Немає перевірених версій цієї сторінки ймовірно її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту Соломон Борисович

Немає цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Соломон Борисович Юдовін (Шлойме Борухович) ( їд. שלמה יודאווין‎ 15 [27] жовтня 1892, Бешенковичі, Вітебська губернія - 5 грудня 1954, Ленінград) — білоруський радянський художник-графік єврейського походження, етнограф, представник «єврейського ренесансу» («єврейського відродження») та модерну.

Соломон Юдовін
їд. שלמה יודאווין‎


При народженні	Юдовін Шломе Борухович
Народження	15 (27) жовтня 1892(1892-10-27) Бешенковичи, Білорусь
Смерть	5 грудня 1954(1954-12-05) (62 роки)
	Ленінград, СРСР
Поховання	^d
Національність	єврей
Країна	Російська імперія
Жанр	графіка, книжкова графіка, фотографія
Навчання	^d і ^d
Діяльність	художник, exlibrist, художник-гравер, фотограф
Напрямок	«єврейський ренессанс», модерн
Вчитель	Марк Шагал, Лисицький Лазар Маркович, Альтман Натан Ісайович, Добужинський Мстислав Валеріанович і Пен Єгуда
Роботи в колекції	Національна галерея мистецтв і ^d^[1]



Юдовін Соломон Борисович у Вікісховищі

Біографія

Дитинство і юність

Соломон Борисович Юдовін народився 15 (27) жовтня 1892 в містечку Бешенковичі під Вітебськом (50 км на захід) в єврейській родині. Батько майбутнього художника був ремісником, мати — домогосподаркою .

У 1906 році у восьмирічному віці Шлойме Юдовін був прийнятий до вітебської Школи малювання та живопису Є.М.Пена. У 1910 році завдяки допомозі свого дядька С. Ан-ського переїхав до Петербурга, навчався в Малювальній школі Товариства заохочення мистецтв (очолюване М.Реріхом), і одночасно з 1911 до 1913 року навчався в приватних петербурзьких студіях М.Бернштейна, потім М.Добужинського .

Був членом петербурзького «Єврейського товариства заохочення мистецтв» (що діяло у 1915-1919 роках).

Участь в експедиціях С.Ан-ського

Поштова марка з картиною Юдовіна «Вітебськ. Костел Святого Антонія». Білорусь. 1999 рік

Юдовіна з юності приваблювало рух «єврейського ренесансу», який був частиною загального авангардного руху на мистецтві Росії. Цей рух багато в чому сформував його художні інтереси. Учасники «єврейського ренесансу» бачили своє головне завдання у вивченні та художньому осмисленні єврейської національної спадщини: звичаїв і традиційного побуту. Юдовін повністю поділяв мету руху і тому з ентузіазмом прийняв пропозицію брати участь у фольклорно-етнографічних експедиціях по єврейській межі осілості по містах і містечках південно-західної України (Подільська, Волинська та Київська губернії), організованих у 1912-1914 роках. Єврейським історико-етнографічним товариством (ЄІЕТ) під керівництвом С. Ан-ського за кошти Володимира Гінцбурга — сина барона Г. Гінцбурга.

Збереження традицій народного мистецтва євреїв Російської імперії було основною метою цих експедицій, в яких Юдовін виконував обов'язки секретаря, художника та фотографа. Він замальовував і фотографував усе, що відноситься до юдаїки: предмети єврейського побуту, ритуальне приладдя, надгробки (мацеви), розписи синагог, єврейські орнаменти, вивчав художні особливості єврейського ритуального та декоративно-ужиткового мистецтва. Як фотохудожник Юдовін працював у техніці пікторіалізму ("фотоімпресіонізму"), прагнучи перетворити фотографії на витвори мистецтва шляхом впливу на них у процесі зйомки та прояву.

Окрему історико-художню цінність представляє безліч зображених Юдовіним-фотографом образів євреїв-робітників та євреїв-ремісників, а також різних форм єврейської колективної праці: артілі мотузників, цигарників, швеців, сірникової фабрики в Рівному та багато іншого. Значення роботи Юдовина в цих експедиціях особливо висока, оскільки його фотографії опинилися в числі останніх на яких ще можна побачити традиційний світ єврейської громади риси осілості, який незабаром повністю зник у Першій світовій війні, за радянської влади і остаточно — під час Голокосту.

