Шидловські Шилови походять з давнього польського шляхетського роду що ведеться від Козьми Васильовича Шилова який у 1535

Шидловські (Шилови) — походять з давнього польського шляхетського роду, що ведеться від Козьми Васильовича Шилова, який у 1535 році виїхав із Польщі на службу до великого князя московського Василія ІІІ Івановича, за що отримав маєтності у Суздальському повіті. Нащадки Козьми Васильовича служили московським государям на різних службах дворянами, стряпчими, жильцями, стольниками та т. п.

Шидловські
Герб роду
Рід	Шидловські
Титул	Козацькі полковники, Козацька полкова старшина, Дворяни Російської імперії
Період	З’явились в Слобожанщині на початку XVIII ст.
Місце походження	Польське королівство
Держава	Харківський слобідський козацький полк, Ізюмський слобідський козацький полк, Московське царство, Російська імперія
Родоначальник	Володимир Шидловський
Споріднені роди	Донці-Захаржевські, Квітки, Орлови-Денисови
Резиденції	Старий Мерчик
Військова діяльність	Керування Харківським, Ізюмським козацьким полком
Релігійна діяльність	побудова храмів
Цивільні нагороди	грамоти та подяки від Московських царів та імператорів

Стали широко відомими з кінця 17 ст. як слобожанський козацький шляхетський старшинський і дворянський рід Російської імперії. Були старшинами Харківського та Ізюмського слобідських козацьких полків. Займали полковницький уряд. Після скасування полкового устрою Слобожанщини злилися з загальноімперською аристократією.

За проханням Григорія Романовича Шидловського «Шидловські», були внесені в 1786 році до VI-ї частини родовідної книги Харківської губернії. Майже в той же час (1790 рік) за проханням його п’ятиюрідного брата Євдокима Степановича Шидловського «Шидловські», були внесені до VI-ї частини родовідної книги Воронізької губернії.

Походження прізвища

Шидловські вважається польським прізвищем, яке походить від польського слова «Шило» (пол. Szydło). Також перші представники роду на Слобожанщині (Федір Володимирович та Лаврентій Іванович) інколи іменуються Шиловими.

Приблизно з 1705 року Федір Володимирович почав називати себе Шидловським, його прикладу наслідували численні родичі, що переходили на службу до Слобідської України у міру укріплення службового становища Федора Володимировича. Найімовірнішою причиною такої зміни прізвища, на думку самих нащадків Шидловських, була тодішня мода на "полонізацію" прізвищ, що додавало певної "аристократизації".

Крім слобідсько-українського шляхетського роду Шидловських також є польський шляхетський рід Шидловських (пол. Szydłowscy).

Поява Шидловських на Слобожанщині

Палац Шидловських в Старому Мерчику побудований Г.Р. Шидловським

В описах шляхетської родини Шидловських зазначається, що вони походять з Польщі. Першим відомим в роду був Козьма Васильович Шилов який в 7043 (1535) році прибув служити до князя Московщини Василя Івановича , за що був одарений ним маєтками.

Першим задокументованим Шидловським (Шиловим) на Слобожанщині був Федір Володимирович, сина сотника московських стрільців Володимира Васильовича Шилова. В зв’язку з тим, що полковник Харківського та Ізюмського полків Григорій Єрофійович Донець-Захаржевський був тестем Федора Володимировича, то після смерті полковника (1693) харківсько-ізюмське козацтво благало царя Петра І за малолітством «Донцівських дітей» поставити Ізюмським полковником родича вмерлого Григорія Єрофійовича. Через деякий час Федір Володимирович стає також Харківським полковником, в цей же час з’являються згадки про його небожа Лаврентія Івановича, який був при дядькові наказним полковником (1708). Чугуївським воєводою був ще один небіж Федора Володимировича - Григорій Іванович.

Представники роду

Рід ведеться від Козьми Васильовича Шилова, який у 1535 році виїхав із Польщі на службу до великого князя московського Василія ІІІ Івановича, за що отримав маєтності у Суздальському повіті. Нащадки Козьми Васильовича служили московським государям на різних службах дворянами, стряпчими, жильцями, стольниками та т. п.

В зв’язку з тим, що рід був доволі розгалуженим, а також внаслідок того, що крім слобідських Шидловських були в Російській імперії ще шляхетські роди з таким же прізвищем, остаточно скласти всіх відомих представників роду складно. Тому розпис роду складається з двох частин: перша – відома спорідненість, та друга – перелік представників Шидловських, спорідненість яких гіпотетична або не вписана в поколінний розпис.

