Гран прі Південної Африки Автодром Принца Георга 1934 1966 К яламі 1967 1985 1992 1993 Місце проведення ПАР Трансвааль П

**Гран-прі Південної Африки**
Автодром Принца Георга (1934–1966) К'яламі (1967–1985, 1992–1993)

Місце проведення	ПАР, Трансвааль,
Проведено Гран-прі	33 (1934-)
Більше всього перемог у Гран-прі:
Пілот	Джим Кларк (4)
Конструктор	Lotus (6)
Останні перегони ():
Кіл	72
Довжина кола	4261 м
Дистанція	306 792 м
Переможець
Ален Прост	Williams-Renault	1:38:45,082
Поул-позишн
Ален Прост	Williams-Renault	1:15,696
Найшвидше коло
Ален Прост	Williams-Renault	1:19,492

Гран-прі Південної Африки (англ. South African Grand Prix) вперше проводився у 1934 році на автодромі Принца Георга в Іст-Лондоні, Капська провінція. До Гран-прі долучились найкращі пілоти з Європи, включаючи Бернда Роземайера, , та переможця 1939 року Луїджі Віллорезі.

Друга світова війна поклала кінець гонці, але вона була відроджена в 1960 році як частина перегонів Формули-1, а через два роки увійшла в календар Чемпіонату світу. Гран-прі Південної Африки було популярним етапом Формули-1, але було призупинено відразу після скандальної гонки 1985 року через національну політику апартеїду. Після закінчення режиму апартеїду в 1991 році гонку повернули до календаря Формули-1 у 1992 та 1993 роках. Гонка 1993 року стала останнім Гран-прі Південної Африки станом на 2023 рік. Плани відродити гонку в 2024 році були скасовані.

Історія

Іст-Лондон (1934–1966)

Перші Гран-прі Південної Африки проходили на трасі довжиною 24,4 км, відомої як автодром Принца Георга, яка пролягала через різні населені райони прибережного міста Іст-Лондон. У 1936 році її було скорочено до 17,7 км. Коли перегони відновилися після Другої світової війни, у 1959 році була побудована постійна траса, яка зберегла назву «Автодром Принца Георга». Перша гонка Чемпіонату світу Формули-1 у Південній Африці відбулася 29 грудня 1962 року. У цій гонці Грем Гілл завдяки механічним проблемам Джима Кларка з його Lotus здобув перемогу в гонці та став чемпіоном. Змагання проводилися на трасі в Іст-Лондоні знову в 1963, 1965 і 1966 роках, останнє Гран-прі не увійшло до списку залікових гонок чемпіонату, оскільки регламент про нову 3-літрову формулу набув чинності в той же день. У 1967 році гонку перенесли на трасу К'яламі поблизу високогірного міста Йоганнесбург у Трансваалі, де вона залишалася до тих пір, поки Гран-прі Південної Африки входило до офіційного календаря Формули-1.

К'яламі (1967–1985)

Швидка траса К'яламі, побудована на початку 1960-х років, прийняла свій перший Гран-прі Південної Африки в 1967 році, де приватник ледь не здобув перемогу, але зіткнувся з нестачею пального наприкінці гонки, а мексиканець здобув перемогу. У 1968 році Джим Кларк здобув перемогу, побивши рекорд Хуана-Мануеля Фанхіо за кількістю перемог у кар'єрі, і це виявилося його останньою перемогою у Формулі-1. Він загинув під час перегонів Формули-2 у Гоккенгаймі пізніше того ж року. У 1969 році переміг Джекі Стюарт, а наступного року 44-річний ветеран Джек Бребем виграв свою останню гонку Формули-1. У 1971 році американець Маріо Андретті виграв свій перший Гран-прі, дебютувавши за Ferrari. У 1974 році американець розбився в жахливій аварії в повороті Barbeque Bend під час практики перед гонкою. Він влетів на швидкості у бар'єр через несправність підвіски та пізніше помер від отриманих травм. Аргентинець здобув свою першу перемогу в кар'єрі того року. У 1975 році перемогу на домашній трасі здобув південноафриканець Джоді Шектер. Гран-прі 1977 року стало місцем однієї з найжахливіших аварій в історії, коли загинув, збивши на повній швидкості на смерть маршала траси Янсена Ван Вуурена. Нікі Лауда виграв гонку, але аварія сколихнула весь спорт. У 1978 році здобув пізню перемогу над і Ріккардо Патрезе. Захід 1979 року проходив за мінливих погодних умов і перемогу здобув канадець Жиль Вільнев.

