Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Сурб Карапет Монастир святого Карапета Монастир святого Іоанна Предтечі вірм Մշո Սուրբ Կարապետ վանք Глакський монастир Г

Сурб Карапет

Сурб Карапет

Сурб Карапет (Монастир святого Карапета, Монастир святого Іоанна Предтечі, вірм. Մշո Սուրբ Կարապետ վանք, Глакський монастир, Глакаванк, вірм. Գլակավանք) — історичний монастир Вірменської апостольської церкви в Західній Вірменії, на території Туреччини, на північний захід від Муша, в стороні від правого берега річки Мурат, відомий у вірменському фольклорі під назвою «Мшо султан сурб Карапет» (мушський владика святий Карапет) . Монастир був присвячений святому покровителю вірмен Карапету (після прийняття вірменами християнства традиційно ототожнюється з   Іоанном Хрестителем). Існував з IV по XIX століття. Був загальновірменським місцем паломництва . До нього перейшли священні традиції сусіднього язичницького храму у місті , де поклонялися язичницькій трійці — богу Ваагну і богиням Анаїт і Астхік . На храмове свято в день Вардавара сюди стікалися паломники не тільки з сусідніх областей, а й з віддалених місць .

Сурб Карапет
вірм. Մշո Սուրբ Կարապետ վանք
image
38°57′39″ пн. ш. 41°11′30″ сх. д. / 38.96106800002777248° пн. ш. 41.19169700002777290° сх. д. / 38.96106800002777248; 41.19169700002777290Координати: 38°57′39″ пн. ш. 41°11′30″ сх. д. / 38.96106800002777248° пн. ш. 41.19169700002777290° сх. д. / 38.96106800002777248; 41.19169700002777290
Розташуванняimage Туреччина
image Сурб Карапет у Вікісховищі

Заснований у гаварі Тарон (Туруберан, на захід від озера Ван) Великої Вірменії в IV столітті. Настоятелями монастиря були Зеноб Глак (за його імені монастир називався Глакським або Глакаванк) і Іоан Маміконян . Їм приписується авторство «Історії Тарона» — одного з найбільш суперечливих пам'ятників вірменської середньовічної літератури .

Вірменська апостольська церква вшановує як засновників монастиря преподобних Антона і Кроніда, сподвижників Григорія Просвітителя . Антон і Кронід були кесарійський греками. Згідно «Історії Тарона» за наказом Григорія Просвітителя був зруйнований мідний ідол Гісане . На його місці була побудована церква Святого Карапета, в якій влаштувалися ці два ченці. Померли в 355 році, після сорока років відлюдництва. Їх пам'ять відзначається у п'ятий понеділок після Воздвиження .

Згідно «Історії Тарона» в 584 році до монастиря прибули сім пустельників: Полікарп, Фенай, Сімеон, Іоанн, Єпіфаній, Дімар і Нарцис. Вони тримали піст і харчувалися травами, тому їх називають травоїди. Коли на Тарон напали війська правителя держави Сасанідів Хосрова II Парвіз, монахи покинули обитель, а травоїди відмовилися це зробити і були вбиті персами в 604 році під час нападу на монастир. Їх пам'ять відзначається Вірменською апостольською церквою у п'ятий понеділок після Воздвиження .

Монастир став родинним монастирем , які володіли двома великими областями — Тарон і Тайк .

У 1862 році настоятелем став Мкртич I, згодом католікос всіх вірмен. Тут він заснував семінарію і газету «Арцвік Тароні» («Орел Тарона»). Редактором газети, а потім настоятелем монастиря був Гарегин Срвандзтянц (1840—1892) .

З початком геноциду вірмен у 1915 році вірмени в Сурб Карапет і інших місцях вдалися до стихійної самооборони, але зазнали невдачі через чисельні переваги турецької армії і малої кількості боєприпасів . Монастир було зруйновано. На його місці виникло курдське село Юкарийонгалі (Ченгілі, Çengilli), у провінції Муш .

Примітки

  1. Зеноб // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  2. Вірменський народний епос «Сасунські удальци». Вибрані варіанти / Переклад текстів, укладання та словник-коментарі К. Мелик-Оганджаняна. — Ер., 2004.
  3. Нариси етнографії дореволюційної Вірменії // Кавказький етнографічний збірник / Відп. ред. М. О. Косвен. — М. : Вид-во АН СРСР, 1955. — С. 182—265. — (Праці Інституту етнографії ім. Н. Н. Миклухо-Маклая. Нова серія/ АН СРСР, т. XXVI)
  4. Одабашян А. А. Народные верования армян (по материалам рукописных талисманов XV-XIX вв.) / Отв. ред. М. О. Косвен. — Кавказский этнографический сборник (КЭС). — M. : Изд-во АН СССР, 1976. — С. 121-130. — (Труды Института этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая. Новая серия/ АН СССР)
  5. Иоанн Мамиконьян // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  6. Арутюнова-Фиданян В. А., Щавелев А. С. Очерк истории изучения легенд об основаниях городов в древнерусской «Повести временных лет» и армянской «Истории Тарона»: Кий и Куар // Древнейшие государства Восточной Европы : ежегодник. 2011: Устная традиция в письменном тексте / Российская академия наук, Институт всеобщей истории ; [редкол.: Е. А. Мельникова (отв. ред.) и др.] ; отв. ред. тома Г. В. Глазырина. — М. : Восточная лит, 2013. — С. 9. — .
  7. Айвазян, К. В. «История Тарона» и армянская литература IV-VII веков : Ист.-филол. исследование / Ереван. гос. ун-т. — Ереван : Изд-во Ереван. ун-та, 1976. — 409 с.
  8. Армянский обряд. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2001. — Т. III. — С. 356-374. — .(рос.)
  9. Обретение мощей Агванского Католикоса Св. Григориса. День памяти свв. Отцов Татула и Вароса, Фомы, Антона и Кронида и семи травоедов, принявших мученичество в капище Иннакн. Армянский информационный портал. 12 жовтня 2015. Процитовано 10 вересня 2019.
  10. Исторические связи и дружба украинского и армянского народов / АН Арм. ССР. Ин-т истории ; Ред. коллегия: А. Е. Арутюнян и др. — Ереван : Изд-во АН Арм. ССР, 1965. — С. 152.
  11. Армянский вопрос. Энциклопедия / Под ред. К. С. Худавердяна. — Ереван : Главная редакция Армянской Энциклопедии, 1991. — 352 с.
  12. Аркуш карти J-37-47 Муш. Масштаб: 1 : 100 000. Видання 1973 р. (рос.)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Surb Karapet Monastir svyatogo Karapeta Monastir svyatogo Ioanna Predtechi virm Մշո Սուրբ Կարապետ վանք Glakskij monastir Glakavank virm Գլակավանք istorichnij monastir Virmenskoyi apostolskoyi cerkvi v Zahidnij Virmeniyi na teritoriyi Turechchini na pivnichnij zahid vid Musha v storoni vid pravogo berega richki Murat vidomij u virmenskomu folklori pid nazvoyu Msho sultan surb Karapet mushskij vladika svyatij Karapet Monastir buv prisvyachenij svyatomu pokrovitelyu virmen Karapetu pislya prijnyattya virmenami hristiyanstva tradicijno ototozhnyuyetsya z Ioannom Hrestitelem Isnuvav z IV po XIX stolittya Buv zagalnovirmenskim miscem palomnictva Do nogo perejshli svyashenni tradiciyi susidnogo yazichnickogo hramu u misti de poklonyalisya yazichnickij trijci bogu Vaagnu i boginyam Anayit i Asthik Na hramove svyato v den Vardavara syudi stikalisya palomniki ne tilki z susidnih oblastej a j z viddalenih misc Surb Karapetvirm Մշո Սուրբ Կարապետ վանք38 57 39 pn sh 41 11 30 sh d 38 96106800002777248 pn sh 41 19169700002777290 sh d 38 96106800002777248 41 19169700002777290 Koordinati 38 57 39 pn sh 41 11 30 sh d 38 96106800002777248 pn sh 41 19169700002777290 sh d 38 96106800002777248 41 19169700002777290Roztashuvannya Turechchina Surb Karapet u Vikishovishi Zasnovanij u gavari Taron Turuberan na zahid vid ozera Van Velikoyi Virmeniyi v IV stolitti Nastoyatelyami monastirya buli Zenob Glak za jogo imeni monastir nazivavsya Glakskim abo Glakavank i Ioan Mamikonyan Yim pripisuyetsya avtorstvo Istoriyi Tarona odnogo z najbilsh superechlivih pam yatnikiv virmenskoyi serednovichnoyi literaturi Virmenska apostolska cerkva vshanovuye yak zasnovnikiv monastirya prepodobnih Antona i Kronida spodvizhnikiv Grigoriya Prosvititelya Anton i Kronid buli kesarijskij grekami Zgidno Istoriyi Tarona za nakazom Grigoriya Prosvititelya buv zrujnovanij midnij idol Gisane Na jogo misci bula pobudovana cerkva Svyatogo Karapeta v yakij vlashtuvalisya ci dva chenci Pomerli v 355 roci pislya soroka rokiv vidlyudnictva Yih pam yat vidznachayetsya u p yatij ponedilok pislya Vozdvizhennya Zgidno Istoriyi Tarona v 584 roci do monastirya pribuli sim pustelnikiv Polikarp Fenaj Simeon Ioann Yepifanij Dimar i Narcis Voni trimali pist i harchuvalisya travami tomu yih nazivayut travoyidi Koli na Taron napali vijska pravitelya derzhavi Sasanidiv Hosrova II Parviz monahi pokinuli obitel a travoyidi vidmovilisya ce zrobiti i buli vbiti persami v 604 roci pid chas napadu na monastir Yih pam yat vidznachayetsya Virmenskoyu apostolskoyu cerkvoyu u p yatij ponedilok pislya Vozdvizhennya Monastir stav rodinnim monastirem yaki volodili dvoma velikimi oblastyami Taron i Tajk U 1862 roci nastoyatelem stav Mkrtich I zgodom katolikos vsih virmen Tut vin zasnuvav seminariyu i gazetu Arcvik Taroni Orel Tarona Redaktorom gazeti a potim nastoyatelem monastirya buv Garegin Srvandztyanc 1840 1892 Z pochatkom genocidu virmen u 1915 roci virmeni v Surb Karapet i inshih miscyah vdalisya do stihijnoyi samooboroni ale zaznali nevdachi cherez chiselni perevagi tureckoyi armiyi i maloyi kilkosti boyepripasiv Monastir bulo zrujnovano Na jogo misci viniklo kurdske selo Yukarijongali Chengili Cengilli u provinciyi Mush PrimitkiZenob Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona v 86 t 82 t i 4 dop t SPb 1890 1907 ros doref Virmenskij narodnij epos Sasunski udalci Vibrani varianti Pereklad tekstiv ukladannya ta slovnik komentari K Melik Ogandzhanyana Er 2004 Narisi etnografiyi dorevolyucijnoyi Virmeniyi Kavkazkij etnografichnij zbirnik Vidp red M O Kosven M Vid vo AN SRSR 1955 S 182 265 Praci Institutu etnografiyi im N N Mikluho Maklaya Nova seriya AN SRSR t XXVI Odabashyan A A Narodnye verovaniya armyan po materialam rukopisnyh talismanov XV XIX vv Otv red M O Kosven Kavkazskij etnograficheskij sbornik KES M Izd vo AN SSSR 1976 S 121 130 Trudy Instituta etnografii im N N Mikluho Maklaya Novaya seriya AN SSSR Ioann Mamikonyan Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona v 86 t 82 t i 4 dop t SPb 1890 1907 ros doref Arutyunova Fidanyan V A Shavelev A S Ocherk istorii izucheniya legend ob osnovaniyah gorodov v drevnerusskoj Povesti vremennyh let i armyanskoj Istorii Tarona Kij i Kuar Drevnejshie gosudarstva Vostochnoj Evropy ezhegodnik 2011 Ustnaya tradiciya v pismennom tekste Rossijskaya akademiya nauk Institut vseobshej istorii redkol E A Melnikova otv red i dr otv red toma G V Glazyrina M Vostochnaya lit 2013 S 9 ISBN 978 5 91244 107 3 Ajvazyan K V Istoriya Tarona i armyanskaya literatura IV VII vekov Ist filol issledovanie Erevan gos un t Erevan Izd vo Erevan un ta 1976 409 s Armyanskij obryad Pravoslavnaya enciklopediya M Cerkovno nauchnyj centr Pravoslavnaya enciklopediya 2001 T III S 356 374 ISBN 5 89572 008 0 ros Obretenie moshej Agvanskogo Katolikosa Sv Grigorisa Den pamyati svv Otcov Tatula i Varosa Fomy Antona i Kronida i semi travoedov prinyavshih muchenichestvo v kapishe Innakn Armyanskij informacionnyj portal 12 zhovtnya 2015 Procitovano 10 veresnya 2019 Istoricheskie svyazi i druzhba ukrainskogo i armyanskogo narodov AN Arm SSR In t istorii Red kollegiya A E Arutyunyan i dr Erevan Izd vo AN Arm SSR 1965 S 152 Armyanskij vopros Enciklopediya Pod red K S Hudaverdyana Erevan Glavnaya redakciya Armyanskoj Enciklopedii 1991 352 s Arkush karti J 37 47 Mush Masshtab 1 100 000 Vidannya 1973 r ros

Дата публікації:
Топ