Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Черні́гівка (рос. Черниговка) — село, центр Чернігівського району Приморського краю. Населення — 13 046 осіб (2010). Село було засноване 1 жовтня 1886 року переселенцями з України, селянами з Чернігівської губернії, на честь останньої і було названо.
| Село Чернігівка | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Черниговка | ||||
| ||||
 | ||||
  | ||||
| Розташування Чернігівка | ||||
| Країна |  Росія | |||
| Суб'єкт Російської Федерації | Приморський край | |||
| Муніципальний район | Чернігівський район | |||
| Код ЗКАТУ: | 05253000001 | |||
| Код ЗКТМО: | 05653425101 | |||
| Основні дані | ||||
| Час заснування | 1886 | |||
| Перша згадка: | 1885 | |||
| Населення | 13 046 (на 2010р.) | |||
| Поштові індекси | 692372, 692373 | |||
| Телефонний код | +7 42351 | |||
| Географічні координати: | 44°20′ пн. ш. 132°34′ сх. д. / 44.333° пн. ш. 132.567° сх. д.Координати: 44°20′ пн. ш. 132°34′ сх. д. / 44.333° пн. ш. 132.567° сх. д. | |||
| Часовий пояс | +10 | |||
| Влада | ||||
| Вебсторінка | Офіційний вебсайт | |||
|
| ||||
Чернігівка — друге за населенням село на Далекому Сході Росії.
Географія
Відстань до Владивостоку по автодорозі — 198 км. Знаходиться на стику Приханкайської рівнини з заходу і Сіхоте-Алінських гір зі сходу, через що клімат тут відрізняється від Владивостоку в сторону різко-континентального. Зими більш морозні, літо жаркіше. Через село проходить Транссибірська магістраль (станція Мучна) і федеральна траса «Уссурі» Владивосток — Хабаровськ.
Водні ресурси
Чернігівський район має вихід до озера Ханка, переважна глибина якого 2-5 м. Дно мулисто-піщане, береги переважно низькі заболочені. Коливання рівня води протягом року незначні: до 1, 2 м, максимальний рівень у серпні-вересні, мінімальний — у березні. Замерзає озеро в кінці листопада, розкривається в кінці квітня, товщина льоду сягає 1 м, поверхня льоду пориста. Рух пішоходів по льоду озера Ханка можливе з грудня по березень.
Історія
Восени 1885 році група переселенців з 25 сімей українських селян попрямувала вглиб Приморської області, до озера Ханка. На возах, запряжених парами биків, вони везли домашній скарб, землеробські знаряддя і малолітніх дітей. Усі вони були земляками, а то й родичами з села Мутин Кролевецького повіту Чернігівської губернії. Вони зупинилися на досить великий і зручній рівнині, біля озера Ханка, з трьох боків оточеній лісистими сопками одного з острогів Сихоте-Аліня, і з невеликою річкою, що впадає в річку Лефу. Уздовж річки знаходилися занедбані під вигін худоби китайські ріллі. Удале географічне положення, наявність очищеної від лісу і вже оброблюваної землі означало, що їм не доведеться витрачати багато зусиль на підйом цілини і підготовку місця під селище.
Першими поселенцями стали сім'ї Петра Пономаренко, Трохима Синько, Микити Степченко, Петра Коржа, Мирона Чухно, Кирила Галушка, Якова Коваля, Григорія Журби, Еврамія Шаргородського, Андрія Оноди, Омеляна Овчаренко, Гребенник та ін.
Існує думка, що перші поселенці обрали для проживання не те місце, де розташована зараз Чернігівка. Спочатку вони нібито поселилися по обидві сторони річки. Потім на вимогу землемірів переселенського управління перебралися на лівий берег і утворили першу вулицю (нині Червоноармійська). Ріллі біля річки (близько 35 десятин), що були відведені китайцям під вигін худоби, переселенці також поступово забудовували будинками.
