Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Юрій Дмитрович (також Юрій Звенигородський і Юрій Галич-Мерський; 26 листопада 1374, Переяславль-Залєський — 5 червня 1434, Москва) — князь Звенигородський і Галицько-Мерський (1389—1434), великий князь московський (1433, 1434), другий син князя Дмитра Донського.
| Юрій Дмитрович | |
|---|---|
| рос. Юрий Дмитриевич | |
 | |
| Народився | 26 листопада 1374 Переславль-Залєський, Велике князівство Московське |
| Помер | 5 червня 1434 (59 років) Москва, Велике князівство Московське[1] |
| Поховання | Архангельський собор |
| Країна |  Велике князівство Московське |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Титул | князь |
| Посада | d і d |
| Рід | Рюриковичі |
| Батько | Дмитро Донський |
| Мати | Євдокія Дмитрівна |
| Брати, сестри | Василь I Дмитрович, d, d і d |
| У шлюбі з | Анастасія Юріївна[d] |
| Діти | d, Дмитро Шемяка і Василь Юрійович Косий |
 | |
| |
Біографія
У 1389 році отримав по заповіту батька в уділ , Галич-Мерський, Рузу та інші волості, а також був призначений спадкоємцем у випадку смерті брата.
При Василю І Дмитровичу діяльність Юрія Дмитровича обмежувалася походами на ворогів великого князя. У 1426 Василь Дмитрович помер, і великокнязівський стіл зайняв його син, Василь ІІ Васильович. Негайно після того почалися суперечки між великим князем і Юрієм Дмитровичем, який намагався отримати великокнязівський стіл. Юрій обґрунтовував свої претензії на престол старим правом старшинства і на застереженні в духовній грамоті його батька, яке Юрій тлумачив на свою користь: «а по грѣхом отымет Бог сына моего кн. Василья, а хто будет под тем сын мой, ино тому сыну моему княж Васильев удѣл». Під час складання духовного заповіту Василь Дмитрович ще не був одружений, а тому природно було припустити, що він може померти без спадкоємців, і тоді, без сумніву, престол переходив би до наступного за ним брата, тобто до Юрія Дмитровича.
У Золотій Орді, куди суперечка був перенесена в 1430 році Юрій Дмитрович програв, отримавши тільки виморочний уділ свого брата Петра, Дмитров (1432). Того ж року Василь вигнав Юрієвих намісників з Дмитрова і взяв місто собі. Це озлобило Юрія, який, окрім того, і так був ображений на великого князя через інцидент на його весіллі, під час якого мати Василя, Софія Вітовтівна привселюдно забрала у сина Юрія Дмитровича, Василя Косого.
Галицькі війська рушили до Переяслава. Великий князь не був готовий до раптової атаки тому у битві на Клязмі був розбитий і втік до Костроми. Юрій Дмитрович сів на престол у Москві, а Василю дав в уділ Коломну, проти чого виступили діти Юрія. Незабаром від Юрія до Василя почали переходити князі, бояри і простий народ. Відчуваючи слабкість свого становища, Юрій сам запропонував Василю повернутися на великокняжий стіл. За договором він зобов'язувався за себе і за молодшого сина, , не брати до себе старших синів, не давати їм допомоги і віддати ярлик на Дмитров, замість якого Василь поступався йому іншими волостями. Також Юрій виторгував умову за якою він не зобов'язувався допомагати Василю у його походах, зокрема не воювати проти Великого князівства Литовського.
З Москви Юрій Дмитрович пішов до Галича. Однак того ж 1433 року війська великого князя Василя зазнали поразки на берегах Куси від дітей Юрія Дмитровича. Василь дізнався, що в битві брали участь і воєводи дядька з багатьма його людьми, і вирішив покарати свого суперника. Взимку 1434 р. він пішов на Галич; Юрій Дмитрович втік на Белозеро, а Галич був узятий і спалений, проте, 16 березня, між Ростовом і Переяславлем, Василь знову зазнав поразки в битві і був змушений втікати. Юрій Дмитрович пішов до Москви, яка 1 квітня без бою здалася йому. У місті Юрій взяв в полон матір і дружину Василя та розграбував його скарбницю. На самого великого князя, який був в Нижньому Новгороді, Юрій Дмитрович послав своїх молодших синів. Василь, не маючи підмоги, хотів уже втікати в Орду, проте 5 липня 1434 року, коли Дмитро Шемяка і Дмитро Красний були ще тільки у Владимирі, Юрій Дмитрович раптово помер на великокняжому престолі.
Див. також
Примітки
- Юрий Дмитриевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
Джерела та література
- Ковалёв-Случевский К. П. Юрий Звенигородский, великий князь Московский // Серия ЖЗЛ. — М.: Молодая гвардия, 2008.
