Ієронім Сангушко

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Санґушко.

Ієронім Януш Санґушко, князь гербу Погоня (4 березня 1743, Кольбушова — 4 вересня 18 грудня 1812, Славута) — пан на Славуті, Білогородці, Корниці, Антонінах, Линцях, Шепетівці і Поляховій на Волині, граф Тарнівський в Галичині, староста черкаський і , мечник великий литовський з 1775 року, воєвода волинський з 11 грудня 1775 року.

Ієронім Януш Санґушко
Народився	4 березня 1743(1743-03-04) Кольбушова, Ґміна Кольбушова, Кольбушовський повіт, Підкарпатське воєводство, Республіка Польща
Помер	18 грудня 1812(1812-12-18) (69 років) Славута, Ізяславський повіт, Волинська губернія, Російська імперія^[1]
Поховання	Білогородка^[1]
Країна	Річ Посполита
Членство	Торговицька конфедерація
Посада	Волинські воєводи^[1], Консул Конфедерації, посол Сейму Речі Посполитої^[d], ^d, мечник великий литовський^[2] і Черкаський староста^[d]
Військове звання	Воєвода Волинський
Рід	Санґушки
Батько	Павло Карл Санґушко
Мати	Барбара Санґушкова
Брати, сестри	Юзеф Паулін Санґушко і Януш Модест Санґушко
У шлюбі з	Урсула Сесилія Потоцька Анна Теофіла Сапега Анна Прушинська
Діти	Євстахій Еразм
Нагороди
Герб
Медіафайли у Вікісховищі

Коротка біографія

Син Павла Карла Санґушка і Барбари Санґушкової.

Генерал військ коронних. Генерал піхоти Російської імператорської армії. Член Постійної Ради, противник Конституції 3 травня. Торговицької (1792 р.). Член Галицького станового сейму, належав до грона магнатів. Підтвердження князівського титулу в Австро-Угорщині отримав 9 червня 1785 року. Кавалер орденів: Святого Станіслава (14 травня 1777), Білого Орла (1777), Святого Губерта.

2 лютого 1767 року у Радині пошлюбив (†1772, донька Евстахія Потоцького ). Мав з нею сина Євстахія Еразма Санґушка. Вдруге одружився з 1774 року. Розлучився з нею 1778 року. У 1779 році одружився втретє з , яка пережила чоловіка на 14 років.

З 1790-х років мешкав переважно у славутській резиденції.

15 вересня 1806 року відповідно до своїх зобов'язань від 1785 р., зробив фундуш на костел в Іллінцях.

Помер верхи на коні від апоплексії, перед тим здолавши дорогу від Заслава до Славути. Похований 1812 року у крипті фундованого ним костелі в містечку Білогородка. Донька Маріанна фундувала виготовлення та встановлення надгробка з епітафією (дата смерті з нього).

Примітки

1. Urzędnicy wołyńscy XIV-XVIII wieku: spisy / за ред. M. Wolski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 2007. — С. 153–154. — 188 с. —
   d:Track:Q122963178d:Track:Q55392283d:Track:Q6453758
2. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 245.
   d:Track:Q123243396
3. Elżbieta Orman. Sanguszko Hieronim Janusz, książę (1743—1812)… S. 487
4. Potoccy (02) [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
5. Robert Nabielak. Pamiętnik więźnia stanu. Lwów 1875. S. 82. (пол.)
6. Parafie, filie, kaplice i klasztory w Cesarstwie Rosyjskim w połowie XIX wieku. T. 1. Cz. 1: Diecezja kamieniecka. Diecezja łucko-żytomierska.— Lublin, 2000.— S. 93. (пол.)

Література

• Jerzy Dunin Borkowski. Genealogie żyjących utytułowanych rodów polskich.— Lwów, 1895. (пол.)
• Jerzy Dunin Borkowski. Almanach błękitny: genealogia żyjących rodów polskich.— Lwów — Warszawa, 1908. (пол.)
• Elżbieta Orman. Sanguszko Hieronim Janusz, książę (1743—1812) / Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1993.— Tom XXXIV/4. — Zeszyt 143.— S. 484—488. (пол.).

Посилання

• (пол.)
• (пол.)
• (пол.).

Попередник Юзеф Канти Оссолінський

Воєвода Волинський 1775-1795

Наступник  — |}