Проживши в землянках зиму 1885-1886рр., переселенці почали влаштовуватися на новому місці: заготовляли ліс для будівництва будинків і господарських споруд, розорювали земельні ділянки, сіяли гречку та картоплю. У перший рік перебування на новій землі їм доводилося відправлятися на заробітки в найближчі селища, розташовані біля озера Ханка, і в село Нікольське. Господарський реманент, необхідний інвентар та худобу купували в найближчих селах і козацьких станицях.
Старожили також кажуть, що до приходу на місце майбутнього села перших 25 сімей недалеко від обраного місця вже жили 3 родини переселенців — Степана Миколайовича Левченко, Микити Монастирного і Замотая (який став пізніше псаломщиком в Чернігівській церкви). Їх поселення називали Лободною слободою на прізвисько «Лобода», яким охрестили самого шановного її мешканця Степана Левченко. Лободін слобода знаходилася біля підніжжя сопки на повороті на село Алтинівка з дороги Чернігівка-Хороль. Сопку цю і зараз дехто називає Лободін.
Потім їм довелося залишити ці місця, прагнучи зміцнити оборонне і стратегічне положення на сході країни, Російський уряд почав будівництво Уссурійській залізниці - східної частини Великого Транссибірською шляху. У 1886 році спеціальна вишукувальна експедиція під начальством інженера А.Н. Урсаті приступила до розвідки траси майбутньої залізниці Владивосток-Хабаровськ, яка за первинним планом повинна була пройти трохи західніше сьогоднішньої траси, тому жителі Лободін слободи переселилися до річки і з'єдналися з прибулими чернігівцями. Разом вони й заснували 1 жовтня 1886 село Чернігівку - на згадку про покинуту Чернігівську губернію. Так само назвали і річку. У нове селище продовжували перебувати переселенці - в основному вихідці з українських губерній Російської імперії: Чернігівської, Полтавської, Харківської. У 1887 році до перших жителям Чернігівки додалося 50 сімей, у 1888 році - ще 40.
У 1888 році сюди приїхали землевпорядники переселенського управління. Під село вони відвели ділянку на 160 номерів (садибних наділів) по ліву сторону річки, у 88 верстах від повітового села Нікольського, в 10 верстах від сплавної річки Лефу, в 3 верстах від найближчих меж свого наділу і в 7,5 верстах від далеких, а земельні угіддя (ліс, сіножать, луки для випасу худоби) – по праву сторону річки. Землевпорядники склали план нового села та його наділу і офіційно підтвердили його назву. За законом від 26 березня 1861 видавався акт на рік заснування села, якщо нове поселення налічувало не менше 15 сімей. У Чернігівці до того часу було більше 100 сімей.
Уздовж річки була утворена перша вулиця (нині Червоноармійська). Будинки стояли обабіч дороги, кожен квартал був зайнятий земельними ділянками чотирьох господарів - по десятині на сім'ю. Однак багато поселенців (в основному перші) мали садибні ділянкі у дві десятини.
Друга вулиця (Партизанська) була забудована будинками тільки з північного боку кварталу. Таким чином забудовували й інші вулиці. Присадибна ділянка одного господаря займала одну - півтори десятини. Разом з садибною ділянкою земельний наділ на одну сім'ю міг досягати 100 десятин, за що селян, що переселилися на Далекий Схід до 1903 р., називали «стодесятинниками».
Перші переселенці намагалися селитися ближче до річки, де земля була кращою і на господарські потреби воду можна було брати прямо з річки. Але майже щорічно вода затоплювали сінокоси, проте сильних повеней, як, наприклад, в Алтинівці, коли всі 12 родин переселенців пішли в Чернігівку, в селі не було.
З України засновники Чернігівки привезли з собою насіння озимого жита, гречки та пшениці. Але на новій землі вони не дали сходів, тому насіння довелося купувати в найближчих селах або брати в переселенського управління. Ліс для будівництва будинків і господарських приміщень з дозволу керівництва рубали на своєму наділі.
У 1888 році Чернігівці побудували першу невелику церкву, яка за зовнішнім виглядом трохи відрізнялася від житлового будинку. Дерев'яне будівництво церкви слугувало одночасно й церковно-парафіяльною школою. Першим Чернігівським священиком став присланий Камчатською Духовної Єпархією отець Іоанн Лукін, який утворив Чернігівський церковний прихід. Церква служила місцем спілкування селян, виховувала і підтримувала моральні початки, без її участі не проходили хрещення, одруження, поховання. Чернігівська Різдва Пресвятої Богородиці церква отримала великий земельний наділ на північ від села, який здавався в оренду корейцям.
