Було запропоновано цю статтю або розділ з Хмельниччина, але, можливо, це варто додатково . Пропозиція з березня 2020. |
Національна революція 1648—1676 років — породжений українськими реаліями раннього Нового часу складний політичний процес, що під гаслами захисту православ'я, прав і свобод Війська Запорозького й народу України поєднував у собі боротьбу за національне визволення, масовий соціальний протест і збройні форми громадянського протистояння та супроводжувався кардинальними змінами всіх сфер і рівнів життєдіяльності суспільства. Типологічно споріднений із масштабними суспільно-політичними рухами в низці країн Центральної і Західної Європи, які вступали в період створення національних держав і вироблення якісно відмінної від середньовічної системи соціальних відносин.
На різних етапах еволюції історичної думки в Україні та за її межами в наукових концепціях щодо ідентифікації подій середини — 2-ї половини 17 ст. застосовувалися такі терміни, як «Хмельниччина», «козацьке повстання», «руська ребелія», «загальнонародне повстання», «національне повстання»; «козацька війна», «громадянська (домова) війна», «велика війна 1648—1654 рр.», «польсько-козацька війна», «селянська війна», «визвольна війна», «національно-визвольна війна»; «козацька революція», «національна революція», «національно-визвольна революція», «українська революція», «велика українська революція» тощо. Однак більшість із запропонованих понять відображає лише певний сегмент цього багатоаспектного явища, не проникаючи в його глибинну сутність.
Дискусійним продовжує залишатися питання його верхньої хронологічної межі, яка коливається в діапазоні 1654—1678 років. При цьому традиційним в історіографії є виділення двох фаз, відокремлених одна від одної смертю Богдана Хмельницького 27 липня (6 серпня) 1657 року. Перша з них характеризується наростанням національно-визвольної боротьби і її найвищою результативністю, а друга пов'язується із втягненням козацької України в добу старшинських міжусобиць і руйнації («Руїни») господарського життя, нових форм соціальних зв'язків та державно-політичних структур.
Причини й передумови
Національна революція була спричинена комплексом суперечностей політичного, соціального, економічного та духовно-культурного характеру, що нагромадилися на середину 17 ст. в суспільному житті Речі Посполитої, у складі якої після Люблінської унії 1569 року опинилася переважна більшість етнічних українських земель. Еліта Речі Посполитої намагалася запобігти відродженню українського державного життя. Із цією метою не визнавала «руський політичний народ» рівноправним із польським і литовським, всіляко сприяла покатоличенню й полонізації його аристократії та шляхти. Проводився курс на ліквідацію православ'я й утвердження католицизму. Хоча 1632—1633 років елекційним і коронаційним сеймами і польським королем Владиславом IV Ваза були вироблені й затверджені «Пункти заспокоєння народу руського», які легалізували й легітимізували існування православної церкви та її ієрархію, православні продовжували зазнавати обмежень і заборон у заняттях ремеслами, промислами, торгівлею та обійманні посад у міському самоуправлінні. Закривалися церкви й монастирі. Масового характеру набуло зневаження релігійних почуттів віруючих; непоодинокими були випадки примусового повернення в греко-католицизм. Вживалися дискримінаційні заходи щодо української мови, гальмувався розвиток освіти.
Нехтування прав більшості українців викликало в них спротив, чому значною мірою сприяв лавиноподібний процес розвитку їхньої національної свідомості. У 1620—1630-ті рр. в суспільно-політичній думці чіткіше окреслюється усвідомлення українцями себе як окремішньої від сусідніх етнічної спільноти. Водночас починає виразніше проступати національна суть релігійних конфліктів і національного мотивування козацьких повстань, відбувалося піднесення національних інтересів, осмислення їх значущості в житті як окремої особи, так і соціального стану, суспільства в цілому. На півдні України інтенсивно формувався якісно інший психологічний тип особистості, для якого основою способу життя, мислення і поведінки виступала свобода. Відбувалося становлення нового суспільного стану — козацтва українського, — готового зі зброєю в руках відстоювати свої «права і вольності». У його середовищі зародилася ідея перетворення Війська Запорозького на територіально-політичний організм у складі Речі Посполитої.
Загострювалися суперечності і в соціально-економічній сфері. Еліта Речі Посполитої відмовилася визнати «лицарські» права і привілеї козацтва, а з 1638 року намагалася ліквідувати його як стан. Інтенсивний розвиток фільваркового господарства призвів до неухильного зростання в західних, центральних і північних регіонах України панщини (3—6 днів на тиждень), повинностей і податків, обезземелення селян, їх закріпачення. Крайніх меж досягли зловживання орендарів (серед останніх доволі виразним був іноетнічний елемент). У 1630—1640-х рр. почастішали спроби поширити кріпацтво й фільваркове господарство на південні і східні регіони, більшість населення яких складали ще відносно вільні селяни та козаки, готові померти, захищаючи свої права й свободи.
Найвище піднесення боротьби. Здобуття незалежності (січень 1648 — червень 1652)
Намагаючись домогтися поновлення вольностей Війська Запорозького, очолювана Богданом Хмельницьким група старшин і козаків підготувала восени 1647 року план повстання. Невдача в його реалізації спонукала їх перебратися на Запорожжя. Порозумівшись із залогою Микитинської Січі, 25 січня (4 лютого) 1648 року вони оволоділи нею; 30 січня (9 лютого) 1648 завдали поразки урядовим підрозділам. Обраний гетьманом Б.Хмельницький, уклавши угоду про військово-політичний союз із кримським ханом Іслам-Гіреєм III, розгромив військо Речі Посполитої на Жовтих Водах 6 (16) травня і під Корсунем 16 (26) травня. Виникли сприятливі умови для походу в центральні регіони України, однак гетьман і більшість старшин ще не думали поривати з Річчю Посполитою, сподіваючись реформувати її політичний лад шляхом зведення на королівський трон монарха-некатолика.
Здобуті перемоги та дії розісланих Б.Хмельницьким козацьких підрозділів відіграли вирішальну роль у переростанні козацького повстання в Національну революцію, складовою якої стала селянська війна (червень 1648 — червень 1652). Рушійними силами Національної революції виступали: козацтво, частина шляхти, духовенство, селянство і міщанство. Формувалися сотні загонів, що повели боротьбу проти панування Речі Посполитої, засилля католицизму, соціального утиску. Протиборство сторін відзначалося жорстокістю, жертвами якої стали десятки тисяч осіб. Повстанці виношували наміри «дійти до Вісли». Розгромивши 11 (21) вересня — 13 (23) вересня 1648 року поляків під Пилявцями, Б.Хмельницький виступив у похід, сподіваючись, що новообраний польський король визнає за Україною статус рівноправного з Польщею та Литвою суб'єкта федеративної Речі Посполитої. На середину листопада завершилося визволення етнічної української території, де інтенсивно формувалися державні інституції. Однак замість того, щоб закріпитися на західних рубежах, 11 (21) листопада 1648 року гетьман і старшини уклали з польським королем Яном II Казимиром Ваза перемир'я, внаслідок якого армію було відведено на схід за умовну лінію р. Горинь — м. Кам'янець.
Переосмисливши результати боротьби, Богдан Хмельницький узимку 1649 року сформулював державну ідею, що передбачала розрив із Річчю Посполитою й утворення незалежної соборної України. Відбулося зміцнення прерогатив гетьманської влади; у пошуку військової допомоги уряд вів переговори з Московським царством, Кримським ханатом, Османською імперією та Трансільванським князівством. У травні 1649 року поновилися воєнні дії. У бою під Лоєвим 31 (21) липня21 (31) липня було зупинено наступ литовців. Одне військо Речі Посполитої потрапило в облогу під Збаражем (30 червня [10 липня] — 13 [23] серпня), інше виявилося розгромленим 5 (15) серпня під Зборовом.
