Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Георгі́й Вя́чеславович Якуто́вич (14 лютого 1930, Київ — 5 вересня 2000, Київ) — український митець-графік, ілюстратор, майстер ліногравюри, ксилографії та офорту, художник кіно.
| Георгій В'ячеславович Якутович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Георгій В'ячеславович Якутович | ||||
| Народження | 14 лютого 1930 Київ, УРСР | |||
| Смерть | 5 вересня 2000 (70 років) | |||
| Київ, Україна | ||||
| Поховання | Байкове кладовище | |||
| Національність | українець | |||
| Країна |  СРСР →  Україна | |||
| Навчання | Київський державний художній інститут | |||
| Діяльність | художник, графік, ілюстратор | |||
| Вплив | Георгій Нарбут, , | |||
| Вчитель | Драченко Петро Герасимович | |||
| Відомі учні | Авраменко Василь Кузьмович, Саєнко Руслан Миколайович, Григор'єв Іван Мар'янович, Ульянова Валентина Андріївна, Жуковський Амброз Броніславович і Гончаренко Валентина Яківна | |||
| Працівник | Київський державний художній інститут | |||
| Член | Національна спілка художників України | |||
| У шлюбі з | Павловська Олександра Георгіївна | |||
| Діти | Якутович Сергій Георгійович і Якутович Дмитро Георгійович | |||
| Нагороди |   | |||
| | ||||
Заслужений діяч мистецтв УРСР (1968), Народний художник УРСР (1990), Член-кореспондент Академії мистецтв СРСР (1988), професор Академії мистецтв України (1995). Член Національної спілки художників України, лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1983, 1991).
Біографія
Народився в 1930 році в родині військового в Києві. Родина часто переїжджала з місця на місце, тому назад до України сім'я повернулася вже після Другої світової війни. У Києві Георгій вступає до художньої школи, що визначає його творчий шлях у майбутньому. 1948-го року Якутович розпочинає навчання на графічному факультеті Київського державного художнього інституту в майстерні Іларіона Плещинського. Вчителем художника-графіка був і Василь Касіян.
Під час навчання знайомиться зі своєю майбутнєю дружиною — художницею Олександрою Павловською. 1952 року в подружжя народжується син Сергій Якутович, а у 1958 — Дмитро Якутович. Обидва сини згодом також стали художниками.
З 1961 року викладав у Київському художньому університеті, куди його запросили після смерті Плещинського. Викладання не тривало довго: через півтора року Якутович залишає університет у знак протесту проти звільнення Григорія Гавриленка, одного з найближчих друзів Якутовича. Георгій продовжив викладацьку діяльність вже з 1993 року.
Творчість
Георгій Якутович працював переважно над книжковою графікою, подекуди займався станковою графікою та був художником-постановником фільмів.
Поштовхом для перших мистецьких концепцій для художника стала виставка мексиканської графіки на Шостому всесвітньому фестивалі молоді й студентів у Москві (1957), де виставлявся й Дієго Рівера. У той самий час Георгій захоплювався творчістю бойчукістів, що не віталося в Радянському Союзі. Великим авторитетом для Якутовича завжди був Володимир Фаворський.
У якості своєї аспірантської роботи (1957) художник обрав ілюстрування книги Михайла Коцюбинського «Fata Morgana». Твори були тепло прийняті тогочасною критикою. Саме у шістдесяті роки Якутович розпочинає створення робіт, які високо оцінюють у мистецьких колах: ліногравюри «Аркан» (1959) та «Є у мене топір, топір…» (1963), ілюстрації для ряду книг:
- М. Білий та В. Грабовецький «Як Довбуш карав панів» (1960);
- дитячі казки «Про бідного парубка та Марка багатого», «Про липку і зажерливу бабу» (1961);
- Іван Кочерга «Ярослав Мудрий» та «Свіччине весілля» (1963);
- Марія Пригара «Козак Голота» (1966);
- Михайло Коцюбинський «Тіні забутих предків» (1967).
Оформлення книги «Тіні забутих предків» планувалося Якутовичем понад десять років. На зацікавлення темою впливала, зокрема, велика зацікавленість художника в Карпатах і гуцульській культурі. Перед тим, як проілюструвати повість, Якутович став художником-постановником у фільмі Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». Саме після роботою над кінострічкою Георгій Якутович остаточно надихнувся на створення дереворитів до твору Коцюбинського. Книгу високо оцінило мистецьке коло, як приклад гармонійного та ансамблевого вирішення оформлення видання. Після цього художник і далі продовжує розробку книжкових ілюстрацій:
- Максим Рильський «Сонети» (1969);
- Дмитро Павличко «Золоторогий олень» (1970);
- Іван Франко «Захар Беркут» (1972);
- «Слово о полку Ігоревім» (1977);
- Василь Стефаник «Кленові листки» (1978);
- «Повість минулих літ» (1981);
- Микола Гоголь «Вій» (1985)
Крім книжкової графіки, створив окремі гравюри на історичні теми: «Іван Вишенський», «Олег Гориславич» тощо, а також цикли на теми українських народних казок, старовинної української музики, листівки на мотиви українських народних пісень.