Під час утворення Чернігівки, освоєння її околиці новосели не зустрічалися з корінними мешканцями тутешніх місць - удегейцями або представниками інших тунгусомовних племен. Їм довелося бути сусідами із Маньчжурськими китайцями, які жили у двох великих фанзах на відстані однієї вести від нового поселення. Китайці - їх було близько 50 чоловік - займалися хліборобством і тваринництвом. Російські поселенці і прийшлі китайці жили мирно, але траплялися сварки, в основному через те, що худоба росіян господарів заходив на китайські ріллі. Нерідко китайці вимагали сплати штрафу за потраву рілля. Більшість селян не відмовлялися платити, але іноді справа доходила до бійок.
Завдяки вдалому розташуванню, Чернігівка швидко зростала і незабаром стала адміністративним і торговим центром волості. У селі були своя лікарня, церква, дві школи (початкова церковно-приходська і міністерська другого ступеня). Існувало кілька магазинів: дві фірми «Кунст і Альберс», магазини «Чурін і К» та Скідельського, китайські магазини. Тут же знаходилося декілька промислових підприємств: паперова фабрика Перескова, Паровий військовий млин, лісопильний завод, цегельний завод Монастирського. Було волосне управління, залізнична станція, Поштово-Телеграфне відділення, резиденції станового пристава й лісничого.
Населення Чернігівки в 1915р. становило 3167 осіб. Станція Мучна, район військової борошномельні і сама Чернігівка представляли собою окремі селища, пов'язані сільською дорогою. Назви вулицям давалися на рахунком, починаючи від річки: Перша, Друга, Третя і т.д. Тільки дві вулиці носили оригінальні назви: Стовбова і Размойна. Жилі будинку з господарськими будівлями розташовувалися по чотири в ряд з того боку кварталу, яка була звернена до річки. Отже, один квартал становили садибні ділянки чотирьох господарів (від 1 до 2 десятин).
У 1972 році лейтенант українець Олександр Гацев родом з Харкова при виконанні навчального польоту повів падаючий літак від Чернігівки, відмовившись катапультуватися, тим самим врятував багатьом жителям життя а сам загинув.
Демографія
Населення Чернігівки становить 13 046 осіб (згідно з переписом 2010 року).
| Рік | Населення |
|---|---|
| 1915 | 3.167 |
| 1959 | 10.699 |
| 1970 | 12.848 |
| 1979 | 14.350 |
| 1989 | 15.842 |
| 2002 | 14.310 |
| 2010 | 13.046 |
Економіка
В Чернігівці розвинуто сільське господарство, харчова промисловість та машинобудування. Сільське господарство представлено молочно-м'ясним скотарством, виробленням сої, овочей і картоплі. Промислові підприємства села: комбінат хлібопродуктів, молокозавод, швейна фабрика, консервний завод та ін. В Чернігівці до 2009 р. дислокувалися два великих військових авіаційних полки, представлені вертольотами Мі-24, Мі-8 та літаками-штурмовиками Су-25, наявна також злітно-посадочна смуга, здатна приймати середньо-важкі літаки типу АН-24. В наш час[] обидва полки розформовані.
Українці в Чернігівці
Засновниками села були українці і тому завжди більшу частину населення села становили українці. Переселялися переважно селяни, здебільшого неграмотні. Через цензурні умови, введені Емським указом 1876 р., який забороняв саме існування української мови, була відсутня і національна преса. Отож, єдиною можливою тоді формою вияву українського національного житія залишався театр.
Через антиукраїнську політику на території Зеленого Клину кількість українців почала різко зменшуватись, українська мова була повністю заборонена і в школах викладалася лише російська. Велась сильна русифікація.
На теперішній час в Чернігівці немає жодної української школи. За переписом населення переважну більшість населення села становлять росіяни, але більшість з них має українське коріння і пам'ятають про своє походження.
