Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Соснові бори атлантичного узбережжя (ідентифікатор WWF: NA0504) — неарктичний екорегіон хвойних лісів помірної зони, розташований на північному сході США.
 Соснові бори Нью-Джерсі | |
| Екозона | Неарктика |
|---|---|
| Біом | Хвойні ліси помірної зони |
| Статус збереження | відносно стабільний/відносно збережений |
| WWF | NA0504 |
| Межі | Прибережні ліси північного сходу США Прибережні ліси Середньоатлантичних Штатів |
| Площа, км² | 13 557 |
| Країни | Сполучені Штати Америки |
| Охороняється | 2251 км² (17 %) |
 Розташування екорегіону (зеленим) | |
Географія
Екорегіон соснових борів атлантичного узбережжя охоплює кілька великих масивів соснових лісів, розташованих у прибережних районах північного сходу США. Найбільший масив цих лісів, відомий як Нью-Джерсійські соснові бори, або просто Бори, розташований на півдні штату Нью-Джерсі. Другий масив, відомий як [en], розташований далі на північний схід, у південній та східній частинах острова Лонг-Айленд в штаті Нью-Йорк. Третій масив, відомий як [en], простягається від Плімута на південному сході Массачусетса до півострова Кейп-Код та до островів Мартас-Віньярд та Нантакет.
На низовинах екорегіону, що лежать на узбережжі Атлантичного океану, зустрічаються зандрові рівнини, морени та інші льодовикові форми рельєфу, які утворилися внаслідок Вісконсинського зледеніння. З геологічної точки зору основу екорегіону складають третинні осадові породи, передусім піщані та гравійні льодовикові відклади. Піщані, кислі ґрунти регіону бідні на поживні речовини.
На навколишніх територіях, де зустрічаються більш родючі ґрунти, соснові бори переходять у прибережні ліси північного сходу США та у прибережні ліси Середньоатлантичних Штатів.
Клімат
В південній (нью-джерсійській та нью-йоркській) частині екорегіону переважає вологий субтропічний клімат (Cfa за класифікацією кліматів Кеппена), а в північній (массачусетській) — помірний морський клімат (Cfb за класифікацією Кеппена). Середня температура в регіоні коливається від 9 °C до 12,5 °C, середня літня температура — від 20 °C до 24 °C, а середня зимова температура — від -0,5 °C до 3,5 °C. Середньорічна кількість опадів становить 1100-1200 мм, які рівномірно розподілені протягом року. Раз на 5-6 років в регіоні трапляються тропічні циклони.
Флора
Основними рослинними угрупованнями екорегіону є бори, видовий склад та структура яких залежить від частоти пожеж. На більшій частині екорегіону у лісах домінують сосни, однак там, де пожежі трапляються з інтервалом у 10 років або частіше, поширені карликові ліси, а там, де пожежі трапляються рідко, — мішані сосново-дубові ліси. У заболочених районах ростуть заболочені хвойні та листяні ліси.
Основними рослинними угрупованнями екорегіону є соснові бори, в яких домінують смолисті сосни (Pinus rigida). Також в цих лісах зростають короткохвойні сосни (Pinus echinata), хоч і в невеликій кількості, а на півдні Нью-Джерсі доволі часто зустрічаються ладанні сосни (Pinus taeda) та ставкові сосни (Pinus serotina). Окрім сосен, в борах регіону ростуть різноманітні дуби: чорні дуби (Quercus velutina), білі дуби (Quercus alba), зірчасті дуби (Quercus stellata), каштанові дуби (Quercus montana), шарлатові дуби (Quercus coccinea) та мерілендські дуби (Quercus marilandica). Соснові бори, як правило, є не дуже густими, що дозволяє великій кількості сонячних променів досягати густого підліска. Його основу складають кущі [en] (Gaylussacia baccata), [en] (Gaylussacia frondosa), [en] (Vaccinium pallidum), [en] (Lyonia mariana), [en] (Kalmia latifolia) та [en] (Kalmia angustifolia). Також у підліску у великій кількості росте звичайний орляк (Pteridium aquilinum).
