Транспорт Туреччини представлений автомобільним залізничним повітряним морським і річковим і трубопровідним у населених

Транспорт Туреччини представлений автомобільним , залізничним , повітряним , (морським і річковим) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 783 562 км² (37-ме місце у світі). Форма території країни — витягнута широтно; максимальна дистанція з півночі на південь — 1600 км, зі сходу на захід — 550 км. Географічне положення Туреччини дозволяє країні контролювати транспортні шляхи між Європою, Близьким Сходом і Північною Африкою; між акваторіями Чорного, Середземного і Каспійського морів.

Транспорт Туреччини
Транспортна система Туреччини (англ.)
Територія
Площа	783,56 тис. км² ^(37-ме)
Рельєф	гірський
Найвища точка	гора Арарат (5166 м)
Повітряний
Аеропортів	98 ^(58-ме)
Наземний
Автошляхів	385,8 тис. км ^(19-те)
Залізниць	12,0 тис. км ^(20-те)
Водний
Узбережжя	7200 км
Головний порт	Мерсін
Водних шляхів	1,2 тис. км ^(59-те)
Трубопровідний
Трубопроводів	15,6 тис. км
Адміністрування
Орган	Міністерство транспорту, морських справ і зв'язку
Голова	міністр

Історія становлення і розвитку

Автомобільний

Докладніше:

Загальна довжина автошляхів у Туреччині, станом на 2012 рік, дорівнює 385 754 км, з яких 352 268 км із твердим покриттям (2 127 км швидкісних автомагістралей) і 33 486 км без нього (18-те місце у світі).

Див. також: та Номерні знаки Туреччини

Залізничний

Докладніше: Залізничний транспорт Туреччини

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 12 008 км (20-те місце у світі), з яких 12 008 км стандартної 1435-мм колії (3 216 км електрифіковано).

Повітряний

Докладніше:

У країні, станом на 2013 рік, діє 98 аеропортів (58-ме місце у світі), з них 91 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 7 із ґрунтовим. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 16 (0);
від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 38 (0);
від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 17 (1);
від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 16 (4);
коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 4 (2).

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 15 авіапідприємств, які оперують 531 повітряним судном. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 96,6 млн осіб. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 2,9 млрд тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів).

У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 20 гелікоптерних майданчиків.

Туреччина є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — TC, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU). Аеропорти Туреччини мають літерний код ІКАО, що починається з — LT.

Див. також: та

Водний

Докладніше:

Морський

Головні морські порти країни: Аліага, , , Ереглі, Ізмір, Ізміт, Мерсін, , . Річний вантажообіг контейнерних терміналів (дані за 2011 рік): Амбарлі — 2,12 млн, Мерсін — 1,17 млн контейнерів (TEU). СПГ-термінали для імпорту скрапленого природного газу діють в портах: Аліага, .

Морський країни, станом на 2010 рік, складався з 629 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (18-те місце у світі), з яких: балкерів — 102, суховантажів — 281, танкерів для хімічної продукції — 80, контейнеровозів — 42, газовозів — 6, пасажирських суден — 2, вантажно-пасажирських суден — 60, нафтових танкерів — 25, рефрижераторів — 1, ролкерів — 29, спеціалізованих танкерів — 1.

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 1 (Італії); зареєстровані під прапорами інших країн — 645 (Албанії — 1, Антигуа і Барбуди — 7, Азербайджану — 1, Багамських Островів — 3, Барбадосу — 1, Белізу — 16, Бразилії — 1, Камбоджі — 15, Коморських Островів — 8, Островів Кука — 4, Кюрасао — 5, Кіпру — 1, Домініки — 1, Грузії — 14, Італії — 4, Казахстану — 1, Ліберії — 16, Мальти — 233, Маршаллових Островів — 70, Молдови — 18, Панами — 62, Російської Федерації — 101, Сент-Кіттсу і Невісу — 18, Сент-Вінсенту і Гренадин — 13, Сьєрра-Леоне — 9, Словаччини — 1, Танзанії — 13, Того — 4, Тувалу — 1, невстановленої приналежності — 3).

Річковий

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом більше за 500 тонн, 2010 року становила 1 200 км (59-те місце у світі).

Трубопровідний

Загальна довжина газогонів у Туреччині, станом на 2013 рік, становила 12 603 км; нафтогонів — 3 038 км.

Міський громадський

Докладніше:

Державне управління

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту, морських справ і зв'язку. Станом на 8 листопада 2016 року міністерство в уряді Біналі Йилдирима очолював .

Див. також

Економіка Туреччини

Примітки

Turkey : ( )[англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 7 July. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
Атлас світу, 2005.
Дубович І. А., 2008.
Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
(англ.) Convention on International Civil Aviation.
Turkey : ( )[англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 7 July. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література

Українською

Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : , . — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — .
Атлас світу / голов. ред. ; зав. ред. ; відп. ред. . — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — .
Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — .
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — .
Головченко В., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — .
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — .
Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : , 2014. — 319 с. — .
Дорошенко В. І. Географія транспорту : Навчальний посібник / В. І. Дорошенко, К. Д. Діденко. — К. : Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2010. — 183 с. — .
Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — .
Економічна і соціальна географія країн світу : Навчальний посібник / За ред. С. П. Кузика. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — .
Зарубіжна транспортна географія : навчальний посібник / уклад. : Петрашевський О. Л. и др. — К. : Національний транспортний університет, 2015. — 95 с. — .
Країнознавство: Країни Азії. — Ч. : , 2004. — 383 с. — .
, Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — .
Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни : Підручник. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — .

Англійською

(англ.) Modern Transport Geography / Hoyle, B. and R. Knowles (eds). — Second Edition,. — London : Wiley, 1998.
(англ.) Rodrigue, J-P. The Geography of Transport Systems. — Fourth Edition. — N. Y. : Routledge, 2017. — 440 с. — .
(англ.) Taaffe E. J., Gauthier H. L. and Geography of transportation. — Second Edition. — N. Y. : Prentice Hall, 1996. — .
(англ.) Black, W. Transportation: A Geographical Analysis. — N. Y. : , 2003.

Російською

(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — .
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — .
(рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
(рос.) Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : , 2006. — 188 с. — .
(рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : , 2002. — 928 с. — .
(рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — .

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Транспорт Туреччини

Карти транспортної системи Туреччини [Архівовано 20 жовтня 2017 у Wayback Machine.] на Вікісховищі.
Карти Туреччини [ 4 грудня 2017 у Wayback Machine.] — Perry–Castañeda Library Map Collection.
(рос.) Добірка публікацій про Туреччину [ 26 лютого 2021 у Wayback Machine.] з часопису «Вокруг света».

[WF-1] Turkey : ( )[англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 7 July. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.

[FOOTNOTEАтлас_світу2005-2] Атлас світу, 2005.

[FOOTNOTEДубович_І._А.2008-3] Дубович І. А., 2008.

[FOOTNOTEАтлас._Економічна_і_соціальна_географія_світу2010-4] Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.

[CICA-5] (англ.) Convention on International Civil Aviation.

[WL-6] Turkey : ( )[англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 7 July. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.