У фонографічному архіві з експедицій С.Ан-ського також є народна пісня на їдиш, яку виконує Юдовін .

У 1920 на основі зібраного матеріалу Юдовін видав альбом «Єврейський народний орнамент» з 26 ліногравюр.

Повернення до Вітебська

У 1918 повернувся до Вітебська, де закінчив Художньо-практичний інститут (ВГПІ), а в 1922 був обраний там проректором по господарській частині. З 1922 по вересень 1923 року Юдовін викладав спеціальні дисципліни в графічній майстерні цього інституту, в Художньому народному училищі (ВНХУ) та в Єврейському педагогічному технікумі.

Керував художнім гуртком у вітебському юнацькому клубі імені І. Л. Переца . Разом із М.Шагалом, Ю.Пеном та А.Бразером Юдовін брав участь у «Виставці євреїв-художників» і входив до складу мистецької комісії з декорації Вітебська до святкування першої річниці Жовтневої революції.

У серпні-вересні 1923 року Художньо-практичний інститут було реорганізовано зі зниженням статусу — в Художній технікум (ВХТ), що призвело до конфлікту педагогів з новим директором. По-перше, комісія вчителів, до якої входив і Юдовін, не змогла чинити опір перенесенню навчального закладу з особняка («будинок Вишняка») на вулиці Бухаринській до непристосованої будівлі колишньої Любавичської синагоги на вулиці Володарського,15. Потім новий директор вирішив перевірити ще раз знання всіх колишніх студентів і взагалі одноосібно вирішував питання організації навчання — визнавши це принизливим, Ю.М.Пен (проректор з навчальної роботи), С.Б.Юдовін, Ю.С.Мінін та група студентів 23 вересня 1923 року виступили з колективною заявою про звільнення та залишили інститут.

Ленінградський довоєнний період

У 1923 році Юдовіна запросили до Петрограда на посаду вченого секретаря і хранителя в Музей Петербурзького єврейського історико-етнографічного товариства, заснованого ЄІЕТ, який розташовувався в будівлі Єврейської богадільні А.М.Гінзбурга (Васильївський острів, 5 лінія, д. 50). Запрошення саме Юдовина на цю посаду не було випадковим: музей створювався для обробки, систематизації та досліджень матеріалів експедицій Ан-ського, в яких Юдовін був одним із головних учасників. Художник пропрацював у музеї до 1928 року, коли ЄІЕТ було ліквідовано, а музей закрито.

До Другої світової війни під час життя в Ленінграді Юдовіним були створені цикли гравюр «Громадянська війна»(1928) та «Оборона Петрограда у дні наступу Юденича»(1933).

Воєнні роки та смерть

Під час війни до середини 1942 року Юдовін прожив у блокадному Ленінграді, в найважчих умовах намагаючись зняти вигляд обложеного міста та його захисників. Потім художника було евакуйовано до села Карабіха під Ярославлем. У Карабісі, в музеї-заповіднику М.Некрасова Юдовін працював над серією «Некрасовські місця», а в 1944 повернувся до Ленінграда і завершив роботу над циклом гравюр «Ленінград у дні Великої Вітчизняної війни». Ці гравюри було видано у вигляді альбому 1948 року. Більшість подібних робіт виконувалося в стилі загальноприйнятого на той час парадного офіціозу, але юдовінські зображення Ленінграда явно виділяються серед них своїм суворим трагізмом. На думку мистецтвознавців, серія «Ленінград у дні Великої Вітчизняної війни» стала однією з вершин творчості художника.

Усі роки війни, зокрема навіть під час блокади, у Ленінграді продовжували випускатися поштові листівки. Загалом за 1941—1945 роки було видано майже 400 ілюстрованих поштових листівок, серед яких 26 — із творами Юдовіна. Повоєнна серія листівок з його творами стала досить рідкісною та цінується у радянській філокартії. В 1945 Соломон Борисович випустив альбом автолітографій «Ленінград».

Після війни Юдовіним були також створена серія листівок «Види Ленінграду» (1946) і «Ленінград сьогодні» (1949).

Соломон Юдовін помер 5 грудня 1954 року в Ленінграді на 63 році життя.

