Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вермер Ян Йоанніс Йоганнес Верме р Вермер Делфтський нід Jan Vermeer v

Ян Вермер

Ян Вермер
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вермер.

Ян (Йоанніс, Йоганнес) Верме́р, Вермер Делфтський (нід. Jan Vermeer van Delft, дата хрещення 31 жовтня 1632, Делфт, Голландська республіка — 15 грудня 1675, Делфт, Голландська республіка) — нідерландський художник, майстер побутового живопису й жанрового портрета. Упродовж багатьох століть після своєї смерті залишався невідомим у колі мистецтвознавців та поціновувачів живопису. Вермер та його роботи були знову відкриті лише в 1866 році, коли французький дослідник живопису Теофіл Торе (Бюргер) опублікував про нього монографію. Відтоді було автентифіковано 40 картин. Однак згідно з останніми дослідженнями лише 35 картин офіційно віднесені до його авторства. Результати стали відомими завдяки роботі Інституту історії мистецтва Нідерландів (RKD).

Ян Вермер
нід. Joannis Vermeer
image
Ймовірний автопортрет Вермера (фрагмент з його картини «У звідниці»)
При народженні Йоанніс Рейнірсон
Народження охрещенний 31.10.1632
Делфт, Голландська республіка
Смерть 15 грудня 1675(1675-12-15)
  Делфт, Голландська республіка
Поховання Стара церква
Країна image Голландська республіка
Релігія кальвінізм і католицтво
Жанр Історичний живопис, Пейзаж, Побутовий жанр, Бордельний живопис
Діяльність художник, колекціонер мистецтва
Напрямок Золота доба голландського живопису[1] і Живопис бароко[1]
Роки творчості 1650—1670
Покровитель Пітер ван Руйвен,
Вплив Мікеланджело да Караваджо, Карел Фабріціус, Антоніс ван Дейк, Гендрік Тербрюгген
Вплив на Пітер де Гох, Габріель Метсю
Твори Діана та її німфи, Географ[d], У звідниці, Молочниця[2], d, Астроном, d, Дівчина з перловою сережкою і Краєвид Делфта
Батько d[3]
Мати d[3]
У шлюбі з d
Роботи в колекції Рейксмузей[4], Мауріцгейс[5], Штедель, d, d, Національна галерея мистецтв, Колекція Фріка[6], Музей мистецтва Метрополітен, d, Музей Бойманса - ван Бенінгена, d, Державні художні зібрання Дрездена, Берлінська картинна галерея, Музей історії мистецтв, Національна галерея Ірландії, Музей герцога Антона Ульріха, Національна галерея, Кенвуд-хаус, Смітсонівський музей американського мистецтва[7], Музей фюрера, Мауріцгейс, Музей Ізабелли Стюарт Гарднер, Національний музей західноєвропейського мистецтва, Токіо, Музей мистецтв Філадельфії, d і Національна галерея Шотландії
Автограф image
image Ян Вермер у Вікісховищі

«Дельфтський сфінкс», «Колібрі серед горобців», як Вермера називав Торе, здобув славу завдяки картинам побутового жанру. У цьому він вважається одним із неперевершених майстрів нарівні з Пітером Брейгелем Старшим та Яном Стеном. На відміну від цих художників, які отримували замовлення від представників церкви, Вермер писав картини як для власного задоволення, так і для підприємців та заможних містян. Від інших він виділявся вмінням створювати суміші фарб, що викликали ефект «порцелянової блискучості».

Хоча художник і досі залишається не до кінця дослідженим, суспільство знайоме з ним та його роботами не тільки за картинами. Досить відомими є книга, фільм і [en] «Дівчина з перловою сережкою»; на честь художника названо сорт голландського сиру Vermeer (компанія Royal FrieslandCampina), астероїд 4928 Вермер та багато іншого.

Життєпис

Родинні зв'язки

Дід і бабуся

У XVII столітті місто Делфт було економічно добре розвиненим завдяки мануфактурі порцелянового посуду, ательє з плетіння гобеленів та пивоварень. Йоганнес народився в достатньо заможній сім'ї за тогочасними мірками завдяки тим статкам, що їх заощадили батьки та прабатьки. Його дідусем був Ян Реєрсзон (нід. Jan Reyersz., ? — 1597), а бабусею — Корнелія (Нелтґе) Ґоріс (нід. Cornelia (Neeltge) Goris, бл. 1567—1627). До шлюбу Корнелія займалася перепродажем речей, що залишилися від померлих господарів. Досить часто їй доводилося знаходити покупців на картини різноманітних художників, що з часом призвело до виникнення інтересу до живопису, яке згодом з нею розділив і майбутній чоловік — Ян. Основною справою, якою займалося подружжя після шлюбу, було ткацтво. Ця діяльність допомогла їм покращити сімейний стан і з часом придбати будинок у престижному районі, де ціни стартували від 20 тисяч гульденів. Таку нерухомість здебільшого купували збагачені на інвестиціях в Ост та Вест-Індійські компанії. В одному з таких будинків, що мав назву Нассау, на площі [nl] південніше Нової церкви вони й мешкали.

У шлюбі подружжя мало трьох дітей: двох синів Рейнір Янсон (нід. Reynier Jansz., бл. 1591—1652) та (нід. Anthony Jansz., ? — бл. 1692) й доньку Мартґе Янс (нід. Maertge Jans, 1594—1661). 1597 року помер Реєрсзон і Корнелія залишилася з трьома дітьми. Того ж року вона одружилася з Класом Корстіансоном ван дер Мінне (нід. Claes Corstiaensz van der Minne, бл. 1548—1618). Він був власником таверни й професійним музикантом та проживав на площі Бестенмаркт. Його батько був перукарем і співаком-музикантом, який прибув до Делфту приблизно в 1553 році. Батьком Дігнюм Балтазар (майбутньої дружини Рейніра Янсона) був (нід. Balthasar Gerrits, бл. 1573 — бл. 1630). Він жив в Антверпені й був експертом з металообробки та виготовлення монет. Після [ru] його родина перебралася до Амстердаму.

Батько й матір

Вермер був другою дитиною та єдиним сином Рейніра Янсона та його дружини Дігнюм Балтазар або Дігни Балтенс (нід. Dignum Balthazars / нід. Digna Baltens, бл. 1595—1670). 1611 року Рейнір поїхав до Амстердама, щоб навчатись шовківництву, а саме техніці «каффа» (шовкова тканина з набивними або тканинними малюнками зі шовкової основи та полотняним утіком). Дослідники припускають, що майбутня прихильність Йоганнеса до цього матеріалу могла бути пов'язана з пам'яттю дитинства. Після закінчення навчання в 1615 році Рейнір одружився з Дігнум в Амстердамі. Церемонію проводив відомий кальвіністський богослов [en]. Таким чином, батьки Вермера були протестантами-реформаторами кальвіністської конфесії. Ближче до 1620 року Реньє з нез'ясованих обставин змінив прізвище на Вос (нід. Vos — лисиця), оскільки, відкривши готель, він дав йому назву «Летюча Лисиця» (нід. De Vliegende Vos). У березні 1620 року його родина поповнилася дівчинкою, яку назвали — Ґертра (нід. Gertruy). Приблизно 1640 року Реньє почав використовувати прізвище Вермер замість Вос. Обставини зміни залишаються нез'ясованими, але достеменно відомо, що його дядько Антоні Янсон змінив своє прізвище на Вермер ще в 1624 році.

Народження та ім'я

Дата народження майбутнього художника залишається невідомою. (за деякими джерелами 1632 р.) Згідно з муніципальними відомостями дитина з'явилася на світ в будинку № 26 біля [nl]. Однак незалежний голландський історик мистецтва доктор Кес Кальденбах (нід. Kees Kaldenbach) під час останніх досліджень припустив, що Йоанніс народився у будинку № 25. 2003 року дослідник Віллем Аннема (нід. Willem Annema) за сприяння керівника делфтського архіву Ґерріта Верговена (нід. Gerrit Verhoeven) провів глибоке дослідження будинку народження Вермера. Про історію цього детального дослідження було повідомлено 25 жовтня 2003 року в місцевій газеті «Haagsche Courant, editie Delft» під заголовком «Na stamboom ook huizenonderzoek digitaal». З архівного документа від 1637 року відомо, що його батьки за тих часів орендували будинок у Пітера Корстіанса (нід. Pieter Corstiaens) біля каналу Вольдерсграхт. Плутанина з нумерацією будинків в цьому місці виникла, ймовірно, в 1620—1640 роках. В цей час відбувся ряд змін серед будинків з 23 по 27 номери. Деякі з них були об'єднані, а інші навпаки розділені. Лише надзвичайно детальні дослідження історії будівель, права власності на будинки та імена осіб, які мешкають у цих будинках, могли б дати точне місце народження Вермера.

Дитину звали саме Йоанніс, що було зафіксовано у записах Нової церкви. Ймовірно Йоанніс (нід. Joannis), було використано як варіант імені Ян, на честь дідуся. В ті часи ім'я Ян було найпоширенішим серед кальвіністської громади міста Делфт. Форма Йоанніс була латинізованою версією імені Ян, якій віддавали перевагу римо-католики та протестанти середнього класу. Дослідники припускають, що батьки обрали ім'я Йоанніс через те, що на момент його народження значно покращили свій матеріальний стан та наслідували тенденції тогочасної моди. Пастор Нової церкви Таурін, який, ймовірно, охрестив дитину, також називав себе Йоанніс. Сам художник за життя ніколи не вживав імені Ян. Цю форму у XIX столітті йому надали деякі голландські дослідники у своїх книгах. «Вермер» походить від «ван дер Мер», що означає «з моря». У Делфті за різних часів було багато Вермерів та ван дер Мерів, які працювали викладачами, лікарями та аптекарями. У XVII столітті також було відомо сім-вісім живописців Вермерів. Щоб виділити найпомітнішого з них голландські вчені почали використовувати ім'я «Ян».

image
Підпис Вермера та його дружини (після одруження він почав здебільшого підписуватися Йоганнес, а не Йоанніс).

Вже дорослим художник переважно підписував документи формою «Йоанніс Вермер» опускаючи по батькові Рейнірсон. Іноді в документах нотаріуси та чиновники записували його, як «Йоганнес ван дер Мер» (нід. Johannes van der Meer), хоча він виступав проти такої передачі. 1667 року, ставши свідком, що в юридичному документі його записують, як «Йоганнес ван дер Мер», художник підписався власноруч — «Йоганнес Вермер». Після одруження почав здебільшого підписуватися Йоганнес, а не Йоанніс. Серед україномовних вчених інколи трапляється практика передачі прізвища художника як Вермеєр (доктор філологічних наук Штейнбук Ф. М., доктор філософських наук Закович М. М., кандидат філологічних наук Жлуктенко Н. Ю., Руденко І. В. та інші). Відомо, що псевдонім Ян Вермер ван Делфт він отримав лише наприкінці життя. Ймовірно це було викликано необхідністю уникнути ототожнення з родиною художників [en] та [en], які проживали неподалік Амстердама у місті Гарлем.

Освіта

image
Будівля гільдії Святого Луки в місті Делфт.

Про роки учнівства Вермера не збереглося певної інформації. Відомо, що 29 грудня 1653 року його було прийнято до гільдії Святого Луки — впливової організації, яка регулювала торговельні відносини живописців, ремісників та торговців. За її правилами всі художники, а отже й Вермер, повинні були пройти певний період навчання у майстра-художника, який входив до гільдії. Під час цього учень, як правило, підліток ретельно вивчав мистецтво та ремесло живопису. Лише після прийняття до гільдії художнику дозволялося підписувати й продавати власні картини, а також картини інших живописців. Лише членство надавало право брати собі учнів. Під час вступу Вермер, найімовірніше, представив членам комісії так звану картину-шедевр, щоб довести свою майстерність. Цікавою деталлю є те, що він заплатив вступний внесок в шість гульденів. За правилами гільдії ті, чиї батьки були її членами та два роки навчалися у визнаного майстра з членів гільдії повинні були сплатити при вступі лише три гульдени. Таким чином, сплата шести гульденів дозволяє говорити про те, що він навчався за межами Делфта й не у представника делфтської гільдії Святого Луки. Оскільки немає відомостей про наставників, дослідник Вермера [en] припустив, що молодий художник міг навчатися в Утрехті чи Амстердамі, де свого часу навчався його батько. Певний час Монтіас вважав можливим наставником Вермера Абрагама Блумарта, який своєю чергою мав родинні зв'язки з [en]. Остання в майбутньому стане тещею Вермера. Однак проти цієї версії говорить той факт, що Блумарт помер за три роки до того, як Вермер був прийнятий до гільдії. Свого часу один з учнів Рембрандта Карел Фабріціус вважався одним із головних кандидатів у наставники Вермера. Це припущення базувалося на вірші делфтського друкаря Арнольда Бона (нід. Arnold Bon), в якому він описує Вермера як «послідовника Фабріціуса». Однак стилі художників відрізняються, а з часом виявилося, що власне Фабріціус, ймовірно, приєднався до дельфтської гільдії Святого Луки за рік до самого Вермера. Наступним потенційним вчителем Вермера вважався Леонард Брамер. Окрім того, що він був одним з найшанованіших художників в Делфті й другом сім'ї Вермерів (був свідком з боку Йоанніса при укладанні шлюбу з Катаріною Болнес). Однак у записах гільдії немає жодних згадок про їхню співпрацю, а своєрідний італійський стиль Брамера мало пов'язаний з картинами Вермера. Разом з тим слід пам'ятати, що в ті часи не всі майстри залишали значний вплив на живопис своїх учнів. Як зазначав американський дослідник голландського та фламандського живопису [en] , тяга Вермера до живопису відкрилася не під час навчання у наставника, а завдяки батькові, який торгував предметами мистецтва.

Одруження та сім'я

image
Серед дослідників певний час існувала гіпотеза, що на картині «У звідниці» Вермер зобразив себе та дружину.

Шлюбу Вермера передували обставини, які ставили під загрозу взагалі проведення церемонії. Його обраницею була Катаріна Болнес (нід. Catharina Bolnes), яка походила із заможної родини з Гауди. Її батько Рейнір Болнес (нід. Reynier Bolnes, 1591—1674) був власником цегельної справи, а мати, Марія Тінс, (близько 1593—1680) була домогосподаркою. Родина вирізнялася набожністю й Катаріна разом з іншими дітьми виховувалася католичкою. Натомість Вермера виховували як протестанта. Сьогодні вчені схильні стверджувати, що після одруження він прийняв католицизм або, принаймні, не заперечував, щоб дружина виховувала дітей католиками. Ймовірно, що навернення Вермера було неминучим. У ті часи Тридентський собор ухвалив подружні союзи між католиками та іновірцями — недійсними. Таким чином, шлюб між католичкою Катаріною та протестантом Вермером не був би прийнятий католицькою церквою як подружній союз. Щоб підкреслити принциповість католицької церкви, слід привести слова апостольського вікарія у Нідерландах [en], який писав у 1648 році, що шлюб між католиками й невірними можна прирівняти до «договору з дияволом».