Державні установи
Див. також
Примітки
- Вулиця імені льотчика Гацева. Архів оригіналу за 25-12-2012. Процитовано 25-12-2012.
- сзш ім. С. М. Валєєва
- . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 18 червня 2010.
- середня загальноосвітня школа № 8
- . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 18 червня 2010.
Посилання
- Офіційний сайт Адміністрації Чернігівського району [ 3 листопада 2007 у Wayback Machine.]
- Адміністрація Чернігівського сільського поселення [ 26 липня 2010 у Wayback Machine.]
- Чернігівка Online [ 27 лютого 2010 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Chernigivka Cherni givka ros Chernigovka selo centr Chernigivskogo rajonu Primorskogo krayu Naselennya 13 046 osib 2010 Selo bulo zasnovane 1 zhovtnya 1886 roku pereselencyami z Ukrayini selyanami z Chernigivskoyi guberniyi na chest ostannoyi i bulo nazvano Selo Chernigivkaros ChernigovkaGerb sela Chernigivka Primorskij kraj PraporPrimorskij kraj na karti RosiyiRoztashuvannya ChernigivkaKrayina RosiyaSub yekt Rosijskoyi Federaciyi Primorskij krajMunicipalnij rajon Chernigivskij rajonKod ZKATU 05253000001Kod ZKTMO 05653425101Osnovni daniChas zasnuvannya 1886Persha zgadka 1885Naselennya 13 046 na 2010r Poshtovi indeksi 692372 692373Telefonnij kod 7 42351Geografichni koordinati 44 20 pn sh 132 34 sh d 44 333 pn sh 132 567 sh d 44 333 132 567 Koordinati 44 20 pn sh 132 34 sh d 44 333 pn sh 132 567 sh d 44 333 132 567Chasovij poyas 10VladaVebstorinka Oficijnij vebsajt Chernigivka druge za naselennyam selo na Dalekomu Shodi Rosiyi GeografiyaVidstan do Vladivostoku po avtodorozi 198 km Znahoditsya na stiku Prihankajskoyi rivnini z zahodu i Sihote Alinskih gir zi shodu cherez sho klimat tut vidriznyayetsya vid Vladivostoku v storonu rizko kontinentalnogo Zimi bilsh morozni lito zharkishe Cherez selo prohodit Transsibirska magistral stanciya Muchna i federalna trasa Ussuri Vladivostok Habarovsk Vodni resursi Chernigivskij rajon maye vihid do ozera Hanka perevazhna glibina yakogo 2 5 m Dno mulisto pishane beregi perevazhno nizki zabolocheni Kolivannya rivnya vodi protyagom roku neznachni do 1 2 m maksimalnij riven u serpni veresni minimalnij u berezni Zamerzaye ozero v kinci listopada rozkrivayetsya v kinci kvitnya tovshina lodu syagaye 1 m poverhnya lodu porista Ruh pishohodiv po lodu ozera Hanka mozhlive z grudnya po berezen IstoriyaVoseni 1885 roci grupa pereselenciv z 25 simej ukrayinskih selyan popryamuvala vglib Primorskoyi oblasti do ozera Hanka Na vozah zapryazhenih parami bikiv voni vezli domashnij skarb zemlerobski znaryaddya i malolitnih ditej Usi voni buli zemlyakami a to j rodichami z sela Mutin Kroleveckogo povitu Chernigivskoyi guberniyi Voni zupinilisya na dosit velikij i zruchnij rivnini bilya ozera Hanka z troh bokiv otochenij lisistimi sopkami odnogo z ostrogiv Sihote Alinya i z nevelikoyu richkoyu sho vpadaye v richku Lefu Uzdovzh richki znahodilisya zanedbani pid vigin hudobi kitajski rilli Udale geografichne polozhennya nayavnist ochishenoyi vid lisu i vzhe obroblyuvanoyi zemli oznachalo sho yim ne dovedetsya vitrachati bagato zusil na pidjom cilini i pidgotovku miscya pid selishe Pershimi poselencyami stali sim yi Petra