Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Харон Charon Зображення Харона зроблене апаратом New Horizons 13 липня 2015Дані про відкриттяДата відкриття 22 червня 19

Харон (супутник)

Харон (супутник)
Харон image
Charon

image
Зображення Харона, зроблене апаратом
New Horizons 13 липня 2015

Дані про відкриття
Дата відкриття 22 червня 1978
Відкривач(і) Джеймс Крісті
(англ. James W. Christy)
Місце відкриття Військово-морська обсерваторія США, Флегстафф, Аризона.
Планета Плутон
Номер 134340 I
Орбітальні характеристики
Велика піввісь 19 596 (відносно Плутона),
17 469 (відносно центра мас) км
Орбітальний період 6 д 9 год 17 хв 37 с,
або 6,387230діб
Ексцентриситет орбіти 0,00005
Нахил орбіти 0,00° ± 0,014° до площини екватора планети
Нахил орбіти 122,53° до площини екліптики
Фізичні характеристики
Видима зоряна величина 16.8
Діаметр 1212 ± 6
(0,095 діаметра Землі) км
Маса (1,586±0,015)× 1021
(2,656× 10-4 маси Землі) кг
Густина 1,702 ± 0,021 г/см³
Прискорення вільного падіння 0,288 м/с²
Період обертання навколо своєї осі синхронний діб
Нахил осі обертання 0,0°
Альбедо від 0,36 до 0,39
Атмосферний тиск < 0,11 мкбар або 11× 10-6 Па
Температура поверхні 53 К
Атмосфера Не виявлено
Інші позначення

image Харон image у Вікісховищі

Харо́н (134340 Плутон I, англ. Charon) — найбільший із п'яти відомих супутників карликової планети Плутона, відомий також під назвою «Плутон I». Гравітаційний вплив Харона на Плутон настільки великий, що барицентр системи Плутон — Харон лежить поза Плутоном. Через це його інколи вважають компонентом подвійної планетної системи Плутон — Харон.

Відкритий американським астрофізиком Джеймсом Крісті (англ. James W. Christy) 22 червня 1978 на знімках, отриманих на кілька місяців раніше у Військово-морській обсерваторії США.

Названий на честь Харона (грец. Χάρων) із давньогрецької міфології — перевізника душ через річку Ахеронт у царство мертвих.

14 липня 2015 року автоматична міжпланетна станція New Horizons пролітала через систему Плутон — Харон, наблизившись до Харона на відстань близько 27 тис. км.

Вивчення

Відкриття

Харон був відкритий американським астрофізиком Джеймсом Крісті 22 червня 1978 року на знімку, отриманому у Військово-морській обсерваторії США, Флегстафф, Аризона. Плутон на отриманому знімку мав дещо видовжену форму, в той час як зорі, які були на цій самій фотографії, не мали спотворень. Повідомлення про це відкриття було опубліковано Міжнародним астрономічним союзом 7 липня 1978 року.

Після перевірки архівів обсерваторії виявилося, що деякі зображення Плутона, зняті в умовах хорошої видимості, також дещо витягнуті, в той час як зображення зір — ні. Це можна було пояснити наявністю у Плутона супутника, який розташовувався настільки близько до нього, що роздільності телескопа не вистачало для того, щоб побачити їх окремо.

Назва

Тимчасовим позначенням відкритого супутника стало 1978 P 1. Військово-морська обсерваторія США пропонувала назву «Персефона» — ім'я дружини Аїда / Плутона. Однак сам першовідкривач ще 24 червня 1978 року вибрав для супутника ім'я Харона — перевізника душ померлих через Стікс. Не останню роль відіграло і те, що перші чотири літери Char відповідали імені дружини Крісті, Шарлін. 3 січня 1986 року МАС затвердив назву Харон.

Подальші дослідження

image
Знімок автоматичної міжпланетної станції «Нові обрії» від 14 липня 2015 року, незадовго до максимального зближення з Хароном (частково штучні кольори).