Увечері 4 квітня 1653 року відомий делфтський художник Леонард Брамер (римо-католик), морський капітан Бартоломей Меллінг (нід. Bartholomeus Melling, протестант) та делфтський нотаріус Йоганнес Ранк (нід. Johannes Ranck) запросили на зустріч Марію Тінс. Вони намагалися її переконати, що Вермер якнайкраще підходить для одруження з Катаріною. Разом з Марією була її сестра, що була присутня для підтримки. Прохачі вимагали аби мати Катаріни підписала документ, що дозволив би опублікувати [en]. Однак, вона відмовилася давати згоду на шлюб. Після тривалих перемовин, Марія, зрештою, погодилася з публікацією обітниць, проголосивши, що «не стане на заваді цьому, не даючи згоду на шлюб, але й не перешкоджаючи йому». Зранку 5 квітня нотаріус Ранк склав документ, що засвідчував слова Марії Тінс. Під документом підписалися не тільки вищезгадані особи, але й невідомий дослідникам Ґерріт ван Остен (нід. Gerrit van Oosten) та делфтський адвокат родини Вермерів — [nl]. Безпосередньо шлюб Йоанніса та Катаріни був зафіксований у другому документі того ж дня. З невідомих обставин місцем шлюбу було зазначене малонаселене місто — [en] (на той час Схіплюй). Таким чином, де факто Вермер приєднався до католицької церкви.

image
За іншою гіпотезою Вермер присвятив своїй дружині картину «Жінка з намистом із перлин».

Після одруження Вермер, ймовірно, дистанціювався від власної родини, що прослідковувалося у відмові назвати когось зі своїх дітей на честь матері чи батька, що було звичною практикою на той час як у протестантських, так і в католицьких сім'ях. Пара назвала свою першу дочку Марією на честь тещі Вермера Марії Тінс, а першого сина на честь співзасновника та покровителя ордену єзуїтів — Ігнатієм. Загалом у подружжя за 22 року спільного життя було 15 дітей, четверо з яких померли або при народженні або невдовзі після нього. Так чи інакше, на момент смерті Вермера було записано, що одинадцять дітей залишаються на утриманні Катаріни. В наш час відомо, що перша дитина була похована 27 грудня 1660 року, друга в грудні 1661 року, третя 10 липня 1667 року, а четверта 27 червня 1673 року. Останні троє дітей були поховані в усипальниці на території Старої церкви в Делфті, яку придбала Марія Тінс. Так чи інакше в той час дитяча смертність не була рідким явищем, але дослідники вважають, що на відміну від інших народів Європи голландці були найприв'язанішими до дітей. Смерть дітей вважалася фатальною трагедією й на безлічі картин намагалися зобразити дітей за будь-яких обставин та діяльності. Розрізнені відомості залишилися лише про 11 дітей:

  • Марія Вермер (нід. Maria Vermeer, бл. 1654 — після 1713) — перша дитина подружжя Вермерів. Була названа на честь тещі художника. У 20 років стала дружиною торговця шовком з Делфту — Йоганнеса Ґіллісона Крамера (нід. Johannes Gilliszoon Cramer). Подружжя справило весілля в місті Схіплюй, де свого часу й батьки Марії. Деякі дослідники вважають, що Вермер присвятив своїй першій доньці картину «Дівчина з перловою сережкою».
  • Елізабет Вермер (нід. Elizabeth Vermeer, бл. 1657 — після 1713) — друга дитина. Деякі дослідники вважають, що Вермер присвятив їй картину «Дівчина, що читає лист біля відкритого вікна».
  • Корнелія Вермер (нід. Elizabeth Vermeer, 1661 — ?) — третя дитина в сім'ї ([ru]).
  • Беатрікс Вермер (нід. Beatrix Vermeer, 1662 — ?) — четверта дитина. Деякі дослідники вважають, що Вермер присвятив їй картину [en].
  • Алейдіс Вермер (нід. Aleydis Vermeer, 1663—1749) — п'ята дитина. Деякі дослідники вважають, що Вермер присвятив їй картину «Жінка, що читає листа».
  • Йоганнес Вермер (нід. Johannes Vermeer, 1663/1664 — ?) — шоста дитина. Одружився з делфтською дівчиною — Марією Анною Франк (нід. Maria Anna Frank). Після весілля подружжя переїхало до Лейдену, де у них народилося п'ятеро дітей. Деякі дослідники вважають, що Вермер не тільки назвав його на свою честь, а й зобразив на картині «Краєвид Делфта».
  • Ґертрюй Вермер (нід. Gertruy Vermeer, 1665 — після 1713) — сьома дитина в сім'ї. Можливо, була названа на честь старшої сестри Вермера.
  • Францискус Вермер (нід. Franciscus Vermeer, 1664/1666 — після 1708) — восьма дитина в сім'ї. Названий на честь співзасновника та покровителя ордену єзуїтів.
  • Катаріна Вермер (нід. Catharina Vermeer, 1668 — після 1708) — дев'ята дитина в сім'ї. Ймовірно була названа на честь матері. Деякі дослідники вважають, що Вермер зобразив її на картині «Алегорія католицької віри».
  • Ігнатій Вермер (нід. Ignatius Vermeer, 1672 — після 1713) — десята дитина в сім'ї. Названий на честь співзасновника та покровителя ордену єзуїтів.
  • В 1674 році у Вермерів з'явилася остання дитина, яка народилася в період з липня по вересень, а померла в 1680 році. Ім'я, стать та обставини смерті залишаються нез'ясованими.

Зрілі роки та кінець життя

З часом Вермер з дружиною переїхали до будинку тещі, який розташовувався в районі, що мав назву «куток папістів» (нід. Papenhoek), бо знаходився поруч з орденом єзуїтів на площі Ауде Лангендейк (нід. Oude Langendijck). Вермер став повноправним майстром гільдії Святого Луки 29 грудня 1653 року. Його раннім прагненням було стати художником історичного живопису. Однак серед перших відомих нам робіт були лише масштабні міфологічні та релігійні картини. Надалі він взагалі почав писати жанрові сцени, пейзажі та алегорії. У рідному місті упродовж всього життя вважався поважним художником. Завдяки своєму авторитетові він був головою (нід. hoofdman) делфтської гільдії Святого Луки в 1662, 1663, 1670 та 1671 роках. Через те, що переважна більшість картин Вермера була зосереджена у місцевих колекціонерів та покровителів, творчість художника залишалася маловідомою за межами Делфта.

image
Одна з найвідоміших картин — «Дівчина з перловою сережкою» (1665—1667 роки).

Єдиною інформацією про зацікавленість до творчості Вермера з інших міст слугують відомості з Гааги. Влітку 1663 року поціновувач мистецтва Бальтазар де Монконіс (фр. Balthasar de Monconys), що проживав у Гаазі, відвідав майстерню Вермера. 1669 року Пітер Тедінг ван Беркгаут (нід. Pieter Teding van Berkhout) двічі приїздив з Гааги, щоб відвідати Вермера. Під час однієї з них він показав художнику декілька картин, щоб продемонструвати «найвизначніші та найцікавіші перспективи». Навесні 1672 року Вермер отримав запрошення приїхати до Гааги, щоб визначити справжність групи італійських картин. Разом з Пітером ван Рюйвеном він визнав картини підробками. За іншими відомостями Вермер разом зі спадковим делфтським художником [en] засвідчували перед нотаріусом автентичність картин, що вважалися роботами Мікеланджело та Рафаеля. У цей період художник створює картину «Дівчина з перловою сережкою», яка в наш час визнана найвідомішою роботою Вермера та навіть «північною Мона Лізою». Він досить прискіпливо працював над кожною деталлю на картині, починав з коричневих і чорних фарб, потім додавав інші кольори, й лише потім переходив від фону до переднього плану. Сучасні дослідження визначили, що матеріали, які Вермер використовував при створенні фарб цієї картини, в XVII столітті коштували дорожче за золото. Невідомо, для кого вона була створена, але з часом потрапила до колекції одного з його покровителів, потім була продана його зятем і була загублена майже на 200 років. Після цього в 1881 році картина була придбана лише за два гульдени.

У 1672 році, що отримав назву [en], в країні розпочалася глибока криза, що була обумовлена цілим рядом непереборних факторів. На територію Голландської республіки вдерлися війська Королівства Англії, Франції, кельнського курфюрства, мюнстерського єпископства. Це викликало масову паніку серед населення, крамниці та інші заклади були зачинені. Лише через декілька років ситуація почала змінюватися на краще, але економіці країни було завдано великої шкоди. Через ці обставини ринок мистецтва зазнав краху, що своєю чергою негативно відбилося на діяльності Вермера як художника, так і торговця предметами мистецтва. Маючи багатодітну сім'ю на утриманні, він був змушений поступово втягуватися в боргові зобов'язання. У грудні 1675 року він, за словами його дружини, впав у такий розпач через фінансовий стан, що занедужав та помер впродовж наступних півтори доби. Це трактування було знайдене в листі Катаріни Вермер до [nl], в якому вона приписувала смерть чоловіка через стрес від фінансового стану та повідомляла, що залишилася годувальницею 11-ти дітей і просила дозволу на відстрочку виплати кредиторам. Суд призначив довіреною особою за наглядом за борговими зобов'язаннями Антоні ван Левенгука, який на той час іноді працював у міській ратуші. Саме він детально описав майно, яким володів Вермер. Згідно з записами після смерті останній залишив: будинок, який мав вісім кімнат на першому поверсі, що були наповнені картинами у кількості п'ятдесяти восьми штук (серед яких три картини Фабріціуса та дві Самюеля ван Гоґстратена), малюнками, одягом, стільцями та ліжками. У його майстерні, серед речей, що були не варті уваги, знаходилися два стільці, два мольберти, три палітри, десять полотен, письмовий стіл, дубовий стіл і невелика дерев'яна шафа з шухлядами. Показовим є те, що були відсутні будь-які розпочаті або незакінчені картини. Дев'ятнадцять робіт Вермера згідно з заповітом мали відійти його дружині та тещі. Надалі Катаріна була змушена продати місцевому пекареві дві з них, щоб погасити борги.

image
Надпис на підлозі Старої церкви в Делфті на місці могили Вермера.

Дослідник Джон Майкл Монтіас вважає, що художник помер або від серцевого нападу, або від інсульту. У реєстрі Старої церкви в Делфті зафіксовано, що поховання відбулося 15 грудня 1675 року. В записі зазначалося: «Ян Вермер, живописець з Ауде Лангендейк, в церкві, 8 дітей неповнолітніх». Це був один із рідкісних випадків використання імені «Ян», яке цілком ймовірно могли послуговуватися у побуті його рідні. Дивним залишається запис про вісім неповнолітніх дітей, адже на момент смерті художника їх було десять. Його поховання передбачало перебудову родинного склепу. Немовля, яке померло двома з половиною роками раніше, витягнули з могили, труну Вермера опустили до низу, а вже потім рештки дитини поклали зверху.

27 грудня 1680 року померла теща Вермера й Катаріна успадкувала все майно матері. У грудні 1687 року Катаріна відвідала родину своєї старшої доньки Марії. Під час гостин їй стало зле й 30 грудня вона померла. Була похована через три дні. Катаріна Вермер залишила після себе п'ятьох дітей, які ще не були одруженими.

Творчий доробок

Докладніше: Список картин Яна Вермера

Неймовірним у наш час здається той факт, що художній доробок Вермера декілька століть залишався невідомим широкому загалу та мистецтвознавцям. Його творчість стала відомою лише в 1866 році, коли французький дослідник Теофіл Торе-Бюргер опублікував про художника монографію. Після цього всі наступні роки вчені займалися автентифікацією картин Вермера, кількість яких у різні часи коливалася від 35 до 40 штук. Наразі відомо про 35 картин, що офіційно віднесені до його авторства. Дослідження, підтвердження авторства картин Вермера стало доступним завдяки роботі Інститут історії мистецтв Нідерландів. Ця організація забезпечує всесвітній доступ до результатів дослідження та інформацію про нідерландське мистецтво в міжнародному контексті, як для музеїв, так і для академічної спільноти та громадськості.

image
«Алегорія католицької віри" (1670—1674) — єдина з відомих картина Вермера, яка нетривалий час перебувала в Східній Європі (колекція Щукіна).

Вермер вніс за тих часів нове в жанровий живопис, по суті проклав дорогу імпресіонізму. Художню славу та визнання в XIX столітті він отримав за вміння залишити сюжет без динаміки, наповнити його тишею та спокоєм, передати світло й ілюзію розчинення предметів у середовищі. Вермер робив те, чого здебільшого сторонилися художники XVII століття, малював з натури, по суті створюючи перші зразки пленерного живопису («Маленька вулиця», «Краєвид Делфта»). Він поєднав широкий пензель з дрібним мазком, а пізній стиль був більш гладким. Найулюбленішими кольорами художника були блакитний, жовтий, синій, перловий ([en]).

Вермер за життя був більше знаний як експерт із визначення підробок італійського живопису, а не як живописець. 1742 року курфюрст Саксонії, король Польщі та великий князь Литовський Август III придбав картину «Жінка, що читає листа». Монарх був впевнений, що заволодів однією з робіт ван Рейна й авторство Вермера було підтверджене лише в 1862 році. Визнання прийшло в 1822 році, після того як перший король Нідерландів Вільям I купив картину «Вид Делфта», яка вважалася роботою невідомого художника. Оскільки в суспільстві вважалося, що король не має права помилятися й не володіє відмінним смаком, про картину заговорили як про шедевр. Справжній автор був відкритий завдяки політичному журналістові Теофілу Торе, що став експертом мистецтвознавства й змінив ім'я на Вільгельм Бюргер, переховуючись від переслідування. Саме він почав збирати відомості про Вермера та довів, що його художній доробок знаходиться нарівні з Рембрандтом ван Рейном та Франсом Галсом. Відтоді картини художник почали з'являтися на антикварних ринках й стали об'єктом пошуку колекціонерів.