Володимир Васильович (?) Шилов (в чернецтві Василь) (1) (XVII ст.) - перший історично достовірний представник родини Шидловських (Шилових). Відомостей про нього майже немає. Батько першого Шидловського на Слобідській України, та дід засновника слобідських Шидловських. Згадується сотником московських стрільців у 1638 році. Згідно з Уставом (1682), подарованим його сином Федором Володимировичем в Покровський монастир міста Харкова, дружину Володимира Васильовича кликали Марією. В кінці життя став ченцем на ім’я Василь. Праправнук першого вихідця з Польщі Козьми Васильовича Шилова, мав сімох синів.

Афанасій Володимирович Шилов - старший син Володимира Шилова, був дворянином московським (1681 рік).
- Сергій Афанасійович Шилов - стольник цариці Прасков'ї Федорівни (1692 р.) та валуйський комендант (1711 р.).
Василій Володимирович Шилов - третій син Володимира Шилова, був стряпчим (1683 р.), потім стольником (1692 р.) та воєводою Шуйським.
Тимофій Володимирович Шилов - п'ятий син Володимира Шилова, був стольником (1689 р.).
Андрій Володимирович Шилов - чугуївський комендант (1711 р.).
Федір Володимирович Шидловський (Шилов) (2) (?-1719) - молодший син Володимира Шилова. Зять Григорія Єрофійовича Донець-Захаржевського. Стольник (1692 р.), наказний полковник харківський, козацький полковник Ізюмський (1694-1711), Харківський (1706-1709). В 1710-1711 роках Бригадир Слобідських козацьких полків. Генерал-майор з 1709 року. Знятий з посади та заарештований за обвинуваченнями в розкраданні грошей та перевищенні влади під час походу в Польщу (мав за необережність нажити собі ворога в особі царського фаворита князя Меншикова). Засуджений до страти, але на прохання харківських та ізюмських козаків її відмінили, здійснивши повну конфіскацію майна. Останні дні жив у родичів в Москві та Харкові. В 1691 заснував та оселив слободу Старий Мерчик.
Іван Володимирович Шидловський (2)- син Володимира Шилова, брат Федора Володимировича (2). Мав синів Лаврентія (3) (засновника слобідської родини Шидловських) та Григорія (3).
- - Григорій Іванович Шидловський (3)- син Івана Володимировича (2). Небіж Федора Володимировича Шидловського (2). Воєвода Чугуївський.
  - Лаврентій Іванович Шидловський (3) (1687-1743) - син Івана Володимировича (2). Небіж Федора Володимировича Шидловського (2). Наказний полковник Харківського полку (1708-1710). Полковник Харківського (1710-1712) та Ізюмського (1730-1743) полків. Великий землевласник на Харківщині.
    - Григорій Лаврентійович Шидловський (4) – син Лаврентія Івановича (3).
    - Микола Лаврентійович Шидловський (4) – син Лаврентія Івановича (3). Харківський полковий осавул. Був одружений з Акулиною (Акилиною) Костянтинівною, донькою Костянтина Григоровича Донець-Захаржевського. Родина мала сина Іларіона Миколайовича. В віно за дружину було дано село Куньє.
      - Іларіон Миколайович (5) – син Миколи Лаврентійовича та Акулини Костянтинівни.
    - Роман Лаврентійович Шидловський (4) (коло 1714-1779) - син Лаврентія Івановича (4). Мав чотирьох синів:Григорій (1752-1820), Михайло (1750), Микола (?-1820), Роман (?- не пізніше 1835 року).
      - Григорій Романович Шидловський (5) (1752-1820) – син Романа Лаврентійовича (4). Дійсний статський радник. Заступник Харківського намісника (1784-1796). Слобідсько-Український віце-губернатор (1796-1800). Очолював харківську казенну палату. Маршалок шляхти Харківського намісництва (1783-1789) Валківський повітовий маршалок шляхти (1780-1783). Культурний діяч Слобожанщини, письменник, поет, перекладач. Був членом Попівського гуртка Палицина О.О., де співпрацював з більшістю просвітницьких та культурних діячів Слобожанщини того часу будучи заможним землевласником залишив по собі пам’ять побудованими храмами в Старому (1778) та Новому Мерчиках (1782), в Олександрівці (1795) та в Райському (1780). Також знаковою подією стала побудова в Старому Мерчику (родинному маєтку Шидловських) величного палацу. Мав сина Федора.
        Федір Григорович Шидловський (6) – син Григорія Романовича (5). Весь спадок передав племінниці Наталі Олексіївні Орловій-Денисовій (7), оскільки його син втік з двоюрідною сестрою за кордон. Володів Старим Мерчиком.
      - Михайло Романович Шидловський (5) (1750 рік народження) – син Романа Лаврентійовича. Майор (1801). Харківський повітовий маршалок шляхти (1801-1804). В 1779 році купив у князя В’яземського селище Троїцьке. Був одружений з Авдотьєю (Євдокією) Миколаївною, дочкою майора Миколи Петровича Дуніна. Шлюб був невдалим, дружина забрала гроші й втекла (1805 рік) від чоловіка та дітей з коханцем. Родина мала двох синів Миколу (6) та Романа (6).
        Микола Михайлович Шидловський (6) – син Михайла Романовича (5) та Авдотьї Миколаївни. Поручик (1825). Одружений з Євдокією. Родина мала дітей: Михайло, Дмитро та Микола.
        Михайло Миколайович Шидловський (7) - син Миколи Михайловича та Євдокії.
        