Союзник гетьмана — кримський хан Іслам-Гірей III, — намагаючись протидіяти затвердженню незалежної України, пішов на угоду з Річчю Посполитою і змусив гетьмана укласти 8 (18) серпня Зборівський договір. Його умови викликали в козацькій Україні восени 1649 — 1650 нову хвилю виступів населення. Щоб не допустити розв'язання громадянської війни, гетьман проводив виважену соціально-економічну політику. Здійснив реорганізацію адміністративно-територіального устрою, реформував Запорозьку Січ, зміцнив міжнародне становище держави. Щоб отримати військову допомогу, обіцяв володарям Московського царства і Османської імперії прийняти їхню протекцію.
У лютому 1651 армія Речі Посполитої розпочала воєнні дії на Брацлавщині. Вирішальна битва відбулася під Берестечком 18 (28) червня — 30 червня (10 липня). Внаслідок залишення поля бою військом Іслам-Гірея III українці зазнали поразки. Після укладення невигідного для козацької України Білоцерківського договору 18 (28) вересня 1651 року населення повело боротьбу проти реалізації його умов. Богдан Хмельницький перейшов у наступ і в битві під містечком Батіг 22 травня (1 червня) — 23 травня (2 червня) 1652 року розгромив військо Речі Посполитої. Внаслідок повстання звільнилися терени Брацлавщини і Чернігівщини. Козацька Україна (у складі Брацлавського воєводства, Київського воєводства та Чернігівського воєводства) виборола незалежність. Тут селянська війна завершилася визнанням із боку уряду головніших соціально-економічних завоювань поспільства. На решті українських земель влада Речі Посполитої поновила дореволюційні політичні і соціально-економічні порядки. Національно-визвольна боротьба зазнала тут остаточної поразки. Так стався трагічний за наслідками поділ України на дві частини: меншу, де внаслідок революційної боротьби утворилася Українська держава (Гетьманщина), і більшу, що продовжувала залишатися у складі Речі Посполитої.
Погіршення становища, московська протекція, визвольний похід в західноукраїнські землі (червень 1652 — серпень 1657)
Здобувши перемогу, Б.Хмельницький не скористався нею для визволення західноукраїнського регіону. Відступивши 13 (23) червня 1652 року з-під Кам'янця, розпочав переговори з Варшавою про визнання Української держави, що завершилися провалом. У березні—квітні 1653 військо Речі Посполитої зробило невдалу спробу оволодіти Брацлавщиною. Тим часом дедалі відчутнішими ставали негативні наслідки тривалої боротьби. Були зруйновані сотні поселень, що призвело до занепаду сільського господарства, ремесел, промисел, мануфактурного виробництва та торгівлі. Воєнні дії, голод, епідемії, захоплення татарами ясиру та міграційні процеси призвели до зменшення населення більш ніж на 40 % і вдвічі — чисельності війська. Частина козаків ухилялася від військової служби, зростало несприйняття політики уряду, посилювалася психологічна втома населення. Через бунт невдоволених діями Богдана Хмельницького вояків (близько 10 [20] червня 1653) під Городком-Бедриківським було зірвано похід армії в західноукраїнські регіони. Військове втручання гетьмана в боротьбу за владу в Молдовському князівстві погіршило геополітичне становище козацької України. У пошуках виходу із ситуації пожвавилися переговори з Москвою щодо прийняття протекції московського царя Олексія Михайловича, і 1 (11) жовтня 1653 року Земський собор ухвалив відповідне рішення. Наслідки Жванецької кампанії виявилися для козацької України катастрофічними: укладена 5 (15) грудня 1653 року польсько-кримська угода не передбачала визнання її як держави. За таких обставин 8 (18) січня 1654 року Переяславська рада ухвалила прийняти протекцію московського царя. Угода 1654 року з Московським царством зберігала внутрішній суверенітет козацької України і частково обмежувала зовнішній.
Цей крок української еліти не поліпшив зовнішньополітичне становище держави. Річ Посполита і Кримський ханат уклали військово-політичний союз. Виникла загроза війни на два фронти. Московський уряд, зайнятий військовими діями в Білорусі та країнах Балтії, вчасно не надав Б.Хмельницькому військової допомоги, тому військо Речі Посполитої впродовж листопада—грудня 1654 року оволоділо Брацлавщиною. Битва під Охматовим (нині село Жашківського р-ну Черкаської області) 19 (29) січня — 22 січня (1 лютого) 1655 року переможця не виявила. 11 (1) липня 16551 (11) липня 1655 р. українсько-московські війська перейшли в контрнаступ і обложили Кам'янець. Порозумівшись зі Швецією, гетьман продовжив похід до Львова, 19 (29) вересня взяв його в облогу і розгромив поляків під Городком. До кінця жовтня були звільнені майже всі західноукраїнські землі. Проте під тиском Швеції та перед загрозою з боку татар Б.Хмельницький був змушений 29 жовтня (8 листопада) 1655 року розпочати відступ. Після боїв із татарами під Заложцями (4 [14] листопада — 5 [15] листопада) та Озерною (10 [20] листопада — 11 [21] листопада) було укладено угоду з кримським ханом Мегмед-Гіреєм IV. Із кінця 1655 року Московське царство пішло на зближення з Річчю Посполитою й підписало з нею Віленське перемир'я (24 жовтня [3 листопада] 1656 року). Козацька Україна не сприйняла його і стала на шлях створення антипольської коаліції зі Швецією та Трансильванією. Корпус Антіна Ждановича взяв участь у невдалому поході Ракоці Дєрдя II на Річ Посполиту. Проводячи незалежну зовнішню політику, Б.Хмельницький рішуче протидіяв спробам Москви запровадити воєводське управління і взяти під контроль збір податків. Відчуваючи наближення смерті, він передав владу синові Юрію, що засвідчило запровадження монархічної форми правління. Регентом при ньому було призначено І.Виговського. 27 липня (6 серпня) 1657 року творець Української держави помер.
Громадянська війна й поділ Гетьманщини (серпень 1657 — червень 1663)
Скориставшись недосвідченістю Юрія Хмельницького, Іван Виговський на початку вересня усунув його від влади, у жовтні на Корсунській раді 1657 року домігся обрання себе гетьманом. Якщо його зовнішня політика сприяла зміцненню міжнародного становища держави, то ігнорування соціально-економічних завоювань поспільства й козацьких низів, традиційних прав і свобод запорожців, загравання зі старшиною та послаблення прерогатив гетьманської влади викликало (у листопаді 1657) опозиційний до нього потужний соціально-політичний рух. Його очолили січові старшини (прагнули домогтися провідної політичної ролі Запорожжя в козацькій Україні) та полтавський полковник М.Пушкар (плекав надію перехопити гетьманську булаву). Рушійними силами виступали запорожці, козаки Полтавського полку, обездолене козацтво й поспільство. Внаслідок опосередкованої підтримки московським урядом та прорахунків гетьмана у березні 1658 масштабна акція протесту переросла в громадянську війну. Запобігти її розгортанню не вдалося ані внаслідок розгрому 31 травня (10 червня) 1658 року І.Виговським під Полтавою армії повстанців, ані репресіями проти опозиційно налаштованих старшин і населення.