У районах, де пожежі трапляються дуже часто, домінують смолисті сосни (Pinus rigida) та мерілендські дуби (Quercus marilandica), які здатні швидко відновлюватися після них. Ці дерева позбавлені можливості рости вгору і досягають лише 120 см заввишки. В підліску карликових лісів поширена чорна гекльберрі (Gaylussacia baccata) та бліда чорниця (Vaccinium pallidum), а також широколиста кальмія (Kalmia latifolia), вузьколиста кальмія (Kalmia angustifolia) та звичайна мучниця (Arctostaphylos uva-ursi).
У районах, де пожежі трапляються рідко, в лісовій підстилці накопичується опале листе, створюючи середовище, яке сприяє проростанню молодих дубів, однак ускладнює проростання сосен. З часом соснові дерева відмирають, замінюючись дубами, що призводить до формування дібров. В дубових лісах екорегіону зустрічаються чорні дуби (Quercus velutina), шарлатові дуби (Quercus coccinea), каштанові дуби (Quercus montana), білі дуби (Quercus alba) та зірчасті дуби (Quercus stellata), серед яких розкидані смолисті сосни (Pinus rigida) та короткохвойні сосни (Pinus echinata). Лісовий намет в дібровах більш густий, ніж у соснових борах. В підліску поширені кущі чорної гекльберрі (Gaylussacia baccata), синьої гекльберрі та блідої чорниці (Vaccinium pallidum).
Вздовж річок та струмків екорегіону ростуть заболочені ліси, основу яких складають атлантичні кипарисики (Chamaecyparis thyoides), у яких, на відміну від навколишніх соснових борів, підлісок дуже тінистий. Окрім кипарисиків, у цих лісах також зростають червоні клени (Acer rubrum), [en] (Nyssa sylvatica), смолисті сосни (Pinus rigida) та віргінські магнолії (Magnolia virginiana). На галявинах та узліссях ростуть кущі чорної гекльберрі (Gaylussacia baccata), синьої гекльберрі (Gaylussacia frondosa), блідої чорниці (Vaccinium pallidum), [en] (Rhododendron viscosum), чашечкової торф'яниці (Chamaedaphne calyculata) та [en] (Eubotrys racemosa). Також в заболочених хвойних лісах зустрічаються [en] (Clethra alnifolia), [en] (Sabatia kennedyana), [en] (Ilex glabra) та [en] (Ilex verticillata).
Основу листяних заболочених лісів складають американські амброві дерева (Liquidambar styraciflua), червоні клени (Acer rubrum) та американські падуби (Ilex opaca). Серед інших дерев, що зустрічаються в цих лісах, слід відзначити болотяний дуб (Quercus palustris), двоколірний дуб (Quercus bicolor), верболистий дуб (Quercus phellos), чорне тупело (Nyssa sylvatica) та віргінську магнолію (Magnolia virginiana). В підліску поширені густі хащі [en] (Toxicodendron radicans), а також чагарники [en] (Viburnum dentatum), [en] (Lindera benzoin), північної лохини (Vaccinium corymbosum), прибережного духмяного перця (Clethra alnifolia) та болотяної азалії (Rhododendron viscosum).
На островах Мартас-Віньярд і Нантакет та на узбережжях Лонг-Айленда, на кислих, бідних на поживні речовини, добре дренованих ґрунтах, в районах, де часто трапляються пожежі, зустрічаються унікальні для США ділянки приморських пустищ. Тут росте [en] (Carex pensylvanica) та різні види чагарників з родини вересових (Ericaceae), зокрема різні види [en] і чорниці (Vaccinium), звичайна мучниця (Arctostaphylos uva-ursi) та [en] (Corema conradii), а також кущі [en] (Hudsonia ericoides) та майже ендемічної [en] (Amelanchier nantucketensis).
Флора екорегіону вирізняється дуже високим видовим різноманіттям та рівнем ендемізму, як для екорегіону, розташованого у доволі високих широтах. Загалом в регіоні зустрічається близько 800 видів рослин. Більшість ендеміків регіону є не окремими видами, а підвидами, що відображає відносно короткий час, який пройшов з моменту завершення останнього льодовикового періода.