Цикл статей Вільгельма Бюргера (Торе) в «Gazette des Beaux Arts» в 1866 році буквально сколихнули художній світ Європи. Полотна Вермера стали знаходити в приватних колекціях, виставляти на продаж на аукціонах. Декілька картин було продано до США. У Російській імперії була лише одна картина «Алегорія католицької віри», яка перебувала в родині колекціонера західноєвропейського живопису — Щукіна Дмитра Івановича. Однак він не знав, хто був її автором і в 1898 році звернувся до [en] за допомогою. Експерт завірив Щукіна, що картина не являє собою цінності й вмовив продати. Через посередників власне сам Бредіус й придбав «Алегорію католицької віри» за 700 марок. Після цього він оголосив, що картина належить Вермеру й передав її на тимчасове зберігання до музею в Роттердамі.

image
Ган ван Мегерен видавав свої роботи за картини Вермера.

Вермер зображував переважно побутові сцени й лише на ранньому етапі своєї творчості писав картини з релігійними або міфологічними сюжетами. Серед відомих його робіт є тільки одна релігійного жанру «Христос у домі Марфи і Марії» та одна з міфологічним сюжетом «Діана та її німфи». Саме цю прогалину вирішив заповнити в XX столітті голландський художник Ґан ван Мегерен. Він створив серію полотен та видавав їх за роботи Вермера. Впродовж шести років ван Мегерен працював над відтворенням матеріалів і технік Вермера, а також над процесом зістарення полотна (кракелюр). Зрештою йому вдавалося настільки блискуче копіювати стиль та палітру ряду голландських художників, що сучасні митці та дослідники визнавали картини оригінальними. Підробки ван Мегерена були викриті ним власноручно під час судового засідання стосовно продажу картин голландських художників нацистському високопосадовцеві Герману Герінгу. Останній через мережу посередників купив у ван Мегерена картину «Христос та перелюбниця», що видавалася за роботу Вермера, за 1 млн 650 тис. гульденів (за нинішнім курсом близько 7 млн доларів). Голландський суд висунув ван Мегерену звинувачення колабораціонізмі та продажу нацистам витворів мистецтва, що вважалися національним надбанням. Покаранням у цьому випадку могла бути смертна кара. Саме через це ван Мегерен був змушений зізнатися в фальсифікації робіт не тільки Вермера, але й Пітера де Гоха, Терборха, Галса. Загалом ван Мегерен створив 13 картин-підробок відомих художників, з яких 9 полотен нібито Вермера.

Техніка

У науковому середовищі існує думка, що прогрес у реалістичності зображення в епоху Відродження не пов'язаний з розвитком техніки живопису та майстерності художників. Секрет полягав у тому, що вони використовували різні оптичні інструменти, як то камеру-обскуру, камеру-люціда, сферичні дзеркала. У середини XVII століття Клод Лоррен винайшов чорне дзеркало. Воно являє собою опукле чорне скло, яке «стискає» простір у компактну двовимірну картинку. Художнику залишається копіювати відображення в такому дзеркалі стоячи спиною до об'єкта. Саме такий пристрій міг бути «дзеркалом Вермера», про яке говорять дослідники художника. 1686 року [en] ,спираючись на креслення та розрахунки Леонардо да Вінчі, спроєктував портативну камеру-обскура, значно її вдосконаливши. Він вставив у камеру дзеркало, розташоване під кутом 45 градусів та проєктуюче зображення на матову горизонтальну пластину, що дозволяло художникам легко переносити пейзажі на папір не в перевернутому вигляді. Немає жодних документальних підтверджень, що Вермер користувався оптичними приладами. Вперше інформація про це з'явилася в 1891 році, коли американський графік [en] висловив припущення, що картина «Солдат та дівчина, що сміється» була написана за допомогою дзеркальних пристроїв. На його думку, дві фігури сидять дуже близько один до одного на куті стола, але зображення голови офіцера приблизно вдвічі ширше, ніж зображення усміхненої дівчини. Таким чином перспектива цілком правильна в геометричному сенсі: розбіжність виникає природно через те, що точка зору на картині фокусується на солдаті. У наш час добре відомі прийоми передачі об'єктів на передньому плані, які на знімках виглядають дуже великими. Однак Пеннелл виражав сумнів, що в живописі XVII століття ця техніка мала місце. Таким чином, якби Вермер та інші художники малювали людські фігури в такій композиції без використання дзеркальних пристроїв, фігури були б рівнішими за розміром.

image
Принцип роботи камери-обскура.

Найвпізнаванішою рисою картин Вермера є їхня яскравість. Технічні експертизи продемонстрували, що художник, як правило, наносив сірий або охристий ґрунтовий шар на полотно. Він добре володів розумінням оптичних ефектів кольору й створював напівпрозорі ефекти, наносячи тонку глазур над цими шарами ґрунту. Крім того, його роботи наповнені використання маленьких крапок немодульованого кольору (модуляція — перехід від одного кольору до іншого за допомогою відтінків). Цей прийом Вермер використав для відображення будівель у воді («Краєвид Делфта»), шматків хлібу («Молочниця») та взагалі предметів на передньому плані. Пізній стиль Вермера чіткіший за характером, з більшою атмосферною чіткістю, ніж той, що виявлений на його картинах 1660-х років. Ретельно модульовані тони та кольори, які він використовував у попередніх роботах, поступилися місцем прямішому та лаконічнішому методу в 1670-х роках. До прикладу, він використовував чітко визначені площини кольорів та ритм, щоб передати відчуття емоційної енергії («Жінка, що пише листа зі служницею», «Дівчина, що грає на гітарі»).

Метод Вермера щодо нанесення фарби був одним з найвинахідливіших серед усіх голландських художників XVII століття. Дослідження свідчать про наполегливі пошуки найефективнішого способу передачі світлових ефектів за допомогою фарби. Вермер використовував декілька шарів фарби для досягнення різноманітних ефектів. Він не завжди повністю використовував метод сфумато (пом'якшення контурів фігур і предметів, яке дозволяє передати повітря, що закутує їх). Вермер свідомо змінював консистенцію своєї фарби, щоб досягти певних ефектів. Наприклад, він використовував такий метод, щоб зберегти сліди пензля як під фарбою, так і на ділянках з високим ступенем натиску.

Вивчаючи картини Вермера під збільшенням, дослідники виявляють не лише найдрібніші деталі, але й випадкові залишки, що надають уявлення про повсякденну роботу студії художника. На картинах «Дівчина, що сидить за вірджиналем», «Жінка біля вірджинела з чоловіком» та «Дівчина, що грає на гітарі» в оригінальному шарові фарби було знайдено велику кількість свинячих щетинок від пензля. Дослідники припускають, що це було викликано або сильним натиском, або пензлі були старі чи неякісні. Також було знайдено значну кількість пуху або відбитків пальців. Це може бути наслідком роботи над картиною протягом тривалого часу.

Вермер був майстром колористичних ефектів, але, як і більшість голландських живописців XVII століття, працював з обмеженою палітрою. Частіше за інші художник використовував ультрамарин. Іншими пігментами, що зустрічаються на його картинах, були: [en], цинобровий, червоний лак та червона земля ([en]), [en], жовта земля та жовтий лак, [en], сажа газова, свинцеві білила, азурит, смальта, індиго, пігмент фосфату заліза (можливо вівіаніт), мідно-зелений пігмент [en], кармін, [en].

  • image
    "Жінка біля вірджинела з чоловіком" (фрагмент картини).
  • image
    "Молочниця" — використання немодульованого кольору (фрагмент картини).
  • image
    "Дівчина з келихом вина" — глечик з вином на столі (фрагмент картини).
  • image
    Найулюбленіший пігмент художника ультрамарин отримували з афганського лазуриту.
  • image
    Чорне дзеркало («дзеркало Вермера) пристрій, яким, ймовірно, користувався художник.

Оцінка творчості

Прибічники та послідовники

У XX столітті сюрреаліст Сальвадор Далі захопився роботами Вермера і створив свої власні варіації, включаючи «Привид Вермера Делфтського, здатний послужити й столом», а також «Мереживниця». Він говорив:

image Я — аж ніяк не божевільний і все ж я готовий відрізати свою праву руку, проте зовсім безкорисливо: я згоден це зробити за умови, що мені дано буде побачити Вермера Делфтського, який сидить за мольбертом і захоплено працює. Я навіть готовий погодитися на більше — я відразу ж й не вагаючись дозволю відрізати собі праве вухо, навіть обидва вуха відразу, якщо мені вдасться дізнатися секрет чарівної суміші, в яку той же Вермер, кращий з кращих (я не називаю його божественним, бо він найлюдяніший з усіх художників) вмочував свій незрівнянний пензель. image
image
Робота Бенксі «Дівчина з перловою сережкою» на будівлі у Бристолі, Велика Британія.

Данський художник Вільгельм Гаммерсгей адаптував спокійні побутові інтер'єри Вермера під власні сюжети. Він створив [en] «Жінки, що читає листа» змінивши композицію та палітру кольорів.

image Відроджується nature morte, не можна не любити Вермера. Дивна назва — nature morte — „мертва природа“…Хіба мертві будинки, хіба мертві меблі, хіба не живе фаянс, бронза, полотна картин? …Вермер завжди ясний та логічний, він говорить завжди лаконічно. У цій простоті, у відсутності „вигадки“ — величезна моральна сила наївної мудрості. Вермер пряма протилежність Рембрандту. image

— Барон Миколай Єгорович Врангель,

Анонімний британський графіті-художник Бенксі переосмислив і відтворив картину «Дівчина з перловою сережкою» на будівлі в Бристолі, Велика Британія. Замість перлової сережки він використав охоронну сигналізацію на стіні.

Джон Майкл Монтіас вважав, що предмети та об'єкти й те, як він їх зображав, були вкорінені в його свідомість на початку творчого шляху й залишалися незмінними до середини життя. Його стиль і зміст картин еволюціонували ближче до кінця життя, але це було викликано не обов'язково під впливом грошових негараздів і труднощів, як то виховання одинадцяти дітей.

Критики та скептики

Тім Дженісом (англ. Tim Jenison), дослідник художніх технік у мистецтві та засновник компанії NewTek, за допомогою тривимірного моделювання LightWave 3D досліджував картини Вермера. Він заявив, що голландець не створив нічого революційного в живописі, а його відомі роботи були створені штучно за допомогою технічних пристроїв, таких як лінзи, дзеркала та камера-обскура. Використовуючи ці прилади, Дженісон написав майже ідентичну копію картини «Жінка біля вірджинела з чоловіком». Цьому випадку був присвячений фільм «Tim's Vermeer», який отримав схвальні відгуки у глядачів, але зазнав критики від фахівців з живопису та мистецтва.

Мистецтвознавець Блейз Дюко (фр. Blaise Ducos) заявляв наступне: «Вермер подорожував і бачив твори інших художників, інакше він просто не міг бути так добре обізнаний про все, що відбувалося. Як і Рембрандт, він ніколи не залишав своєї країни, але він не був і відлюдником Делфта, працюючи на самоті у своїй маленькій студії». За його переконанням, Вермер був знайомий з творчістю Ґерарда Терборха й скопіював сюжет з картини «Дівчина, яка пише листа» (бл. 1655—1656), створивши свою версію під назвою «Дівчина, що пише». Образ жінки, яка пише, ймовірно, любовного листа в темній кімнаті, виник саме у Терборха, картина якого є першим відомим випадком використання цього сюжету серед тогочасних голландців. Дюко стверджує, що Вермер напевно бачив роботу Терборха або в майстерні останнього в Девентері ,або у якогось колекціонера в Роттердамі.

Американський історик мистецтв, куратор відділу голландського та фламандського живопису музею мистецтва Метрополітен [en] свого часу звинувачував Вермера в проявах сексизму. На його думку, мінімум за два століття до народження Вермера доярки та покоївки мали репутацію жінок, схильних до любовних утіх. Як і багато інших, Вермер перейняв цю тему й використовував у своїх картинах, де яскравим прикладом може слугувати — «Молочниця». Він зазначав, що:

image Імовірно, Вермер та глядачі його картин могли знати й насолоджуватися тим, що, окрім приготування хліба, молочниця займається й дещо іншим. Підкреслені художником огрядні форми молочниці засвідчують її доступність. Разом з тим, на інших картинах заможні жінки або дівчата зображені більш витонченими. image

Вшанування пам'яті

Перша повноцінна виставка присвячена творчості Вермера відбулася в 1929 році в Лондоні. «Виставка голландського мистецтва 1400—1900» (англ. Exhibition of Dutch Art 1450-1900) тривала з 4 січня по 9 березня. За підтримки Королівської академії мистецтв було зібрано 13 картин художника та таких, які були віднесені до його авторства. Одразу дві вставки відбулися в 1935 році в Нідерландах. На початку року в Роттердамі за сприяння музею Бойманса — ван Бенінгена була проведена виставка «Вермер: походження та вплив, Фабріціус, де Гох, де Вітт» (нід. Vermeer: Oorsprong en Invloed, Fabritius, De Hooch, De Witte), на якій було зібрано 8 картин. Восени в Амстердамі Державний музей провів «Виставку Вермера присвячену офіційному відкриттю музею 13 липня 1885» (нід. Vermeer tentoonstelling : ter herdenking van de plechtige opening van het Rijksmuseum op 13 Juli, 1885), на якій було сім картин. Наступна велика виставка творчості Вермера відбулася в 1966 році в Королівській галереї Мауріцгейс. «У світлі Вермера» (нід. In het licht van Vermeer) представлено на огляд 10 картин художника. У вересні 1966 року в Парижі 12 робіт голландця були зібрані в рамках тієї ж виставки «У світлі Вермера» (фр. Dans la lumière de Vermeer) в музей Оранжері. Найповніша виставка картин Вермера відбулася в період з листопада 1995 по лютий 1996 року в Національній галереї мистецтв в США. Було зібрано 21 картину. Після цього вони були відправлені для показу в Королівській галереї Мауріцгейс, який тривав з березня по червень 1996 року. Остання масштабна виставка присвячена творчості Вермера відбулася в період з жовтня 2017 по січень 2018 року в США. За сприяння Національної галереї мистецтв було зібрано 10 картин у рамках виставки «Вермер та майстри жанрового живопису: натхнення та суперництво» (англ. Vermeer and the Masters of Genre Painting: Inspiration and Rivalry).

У 2014 році в рамках Одеського кінофестивалю відбувся спеціальний показ кінострічки «Дівчина з перлинною сережкою». Фільм представляв відомий британський режисер і глава журі Міжнародної конкурсної програми [en].

21 жовтня 1982 року українська вчена Карачкіна Людмила Георгіївна відкрила астероїд та назвала його на честь Вермера.