Починаючи з 1980-х років, боліди з турбонаддувом почали домінувати в Гран-прі. Через значну висоту на якій розташована швидкісна траса К'яламі (приблизно 1500 метрів над рівнем моря) турбодвигуни з примусовою індукцією могли регулювати кількість повітря, що надходить у двигун, тоді як атмосферні двигуни не могли цього робити. Двигуни з турбонаддувом у 1982 році мали перевагу в потужності 150 к.с. над атмосферними двигунами і часто кваліфікувалися вище за болди з атмосферними двигунами. Команда Renault домінувала в гонках 1980 і 1982 років. Француз Ален Прост виграв гонку 1982 року після того, як пробив колесо, та змушений був заїхати на додатковий піт-стоп на середині дистанції, після цього він зумів порватися через пелотон і відібрати перемогу у . Подія 1981 року стала жертвою конфлікту FISA–FOCA. Оскільки не вдалося досягти згоди з FISA щодо проведення Гран-прі як раунду чемпіонату світу Формули-1 або як гонки Формули-1 поза чемпіонатом, її було офіційно проведено як подію . В гонці взяли участь лише команди, що належали до FOCA, з болідами, які не повністю відповідали правилам Формули-1 1981 року. Гран-прі 1983 року стало останнім етапом того сезону, і в гонці відбулася тристороння боротьба за чемпіонство серед пілотів між Простом, бразильцем Нельсоном Піке та французом . Прост і Арну обидва зійшли через проблеми з двигуном, а Піке фінішував 3-ім та здобув титул чемпіона. Прост зробив різкі коментарі щодо консервативного підходу Renault до розробки боліда, і його звільнили з команди. Виграв гонку товариш по команді Піке італієць Ріккардо Патрезе. У 1984 році Гран-прі проходило на початку сезону, і Прост (тепер в складі McLaren) стартував з піт-лейну на запасному боліді після того, як його основний болід не зміг завестись. Це було дозволена, тому що перший старт гонки було скасовано після того, як британець Найджел Менселл заглох на стартовій решітці. Прост прорвався через пелотон та фінішував другим, позаду свого товариша по команді Нікі Лауди. Британець з команди Renault піднявся на подіум, а майбутній чемпіон світу з Бразилії Айртон Сенна з Toleman набрав своє перше очко, фінішувавши 6-м.

Перегони 1985 року були затьмарені міжнародними суперечками, оскільки країни почали бойкотувати південноафриканські спортивні змагання через надзвичайний стан, оголошений південноафриканським урядом у липні того ж року через сплеск насильства, пов’язаного з расовою сегрегацією в країні, що носила назву апартеїд. Більшість людей, залучених у Формулу-1, були категорично проти поїздки на гонку в Південну Африку. Деякі уряди намагалися заборонити своїм пілотам брати участь у перегонах, а команди Ligier і Renault бойкотували гонку відповідно до заборони французького уряду на проведення спортивних заходів у Південній Африці. Однак французькі гонщики Ален Прост, який здобув титул чемпіона 1985 року в попередній гонці, і , обидва за кермом британських команд, взяли участь в гонці. Британський гонщик Найджел Менселл виграв свою другу поспіль гонку Формули-1, а його товариш по команді Кеке Росберг після 2 піт-стопів зміг прорватися до другого місця, що принесло команді Williams фініш на двох найвищих позиціях . 1985 рік став останнім Гран-прі Південної Африки до закінчення апартеїду, коли президент FIA Жан-Марі Балестр оголосив через кілька днів після завершення гонки, що Гран-прі не повернеться в країну через апартеїд.