        Дмитро Миколайович Шидловський (7) - син Миколи Михайловича та Євдокії.
        
        Микола Миколайович Шидловський (7) - син Миколи Михайловича та Євдокії.
        
        Роман Михайлович Шидловський (6) – син Михайла Романовича (5). Корнет (1830). Був власником маєтку в слободі Знаменська (Валківський повіт).
        Олександр Романович Шидловський (7) – син Романа Михайловича (6). Дійсний статський радник. Харківський губернський маршалок шляхти (1876-1885).
      - Микола Романович Шидловський (5) (?-1820) – син Романа Лаврентійовича (4). Капітан (1786), після виходу у відставку - колезький асесор (1801). Після розподілу спадку батька (1779) отримав у спадок Куньє та Катеринівку. Побудував в Куньєму палац та винокурню. Був одружений з Марією Іванівною (при народженні Капустянська) (1767-28.03.1855). В придане дружина йому принесла слободу Іванівку. Викупив у Василя Андрійовича Зарудного частину села Букине. В 1758 отримав ярлик на поставку свого вина до Чугуєва, в казенний винний магазин. Ізюмський повітовий маршалок шляхти (1783-1786, 1801). Після його смерті дружина збудувала кам’яну церкву Покрови Богородиці (1822), а зі старої дерев’яної зробила родинну крипту Шидловських. В шлюбі мали доньку Катерину.
        Катерина Миколаївна Меллер-Закомельська (6) – донька Миколи Романовича (5) та Марії Іванівни. Була єдиною дитиною в родині. Одружена з гвардійським капітаном бароном Георгієм Петровичем Меллер-Закомельським.
      - Роман Романович Шидловський (5) (?- не пізніше 1835) – син Романа Лаврентійовича (4). Лейб-гвардії прапорщик (1786). Після смерті батька (1779 рік), при розподілі спадку між братами йому дістається село Богуславське та хутір Кременецький. За життя постійно скуповував землі на Харківщині. В 1783 році придбав у Бужинського хутір Задонецький та перейменовує його на Романівський. В 1787 придбав у Івана Дмитровича Пашкова маєток в селищі Савиноіванівці. В 1792 придбав у поручика І.Я. Таранухіна землі в Буряківському бурчаці та Сухенському байраці. Був одружений з Варварою (рік смерті 1799-1804). Після смерті дружини жив відлюдькувато.
        Олексій Романович Шидловський (6) – син Романа Романовича (5).
        Наталя Олексіївна Орлова-Денисова (Лужина, Шидловська) (7) (1821-1883)– донька Олексія Романовича (7). Дружина полковника лейб-гвардії козацького полку графа Миколи Васильовича Орлова-Денисова (1815-1855), сина героя наполеонівських війн, а також партизанського керівника генерала від кавалерії графа Василя Васильовича Орлова-Денисова. В другому шлюбі Лужина (з 1857), дружина генерал-лейтенанта Івана Дмитровича Лужина (1802-1868). Мала судову суперечку з родичами за слободу Старий Мерчик. Виграла її в суді (коло 1838 року). Фактично, остання власниця Старого Мерчика з роду Шидловських.