Всупереч договору Москва повела політику обмеження державної самостійності козацької України, що вилилося у формування серед населення «проросійської партії», наполегливі домагання запровадження воєводського управління, грошових зборів до московської скарбниці, проведення перепису селян і міщан, їхніх повинностей та податків, млинів і оренд, виведення залог зі Старого Бихова і Чаусів. У липні 1658 московське військо князя Г.Ромодановського ввійшло в Україну. І.Виговський у пошуку союзників уклав у лютому 1658 року угоду із Кримом і вступив у переговори з Річчю Посполитою. Вони завершилися підписанням 6 (16) вересня 1658 року Гадяцького договору, що передбачав розрив відносин із Московським царством і повернення козацької України у формі Князівства Руського до складу Речі Посполитої. Почалася українсько-московська війна, що тривала до серпня 1659 року. Союзні українсько-кримські війська в битві під Конотопом 28 червня (8 липня) 1659 року завдали поразки московській армії. Однак закріпити успіх не вдалося. Невдоволене обмеженням Варшавою умов Гадяцького договору козацтво змусило гетьмана припинити воєнні дії й у вересні передати булаву Юрію Хмельницькому. Скориставшись зміною влади, московська армія князя О.Трубецького зайняла Лівобережжя. 17 (27) жовтня 1659 року відбулося підписання Переяславських статей, що перетворювали козацьку Україну на автономну частину Московського царства. Невдоволена їх змістом старшина під час Чуднівської кампанії пішла на укладення 7 (17) жовтня 1660 року з Річчю Посполитою Чуднівського договору, який в основному поновлював умови Гадяцького договору 1658 року. Частина лівобережної старшини, очолювана Я.Сомком, опираючись на підтримку Московського царства, виступила проти Ю.Хмельницького. Громадянська війна набула нових обертів. Зазнавши невдач у спробах підпорядкувати Лівобережжя, Ю.Хмельницький на початку 1663 р. поклав булаву. Гетьманом став П.Тетеря. Намагаючись зміцнити контроль над Лівобережжям, Москва взяла курс на створення тут окремої гетьманщини, підтримавши із претендентів на булаву кошового отамана І.Брюховецького. Скликана в Ніжині Чорна рада 18 (28) червня 1663 року обрала його гетьманом. Так соціально-політична боротьба розколола козацьку Україну на два державні утворення.
Боротьба за возз'єднання (липень 1663 — червень 1668)
Прийшовши до влади, П.Тетеря активізував заходи із об'єднання козацької України, зробивши ставку на допомогу Речі Посполитій та Криму. Поновлення в Правобережжі «польських порядків» призвело до спалаху наприкінці травня Паволоцького повстання під проводом І.Поповича. Після його придушення гетьман підтримав похід польського короля Яна II Казимира Ваза в Лівобережжя. Він розпочався в листопаді 1663 і тривав до середини березня 1664 року. Участь у ньому правобережних козацьких полків на перших порах забезпечила успіх кампанії, але через викликаний репресіями жовнірів і татар спротив населення вона закінчилася поразкою. У цей час група старшин, очолювана І.Виговським, підготувала змову, щоб позбавити влади П.Тетерю та розірвати Чуднівський договір. Хоча вона була викрита, все ж у лютому 1664 р. спалахнуло Правобережне повстання, що охопило терени Правобережної гетьманщини, Полісся, півдня Волині та сходу Подільського воєводства і, незважаючи на жорстокі репресії з боку підрозділів Речі Посполитої, завершилося перемогою. П.Тетеря в червні 1665 року втратив булаву, яку перехопив С.Опара. Однак у серпні гетьманом був обраний П.Дорошенко, котрий до кінця року утвердив владу в Правобережжі. У Лівобережжі І.Брюховецький пішов восени 1665 року на укладення Московських статей, що звели нанівець його політичну автономію в складі Московського царства.
П.Дорошенко повів політику на унезалежнення від Речі Посполитої та возз'єднання козацької України. 9 (19) грудня 1666 року в бою під Браїловим він розгромив військо Речі Посполитої. Не визнавши умов Андрусівського договору про перемир'я, восени 1667 року П.Дорошенко здійснив Західний похід українського та татарського війська. Проте внаслідок угоди калги-султана з поляками змушений був укласти Підгаєцький договір Правобережної Гетьманщини з Річчю Посполитою, що передбачав визнання влади польс. короля Яна II Казимира Ваза. Активізувалися його спроби порозумітися із Запорожжям та І.Брюховецьким, котрий, невдоволений інкорпораційною політикою Москви, у лютому 1668 року підняв повстання. На середину березня майже вся територія Лівобережжя була звільнена від московських залог. Наприкінці травня сюди з'явився П.Дорошенко, на сторону якого перейшли місцеві полки. Після вбивства І.Брюховецького козацька рада 8 (18) червня 1668 року обрала його гетьманом возз'єднаної козацької України.
Криза й поразка революції (червень 1668 — вересень 1676)
Наступ поляків на Брацлавщину змусив Петра Дорошенка залишити Лівобережжя. У серпні 1668 р. боротьбу за владу розпочав підтримуваний Запорожжям і Кримом Петро Суховій. Наступного місяця на територію Лівобережної України вступили московські підрозділи, на сторону яких перейшла більшість старшин. Знову спалахнула політична боротьба, що зумовила глибоку кризу революції. У березні 1669 р лівобережним гетьманом був обраний Дем'ян Многогрішний, котрий уклав із Московським царством Глухівські статті, які поновлювали автономію Лівобережної гетьманщини. Петро Дорошенко та більшість правобережної еліти з метою домогтися возз'єднання України й нейтралізації політичних намірів Московського царства, Речі Посполитої та Криму пішли на прийняття в березні 1669 р. протекції османського султана Мегмеда IV. До кінця року були розгромлені сили опозиції в Правобережжі. Упродовж 1670 р. П.Дорошенко зміцнив свою владу, проводив політику, що спрямовувалася на пошук порозуміння з Д.Многогрішним, а в переговорах із Варшавою домагався поновлення Гадяцького договору 1658 року. Річ Посполита, прагнучи ліквідувати Правобережну гетьманщину, уклала Острозький договір із запорозьким гетьманом М.Ханенком. Восени 1671 р. її армія окупувала Брацлавщину. За підтримки польського командування М.Ханенко був проголошений гетьманом. Узимку 1672 р. П.Дорошенку вдалося домовитися з Д.Многогрішним разом захищати «суспільне добро і цілісність України». Однак лівобережна старшина, невдоволена політикою Д.Многогрішного, у березні 1672 р. змістила його, а в червні обрала володарем булави І.Самойловича, котрий уклав із Московським царством Конотопські статті 1672 року.
Улітку почалася турецько-польська війна. Петро Дорошенко 8 (18) липня 1672 року розгромив під Четвертинівкою військо Речі Посполитої та взяв участь разом з османами і татарами в боях за Кам'янець (6 [16] серпня — 17 [27] серпня) й облозі Львова. Відповідно до [[Бучацький мирний договір|Бучацького мирного договору] від 8 (18) жовтня 1672 року, Річ Посполита визнала незалежність Української держави, однак у «давніх кордонах». Не вдалося П.Дорошенкові домогтися не лише включення до її складу західноукраїнського регіону, але навіть розширити державні межі до річки Горинь. Невдоволений позицією Османської імперії, він у 1673 році погодився на переговори з Московським царством, засвідчуючи згоду прийняти її протекцію за умови возз'єднання Української держави. Проти його порозуміння з Москвою виступив Іван Самойлович. На початку 1674 року останній разом із московською армією перейшов у наступ і до середини березня захопив головні міста Правобережної гетьманщини. 15 (25) березня 1674 року Переяславська рада обрала І.Самойловича гетьманом об'єднаної козацької України.