Фауна
В соснових борах та на пустищах екорегіону зустрічається 45 видів ссавців та понад 300 видів птахів. Серед поширених в регіоні ссавців слід відзначити білохвостого оленя (Odocoileus virginianus), барибала (Ursus americanus), звичайну лисицю (Vulpes vulpes), сіру лисицю (Urocyon cinereoargenteus), руду рись (Lynx rufus), довгохвосту ласицю (Neogale frenata), смугастого скунса (Mephitis mephitis), американського зайця (Lepus americanus), червону вивірку (Tamiasciurus hudsonicus), сіру вивірку (Sciurus carolinensis), звичайного ракуна (Procyon lotor), лісового бабака (Marmota monax), східного бурундука (Tamias striatus), південну літягу (Glaucomys volans) та віргінського опосума (Didelphis virginiana). На берегах річок та озер поширені канадські бобри (Castor canadensis), канадські видри (Lontra canadensis), річкові візони (Neogale vison) та болотяні ондатри (Ondatra zibethicus). Ендеміками екорегіону є маскегетські полівки (Microtus breweri), а майже ендемічними його представниками — новоанглійські кролики (Sylvilagus transitionalis).
Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити віргінську перепелицю (Colinus virginianus), американського орябка (Bonasa umbellus), великого індика (Meleagris gallopavo), північну зенаїду (Zenaida macroura), білоголового орлана (Haliaeetus leucocephalus), північну жовну (Dryocopus pileatus), канадського дрімлюгу (Antrostomus vociferus), рубіновогорлого колібрі (Archilochus colubris), берегову ворону (Corvus ossifragus), гострочубу синицю (Baeolophus bicolor), каролінського повзика (Sitta carolinensis), балтиморського трупіала (Icterus galbula), каролінського поплітника (Thryothorus ludovicianus), прямодзьобого тремблера (Toxostoma rufum), сірого пересмішника (Dumetella carolinensis), північного жовтогорлика (Geothlypis trichas), жовтоголового червоїда (Vermivora cyanoptera), оливкового смугастовольця (Seiurus aurocapilla), строкатого пісняра (Mniotilta varia), соснового пісняра-лісовика (Setophaga pinus), білоокого віреона (Vireo griseus), східного тауї (Pipilo erythrophthalmus). білоброву карнатку (Spizella passerina), польову карнатку (Spizella pusilla), лісового дрозда (Hylocichla mustelina) та червоного кардинала (Cardinalis cardinalis). На узбережжі Атлантичного океану зустрічаються приморські багновці (Ammodramus maritimus) та майже ендемічні гострохвості багновці (Ammospiza caudacuta). Також пляжі екорегіону є важливим місцем гніздування жовтоногих пісочників (Charadrius melodus) та рожевих крячків (Sterna dougallii). Раніше на приморських пустищах екорегіону зустрічався ендемічний підвид лучного тетерука Tympanuchus cupido cupido, однак на початку XX століття він повністю вимер.
Герпетофауна екорегіону включає американську плямисту саламандру (Ambystoma maculatum), [en] (Dryophytes andersonii), плямисту черепаху (Clemmys guttata), лісову черепаху (Glyptemys insculpta), східну свиноносу змію (Heterodon platirhinos) та лісового гримучника (Crotalus horridus). Ендеміками екорегіону є [en] (Pseudemys rubriventris bangsi).
Збереження
Соснові бори екорегіону значно постраждали від вирубки та розширення передмість, особливо в Нью-Джерсі та на Лонг-Айленді. Екстенсивне освоєння цих територій призвело до збільшення інтервалів між пожежами, що в свою чергу призвело до збільшення кількості дубів порівняно з соснами. Тим не менш, екорегіон включає одні з найкраще збережених ділянок природних ландшафтів на сході США, головним чином тому, що його бідні ґрунти перешкоджають інтенсивному розвитку сільського господарства.
Оцінка 2017 року показала, що 2251 км², або 17 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: [en], [en], Національне узбережжя Кейп-Код в Массачусетсі, [en], [en], [en] та [en] в Нью-Джерсі, а також Державний ліс Рокі-Пойнт в Нью-Йорку.
