Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Х-20 (за кодифікацією МО США та НАТО — AS-3 Kangaroo (Кенгуру)) — радянська надзвукова крилата ракета великої дальності повітряного базування ракетного комплексу К-20 (" Комета-20 "). Оснащувалась ядерною бойовою частиною.
| Х-20 | |
 | |
| Кодове позначення НАТО | Kangaroo |
|---|---|
| Країна походження |  СРСР |
| Оператор | Військово-повітряні сили СРСР |
| Тип системи наведення | інерціальна навігація |
| Двигун (рушій) | d |
| Розробник | Гуревич Михайло Йосипович |
| Конструктор | Гуревич Михайло Йосипович |
| Дата/час прийняття в експлуатацію | 1959 |
 Х-20 у Вікісховищі | |
Призначалася для поразки наземних чи надводних площевих цілей. Носій — стратегічний ракетоносець Ту-95К, Ту-95КД.
Історія створення
Створення авіаційної системи ракетної зброї «К-20» на базі стратегічного бомбардувальника Ту-95 із надзвуковою крилатою ракетою великої дальності Х-20 було розпочато відповідно до Постанови Радміну СРСР від 11 березня 1954 року. Головним завданням, що стояло перед розробниками, було створення стратегічного носія, здатного вражати цілі біля США, не входячи до зони дії їх ППО.
Літак-снаряд розроблявся в ОКБ-155 А. І. Мікояна, головний конструктор — М. І. Гуревич. Система наведення розроблена КБ-1 Мінозброєнь під керівництвом В. М. Шабанова. Головним підприємством (інтеграція з носієм на базі Ту-95) було призначено туполівське ОКБ-156. Термоядерна БЧ створювалася у КБ-11 Міністерства середнього машинобудування.
Для відпрацювання систем використовувалися пілотовані літаки-аналоги СМ-20 на базі МіГ-19. У 1957—1958 роках проходили льотні випробування Х-20. В 1958 ракету і літак Ту-95К продемонстрували Н. С. Хрущову. Спільні державні випробування проводились у 1958—1959 роках, за результатами яких ракета була доопрацьована переважно по двигуну. Ракета отримала індекс Х-20М.
Серійні ракети випускалися заводом № 256 у Дубні, потім заводом № 86 у Таганрозі.
Конструкція
Ракета Х-20 була класичний безпілотний літак-снаряд зі стрілоподібним крилом і оперенням. При створенні виробу широко використовувалися конструктивні рішення МіГ-19 та дослідного перехоплювача І-7У. Двигун — короткоресурсний АЛ-7ФК (тяга на форсажі 9200 кгс), встановлений у фюзеляжі, з лобовим автоматично регульованим повітрозабірником з рухомим конусом.
Крило з елеронами площею 25,14 кв.м., мало стріловидність 55 °. Цільноповоротний стабілізатор, кіль з кермом напрямку та невеликий підкільовий гребінь. Кіль та крило — знімні.
Носову частину відразу після вхідного пристрою повітрозабірника займає паливний бак № 1 на 1390 кілограм палива. У наступному відсіку встановлюється спеціальна БЧ «виріб 37Д». У центральній частині фюзеляжу знаходився м'який паливний бак № 2 на 2100 кг та баки № 3 та № 4 — всього 5090 кг авіагасу ТЗ або Т-1. Біля бака № 3 розташовувався бак пускового палива (бензин Б-70) та маслобак двигуна. У хвостовому відсіку над і під двигуном знаходилися блоки електрообладнання, блоки автопілота, апаратура радіоуправління, енерговузол, контрольний роз'єм.
Модифікації
Х-20М — варіант із удосконаленою термоядерною БЧ, прийнятий в результаті на озброєння замість Х-20.
Експлуатація
Перший серійний Ту-95К побудований у березні 1958 року на заводі № 18 у Куйбишеві. Виробництво машин тривало до 1962 року, у тому числі будувалися навчальні Ту-95КУ. Через велику ракету на підвісці дальність літаків впала на 2000 км, тому був розроблений варіант Ту-95КД зі штангою заправки. Частину Ту-95К доопрацювали до КД, встановивши штанги. Згодом літаки оснастили більш досконалим навігаційним та зв'язковим обладнанням (Ту-95КМ).