Творчість

Формування стилю

Напрямок творчості та художній стиль Юдовіна формувалися як завдяки його діяльності в експедиціях Ан-ського, так і під впливом російсько-єврейського авангарду Вітебської та, меншою мірою, Київської художніх шкіл. Насамперед це — М.Шагал, Л.Лисицький та Н.Альтман, які мріяли створити "новий єврейський стиль", поєднавши авангард із єврейським народним мистецтвом. Але при всіх новаціях у їхніх творах, у тому числі й у Юдовіна, завжди чітко проявляється символіка світу, що зникає, єврейського містечка, яке було і залишилося для них джерелом натхнення. Творчість самого Юдовіна також вплинула на художників Вітебської школи. Їхнє віртуозне поєднання узагальненості з документальною конкретністю у Юдовіна отримало подальший розвиток, і конкретні подробиці в його роботах лише підкреслюють глибокий символізм творів.

Книжкова графіка

Велике місце у творчості Юдовіна займала книжкова графіка, а у 1930—1940-х роках ілюстрування книжок посідає головне місце у творчості. Юдовін працював в основному у техніці ксилографії та ліногравюри. У цей період його творчість піднялася на новий рівень — він навчився передавати ілюзію глибини набагато біднішими засобами, не використовуючи незвичайні ракурси, високі горизонти та сильно спотворену перспективу.

Першими роботами в цій галузі стали обкладинки до збірки віршів М. Юдовіна «Кнойлн» («Клубки») (1922) , до книги П. Амп «Пісня Пісень» (1925) . Надалі Юдовін ілюстрував такі книги, як «Старовинна повість» С. Є. Розенфельда , «Блудний біс» (1931) Л. Раковського, «Біля Дніпра» (1933) Д. Р. Бергельсона, «Історія мого життя» (1934) А. Свірського, «Подорож Веніямина III» (1935) Менделе Мойхер-Сфоріма, «Оповідання про сім гетто» Еге. -Е. Киша, " Єврей Зюсс " Л. Фейхтвангера (1938-1939), "Вірші" Н. А. Некрасова, "Історичні романи" (1949) О. Д. Форш та інші .

Усього за своє творче життя Юдовін створив ілюстрації до 60 книг, сім з яких з тих чи інших причин не побачили світла. Серед невиданих виявилися і його найкращі роботи на єврейську тему: «Єврейський народний орнамент», «Єврей Зюсс» та «Подорож Веніямина 3-го» .

Ліон Фейхтвангер високо оцінив талант Юдовіна як ілюстратора, написавши йому в особистому листі: «Сердечно дякую Вам за лист і особливо за чудовий подарунок, зроблений Вами, — за Ваші гравюри. Я вже написав видавництву, якими винятково талановитими я вважаю Ваші гравюри…» .

Єврейська тематика

Старий біля вікна.
З циклу «Билоє». 1923 рік

Юдовін з народження ввібрав у себе культуру штетла (ідішкайт) і всю його творчість здебільшого було звернено до єврейської тематики . Сцени із життя єврейського містечка Юдовін почав створювати вже у 1920-х роках. Дитячі враження життя у Бешенковичах стали для художника основою для створення особливого та дуже сумного світу своїх гравюр — «Шабат», близько 1920—1926 рр., «Похорон», 1926; "Жертви погрому", 1927. Він шукав об'єкти для своєї творчості на фабриках і заводах («Єврей-коваль», 1930-ті рр.; «Сцена в друкарні», 1932; «Продавець бубликів», 1938—1940 рр.), їздив до єврейських колгоспів («В колгосп», 1940) . І в жодній із робіт Юдовіна на єврейську тему немає тієї холодної відстороненості, яка неминуче проявляється при зображенні чогось чужого. Він створював єврейський світ у своїх картинах, перебуваючи всередині нього і залишаючись із ним нерозривно пов'язаним .

У 1920—1930-х роках Юдовін працював над монументальною ксилографічною серією «Минуле», намагаючись зберегти пам'ять про світ штетла, що зникає . Він створив безліч пейзажів єврейського містечка, видів Бешенковичів та старого Вітебська («Музиканти, що повертаються з весілля» 1939, та інше), робив гравюри за мотивами єврейського народного мистецтва («Два ведмеді, що несуть гроно винограду», 1940), підготував «Єврейський народний орнамент» (1940, була видана) .

