikom 4 1 0 1 mlrd rokiv zi zboriv Apollona 15 PrimitkiPlanetary Names planetarynames wr usgs gov Procitovano 13 lipnya 2023 Palus Putredinis Gazetteer of Planetary Nomenclature International Astronomical Union IAU Working Group for Planetary System Nomenclature WGPSN 18 zhovtnya 2010 originalu za 12 grudnya 2016 Procitovano 15 zhovtnya 2019 Rukl A Atlas of the Moon Cambridge Sky Publishing Corp 2004 orig publ in 1990 in Czech P 70 71 ISBN 1 931559 07 4 Whitford Stark J L May 1982 The Moon and the Planets 23 3 323 338 Bibcode 1982M amp P 26 323W doi 10 1007 BF00928015 Arhiv originalu za 13 chervnya 2015 Procitovano 18 sichnya 2019 Karta Misyacya skladena Franchesko Grimaldi ta Dzhovanni Richcholi 1651 Whitaker E A Mapping and Naming the Moon A History of Lunar Cartography and Nomenclature Cambridge University Press 2003 P 216 217 ISBN 9780521544146 Bibcode 2003mnm book W Blagg M A Saunder S A Collated list of lunar formations named or lettered in the maps of Neison Schmidt and Madler Edinburgh Neill amp co ltd 1913 P 34 Bibcode 1913cllf book B Blagg M A Muller K Wesley W H Saunder S A Franz J H G IAU Named Lunar Formations London P Lund Humphries amp Co Ltd 1935 P 35 Bibcode 1935nlf book B Hevelius J Selenographia sive Lunae descriptio Gedani Hunefeld 1647 P 226 227 235 DOI 10 3931 e rara 238 Trasimenus Lacus u spisku nazv na s 235 18 zhovtnya 2018 u Wayback Machine Whitaker E A Mapping and Naming the Moon A History of Lunar Cartography and Nomenclature Cambridge University Press 2003 P 208 ISBN 9780521544146 Bibcode 2003mnm book W Inshe posilannya 30 chervnya 2018 u Wayback Machine Za danimi lazernogo altimetra na suputniku Lunar Reconnaissance Orbiter otrimanimi cherez programu JMARS 22 sichnya 2019 u Wayback Machine Coombs C R Hawke B R Wilson L 1988 Geologic and remote sensing studies of Rima Mozart Lunar and Planetary Science Conference 18th Houston TX Mar 16 20 1987 Proceedings A89 10851 01 91 Cambridge and New York Houston TX Cambridge University Press Lunar and Planetary Institute 1988 p 339 353 Bibcode 1988LPSC 18 339C Blewett D T Hawke B R 2001 Remote sensing and geological studies of the Hadley Apennine region of the Moon Meteoritics amp Planetary Science 36 5 701 730 Bibcode 2001M amp PS 36 701B doi 10 1111 j 1945 5100 2001 tb01909 x Wood C 28 travnya 2006 A Ho Hum Place Lunar Photo of the Day originalu za 16 sichnya 2019 Wilhelms D Chapter 11 Upper Imbrian Series Geologic History of the Moon 1987 P 243 United States Geological Survey Professional Paper 1348 z dzherela 29 veresnya 2013 Hiesinger H Head J W Wolf U Jaumann R Neukum G Ages and stratigraphy of lunar mare basalts A synthesis Recent Advances and Current Research Issues in Lunar Stratigraphy W A Ambrose D A Williams Geological Society of America 2011 P 18 21 Geological Society of America Special Paper 477 ISBN 978 0 8137 2477 5 DOI 10 1130 2011 2477 01 z dzherela 29 sichnya 2013 Na Google Books Spudis P D Swann G A Greeley R 1988 The formation of Hadley Rille and implications for the geology of the Apollo 15 region Lunar and Planetary Science Conference 18th Houston TX Mar 16 20 1987 Proceedings A89 10851 01 91 Cambridge and New York Houston TX Cambridge University Press Lunar and Planetary Institute 1988 p 243 254 NASA supported research Bibcode 1988LPSC 18 243S Shkuratov Yu G Glava 2 2 