Із появою влітку османсько-татарського війська розпочалися бої, внаслідок яких Правобережжя до середини вересня 1674 р. було спустошене. У листопаді перейшли в наступ поляки, які до кінця року окупували Брацлавщину. У квітні 1675 р. гетьманом наказним польський король Ян III Собеський призначив О.Гоголя. Порозумівшись із Запорожжям, П.Дорошенко зробив спробу весною 1676 р. скликати генеральну раду для обрання єдиного гетьмана, але зазнав невдачі. Улітку його становище різко погіршилося. На осінь майже всі державні інституції в Правобережжі були ліквідовані. Влада гетьмана поширювалася лише на столицю та її околиці. Тому у вересні 1676 р., коли під стінами Чигирина з'явилися лівобережні полки й московитів, він відмовився від булави. Правобережна гетьманщина припинила існування. Національна революція, яка коштувала життя, вочевидь, не менше 2,6—3,2 млн осіб (із 4—5-ти млн українців), зазнала поразки.
Причинами цього стали відсутність в еліти досвіду державного будівництва, незавершеність процесу її консолідації навколо української державної ідеї, переважання у свідомості еліти, соціальних верств і прошарків особистих, групових, станових інтересів над національними та державними; слабкість центральної влади й утвердження після смерті Б.Хмельницького республікансько-олігархічної форми правління, що сприяло розгортанню міжусобної боротьби за булаву, породило всевладдя старшин на місцях; прорахунки гетьманських урядів у внутрішній політиці, значні масштаби люмпенізації суспільства, анархо-охлократичні рухи соціальних низів, деструктивна політична роль, яку відігравала наприкінці 1650-х — у 1-й пол. 1670-х рр. Запорозька Січ; втручання (у різних формах) іноземних держав, спрямоване на ліквідацію самостійної Української держави.
Національна революція становила важливу й невід'ємну складову європейського революційного руху раннього Нового часу. За довготривалістю, складністю та суперечливістю протікання боротьби за незалежність, нерівномірністю й імпульсивністю розвитку, важливою роллю релігійного фактора, переплетінням національно-визвольної боротьби із соціальною, подібністю соціально-економічних районів, що стали ядром утворення державних організмів, відсутністю єдності серед політичної еліти, що негативно позначилося на перебігові революційного процесу, тощо вона є найбільш спорідненою з революцією 1566—1609 рр. в Нідерландах. Її значення полягало у відновленні державного життя, формуванні української державної ідеї, розвиткові національної свідомості, становленні на теренах держави нової моделі соціально-економічних відносин, збагаченні традицій національно-визвольної та соціальної боротьби.
Примітки
- Pamiętnik o dziejach w Polsce: 1647—1656, t. 3. Warszawa, 1980; Pisma polityczne z czasów panowania Jana Kazimierza Wazy 1648—1668, t. 1—3. Wrocław—Warszawa, 1989—91
- Реєстр Війська Запорозького 1649 року. К., 1995
- Relacje wojenne z pierwszych lat walk polsko-kozackich powstania Bohdana Chmielnickiego okresu «Ogniem i Mieczem» (1648—1651). Warszawa, 1999
- Універсали Богдана Хмельницького 1648—1657. К., 1998
- Величко С. Літопис, т. 1—2. К., 1991; Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки. К., 1992
- Еврейские хроники XVII ст. (эпоха «Хмельниччины»). М.—Иерусалим, 1997
- Rudomicz B. Efemeros czyli Diariusz prywatny pisane w Zamościu w latach 1656—1672, cz. 1—2. Lublin, 2002
- Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657—1687). К.—Львів, 2004; Національно-визвольна війна в Україні. К., 2008
Джерела
- Бойко О. Д. Українська національна революція: причини, характер, періодизація [ 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] // Історія України. — К. : Видавничий центр «Академія», 2002.
- Степанков В. С. Національна революція 1648—1676 [ 2 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 728. — .
Цю статтю треба для відповідності Вікіпедії. (квітень 2015) |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Bulo zaproponovano ob yednati cyu stattyu abo rozdil z Hmelnichchina ale mozhlivo ce varto dodatkovo obgovoriti Propoziciya z bereznya 2020 U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Ukrayinska revolyuciya znachennya Nacionalna revolyuciya 1648 1676 rokiv porodzhenij ukrayinskimi realiyami rannogo Novogo chasu skladnij politichnij proces sho pid gaslami zahistu pravoslav ya prav i svobod Vijska Zaporozkogo j narodu Ukrayini poyednuvav u sobi borotbu za nacionalne vizvolennya masovij socialnij protest i zbrojni formi gromadyanskogo protistoyannya ta suprovodzhuvavsya kardinalnimi zminami vsih sfer i rivniv zhittyediyalnosti suspilstva Tipologichno sporidnenij iz masshtabnimi suspilno politichnimi ruhami v nizci krayin Centralnoyi i Zahidnoyi Yevropi yaki vstupali v period stvorennya nacionalnih derzhav i viroblennya yakisno vidminnoyi vid serednovichnoyi sistemi socialnih vidnosin Na riznih etapah evolyuciyi istorichnoyi dumki v Ukrayini ta za yiyi mezhami v naukovih koncepciyah shodo identifikaciyi podij seredini 2 yi polovini 17 st zastosovuvalisya taki termini yak Hmelnichchina kozacke povstannya ruska rebeliya zagalnonarodne povstannya nacionalne povstannya kozacka vijna gromadyanska domova vijna velika vijna 1648 1654 rr polsko kozacka vijna selyanska vijna vizvolna vijna nacionalno vizvolna vijna kozacka revolyuciya nacionalna revolyuciya nacionalno vizvolna revolyuciya ukrayinska revolyuciya velika ukrayinska revolyuciya tosho Odnak bilshist iz zaproponovanih ponyat vidobrazhaye lishe pevnij segment cogo bagatoaspektnogo yavisha ne pronikayuchi v jogo glibinnu sutnist Diskusijnim prodovzhuye zalishatisya pitannya jogo verhnoyi hronologichnoyi mezhi yaka kolivayetsya v diapazoni 1654 1678 rokiv Pri comu tradicijnim v istoriografiyi ye vidilennya dvoh faz vidokremlenih odna vid odnoyi smertyu Bogdana Hmelnickogo 27 lipnya 6 serpnya 1657 roku Persha z nih harakterizuyetsya narostannyam nacionalno vizvolnoyi borotbi i yiyi najvishoyu rezultativnistyu a druga pov yazuyetsya iz vtyagnennyam kozackoyi Ukrayini v dobu starshinskih mizhusobic i rujnaciyi Ruyini gospodarskogo zhittya novih form socialnih zv yazkiv ta derzhavno politichnih struktur Prichini j