Коротке повернення (1992–1993)

Після закінчення апартеїду в 1991 році Формула-1 повернулася в К'яламі на два Гран-прі в 1992 і 1993 роках. У змаганнях 1992 року домінував Найджел Менселл, а в змаганнях 1993 року відбулася напружена боротьба між Аленом Простом, Айртоном Сенною та Міхаелем Шумахером, у якій Просто здобув перемогу. У липні 1993 року К'яламі було продано Південноафриканській автомобільній асоціації, якій вдалося зробити трасу прибутковою. Однак проведення перегонів Формули-1 виявилося надто дорогим, і Гран-прі не повернулося. 1993 рік став останнім, коли етап Формули-1 проводився на африканському континенті.

Єдиним південноафриканським гонщиком, який вигравав Гран-прі Південної Африки, став Джоді Шектер у 1975 році. Британський гонщик Джим Кларк ставав переможцем 4 рази, а австрієць Нікі Лауда — тричі.

Можливість повернення

У квітні 2018 року в виданні The South African було обговорено можливість повернення Південної Африки до календаря Формули-1 з Адріаном Шольцем, генеральним директором Motorsport South Africa. Він сказав, що головними перешкодами є високі витрати на проведення такої події та той факт, що на даний момент жодна південноафриканська траса не відповідає вимогам FIA для проведення гонок Формули-1, хоча К'яламі наближається до цього. У 2023 році FIA оголосила, що Гран-прі Південної Африки не повернеться до календаря Формули-1 найближчим часом через позицію уряду Південної Африки щодо російського вторгнення в Україну.

Переможці Гран-прі Південної Африки

Багаторазові переможці

Пілоти

Рожевим фоном вказані перегони, які не увійшли до заліку Чемпіонату Світу.

К-сть	Пілот	Роки
4	Джим Кларк	1961, , ,
3	Нікі Лауда	, ,
2	Джекі Стюарт	,
		,
	Найджел Менселл	,
	Ален Прост	,
Джерело:

Конструктори

Рожевим фоном вказані перегони, які не увійшли до заліку Чемпіонату Світу.
Жирним шрифтом виділені конструктори, які беруть участь в поточному сезоні чемпіонату Формули-1.

К-сть	Конструктор	Роки
6	Lotus	1961, , , , ,
4	Ferrari	, , ,
4	Williams	, , ,
2	Maserati	,
	Cooper	1960,
		,
	Renault	,
		,
	McLaren	,
Джерело:

Виробники двигунів

Рожевим фоном вказані перегони, які не увійшли до заліку Чемпіонату Світу.
Жирним шрифтом виділені виробники двигунів, які беруть участь в поточному сезоні чемпіонату Формули-1.

К-сть	Виробник	Роки
8	Ford *	, , , , , , ,
5		1960, 1961, , ,
4	Ferrari	, , ,
4	Renault	, , ,
3	Maserati	, ,
Джерело:

* Вироблені компанією Cosworth.

По роках

Рожевим фоном вказані перегони, які не увійшли до заліку Чемпіонату Світу.

Рік	Пілот	Конструктор	Траса	Звіт
1934		Maserati 8CM 3.0L	Іст-Лондон
1935	Не проводився
1936		Bugatti 35B	Іст-Лондон
1937
1938		Riley
1939	Луїджі Віллорезі	Maserati 6CM
1940 – 1959	Не проводився
1960	Поль Фрер	Cooper-	Іст-Лондон	Звіт
1960	Стірлінг Мосс	Porsche		Звіт
1961	Джим Кларк	Lotus-		Звіт
1962	Грем Гілл	BRM	Іст-Лондон
1963	Джим Кларк	Lotus-	Іст-Лондон
1964	Не проводився
1965	Джим Кларк	Lotus-	Іст-Лондон
1966		Lotus–	Іст-Лондон
1967		Cooper-Maserati	К'яламі
1968	Джим Кларк	Lotus-Ford
1969	Джекі Стюарт	-Ford
1970	Джек Бребем	-Ford
1971	Маріо Андретті	Ferrari
1972	Денні Гальм	McLaren-Ford
1973	Джекі Стюарт	-Ford
1974		-Ford
1975	Джоді Шектер	-Ford
1976	Нікі Лауда	Ferrari
1977	Нікі Лауда	Ferrari
1978		Lotus-Ford
1979	Жиль Вільнев	Ferrari
1980		Renault
1981		Williams-Ford
1982	Ален Прост	Renault
1983	Ріккардо Патрезе	-
1984	Нікі Лауда	McLaren-
1985	Найджел Менселл	Williams-Honda
1986 – 1991	Не проводився через Апартеїд
1992	Найджел Менселл	Williams-Renault	К'яламі
1993	Ален Прост	Williams-Renault	К'яламі
Джерело:

Виноски

В 1960 році було проведено два Гран-прі Південної Африки.