Ponomarenko Trohima Sinko Mikiti Stepchenko Petra Korzha Mirona Chuhno Kirila Galushka Yakova Kovalya Grigoriya Zhurbi Evramiya Shargorodskogo Andriya Onodi Omelyana Ovcharenko Grebennik ta in Isnuye dumka sho pershi poselenci obrali dlya prozhivannya ne te misce de roztashovana zaraz Chernigivka Spochatku voni nibito poselilisya po obidvi storoni richki Potim na vimogu zemlemiriv pereselenskogo upravlinnya perebralisya na livij bereg i utvorili pershu vulicyu nini Chervonoarmijska Rilli bilya richki blizko 35 desyatin sho buli vidvedeni kitajcyam pid vigin hudobi pereselenci takozh postupovo zabudovuvali budinkami Korabel dobrovolchogo flotu v Odesi pered vidplittyam na Dalekij Shid Prozhivshi v zemlyankah zimu 1885 1886rr pereselenci pochali vlashtovuvatisya na novomu misci zagotovlyali lis dlya budivnictva budinkiv i gospodarskih sporud rozoryuvali zemelni dilyanki siyali grechku ta kartoplyu U pershij rik perebuvannya na novij zemli yim dovodilosya vidpravlyatisya na zarobitki v najblizhchi selisha roztashovani bilya ozera Hanka i v selo Nikolske Gospodarskij remanent neobhidnij inventar ta hudobu kupuvali v najblizhchih selah i kozackih stanicyah Starozhili takozh kazhut sho do prihodu na misce majbutnogo sela pershih 25 simej nedaleko vid obranogo miscya vzhe zhili 3 rodini pereselenciv Stepana Mikolajovicha Levchenko Mikiti Monastirnogo i Zamotaya yakij stav piznishe psalomshikom v Chernigivskij cerkvi Yih poselennya nazivali Lobodnoyu slobodoyu na prizvisko Loboda yakim ohrestili samogo shanovnogo yiyi meshkancya Stepana Levchenko Lobodin sloboda znahodilasya bilya pidnizhzhya sopki na povoroti na selo Altinivka z dorogi Chernigivka Horol Sopku cyu i zaraz dehto nazivaye Lobodin Potim yim dovelosya zalishiti ci miscya pragnuchi zmicniti oboronne i strategichne polozhennya na shodi krayini Rosijskij uryad pochav budivnictvo Ussurijskij zaliznici shidnoyi chastini Velikogo Transsibirskoyu shlyahu U 1886 roci specialna vishukuvalna ekspediciya pid nachalstvom inzhenera A N Ursati pristupila do rozvidki trasi majbutnoyi zaliznici Vladivostok Habarovsk yaka za pervinnim planom povinna bula projti trohi zahidnishe sogodnishnoyi trasi tomu zhiteli Lobodin slobodi pereselilisya do richki i z yednalisya z pribulimi chernigivcyami Razom voni j zasnuvali 1 zhovtnya 1886 selo Chernigivku na zgadku pro pokinutu Chernigivsku guberniyu Tak samo nazvali i richku U nove selishe prodovzhuvali perebuvati pereselenci v osnovnomu vihidci z ukrayinskih gubernij Rosijskoyi imperiyi Chernigivskoyi Poltavskoyi Harkivskoyi U 1887 roci do pershih zhitelyam Chernigivki dodalosya 50 simej u 1888 roci she 40 U 1888 roci syudi priyihali zemlevporyadniki pereselenskogo upravlinnya Pid selo voni vidveli dilyanku na 160 nomeriv sadibnih nadiliv po livu storonu richki u 88 verstah vid povitovogo sela Nikolskogo v 10 verstah vid splavnoyi richki Lefu v 3 verstah vid najblizhchih mezh svogo nadilu i v 7 5 verstah vid dalekih a zemelni ugiddya lis sinozhat luki dlya vipasu hudobi po pravu storonu richki Zemlevporyadniki sklali plan novogo sela ta jogo nadilu i oficijno pidtverdili jogo nazvu Za zakonom vid 26 bereznya 1861 vidavavsya akt na rik zasnuvannya sela yaksho nove