Федір Петрович Шидловський - офіцер Ізмайлівського полку (1712 рік).
Родіон Мінич Шидловський - капітан Ізюмського ескадрону (1711 р.), комендант міста Полатова, Бірюченський повіт Воронезької губернії (1719 р.). Засновник Воронезької лінії Шидловських.
Андрій Шидловський (XVIII ст.)- мав трьох синів: Василя, Петра та Якова.
- Василь Андрійович Шидловський – син Андрія Шидловського. Вахмістр (1787рік). Співвласник (з братами) хутора Назарківського.
- Петро Андрійович Шидловський – син Андрія Шидловського. Козак (1787рік). Співвласник (з братами) хутора Назарківського.
- Яків Андрійович Шидловський – син Андрія Шидловського. Козак (1787рік). Співвласник (з братами) хутора Назарківського.
Василь Шидловський (XVIII ст.)- мав трьох синів: Івана, Миколу та Ореста.
- Марія Василівна Квітка- донька Василя Шидловського. Дружина Федора Івановича Квітки.
- Іван Васильович Шидловський – секунд-майор (1786). Майор. Чугуївський повітовий маршалок шляхти (1789-1792, 1792-1795).
- Микола Васильович Шидловський – поручик (1786), титулярний радник. Зміївський повітовий маршалок шляхти (1804-1807, 1807-1810, 1810-1813).
  - Михайло Миколайович Шидловський – таємний радник. Валківський повітовий маршалок шляхти (з 1882 року).
  - Микола Миколайович Шидловський - гвардії капітан (1861).
- Орест Васильович Шидловський –поручик (1786).
Роман Михайлович Шидловський – корнет (1825). Одружений з Ольгою. Родина мала доньку Варвару та синів Миколу та Олександра.
- Варвара Романівна - донька Романа Михайловича та Ольги Шидловських.
- Микола Романович Шидловський (1849)- син Романа Михайловича та Ольги Шидловських. Надвірний радник. Мав сина Олександра.
  - Олександр Миколайович Шидловський (1897) - син Миколи Романовича.
- Олександр Романович Шидловський (1852) - син Романа Михайловича та Ольги Шидловських.
- Софія Романівна Піллар-фон-Пільхау (Щербиніна) - донька Романа Михайловича та Ольги Шидловських (коло 1824 року). Перший шлюб з Дмитром Петровичем Щербиніним. В другому шлюбі Піллар-фон-Пільхау (1871 рік). Від Щербиніна мала доньку Софію.
Євдоким Шидловський
- Іван Євдокимович Шидловський (рік смерті коло 1849) – колезький радник. Був одружений з Марією.
  - В’ячеслав Іванович Шидловський (1864) – син Івана Євдокимовича та Марії Шидловських. Колезький асесор.
- Олексій Євдокимович Шидловський – колезький секретар (1828). Був одружений з Апраксією. Родина мала сина Федора.
  - Федір Олексійович Шидловський - син Олексія Євдокимовича та Апраксії Шидловських.
Михайло Романович Шидловський - генерал-лейтенант. Мав дітей Ольгу та Костянтина (1887).
- Ольга Михайлівна – донька генерала Михайла Романовича.(1887)
- Костянтин Михайлович Шидловський – син генерала Михайла Романовича.(1887)
Микола Миколайович Шидловський – полковник. Одружений з Варварою Олександрівною. Мали дітей: Митрофана, Михайла, Сергія, Олександра та Олену.
- Митрофан Миколайович Шидловський - син Миколи Миколайовича і Варвари Олексіївни Шидловських (1889).
- Михайло Миколайович Шидловський - син Миколи Миколайовича і Варвари Олексіївни Шидловських (1889).
- Сергій Миколайович Шидловський - син Миколи Миколайовича і Варвари Олексіївни Шидловських (1889).
- Олександр Миколайович Шидловський - син Миколи Миколайовича і Варвари Олексіївни Шидловських (1889).
- Олена Миколаївна – донька Миколи Миколайовича і Варвари Олексіївни Шидловських (1889).

