У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем див Гайдамака Анато лій Васи льович Гайдама ка 9 червня 1939 Воло

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Гайдамака.

Анато́лій Васи́льович Гайдама́ка (9 червня 1939, Волосківці — 27 жовтня 2023, Шостка) — український дизайнер і живописець; член Спілки радянських художників України з 1971 року; Центрального правління Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка з липня 2007 року, Народного Союзу «Наша Україна» та творчого об'єднання «Погляд». Член-кореспондент Академії мистецтв України з 2001 року. Батько художниці Христини Гайдамаки.

Гайдамака Анатолій Васильович



Народження	9 червня 1939(1939-06-09) Волосківці, Менський район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	27 жовтня 2023(2023-10-27) (84 роки)
	Шостка, Сумська область, Україна
Країна	СРСР Україна
Навчання	Харківське державне художнє училище (1961) і Російський державний художньо-промисловий університет імені Сергія Строганова (1967)
Діяльність	художник, дизайнер
Вчитель	^d і Коржев Гелій Михайлович
Працівник	Київпроект і Національний музей історії України у Другій світовій війні
Член	Спілка радянських художників України
Партія	Політична партія «Наша Україна»
У шлюбі з	Міщенко Лариса Василівна
Діти	Гайдамака Христина Анатоліївна
Нагороди

Життєпис

Народився 9 червня 1939 року в селі Волосківцях (нині Корюківський район Чернігівської області, Україна). 1961 року закінчив Харківське державне художнє училище; 1967 року — Москововське вище художньо-промислове училище, де навчався у , Гелія Коржева. Здобув спеціальність — «монументально-декоративне мистецтво».

Протягом 1967—1971 років працював художником-архітектором в інституті «Київпроект». У 1971—1995 роках — на творчій роботі. З 1995 року обіймав посаду головного художника Меморіального комплексу «Музей Великої Вітчизняної війни». Протягом грудня 2005 — жовтня 2006 року був позаштатним Радником Президента України. У 2006 році був кандидатом у Народні депутати України від Блоку «Наша Україна» (№ 206 в списку).

Мешкав у Києві в будинку на бульварі Лесі Українки, № 5А, квартира № 86 та у будинку на Андріїському узвозі, № 8А. Помер у Шостці 27 жовтня 2023 року.

Творчість

Працював у галузях станкового живопису та художнього оформлення (експозицій музеїв, інтер'єрів культурних центрів, громадських споруд). Серед робіт:

живописні серії

«Материн сад» (1974—1980);
«Мій рід» (1982—1988);
«Моє дитинство» (1982—1988);
«Розп'яття» (1988—1993);
«Яблуневі сади» (1980-ті);
«Міражі Аралу» (1990);
«Немає іншої Вкраїни» (1990);
«Чорнобильський хрест» (1990);
«Історія України» (1990-ті).

Автор проєктів:

Пам'ятник жертвам Батуринської трагедії.

експозицій

Музею книги та друкарства України (1974);
Державного історико-культурного заповідника на острові Хортиці (1977—1988);
Музею Миколи Островського у Шепетівці (1979)
Київського філіалу Центрального музею Леніна у Києві (1980—1982);
Музею Михайла Коцюбинського в Чернігові (1982—1983);
Музею космонавтики імені Сергія Корольова у Житомирі (1983);
Літературного музею в Одесі (1984—1985);
Державного музею Тараса Шевченка у Києві (1984—1987);
Шевченківського національного заповідника у Каневі (1989);
Національному музеї історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 у Києві (1995);
в Форт-Шевченко в Казахстані (1997);
Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка» у селах Шевченковому та Моринцях Звенигородського району Черкаської області (1998);
Музею трипільської цивілізації у селі Трипіллі Київської області;
Меморіального комплексу «Зірка Полин» у Чорнобилі (2011),
Музейного комплексу «Родинна пам'ять» у Шостці (2015);

інтер'єрів

Банку «Україна» у Києві (1994);
Національного банку України у Києві (1995);
Музею «Чорнобиль» у Києві (1996);
Адміністративного культурного центру «Росія» в Харбіні (1997);
^[mk] у Македонії (2003);
Музейно-культурного комплексу міста Когалима (2012);
Українського культурного центр у Китаї (2013—2015);

інше

Пам'ятного хреста на місці Батуринської трагедії (2004);
Меморіального комплексу «Пам'яті героїв Крут» (2006);
Комплексу «Запорізький 700-літній дуб» з церквою святої Покрови;
Меморіалу між Румунією та Україною «Голгофа без кордонів» (2008);
Павільйону України на Всесвітній виставці EXPO-2010 у Шанхаї;
Національного музею Голодомору-геноциду у Києві (2007—2008);
Пам'ятника Тарасу Шевченку у Вінниці (2013—2014);

Учасник республіканських, всесоюзних та зарубіжних мистецьких виставок з 1966 року, зокрема за кордоном ексронувався у Югославії, Болгарії, Швеції, Нідерландах, Кувейті, Македонії, Італії, Данії, Німеччині, Польщі, Угорщині, Чехії, Словаччині, Росії, Сербії, Франції, Японії.

Відзнаки

Премія Ленінського комсомолу (1980);
Орден «Знак Пошани» (1982);
Державна премія України імені Тараса Шевченка (1985; разом з колективом за архітектуру і художнє оформлення Київського філіалу Центрального музею Володимира Леніна);
Заслужений діяч мистецтв УРСР (1989);
Народний художник України (1998);
Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2009; за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України);
(2013; за активну участь у діяльності Міжпарламентської асамблеї СНД та її органів, внесок у зміцнення дружби між народами держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав);
Почесний громадянин Менського району.

Вшанування

Про творчі здобутки митця у 1999—2001 роках на кіностудії «Просвіта» режисером В. Артеменком знято художньо-документальний фільм «Гайдамацький шлях».

Примітки

Гайдамака Анатолій Васильович / Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Гайдамака Анатолій Васильович. Почесні громадяни Менського району. / Менська районна рада.
Гайдамака Анатолій Васильович // Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 29.
Художники Києва, 2000, с. 43.
Лауреати Національної премії України імені Тараса Шевченка 1962—2022 років / Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Указ Президента України від 8 травня 1998 року № 442/98 «Про присвоєння А. Гайдамаці почесного звання «Народний художник України»»
Указ Президента України від 16 січня 2009 року № 26/2009 «Про відзначення державними нагородами України»

Література

Гайдамака Анатолій Васильович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 145. — . [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
Гайдамака Анатолій Васильович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 137. — .;
Анатолій Гайдамака // Художники Києва. Живопис. Графіка. Скульптура. Декоративно-прикладне мистецтво : творчо-біографічний довідник / С. Журавель. — Київ : Іпрез, 2000. — С. 42—43. — .;
Головко В. В.. Гайдамака Анатолій Васильович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — .;
Н. О. Саєнко. Гайдамака Анатолій Васильович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 5 : Вод — Гн. — 728 с. — .

[КПТШ-1] Гайдамака Анатолій Васильович / Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка.

[МРР-2] Гайдамака Анатолій Васильович. Почесні громадяни Менського району. / Менська районна рада.

[3] Гайдамака Анатолій Васильович // Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 29.

[FOOTNOTEХудожники_Києва200043-4] Художники Києва, 2000, с. 43.

[5] Лауреати Національної премії України імені Тараса Шевченка 1962—2022 років / Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка.

[6] Указ Президента України від 8 травня 1998 року № 442/98 «Про присвоєння А. Гайдамаці почесного звання «Народний художник України»»

[7] Указ Президента України від 16 січня 2009 року № 26/2009 «Про відзначення державними нагородами України»