Примітки

Collantine, Keith (5 лютого 2008). 1985 South African F1 Grand Prix flashback. RaceFans (брит.). Процитовано 20 травня 2023.
F1 abandons South Africa GP plans, Belgium set to stay. RacingNews365 (англ.). 6 червня 2023. Процитовано 27 липня 2023.
GP '66 - XII South African Grand Prix (брит.). Процитовано 21 травня 2023.
South African GP, 1982. www.grandprix.com. Процитовано 21 травня 2023.
8W - When? - 1981 South African GP. forix.autosport.com. Процитовано 21 травня 2023.
Мартін, Гордон (18 вересня 1985). The Apartheid Controversy Reaches Formula 1 Racing. San Francisco Chronicle (англійською) . с. 63. {{}}: |access-date= вимагає |url= ()
Вокер, Роб (лютий 1986). Tiger, Tiger. Road & Track (англійською) . Т. 37, № 6. с. 122. {{}}: |access-date= вимагає |url= ()
Grandprix.com. European GP, 1985. www.grandprix.com (брит.). Процитовано 21 травня 2023.
Grandprix.com. South African GP, 1985. www.grandprix.com (брит.). Процитовано 21 травня 2023.
South Africa 1993 • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 21 травня 2023.
Петерсон, Таммі. Will South Africa ever host an F1 Grand Prix again?. www.thesouthafrican.com. Процитовано 21 травня 2023.
Bosch, Charl (6 червня 2023). Kyalami Grand Prix officially non-starting over SA's stance on Russia. The Citizen (англ.). Процитовано 27 липня 2023.
Higham, Peter (1995). South African Grand Prix. The Guinness Guide to International Motor Racing. London, England: Motorbooks International. с. 433. ISBN — через Internet Archive.
1960 Non-World Championship Formula One Races. www.silhouet.com. Процитовано 21 травня 2023.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Формула-1 — Гран-прі Південної Африки

[15] В 1960 році було проведено два Гран-прі Південної Африки.

[:0-1] Collantine, Keith (5 лютого 2008). 1985 South African F1 Grand Prix flashback. RaceFans (брит.). Процитовано 20 травня 2023.

[2] F1 abandons South Africa GP plans, Belgium set to stay. RacingNews365 (англ.). 6 червня 2023. Процитовано 27 липня 2023.

[3] GP '66 - XII South African Grand Prix (брит.). Процитовано 21 травня 2023.

[4] South African GP, 1982. www.grandprix.com. Процитовано 21 травня 2023.

[5] 8W - When? - 1981 South African GP. forix.autosport.com. Процитовано 21 травня 2023.

[6] Мартін, Гордон (18 вересня 1985). The Apartheid Controversy Reaches Formula 1 Racing. San Francisco Chronicle (англійською) . с. 63. {{}}: |access-date= вимагає |url= ()

[7] Вокер, Роб (лютий 1986). Tiger, Tiger. Road & Track (англійською) . Т. 37, № 6. с. 122. {{}}: |access-date= вимагає |url= ()

[8] Grandprix.com. European GP, 1985. www.grandprix.com (брит.). Процитовано 21 травня 2023.

[9] Grandprix.com. South African GP, 1985. www.grandprix.com (брит.). Процитовано 21 травня 2023.

[10] South Africa 1993 • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 21 травня 2023.

[11] Петерсон, Таммі. Will South Africa ever host an F1 Grand Prix again?. www.thesouthafrican.com. Процитовано 21 травня 2023.

[12] Bosch, Charl (6 червня 2023). Kyalami Grand Prix officially non-starting over SA's stance on Russia. The Citizen (англ.). Процитовано 27 липня 2023.

[guinness-13] Higham, Peter (1995). South African Grand Prix. The Guinness Guide to International Motor Racing. London, England: Motorbooks International. с. 433. ISBN — через Internet Archive.

[14] 1960 Non-World Championship Formula One Races. www.silhouet.com. Процитовано 21 травня 2023.