Драченко Петро Герасимович

Петро Герасимович Драче́нко (нар. 12 квітня 1913, Алексєєвка — пом. 24 липня 1996, Київ) — український живописець і педагог; член Спілки радянських художників України з 1940 року.

Драченко Петро Герасимович
Народження	30 березня (12 квітня) 1913 Уральська область, Російська імперія
Смерть	24 липня 1996(1996-07-24) (83 роки)
	Київ, Україна
Країна	Російська імперія  СРСР  Україна
Жанр	жанрове малярство, історичний живопис, пейзаж, натюрморт і портрет
Навчання	Одеське художнє училище (1934) і Київський державний художній інститут (1940)
Діяльність	художник, педагог
Вчитель	Волокидін Павло Гаврилович і Шовкуненко Олексій Олексійович
Відомі учні	Васецький Григорій Степанович, Польовий Геннадій Петрович, Зарецький Віктор Іванович, Куткін Володимир Сергійович, Лопухова Надія Йосипівна, Шаталін Віктор Васильович і Якутович Георгій В'ячеславович
Працівник	Республіканська художня школа імені Тараса Шевченка
Член	Спілка радянських художників України
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Драченко.

Біографія

Народився 30 березня [12 квітня] 1913(19130412) року в селі Алексєєвці Уральської області Російської імперії (нині Західноказахстанська область Казахстану) у багатодітній селянській сім'ї. Його батьки були переселенцями з Одещини, які приїхали освоювати нові землі. 1919 року помер його батько, а 1922 року мати, після чого він повернувся до Одеси. Після закінчення художньої профшколи, упродовж 1930—1934 років навчався на мальовничому факультеті Одеського художнього інституту, був учнем Павла Волокидіна. У 1934—1940 роках продовжив навчання у Київському художньому інституті. Дипломна робота — картина «Любов» (керівник Олексій Шовкуненко).

Брав участь у німецько-радянській війні. Служив червоноармійцем у стрілецьких військах. У жовтні 1941 року отримав поранення і потрапив у ворожий полон, в якому зокрема ремонтував шляхи у Прибалтиці. З 1944 року перебував у концтаборі у німецькому місті Вупперталі. Восени 1945 року був звільнений американцями, і йому було дозволено повернутися додому. Дізнавшись, що потрапить у радянський концтабір, зважився на втечу. Після самочинного прибуття до Києва йому чотири роки не видавали паспорт, не дозволяли виїжджати з міста. За підтримки Комітету у справах мистецтв влаштувався викладачем живопису у Київську середню художню школу, в якій працював протягом 1946—1949 років. Серед учнів: Васецький Григорій Степанович, Польовий Геннадій Петрович, Зарецький Віктор Іванович, Куткін Володимир Сергійович, Лопухова Надія Йосипівна, Шаталін Віктор Васильович, Якутович Георгій В'ячеславович.

З 1950 року працював на Київському художньому комбінаті. 6 квітня 1985 року нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня. Жив у Києві в будинку на вулиці Шолом-Алейхема, № 6, квартира № 152. Помер у Києві 24 липня 1996 року.

Творчість

Працював у галузі станкового живопису. Володів безліччю технік: олійний живопис, акварель, пастель, олівець. Автор пейзажів, портретів, натюрмортів, історичних і тематичних полотен. Серед робіт:

портрети

• «Класичний портрет натурщиці» (1948);
• дружини (1952, 1965);
• маршала Івана Конєва (1952);
• Іллі Шифмана (1957);
• «Українська дівчина» (1958);
• «Мій синок» (1960);
• «Незнайомка» (1963);
• Б. Ладиженського (1970);
• «Мої знайомі» (1970);

пейзажі

• «Озеро» (1938);
• «Старий будинок» (1938);
• «Осінь» (1947);
• «Відлига» (1950);
• «Березень» (1955);
• «Весна» (1956);
• «Берези» (1956);
• «Березовий ліс» (1957);
• «Багряний захід» (1957);
• «Київ. Пуща-Водиця» (1957);
• «У парку Тараса Шевченка» (1958);
• «Київ. Седнів» (1958);
• «Зимовий етюд» (1959);
• «Квітень» (1959);
• «Випав сніг» (1960);
• «Осінні перламутри» (1978);
• «Льодохід» (1983);
• «Осінь у парку» (1984);
• «Озимина» (1985);
• «Київ. Русанівські сади» (1986);
• «Лісовий пейзаж» (1986);
• «Багряний захід» (1986);
• «Захід у Пущі-Водиці» (1986);
• «Повінь» (1986);
• «Протока» (1987);
• «Заводь» (1987);
• «Біля причалу» (1988);
• «Лісова галявина» (1988);
• «Сонячний промінь» (1988);
• «Осінь» (1988);

натюрморти

• «Троянди» (1950);
• «Натюрморт із чорною стрічкою» (1952);
• «Піони» (1957);

тематичні полотна

• «Запорозька Січ» (1939);
• «Любов» (1940);
• «Повернення з роботи» (1940);
• «Колгоспне весілля» (1947);
• «Голова Верховної Ради УРСР Михайло Гречуха вручає орден Героя Соціалістичної Праці Олені Хобті» (1949);
• «Юність» (1957);
• «Київ. Хрещатик у дні Всесвітнього конгресу молоді» (1960);
• «Штурм Перекопу» (1963);
• «Повстання селян у селі Безуглівці у 1861 році. Чернігів» (1964);
• «З нагоди урожаю» (1967);
• «Табун у горах» (1970).

Брав участь у республіканських виставках з 1947 року, всесоюзних — з 1939 року, зокрема:

• всесоюзній виставці молодих художників присвяченій 20-річчю ВЛКСМ (1939, Москва);
• 2-й виставці дипломних робіт художників вишів 1940 року (1941, Москва);
• 9-й українській художній виставці 1917—1947 (1948, Київ);
• ювілейній художній виставці УРСР (1957, Київ);
• художній виставці «Радянська Україна» (1960, Київ).

У 2003 році, за сприяння вдови художника та Київськохї організації Національної спілки художників України, в Києві відбулася посмертна виставка художника.

Роботи художника зберігаються в Національному художньому музеї України у Києві, Чернігівському, Одеському, Сумському, Лебединському художніх музеях, а також приватних збірках в Україні та за її межами.

Примітки

1. Драченко Петр Герасимович / Память народа.(рос.)
2. Драченко Петр Герасимович / Арт-галерея Nostalgie. (рос.)

Література

• Драченко Петро Герасимович // Українські радянські художники : довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 145.;
• Драченко Петро Герасимович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 78.;
• Драченко, Петр Герасимович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. Том 3. Москва. Искусство. С. 456 (рос.);
• Г. П. Польовий, О. М. Лопухов. Драченко Петро Герасимович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. — Т. 8 : Дл — Дя. — 716 с. — .