peredumoviNacionalna revolyuciya bula sprichinena kompleksom superechnostej politichnogo socialnogo ekonomichnogo ta duhovno kulturnogo harakteru sho nagromadilisya na seredinu 17 st v suspilnomu zhitti Rechi Pospolitoyi u skladi yakoyi pislya Lyublinskoyi uniyi 1569 roku opinilasya perevazhna bilshist etnichnih ukrayinskih zemel Elita Rechi Pospolitoyi namagalasya zapobigti vidrodzhennyu ukrayinskogo derzhavnogo zhittya Iz ciyeyu metoyu ne viznavala ruskij politichnij narod rivnopravnim iz polskim i litovskim vsilyako spriyala pokatolichennyu j polonizaciyi jogo aristokratiyi ta shlyahti Provodivsya kurs na likvidaciyu pravoslav ya j utverdzhennya katolicizmu Hocha 1632 1633 rokiv elekcijnim i koronacijnim sejmami i polskim korolem Vladislavom IV Vaza buli virobleni j zatverdzheni Punkti zaspokoyennya narodu ruskogo yaki legalizuvali j legitimizuvali isnuvannya pravoslavnoyi cerkvi ta yiyi iyerarhiyu pravoslavni prodovzhuvali zaznavati obmezhen i zaboron u zanyattyah remeslami promislami torgivleyu ta obijmanni posad u miskomu samoupravlinni Zakrivalisya cerkvi j monastiri Masovogo harakteru nabulo znevazhennya religijnih pochuttiv viruyuchih nepoodinokimi buli vipadki primusovogo povernennya v greko katolicizm Vzhivalisya diskriminacijni zahodi shodo ukrayinskoyi movi galmuvavsya rozvitok osviti Nehtuvannya prav bilshosti ukrayinciv viklikalo v nih sprotiv chomu znachnoyu miroyu spriyav lavinopodibnij proces rozvitku yihnoyi nacionalnoyi svidomosti U 1620 1630 ti rr v suspilno politichnij dumci chitkishe okreslyuyetsya usvidomlennya ukrayincyami sebe yak okremishnoyi vid susidnih etnichnoyi spilnoti Vodnochas pochinaye viraznishe prostupati nacionalna sut religijnih konfliktiv i nacionalnogo motivuvannya kozackih povstan vidbuvalosya pidnesennya nacionalnih interesiv osmislennya yih znachushosti v zhitti yak okremoyi osobi tak i socialnogo stanu suspilstva v cilomu Na pivdni Ukrayini intensivno formuvavsya yakisno inshij psihologichnij tip osobistosti dlya yakogo osnovoyu sposobu zhittya mislennya i povedinki vistupala svoboda Vidbuvalosya stanovlennya novogo suspilnogo stanu kozactva ukrayinskogo gotovogo zi zbroyeyu v rukah vidstoyuvati svoyi prava i volnosti U jogo seredovishi zarodilasya ideya peretvorennya Vijska Zaporozkogo na teritorialno politichnij organizm u skladi Rechi Pospolitoyi Zagostryuvalisya superechnosti i v socialno ekonomichnij sferi Elita Rechi Pospolitoyi vidmovilasya viznati licarski prava i privileyi kozactva a z 1638 roku namagalasya likviduvati jogo yak stan Intensivnij rozvitok filvarkovogo gospodarstva prizviv do neuhilnogo zrostannya v zahidnih centralnih i pivnichnih regionah Ukrayini panshini 3 6 dniv na tizhden povinnostej i podatkiv obezzemelennya selyan yih zakripachennya Krajnih mezh dosyagli zlovzhivannya orendariv sered ostannih dovoli viraznim buv inoetnichnij element U 1630 1640 h rr pochastishali sprobi poshiriti kripactvo j filvarkove gospodarstvo na pivdenni i shidni regioni bilshist naselennya yakih skladali she vidnosno vilni selyani ta kozaki gotovi pomerti zahishayuchi svoyi prava j svobodi Najvishe pidnesennya borotbi Zdobuttya nezalezhnosti sichen 1648 cherven 1652 Bogdan Hmelnickij Namagayuchis domogtisya ponovlennya volnostej Vijska Zaporozkogo ocholyuvana Bogdanom Hmelnickim grupa starshin i kozakiv pidgotuvala voseni 1647 roku plan povstannya Nevdacha v jogo realizaciyi sponukala yih perebratisya na Zaporozhzhya Porozumivshis iz zalogoyu Mikitinskoyi Sichi 25 sichnya 4 lyutogo 1648 roku voni ovolodili neyu 30 sichnya 9 lyutogo 1648 zavdali porazki uryadovim pidrozdilam Obranij getmanom B Hmelnickij uklavshi ugodu pro vijskovo politichnij soyuz iz krimskim hanom Islam Gireyem III rozgromiv vijsko Rechi Pospolitoyi na Zhovtih Vodah 6 16 travnya i pid Korsunem 16 26 travnya Vinikli spriyatlivi umovi dlya pohodu v centralni regioni Ukrayini odnak getman i bilshist starshin she ne dumali porivati z Richchyu Pospolitoyu spodivayuchis reformuvati yiyi politichnij lad shlyahom zvedennya na korolivskij tron monarha nekatolika Zdobuti peremogi ta diyi rozislanih B Hmelnickim kozackih pidrozdiliv vidigrali virishalnu rol u pererostanni kozackogo povstannya v Nacionalnu revolyuciyu skladovoyu yakoyi stala selyanska vijna cherven 1648 cherven 1652 Rushijnimi silami Nacionalnoyi revolyuciyi vistupali kozactvo chastina shlyahti duhovenstvo selyanstvo i mishanstvo Formuvalisya sotni zagoniv sho poveli borotbu proti panuvannya Rechi Pospolitoyi zasillya katolicizmu socialnogo utisku Protiborstvo storin vidznachalosya zhorstokistyu zhertvami yakoyi stali desyatki tisyach osib Povstanci vinoshuvali namiri dijti do Visli Rozgromivshi 11 21 veresnya 13 23 veresnya 1648 roku polyakiv pid Pilyavcyami B Hmelnickij vistupiv u pohid spodivayuchis sho novoobranij polskij korol viznaye za Ukrayinoyu status rivnopravnogo z Polsheyu ta Litvoyu sub yekta federativnoyi Rechi Pospolitoyi Na seredinu listopada zavershilosya vizvolennya etnichnoyi ukrayinskoyi teritoriyi de intensivno formuvalisya derzhavni instituciyi Odnak zamist togo shob zakripitisya na zahidnih rubezhah 11 21 listopada 1648 roku getman i starshini uklali z polskim korolem Yanom II Kazimirom Vaza peremir ya vnaslidok yakogo armiyu bulo vidvedeno na shid za umovnu liniyu r Gorin m Kam yanec Kordoni Getmanshini 1649 1654 na tli suchasnih kordoniv Ukrayini Pereosmislivshi rezultati borotbi Bogdan Hmelnickij uzimku 1649 roku sformulyuvav derzhavnu ideyu sho peredbachala rozriv iz Richchyu Pospolitoyu j utvorennya nezalezhnoyi sobornoyi Ukrayini Vidbulosya zmicnennya prerogativ getmanskoyi vladi u poshuku vijskovoyi dopomogi uryad viv peregovori z Moskovskim carstvom Krimskim hanatom Osmanskoyu imperiyeyu ta Transilvanskim knyazivstvom U travni 1649 roku ponovilisya voyenni diyi U boyu pid Loyevim 31 21 lipnya21 31 lipnya bulo zupineno nastup litovciv Odne vijsko Rechi Pospolitoyi potrapilo v oblogu pid Zbarazhem 30 chervnya 10 lipnya 13 23 serpnya inshe viyavilosya rozgromlenim 5 15 serpnya pid Zborovom Soyuznik getmana krimskij han Islam Girej III namagayuchis protidiyati zatverdzhennyu nezalezhnoyi Ukrayini pishov na ugodu