Ту-135

Ту-135 — проєкт радянського надзвукового бомбардувальника, розроблений ОКБ Туполєва, в кінці 1950-х — початку 1960-х.

Ту-135
Тип	Стратегічний бомбардувальник
Країна походження	СРСР
Розробник	КБ Туполєва
Виробник	Туполєв
Статус	Проєкт закритий
Основні експлуатанти	ВПС СРСР

В 1958 році в КБ Туполєва почалась робота по створенню стратегічної ударної системи. Аналогічний проєкт під назвою М-56 розроблявся в . Роботи в КБ Туполєва велись під керівництвом С. М. Єгера. До осені 1960 велись пошукові дослідження. Попередні проєкти в основному повторювали варіанти проєктів амириканського літака North American XB-70 Valkyrie.

Історія Створення

Проєктування

3 жовтня 1960 року, КБ Мясіщева було передано в якості філіала в звільненого від робіт по проєкту М-56. КБ Туполєва повинно було за 3 місяці представити пропозицію по дальньому надзвуковому літаку-носію і дальньому надзвуковому літаку-носію . Серійне виробництво майбутнього літака мало б бути на в Казані. Проєкт отримав назву «літак -135».

Протягом 5 років проходила робота по вибору основних параметрів систем та літака-носія, також були переглянуті різні варіанти аеродинамічних схем під різні типу двигунів. В роботі широко застосовувались надані матеріали по проєкту з КБ Мясішева. Також був вивчений досвід по створенню американського XB-70. В 1962 році в КБ Туполєва з КБ Мясіщева, був переведений , один з керівників проєктів , та . Задумувалось покласти на нього розробку проєкту «135».

Число двигунів в різних варіантах проєкту було від 4 — 6. Також розглядалась можливість створення літака з атомною силовою установкою. Було переглянуто 14 варіантів моделей літака, з них 6 схем крила перевірялись в ЦАГІ, більше десятка варіантів розміщення двигунів, п'ять варіантів профіля крила. В результаті розробки зупинились на схемі «Качка» з плаваючим переднім горизонтальним оперенням, трикутним крилом з перемінною стрілоподібністю по передньому краю, одним кілем та двома спареними . Така схема давала високі аеродинамічні якості на різних режимах польоту. Пропозиції проєктантів були підтверджені дослідженнями ЦАГІ.

Літак мав використовувати крилаті та балістичні ракети повітряного базування. В комплексі навінаційно-пілотажного та прицільного обладнання мали використовуватися новітні досягнення радянської радіоелектроніки.

Передбачалося, що літак зможе досягати максимальної швидкості 3000 км/год (2,82 Мах) та крейсерську швидкість 2500—2650 км/год(2,35-2,5 Мах). Це дозволяло б використовувати дюралеві сплави, прибігаючи до використання теплостійких матеріалів тільки в найбільш навантажених частинах конструкції літака. Було можливо використовувати звичні авіаційні матеріали та технології, щоб дозволило вдвічі скоротити час на проєктування та виробництво.

Силова установка складалась з двоконтурних турбовентиляторних двигунів , це давало можливість збільшити дальність польоту на 10-20 % в звичайному польоті та на 30-40 % на дозвукових та змішаних режимах, а також можливість тривалого польоту на малих висотах, порівняно з іншими варіантами двигунів. Крім того, такі ж двигуни та основні агрегати використовувались в Ту-22, та деяких пасажирських літаках. Уніфікація двигунів скорочувала витримки розробки та експлуатації.

Варіант проєкту прийнятий до реалізації мав площу крила 400—450 м² та взлітну масу 160—200 тонн. Планувалось досягти практичної дальності польоту 8000 —10 000 км, або 12 000 км з однієї дозаправкою на крейсерському польоті (2650 км/год). На швидкості 920 км/год, максимальна дальність мала бути близько 12 000—13 000 км, а з однією дозаправкою 14 000— 15 000 км, а при польоті на малих висотах — близько 6000 км. Проєкт пасажирського варіанту мав назву «135П», та був розрахований на 6500 км в надзвуковому польоті, що давало можливість безпосадкового польоту з СРСР до США. Для експлуатації на аеродромах з грантовим покриттям, або слабким бетонним покриттям літак мав був обладнаний багатоколісним, або лижно-коліним шасі.

Можливі задачі

Проєкт цього літака передбачав створення на його базі багатоцільової системи для вирішення широкого спектру завдань: Пошук та знищення авіаносних з'єднань, транспортних кораблів та конвоїв. Для цього цього літак мав 2-4 крилаті ракети, або балістичні ракети з дальністю 500—600 км. Радіус дії мав складати 5000 км, а з дозаправкою 6000 км.

Пошук та знищення кораблів-носіїв ракетного озброєння та ракетних підводних човнів стратегічного призначення на великій відстані, перевищуючи дальність пуску їхніх ракет. При цьому літак мав мати час барражування на віддалені 2000 км — 8 годин, 3000км — 5,5 годин, на 4000км — 2,7 годин. Літак мав мати пошуково-ударну, протикорабельну та протичовнову чистими на основі крилатих та балістичних ракет, протичовнових бомб і торпед.