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 30 травня 2024.
- Sohl, Terry L.; Sohl, Lauri B. (5 June 2012). Land-use Change in the Atlantic Coastal Pine Barrens Ecoregion. Geographical Review. 102 (2): 180—201. doi:10.1111/j.1931-0846.2012.00142.x. S2CID 161751342. (PDF) оригіналу за 29 жовтня 2021.
- Forman, Richard T. T.; Ralph E. Boerner (Jan–Mar 1981). Fire Frequency and the Pine Barrens of New Jersey. Bulletin of the Torrey Botanical Club. Torrey Botanical Society. 108 (1): 34—50. doi:10.2307/2484334. JSTOR 2484334.
- Collins, B. R.; Anderson, K. H. (1994). Plant Communities of New Jersey: A Study in Landscape Diversity. . ISBN .
- Hoekstra, J. M.; Molnar, J. L.; Jennings, M.; Revenga, C.; Spalding, M. D.; Boucher, T. M.; Robertson, J. C.; Heibel, T. J.; Ellison, K. (2010). Molnar, J. L. (ред.). The Atlas of Global Conservation: Changes, Challenges, and Opportunits to Make a Difference. University of California Press. ISBN .
Посилання
- «Atlantic coastal pine barrens». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Atlantic Coastal Pine Barrens» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Sosnovi bori atlantichnogo uzberezhzhya identifikator WWF NA0504 nearktichnij ekoregion hvojnih lisiv pomirnoyi zoni roztashovanij na pivnichnomu shodi SShA Sosnovi bori atlantichnogo uzberezhzhya Sosnovi bori Nyu Dzhersi Ekozona Nearktika Biom Hvojni lisi pomirnoyi zoni Status zberezhennya vidnosno stabilnij vidnosno zberezhenij WWF NA0504 Mezhi Priberezhni lisi pivnichnogo shodu SShA Priberezhni lisi Serednoatlantichnih Shtativ Plosha km 13 557 Krayini Spolucheni Shtati Ameriki Ohoronyayetsya 2251 km 17 Roztashuvannya ekoregionu zelenim Lis na berezi richki en Nyu Dzhersi GeografiyaEkoregion sosnovih boriv atlantichnogo uzberezhzhya ohoplyuye kilka velikih masiviv sosnovih lisiv roztashovanih u priberezhnih rajonah pivnichnogo shodu SShA Najbilshij masiv cih lisiv vidomij yak Nyu Dzhersijski sosnovi bori abo prosto Bori roztashovanij na pivdni shtatu Nyu Dzhersi Drugij masiv vidomij yak en roztashovanij dali na pivnichnij shid u pivdennij ta shidnij chastinah ostrova Long Ajlend v shtati Nyu Jork Tretij masiv vidomij yak en prostyagayetsya vid Plimuta na pivdennomu shodi Massachusetsa do pivostrova Kejp Kod ta do ostroviv Martas Vinyard ta Nantaket Na nizovinah ekoregionu sho lezhat na uzberezhzhi Atlantichnogo okeanu zustrichayutsya zandrovi rivnini moreni ta inshi lodovikovi formi relyefu yaki utvorilisya vnaslidok Viskonsinskogo zledeninnya Z geologichnoyi tochki zoru osnovu ekoregionu skladayut tretinni osadovi porodi peredusim pishani ta gravijni lodovikovi vidkladi Pishani kisli grunti regionu bidni na pozhivni rechovini Na navkolishnih teritoriyah de zustrichayutsya bilsh rodyuchi grunti sosnovi bori perehodyat u priberezhni lisi pivnichnogo shodu SShA ta u priberezhni lisi Serednoatlantichnih Shtativ KlimatV pivdennij nyu dzhersijskij ta nyu jorkskij chastini ekoregionu perevazhaye vologij subtropichnij klimat Cfa za klasifikaciyeyu klimativ Keppena a v pivnichnij massachusetskij pomirnij morskij klimat Cfb za klasifikaciyeyu Keppena Serednya temperatura v regioni kolivayetsya vid 9 C do 12 5 C serednya litnya temperatura vid 20 C do 24 C a serednya zimova temperatura