z Richchyu Pospolitoyu i zmusiv getmana uklasti 8 18 serpnya Zborivskij dogovir Jogo umovi viklikali v kozackij Ukrayini voseni 1649 1650 novu hvilyu vistupiv naselennya Shob ne dopustiti rozv yazannya gromadyanskoyi vijni getman provodiv vivazhenu socialno ekonomichnu politiku Zdijsniv reorganizaciyu administrativno teritorialnogo ustroyu reformuvav Zaporozku Sich zmicniv mizhnarodne stanovishe derzhavi Shob otrimati vijskovu dopomogu obicyav volodaryam Moskovskogo carstva i Osmanskoyi imperiyi prijnyati yihnyu protekciyu U lyutomu 1651 armiya Rechi Pospolitoyi rozpochala voyenni diyi na Braclavshini Virishalna bitva vidbulasya pid Berestechkom 18 28 chervnya 30 chervnya 10 lipnya Vnaslidok zalishennya polya boyu vijskom Islam Gireya III ukrayinci zaznali porazki Pislya ukladennya nevigidnogo dlya kozackoyi Ukrayini Bilocerkivskogo dogovoru 18 28 veresnya 1651 roku naselennya povelo borotbu proti realizaciyi jogo umov Bogdan Hmelnickij perejshov u nastup i v bitvi pid mistechkom Batig 22 travnya 1 chervnya 23 travnya 2 chervnya 1652 roku rozgromiv vijsko Rechi Pospolitoyi Vnaslidok povstannya zvilnilisya tereni Braclavshini i Chernigivshini Kozacka Ukrayina u skladi Braclavskogo voyevodstva Kiyivskogo voyevodstva ta Chernigivskogo voyevodstva viborola nezalezhnist Tut selyanska vijna zavershilasya viznannyam iz boku uryadu golovnishih socialno ekonomichnih zavoyuvan pospilstva Na reshti ukrayinskih zemel vlada Rechi Pospolitoyi ponovila dorevolyucijni politichni i socialno ekonomichni poryadki Nacionalno vizvolna borotba zaznala tut ostatochnoyi porazki Tak stavsya tragichnij za naslidkami podil Ukrayini na dvi chastini menshu de vnaslidok revolyucijnoyi borotbi utvorilasya Ukrayinska derzhava Getmanshina i bilshu sho prodovzhuvala zalishatisya u skladi Rechi Pospolitoyi Pogirshennya stanovisha moskovska protekciya vizvolnij pohid v zahidnoukrayinski zemli cherven 1652 serpen 1657 Zdobuvshi peremogu B Hmelnickij ne skoristavsya neyu dlya vizvolennya zahidnoukrayinskogo regionu Vidstupivshi 13 23 chervnya 1652 roku z pid Kam yancya rozpochav peregovori z Varshavoyu pro viznannya Ukrayinskoyi derzhavi sho zavershilisya provalom U berezni kvitni 1653 vijsko Rechi Pospolitoyi zrobilo nevdalu sprobu ovoloditi Braclavshinoyu Tim chasom dedali vidchutnishimi stavali negativni naslidki trivaloyi borotbi Buli zrujnovani sotni poselen sho prizvelo do zanepadu silskogo gospodarstva remesel promisel manufakturnogo virobnictva ta torgivli Voyenni diyi golod epidemiyi zahoplennya tatarami yasiru ta migracijni procesi prizveli do zmenshennya naselennya bilsh nizh na 40 i vdvichi chiselnosti vijska Chastina kozakiv uhilyalasya vid vijskovoyi sluzhbi zrostalo nesprijnyattya politiki uryadu posilyuvalasya psihologichna vtoma naselennya Cherez bunt nevdovolenih diyami Bogdana Hmelnickogo voyakiv blizko 10 20 chervnya 1653 pid Gorodkom Bedrikivskim bulo zirvano pohid armiyi v zahidnoukrayinski regioni Vijskove vtruchannya getmana v borotbu za vladu v Moldovskomu knyazivstvi pogirshilo geopolitichne stanovishe kozackoyi Ukrayini U poshukah vihodu iz situaciyi pozhvavilisya peregovori z Moskvoyu shodo prijnyattya protekciyi moskovskogo carya Oleksiya Mihajlovicha i 1 11 zhovtnya 1653 roku Zemskij sobor uhvaliv vidpovidne rishennya Naslidki Zhvaneckoyi kampaniyi viyavilisya dlya kozackoyi Ukrayini katastrofichnimi ukladena 5 15 grudnya 1653 roku polsko krimska ugoda ne peredbachala viznannya yiyi yak derzhavi Za takih obstavin 8 18 sichnya 1654 roku Pereyaslavska rada uhvalila prijnyati protekciyu moskovskogo carya Ugoda 1654 roku z Moskovskim carstvom zberigala vnutrishnij suverenitet kozackoyi Ukrayini i chastkovo obmezhuvala zovnishnij Cej krok ukrayinskoyi eliti ne polipshiv zovnishnopolitichne stanovishe derzhavi Rich Pospolita i Krimskij hanat uklali vijskovo politichnij soyuz Vinikla zagroza vijni na dva fronti Moskovskij uryad zajnyatij vijskovimi diyami v Bilorusi ta krayinah Baltiyi vchasno ne nadav B Hmelnickomu vijskovoyi dopomogi tomu vijsko Rechi Pospolitoyi vprodovzh listopada grudnya 1654 roku ovolodilo Braclavshinoyu Bitva pid Ohmatovim nini selo Zhashkivskogo r nu Cherkaskoyi oblasti 19 29 sichnya 22 sichnya 1 lyutogo 1655 roku peremozhcya ne viyavila 11 1 lipnya 16551 11 lipnya 1655 r ukrayinsko moskovski vijska perejshli v kontrnastup i oblozhili Kam yanec Porozumivshis zi Shveciyeyu getman prodovzhiv pohid do Lvova 19 29 veresnya vzyav jogo v oblogu i rozgromiv polyakiv pid Gorodkom Do kincya zhovtnya buli zvilneni majzhe vsi zahidnoukrayinski zemli Prote pid tiskom Shveciyi ta pered zagrozoyu z boku tatar B Hmelnickij buv zmushenij 29 zhovtnya 8 listopada 1655 roku rozpochati vidstup Pislya boyiv iz tatarami pid Zalozhcyami 4 14 listopada 5 15 listopada ta Ozernoyu 10 20 listopada 11 21 listopada bulo ukladeno ugodu z krimskim hanom Megmed Gireyem IV Iz kincya 1655 roku Moskovske carstvo pishlo na zblizhennya z Richchyu Pospolitoyu j pidpisalo z neyu Vilenske peremir ya 24 zhovtnya 3 listopada 1656 roku Kozacka Ukrayina ne sprijnyala jogo i stala na shlyah stvorennya antipolskoyi koaliciyi zi Shveciyeyu ta Transilvaniyeyu Korpus Antina Zhdanovicha vzyav uchast u nevdalomu pohodi Rakoci Dyerdya II na Rich Pospolitu Provodyachi nezalezhnu zovnishnyu politiku B Hmelnickij rishuche protidiyav sprobam Moskvi zaprovaditi voyevodske upravlinnya i vzyati pid kontrol zbir podatkiv Vidchuvayuchi nablizhennya smerti vin peredav vladu sinovi Yuriyu sho zasvidchilo zaprovadzhennya monarhichnoyi formi pravlinnya Regentom pri nomu bulo priznacheno I Vigovskogo 27 lipnya 6 serpnya 1657 roku tvorec Ukrayinskoyi derzhavi pomer Gromadyanska vijna j podil Getmanshini serpen 1657 cherven 1663 Dokladnishe Ruyina Skoristavshis nedosvidchenistyu Yuriya Hmelnickogo Ivan Vigovskij na pochatku veresnya usunuv jogo vid vladi u zhovtni na Korsunskij radi 1657 roku domigsya obrannya sebe getmanom Yaksho jogo zovnishnya politika spriyala zmicnennyu mizhnarodnogo stanovisha derzhavi to ignoruvannya socialno ekonomichnih zavoyuvan pospilstva j kozackih niziv tradicijnih prav i svobod zaporozhciv zagravannya zi starshinoyu ta poslablennya