Vid poverhnosti dlya nablyudatelya s teleskopom Puteshestviya k Lune Red sost V G Surdin Moskva Fizmatlit 2009 S 76 ISBN 978 5 9221 1105 8 Hovard K A Head J W Regional Geology of Hadley Rille Apollo 15 Preliminary Science Report NASA Special Publication 289 1972 P 25 53 25 58 Bibcode 1972NASSP 289 53H z dzherela 30 travnya 2018 Wilhelms D Chapter 5 Mare materials Geologic History of the Moon 1987 P 88 89 United States Geological Survey Professional Paper 1348 z dzherela 12 veresnya 2006 Lunar topophotomap ed 1 sheet 41A3S1 50 Rima Mozart Defense Mapping Agency Topographic Center 1974 originalu za 30 travnya 2018 Coombs C R Hawke B R 1987 PDF Abstracts of the Lunar and Planetary Science Conference volume 18 page 195 1987 Bibcode 1987LPI 18 195C Arhiv originalu PDF za 29 zhovtnya 2015 Procitovano 18 sichnya 2019 Lena R Wohler C Phillips J Chiocchetta M T Lunar Domes Properties and Formation Processes Springer Science amp Business Media 2013 P 105 107 ISBN 9788847026377 DOI 10 1007 978 88 470 2637 7 Lena R Wohler C Tarsoudis G 2009 PDF Selenology 28 3 2 7 Arhiv originalu PDF za 16 sichnya 2019 Procitovano 18 sichnya 2019 Tarsoudis G Project record Lunar Domes Lunar Captures originalu za 17 sichnya 2019 Procitovano 17 sichnya 2019 Znimki kupoliv Bolota Gnittya Luna 2 NASA Space Science Data Coordinated Archive Arhiv originalu za 15 sichnya 2019 Procitovano 15 sichnya 2019 Apollo 15 Lunar Module ALSEP NASA Space Science Data Coordinated Archive Arhiv originalu za 15 sichnya 2019 Procitovano 15 sichnya 2019 PosilannyaKarti Karta regionu z chinnimi nazvami detalej poverhni Lunar chart scale 1 1 000 000 LAC 41 Montes Apenninus Aeronautical chart and information center United States Air Force September 1963 originalu za 30 travnya 2018 Hackman R J 1966 Geologic map of the Montes Apenninus region of the Moon United States Geological Survey Arhiv originalu za 5 bereznya 2015 Procitovano 18 sichnya 2019 Lunar Topographic Orthophotomaps U S Defense Mapping Agency 1975 Arhiv originalu za 17 sichnya 2019 Procitovano 18 sichnya 2019 Interaktivni karti Misyacya centrovani na Boloto Gnittya fotomozayika 19 sichnya 2019 u Wayback Machine karta visot 19 sichnya 2019 u Wayback Machine Statti Palus Putredinis The Moon Wiki originalu za 16 sichnya 2019 Wood C 22 sichnya 2006 A Corner of Decay Lunar Photo of the Day originalu za 16 sichnya 2019 Wood C 8 zhovtnya 2007 Slithering and Sliding Lunar Photo of the Day originalu za 16 sichnya 2019 Sato H 18 veresnya 2011 Shiny Mound NASA GSFC LROC School of Earth and Space Exploration Arizona State University Arhiv originalu za 16 sichnya 2019 Procitovano 18 sichnya 2019 Dopis pro materikovij ostrivec u Boloti Gnittya primitnij velikoyu yaskravistyu Znimki Boloto Gnittya na znimkah aparativ seriyi Lunar Orbiter 31 travnya 2018 u Wayback Machine ta Apolloniv 31 travnya 2018 u Wayback Machine Znimok pivdennoyi chastini Bolota Gnittya z Ozerom Mocarta ta boroznoyu Mocarta 19 sichnya 2019 u Wayback Machine zroblenij Apollonom 15 1 serpnya 1971 Stopar J 20 chervnya 2014 The Original Interplanetary Mountaineers NASA GSFC LROC School of Earth and Space Exploration Arizona State University Arhiv originalu za 17 sichnya 2019 Procitovano 18 sichnya 2019 detalnij znimok miscya posadki Apollona 15 iz poznachennyam marshrutiv poyizdok

Дата публікації:
Топ