poselennya nalichuvalo ne menshe 15 simej U Chernigivci do togo chasu bulo bilshe 100 simej Uzdovzh richki bula utvorena persha vulicya nini Chervonoarmijska Budinki stoyali obabich dorogi kozhen kvartal buv zajnyatij zemelnimi dilyankami chotiroh gospodariv po desyatini na sim yu Odnak bagato poselenciv v osnovnomu pershi mali sadibni dilyanki u dvi desyatini Druga vulicya Partizanska bula zabudovana budinkami tilki z pivnichnogo boku kvartalu Takim chinom zabudovuvali j inshi vulici Prisadibna dilyanka odnogo gospodarya zajmala odnu pivtori desyatini Razom z sadibnoyu dilyankoyu zemelnij nadil na odnu sim yu mig dosyagati 100 desyatin za sho selyan sho pereselilisya na Dalekij Shid do 1903 r nazivali stodesyatinnikami Pershi pereselenci namagalisya selitisya blizhche do richki de zemlya bula krashoyu i na gospodarski potrebi vodu mozhna bulo brati pryamo z richki Ale majzhe shorichno voda zatoplyuvali sinokosi prote silnih povenej yak napriklad v Altinivci koli vsi 12 rodin pereselenciv pishli v Chernigivku v seli ne bulo Z Ukrayini zasnovniki Chernigivki privezli z soboyu nasinnya ozimogo zhita grechki ta pshenici Ale na novij zemli voni ne dali shodiv tomu nasinnya dovelosya kupuvati v najblizhchih selah abo brati v pereselenskogo upravlinnya Lis dlya budivnictva budinkiv i gospodarskih primishen z dozvolu kerivnictva rubali na svoyemu nadili Zelenij Klin zemli kudi emigruvalo bagato ukrayinciv i yaki vlasne j dali taku nazvu cij zemli Selo Chernigivka znahoditsya v mezhah cih zemel U 1888 roci Chernigivci pobuduvali pershu neveliku cerkvu yaka za zovnishnim viglyadom trohi vidriznyalasya vid zhitlovogo budinku Derev yane budivnictvo cerkvi sluguvalo odnochasno j cerkovno parafiyalnoyu shkoloyu Pershim Chernigivskim svyashenikom stav prislanij Kamchatskoyu Duhovnoyi Yeparhiyeyu otec Ioann Lukin yakij utvoriv Chernigivskij cerkovnij prihid Cerkva sluzhila miscem spilkuvannya selyan vihovuvala i pidtrimuvala moralni pochatki bez yiyi uchasti ne prohodili hreshennya odruzhennya pohovannya Chernigivska Rizdva Presvyatoyi Bogorodici cerkva otrimala velikij zemelnij nadil na pivnich vid sela yakij zdavavsya v orendu korejcyam Pid chas utvorennya Chernigivki osvoyennya yiyi okolici novoseli ne zustrichalisya z korinnimi meshkancyami tuteshnih misc udegejcyami abo predstavnikami inshih tungusomovnih plemen Yim dovelosya buti susidami iz Manchzhurskimi kitajcyami yaki zhili u dvoh velikih fanzah na vidstani odniyeyi vesti vid novogo poselennya Kitajci yih bulo blizko 50 cholovik zajmalisya hliborobstvom i tvarinnictvom Rosijski poselenci i prijshli kitajci zhili mirno ale traplyalisya svarki v osnovnomu cherez te sho hudoba rosiyan gospodariv zahodiv na kitajski rilli Neridko kitajci vimagali splati shtrafu za potravu rillya Bilshist selyan ne vidmovlyalisya platiti ale inodi sprava dohodila do bijok Zavdyaki vdalomu roztashuvannyu Chernigivka shvidko zrostala i nezabarom stala administrativnim i torgovim centrom volosti U seli buli svoya likarnya cerkva dvi shkoli pochatkova cerkovno prihodska i ministerska drugogo stupenya Isnuvalo kilka magaziniv dvi firmi Kunst i Albers magazini Churin i K ta Skidelskogo kitajski magazini Tut zhe znahodilosya