У 1970—1971 році був художником-постановником фільму Леоніда Осики «Захар Беркут».
Якутович ішов до опанування фольклорними джерелами мистецтва стрімкіше за всіх інших своїх колег. Надміру критичний до себе, безкомпромісний і вимогливий у творчих питаннях він неодноразово говорив про те, як складно перейти від академічного мислення до народного. Ігор Шаров зазначає, що митець стверджував, що наблизився до фольклору за допомогою мистецтва Мексики. Через усвідомлення близькості живописної самобутності монументаліста Дієго Рівери з творчими принципами Бойчука. Якутович відкрив для себе не лише зміст концепції бойчукістів, а сутність того, що було першоджерелом самого Бойчука — наївну і водночас мудру фольклорну образотворчість. Під чарівністю цього культурного шару руйнувалися залишки академічної нормативності.
Починаючи з кінця 1960-х років розпочав серію «Люди села Дземброня», яку продовжував розвивати до кінця своєї творчості. Персонажами циклу стали його знайомі та друзі з села Дземброня на Гуцульщині, куди Якутович приїжджав майже кожного року.
З 1990-х років художник звернувся до абстрактніших форм мистецтва.
Єдина прижиттєва виставка робіт Якутовича відбулася в останній рік життя художника, в 2000-му році.
Фільмографія
Художник-постановник у фільмах:
- «Тіні забутих предків» (1965, у співавт.),
- «Захар Беркут» (1971).
Був мистецьким консультантом стрічок «Камінний хрест» (1968, у співавт. з К. Стефаник), «Гетьманські клейноди» (1993).
Джерела та література
- Р. І. Бондаренко. Якутович Георгій В'ячеславович [ 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 733. — .
- Як у Тіні. Георгій Якутович як художник книги «Тіні забутих предків» / Упорядники Поліна Ліміна, Павло Гудімов. — Київ: Артбук, 2017. — 184 с. — ISBN 978-966-1545-28-0
Література
- Белічко Ю. Георгій Якутович. Київ, Мистецтво, 1968.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Попова Л. Георгій Якутович. К., 1990;
- Митці України. К., 1992. — С.674—675;
- Мистецтво України: Біографічний довідник К., 1997. — С.676-677;
- Хто є хто в Україні. К., 1997. — С.601;
- Хто є хто в Україні. К., 2000. — С.562;
- Шевченківські лауреати: 1962—2001. К., 2001. — С.658—660;
- Видатні діячі України минулих століть. К., 2001. — С.604—605.
- Як у Тіні [ 19 жовтня 2017 у Wayback Machine.]. — Київ: Артбук, 2017.
Примітки
Посилання
- Якутович Георгій В'ячеславович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 1090-1091.
- Дитячі книги з ілюстраціями Георгія Якутовича [ 3 червня 2016 у Wayback Machine.]