prerogativ getmanskoyi vladi viklikalo u listopadi 1657 opozicijnij do nogo potuzhnij socialno politichnij ruh Jogo ocholili sichovi starshini pragnuli domogtisya providnoyi politichnoyi roli Zaporozhzhya v kozackij Ukrayini ta poltavskij polkovnik M Pushkar plekav nadiyu perehopiti getmansku bulavu Rushijnimi silami vistupali zaporozhci kozaki Poltavskogo polku obezdolene kozactvo j pospilstvo Vnaslidok oposeredkovanoyi pidtrimki moskovskim uryadom ta prorahunkiv getmana u berezni 1658 masshtabna akciya protestu pererosla v gromadyansku vijnu Zapobigti yiyi rozgortannyu ne vdalosya ani vnaslidok rozgromu 31 travnya 10 chervnya 1658 roku I Vigovskim pid Poltavoyu armiyi povstanciv ani represiyami proti opozicijno nalashtovanih starshin i naselennya Vsuperech dogovoru Moskva povela politiku obmezhennya derzhavnoyi samostijnosti kozackoyi Ukrayini sho vililosya u formuvannya sered naselennya prorosijskoyi partiyi napoleglivi domagannya zaprovadzhennya voyevodskogo upravlinnya groshovih zboriv do moskovskoyi skarbnici provedennya perepisu selyan i mishan yihnih povinnostej ta podatkiv mliniv i orend vivedennya zalog zi Starogo Bihova i Chausiv U lipni 1658 moskovske vijsko knyazya G Romodanovskogo vvijshlo v Ukrayinu I Vigovskij u poshuku soyuznikiv uklav u lyutomu 1658 roku ugodu iz Krimom i vstupiv u peregovori z Richchyu Pospolitoyu Voni zavershilisya pidpisannyam 6 16 veresnya 1658 roku Gadyackogo dogovoru sho peredbachav rozriv vidnosin iz Moskovskim carstvom i povernennya kozackoyi Ukrayini u formi Knyazivstva Ruskogo do skladu Rechi Pospolitoyi Pochalasya ukrayinsko moskovska vijna sho trivala do serpnya 1659 roku Soyuzni ukrayinsko krimski vijska v bitvi pid Konotopom 28 chervnya 8 lipnya 1659 roku zavdali porazki moskovskij armiyi Odnak zakripiti uspih ne vdalosya Nevdovolene obmezhennyam Varshavoyu umov Gadyackogo dogovoru kozactvo zmusilo getmana pripiniti voyenni diyi j u veresni peredati bulavu Yuriyu Hmelnickomu Skoristavshis zminoyu vladi moskovska armiya knyazya O Trubeckogo zajnyala Livoberezhzhya 17 27 zhovtnya 1659 roku vidbulosya pidpisannya Pereyaslavskih statej sho peretvoryuvali kozacku Ukrayinu na avtonomnu chastinu Moskovskogo carstva Nevdovolena yih zmistom starshina pid chas Chudnivskoyi kampaniyi pishla na ukladennya 7 17 zhovtnya 1660 roku z Richchyu Pospolitoyu Chudnivskogo dogovoru yakij v osnovnomu ponovlyuvav umovi Gadyackogo dogovoru 1658 roku Chastina livoberezhnoyi starshini ocholyuvana Ya Somkom opirayuchis na pidtrimku Moskovskogo carstva vistupila proti Yu Hmelnickogo Gromadyanska vijna nabula novih obertiv Zaznavshi nevdach u sprobah pidporyadkuvati Livoberezhzhya Yu Hmelnickij na pochatku 1663 r poklav bulavu Getmanom stav P Teterya Namagayuchis zmicniti kontrol nad Livoberezhzhyam Moskva vzyala kurs na stvorennya tut okremoyi getmanshini pidtrimavshi iz pretendentiv na bulavu koshovogo otamana I Bryuhoveckogo Sklikana v Nizhini Chorna rada 18 28 chervnya 1663 roku obrala jogo getmanom Tak socialno politichna borotba rozkolola kozacku Ukrayinu na dva derzhavni utvorennya Borotba za vozz yednannya lipen 1663 cherven 1668 Prijshovshi do vladi P Teterya aktivizuvav zahodi iz ob yednannya kozackoyi Ukrayini zrobivshi stavku na dopomogu Rechi Pospolitij ta Krimu Ponovlennya v Pravoberezhzhi polskih poryadkiv prizvelo do spalahu naprikinci travnya Pavolockogo povstannya pid provodom I Popovicha Pislya jogo pridushennya getman pidtrimav pohid polskogo korolya Yana II Kazimira Vaza v Livoberezhzhya Vin rozpochavsya v listopadi 1663 i trivav do seredini bereznya 1664 roku Uchast u nomu pravoberezhnih kozackih polkiv na pershih porah zabezpechila uspih kampaniyi ale cherez viklikanij represiyami zhovniriv i tatar sprotiv naselennya vona zakinchilasya porazkoyu U cej chas grupa starshin ocholyuvana I Vigovskim pidgotuvala zmovu shob pozbaviti vladi P Teteryu ta rozirvati Chudnivskij dogovir Hocha vona bula vikrita vse zh u lyutomu 1664 r spalahnulo Pravoberezhne povstannya sho ohopilo tereni Pravoberezhnoyi getmanshini Polissya pivdnya Volini ta shodu Podilskogo voyevodstva i nezvazhayuchi na zhorstoki represiyi z boku pidrozdiliv Rechi Pospolitoyi zavershilosya peremogoyu P Teterya v chervni 1665 roku vtrativ bulavu yaku perehopiv S Opara Odnak u serpni getmanom buv obranij P Doroshenko kotrij do kincya roku utverdiv vladu v Pravoberezhzhi U Livoberezhzhi I Bryuhoveckij pishov voseni 1665 roku na ukladennya Moskovskih statej sho zveli nanivec jogo politichnu avtonomiyu v skladi Moskovskogo carstva P Doroshenko poviv politiku na unezalezhnennya vid Rechi Pospolitoyi ta vozz yednannya kozackoyi Ukrayini 9 19 grudnya 1666 roku v boyu pid Brayilovim vin rozgromiv vijsko Rechi Pospolitoyi Ne viznavshi umov Andrusivskogo dogovoru pro peremir ya voseni 1667 roku P Doroshenko zdijsniv Zahidnij pohid ukrayinskogo ta tatarskogo vijska Prote vnaslidok ugodi kalgi sultana z polyakami zmushenij buv uklasti Pidgayeckij dogovir Pravoberezhnoyi Getmanshini z Richchyu Pospolitoyu sho peredbachav viznannya vladi pols korolya Yana II Kazimira Vaza Aktivizuvalisya jogo sprobi porozumitisya iz Zaporozhzhyam ta I Bryuhoveckim kotrij nevdovolenij inkorporacijnoyu politikoyu Moskvi u lyutomu 1668 roku pidnyav povstannya Na seredinu bereznya majzhe vsya teritoriya Livoberezhzhya bula zvilnena vid moskovskih zalog Naprikinci travnya syudi z yavivsya P Doroshenko na storonu yakogo perejshli miscevi polki Pislya vbivstva I Bryuhoveckogo kozacka rada 8 18 chervnya 1668 roku obrala jogo getmanom vozz yednanoyi kozackoyi Ukrayini Kriza j porazka revolyuciyi cherven 1668 veresen 1676 Nastup polyakiv na Braclavshinu zmusiv Petra Doroshenka zalishiti Livoberezhzhya U serpni 1668 r borotbu za vladu rozpochav pidtrimuvanij Zaporozhzhyam i Krimom Petro Suhovij Nastupnogo misyacya na teritoriyu Livoberezhnoyi Ukrayini vstupili moskovski pidrozdili na storonu yakih perejshla bilshist starshin Znovu spalahnula politichna borotba sho zumovila gliboku krizu revolyuciyi U berezni 1669 r livoberezhnim getmanom buv obranij Dem yan Mnogogrishnij kotrij uklav iz Moskovskim carstvom Gluhivski statti yaki ponovlyuvali avtonomiyu