- Корсакова В. Галицкие (князья) // Русский биографический словарь: в 25 томах. — СПб.—М., 1896—1918.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Yurij Dmitrovich takozh Yurij Zvenigorodskij i Yurij Galich Merskij 26 listopada 1374 Pereyaslavl Zalyeskij 5 chervnya 1434 Moskva knyaz Zvenigorodskij i Galicko Merskij 1389 1434 velikij knyaz moskovskij 1433 1434 drugij sin knyazya Dmitra Donskogo Yurij Dmitrovichros Yurij DmitrievichNarodivsya26 listopada 1374 Pereslavl Zalyeskij Velike knyazivstvo MoskovskePomer5 chervnya 1434 59 rokiv Moskva Velike knyazivstvo Moskovske 1 PohovannyaArhangelskij soborKrayina Velike knyazivstvo MoskovskeDiyalnistvijskovosluzhbovecTitulknyazPosadad i dRidRyurikovichiBatkoDmitro DonskijMatiYevdokiya DmitrivnaBrati sestriVasil I Dmitrovich d d i dU shlyubi zAnastasiya Yuriyivna d Ditid Dmitro Shemyaka i Vasil Yurijovich Kosij Mediafajli u VikishovishiBiografiyaU 1389 roci otrimav po zapovitu batka v udil Galich Merskij Ruzu ta inshi volosti a takozh buv priznachenij spadkoyemcem u vipadku smerti brata Pri Vasilyu I Dmitrovichu diyalnist Yuriya Dmitrovicha obmezhuvalasya pohodami na vorogiv velikogo knyazya U 1426 Vasil Dmitrovich pomer i velikoknyazivskij stil zajnyav jogo sin Vasil II Vasilovich Negajno pislya togo pochalisya superechki mizh velikim knyazem i Yuriyem Dmitrovichem yakij namagavsya otrimati velikoknyazivskij stil Yurij obgruntovuvav svoyi pretenziyi na prestol starim pravom starshinstva i na zasterezhenni v duhovnij gramoti jogo batka yake Yurij tlumachiv na svoyu korist a po grѣhom otymet Bog syna moego kn Vasilya a hto budet pod tem syn moj ino tomu synu moemu knyazh Vasilev udѣl Pid chas skladannya duhovnogo zapovitu Vasil Dmitrovich she ne buv odruzhenij a tomu prirodno bulo pripustiti sho vin mozhe pomerti bez spadkoyemciv i todi bez sumnivu prestol perehodiv bi do nastupnogo za nim brata tobto do Yuriya Dmitrovicha U Zolotij Ordi kudi superechka buv perenesena v 1430 roci Yurij Dmitrovich prograv otrimavshi tilki vimorochnij udil svogo brata Petra Dmitrov 1432 Togo zh roku Vasil vignav Yuriyevih namisnikiv z Dmitrova i vzyav misto sobi Ce ozlobilo Yuriya yakij okrim togo i tak buv obrazhenij na velikogo knyazya cherez incident na jogo vesilli pid chas yakogo mati Vasilya Sofiya Vitovtivna privselyudno zabrala u sina Yuriya Dmitrovicha Vasilya Kosogo Galicki vijska rushili do Pereyaslava Velikij knyaz ne buv gotovij do raptovoyi ataki tomu u bitvi na Klyazmi buv rozbitij i vtik do Kostromi Yurij Dmitrovich siv na prestol u Moskvi a Vasilyu dav v udil Kolomnu proti chogo vistupili diti Yuriya Nezabarom vid Yuriya do Vasilya pochali perehoditi knyazi boyari i prostij narod Vidchuvayuchi slabkist svogo stanovisha Yurij sam zaproponuvav Vasilyu povernutisya na velikoknyazhij stil Za dogovorom vin zobov yazuvavsya za sebe i za molodshogo sina ne brati do sebe starshih siniv ne davati yim dopomogi i viddati yarlik na Dmitrov zamist yakogo Vasil postupavsya jomu inshimi volostyami Takozh Yurij vitorguvav umovu za yakoyu vin ne zobov yazuvavsya dopomagati Vasilyu u jogo pohodah zokrema ne voyuvati proti Velikogo knyazivstva Litovskogo Z Moskvi Yurij Dmitrovich pishov do Galicha Odnak togo zh 1433 roku vijska velikogo knyazya Vasilya zaznali porazki na beregah Kusi vid ditej Yuriya Dmitrovicha Vasil diznavsya sho v bitvi brali uchast i voyevodi dyadka z bagatma jogo lyudmi i virishiv pokarati svogo supernika Vzimku 1434 r vin pishov na Galich Yurij Dmitrovich vtik na Belozero a Galich buv uzyatij i spalenij prote 16 bereznya mizh Rostovom i Pereyaslavlem Vasil znovu zaznav porazki v bitvi i buv zmushenij vtikati Yurij Dmitrovich pishov do Moskvi yaka 1 kvitnya bez boyu zdalasya jomu U misti Yurij vzyav v polon matir i druzhinu Vasilya ta rozgrabuvav jogo skarbnicyu Na samogo velikogo knyazya yakij buv v Nizhnomu Novgorodi Yurij Dmitrovich poslav svoyih molodshih siniv Vasil ne mayuchi pidmogi hotiv uzhe vtikati v Ordu prote 5 lipnya 1434 roku koli Dmitro Shemyaka i Dmitro Krasnij buli she tilki u Vladimiri Yurij Dmitrovich raptovo pomer na velikoknyazhomu prestoli Div takozhIvan Andrijovich Mozhajskij Shemyachichi Svidrigajlo OlgerdovichPrimitkiYurij Dmitrievich Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135Dzherela ta literaturaKovalyov Sluchevskij K P Yurij Zvenigorodskij velikij knyaz Moskovskij Seriya ZhZL M Molodaya gvardiya 2008 Korsakova V Galickie knyazya Russkij biograficheskij slovar v 25 tomah SPb M 1896 1918