- Георгій Якутович і Карпати [ 19 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Georgi j Vya cheslavovich Yakuto vich 14 lyutogo 1930 Kiyiv 5 veresnya 2000 Kiyiv ukrayinskij mitec grafik ilyustrator majster linogravyuri ksilografiyi ta ofortu hudozhnik kino Georgij V yacheslavovich Yakutovich Premiyi Georgij V yacheslavovich YakutovichNarodzhennya 14 lyutogo 1930 1930 02 14 Kiyiv URSRSmert 5 veresnya 2000 2000 09 05 70 rokiv Kiyiv UkrayinaPohovannya Bajkove kladovisheNacionalnist ukrayinecKrayina SRSR UkrayinaNavchannya Kiyivskij derzhavnij hudozhnij institutDiyalnist hudozhnik grafik ilyustratorVpliv Georgij Narbut Vchitel Drachenko Petro GerasimovichVidomi uchni Avramenko Vasil Kuzmovich Sayenko Ruslan Mikolajovich Grigor yev Ivan Mar yanovich Ulyanova Valentina Andriyivna Zhukovskij Ambroz Bronislavovich i Goncharenko Valentina YakivnaPracivnik Kiyivskij derzhavnij hudozhnij institutChlen Nacionalna spilka hudozhnikiv UkrayiniU shlyubi z Pavlovska Oleksandra GeorgiyivnaDiti Yakutovich Sergij Georgijovich i Yakutovich Dmitro GeorgijovichNagorodi Zasluzhenij diyach mistectv URSR 1968 Narodnij hudozhnik URSR 1990 Chlen korespondent Akademiyi mistectv SRSR 1988 profesor Akademiyi mistectv Ukrayini 1995 Chlen Nacionalnoyi spilki hudozhnikiv Ukrayini laureat Derzhavnoyi premiyi Ukrayini im T G Shevchenka 1983 1991 BiografiyaNarodivsya v 1930 roci v rodini vijskovogo v Kiyevi Rodina chasto pereyizhdzhala z miscya na misce tomu nazad do Ukrayini sim ya povernulasya vzhe pislya Drugoyi svitovoyi vijni U Kiyevi Georgij vstupaye do hudozhnoyi shkoli sho viznachaye jogo tvorchij shlyah u majbutnomu 1948 go roku Yakutovich rozpochinaye navchannya na grafichnomu fakulteti Kiyivskogo derzhavnogo hudozhnogo institutu v majsterni Ilariona Pleshinskogo Vchitelem hudozhnika grafika buv i Vasil Kasiyan Pid chas navchannya znajomitsya zi svoyeyu majbutnyeyu druzhinoyu hudozhniceyu Oleksandroyu Pavlovskoyu 1952 roku v podruzhzhya narodzhuyetsya sin Sergij Yakutovich a u 1958 Dmitro Yakutovich Obidva sini zgodom takozh stali hudozhnikami Z 1961 roku vikladav u Kiyivskomu hudozhnomu universiteti kudi jogo zaprosili pislya smerti Pleshinskogo Vikladannya ne trivalo dovgo cherez pivtora roku Yakutovich zalishaye universitet u znak protestu proti zvilnennya Grigoriya Gavrilenka odnogo z najblizhchih druziv Yakutovicha Georgij prodovzhiv vikladacku diyalnist vzhe z 1993 roku TvorchistGeorgij Yakutovich pracyuvav perevazhno nad knizhkovoyu grafikoyu podekudi zajmavsya stankovoyu grafikoyu ta buv hudozhnikom postanovnikom filmiv Poshtovhom dlya pershih misteckih koncepcij dlya hudozhnika stala vistavka meksikanskoyi grafiki na Shostomu vsesvitnomu festivali molodi j studentiv u Moskvi 1957 de vistavlyavsya j Diyego Rivera U toj samij chas Georgij zahoplyuvavsya tvorchistyu bojchukistiv sho ne vitalosya v Radyanskomu Soyuzi Velikim avtoritetom dlya Yakutovicha zavzhdi buv Volodimir Favorskij Georgij Yakutovich Ivanko ta Chugajstir Ilyustraciya do povisti M Kocyubinskogo Tini zabutih predkiv 1966 derevorit U yakosti svoyeyi aspirantskoyi roboti 1957 hudozhnik obrav ilyustruvannya knigi Mihajla Kocyubinskogo Fata Morgana Tvori buli teplo prijnyati togochasnoyu kritikoyu Same u shistdesyati roki Yakutovich rozpochinaye stvorennya robit yaki visoko ocinyuyut u misteckih kolah linogravyuri Arkan 1959 ta Ye u mene topir topir 1963 ilyustraciyi dlya ryadu knig M Bilij ta V Graboveckij Yak Dovbush karav paniv 1960 dityachi kazki Pro bidnogo parubka ta Marka bagatogo Pro lipku i zazherlivu babu 1961 Ivan Kocherga Yaroslav Mudrij ta Svichchine vesillya 1963 Mariya Prigara Kozak Golota 1966 Mihajlo Kocyubinskij Tini zabutih predkiv 1967 Oformlennya knigi Tini zabutih predkiv planuvalosya Yakutovichem ponad desyat rokiv Na zacikavlennya temoyu vplivala