vid 0 5 C do 3 5 C Serednorichna kilkist opadiv stanovit 1100 1200 mm yaki rivnomirno rozpodileni protyagom roku Raz na 5 6 rokiv v regioni traplyayutsya tropichni cikloni FloraOsnovnimi roslinnimi ugrupovannyami ekoregionu ye bori vidovij sklad ta struktura yakih zalezhit vid chastoti pozhezh Na bilshij chastini ekoregionu u lisah dominuyut sosni odnak tam de pozhezhi traplyayutsya z intervalom u 10 rokiv abo chastishe poshireni karlikovi lisi a tam de pozhezhi traplyayutsya ridko mishani sosnovo dubovi lisi U zabolochenih rajonah rostut zabolocheni hvojni ta listyani lisi Osnovnimi roslinnimi ugrupovannyami ekoregionu ye sosnovi bori v yakih dominuyut smolisti sosni Pinus rigida Takozh v cih lisah zrostayut korotkohvojni sosni Pinus echinata hoch i v nevelikij kilkosti a na pivdni Nyu Dzhersi dovoli chasto zustrichayutsya ladanni sosni Pinus taeda ta stavkovi sosni Pinus serotina Okrim sosen v borah regionu rostut riznomanitni dubi chorni dubi Quercus velutina bili dubi Quercus alba zirchasti dubi Quercus stellata kashtanovi dubi Quercus montana sharlatovi dubi Quercus coccinea ta merilendski dubi Quercus marilandica Sosnovi bori yak pravilo ye ne duzhe gustimi sho dozvolyaye velikij kilkosti sonyachnih promeniv dosyagati gustogo pidliska Jogo osnovu skladayut kushi en Gaylussacia baccata en Gaylussacia frondosa en Vaccinium pallidum en Lyonia mariana en Kalmia latifolia ta en Kalmia angustifolia Takozh u pidlisku u velikij kilkosti roste zvichajnij orlyak Pteridium aquilinum U rajonah de pozhezhi traplyayutsya duzhe chasto dominuyut smolisti sosni Pinus rigida ta merilendski dubi Quercus marilandica yaki zdatni shvidko vidnovlyuvatisya pislya nih Ci dereva pozbavleni mozhlivosti rosti vgoru i dosyagayut lishe 120 sm zavvishki V pidlisku karlikovih lisiv poshirena chorna geklberri Gaylussacia baccata ta blida chornicya Vaccinium pallidum a takozh shirokolista kalmiya Kalmia latifolia vuzkolista kalmiya Kalmia angustifolia ta zvichajna muchnicya Arctostaphylos uva ursi U rajonah de pozhezhi traplyayutsya ridko v lisovij pidstilci nakopichuyetsya opale liste stvoryuyuchi seredovishe yake spriyaye prorostannyu molodih dubiv odnak uskladnyuye prorostannya sosen Z chasom sosnovi dereva vidmirayut zaminyuyuchis dubami sho prizvodit do formuvannya dibrov V dubovih lisah ekoregionu zustrichayutsya chorni dubi Quercus velutina sharlatovi dubi Quercus coccinea kashtanovi dubi Quercus montana bili dubi Quercus alba ta zirchasti dubi Quercus stellata sered yakih rozkidani smolisti sosni Pinus rigida ta korotkohvojni sosni Pinus echinata Lisovij namet v dibrovah bilsh gustij nizh u sosnovih borah V pidlisku poshireni kushi chornoyi geklberri Gaylussacia baccata sinoyi geklberri ta blidoyi chornici Vaccinium pallidum Vzdovzh richok ta strumkiv ekoregionu rostut zabolocheni lisi osnovu yakih skladayut atlantichni kiparisiki Chamaecyparis thyoides u yakih na vidminu vid navkolishnih sosnovih boriv pidlisok duzhe tinistij Okrim kiparisikiv u cih lisah takozh zrostayut chervoni kleni Acer rubrum en Nyssa sylvatica smolisti sosni Pinus rigida ta virginski magnoliyi Magnolia virginiana Na galyavinah ta uzlissyah rostut kushi chornoyi geklberri Gaylussacia baccata sinoyi geklberri Gaylussacia frondosa blidoyi