Livoberezhnoyi getmanshini Petro Doroshenko ta bilshist pravoberezhnoyi eliti z metoyu domogtisya vozz yednannya Ukrayini j nejtralizaciyi politichnih namiriv Moskovskogo carstva Rechi Pospolitoyi ta Krimu pishli na prijnyattya v berezni 1669 r protekciyi osmanskogo sultana Megmeda IV Do kincya roku buli rozgromleni sili opoziciyi v Pravoberezhzhi Uprodovzh 1670 r P Doroshenko zmicniv svoyu vladu provodiv politiku sho spryamovuvalasya na poshuk porozuminnya z D Mnogogrishnim a v peregovorah iz Varshavoyu domagavsya ponovlennya Gadyackogo dogovoru 1658 roku Rich Pospolita pragnuchi likviduvati Pravoberezhnu getmanshinu uklala Ostrozkij dogovir iz zaporozkim getmanom M Hanenkom Voseni 1671 r yiyi armiya okupuvala Braclavshinu Za pidtrimki polskogo komanduvannya M Hanenko buv progoloshenij getmanom Uzimku 1672 r P Doroshenku vdalosya domovitisya z D Mnogogrishnim razom zahishati suspilne dobro i cilisnist Ukrayini Odnak livoberezhna starshina nevdovolena politikoyu D Mnogogrishnogo u berezni 1672 r zmistila jogo a v chervni obrala volodarem bulavi I Samojlovicha kotrij uklav iz Moskovskim carstvom Konotopski statti 1672 roku Ulitku pochalasya turecko polska vijna Petro Doroshenko 8 18 lipnya 1672 roku rozgromiv pid Chetvertinivkoyu vijsko Rechi Pospolitoyi ta vzyav uchast razom z osmanami i tatarami v boyah za Kam yanec 6 16 serpnya 17 27 serpnya j oblozi Lvova Vidpovidno do Buchackij mirnij dogovir Buchackogo mirnogo dogovoru vid 8 18 zhovtnya 1672 roku Rich Pospolita viznala nezalezhnist Ukrayinskoyi derzhavi odnak u davnih kordonah Ne vdalosya P Doroshenkovi domogtisya ne lishe vklyuchennya do yiyi skladu zahidnoukrayinskogo regionu ale navit rozshiriti derzhavni mezhi do richki Gorin Nevdovolenij poziciyeyu Osmanskoyi imperiyi vin u 1673 roci pogodivsya na peregovori z Moskovskim carstvom zasvidchuyuchi zgodu prijnyati yiyi protekciyu za umovi vozz yednannya Ukrayinskoyi derzhavi Proti jogo porozuminnya z Moskvoyu vistupiv Ivan Samojlovich Na pochatku 1674 roku ostannij razom iz moskovskoyu armiyeyu perejshov u nastup i do seredini bereznya zahopiv golovni mista Pravoberezhnoyi getmanshini 15 25 bereznya 1674 roku Pereyaslavska rada obrala I Samojlovicha getmanom ob yednanoyi kozackoyi Ukrayini Iz poyavoyu vlitku osmansko tatarskogo vijska rozpochalisya boyi vnaslidok yakih Pravoberezhzhya do seredini veresnya 1674 r bulo spustoshene U listopadi perejshli v nastup polyaki yaki do kincya roku okupuvali Braclavshinu U kvitni 1675 r getmanom nakaznim polskij korol Yan III Sobeskij priznachiv O Gogolya Porozumivshis iz Zaporozhzhyam P Doroshenko zrobiv sprobu vesnoyu 1676 r sklikati generalnu radu dlya obrannya yedinogo getmana ale zaznav nevdachi Ulitku jogo stanovishe rizko pogirshilosya Na osin majzhe vsi derzhavni instituciyi v Pravoberezhzhi buli likvidovani Vlada getmana poshiryuvalasya lishe na stolicyu ta yiyi okolici Tomu u veresni 1676 r koli pid stinami Chigirina z yavilisya livoberezhni polki j moskovitiv vin vidmovivsya vid bulavi Pravoberezhna getmanshina pripinila isnuvannya Nacionalna revolyuciya yaka koshtuvala zhittya vochevid ne menshe 2 6 3 2 mln osib iz 4 5 ti mln ukrayinciv zaznala porazki Prichinami cogo stali vidsutnist v eliti dosvidu derzhavnogo budivnictva nezavershenist procesu yiyi konsolidaciyi navkolo ukrayinskoyi derzhavnoyi ideyi perevazhannya u svidomosti eliti socialnih verstv i prosharkiv osobistih grupovih stanovih interesiv nad nacionalnimi ta derzhavnimi slabkist centralnoyi vladi j utverdzhennya pislya smerti B Hmelnickogo respublikansko oligarhichnoyi formi pravlinnya sho spriyalo rozgortannyu mizhusobnoyi borotbi za bulavu porodilo vsevladdya starshin na miscyah prorahunki getmanskih uryadiv u vnutrishnij politici znachni masshtabi lyumpenizaciyi suspilstva anarho ohlokratichni ruhi socialnih niziv destruktivna politichna rol yaku vidigravala naprikinci 1650 h u 1 j pol 1670 h rr Zaporozka Sich vtruchannya u riznih formah inozemnih derzhav spryamovane na likvidaciyu samostijnoyi Ukrayinskoyi derzhavi Nacionalna revolyuciya stanovila vazhlivu j nevid yemnu skladovu yevropejskogo revolyucijnogo ruhu rannogo Novogo chasu Za dovgotrivalistyu skladnistyu ta superechlivistyu protikannya borotbi za nezalezhnist nerivnomirnistyu j impulsivnistyu rozvitku vazhlivoyu rollyu religijnogo faktora perepletinnyam nacionalno vizvolnoyi borotbi iz socialnoyu podibnistyu socialno ekonomichnih rajoniv sho stali yadrom utvorennya derzhavnih organizmiv vidsutnistyu yednosti sered politichnoyi eliti sho negativno poznachilosya na perebigovi revolyucijnogo procesu tosho vona ye najbilsh sporidnenoyu z revolyuciyeyu 1566 1609 rr v Niderlandah Yiyi znachennya polyagalo u vidnovlenni derzhavnogo zhittya formuvanni ukrayinskoyi derzhavnoyi ideyi rozvitkovi nacionalnoyi svidomosti stanovlenni na terenah derzhavi novoyi modeli socialno ekonomichnih vidnosin zbagachenni tradicij nacionalno vizvolnoyi ta socialnoyi borotbi PrimitkiPamietnik o dziejach w Polsce 1647 1656 t 3 Warszawa 1980 Pisma polityczne z czasow panowania Jana Kazimierza Wazy 1648 1668 t 1 3 Wroclaw Warszawa 1989 91 Reyestr Vijska Zaporozkogo 1649 roku K 1995 Relacje wojenne z pierwszych lat walk polsko kozackich powstania Bohdana Chmielnickiego okresu Ogniem i Mieczem 1648 1651 Warszawa 1999 Universali Bogdana Hmelnickogo 1648 1657 K 1998 Velichko S Litopis t 1 2 K 1991 Litopis gadyackogo polkovnika Grigoriya Grabyanki K 1992 Evrejskie hroniki XVII st epoha Hmelnichchiny M Ierusalim 1997 Rudomicz B Efemeros czyli Diariusz prywatny pisane w Zamosciu w latach 1656 1672 cz 1 2 Lublin 2002 Universali ukrayinskih getmaniv vid Ivana Vigovskogo do Ivana Samojlovicha 1657 1687 K Lviv 2004 Nacionalno vizvolna vijna v Ukrayini K 2008DzherelaBojko O D Ukrayinska nacionalna revolyuciya prichini harakter periodizaciya 21 veresnya 2013 u Wayback Machine Istoriya Ukrayini K Vidavnichij centr Akademiya 2002 Stepankov V S Nacionalna revolyuciya 1648 1676 2 listopada 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2010 T 7 Ml O S 728 ISBN 978 966 00 1061 1 Cyu stattyu treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti kviten 2015