Див. також

Примітки

  1. https://www.nga.gov/research/in-depth/themes-ideas-dutch-genre-painting.html
  2. https://www.rijksmuseum.nl/nl/search/objecten?q=melkmeisje&p=1&ps=12&maker=Johannes+Vermeer&ii=0#/SK-A-2344,0
  3. Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
    d:Track:Q19847329d:Track:Q19847326
  4. https://www.rijksmuseum.nl/nl/rijksstudio/kunstenaars/johannes-vermeer
  5. https://www.mauritshuis.nl/nl-nl/verdiep/de-collectie/vermeer/
  6. https://collections.frick.org/people/174/johannes-vermeer/objects
  7. https://americanart.si.edu/collections/search/artist/?id=6924
  8. Франків, І. В. . Всеосвіта (укр.). Архів оригіналу за 16 грудня 2020. Процитовано 9 листопада 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  9. Esaak, Shelley. . ThoughtCo (англ.). Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 10 листопада 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  10. Explore Johannes Vermeer. rkd.nl (англ.). RKD – Netherlands Institute for Art History. оригіналу за 28 грудня 2016. Процитовано 31 грудня 2019.
  11. Administrator. Mission and Vision. RKD Nederlands Instituut voor Kunstgeschiedenis (англ.). оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 31 грудня 2019.
  12. Уманская, И. . www.partner-inform.de. Журнал «ПАРТНЕР» №2 (137) 2009. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 8 грудня 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  13. Аксёнова, 2020, с. 126.
  14. Врангель, 1912, с. 7-8.
  15. . Google Arts & Culture (укр.). Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 13 грудня 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  16. Морозова, С (11 березня 2012). . aif.ru. Архів оригіналу за 18 червня 2019. Процитовано 13 грудня 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  17. . NASA's Jet Propulsion Laboratory. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 13 грудня 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  18. Janson, Jonathan. . www.essentialvermeer.com. ESSENTIAL VERMEER 3.0. Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 2 листопада 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  19. Janson, Jonathan. . www.essentialvermeer.com. ESSENTIAL VERMEER 3.0. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 30 жовтня 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  20. Montias, 1980, с. 44.
  21. Janson, Jonathan. . www.essentialvermeer.com. ESSENTIAL VERMEER 3.0. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 6 листопада 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  22. Kaldenbach, Drs Kees. . Art Historian and Museum Guide Drs. Kees Kaldenbach (амер.). Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 8 грудня 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  23. Aierken, 2017, с. 4.
  24. Штейнбук, Фелікс (2007). (PDF). Журнал "Слово і час". с. 24. Архів оригіналу (PDF) за 16 грудень 2020. Процитовано 16 грудень 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  25. Закович, М. М. (2007). (укр.). "Znanni︠a︡". Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 16 грудня 2020.
  26. Жлуктенко, Н.Ю (2010). (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 березень 2020. Процитовано 16 грудень 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  27. Руденко, І. В. (2015). (PDF). Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. Архів оригіналу (PDF) за 28 квітень 2018. Процитовано 16 грудень 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  28. Геташвили, 2008, с. 82.
  29. . www.essentialvermeer.com. Архів оригіналу за 23 вересня 2010. Процитовано 9 листопада 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  30. Терешина, 2015, с. 34.
  31. . www.essentialvermeer.com. Архів оригіналу за 24 березня 2010. Процитовано 22 листопада 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  32. Spencer, Lawrence R. (2009). (англ.). Lulu.com. ISBN . Архів оригіналу за 16 грудень 2020. Процитовано 16 грудень 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  33. Binstock, 2009, с. 314.
  34. Walter, 2001, с. 149.
  35. . www.nga.gov. National Gallery of Art. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 23 листопада 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  36. . The Leiden Collection (амер.). Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 8 грудня 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  37. Schneider, 1994, с. 13.
  38. . the Guardian (англ.). 25 січня 2013. Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 13 грудня 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  39. . ua.korrespondent.net (рос.). Архів оригіналу за 14 листопада 2020. Процитовано 13 грудня 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  40. . Google Arts & Culture (укр.). Архів оригіналу за 7 вересня 2020. Процитовано 13 грудня 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  41. . www.vermeer-foundation.org. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 10 листопада 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  42. . The Leiden Collection (амер.). Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 25 листопада 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  43. Montias, 1989, с. 212.
  44. Montias, 1989, с. 337.
  45. . www.essentialvermeer.com. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 10 листопада 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  46. Explore Johannes Vermeer. rkd.nl (англ.). RKD – Netherlands Institute for Art History. оригіналу за 28 грудня 2016. Процитовано 31 грудня 2019.
  47. Administrator. Mission and Vision. RKD Nederlands Instituut voor Kunstgeschiedenis (англ.). оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 31 грудня 2019.
  48. . www.ebk.net.ua. Архів оригіналу за 1 червня 2020. Процитовано 9 листопада 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  49. ПРОТОКОЛ. . protocol.ua (укр.). Архів оригіналу за 16 грудня 2020. Процитовано 8 грудня 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  50. Електроапаратна, Хроніки Любарта вул; 3; Луцьк; Україна (2 червня 2019). . Хроніки Любарта. Архів оригіналу за 11 вересня 2019. Процитовано 12 грудня 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  51. . veryimportantlot.com (рос.). Архів оригіналу за 16 грудня 2020. Процитовано 28 листопада 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  52. . diletant.media (рос.). Архів оригіналу за 16 грудня 2020. Процитовано 12 грудня 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  53. . www.mk.ru (рос.). Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 12 грудня 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  54. Lajer-Burcharth, 2016, с. 239.
  55. . Encyclopedia Britannica (англ.). Архів оригіналу за 2 липня 2019. Процитовано 26 листопада 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  56. . FutureLearn (амер.). Архів оригіналу за 16 грудня 2020. Процитовано 7 грудня 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  57. . www.bbc.co.uk (брит.). Архів оригіналу за 29 листопада 2010. Процитовано 12 грудня 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  58. Steadman, 2001, с. 27.
  59. Бондаренко, 2010, с. 211.
  60. . Encyclopedia Britannica (англ.). Архів оригіналу за 2 липня 2019. Процитовано 7 грудня 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  61. Hodge, Susie (10 травня 2019). . Artsy (англ.). Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 7 грудня 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  62. . www.nationalgallery.org.uk. Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 7 грудня 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  63. . www.nationalgallery.org.uk. Архів оригіналу за 20 листопада 2020. Процитовано 7 грудня 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  64. Єрошкіна, 2017, с. 71.
  65. . www.nationalgallery.org.uk. Архів оригіналу за 18 листопада 2020. Процитовано 7 грудня 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  66. . The Art Story. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 10 листопада 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  67. Морозова, 2013, с. 258.
  68. . Visit Bristol (брит.). Архів оригіналу за 11 грудня 2020. Процитовано 13 грудня 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  69. Montias, 1989, с. 197-199.
  70. . www.mk.ru (рос.). Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 28 листопада 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  71. Бейли, Мартин (21 лютого 2017). . The Art Newspaper Russia (рос.). Архів оригіналу за 14 жовтня 2017. Процитовано 28 листопада 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  72. . www.aristos.org. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 13 грудня 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  73. Peers, Alexandra (1 жовтня 2009). . The Daily Beast (англ.). Архів оригіналу за 16 грудня 2020. Процитовано 13 грудня 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  74. Janson. . www.essentialvermeer.com (Jonathan) . ESSENTIAL VERMEER 3.0. Архів оригіналу за 17 грудня 2020. Процитовано 17 грудня 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  75. . www.royalacademy.org.uk. Архів оригіналу за 17 грудня 2020. Процитовано 17 грудня 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
  76. . oiff.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 17 грудня 2020. Процитовано 17 грудня 2020. {{}}: Недійсний |url-status=no ()

Література

  • Aierken Y. A Study of Johannes Vermeer. — USA : Arizona State University, 2017. — С. 45.
  • Binstock B. Vermeer's Family Secrets: Genius, Discovery, and the Unknown Apprentice. — NY : Routledge, 2009. — С. 443. — ISBN 978-0-415-96664.
  • Lajer-Burcharth E. Interiors and Interiority. — Germany : Gruyter GmbH, 2016. — 239 с. — .
  • Montias J. M. Vermeer and His Milieu: A Web of Social History. — USA : Princeton University Press, 1989. — .
  • Montias, J. M. Vermeer and his Milieu: Conclusion of an Archival Study : ( )[англ.] : журнал. — Oud Holland – Journal for Art of the Low Countries. — 1980. — № Volume 94: Issue 1 (1 January). — С. 44. — ISSN 1875-0176.
  • Schneider N. Vermeer, 1632-1675: Veiled Emotions. — Germany : Taschen, 1994. — 96 с. — .
  • Steadman P. Vermeer's Camera: Uncovering the Truth Behind the Masterpieces. — USA : Oxford University Press, 2001. — 224 с. — .
  • Walter A. Vermeer and the Delft School. — NY : Metropolitan Museum of Art, 2001. — С. 626. — .
  • Аксёнова А. История искусств. Просто о важном. Стили, направления и течения. — М : ФОРС, 2020. — С. 208. — .
  • Бондаренко, С. Д. До питання про застосування оптичних технологій в образотворчому мистецтві : ( )[укр.] : журнал. — Мистецтвознавство України: зб. наук. пр. — 2010. — № 11. — С. 211.
  • Врангель, Н. Н. ВЕРМЕЕРЪ ДЕЛЬФТСКІЙ : ( )[рос.] : журнал. — Аполлонъ: художественно-литературный ежемесячник. — 1912. — С. 11.
  • Геташвили Н. В. Дрезденская галерея. — М : ОлмаМедиаГрупп/Просвещение, 2008. — 128 с. — .
  • Єрошкіна О. О. Епоха бароко. — Х : ХНУМГ ім. О. М. Бекетова, 2017. — 123 с.
  • Морозова О. Мастера и шедевры европейской живописи. — М : ОЛМА Медиа Групп, 2013. — С. 480. — .
  • Терешина М. Музеи мира. 100 шедевров. — М : Эксмо, 2015. — С. 96. — .