• Порушення, або зірвання військово-транспортних перевезень. Для цього «135-й» мав радіолокаційну станцію та озброювався 4-6 ракетами повітря-повітря. Час баражування в цьому випадку дорівнювало такому як для попередньої задачі. Інформація про виліт потенційних цілей приходила б від супутникових розвідувальних систем.
• Ведення повітряної, радіолокаційної, радіотехнічної, фотографічної та спеціальної розвідки на надзвукових швидкостях в радіусі 5000 км, з дозаправкою 6500, на дозвукових швидкостях 6000—6500, та 7000—7500 км. З ціллю збільшення радіуса дії, ефективності та стійкості до засобів ППО, під літак прикріплювався літак-розвідник.
• Знищення малорозмірних стратегічних цілей, що знаходиться під прикриттям потужних систем ППО та ПРО з польотом до цілі та назад в зонах їх дії на малих висотах. В цьому випадку радіус дії мав складати 3000 км, літак озброювався двома крилатими, або балістичними ракетами з дальністю 150—350 км та ядерними боєприпасами.
• Знищення стратегічних цілей на дальності 7500 км. Для цих цілей літак міг використовувати балістичні ракети з дальністю 4000 км. Остання задача розглядалась як допоміжна.

Стратегічними для літака були задачі по завданню другого удару та нанесення ударів по малопомітних гарно захищеним цілям: шахти міжконтинентальних ракет, підземні центри керування та забезпечення. Універсальність чистими дозволяла знизити витрати на її створення та експлуатацію.

Закриття проєкту

М.С Хрущов взяв курс на закриття перспективних робіт в авіаційній галузі в користь МБР. Не забороняючи подальшу розробку проєкту, він запропонував збільшити крейсерську швидкість до 3000км/год. Одночасно завдання на однорежимний літак для боротьби з авіаносними групами отримало КБ Сухого (Який почав розробляти проєкт Т-4) та Яковлева (Як-35).

В липні 1962 року проєкт був розкритикований через велику злітну вагу (190 тонн) та малу крейсерської швидкості (2500 км/год, замість 3000 км/год). Туполєв відповідав, що з точки зору економії ресурсів вигідніше будувати один тип літака Ту-135, який здатен вирішувати стратегічні задачі та задачі дальньої авіації з радіусом 3000-3500 км. При цьому на цій дальності зниження швидкості до 2500 км /год замість 3000км/год збільшує час польоту всього на 12 хвилин. «135-й» міг нести 4-6 ракет замість 2 в проєктах П. О. Сухого та О.С Яковлева.

У вересні того ж року мали бути підбиті підсумки. Туполєв, розуміючи, що проєкт буде знято з конкурсу, доручив своєму КБ підготувати для участі в ньому , який розроблявся для заміни Ту-22. Але Ту-125 не пройшов конкурс через неопрацьованість проєкту.

У грудні 1963 року розробку проєкту було припинено на користь а до середини 1960-х остаточно згорнуто. Основними причинами були: Відмова ВПС від однорежимного стратегічного літака-носія на користь багаторежимного універсального носія зі змінною стріловидністю крила (у США відбувалися аналогічні процеси — там відмовилися від В-70 і почали працювати над проєктом В-1).

Конструктивні проблеми під час проєктування.

Висока вартість системи.

Багато технічних рішень які були створені під час розробки

Технічні характеристики

Розміри

• Довжина — 50,7 м;
• Висота — 10,7 м;
• Розмах крила — 34,8 м;
• Площа крила — 417 м²;
• Злітна маса — 175—205 тонн;

Силова установка

• Число двигунів — 4;
• Двигуни — ДТРДФ НК-6;
• Максимальна злітна тяга двигунів — 23500 кгс;

Льотні характеристики

Швидкість польоту:

• крейсерська — 2650 км/год (2,5 М);
• максимальна — 3000 км/ч (2,82 М);
• Практична стеля — 19000-22000 м;

Практична дальність польоту:

• на надзвуці (2650 км/год) — 7800-8000 км;
• максимальна — 10000 км;
• з однією дозаправкою — 12000 км;
• дозвукова (920 км/ч) — 12000-13000 км:
• З однією дозаправкою — 14000-15000 км;
• на малих висотах — 6000 км;
• Практичний радіус дії з ракетою Х-22— 4400 км;
• Довжина розбігу — 1800 м;

Озброєння

Крилаті ракети:

• Х-22 — 4-6 шт.;
• Х-45 — 2-4 шт.;

Балістичні ракети — 2-4 шт.;

Ракети «повітря-повітря» — 4-6 шт.

Можливі варіанти двигунів

Для літака «135» розглядались наступні варіанти двигунів:

• (максимальна злітна тяга — 23000—23500 кг, витрата палива в крейсерському польоті — 1,5—1,7 т/год)
• НК-6Б (22480 кг; 1,5-1,5-1,75 т/год);
• НК-6В (18700 кг; 1,7-1,9 т/год);
• НК-6С (22500 кг; 1,6-1,7 т/год)
• НК-10 (24000 кг; 1,4-1,6 т/год);
• Р15Б-300 (15000 кг; 1,8 т/год);
• Р23-300 (21000 кг; 1,6-1,75 т/год);
• ВД-19Р (13500 кг; 2,0-2,5 т/год);
• Р17-117 (17000 кг; 1,7-1,1,8 т/год),
• Також розглядалась можливість використання Ядерної силової установки (ЯСУ)

Примітки