Перші літаки отримали в 1959 1006ТБАП (Узин) та 1226 ТБАП (Семипалатинськ), потім 182 гв ТБАП (Моздок). Імовірними цілями ракетоносців служили військові та стратегічні об'єкти на території США. Екіпажі регулярно тренувалися з передових аеродромів на Крайній Півночі, Далекому Сході і навіть з льодових аеродромів в Арктиці. Надалі ракетоносців перенацілили на авіаносні ударні групи.
На ракеті застосовувалося комбіноване радіокомандне наведення на ціль за допомогою програмованого автопілота ракети та радіометричної апаратури носія. Після виходу в задану точку з віддаленням 600 км від цілі проводилася відчіпка ракети з двигуном, що працює на форсажі. На 46-й секунді польоту автопілот переводив ракету в набір. Після досягнення висоти 15000 м на 221 секунді ракета переводилася на режим стабілізації висоти і підключалося радіокомандне управління з курсу. За 50 км до цілі управління перемикалося на автопілот, ракета переводилася на пікірування з кутом 60° і на висоті 500—1000 м проводився підрив термоядерної БЧ. Радіус дії авіаційного ракетного комплексу К-20 сягав 7000 км.
Ракета підвішувалась у вантажовідсік на балковий утримувач БД-206. При пуску БД висувався вниз, і після відчеплення ракети вантажовідсік закривався стулками. Великогабаритна ракета при підвісці на літак вимагала злагоджених дій двадцяти і більше осіб техскладу. Під час пусків на полігоні в ракету встановлювався «навчальний» фугасний заряд. Для тренувань л/с замість спеціальної БЧ широко застосовувалися масо-габаритні імітатори.
Тактико-технічні характеристики ракети
- Довжина : 15,41 м
- Діаметр : 1,89 м
- Висота ракети : 3,015 м
- Розмах крила : 9,03 м
- Стартова вага : до 11800 кг
- Швидкість польоту : М = 2
- Дальність стрільби : 600 км
- Висота застосування : 9-12 км.
- Система наведення : інерційна + радіокомандна
- Бойова частина : термоядерна, «виріб 37Д»
- Маса БЧ : 2300 кг
- Потужність БЧ : 3 Мт
- Двигун : короткоресурсний ТРДФ АЛ-7ФК
- Паливо : ТЗ, Т-1
- Тип ПУ : БД-206
- Літак-носій : Ту-95К, Ту-95КД, Ту-95КМ, 3М-К-20 (проект)
Література
- Ангельский Р. «Царь-ракета». О самолёте-снаряде Х-20 // . — М., 2000. — № 3 (7 июля). — С. 5-7. — ISSN 0130-2701.
Посилання
- X-20 Комета-20 (рос.). . 2004. Процитовано 24 червня 2010.
- Крылатая сверхзвуковая ракета класса "воздух-земля" системы К-20 (рос.). Настоящие сверхзвуковые !. Процитовано 24 червня 2010.
- Комплекс К-20 (Ту-95К-20), ракета Х-20 / Х-20М - AS-3 KANGAROO (рос.). Отечественная военная техника (после 1945 г.). 2009. Архів оригіналу за 30 квітня 2012. Процитовано 24 червня 2010.