Крісті продовжив дослідження і виявив, що ці спостереження можуть бути пояснені, якщо орбітальний період супутника становить 6,387 днів, а максимальне кутове віддалення від планети — близько 1 секунду дуги.

Ці висновки підтвердилися в період з лютого 1985 року по жовтень 1990 року, коли з Землі спостерігалися надзвичайно рідкісні явища: навперемінні взаємні затемнення Плутона й Харона. Потрапляння Землі у площину орбіти Харона, яке дозволяло спостерігати ці затемнення, відбувається лише двічі протягом 248-літнього орбітального періоду Плутона, і, на щастя, ця подія відбулася невдовзі після відкриття супутника. Оскільки період обертання Харона — трохи менше тижня, затемнення повторювалися через кожні три доби, і за п'ять років відбулася велика серія цих подій. Ці затемнення дозволили скласти «карти яскравості» й отримати хороші оцінки радіуса Плутона (1150—1200 км) і Харона.

Перші зображення Плутона і Харона у вигляді окремих дисків були зняті космічним телескопом «Габбл» у 1990-х роках. Пізніше, з розвитком адаптивної оптики, з'явилася можливість бачити окремі диски Плутона й Харона з використанням і наземних телескопів.

Система Плутона, включаючи Харон, була детально досліджена з близької відстані американським космічним апаратом «Нові обрії» 2015 року. Для Харона, як і для Плутона, була знята як видима при максимальному зближенні сторона, так і обернена (її знімки були зроблені перед зближенням і тому мають нижчу роздільність). Хороша чутливість і кутова роздільність LORRI показала Харон точно у передбаченому положенні відносно Плутона, через 35 років після його відкриття Джеймсом Крісті. Камера зробила знімки Плутона й Харона при набагато більшому фазовому куті (кут між Сонцем, Плутоном і космічним апаратом), ніж можна досягнути з Землі чи навколоземної орбіти.

Орбіта й розміри

image
Обертання системи Плутон — Харон. Видно, що центр обертання розташований поза межами Плутона. Також показане синхронне обертання обох тіл.

Розмір Харона становить половину розміру Плутона, а маса — 1/8 маси Плутона. Це дуже великі співвідношення: у всіх супутників великих планет Сонячної системи вони значно менші.

Харон розташований на відстані 19 596 км від центру Плутона; орбіта лежить приблизно в екваторіальній площині Плутона й нахилена на 122,5° до екліптики. Діаметр Харона, за даними апарата New Horizons, складає 1212±6 км, маса — 1,586× 1021 кг, густина — 1,70 г/см³. Один оберт Харона займає 6,387 доби (внаслідок припливного захоплення збігається з періодом обертання Плутона), тобто Плутон і Харон постійно обернені один до одного одним боком.

Традиційно Харон вважається супутником Плутона. Іноді систему Плутон — Харон називають подвійною планетою, оскільки її центр мас знаходиться поза Плутоном.

Статус

Згідно з проектом Резолюції 5 XXVI Генеральної асамблеї МАС (2006) Харону, разом із Церерою й Еридою (раніше відомою як об'єкт 2003 UB313), передбачалося присвоїти статус планети. У примітках до проекту резолюції вказувалось, що в такому випадку система «Плутон — Харон» буде вважатися подвійною планетою.

Однак, в остаточному варіанті резолюції містилося інше рішення: було введено поняття «карликова планета». До цього нового класу об'єктів були віднесені Плутон, Церера й Ерида. Харон не було включено в число карликових планет.

Поверхня і склад

Харон більш темний і менш червонуватий за Плутон. Він вкритий переважно водяним льодом, тоді як Плутон — азотним. Найімовірніше, система Плутон — Харон утворилася в результаті «ковзного» зіткнення незалежно сформованих Плутона і прото-Харона. Можливо, останній лишився малоушкодженим, а можливо, сучасний Харон сформувався з уламків, викинутих на орбіту довкола Плутона. З них же, ймовірно, утворилися й інші супутники Плутона.