dekilka promislovih pidpriyemstv paperova fabrika Pereskova Parovij vijskovij mlin lisopilnij zavod cegelnij zavod Monastirskogo Bulo volosne upravlinnya zaliznichna stanciya Poshtovo Telegrafne viddilennya rezidenciyi stanovogo pristava j lisnichogo Naselennya Chernigivki v 1915r stanovilo 3167 osib Stanciya Muchna rajon vijskovoyi boroshnomelni i sama Chernigivka predstavlyali soboyu okremi selisha pov yazani silskoyu dorogoyu Nazvi vulicyam davalisya na rahunkom pochinayuchi vid richki Persha Druga Tretya i t d Tilki dvi vulici nosili originalni nazvi Stovbova i Razmojna Zhili budinku z gospodarskimi budivlyami roztashovuvalisya po chotiri v ryad z togo boku kvartalu yaka bula zvernena do richki Otzhe odin kvartal stanovili sadibni dilyanki chotiroh gospodariv vid 1 do 2 desyatin U 1972 roci lejtenant ukrayinec Oleksandr Gacev rodom z Harkova pri vikonanni navchalnogo polotu poviv padayuchij litak vid Chernigivki vidmovivshis katapultuvatisya tim samim vryatuvav bagatom zhitelyam zhittya a sam zaginuv DemografiyaNaselennya Chernigivki stanovit 13 046 osib zgidno z perepisom 2010 roku Rik Naselennya1915 3 1671959 10 6991970 12 8481979 14 3501989 15 8422002 14 3102010 13 046EkonomikaV Chernigivci rozvinuto silske gospodarstvo harchova promislovist ta mashinobuduvannya Silske gospodarstvo predstavleno molochno m yasnim skotarstvom viroblennyam soyi ovochej i kartopli Promislovi pidpriyemstva sela kombinat hliboproduktiv molokozavod shvejna fabrika konservnij zavod ta in V Chernigivci do 2009 r dislokuvalisya dva velikih vijskovih aviacijnih polki predstavleni vertolotami Mi 24 Mi 8 ta litakami shturmovikami Su 25 nayavna takozh zlitno posadochna smuga zdatna prijmati seredno vazhki litaki tipu AN 24 V nash chas koli obidva polki rozformovani Ukrayinci v ChernigivciZasnovnikami sela buli ukrayinci i tomu zavzhdi bilshu chastinu naselennya sela stanovili ukrayinci Pereselyalisya perevazhno selyani zdebilshogo negramotni Cherez cenzurni umovi vvedeni Emskim ukazom 1876 r yakij zaboronyav same isnuvannya ukrayinskoyi movi bula vidsutnya i nacionalna presa Otozh yedinoyu mozhlivoyu todi formoyu viyavu ukrayinskogo nacionalnogo zhitiya zalishavsya teatr Cherez antiukrayinsku politiku na teritoriyi Zelenogo Klinu kilkist ukrayinciv pochala rizko zmenshuvatis ukrayinska mova bula povnistyu zaboronena i v shkolah vikladalasya lishe rosijska Velas silna rusifikaciya Na teperishnij chas v Chernigivci nemaye zhodnoyi ukrayinskoyi shkoli Za perepisom naselennya perevazhnu bilshist naselennya sela stanovlyat rosiyani ale bilshist z nih maye ukrayinske korinnya i pam yatayut pro svoye pohodzhennya Derzhavni ustanoviDiv takozhOzero Hanka Zelenij KlinPrimitkiVulicya imeni lotchika Gaceva Arhiv originalu za 25 12 2012 Procitovano 25 12 2012 szsh im S M Valyeyeva Arhiv originalu za 5 bereznya 2016 Procitovano 18 chervnya 2010 serednya zagalnoosvitnya shkola 8 Arhiv originalu za 5 bereznya 2016 Procitovano 18 chervnya 2010 PosilannyaOficijnij sajt Administraciyi Chernigivskogo rajonu 3 listopada 2007 u Wayback Machine Administraciya Chernigivskogo silskogo poselennya 26 lipnya 2010 u Wayback Machine Chernigivka Online 27 lyutogo 2010 u Wayback Machine