chornici Vaccinium pallidum en Rhododendron viscosum chashechkovoyi torf yanici Chamaedaphne calyculata ta en Eubotrys racemosa Takozh v zabolochenih hvojnih lisah zustrichayutsya en Clethra alnifolia en Sabatia kennedyana en Ilex glabra ta en Ilex verticillata Osnovu listyanih zabolochenih lisiv skladayut amerikanski ambrovi dereva Liquidambar styraciflua chervoni kleni Acer rubrum ta amerikanski padubi Ilex opaca Sered inshih derev sho zustrichayutsya v cih lisah slid vidznachiti bolotyanij dub Quercus palustris dvokolirnij dub Quercus bicolor verbolistij dub Quercus phellos chorne tupelo Nyssa sylvatica ta virginsku magnoliyu Magnolia virginiana V pidlisku poshireni gusti hashi en Toxicodendron radicans a takozh chagarniki en Viburnum dentatum en Lindera benzoin pivnichnoyi lohini Vaccinium corymbosum priberezhnogo duhmyanogo percya Clethra alnifolia ta bolotyanoyi azaliyi Rhododendron viscosum Na ostrovah Martas Vinyard i Nantaket ta na uzberezhzhyah Long Ajlenda na kislih bidnih na pozhivni rechovini dobre drenovanih gruntah v rajonah de chasto traplyayutsya pozhezhi zustrichayutsya unikalni dlya SShA dilyanki primorskih pustish Tut roste en Carex pensylvanica ta rizni vidi chagarnikiv z rodini veresovih Ericaceae zokrema rizni vidi en i chornici Vaccinium zvichajna muchnicya Arctostaphylos uva ursi ta en Corema conradii a takozh kushi en Hudsonia ericoides ta majzhe endemichnoyi en Amelanchier nantucketensis Flora ekoregionu viriznyayetsya duzhe visokim vidovim riznomanittyam ta rivnem endemizmu yak dlya ekoregionu roztashovanogo u dovoli visokih shirotah Zagalom v regioni zustrichayetsya blizko 800 vidiv roslin Bilshist endemikiv regionu ye ne okremimi vidami a pidvidami sho vidobrazhaye vidnosno korotkij chas yakij projshov z momentu zavershennya ostannogo lodovikovogo perioda FaunaV sosnovih borah ta na pustishah ekoregionu zustrichayetsya 45 vidiv ssavciv ta ponad 300 vidiv ptahiv Sered poshirenih v regioni ssavciv slid vidznachiti bilohvostogo olenya Odocoileus virginianus baribala Ursus americanus zvichajnu lisicyu Vulpes vulpes siru lisicyu Urocyon cinereoargenteus rudu ris Lynx rufus dovgohvostu lasicyu Neogale frenata smugastogo skunsa Mephitis mephitis amerikanskogo zajcya Lepus americanus chervonu vivirku Tamiasciurus hudsonicus siru vivirku Sciurus carolinensis zvichajnogo rakuna Procyon lotor lisovogo babaka Marmota monax shidnogo burunduka Tamias striatus pivdennu lityagu Glaucomys volans ta virginskogo oposuma Didelphis virginiana Na beregah richok ta ozer poshireni kanadski bobri Castor canadensis kanadski vidri Lontra canadensis richkovi vizoni Neogale vison ta bolotyani ondatri Ondatra zibethicus Endemikami ekoregionu ye maskegetski polivki Microtus breweri a majzhe endemichnimi jogo predstavnikami novoanglijski kroliki Sylvilagus transitionalis Sered poshirenih v ekoregioni ptahiv slid vidznachiti virginsku perepelicyu Colinus virginianus amerikanskogo oryabka Bonasa umbellus velikogo indika Meleagris gallopavo pivnichnu zenayidu Zenaida macroura bilogolovogo orlana Haliaeetus leucocephalus pivnichnu zhovnu Dryocopus pileatus kanadskogo drimlyugu Antrostomus vociferus rubinovogorlogo kolibri Archilochus colubris beregovu voronu Corvus ossifragus gostrochubu sinicyu