Згідно з деякими моделями, Харон може бути геологічно активний аж до наявності підповерхневого океану рідкої води. Це обґрунтовується тим, що спектральний аналіз показує наявність кристалічного водяного льоду та гідратів аміаку, хоча під дією сонячних і космічних променів лід повинен аморфізуватися, а гідрати аміаку — розпастися за короткий термін (<105 та <107 років відповідно). У зв'язку з цим висувалися припущення про наявність на Хароні кріогейзерів — можливо, пов'язаних із океаном.

У червні 2015 року камери New Horizons виявили велику червону полярну область на Хароні. На думку вчених газ метан виходить з атмосфери Плутона і захоплюється силою тяжіння і замерзає на холодній, крижаній поверхні на полюсі Харона. Після цього газ зазнає хімічної обробки ультрафіолетовим світлом від Сонця, який перетворює метан у більш важкі вуглеводні, а зрештою — в червонуваті органічні матеріали під назвою толіни.

Див. також

Примітки

  1. Stern, S. A.; Bagenal, F.; Ennico, K. та ін. (16 жовтня 2015). (PDF). Science. 350 (6258). arXiv:1510.07704. Bibcode:2015Sci...350.1815S. doi:10.1126/science.aad1815. PMID 26472913. Архів оригіналу (PDF) за 22 листопада 2015. Процитовано 6 грудня 2015. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= () (Supplements)
  2. Buie M. W., Grundy W. M., Young E. F., Young L. A., Stern S. A. (2006). Orbits and photometry of Pluto’s satellites: Charon, S/2005 P1, and S/2005 P2. Astronomical Journal. 132: 290—298. arXiv:astro-ph/0512491. Bibcode:2006AJ....132..290B. doi:10.1086/504422.
  3. Williams D. R. (18 листопада 2015). Pluto Fact Sheet. NASA. Архів оригіналу за 19 листопада 2015. Процитовано 4 грудня 2015.
  4. Розраховано за масою та радіусом за даними Stern at al., 2015
  5. Circular No. 3241. IAU. 7 липня 1978. Архів оригіналу за 16 березня 2015. Процитовано 16 березня 2015. (англ.)
  6. Circular No. 4157. IAU. 3 січня 1986. Архів оригіналу за 16 березня 2015. Процитовано 16 березня 2015. (англ.)
  7. (англ.). APL. 1 жовтня 2015. Архів оригіналу за 24 листопада 2015. Процитовано 14 листопада 2015. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= () (англ.)
  8. Емельянов, Н. В.. Редкие явления в системе Плутона // Земля и Вселенная. — М. : Наука, 1989. — № 4. — С. 27-29. — ISSN 0044-3948. (рос.)
  9. Paul Robert Weissman, Torrence V. Johnson. Encyclopedia of the solar system. — 2-е изд. — Academic Press, 2007. — P. 545. — . (англ.)
  10. Велика піввісь плутоноцентричної орбіти Харона за даними Stern et al., 2015.
  11. IAU 2006 General Assembly: Resolutions 5 and 6 (PDF). IAU. 24 серпня 2006. Архів (PDF) оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 6 грудня 2015.
  12. IAU 2006 General Assembly: Result of the IAU Resolution votes. IAU (News Release — IAU0603). 24 серпня 2006. Архів оригіналу за 24 січня 2012. Процитовано 5 грудня 2015.
  13. Stern S. A. Pluto // Encyclopedia of the Solar System / T. Spohn, D. Breuer, T. Johnson. — 3. — Elsevier, 2014. — P. 909–924. — .
  14. Rhoden, Alyssa Rose; Henning, Wade; Hurford, Terry A.; Hamilton, Douglas P. (2015). (PDF). Icarus. 246: 11—20. Bibcode:2015Icar..246...11R. doi:10.1016/j.icarus.2014.04.030. Архів оригіналу (PDF) за 6 грудня 2015. Процитовано 6 грудня 2015.
  15. Walsh, K. J.; Levison, H. F. (18 червня 2015). Formation and Evolution of Pluto’s Small Satellites (PDF). The Astronomical Journal. 150 (1). arXiv:1505.01208. Bibcode:2015AJ....150...11W. doi:10.1088/0004-6256/150/1/11.
  16. Desch, S. J.; Cook, J. C.; Hawley, W.; Doggett, T. C. (2007). Cryovolcanism on Charon and Other Kuiper Belt Objects (PDF). 38th Lunar and Planetary Science Conference, (Lunar and Planetary Science XXXVIII), held March 12-16, 2007 in League City, Texas. LPI Contribution No. 1338, p.1901. Bibcode:2007LPI....38.1901D.
  17. Cook, Jason C.; Desch, Steven J.; Roush, Ted L.; Trujillo, Chadwick A.; Geballe, T. R. (2007). Near-Infrared Spectroscopy of Charon: Possible Evidence for Cryovolcanism on Kuiper Belt Objects. The Astrophysical Journal. 663 (2): 1406—1419. Bibcode:2007ApJ...663.1406C. doi:10.1086/518222.
  18. Charon: An ice machine in the ultimate deep freeze. Gemini Observatory. 17 липня 2007. Архів оригіналу за 22 листопада 2015. Процитовано 4 грудня 2015.
  19. W. M. Grundy,et al. The formation of Charon’s red poles from seasonally cold-trapped volatiles // Nature. — 2016. — DOI:10.1038/nature19340.


image Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Haron Charon Zobrazhennya Harona zroblene aparatom New Horizons 13 lipnya 2015Dani pro vidkrittyaData vidkrittya 22 chervnya 1978Vidkrivach i Dzhejms Kristi angl James W Christy Misce vidkrittya Vijskovo morska observatoriya SShA Flegstaff Arizona Planeta PlutonNomer 134340 IOrbitalni harakteristikiVelika pivvis 19 596 vidnosno Plutona 17 469 vidnosno centra mas kmOrbitalnij period 6 d 9 god 17 hv 37 s abo 6 387230dibEkscentrisitet orbiti 0 00005Nahil orbiti 0 00 0 014 do ploshini ekvatora planetiNahil orbiti 122 53 do ploshini ekliptikiFizichni harakteristikiVidima zoryana velichina 16 8Diametr 1212 6 0 095 diametra Zemli kmMasa 1 586 0 015 1021 2 656 10 4 masi Zemli kgGustina 1 702 0 021 g sm Priskorennya vilnogo padinnya 0 288 m s Period obertannya navkolo svoyeyi osi sinhronnij dibNahil osi obertannya 0 0 Albedo vid 0 36 do 0 39Atmosfernij tisk lt 0 11 mkbar abo 11 10 6 PaTemperatura poverhni 53 KAtmosfera Ne viyavlenoInshi poznachennyaHaron u Vikishovishi Haro n 134340 Pluton I angl Charon najbilshij iz p yati vidomih suputnikiv karlikovoyi planeti Plutona vidomij takozh pid nazvoyu Pluton I Gravitacijnij vpliv Harona na Pluton nastilki velikij sho baricentr sistemi Pluton Haron lezhit poza Plutonom Cherez ce jogo inkoli vvazhayut komponentom podvijnoyi planetnoyi sistemi Pluton Haron Vidkritij amerikanskim astrofizikom Dzhejmsom Kristi angl James W Christy 22 chervnya 1978 na znimkah otrimanih na kilka misyaciv ranishe u Vijskovo morskij observatoriyi SShA Nazvanij na chest Harona grec Xarwn iz davnogreckoyi mifologiyi pereviznika dush cherez richku Aheront u carstvo mertvih 14 lipnya 2015 roku avtomatichna mizhplanetna stanciya New Horizons prolitala cherez sistemu Pluton Haron nablizivshis do Harona na vidstan blizko 27 tis km VivchennyaVidkrittya Haron buv vidkritij amerikanskim astrofizikom Dzhejmsom Kristi 22 chervnya 1978 roku na znimku otrimanomu u Vijskovo morskij observatoriyi SShA Flegstaff Arizona Pluton na otrimanomu znimku mav desho vidovzhenu formu v toj chas yak zori yaki buli na cij samij fotografiyi ne mali spotvoren Povidomlennya pro ce vidkrittya bulo opublikovano Mizhnarodnim astronomichnim soyuzom 7 lipnya 1978 roku Pislya perevirki arhiviv observatoriyi viyavilosya sho deyaki zobrazhennya Plutona znyati v umovah horoshoyi vidimosti takozh desho vityagnuti v toj chas yak zobrazhennya zir ni Ce mozhna bulo poyasniti nayavnistyu u Plutona suputnika yakij roztashovuvavsya nastilki blizko do nogo sho rozdilnosti teleskopa ne vistachalo dlya togo shob pobachiti yih okremo Nazva Timchasovim poznachennyam vidkritogo suputnika stalo 1978 P 1 Vijskovo morska observatoriya SShA proponuvala nazvu Persefona im ya druzhini Ayida Plutona Odnak sam pershovidkrivach she 24 