Посилання


Ця стаття належить до української Вікіпедії.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Vermer Yan Joannis Jogannes Verme r Vermer Delftskij nid Jan Vermeer van Delft data hreshennya 31 zhovtnya 1632 Delft Gollandska respublika 15 grudnya 1675 Delft Gollandska respublika niderlandskij hudozhnik majster pobutovogo zhivopisu j zhanrovogo portreta Uprodovzh bagatoh stolit pislya svoyeyi smerti zalishavsya nevidomim u koli mistectvoznavciv ta pocinovuvachiv zhivopisu Vermer ta jogo roboti buli znovu vidkriti lishe v 1866 roci koli francuzkij doslidnik zhivopisu Teofil Tore Byurger opublikuvav pro nogo monografiyu Vidtodi bulo avtentifikovano 40 kartin Odnak zgidno z ostannimi doslidzhennyami lishe 35 kartin oficijno vidneseni do jogo avtorstva Rezultati stali vidomimi zavdyaki roboti Institutu istoriyi mistectva Niderlandiv RKD Yan Vermernid Joannis VermeerJmovirnij avtoportret Vermera fragment z jogo kartini U zvidnici Pri narodzhenni Joannis RejnirsonNarodzhennya ohreshennij 31 10 1632 Delft Gollandska respublikaSmert 15 grudnya 1675 1675 12 15 Delft Gollandska respublikaPohovannya Stara cerkvaKrayina Gollandska respublikaReligiya kalvinizm i katolictvoZhanr Istorichnij zhivopis Pejzazh Pobutovij zhanr Bordelnij zhivopisDiyalnist hudozhnik kolekcioner mistectvaNapryamok Zolota doba gollandskogo zhivopisu 1 i Zhivopis baroko 1 Roki tvorchosti 1650 1670Pokrovitel Piter van Rujven Vpliv Mikelandzhelo da Karavadzho Karel Fabricius Antonis van Dejk Gendrik TerbryuggenVpliv na Piter de Goh Gabriel MetsyuTvori Diana ta yiyi nimfi Geograf d U zvidnici Molochnicya 2 d Astronom d Divchina z perlovoyu serezhkoyu i Krayevid DelftaBatko d 3 Mati d 3 U shlyubi z dRoboti v kolekciyi Rejksmuzej 4 Mauricgejs 5 Shtedel d d Nacionalna galereya mistectv Kolekciya Frika 6 Muzej mistectva Metropoliten d Muzej Bojmansa van Beningena d Derzhavni hudozhni zibrannya Drezdena Berlinska kartinna galereya Muzej istoriyi mistectv Nacionalna galereya Irlandiyi Muzej gercoga Antona Ulriha Nacionalna galereya Kenvud haus Smitsonivskij muzej amerikanskogo mistectva 7 Muzej fyurera Mauricgejs Muzej Izabelli Styuart Gardner Nacionalnij muzej zahidnoyevropejskogo mistectva Tokio Muzej mistectv Filadelfiyi d i Nacionalna galereya ShotlandiyiAvtograf Yan Vermer u Vikishovishi Delftskij sfinks Kolibri sered gorobciv yak Vermera nazivav Tore zdobuv slavu zavdyaki kartinam pobutovogo zhanru U comu vin vvazhayetsya odnim iz neperevershenih majstriv narivni z Piterom Brejgelem Starshim ta Yanom Stenom Na vidminu vid cih hudozhnikiv yaki otrimuvali zamovlennya vid predstavnikiv cerkvi Vermer pisav kartini yak dlya vlasnogo zadovolennya tak i dlya pidpriyemciv ta zamozhnih mistyan Vid inshih vin vidilyavsya vminnyam stvoryuvati sumishi farb sho viklikali efekt porcelyanovoyi bliskuchosti Hocha hudozhnik i dosi zalishayetsya ne do kincya doslidzhenim suspilstvo znajome z nim ta jogo robotami ne tilki za kartinami Dosit vidomimi ye kniga film i en Divchina z perlovoyu serezhkoyu na chest hudozhnika nazvano sort gollandskogo siru Vermeer kompaniya Royal FrieslandCampina asteroyid 4928 Vermer ta bagato inshogo ZhittyepisRodinni zv yazki Did i babusya U XVII stolitti misto Delft bulo ekonomichno dobre rozvinenim zavdyaki manufakturi porcelyanovogo posudu atelye z pletinnya gobeleniv ta pivovaren Jogannes narodivsya v dostatno zamozhnij sim yi za togochasnimi mirkami zavdyaki tim statkam sho yih zaoshadili batki ta prabatki Jogo didusem buv Yan Reyerszon nid Jan Reyersz 1597 a babuseyu Korneliya Neltge Goris nid Cornelia Neeltge Goris bl 1567 1627 Do shlyubu Korneliya zajmalasya pereprodazhem rechej sho zalishilisya vid pomerlih gospodariv Dosit chasto yij dovodilosya znahoditi pokupciv na kartini riznomanitnih hudozhnikiv sho z chasom prizvelo do viniknennya interesu do zhivopisu yake zgodom z neyu rozdiliv i majbutnij cholovik Yan Osnovnoyu spravoyu yakoyu zajmalosya podruzhzhya pislya shlyubu bulo tkactvo Cya diyalnist dopomogla yim pokrashiti simejnij stan i z chasom pridbati budinok u prestizhnomu rajoni de cini startuvali vid 20 tisyach guldeniv Taku neruhomist zdebilshogo kupuvali zbagacheni na investiciyah v Ost ta Vest Indijski kompaniyi V odnomu z takih budinkiv sho mav nazvu Nassau na ploshi nl pivdennishe Novoyi cerkvi voni j meshkali U shlyubi podruzhzhya malo troh ditej dvoh siniv Rejnir Yanson nid Reynier Jansz bl 1591 1652 ta nid Anthony Jansz bl 1692 j donku Martge Yans nid Maertge Jans 1594 1661 1597 roku pomer Reyerszon i Korneliya zalishilasya z troma ditmi Togo zh roku vona odruzhilasya z Klasom Korstiansonom van der Minne nid Claes Corstiaensz van der Minne bl 1548 1618 Vin buv vlasnikom taverni j profesijnim muzikantom ta prozhivav na ploshi Bestenmarkt Jogo batko buv perukarem i spivakom muzikantom yakij pribuv do Delftu priblizno v 1553 roci Batkom Dignyum Baltazar majbutnoyi druzhini Rejnira Yansona buv nid Balthasar Gerrits bl 1573 bl 1630 Vin zhiv v Antverpeni j buv ekspertom z metaloobrobki ta vigotovlennya monet Pislya ru jogo rodina perebralasya do Amsterdamu Batko j matir Vermer buv drugoyu ditinoyu ta yedinim sinom Rejnira Yansona ta jogo druzhini Dignyum Baltazar abo Digni Baltens nid Dignum Balthazars nid Digna Baltens bl 1595 1670 1611 roku Rejnir poyihav do Amsterdama shob navchatis shovkivnictvu a same tehnici kaffa shovkova tkanina z nabivnimi abo tkaninnimi malyunkami zi shovkovoyi osnovi ta polotnyanim utikom Doslidniki pripuskayut sho majbutnya prihilnist Jogannesa do cogo materialu mogla buti pov yazana z pam yattyu ditinstva Pislya zakinchennya navchannya v 1615 roci Rejnir odruzhivsya z Dignum v Amsterdami Ceremoniyu provodiv vidomij kalvinistskij bogoslov en Takim chinom batki Vermera buli protestantami reformatorami kalvinistskoyi konfesiyi Blizhche do 1620 roku Renye z nez yasovanih obstavin zminiv prizvishe na Vos nid Vos lisicya oskilki vidkrivshi gotel vin dav jomu nazvu Letyucha Lisicya nid De Vliegende Vos U berezni 1620 roku jogo rodina popovnilasya divchinkoyu yaku nazvali Gertra nid Gertruy Priblizno 1640 roku Renye pochav vikoristovuvati prizvishe Vermer zamist Vos Obstavini zmini zalishayutsya nez yasovanimi ale dostemenno vidomo sho jogo dyadko Antoni Yanson zminiv svoye prizvishe na Vermer she v 1624 roci Narodzhennya ta im ya Data narodzhennya majbutnogo hudozhnika zalishayetsya nevidomoyu za deyakimi dzherelami 1632 r Zgidno z municipalnimi vidomostyami ditina z yavilasya na svit v budinku 26 bilya nl Odnak nezalezhnij gollandskij istorik mistectva doktor Kes Kaldenbah nid Kees Kaldenbach pid chas ostannih doslidzhen pripustiv sho Joannis narodivsya u budinku 25 2003 roku doslidnik Villem Annema nid Willem Annema za spriyannya kerivnika delftskogo arhivu Gerrita Vergovena nid Gerrit Verhoeven proviv gliboke doslidzhennya budinku narodzhennya Vermera Pro istoriyu cogo detalnogo doslidzhennya bulo povidomleno 25 zhovtnya 2003 roku v miscevij gazeti Haagsche Courant editie Delft pid zagolovkom Na stamboom ook huizenonderzoek digitaal Z arhivnogo dokumenta vid 1637 roku vidomo sho jogo batki za tih chasiv orenduvali budinok u Pitera Korstiansa nid Pieter Corstiaens bilya kanalu Voldersgraht Plutanina z numeraciyeyu budinkiv v comu misci vinikla jmovirno v 1620 1640 rokah V cej chas vidbuvsya ryad zmin sered budinkiv z 23 po 27 nomeri Deyaki z nih buli ob yednani a inshi navpaki rozdileni Lishe nadzvichajno detalni doslidzhennya istoriyi budivel prava vlasnosti na budinki ta imena osib yaki meshkayut u cih budinkah mogli b dati tochne misce narodzhennya Vermera Ditinu zvali same Joannis sho bulo zafiksovano u zapisah Novoyi cerkvi Jmovirno Joannis nid Joannis bulo vikoristano yak variant imeni Yan na chest didusya V ti chasi im ya Yan bulo najposhirenishim sered kalvinistskoyi gromadi mista Delft Forma Joannis bula latinizovanoyu versiyeyu imeni Yan yakij viddavali perevagu rimo katoliki ta protestanti serednogo klasu Doslidniki pripuskayut sho batki obrali im ya Joannis cherez te sho na moment jogo narodzhennya znachno pokrashili svij materialnij stan ta nasliduvali tendenciyi togochasnoyi modi Pastor Novoyi cerkvi Taurin yakij jmovirno ohrestiv ditinu takozh nazivav sebe Joannis Sam hudozhnik za zhittya nikoli ne vzhivav imeni Yan Cyu formu u XIX stolitti jomu nadali deyaki gollandski doslidniki u svoyih knigah Vermer pohodit vid van der Mer sho oznachaye z morya U Delfti za riznih chasiv bulo bagato Vermeriv ta van der Meriv yaki pracyuvali vikladachami likaryami ta aptekaryami U XVII stolitti takozh bulo vidomo sim visim zhivopisciv Vermeriv Shob vidiliti najpomitnishogo z nih gollandski vcheni pochali vikoristovuvati im ya Yan Pidpis Vermera ta jogo druzhini pislya odruzhennya vin pochav zdebilshogo pidpisuvatisya Jogannes a ne Joannis Vzhe doroslim hudozhnik perevazhno pidpisuvav dokumenti formoyu Joannis Vermer opuskayuchi po batkovi Rejnirson Inodi v dokumentah notariusi ta chinovniki zapisuvali jogo yak Jogannes van der Mer nid Johannes van der Meer hocha vin vistupav proti takoyi peredachi 1667 roku stavshi svidkom sho v yuridichnomu dokumenti jogo zapisuyut yak Jogannes van der Mer hudozhnik pidpisavsya vlasnoruch Jogannes Vermer Pislya odruzhennya pochav zdebilshogo pidpisuvatisya Jogannes a ne Joannis Sered ukrayinomovnih vchenih inkoli traplyayetsya praktika peredachi prizvisha hudozhnika yak Vermeyer doktor filologichnih nauk Shtejnbuk F M doktor filosofskih nauk Zakovich M M kandidat filologichnih nauk Zhluktenko N Yu Rudenko I V ta inshi Vidomo sho psevdonim Yan Vermer van Delft vin otrimav lishe naprikinci zhittya Jmovirno ce bulo viklikano neobhidnistyu uniknuti ototozhnennya z rodinoyu hudozhnikiv en ta en yaki prozhivali nepodalik Amsterdama u misti Garlem Osvita Budivlya gildiyi Svyatogo Luki v misti Delft Pro roki uchnivstva Vermera ne zbereglosya pevnoyi informaciyi Vidomo sho 29 grudnya 1653 roku jogo bulo prijnyato do gildiyi Svyatogo Luki vplivovoyi organizaciyi yaka regulyuvala torgovelni vidnosini zhivopisciv remisnikiv ta torgovciv Za yiyi pravilami vsi hudozhniki a otzhe j Vermer povinni buli projti pevnij period navchannya u majstra hudozhnika yakij vhodiv do gildiyi Pid chas cogo uchen yak pravilo pidlitok retelno vivchav mistectvo ta remeslo zhivopisu Lishe pislya prijnyattya do gildiyi hudozhniku dozvolyalosya pidpisuvati j prodavati vlasni kartini a takozh kartini inshih zhivopisciv Lishe chlenstvo nadavalo pravo brati sobi uchniv Pid chas vstupu Vermer najimovirnishe predstaviv chlenam komisiyi tak zvanu kartinu shedevr shob dovesti svoyu majsternist Cikavoyu detallyu ye te sho vin zaplativ vstupnij vnesok v shist guldeniv Za pravilami gildiyi ti chiyi batki buli yiyi chlenami ta dva roki navchalisya u viznanogo majstra z chleniv gildiyi povinni buli splatiti pri vstupi lishe tri guldeni Takim chinom splata shesti guldeniv dozvolyaye govoriti pro te sho vin navchavsya za mezhami Delfta j ne u predstavnika delftskoyi gildiyi Svyatogo Luki Oskilki nemaye vidomostej pro nastavnikiv doslidnik Vermera en pripustiv sho molodij hudozhnik mig navchatisya v Utrehti chi Amsterdami de svogo chasu navchavsya jogo batko Pevnij chas Montias vvazhav mozhlivim nastavnikom Vermera Abragama Blumarta yakij svoyeyu chergoyu mav rodinni zv yazki z en Ostannya v majbutnomu stane tesheyu Vermera Odnak proti ciyeyi versiyi govorit toj fakt sho Blumart pomer za tri roki do togo yak Vermer buv prijnyatij do gildiyi Svogo chasu odin z uchniv Rembrandta Karel Fabricius vvazhavsya odnim iz golovnih kandidativ u nastavniki Vermera Ce pripushennya bazuvalosya na virshi delftskogo drukarya Arnolda Bona nid Arnold Bon v yakomu vin opisuye Vermera yak poslidovnika Fabriciusa Odnak stili hudozhnikiv vidriznyayutsya a z chasom viyavilosya sho vlasne Fabricius jmovirno priyednavsya do delftskoyi gildiyi Svyatogo Luki za rik do samogo Vermera Nastupnim potencijnim vchitelem Vermera vvazhavsya Leonard Bramer Okrim togo sho vin buv odnim z najshanovanishih hudozhnikiv v Delfti j drugom sim yi Vermeriv buv svidkom z boku Joannisa pri ukladanni shlyubu z Katarinoyu Bolnes Odnak u zapisah gildiyi nemaye zhodnih zgadok pro yihnyu spivpracyu a svoyeridnij italijskij stil Bramera malo pov yazanij z kartinami Vermera Razom z tim slid pam yatati sho v ti chasi ne vsi majstri zalishali znachnij vpliv na zhivopis svoyih uchniv Yak zaznachav amerikanskij doslidnik gollandskogo ta flamandskogo zhivopisu en tyaga Vermera do zhivopisu vidkrilasya ne pid chas navchannya u nastavnika a zavdyaki batkovi yakij torguvav predmetami mistectva Odruzhennya ta sim ya Sered doslidnikiv pevnij chas isnuvala gipoteza sho na kartini U zvidnici Vermer zobraziv sebe ta druzhinu Shlyubu Vermera pereduvali obstavini yaki stavili pid zagrozu vzagali provedennya ceremoniyi Jogo obraniceyu bula Katarina Bolnes nid Catharina Bolnes yaka pohodila iz zamozhnoyi rodini z Gaudi Yiyi batko Rejnir Bolnes nid Reynier Bolnes 1591 1674 buv vlasnikom cegelnoyi spravi a mati Mariya Tins blizko 1593 1680 bula domogospodarkoyu