- Kh-20 / AS-3 KANGAROO (англ.). Federation of American Scientist. 2000. Архів оригіналу за 30 квітня 2012. Процитовано 24 червня 2010.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
H 20 za kodifikaciyeyu MO SShA ta NATO AS 3 Kangaroo Kenguru radyanska nadzvukova krilata raketa velikoyi dalnosti povitryanogo bazuvannya raketnogo kompleksu K 20 Kometa 20 Osnashuvalas yadernoyu bojovoyu chastinoyu H 20Kodove poznachennya NATOKangarooKrayina pohodzhennya SRSROperatorVijskovo povitryani sili SRSRTip sistemi navedennyainercialna navigaciyaDvigun rushij dRozrobnikGurevich Mihajlo JosipovichKonstruktorGurevich Mihajlo JosipovichData chas prijnyattya v ekspluataciyu1959 H 20 u Vikishovishi Priznachalasya dlya porazki nazemnih chi nadvodnih ploshevih cilej Nosij strategichnij raketonosec Tu 95K Tu 95KD Istoriya stvorennyaStvorennya aviacijnoyi sistemi raketnoyi zbroyi K 20 na bazi strategichnogo bombarduvalnika Tu 95 iz nadzvukovoyu krilatoyu raketoyu velikoyi dalnosti H 20 bulo rozpochato vidpovidno do Postanovi Radminu SRSR vid 11 bereznya 1954 roku Golovnim zavdannyam sho stoyalo pered rozrobnikami bulo stvorennya strategichnogo nosiya zdatnogo vrazhati cili bilya SShA ne vhodyachi do zoni diyi yih PPO Litak snaryad rozroblyavsya v OKB 155 A I Mikoyana golovnij konstruktor M I Gurevich Sistema navedennya rozroblena KB 1 Minozbroyen pid kerivnictvom V M Shabanova Golovnim pidpriyemstvom integraciya z nosiyem na bazi Tu 95 bulo priznacheno tupolivske OKB 156 Termoyaderna BCh stvoryuvalasya u KB 11 Ministerstva serednogo mashinobuduvannya Dlya vidpracyuvannya sistem vikoristovuvalisya pilotovani litaki analogi SM 20 na bazi MiG 19 U 1957 1958 rokah prohodili lotni viprobuvannya H 20 V 1958 raketu i litak Tu 95K prodemonstruvali N S Hrushovu Spilni derzhavni viprobuvannya provodilis u 1958 1959 rokah za rezultatami yakih raketa bula doopracovana perevazhno po dvigunu Raketa otrimala indeks H 20M Serijni raketi vipuskalisya zavodom 256 u Dubni potim zavodom 86 u Taganrozi KonstrukciyaRaketa H 20 bula klasichnij bezpilotnij litak snaryad zi strilopodibnim krilom i operennyam Pri stvorenni virobu shiroko vikoristovuvalisya konstruktivni rishennya MiG 19 ta doslidnogo perehoplyuvacha I 7U Dvigun korotkoresursnij AL 7FK tyaga na forsazhi 9200 kgs vstanovlenij u fyuzelyazhi z lobovim avtomatichno regulovanim povitrozabirnikom z ruhomim konusom Krilo z eleronami plosheyu 25 14 kv m malo strilovidnist 55 Cilnopovorotnij stabilizator kil z kermom napryamku ta nevelikij pidkilovij grebin Kil ta krilo znimni Nosovu chastinu vidrazu pislya vhidnogo pristroyu povitrozabirnika zajmaye palivnij bak 1 na 1390 kilogram paliva U nastupnomu vidsiku vstanovlyuyetsya specialna BCh virib 37D U centralnij chastini fyuzelyazhu znahodivsya m yakij palivnij bak 2 na 2100 kg ta baki 3 ta 4 vsogo 5090 kg aviagasu TZ abo T 1 Bilya baka 3 roztashovuvavsya bak puskovogo paliva benzin B 70 ta maslobak dviguna U hvostovomu vidsiku nad i pid dvigunom znahodilisya bloki elektroobladnannya bloki avtopilota aparatura radioupravlinnya energovuzol kontrolnij roz yem ModifikaciyiAviacijna krilata raketa H 20M u Ryazanskomu muzeyi Dalnoyi