chervnya 1978 roku vibrav dlya suputnika im ya Harona pereviznika dush pomerlih cherez Stiks Ne ostannyu rol vidigralo i te sho pershi chotiri literi Char vidpovidali imeni druzhini Kristi Sharlin 3 sichnya 1986 roku MAS zatverdiv nazvu Haron Podalshi doslidzhennya Znimok avtomatichnoyi mizhplanetnoyi stanciyi Novi obriyi vid 14 lipnya 2015 roku nezadovgo do maksimalnogo zblizhennya z Haronom chastkovo shtuchni kolori Kristi prodovzhiv doslidzhennya i viyaviv sho ci sposterezhennya mozhut buti poyasneni yaksho orbitalnij period suputnika stanovit 6 387 dniv a maksimalne kutove viddalennya vid planeti blizko 1 sekundu dugi Ci visnovki pidtverdilisya v period z lyutogo 1985 roku po zhovten 1990 roku koli z Zemli sposterigalisya nadzvichajno ridkisni yavisha navpereminni vzayemni zatemnennya Plutona j Harona Potraplyannya Zemli u ploshinu orbiti Harona yake dozvolyalo sposterigati ci zatemnennya vidbuvayetsya lishe dvichi protyagom 248 litnogo orbitalnogo periodu Plutona i na shastya cya podiya vidbulasya nevdovzi pislya vidkrittya suputnika Oskilki period obertannya Harona trohi menshe tizhnya zatemnennya povtoryuvalisya cherez kozhni tri dobi i za p yat rokiv vidbulasya velika seriya cih podij Ci zatemnennya dozvolili sklasti karti yaskravosti j otrimati horoshi ocinki radiusa Plutona 1150 1200 km i Harona Pershi zobrazhennya Plutona i Harona u viglyadi okremih diskiv buli znyati kosmichnim teleskopom Gabbl u 1990 h rokah Piznishe z rozvitkom adaptivnoyi optiki z yavilasya mozhlivist bachiti okremi diski Plutona j Harona z vikoristannyam i nazemnih teleskopiv Sistema Plutona vklyuchayuchi Haron bula detalno doslidzhena z blizkoyi vidstani amerikanskim kosmichnim aparatom Novi obriyi 2015 roku Dlya Harona yak i dlya Plutona bula znyata yak vidima pri maksimalnomu zblizhenni storona tak i obernena yiyi znimki buli zrobleni pered zblizhennyam i tomu mayut nizhchu rozdilnist Horosha chutlivist i kutova rozdilnist LORRI pokazala Haron tochno u peredbachenomu polozhenni vidnosno Plutona cherez 35 rokiv pislya jogo vidkrittya Dzhejmsom Kristi Kamera zrobila znimki Plutona j Harona pri nabagato bilshomu fazovomu kuti kut mizh Soncem Plutonom i kosmichnim aparatom nizh mozhna dosyagnuti z Zemli chi navkolozemnoyi orbiti Orbita j rozmiriObertannya sistemi Pluton Haron Vidno sho centr obertannya roztashovanij poza mezhami Plutona Takozh pokazane sinhronne obertannya oboh til Rozmir Harona stanovit polovinu rozmiru Plutona a masa 1 8 masi Plutona Ce duzhe veliki spivvidnoshennya u vsih suputnikiv velikih planet Sonyachnoyi sistemi voni znachno menshi Haron roztashovanij na vidstani 19 596 km vid centru Plutona orbita lezhit priblizno v ekvatorialnij ploshini Plutona j nahilena na 122 5 do ekliptiki Diametr Harona za danimi aparata New Horizons skladaye 1212 