Щирський Іван

Іва́н Щи́рський , у чернецтві (з 1689) Інокентій (бл. 1650 — †1714), визначний гравер на міді доби бароко школи О. Тарасевича, церковно-культурний діяч родом імовірно з Чернігова.

Іван Щирський
Народився	1650 Чернігів, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Помер	1714
Країна	Гетьманщина
Діяльність	гравер, художник, чернець, художник-гравер, графік, ілюстратор, реставратор, православний чернець
Галузь	Мідьорит^[1], ^d^[1] і реставрація^[1]
Знання мов	українська^[1]
Медіафайли у Вікісховищі

Тезис Щирського присвячений ректору Київської Академії П. Колачинському

Освіту здобув у Чернігівській Колегії, в якій був викладачем (1707 — 09), У 1680 — 83 pp. Щирський працював у Вільні, з 1683 в Чернігові і з 1689 у Києво-Печерській Лаврі, не пориваючи з Черніговом. У 1690-их pp. Щирський заснував (Любецько-Антоніївський скит-монастир) і став його ігуменом, при підтримці І. Мазепи збудував 1711 церкву св. Онуфрія в Любеч б. ;Чернігів там і помер. Живучи в монастирі, Щирський працював для друкарень Києва й Чернігова. З мист. спадщини Щирського віденського періоду досі відомі: форта (титульна стор.) панегірика на честь Я. Огінського (1680), гравюра-мідерит Івана Золотоустого й емблема-натюрморт (1682).

До найкращих праць Щирського зараховують 8 мідеритів до чернігівського видання панегірика Л. Крщоновича на честь єпископа Лазаря Барановича («Redivivus phoenix», 1683) і три мідерити до підручника реторики («Ilias oratoria», 1698), того ж автора. Найвідоміший тезис Щирського, виконаний у традиціях іконостасу, присвячений ректору Київської Академії П. Колачинському (1697 — 1702), у центрі якого зображена група студентів на чолі з ректором, на тлі будинку Академії. Зразком барокової композиції Щирського є тезис І. Обидовського на честь (1688 — 91) з символічними і алегоричними фігурами, емблемами, декоративними рамками тощо. 7 великих мідеритів Щирського оздоблюють панегірик С. Яворського, присвячений І. Мазепі «Echo głosu wołającego na puszczy» (польсько-латинський друк Києво-Печерської Лаври, 1689). і три мідерити Щарського оформлюють друк-панегірик І. Орновського на честь полковника Г. Донець-Захаржевського «Bogaty Wiridarz» (1705). З того ж року походять 2 гравюри Щирського в брошурі «Зерцало от писанія божественнаго…» з гербами І. Мазепи й (І. Максимовича). І. Мазепі Щирський присвятив великого формату гравюру св. Онуфрія. Щирський працював переважно у панегіричній графіці в техніці мідериту, яку вперше застосував у кириличному видавництві твору Л. Барановича «Благодать и истина …» (1683). Офортом і дереворитом Щирський послуговувався дуже рідко. Для книг виконував гол. титульні форти, фронтиспіси, нечисленні ілюстрації, декоративні орнаментальні рамки, кінцівки. Його великий мистецький дорібок тільки частинно ідентифікований.

Див. також

• (Ілія дереворитник)
• (Федір дереворитник)
• (Фігурський Никон)
• (Світогляд українського бароко)

Примітки

1. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863

Посилання

• Щирський Іван // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2106. — 1000 екз.
• Щирський Іван // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .