Міщенко Лариса Василівна

Лари́са Васи́лівна Мі́щенко (нар. 22 липня 1941, Конотоп) — українська художниця; член Спілки радянських художників України з 1971 року. Дружина художника Анатолія Гайдамаки, мати художниці Христини Гайдамаки.

Міщенко Лариса Василівна
Народження	22 липня 1941(1941-07-22) (82 роки) Конотоп, Сумська область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Навчання	Російський державний художньо-промисловий університет імені Сергія Строганова (1967)
Діяльність	художниця
Вчитель	Коржев Гелій Михайлович і ^d
Член	Спілка радянських художників України
У шлюбі з	Гайдамака Анатолій Васильович
Діти	Гайдамака Христина Анатоліївна
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Міщенко.

Життєпис

Народилася 22 липня 1941 року в місті Конотопі (нині Сумська область, Україна). 1967 року закінчила Московське вище художньо-промислове училище, де навчалася, зокрема, у Гелія Коржева, .

У 1970-ті роки працювала на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва. Живе у Києві, в будинку на бульварі Лесі Українки, № 5-А, квартира № 86.

Творчість

Працює в галузі монументального мистецтва. Авторка мозаїк, вітражів, гобеленів, живописних картин, ікон. Серед робіт:

живопис

• «Рівновага» (1990, полотно, олія);
• «Ексельсіор» (1992);
• триптих «73 роки» (1993);
• «Чайка на ім'я Джонатан» (1993);
• «Паралельні світи» (2010);
• «Сестра» (2017);
• «Внучка» (2018).

монументальні твори у Києві

різьблення на фасаді Печерської бібліотеки

• серія мозаїчних панно на фасаді житлових будинків на бульварі Лесі Українки, № 24, 28 (1969—1973, у спів­авторстві);
• різьблення на камені для Центральної бібліотеки Печерська на бульварі Лесі Українки, № 7 (1975);
• енкавстика в готелі «Мир» (1980);
• гобелени і вітражі у Палаці мистецтв «Українському домі» (1982);
• гобелени
  • «Думи мої…» в Національному музеї Тараса Шевченка (1989, вовна, ручне ткацтво);
  • диптих «Яблуневий сад» в будівлі банку «Україна» (1992—1993, вовна, ручне ткацтво);

інше

• розпис храму Святої Трійці у македонському місті Радовиші (2000—2003);
• ікони для іконостаса церкви святого Миколая в селі Малоріченському в Криму (2005).

Брала участь у всеукраїнських, всесоюзних, зарубіжних мистецьких виставках з 1966 року. Персональна виставка відбулася у Києві у 1990 році.

Відзнаки

• Грамота Президії Верховної Ради УРСР (1982);
• Заслужений художник УРСР з 1989 року.

Примітки

1. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 18 червня 2022.
2. . Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 18 червня 2022.

Література

• Міщенко Лариса Василівна // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 406. — . [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
• Н. І. Велігоцька. Міщенко Лариса Василівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2019. — Т. 21 : Мікро — Моя. — 712 с. — .