Маєтки

1) Маєтки Федора Володимировича Шидловського на час конфіскації його майна у 1711 році:

У м. Харкові: двір, на якому мешкав Федір Володимирович, на ньому ведеться будівництво кам'яних палат (зроблені тільки нижні комори), усього вісім палат, та зо два десятки дерев'яних будівель у дворі, включаючи будинок, де мешкав Лаврентій Іванович Шидловський.
Сільце Рождественське на Сіверському Донці: у ньому двір Шидловського огороджений, на огорожі чотири башти, у дворі хороми на 9 світлиць, різні господарські будівлі, у т. ч. кузня, баня, солодовня, броварня, пару винниць, млин на три амбари, сукновальня, два амбари для склодувного заводу, підданих черкасів вісімнадцять дворів та росіян одинадцять дворів.
На річці Уди, біля шкіряних заводів, виноградники.
Село Іванівське на річці Гнилиця: церква Іоана Предтечі дерев'яна, острог сосновий з однією баштою, двір Шидловського на 2 світлиці та вільних черкасів 144 двори, росіян - 6 дворів, на тій річці млин.
Село Дворічний кут: у ньому церква дерев'яна Різдва Богородиці, двір Шидловського з двома світлицями, приворотною ізбою, стайнею, клітями та сараєм, у маєтності вільних черкас 64 двори.
На В'язовому Колодязі сад яблуневий та винниця порожня.
На річці Вільшанці: під містечком Вільшанкою два млини, млин між Вільшанкою та Дворічним, та під селом Дворічним млин, між млинами рибні ставки.
Село Балаклійка: церква дерев'яна Архистратига Михайла, двір Шидловського з трьома хатами, стайнею, погребом та сараєм, у селі росіян чотири двори, вільних черкасів - 81 двір.
Село Новомлинське: відновлена церква Покрови Пресвятої Богородиці, двір Шидловського з хоромами на 2 світлиці з кімнатками, дві ізби кухарних, баня, невеликий амбар та стайня. У тому ж седі росіян чотири двори, вільних черкасів 125 дворів, на р. Осколі млин на 2 амбари.
Село Колодязне на річці Колодязній: церква після пожежі відновлена преподобних отців Сергія та Тихона Радонезьських, дворів черкаських відновлених 141, а до пожежі було 190.
Сільце Уколово у Курському повіті на річці Тускарі, з хоромами двох поміщиків на дворі, горниці з підклітями та клітями, все ветхе. На дворі ізба для слуг, стайня з коморними амбарами, баня, сарай, лідник, житниця, кухня, сад яблуневий з пасікою, під двором кузня, на річці млин.
На річці Тускарі під деревнею Воробйовою млин з амбаром.
На р. Маркості, біля устя на р. Снові, також млин з амбаром.
Сільце Миколаївка на р. Моркості двір поміщицький з господарськими будівлями.
Сільце Даймино, поміж річок Даймина та Сучка, у ньому вільних черкасів шістдесят дворів.
Деревня Воробйова, у ній скотний двір, з ізбою, сараєм та гумном на три житниці.
Деревня Верентинове на річці Штевьці, під деревнею млин.
У Курському повіті на р. Білий Колодязь селяться знов поляки, у них 35 дворів та 40 сімей.

2) Інші маєтки Шидловських:

Слобода Богуславське - при поділі спадку в 1799 році дісталась Роману Романовичу;
Село Букине – належало родині Зарудних. Продано Василем Андрійовичем Зарудним Миколі Романовичу Шидловському;
Слобода Дворічний Кут - належала спершу родині Шидловських. Потім перейшла до Ковалевських. Один з власників - Максим Максимович Ковалевський.
Слобода Іванівка (Капустянівка)- була дана в придане Миколі Романовичу Шидловському за Марією Іванівною Капустянською;
Слобода Олександрівка та/або Олександрівка;
Слобода Куньє- спершу належала Донець-Захаржевським. Згодом як придане потрапило до родини Шидловських. При поділі спадку в 1799 році дісталось Миколі Романовичу;
Слобода Новий Мерчик- при поділі спадку в 1799 році дістався Григорію Романовичу;
Селище Райське
Слобода Старий Мерчик - одне зі старіших володінь Шидловських. Був родинним гніздом ще при Лаврентію Івановичу, який побудував собі в слободі палац. Старий палац був зруйновано при Григорію Романовичу, який збудував на його місті сучасний палац;

Світлини

Наталя Олексіївна Лужина (при народженні Шидловська)

Див. також

Література

Багалій Д.І. Історія Слобідської України. — Х : Дельта, 1993. — 256 с. — (Пам’ятки історичної думки України) — .
Лукомский Г. К. Старинные усадьбы Харьковской губернии. 2-е переиздание. — Х : Сага, 2007. — 348 с. — -15-11.(рос.)
Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859. [ 7 травня 2012 у Wayback Machine.]
Щелковъ К.П. Историческая хронологія Харьковской губерніи. — Х : Університетська типографія, 1882. — 365 с.(рос. дореф.)
Парамонов А.Ф. Православні храми та монастирі Харківської губернії. Альбом-каталог — Харків «Харківський приватний музей міських маєтків»,2007— 350 с. —
Саяний М.І. Зміївщина слобожанщини перлина — Зміїв, 2009.