6 km masa 1 586 1021 kg gustina 1 70 g sm Odin obert Harona zajmaye 6 387 dobi vnaslidok priplivnogo zahoplennya zbigayetsya z periodom obertannya Plutona tobto Pluton i Haron postijno oberneni odin do odnogo odnim bokom Tradicijno Haron vvazhayetsya suputnikom Plutona Inodi sistemu Pluton Haron nazivayut podvijnoyu planetoyu oskilki yiyi centr mas znahoditsya poza Plutonom StatusZgidno z proektom Rezolyuciyi 5 XXVI Generalnoyi asambleyi MAS 2006 Haronu razom iz Cereroyu j Eridoyu ranishe vidomoyu yak ob yekt 2003 UB313 peredbachalosya prisvoyiti status planeti U primitkah do proektu rezolyuciyi vkazuvalos sho v takomu vipadku sistema Pluton Haron bude vvazhatisya podvijnoyu planetoyu Odnak v ostatochnomu varianti rezolyuciyi mistilosya inshe rishennya bulo vvedeno ponyattya karlikova planeta Do cogo novogo klasu ob yektiv buli vidneseni Pluton Cerera j Erida Haron ne bulo vklyucheno v chislo karlikovih planet Poverhnya i skladHaron bilsh temnij i mensh chervonuvatij za Pluton Vin vkritij perevazhno vodyanim lodom todi yak Pluton azotnim Najimovirnishe sistema Pluton Haron utvorilasya v rezultati kovznogo zitknennya nezalezhno sformovanih Plutona i proto Harona Mozhlivo ostannij lishivsya maloushkodzhenim a mozhlivo suchasnij Haron sformuvavsya z ulamkiv vikinutih na orbitu dovkola Plutona Z nih zhe jmovirno utvorilisya j inshi suputniki Plutona Zgidno z deyakimi modelyami Haron mozhe buti geologichno aktivnij azh do nayavnosti pidpoverhnevogo okeanu ridkoyi vodi Ce obgruntovuyetsya tim sho spektralnij analiz pokazuye nayavnist kristalichnogo vodyanogo lodu ta gidrativ amiaku hocha pid diyeyu sonyachnih i kosmichnih promeniv lid povinen amorfizuvatisya a gidrati amiaku rozpastisya za korotkij termin lt 105 ta lt 107 rokiv vidpovidno U zv yazku z cim visuvalisya pripushennya pro nayavnist na Haroni kriogejzeriv mozhlivo pov yazanih iz okeanom U chervni 2015 roku kameri New Horizons viyavili veliku chervonu polyarnu oblast na Haroni Na dumku vchenih gaz metan vihodit z atmosferi Plutona i zahoplyuyetsya siloyu tyazhinnya i zamerzaye na holodnij krizhanij poverhni na polyusi Harona Pislya cogo gaz zaznaye himichnoyi obrobki ultrafioletovim svitlom vid Soncya yakij peretvoryuye metan u bilsh vazhki vuglevodni a zreshtoyu v chervonuvati organichni materiali pid nazvoyu tolini Div takozhSuputniki Plutona Spisok geologichnih ob yektiv HaronaPrimitkiStern S A Bagenal F Ennico K ta in 16 zhovtnya 2015 PDF Science 350 6258 arXiv 1510 07704 Bibcode 2015Sci 350 1815S doi 10 1126 science aad1815 PMID 26472913 Arhiv originalu PDF za 22 listopada 2015 Procitovano 6 grudnya 2015 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka Supplements Buie M W Grundy W M Young E F Young L A Stern S A 2006 Orbits and photometry of Pluto s satellites Charon S 2005 