Це тинград хорв Cetingrad до 1991 року Цетин Град хорв Cetin Grad село і громада в центральній Хорватії у Карловацькій ж

Це́тинград (хорв. Cetingrad), до 1991 року Цетин-Град (хорв. Cetin Grad) — село і громада в центральній Хорватії, у Карловацькій жупанії, на кордоні з Боснією і Герцеговиною.

Поселення

Цетинград

Cetingrad

Вид на Цетинград із замку Цетин

Координати ^{H G O}

: забагато параметрів!

Країна	Хорватія Хорватія
Історична область	Кордун
Жупанія	Карловацька
Площа	громади: 140,00 км²
Висота центру	232 м
Населення	319 осіб (2011)
Густота населення	14,47 осіб/км²
Часовий пояс	, влітку
Телефонний код	(+385) 47
Поштовий індекс	47 222
Автомобільний код	KA
GeoNames	3202642
OSM	r8766857 ·R
Офіційний сайт	cetingrad.hr
Населення громади	2 027 жителів (2011)
Голова громади	Мілан Гашпарін

Цетинград

Цетинград (Хорватія)

Цетинград у Вікісховищі

Положення громади Цетинград у межах Карловацької жупанії

Станом на 2001 рік, саме село налічувало 351 жителя, а загальна чисельність населення громади становила 2746 осіб.

Історія

Цетинград виник у безпосередній близькості від руїн середньовічної фортеці . Доба Середньовіччя була золотим часом для Цетина. Біля фортеці існували францисканський монастир і кілька церков. На той час Цетин входив до володінь Франкопанів і відігравав важливу роль у хорватській історії.

Після поразки у Битві під Мохачем у 1526 році хорватська знать зібралася на Цетинський парламент (хорв. Cetinski Sabor). 1 січня 1527 року вони обрали ерцгерцога Австрії Фердинанда з династії Габсбургів королем Хорватії. Підписана хорватськими дворянами і представниками Фердинанда Габсбурга грамота, яка зберігається в Австрійському державному архіві у Відні, є одним із найважливіших документів хорватської державності.

У наступні століття Цетин був у складі Військового порубіжжя — прикордонних земель між Габсбурзькою монархією та Османською імперією. У цей період османська армія неодноразово оволодівала ним. Фортецю було кілька разів пошкоджено і відремонтовано. 1790 року австрійські війська під командуванням генерала Валіша остаточно повернули Цетин Габсбурзькій монархії.

У 1809 році османські війська знову зайняли Цетин, але в 1810 році відступили через погрози генерал-губернатора Іллірійських провінцій маршала Мармона. Коли загроза з боку Османської імперії зникла, фортецю покинули і використовували як кар'єр. Адміністративний центр перенесли в тогочасне Валіш-село (хорв. Vališselo), яке виросло на північ від Цетина і тепер називається Цетинград.

У ХІХ і ХХ століттях ця місцевість була малолюдною, без будь-якої дійсної можливості для економічного розвитку. Під час Другої світової війни ця територія ще раз пережила великі страждання і руйнування, а після війни соціалістична Югославія занехаяла цей район. Через бідність населення було змушене мігрувати, спочатку за океан, а пізніше — в європейські країни.

Протягом югославських воєн Цетинград і навколишню місцевість захопили великосербські заколотники за підтримки ЮНА і приєднали до самопроголошеної Республіки Сербська Країна. За час окупації, яка тривала до 1995 року, сербські бунтівники знищили найбільшу Римо-католицьку церкву в Слунському церковному окрузі — церкву Успіння Пресвятої Богородиці (хорв. crkva Marijina Uznesenja). До 1999 року церкву було загалом відбудовано.

Цетинград став місцем аварії вертольота, збитого випущеною сербами ракетою, у якій загинув міністр закордонних справ Боснії і Герцеговини Ірфан Любіянкич і шість інших осіб. Велика частина населення Цетинграда провела чотири роки сербської окупації у вигнанні. У серпні 1995 року, під час операції «Буря», хорватська армія визволила Цетинград. Після 1995 року його успішно відбудовано, а чимало колишніх жителів повернулися до своїх домівок.

Демографія

За даними перепису 2001 року, громада (муніципалітет) Цетинград мала такий національний склад:

Національність	Кількість	Відсоток
Хорвати	2 105	76,66 %
Босняки	269	9,8 %
Серби	145	5,28 %
Німці	1
Українці	1
Інші	134	4,88 %
Не визначилися	39	1,42 %
Невідомо	52	1,89 %

Населення громади за даними перепису 2011 року становило 2 027 осіб. Населення самого міста становило 319 осіб.

Динаміка чисельності населення громади:

Динаміка чисельності населення міста:

Населені пункти

Примітки

Hrvatska biskupska konferencijaPDF (25.1 KB) Слунський деканат (церковний округ)
Proslavljen Dan općine Cetingrad [ 10 листопада 2005 у Wayback Machine.], Vjesnik (хор.)
Перепис населення 2011 року (хорв.) . Хорватське бюро статистики.
(хорв.) . Хорватське бюро статистики. Архів оригіналу за 9 травня 2021.

Джерела

Radoslav Lopašić: Oko Kupe i Korane, Matica Hrvatska, 1895, Zagreb (хор.)
Milan Kruhek: Cetin, grad izbornog sabora Kraljevine Hrvatske 1527, Karlovačka Županija, 1997, Karlovac (хор.)
Iz memoara maršala Marmonta: ilirske uspomene 1806—1811, Čakavski Sabor, 1977, Split (хор.)

Посилання

Неофіційний сайт муніципалітету Цетинград (хор.)

[1] Hrvatska biskupska konferencijaPDF (25.1 KB) Слунський деканат (церковний округ)

[2] Proslavljen Dan općine Cetingrad [ 10 листопада 2005 у Wayback Machine.], Vjesnik (хор.)

[census2011-3] Перепис населення 2011 року (хорв.) . Хорватське бюро статистики.

[populationHistory-4] (хорв.) . Хорватське бюро статистики. Архів оригіналу за 9 травня 2021.