zokrema velika zacikavlenist hudozhnika v Karpatah i guculskij kulturi Pered tim yak proilyustruvati povist Yakutovich stav hudozhnikom postanovnikom u filmi Sergiya Paradzhanova Tini zabutih predkiv Same pislya robotoyu nad kinostrichkoyu Georgij Yakutovich ostatochno nadihnuvsya na stvorennya derevoritiv do tvoru Kocyubinskogo Knigu visoko ocinilo mistecke kolo yak priklad garmonijnogo ta ansamblevogo virishennya oformlennya vidannya Pislya cogo hudozhnik i dali prodovzhuye rozrobku knizhkovih ilyustracij Maksim Rilskij Soneti 1969 Dmitro Pavlichko Zolotorogij olen 1970 Ivan Franko Zahar Berkut 1972 Slovo o polku Igorevim 1977 Vasil Stefanik Klenovi listki 1978 Povist minulih lit 1981 Mikola Gogol Vij 1985 Krim knizhkovoyi grafiki stvoriv okremi gravyuri na istorichni temi Ivan Vishenskij Oleg Gorislavich tosho a takozh cikli na temi ukrayinskih narodnih kazok starovinnoyi ukrayinskoyi muziki listivki na motivi ukrayinskih narodnih pisen U 1970 1971 roci buv hudozhnikom postanovnikom filmu Leonida Osiki Zahar Berkut Yakutovich ishov do opanuvannya folklornimi dzherelami mistectva strimkishe za vsih inshih svoyih koleg Nadmiru kritichnij do sebe bezkompromisnij i vimoglivij u tvorchih pitannyah vin neodnorazovo govoriv pro te yak skladno perejti vid akademichnogo mislennya do narodnogo Igor Sharov zaznachaye sho mitec stverdzhuvav sho nablizivsya do folkloru za dopomogoyu mistectva Meksiki Cherez usvidomlennya blizkosti zhivopisnoyi samobutnosti monumentalista Diyego Riveri z tvorchimi principami Bojchuka Yakutovich vidkriv dlya sebe ne lishe zmist koncepciyi bojchukistiv a sutnist togo sho bulo pershodzherelom samogo Bojchuka nayivnu i vodnochas mudru folklornu obrazotvorchist Pid charivnistyu cogo kulturnogo sharu rujnuvalisya zalishki akademichnoyi normativnosti Pochinayuchi z kincya 1960 h rokiv rozpochav seriyu Lyudi sela Dzembronya yaku prodovzhuvav rozvivati do kincya svoyeyi tvorchosti Personazhami ciklu stali jogo znajomi ta druzi z sela Dzembronya na Guculshini kudi Yakutovich priyizhdzhav majzhe kozhnogo roku Z 1990 h rokiv hudozhnik zvernuvsya do abstraktnishih form mistectva Yedina prizhittyeva vistavka robit Yakutovicha vidbulasya v ostannij rik zhittya hudozhnika v 2000 mu roci FilmografiyaHudozhnik postanovnik u filmah Tini zabutih predkiv 1965 u spivavt Zahar Berkut 1971 Buv misteckim konsultantom strichok Kaminnij hrest 1968 u spivavt z K Stefanik Getmanski klejnodi 1993 Dzherela ta literaturaR I Bondarenko Yakutovich Georgij V yacheslavovich 13 bereznya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2013 T 10 T Ya S 733 ISBN 978 966 00 1359 9 Yak u Tini Georgij Yakutovich yak hudozhnik knigi Tini zabutih predkiv Uporyadniki Polina Limina Pavlo Gudimov Kiyiv Artbuk 2017 184 s ISBN 978 966 1545 28 0Literatura Mogila Georgiya YakutovichaBelichko Yu Georgij Yakutovich Kiyiv Mistectvo 1968 Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Popova L Georgij Yakutovich K 1990 Mitci Ukrayini K 1992 S 674 675 Mistectvo Ukrayini Biografichnij dovidnik K 1997 S 676 677 Hto ye hto v Ukrayini K 1997 S 601 Hto ye hto v Ukrayini K 2000 S 562 Shevchenkivski laureati 1962 2001 K 2001 S 658 660 Vidatni diyachi Ukrayini minulih stolit K 2001 S 604 605 Yak u Tini 19 zhovtnya 2017 u Wayback Machine Kiyiv Artbuk 2017 PrimitkiPolina Limina Pavlo Hudimov 1930 2000 Jakutovyc Heorhij V jaceslavovyc Jak u Tini Heorhij Jakutovyc jak iljustrator knyhy Tini zabutych predkiv Kyiv ISBN 9789661545280 OCLC 1002275211 PosilannyaYakutovich Georgij V yacheslavovich Shevchenkivska enciklopediya u 6 t Gol red M G Zhulinskij Kiyiv In t literaturi im T G Shevchenka 2015 T 6 T Ya S 1090 1091 Dityachi knigi z ilyustraciyami Georgiya Yakutovicha 3 chervnya 2016 u Wayback Machine Georgij Yakutovich i Karpati 19 zhovtnya 2017 u Wayback Machine