Baeolophus bicolor karolinskogo povzika Sitta carolinensis baltimorskogo trupiala Icterus galbula karolinskogo poplitnika Thryothorus ludovicianus pryamodzobogo tremblera Toxostoma rufum sirogo peresmishnika Dumetella carolinensis pivnichnogo zhovtogorlika Geothlypis trichas zhovtogolovogo chervoyida Vermivora cyanoptera olivkovogo smugastovolcya Seiurus aurocapilla strokatogo pisnyara Mniotilta varia sosnovogo pisnyara lisovika Setophaga pinus bilookogo vireona Vireo griseus shidnogo tauyi Pipilo erythrophthalmus bilobrovu karnatku Spizella passerina polovu karnatku Spizella pusilla lisovogo drozda Hylocichla mustelina ta chervonogo kardinala Cardinalis cardinalis Na uzberezhzhi Atlantichnogo okeanu zustrichayutsya primorski bagnovci Ammodramus maritimus ta majzhe endemichni gostrohvosti bagnovci Ammospiza caudacuta Takozh plyazhi ekoregionu ye vazhlivim miscem gnizduvannya zhovtonogih pisochnikiv Charadrius melodus ta rozhevih kryachkiv Sterna dougallii Ranishe na primorskih pustishah ekoregionu zustrichavsya endemichnij pidvid luchnogo teteruka Tympanuchus cupido cupido odnak na pochatku XX stolittya vin povnistyu vimer Gerpetofauna ekoregionu vklyuchaye amerikansku plyamistu salamandru Ambystoma maculatum en Dryophytes andersonii plyamistu cherepahu Clemmys guttata lisovu cherepahu Glyptemys insculpta shidnu svinonosu zmiyu Heterodon platirhinos ta lisovogo grimuchnika Crotalus horridus Endemikami ekoregionu ye en Pseudemys rubriventris bangsi ZberezhennyaSosnovi bori ekoregionu znachno postrazhdali vid virubki ta rozshirennya peredmist osoblivo v Nyu Dzhersi ta na Long Ajlendi Ekstensivne osvoyennya cih teritorij prizvelo do zbilshennya intervaliv mizh pozhezhami sho v svoyu chergu prizvelo do zbilshennya kilkosti dubiv porivnyano z sosnami Tim ne mensh ekoregion vklyuchaye odni z najkrashe zberezhenih dilyanok prirodnih landshaftiv na shodi SShA golovnim chinom tomu sho jogo bidni grunti pereshkodzhayut intensivnomu rozvitku silskogo gospodarstva Ocinka 2017 roku pokazala sho 2251 km abo 17 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut en en Nacionalne uzberezhzhya Kejp Kod v Massachusetsi en en en ta en v Nyu Dzhersi a takozh Derzhavnij lis Roki Pojnt v Nyu Jorku PrimitkiDinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 30 travnya 2024 Sohl Terry L Sohl Lauri B 5 June 2012 Land use Change in the Atlantic Coastal Pine Barrens Ecoregion Geographical Review 102 2 180 201 doi 10 1111 j 1931 0846 2012 00142 x S2CID 161751342 PDF originalu za 29 zhovtnya 2021 Forman Richard T T Ralph E Boerner Jan Mar 1981 Fire Frequency and the Pine Barrens of New Jersey Bulletin of the Torrey Botanical Club Torrey Botanical Society 108 1 34 50 doi 10 2307 2484334 JSTOR 2484334 Collins B R Anderson K H 1994 Plant Communities of New Jersey A Study in Landscape Diversity ISBN 978 0 8135 2071 1 Hoekstra J M Molnar J L Jennings M Revenga C Spalding M D Boucher T M Robertson J C Heibel T J Ellison K 2010 Molnar J L red The Atlas of Global Conservation Changes Challenges and Opportunits to Make a Difference University of California Press ISBN 978 0 520 26256 0 Posilannya Atlantic coastal pine barrens Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Atlantic Coastal Pine Barrens One Earth