Rodina viriznyalasya nabozhnistyu j Katarina razom z inshimi ditmi vihovuvalasya katolichkoyu Natomist Vermera vihovuvali yak protestanta Sogodni vcheni shilni stverdzhuvati sho pislya odruzhennya vin prijnyav katolicizm abo prinajmni ne zaperechuvav shob druzhina vihovuvala ditej katolikami Jmovirno sho navernennya Vermera bulo neminuchim U ti chasi Tridentskij sobor uhvaliv podruzhni soyuzi mizh katolikami ta inovircyami nedijsnimi Takim chinom shlyub mizh katolichkoyu Katarinoyu ta protestantom Vermerom ne buv bi prijnyatij katolickoyu cerkvoyu yak podruzhnij soyuz Shob pidkresliti principovist katolickoyi cerkvi slid privesti slova apostolskogo vikariya u Niderlandah en yakij pisav u 1648 roci sho shlyub mizh katolikami j nevirnimi mozhna pririvnyati do dogovoru z diyavolom Uvecheri 4 kvitnya 1653 roku vidomij delftskij hudozhnik Leonard Bramer rimo katolik morskij kapitan Bartolomej Melling nid Bartholomeus Melling protestant ta delftskij notarius Jogannes Rank nid Johannes Ranck zaprosili na zustrich Mariyu Tins Voni namagalisya yiyi perekonati sho Vermer yaknajkrashe pidhodit dlya odruzhennya z Katarinoyu Razom z Mariyeyu bula yiyi sestra sho bula prisutnya dlya pidtrimki Prohachi vimagali abi mati Katarini pidpisala dokument sho dozvoliv bi opublikuvati en Odnak vona vidmovilasya davati zgodu na shlyub Pislya trivalih peremovin Mariya zreshtoyu pogodilasya z publikaciyeyu obitnic progolosivshi sho ne stane na zavadi comu ne dayuchi zgodu na shlyub ale j ne pereshkodzhayuchi jomu Zranku 5 kvitnya notarius Rank sklav dokument sho zasvidchuvav slova Mariyi Tins Pid dokumentom pidpisalisya ne tilki vishezgadani osobi ale j nevidomij doslidnikam Gerrit van Osten nid Gerrit van Oosten ta delftskij advokat rodini Vermeriv nl Bezposeredno shlyub Joannisa ta Katarini buv zafiksovanij u drugomu dokumenti togo zh dnya Z nevidomih obstavin miscem shlyubu bulo zaznachene malonaselene misto en na toj chas Shiplyuj Takim chinom de fakto Vermer priyednavsya do katolickoyi cerkvi Za inshoyu gipotezoyu Vermer prisvyativ svoyij druzhini kartinu Zhinka z namistom iz perlin Pislya odruzhennya Vermer jmovirno distanciyuvavsya vid vlasnoyi rodini sho proslidkovuvalosya u vidmovi nazvati kogos zi svoyih ditej na chest materi chi batka sho bulo zvichnoyu praktikoyu na toj chas yak u protestantskih tak i v katolickih sim yah Para nazvala svoyu pershu dochku Mariyeyu na chest teshi Vermera Mariyi Tins a pershogo sina na chest spivzasnovnika ta pokrovitelya ordenu yezuyitiv Ignatiyem Zagalom u podruzhzhya za 22 roku spilnogo zhittya bulo 15 ditej chetvero z yakih pomerli abo pri narodzhenni abo nevdovzi pislya nogo Tak chi inakshe na moment smerti Vermera bulo zapisano sho odinadcyat ditej zalishayutsya na utrimanni Katarini V nash chas vidomo sho persha ditina bula pohovana 27 grudnya 1660 roku druga v grudni 1661 roku tretya 10 lipnya 1667 roku a chetverta 27 chervnya 1673 roku Ostanni troye ditej buli pohovani v usipalnici na teritoriyi Staroyi cerkvi v Delfti yaku pridbala Mariya Tins Tak chi inakshe v toj chas dityacha smertnist ne bula ridkim yavishem ale doslidniki vvazhayut sho na vidminu vid inshih narodiv Yevropi gollandci buli najpriv yazanishimi do ditej Smert ditej vvazhalasya fatalnoyu tragediyeyu j na bezlichi kartin namagalisya zobraziti ditej za bud yakih obstavin ta diyalnosti Rozrizneni vidomosti zalishilisya lishe pro 11 ditej Mariya Vermer nid Maria Vermeer bl 1654 pislya 1713 persha ditina podruzhzhya Vermeriv Bula nazvana na chest teshi hudozhnika U 20 rokiv stala druzhinoyu torgovcya shovkom z Delftu Jogannesa Gillisona Kramera nid Johannes Gilliszoon Cramer Podruzhzhya spravilo vesillya v misti Shiplyuj de svogo chasu j batki Mariyi Deyaki doslidniki vvazhayut sho Vermer prisvyativ svoyij pershij donci kartinu Divchina z perlovoyu serezhkoyu Elizabet Vermer nid Elizabeth Vermeer bl 1657 pislya 1713 druga ditina Deyaki doslidniki vvazhayut sho Vermer prisvyativ yij kartinu Divchina sho chitaye list bilya vidkritogo vikna Korneliya Vermer nid Elizabeth Vermeer 1661 tretya ditina v sim yi ru Beatriks Vermer nid Beatrix Vermeer 1662 chetverta ditina Deyaki doslidniki vvazhayut sho Vermer prisvyativ yij kartinu en Alejdis Vermer nid Aleydis Vermeer 1663 1749 p yata ditina Deyaki doslidniki vvazhayut sho Vermer prisvyativ yij kartinu Zhinka sho chitaye lista Jogannes Vermer nid Johannes Vermeer 1663 1664 shosta ditina Odruzhivsya z delftskoyu divchinoyu Mariyeyu Annoyu Frank nid Maria Anna Frank Pislya vesillya podruzhzhya pereyihalo do Lejdenu de u nih narodilosya p yatero ditej Deyaki doslidniki vvazhayut sho Vermer ne tilki nazvav jogo na svoyu chest a j zobraziv na kartini Krayevid Delfta Gertryuj Vermer nid Gertruy Vermeer 1665 pislya 1713 soma ditina v sim yi Mozhlivo bula nazvana na chest starshoyi sestri Vermera Franciskus Vermer nid Franciscus Vermeer 1664 1666 pislya 1708 vosma ditina v sim yi Nazvanij na chest spivzasnovnika ta pokrovitelya ordenu yezuyitiv Katarina Vermer nid Catharina Vermeer 1668 pislya 1708 dev yata ditina v sim yi Jmovirno bula nazvana na chest materi Deyaki doslidniki vvazhayut sho Vermer zobraziv yiyi na kartini Alegoriya katolickoyi viri Ignatij Vermer nid Ignatius Vermeer 1672 pislya 1713 desyata ditina v sim yi Nazvanij na chest spivzasnovnika ta pokrovitelya ordenu yezuyitiv V 1674 roci u Vermeriv z yavilasya ostannya ditina yaka narodilasya v period z lipnya po veresen a pomerla v 1680 roci Im ya stat ta obstavini smerti zalishayutsya nez yasovanimi Zrili roki ta kinec zhittya Z chasom Vermer z druzhinoyu pereyihali do budinku teshi yakij roztashovuvavsya v rajoni sho mav nazvu kutok papistiv nid Papenhoek bo znahodivsya poruch z ordenom yezuyitiv na ploshi Aude Langendejk nid Oude Langendijck Vermer stav povnopravnim majstrom gildiyi Svyatogo Luki 29 grudnya 1653 roku Jogo rannim pragnennyam bulo stati hudozhnikom istorichnogo zhivopisu Odnak sered pershih vidomih nam robit buli lishe masshtabni mifologichni ta religijni kartini Nadali vin vzagali pochav pisati zhanrovi sceni pejzazhi ta alegoriyi U ridnomu misti uprodovzh vsogo zhittya vvazhavsya povazhnim hudozhnikom Zavdyaki svoyemu avtoritetovi vin buv golovoyu nid hoofdman delftskoyi gildiyi Svyatogo Luki v 1662 1663 1670 ta 1671 rokah Cherez te sho perevazhna bilshist kartin Vermera bula zoseredzhena u miscevih kolekcioneriv ta pokroviteliv tvorchist hudozhnika zalishalasya malovidomoyu za mezhami Delfta Odna z najvidomishih kartin Divchina z perlovoyu serezhkoyu 1665 1667 roki Yedinoyu informaciyeyu pro zacikavlenist do tvorchosti Vermera z inshih mist sluguyut vidomosti z Gaagi Vlitku 1663 roku pocinovuvach mistectva Baltazar de Monkonis fr Balthasar de Monconys sho prozhivav u Gaazi vidvidav majsternyu Vermera 1669 roku Piter Teding van Berkgaut nid Pieter Teding van Berkhout dvichi priyizdiv z Gaagi shob vidvidati Vermera Pid chas odniyeyi z nih vin pokazav hudozhniku dekilka kartin shob prodemonstruvati najviznachnishi ta najcikavishi perspektivi Navesni 1672 roku Vermer otrimav zaproshennya priyihati do Gaagi shob viznachiti spravzhnist grupi italijskih kartin Razom z Piterom van Ryujvenom vin viznav kartini pidrobkami Za inshimi vidomostyami Vermer razom zi spadkovim delftskim hudozhnikom en zasvidchuvali pered notariusom avtentichnist kartin sho vvazhalisya robotami Mikelandzhelo ta Rafaelya U cej period hudozhnik stvoryuye kartinu Divchina z perlovoyu serezhkoyu yaka v nash chas viznana najvidomishoyu robotoyu Vermera ta navit pivnichnoyu Mona Lizoyu Vin dosit priskiplivo pracyuvav nad kozhnoyu detallyu na kartini pochinav z korichnevih i chornih farb potim dodavav inshi kolori j lishe potim perehodiv vid fonu do perednogo planu Suchasni doslidzhennya viznachili sho materiali yaki Vermer vikoristovuvav pri stvorenni farb ciyeyi kartini v XVII stolitti koshtuvali dorozhche za zoloto Nevidomo dlya kogo vona bula stvorena ale z chasom potrapila do kolekciyi odnogo z jogo pokroviteliv potim bula prodana jogo zyatem i bula zagublena majzhe na 200 rokiv Pislya cogo v 1881 roci kartina bula pridbana lishe za dva guldeni U 1672 roci sho otrimav nazvu en v krayini rozpochalasya gliboka kriza sho bula obumovlena cilim ryadom neperebornih faktoriv Na teritoriyu Gollandskoyi respubliki vderlisya vijska Korolivstva Angliyi Franciyi kelnskogo kurfyurstva myunsterskogo yepiskopstva Ce viklikalo masovu paniku sered naselennya kramnici ta inshi zakladi buli zachineni Lishe cherez dekilka rokiv situaciya pochala zminyuvatisya na krashe ale ekonomici krayini bulo zavdano velikoyi shkodi Cherez ci obstavini rinok mistectva zaznav krahu sho svoyeyu chergoyu negativno vidbilosya na diyalnosti Vermera yak hudozhnika tak i torgovcya predmetami mistectva Mayuchi bagatoditnu sim yu na utrimanni vin buv zmushenij postupovo vtyaguvatisya v borgovi zobov yazannya U grudni 1675 roku vin za slovami jogo druzhini vpav u takij rozpach cherez finansovij stan sho zaneduzhav ta pomer vprodovzh nastupnih pivtori dobi Ce traktuvannya bulo znajdene v listi Katarini Vermer do nl v yakomu vona pripisuvala smert cholovika cherez stres vid finansovogo stanu ta povidomlyala sho zalishilasya goduvalniceyu 11 ti ditej i prosila dozvolu na vidstrochku viplati kreditoram Sud priznachiv dovirenoyu osoboyu za naglyadom za borgovimi zobov yazannyami Antoni van Levenguka yakij na toj chas inodi pracyuvav u miskij ratushi Same vin detalno opisav majno yakim volodiv Vermer Zgidno z zapisami pislya smerti ostannij zalishiv budinok yakij mav visim kimnat na pershomu poversi sho buli napovneni kartinami u kilkosti p yatdesyati vosmi shtuk sered yakih tri kartini Fabriciusa ta dvi Samyuelya van Gogstratena malyunkami odyagom stilcyami ta lizhkami U jogo majsterni sered rechej sho buli ne varti uvagi znahodilisya dva stilci dva molberti tri palitri desyat poloten pismovij stil dubovij stil i nevelika derev yana shafa z shuhlyadami Pokazovim ye te sho buli vidsutni bud yaki rozpochati abo nezakincheni kartini Dev yatnadcyat robit Vermera zgidno z zapovitom mali vidijti jogo druzhini ta teshi Nadali Katarina bula zmushena prodati miscevomu pekarevi dvi z nih shob pogasiti borgi Nadpis na pidlozi Staroyi cerkvi v Delfti na misci mogili Vermera Doslidnik Dzhon Majkl Montias vvazhaye sho hudozhnik pomer abo vid sercevogo napadu abo vid insultu U reyestri Staroyi cerkvi v Delfti zafiksovano sho pohovannya vidbulosya 15 grudnya 1675 roku V zapisi zaznachalosya Yan Vermer zhivopisec z Aude Langendejk v cerkvi 8 ditej nepovnolitnih Ce buv odin iz ridkisnih vipadkiv vikoristannya imeni Yan yake cilkom jmovirno mogli poslugovuvatisya u pobuti jogo ridni Divnim zalishayetsya zapis pro visim nepovnolitnih ditej adzhe na moment smerti hudozhnika yih bulo desyat Jogo pohovannya peredbachalo perebudovu rodinnogo sklepu Nemovlya yake pomerlo dvoma z polovinoyu rokami ranishe vityagnuli z mogili trunu Vermera opustili do nizu a vzhe potim reshtki ditini poklali zverhu 27 grudnya 1680 roku pomerla tesha Vermera j Katarina uspadkuvala vse majno materi U grudni 1687 roku Katarina vidvidala rodinu svoyeyi starshoyi donki Mariyi Pid chas gostin yij stalo zle j 30 grudnya vona pomerla Bula pohovana cherez tri dni Katarina Vermer zalishila pislya sebe p yatoh ditej yaki she ne buli odruzhenimi Tvorchij dorobokDokladnishe Spisok kartin Yana Vermera Nejmovirnim u nash chas zdayetsya toj fakt sho hudozhnij dorobok Vermera dekilka stolit zalishavsya nevidomim shirokomu zagalu ta mistectvoznavcyam Jogo tvorchist stala vidomoyu lishe v 1866 roci koli francuzkij doslidnik Teofil Tore Byurger opublikuvav pro hudozhnika monografiyu Pislya cogo vsi nastupni roki vcheni zajmalisya avtentifikaciyeyu kartin Vermera kilkist yakih u rizni chasi kolivalasya vid 35 do 40 shtuk Narazi vidomo pro 35 kartin sho oficijno vidneseni do jogo avtorstva Doslidzhennya pidtverdzhennya avtorstva kartin Vermera stalo dostupnim zavdyaki roboti Institut istoriyi mistectv Niderlandiv Cya organizaciya zabezpechuye vsesvitnij dostup do rezultativ doslidzhennya ta informaciyu pro niderlandske mistectvo v mizhnarodnomu konteksti yak dlya muzeyiv tak i dlya akademichnoyi spilnoti ta gromadskosti Alegoriya katolickoyi viri 1670 1674 yedina z vidomih kartina Vermera yaka netrivalij chas perebuvala v Shidnij Yevropi kolekciya Shukina Vermer vnis za tih chasiv nove v zhanrovij zhivopis po suti proklav dorogu impresionizmu Hudozhnyu slavu ta viznannya v XIX stolitti vin otrimav za vminnya zalishiti syuzhet bez dinamiki napovniti jogo tisheyu ta spokoyem peredati svitlo j ilyuziyu rozchinennya predmetiv u seredovishi Vermer robiv te chogo zdebilshogo storonilisya hudozhniki XVII stolittya malyuvav z naturi po suti stvoryuyuchi pershi zrazki plenernogo zhivopisu Malenka vulicya Krayevid Delfta Vin poyednav shirokij penzel z dribnim mazkom a piznij stil buv bilsh gladkim Najulyublenishimi kolorami hudozhnika buli blakitnij zhovtij sinij perlovij en Vermer za zhittya buv bilshe znanij yak ekspert iz viznachennya