Частина єврейської теми у Юдовіна - це також портретні та жанрові роботи («Старий в ярмолці», 1925; «Швець», 1929). Вони яскраво проявляється успадковане від Ю. М. Пена рідкісне вміння художника поєднувати в одному творі психологізм конкретного образу з його типологічною узагальненістю .

Виставки

Юдовін був учасником безлічі всесоюзних, республіканських та міських виставок . Вперше виставив свої роботи у 1916 році на «Виставці єврейських художників» у Москві, а в 1917 році - на «Виставці живопису та скульптури єврейських художників» у Петрограді . Потім Юдовін брав участь у вітебських виставках: «Єврейське народне мистецтво» (1918) та «1-а Державна виставка картин місцевих та московських художників» (1919) .

Починаючи з 1920 року, художник представляв на виставки лише малюнки та гравюри . Персональні виставки відбулися у Вітебську: у 1926 та 1992 роках (до 100-річчя від дня народження), у Ярославлі (1944), у Ленінграді (1956), в Єрусалимі ( Музей Ізраїлю, 1991) , у Нью-Йорку ( 2015) .

Місцезнаходження робіт

Роботи Юдовіна зберігаються в Державній Третьяковській галереї, Державному Російському музеї, Державному музеї образотворчих мистецтв імені А. С. Пушкіна, в Російському етнографічному музеї, в Національному художньому музеї Білорусь, в Художньому музеї Вітебська , в Ізраїлі .

Доля фотографій з експедицій С. Ан-ського

Фотоархів експедицій Анського, практично повністю створений Юдовіним, налічував близько 1500 фотографій. Спочатку він зберігався в Музеї Петербурзького єврейського історико-етнографічного товариства, а після його неорганізованої ліквідації фотоколекція зникла, а частиною була розсіяна по музеях і архівах Росії, Ізраїлю, України та США .

Сам Юдовін, будучи головним хранителем музею, зумів зберегти в собі кілька фотографій. Частину з них він передав до Російського етнографічного музею, а частину було продано його спадкоємцями в різні збори. Зараз найбільша частина з збережених (320 фотографій) знаходиться у фондах Центру «Петербурзька юдаїка» . Де вони були між 1929 роком і до середини 1950-х років — невідомо.

Якась частина експедиційного фотоархіву залишалася у Юдовіна в його ленінградській квартирі, а після його смерті в 1954 році вони потрапили до Н. Альтмана, який у 1957 році використав їх для ілюстрацій до «Вибраного» Шолом-Алейхема. 1970 року після смерті Н. Альтмана його майстерня перейшла до театрального художника Олександра Пастернака, який на початку 1990-х років передав їх Валерію Димшицю — знавцю єврейської історії та культури .

Фотографії Соломона Юдовіна з експедицій під керівництвом С.Ан-ського

Талмудист. Фото С.Юдовіна 1912-1914 років

Ковалі. Фото С.Юдовіна 1912-1914 років

Кравець. Фото С.Юдовіна 1912-1914 років

Ліхвяр. Фото С.Юдовіна 1912-1914 років

Прядильниця з Шепетівки. Фото С.Юдовіна, 1912-1914

Ткацька фабрика. Фото С.Юдовіна 1912-1914 років

Чоботяр. Фото С.Юдовіна 1912-1914 років

Ткач з Межерічі. Фото С.Юдовіна 1912-1914 років

Велика синагога в Кремінці. Фото С.Юдовіна 1912-1914 років

Місто заслав. Фото С.Юдовіна 1912-1914 років

Вулиця в Олиці. Фото С.Юдовіна 1912-1914 років

Синагога в Корці. Фото С.Юдовіна 1912-1914 років

Велика синагога в Заславі. Фото С.Юдовіна 1912-1914 років

Холодна синагога в Могилеві. Фото С.Юдовіна 1913 року

Видання

С. Юдовін. «Єврейський народний орнамент», Київ, 1920, ліногрвюра;
«Вітебськ у гравюрах С. Б. Юдовіна» (білоруською мовою; 1926) ;
С. Юдовін. "Гравюри на дереві", 1928;
С. Юдовін. Серія "Єврейський народний орнамент", 1920-1941 рр.., Ксилографія;
Ленінград. С. Б. Юдовін. Автолітографії. 1945 ;
Юдовіна С. П., Цинберг Т. С. «Юдовін С. Б.» Каталог виставки. Ленінград. 1956
Досвід «молодої людини для фотографічних робіт». Соломон Юдовін та російський пікторіалізм. Фотоархів експедицій Ан-ського. СПб. : Петербурзька юдаїка, 2005