aviaciyi veresen 2010 H 20M variant iz udoskonalenoyu termoyadernoyu BCh prijnyatij v rezultati na ozbroyennya zamist H 20 EkspluataciyaPershij serijnij Tu 95K pobudovanij u berezni 1958 roku na zavodi 18 u Kujbishevi Virobnictvo mashin trivalo do 1962 roku u tomu chisli buduvalisya navchalni Tu 95KU Cherez veliku raketu na pidvisci dalnist litakiv vpala na 2000 km tomu buv rozroblenij variant Tu 95KD zi shtangoyu zapravki Chastinu Tu 95K doopracyuvali do KD vstanovivshi shtangi Zgodom litaki osnastili bilsh doskonalim navigacijnim ta zv yazkovim obladnannyam Tu 95KM Pershi litaki otrimali v 1959 1006TBAP Uzin ta 1226 TBAP Semipalatinsk potim 182 gv TBAP Mozdok Imovirnimi cilyami raketonosciv sluzhili vijskovi ta strategichni ob yekti na teritoriyi SShA Ekipazhi regulyarno trenuvalisya z peredovih aerodromiv na Krajnij Pivnochi Dalekomu Shodi i navit z lodovih aerodromiv v Arktici Nadali raketonosciv perenacilili na avianosni udarni grupi Na raketi zastosovuvalosya kombinovane radiokomandne navedennya na cil za dopomogoyu programovanogo avtopilota raketi ta radiometrichnoyi aparaturi nosiya Pislya vihodu v zadanu tochku z viddalennyam 600 km vid cili provodilasya vidchipka raketi z dvigunom sho pracyuye na forsazhi Na 46 j sekundi polotu avtopilot perevodiv raketu v nabir Pislya dosyagnennya visoti 15000 m na 221 sekundi raketa perevodilasya na rezhim stabilizaciyi visoti i pidklyuchalosya radiokomandne upravlinnya z kursu Za 50 km do cili upravlinnya peremikalosya na avtopilot raketa perevodilasya na pikiruvannya z kutom 60 i na visoti 500 1000 m provodivsya pidriv termoyadernoyi BCh Radius diyi aviacijnogo raketnogo kompleksu K 20 syagav 7000 km Raketa pidvishuvalas u vantazhovidsik na balkovij utrimuvach BD 206 Pri pusku BD visuvavsya vniz i pislya vidcheplennya raketi vantazhovidsik zakrivavsya stulkami Velikogabaritna raketa pri pidvisci na litak vimagala zlagodzhenih dij dvadcyati i bilshe osib tehskladu Pid chas puskiv na poligoni v raketu vstanovlyuvavsya navchalnij fugasnij zaryad Dlya trenuvan l s zamist specialnoyi BCh shiroko zastosovuvalisya maso gabaritni imitatori Taktiko tehnichni harakteristiki raketiDovzhina 15 41 m Diametr 1 89 m Visota raketi 3 015 m Rozmah krila 9 03 m Startova vaga do 11800 kg Shvidkist polotu M 2 Dalnist strilbi 600 km Visota zastosuvannya 9 12 km Sistema navedennya inercijna radiokomandna Bojova chastina termoyaderna virib 37D Masa BCh 2300 kg Potuzhnist BCh 3 Mt Dvigun korotkoresursnij TRDF AL 7FK Palivo TZ T 1 Tip PU BD 206 Litak nosij Tu 95K Tu 95KD Tu 95KM 3M K 20 proekt LiteraturaAngelskij R Car raketa O samolyote snaryade H 20 M 2000 3 7 iyulya S 5 7 ISSN 0130 2701 PosilannyaX 20 Kometa 20 ros 2004 Procitovano 24 chervnya 2010 Krylataya sverhzvukovaya raketa klassa vozduh zemlya sistemy K 20 ros Nastoyashie sverhzvukovye Procitovano 24 chervnya 2010 Kompleks K 20 Tu 95K 20 raketa H 20 H 20M AS 3 KANGAROO ros Otechestvennaya voennaya tehnika posle 1945 g 2009 Arhiv originalu za 30 kvitnya 2012 Procitovano 24 chervnya 2010 Kh 20 AS 3 KANGAROO angl Federation of American Scientist 2000 Arhiv originalu za 30 kvitnya 2012 Procitovano 24 chervnya 2010