Примітки

Шидловский С. И. Материалы для очерка служебной деятельности Шидловских в Слободской Украине в 1696 – 1727 гг. – Спб.: 1896 г. С. 1-2
Шидловский С. И. Материалы для очерка служебной деятельности Шидловских в Слободской Украине в 1696 – 1727 гг. – Спб.: 1896 г. С. 2
В 1535 році в Московській державі при владі був син Василя Івановича, Іван Васильович.
Багалій Д. І. Історія Слобідської України. — вид. «Союз» Харківського Кредитового Союзу Кооперативів, 1918. — С. 212 — 308 с.
Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859. [Архівовано 7 травня 2012 у Wayback Machine.]-Розділ «Харківський покровський монастир»
Гербель М. Ізюмський слобідський козацький полк 1651-1765— Санкт-Петербург, тип. Едуарда Праца,1851.—С.150—164с.
Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859. [ 7 травня 2012 у Wayback Machine.]- Розділ «Куньє»
Пробув ним два терміни. Кожен термін на посаді маршалка шляхти тривав три роки. Григорій Романович був маршалком шляхти Харківського намісництва в 1783-1786 та 1786-1789 роках
М.Ф. Алфьоров, І.Ф. Богданович, С.М. Глінка, В.В. Капніст, В.Н. Каразін та Г.С. Сковорода
А.Парамонов Православні храми та монастирі Харківської губернії. Альбом-каталог — Харків «Харківський приватний музей міських маєтків»,2007 — С.11 — 350 с. —
Пробув ним три терміни. Кожен термін на посаді маршалка шляхти тривав три роки. Олександр Романович був маршалком шляхти Харківської губернії в 1876-1879, 1879-1882, 1882-1885 роках
Спогади академіка П.П.Соколова. Історичний вістник-1910-№10-с.65
Харківський губернатор в 1856-1860
Шидловский С. И. Материалы для очерка служебной деятельности Шидловских в Слободской Украине. 1696 - 1727 гг. СПб., 1896. С. 153-171

[:0-1] Шидловский С. И. Материалы для очерка служебной деятельности Шидловских в Слободской Украине в 1696 – 1727 гг. – Спб.: 1896 г. С. 1-2

[2] Шидловский С. И. Материалы для очерка служебной деятельности Шидловских в Слободской Украине в 1696 – 1727 гг. – Спб.: 1896 г. С. 2

[3] В 1535 році в Московській державі при владі був син Василя Івановича, Іван Васильович.

[4] Багалій Д. І. Історія Слобідської України. — вид. «Союз» Харківського Кредитового Союзу Кооперативів, 1918. — С. 212 — 308 с.

[5] Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859. [Архівовано 7 травня 2012 у Wayback Machine.]-Розділ «Харківський покровський монастир»

[6] Гербель М. Ізюмський слобідський козацький полк 1651-1765— Санкт-Петербург, тип. Едуарда Праца,1851.—С.150—164с.

[7] Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859. [ 7 травня 2012 у Wayback Machine.]- Розділ «Куньє»

[8] Пробув ним два терміни. Кожен термін на посаді маршалка шляхти тривав три роки. Григорій Романович був маршалком шляхти Харківського намісництва в 1783-1786 та 1786-1789 роках

[9] М.Ф. Алфьоров, І.Ф. Богданович, С.М. Глінка, В.В. Капніст, В.Н. Каразін та Г.С. Сковорода

[10] А.Парамонов Православні храми та монастирі Харківської губернії. Альбом-каталог — Харків «Харківський приватний музей міських маєтків»,2007 — С.11 — 350 с. —

[11] Пробув ним три терміни. Кожен термін на посаді маршалка шляхти тривав три роки. Олександр Романович був маршалком шляхти Харківської губернії в 1876-1879, 1879-1882, 1882-1885 роках

[12] Спогади академіка П.П.Соколова. Історичний вістник-1910-№10-с.65

[13] Харківський губернатор в 1856-1860

[14] Шидловский С. И. Материалы для очерка служебной деятельности Шидловских в Слободской Украине. 1696 - 1727 гг. СПб., 1896. С. 153-171