pidrobok italijskogo zhivopisu a ne yak zhivopisec 1742 roku kurfyurst Saksoniyi korol Polshi ta velikij knyaz Litovskij Avgust III pridbav kartinu Zhinka sho chitaye lista Monarh buv vpevnenij sho zavolodiv odniyeyu z robit van Rejna j avtorstvo Vermera bulo pidtverdzhene lishe v 1862 roci Viznannya prijshlo v 1822 roci pislya togo yak pershij korol Niderlandiv Vilyam I kupiv kartinu Vid Delfta yaka vvazhalasya robotoyu nevidomogo hudozhnika Oskilki v suspilstvi vvazhalosya sho korol ne maye prava pomilyatisya j ne volodiye vidminnim smakom pro kartinu zagovorili yak pro shedevr Spravzhnij avtor buv vidkritij zavdyaki politichnomu zhurnalistovi Teofilu Tore sho stav ekspertom mistectvoznavstva j zminiv im ya na Vilgelm Byurger perehovuyuchis vid peresliduvannya Same vin pochav zbirati vidomosti pro Vermera ta doviv sho jogo hudozhnij dorobok znahoditsya narivni z Rembrandtom van Rejnom ta Fransom Galsom Vidtodi kartini hudozhnik pochali z yavlyatisya na antikvarnih rinkah j stali ob yektom poshuku kolekcioneriv Cikl statej Vilgelma Byurgera Tore v Gazette des Beaux Arts v 1866 roci bukvalno skolihnuli hudozhnij svit Yevropi Polotna Vermera stali znahoditi v privatnih kolekciyah vistavlyati na prodazh na aukcionah Dekilka kartin bulo prodano do SShA U Rosijskij imperiyi bula lishe odna kartina Alegoriya katolickoyi viri yaka perebuvala v rodini kolekcionera zahidnoyevropejskogo zhivopisu Shukina Dmitra Ivanovicha Odnak vin ne znav hto buv yiyi avtorom i v 1898 roci zvernuvsya do en za dopomogoyu Ekspert zaviriv Shukina sho kartina ne yavlyaye soboyu cinnosti j vmoviv prodati Cherez poserednikiv vlasne sam Bredius j pridbav Alegoriyu katolickoyi viri za 700 marok Pislya cogo vin ogolosiv sho kartina nalezhit Vermeru j peredav yiyi na timchasove zberigannya do muzeyu v Rotterdami Gan van Megeren vidavav svoyi roboti za kartini Vermera Vermer zobrazhuvav perevazhno pobutovi sceni j lishe na rannomu etapi svoyeyi tvorchosti pisav kartini z religijnimi abo mifologichnimi syuzhetami Sered vidomih jogo robit ye tilki odna religijnogo zhanru Hristos u domi Marfi i Mariyi ta odna z mifologichnim syuzhetom Diana ta yiyi nimfi Same cyu progalinu virishiv zapovniti v XX stolitti gollandskij hudozhnik Gan van Megeren Vin stvoriv seriyu poloten ta vidavav yih za roboti Vermera Vprodovzh shesti rokiv van Megeren pracyuvav nad vidtvorennyam materialiv i tehnik Vermera a takozh nad procesom zistarennya polotna krakelyur Zreshtoyu jomu vdavalosya nastilki bliskuche kopiyuvati stil ta palitru ryadu gollandskih hudozhnikiv sho suchasni mitci ta doslidniki viznavali kartini originalnimi Pidrobki van Megerena buli vikriti nim vlasnoruchno pid chas sudovogo zasidannya stosovno prodazhu kartin gollandskih hudozhnikiv nacistskomu visokoposadovcevi Germanu Geringu Ostannij cherez merezhu poserednikiv kupiv u van Megerena kartinu Hristos ta perelyubnicya sho vidavalasya za robotu Vermera za 1 mln 650 tis guldeniv za ninishnim kursom blizko 7 mln dolariv Gollandskij sud visunuv van Megerenu zvinuvachennya kolaboracionizmi ta prodazhu nacistam vitvoriv mistectva sho vvazhalisya nacionalnim nadbannyam Pokarannyam u comu vipadku mogla buti smertna kara Same cherez ce van Megeren buv zmushenij ziznatisya v falsifikaciyi robit ne tilki Vermera ale j Pitera de Goha Terborha Galsa Zagalom van Megeren stvoriv 13 kartin pidrobok vidomih hudozhnikiv z yakih 9 poloten nibito Vermera Tehnika U naukovomu seredovishi isnuye dumka sho progres u realistichnosti zobrazhennya v epohu Vidrodzhennya ne pov yazanij z rozvitkom tehniki zhivopisu ta majsternosti hudozhnikiv Sekret polyagav u tomu sho voni vikoristovuvali rizni optichni instrumenti yak to kameru obskuru kameru lyucida sferichni dzerkala U seredini XVII stolittya Klod Lorren vinajshov chorne dzerkalo Vono yavlyaye soboyu opukle chorne sklo yake stiskaye prostir u kompaktnu dvovimirnu kartinku Hudozhniku zalishayetsya kopiyuvati vidobrazhennya v takomu dzerkali stoyachi spinoyu do ob yekta Same takij pristrij mig buti dzerkalom Vermera pro yake govoryat doslidniki hudozhnika 1686 roku en spirayuchis na kreslennya ta rozrahunki Leonardo da Vinchi sproyektuvav portativnu kameru obskura znachno yiyi vdoskonalivshi Vin vstaviv u kameru dzerkalo roztashovane pid kutom 45 gradusiv ta proyektuyuche zobrazhennya na matovu gorizontalnu plastinu sho dozvolyalo hudozhnikam legko perenositi pejzazhi na papir ne v perevernutomu viglyadi Nemaye zhodnih dokumentalnih pidtverdzhen sho Vermer koristuvavsya optichnimi priladami Vpershe informaciya pro ce z yavilasya v 1891 roci koli amerikanskij grafik en visloviv pripushennya sho kartina Soldat ta divchina sho smiyetsya bula napisana za dopomogoyu dzerkalnih pristroyiv Na jogo dumku dvi figuri sidyat duzhe blizko odin do odnogo na kuti stola ale zobrazhennya golovi oficera priblizno vdvichi shirshe nizh zobrazhennya usmihnenoyi divchini Takim chinom perspektiva cilkom pravilna v geometrichnomu sensi rozbizhnist vinikaye prirodno cherez te sho tochka zoru na kartini fokusuyetsya na soldati U nash chas dobre vidomi prijomi peredachi ob yektiv na perednomu plani yaki na znimkah viglyadayut duzhe velikimi Odnak Pennell virazhav sumniv sho v zhivopisi XVII stolittya cya tehnika mala misce Takim chinom yakbi Vermer ta inshi hudozhniki malyuvali lyudski figuri v takij kompoziciyi bez vikoristannya dzerkalnih pristroyiv figuri buli b rivnishimi za rozmirom Princip roboti kameri obskura Najvpiznavanishoyu risoyu kartin Vermera ye yihnya yaskravist Tehnichni ekspertizi prodemonstruvali sho hudozhnik yak pravilo nanosiv sirij abo ohristij gruntovij shar na polotno Vin dobre volodiv rozuminnyam optichnih efektiv koloru j stvoryuvav napivprozori efekti nanosyachi tonku glazur nad cimi sharami gruntu Krim togo jogo roboti napovneni vikoristannya malenkih krapok nemodulovanogo koloru modulyaciya perehid vid odnogo koloru do inshogo za dopomogoyu vidtinkiv Cej prijom Vermer vikoristav dlya vidobrazhennya budivel u vodi Krayevid Delfta shmatkiv hlibu Molochnicya ta vzagali predmetiv na perednomu plani Piznij stil Vermera chitkishij za harakterom z bilshoyu atmosfernoyu chitkistyu nizh toj sho viyavlenij na jogo kartinah 1660 h rokiv Retelno modulovani toni ta kolori yaki vin vikoristovuvav u poperednih robotah postupilisya miscem pryamishomu ta lakonichnishomu metodu v 1670 h rokah Do prikladu vin vikoristovuvav chitko viznacheni ploshini koloriv ta ritm shob peredati vidchuttya emocijnoyi energiyi Zhinka sho pishe lista zi sluzhniceyu Divchina sho graye na gitari Metod Vermera shodo nanesennya farbi buv odnim z najvinahidlivishih sered usih gollandskih hudozhnikiv XVII stolittya Doslidzhennya svidchat pro napoleglivi poshuki najefektivnishogo sposobu peredachi svitlovih efektiv za dopomogoyu farbi Vermer vikoristovuvav dekilka shariv farbi dlya dosyagnennya riznomanitnih efektiv Vin ne zavzhdi povnistyu vikoristovuvav metod sfumato pom yakshennya konturiv figur i predmetiv yake dozvolyaye peredati povitrya sho zakutuye yih Vermer svidomo zminyuvav konsistenciyu svoyeyi farbi shob dosyagti pevnih efektiv Napriklad vin vikoristovuvav takij metod shob zberegti slidi penzlya yak pid farboyu tak i na dilyankah z visokim stupenem natisku Vivchayuchi kartini Vermera pid zbilshennyam doslidniki viyavlyayut ne lishe najdribnishi detali ale j vipadkovi zalishki sho nadayut uyavlennya pro povsyakdennu robotu studiyi hudozhnika Na kartinah Divchina sho sidit za virdzhinalem Zhinka bilya virdzhinela z cholovikom ta Divchina sho graye na gitari v originalnomu sharovi farbi bulo znajdeno veliku kilkist svinyachih shetinok vid penzlya Doslidniki pripuskayut sho ce bulo viklikano abo silnim natiskom abo penzli buli stari chi neyakisni Takozh bulo znajdeno znachnu kilkist puhu abo vidbitkiv palciv Ce mozhe buti naslidkom roboti nad kartinoyu protyagom trivalogo chasu Vermer buv majstrom koloristichnih efektiv ale yak i bilshist gollandskih zhivopisciv XVII stolittya pracyuvav z obmezhenoyu palitroyu Chastishe za inshi hudozhnik vikoristovuvav ultramarin Inshimi pigmentami sho zustrichayutsya na jogo kartinah buli en cinobrovij chervonij lak ta chervona zemlya en en zhovta zemlya ta zhovtij lak en sazha gazova svincevi bilila azurit smalta indigo pigment fosfatu zaliza mozhlivo vivianit midno zelenij pigment en karmin en Zhinka bilya virdzhinela z cholovikom fragment kartini Molochnicya vikoristannya nemodulovanogo koloru fragment kartini Divchina z kelihom vina glechik z vinom na stoli fragment kartini Najulyublenishij pigment hudozhnika ultramarin otrimuvali z afganskogo lazuritu Chorne dzerkalo dzerkalo Vermera pristrij yakim jmovirno koristuvavsya hudozhnik Ocinka tvorchostiPribichniki ta poslidovniki U XX stolitti syurrealist Salvador Dali zahopivsya robotami Vermera i stvoriv svoyi vlasni variaciyi vklyuchayuchi Privid Vermera Delftskogo zdatnij posluzhiti j stolom a takozh Merezhivnicya Vin govoriv Ya azh niyak ne bozhevilnij i vse zh ya gotovij vidrizati svoyu pravu ruku prote zovsim bezkorislivo ya zgoden ce zrobiti za umovi sho meni dano bude pobachiti Vermera Delftskogo yakij sidit za molbertom i zahopleno pracyuye Ya navit gotovij pogoditisya na bilshe ya vidrazu zh j ne vagayuchis dozvolyu vidrizati sobi prave vuho navit obidva vuha vidrazu yaksho meni vdastsya diznatisya sekret charivnoyi sumishi v yaku toj zhe Vermer krashij z krashih ya ne nazivayu jogo bozhestvennim bo vin najlyudyanishij z usih hudozhnikiv vmochuvav svij nezrivnyannij penzel Robota Benksi Divchina z perlovoyu serezhkoyu na budivli u Bristoli Velika Britaniya Danskij hudozhnik Vilgelm Gammersgej adaptuvav spokijni pobutovi inter yeri Vermera pid vlasni syuzheti Vin stvoriv en Zhinki sho chitaye lista zminivshi kompoziciyu ta palitru koloriv Vidrodzhuyetsya nature morte ne mozhna ne lyubiti Vermera Divna nazva nature morte mertva priroda Hiba mertvi budinki hiba mertvi mebli hiba ne zhive fayans bronza polotna kartin Vermer zavzhdi yasnij ta logichnij vin govorit zavzhdi lakonichno U cij prostoti u vidsutnosti vigadki velichezna moralna sila nayivnoyi mudrosti Vermer pryama protilezhnist Rembrandtu Baron Mikolaj Yegorovich Vrangel Anonimnij britanskij grafiti hudozhnik Benksi pereosmisliv i vidtvoriv kartinu Divchina z perlovoyu serezhkoyu na budivli v Bristoli Velika Britaniya Zamist perlovoyi serezhki vin vikoristav ohoronnu signalizaciyu na stini Dzhon Majkl Montias vvazhav sho predmeti ta ob yekti j te yak vin yih zobrazhav buli vkorineni v jogo svidomist na pochatku tvorchogo shlyahu j zalishalisya nezminnimi do seredini zhittya Jogo stil i zmist kartin evolyucionuvali blizhche do kincya zhittya ale ce bulo viklikano ne obov yazkovo pid vplivom groshovih negarazdiv i trudnoshiv yak to vihovannya odinadcyati ditej Kritiki ta skeptiki Tim Dzhenisom angl Tim Jenison doslidnik hudozhnih tehnik u mistectvi ta zasnovnik kompaniyi NewTek za dopomogoyu trivimirnogo modelyuvannya LightWave 3D doslidzhuvav kartini Vermera Vin zayaviv sho gollandec ne stvoriv nichogo revolyucijnogo v zhivopisi a jogo vidomi roboti buli stvoreni shtuchno za dopomogoyu tehnichnih pristroyiv takih yak linzi dzerkala ta kamera obskura Vikoristovuyuchi ci priladi Dzhenison napisav majzhe identichnu kopiyu kartini Zhinka bilya virdzhinela z cholovikom Comu vipadku buv prisvyachenij film Tim s Vermeer yakij otrimav shvalni vidguki u glyadachiv ale zaznav kritiki vid fahivciv z zhivopisu ta mistectva Mistectvoznavec Blejz Dyuko fr Blaise Ducos zayavlyav nastupne Vermer podorozhuvav i bachiv tvori inshih hudozhnikiv inakshe vin prosto ne mig buti tak dobre obiznanij pro vse sho vidbuvalosya Yak i Rembrandt vin nikoli ne zalishav svoyeyi krayini ale vin ne buv i vidlyudnikom Delfta pracyuyuchi na samoti u svoyij malenkij studiyi Za jogo perekonannyam Vermer buv znajomij z tvorchistyu Gerarda Terborha j skopiyuvav syuzhet z kartini Divchina yaka pishe lista bl 1655 1656 stvorivshi svoyu versiyu pid nazvoyu Divchina sho pishe Obraz zhinki yaka pishe jmovirno lyubovnogo lista v temnij kimnati vinik same u Terborha kartina yakogo ye pershim vidomim vipadkom vikoristannya cogo syuzhetu sered togochasnih gollandciv Dyuko stverdzhuye sho Vermer napevno bachiv robotu Terborha abo v majsterni ostannogo v Deventeri abo u yakogos kolekcionera v Rotterdami Amerikanskij istorik mistectv kurator viddilu gollandskogo ta flamandskogo zhivopisu muzeyu mistectva Metropoliten en svogo chasu zvinuvachuvav Vermera v proyavah seksizmu Na jogo dumku minimum za dva stolittya do narodzhennya Vermera doyarki ta pokoyivki mali reputaciyu zhinok shilnih do lyubovnih utih Yak i bagato inshih Vermer perejnyav cyu temu j vikoristovuvav u svoyih kartinah de yaskravim prikladom mozhe sluguvati Molochnicya Vin zaznachav sho Imovirno Vermer ta glyadachi jogo kartin mogli znati j nasolodzhuvatisya tim sho okrim prigotuvannya hliba molochnicya zajmayetsya j desho inshim Pidkresleni hudozhnikom ogryadni formi molochnici zasvidchuyut yiyi dostupnist Razom z tim na inshih kartinah