P1 and S 2005 P2 Astronomical Journal 132 290 298 arXiv astro ph 0512491 Bibcode 2006AJ 132 290B doi 10 1086 504422 Williams D R 18 listopada 2015 Pluto Fact Sheet NASA Arhiv originalu za 19 listopada 2015 Procitovano 4 grudnya 2015 Rozrahovano za masoyu ta radiusom za danimi Stern at al 2015 Circular No 3241 IAU 7 lipnya 1978 Arhiv originalu za 16 bereznya 2015 Procitovano 16 bereznya 2015 angl Circular No 4157 IAU 3 sichnya 1986 Arhiv originalu za 16 bereznya 2015 Procitovano 16 bereznya 2015 angl angl APL 1 zhovtnya 2015 Arhiv originalu za 24 listopada 2015 Procitovano 14 listopada 2015 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Cite maye pustij nevidomij parametr description dovidka angl Emelyanov N V Redkie yavleniya v sisteme Plutona Zemlya i Vselennaya M Nauka 1989 4 S 27 29 ISSN 0044 3948 ros Paul Robert Weissman Torrence V Johnson Encyclopedia of the solar system 2 e izd Academic Press 2007 P 545 ISBN 9780120885893 angl Velika pivvis plutonocentrichnoyi orbiti Harona za danimi Stern et al 2015 IAU 2006 General Assembly Resolutions 5 and 6 PDF IAU 24 serpnya 2006 Arhiv PDF originalu za 20 serpnya 2011 Procitovano 6 grudnya 2015 IAU 2006 General Assembly Result of the IAU Resolution votes IAU News Release IAU0603 24 serpnya 2006 Arhiv originalu za 24 sichnya 2012 Procitovano 5 grudnya 2015 Stern S A Pluto Encyclopedia of the Solar System T Spohn D Breuer T Johnson 3 Elsevier 2014 P 909 924 ISBN 9780124160347 Rhoden Alyssa Rose Henning Wade Hurford Terry A Hamilton Douglas P 2015 PDF Icarus 246 11 20 Bibcode 2015Icar 246 11R doi 10 1016 j icarus 2014 04 030 Arhiv originalu PDF za 6 grudnya 2015 Procitovano 6 grudnya 2015 Walsh K J Levison H F 18 chervnya 2015 Formation and Evolution of Pluto s Small Satellites PDF The Astronomical Journal 150 1 arXiv 1505 01208 Bibcode 2015AJ 150 11W doi 10 1088 0004 6256 150 1 11 Desch S J Cook J C Hawley W Doggett T C 2007 Cryovolcanism on Charon and Other Kuiper Belt Objects PDF 38th Lunar and Planetary Science Conference Lunar and Planetary Science XXXVIII held March 12 16 2007 in League City Texas LPI Contribution No 1338 p 1901 Bibcode 2007LPI 38 1901D Cook Jason C Desch Steven J Roush Ted L Trujillo Chadwick A Geballe T R 2007 Near Infrared Spectroscopy of Charon Possible Evidence for Cryovolcanism on Kuiper Belt Objects The Astrophysical Journal 663 2 1406 1419 Bibcode 2007ApJ 663 1406C doi 10 1086 518222 Charon An ice machine in the ultimate deep freeze Gemini Observatory 17 lipnya 2007 Arhiv originalu za 22 listopada 2015 Procitovano 4 grudnya 2015 W M Grundy et al The formation of Charon s red poles from seasonally cold trapped volatiles Nature 2016 DOI 10 1038 nature19340 Ce nezavershena stattya z astronomiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi

Дата публікації:
Топ