zamozhni zhinki abo divchata zobrazheni bilsh vitonchenimi Vshanuvannya pam yatiPersha povnocinna vistavka prisvyachena tvorchosti Vermera vidbulasya v 1929 roci v Londoni Vistavka gollandskogo mistectva 1400 1900 angl Exhibition of Dutch Art 1450 1900 trivala z 4 sichnya po 9 bereznya Za pidtrimki Korolivskoyi akademiyi mistectv bulo zibrano 13 kartin hudozhnika ta takih yaki buli vidneseni do jogo avtorstva Odrazu dvi vstavki vidbulisya v 1935 roci v Niderlandah Na pochatku roku v Rotterdami za spriyannya muzeyu Bojmansa van Beningena bula provedena vistavka Vermer pohodzhennya ta vpliv Fabricius de Goh de Vitt nid Vermeer Oorsprong en Invloed Fabritius De Hooch De Witte na yakij bulo zibrano 8 kartin Voseni v Amsterdami Derzhavnij muzej proviv Vistavku Vermera prisvyachenu oficijnomu vidkrittyu muzeyu 13 lipnya 1885 nid Vermeer tentoonstelling ter herdenking van de plechtige opening van het Rijksmuseum op 13 Juli 1885 na yakij bulo sim kartin Nastupna velika vistavka tvorchosti Vermera vidbulasya v 1966 roci v Korolivskij galereyi Mauricgejs U svitli Vermera nid In het licht van Vermeer predstavleno na oglyad 10 kartin hudozhnika U veresni 1966 roku v Parizhi 12 robit gollandcya buli zibrani v ramkah tiyeyi zh vistavki U svitli Vermera fr Dans la lumiere de Vermeer v muzej Oranzheri Najpovnisha vistavka kartin Vermera vidbulasya v period z listopada 1995 po lyutij 1996 roku v Nacionalnij galereyi mistectv v SShA Bulo zibrano 21 kartinu Pislya cogo voni buli vidpravleni dlya pokazu v Korolivskij galereyi Mauricgejs yakij trivav z bereznya po cherven 1996 roku Ostannya masshtabna vistavka prisvyachena tvorchosti Vermera vidbulasya v period z zhovtnya 2017 po sichen 2018 roku v SShA Za spriyannya Nacionalnoyi galereyi mistectv bulo zibrano 10 kartin u ramkah vistavki Vermer ta majstri zhanrovogo zhivopisu nathnennya ta supernictvo angl Vermeer and the Masters of Genre Painting Inspiration and Rivalry U 2014 roci v ramkah Odeskogo kinofestivalyu vidbuvsya specialnij pokaz kinostrichki Divchina z perlinnoyu serezhkoyu Film predstavlyav vidomij britanskij rezhiser i glava zhuri Mizhnarodnoyi konkursnoyi programi en 21 zhovtnya 1982 roku ukrayinska vchena Karachkina Lyudmila Georgiyivna vidkrila asteroyid ta nazvala jogo na chest Vermera Div takozhSpisok kartin Yana Vermera 4928 Vermer asteroyid nazvanij na chest mitcya Gan van Megeren najvidomishij falsifikator kartin Vermera Primitkihttps www nga gov research in depth themes ideas dutch genre painting html https www rijksmuseum nl nl search objecten q melkmeisje amp p 1 amp ps 12 amp maker Johannes Vermeer amp ii 0 SK A 2344 0 Pas L v Genealogics org 2003 d Track Q19847329d Track Q19847326 https www rijksmuseum nl nl rijksstudio kunstenaars johannes vermeer https www mauritshuis nl nl nl verdiep de collectie vermeer https collections frick org people 174 johannes vermeer objects https americanart si edu collections search artist id 6924 Frankiv I V Vseosvita ukr Arhiv originalu za 16 grudnya 2020 Procitovano 9 listopada 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka Esaak Shelley ThoughtCo angl Arhiv originalu za 25 zhovtnya 2020 Procitovano 10 listopada 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka Explore Johannes Vermeer rkd nl angl RKD Netherlands Institute for Art History originalu za 28 grudnya 2016 Procitovano 31 grudnya 2019 Administrator Mission and Vision RKD Nederlands Instituut voor Kunstgeschiedenis angl originalu za 16 grudnya 2019 Procitovano 31 grudnya 2019 Umanskaya I www partner inform de Zhurnal PARTNER 2 137 2009 Arhiv originalu za 20 veresnya 2020 Procitovano 8 grudnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka Aksyonova 2020 s 126 Vrangel 1912 s 7 8 Google Arts amp Culture ukr Arhiv originalu za 2 grudnya 2020 Procitovano 13 grudnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka Morozova S 11 bereznya 2012 aif ru Arhiv originalu za 18 chervnya 2019 Procitovano 13 grudnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka NASA s Jet Propulsion Laboratory Arhiv originalu za 24 listopada 2020 Procitovano 13 grudnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka Janson Jonathan www essentialvermeer com ESSENTIAL VERMEER 3 0 Arhiv originalu za 26 zhovtnya 2020 Procitovano 2 listopada 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka Janson Jonathan www essentialvermeer com ESSENTIAL VERMEER 3 0 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 30 zhovtnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka Montias 1980 s 44 Janson Jonathan www essentialvermeer com ESSENTIAL VERMEER 3 0 Arhiv originalu za 30 zhovtnya 2020 Procitovano 6 listopada 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka Kaldenbach Drs Kees Art Historian and Museum Guide Drs Kees Kaldenbach amer Arhiv originalu za 22 zhovtnya 2020 Procitovano 8 grudnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka Aierken 2017 s 4 Shtejnbuk Feliks 2007 PDF Zhurnal Slovo i chas s 24 Arhiv originalu PDF za 16 gruden 2020 Procitovano 16 gruden 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Nedijsnij url status no dovidka Zakovich M M 2007 ukr Znanni a Arhiv originalu za 14 sichnya 2021 Procitovano 16 grudnya 2020 Zhluktenko N Yu 2010 PDF Arhiv originalu PDF za 31 berezen 2020 Procitovano 16 gruden 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Nedijsnij url status no dovidka Rudenko I V 2015 PDF Pedagogichni nauki teoriya istoriya innovacijni tehnologiyi Arhiv originalu PDF za 28 kviten 2018 Procitovano 16 gruden 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Nedijsnij url status no dovidka Getashvili 2008 s 82 www essentialvermeer com Arhiv originalu za 23 veresnya 2010 Procitovano 9 listopada 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka Tereshina 2015 s 34 www essentialvermeer com Arhiv originalu za 24 bereznya 2010 Procitovano 22 listopada 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka Spencer Lawrence R 2009 angl Lulu com ISBN 978 0 557 04367 5 Arhiv originalu za 16 gruden 2020 Procitovano 16 gruden 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Nedijsnij url status no dovidka Binstock 2009 s 314 Walter 2001 s 149 www nga gov National Gallery of Art Arhiv originalu za 21 zhovtnya 2020 Procitovano 23 listopada 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka The Leiden Collection amer Arhiv originalu za 29 veresnya 2020 Procitovano 8 grudnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka Schneider 1994 s 13 the Guardian angl 25 sichnya 2013 Arhiv originalu za 7 sichnya 2019 Procitovano 13 grudnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka ua korrespondent net ros Arhiv originalu za 14 listopada 2020 Procitovano 13 grudnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka Google Arts amp Culture ukr Arhiv originalu za 7 veresnya 2020 Procitovano 13 grudnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka www vermeer foundation org Arhiv originalu za 12 lyutogo 2020 Procitovano 10 listopada 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka The Leiden Collection amer Arhiv originalu za 29 veresnya 2020 Procitovano 25 listopada 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka Montias 1989 s 212 Montias 1989 s 337 www essentialvermeer com Arhiv originalu za 30 zhovtnya 2020 Procitovano 10 listopada 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka Explore Johannes Vermeer rkd nl angl RKD Netherlands Institute for Art History originalu za 28 grudnya 2016 Procitovano 31 grudnya 2019 Administrator Mission and Vision RKD Nederlands Instituut voor Kunstgeschiedenis angl originalu za 16 grudnya 2019 Procitovano 31 grudnya 2019 www ebk net ua Arhiv originalu za 1 chervnya 2020 Procitovano 9 listopada 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka PROTOKOL protocol ua ukr Arhiv originalu za 16 grudnya 2020 Procitovano 8 grudnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka Elektroaparatna Hroniki Lyubarta vul 3 Luck Ukrayina 2 chervnya 2019 Hroniki Lyubarta Arhiv originalu za 11 veresnya 2019 Procitovano 12 grudnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka veryimportantlot com ros Arhiv originalu za 16 grudnya 2020 Procitovano 28 listopada 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka diletant media ros Arhiv originalu za 16 grudnya 2020 Procitovano 12 grudnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka www mk ru ros Arhiv originalu za 22 veresnya 2020 Procitovano 12 grudnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka Lajer Burcharth 2016 s 239 Encyclopedia Britannica angl Arhiv originalu za 2 lipnya 2019 Procitovano 26 listopada 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka FutureLearn amer Arhiv originalu za 16 grudnya 2020 Procitovano 7 grudnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka www bbc co uk brit Arhiv originalu za 29 listopada 2010 Procitovano 12 grudnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka Steadman 2001 s 27 Bondarenko 2010 s 211 Encyclopedia Britannica angl Arhiv originalu za 2 lipnya 2019 Procitovano 7 grudnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka Hodge Susie 10 travnya 2019 Artsy angl Arhiv originalu za 1 listopada 2020 Procitovano 7 grudnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka www nationalgallery org uk Arhiv originalu za 26 zhovtnya 2020 Procitovano 7 grudnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka www nationalgallery org uk Arhiv originalu za 20 listopada 2020 Procitovano 7 grudnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka Yeroshkina 2017 s 71 www nationalgallery org uk Arhiv originalu za 18 listopada 2020 Procitovano 7 grudnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka The Art Story Arhiv originalu za 27 zhovtnya 2020 Procitovano 10 listopada 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka Morozova 2013 s 258 Visit Bristol brit Arhiv originalu za 11 grudnya 2020 Procitovano 13 grudnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka Montias 1989 s 197 199 www mk ru ros Arhiv originalu za 22 veresnya 2020 Procitovano 28 listopada 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka Bejli Martin 21 lyutogo 2017 The Art Newspaper Russia ros Arhiv originalu za 14 zhovtnya 2017 Procitovano 28 listopada 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka www aristos org Arhiv originalu za 7 bereznya 2016 Procitovano 13 grudnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka Peers Alexandra 1 zhovtnya 2009 The Daily Beast angl Arhiv originalu za 16 grudnya 2020 Procitovano 13 grudnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite news title Shablon Cite news cite news a Nedijsnij url status no dovidka Janson www essentialvermeer com Jonathan ESSENTIAL VERMEER 3 0 Arhiv originalu za 17 grudnya 2020 Procitovano 17 grudnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka www royalacademy org uk Arhiv originalu za 17 grudnya 2020 Procitovano 17 grudnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka oiff com ua ukr Arhiv originalu za 17 grudnya 2020 Procitovano 17 grudnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij url status no dovidka LiteraturaAierken Y A Study of Johannes Vermeer USA Arizona State University 2017 S 45 Binstock B Vermeer s Family Secrets Genius Discovery and the Unknown Apprentice NY Routledge 2009 S 443 ISBN 978 0 415 96664 Lajer Burcharth E Interiors and Interiority Germany Gruyter GmbH 2016 239 s ISBN 978 3 11 034043 3 Montias J M Vermeer and His Milieu A Web of Social History USA Princeton University Press 1989 ISBN 0 691 040516 Montias J M Vermeer and his Milieu Conclusion of an Archival Study angl zhurnal Oud Holland Journal for Art of the Low Countries 1980 Volume 94 Issue 1 1 January S 44 ISSN 1875 0176 Schneider N Vermeer 1632 1675 Veiled Emotions Germany Taschen 1994 96 s ISBN 3 8228 6223 8 Steadman P Vermeer s Camera Uncovering the Truth Behind the Masterpieces USA Oxford University Press 2001 224 s ISBN 0 19 280302 6 Walter A Vermeer and the Delft School NY Metropolitan Museum of Art 2001 S 626 ISBN 0 300 08848 5 Aksyonova A Istoriya iskusstv Prosto o vazhnom Stili napravleniya i techeniya M FORS 2020 S 208 ISBN 978 5 699 94070 7 Bondarenko S D Do pitannya pro zastosuvannya optichnih tehnologij v obrazotvorchomu mistectvi ukr zhurnal Mistectvoznavstvo Ukrayini zb nauk pr 2010 11 S 211 Vrangel N N VERMEER DELFTSKIJ ros zhurnal Apollon hudozhestvenno literaturnyj ezhemesyachnik 1912 S 11 Getashvili N V Drezdenskaya galereya M OlmaMediaGrupp Prosveshenie 2008 128 s ISBN 978 5 373 00162 5 Yeroshkina O O Epoha baroko H HNUMG im O M Beketova 2017 123 s Morozova O Mastera i shedevry evropejskoj zhivopisi M OLMA Media Grupp 2013 S 480 ISBN 978 5 373 04923 8 Tereshina M Muzei mira 100 shedevrov M Eksmo 2015 S 96 ISBN 978 5 699 80486 3 PosilannyaFermer fan Delft Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Cya stattya nalezhit do dobrih statej ukrayinskoyi Vikipediyi

Дата публікації:
Топ