Примітки

https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/131591
Фотографии Шлойме Юдовина
Соломон Юдовин. Архів оригіналу за 6 червня 2014. Процитовано 4 грудня 2010.
Юдовин Соломон // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
Еврейское общество поощрения художеств. Юдовин Соломон Борисович. Архів оригіналу за 6 червня 2014. Процитовано 6 червня 2014.
Еврейское историко-этнографическое общество // Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона. — 1908—1913. (рос. дореф.)(рос.)
Еврейское историко-этнографическое общество // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
Гинцбург, семья // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
Старые фотографии
Котляр Е. Р. Образы жителей еврейского местечка в гравюрах Соломона Юдовина и Моисея Фрадкина // Харьковская государственная академия дизайна и искусств
https://audio.ipri.kiev.ua/CD10.html | Том 10. (2020), Канторські композиції та народні пісні на ідиш з експедицій Ан-ського (1912-1914). Volume 10. Cantorial Compositions and Yiddish Folk Songs from the An-Ski Expeditions (1912-1914). Інститут проблем реєстрації інформації НАН України / Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
Витебск моей юности
Юдовин, Соломон Борисович (1892—1954)
Г. П. Исаков. Формирование и становление художественных школ на витебщине в конце XIX в. — 1941 г. Витебск, УО «ВГУ», 2009., с. 49-54
М. Безер. «Дом на Пятой линии»
Художники осажденного Ленинграда. Архів оригіналу за 6 червня 2014. Процитовано 5 грудня 2010.
линогравюра «На улицах Ленинграда зимой 1941—1942»
Журнал «Мишпоха», «Ленинград на открытках Юдовина»
Ленинград. С. Б. Юдовин. Автолитографии. 1945
Был такой еврейский поэт
«Старинная повесть». Иллюстрация 1934 г.
А. Фридман. Лион Фейхтвангер в зеркале большевистской и нацистской пропаганды. Журнал «Цайтшрифт», том 6(1), Минск-Вильнюс, 2011, с. 75
Соломон Юдовин «воскрес» в Израиле. Архів оригіналу за 9 грудня 2010. Процитовано 4 грудня 2010.
Исчезнувший мир еврейских местечек. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 6 червня 2014.
Евреи. 1920-е гг. Еврейское местечко в графике С. Б. Юдовина
В Ярославском музее-заповеднике открылась выставка к 70-летию снятия блокады
Еврейское местечко хедожника Соломона Юдовина в Нью-Йорке
Е. Котляр. Еврейские музеи и коллекции первой трети XX века: судьба и следы художественного наследия [Архівовано 2014-07-14 у Wayback Machine.]
А. Сорокина. «Дух i літера» Семена Ан-ского

[[https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/131591_https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/131591]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-1] ttps://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/131591

[autogenerated1-2] Фотографии Шлойме Юдовина

[autogenerated7-3] Соломон Юдовин. Архів оригіналу за 6 червня 2014. Процитовано 4 грудня 2010.

[autogenerated10-4] Юдовин Соломон // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)

[autogenerated8-6] Еврейское общество поощрения художеств. Юдовин Соломон Борисович. Архів оригіналу за 6 червня 2014. Процитовано 6 червня 2014.

[7] Еврейское историко-этнографическое общество // Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона. — 1908—1913. (рос. дореф.)(рос.)

[8] Еврейское историко-этнографическое общество // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)

[9] Гинцбург, семья // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)

[autogenerated5-10] Старые фотографии

[autogenerated12-11] Котляр Е. Р. Образы жителей еврейского местечка в гравюрах Соломона Юдовина и Моисея Фрадкина // Харьковская государственная академия дизайна и искусств

[12] ttps://audio.ipri.kiev.ua/CD10.html | Том 10. (2020), Канторські композиції та народні пісні на ідиш з експедицій Ан-ського (1912-1914). Volume 10. Cantorial Compositions and Yiddish Folk Songs from the An-Ski Expeditions (1912-1914). Інститут проблем реєстрації інформації НАН України / Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського

[13] Витебск моей юности

[autogenerated11-14] Юдовин, Соломон Борисович (1892—1954)

[15] Г. П. Исаков. Формирование и становление художественных школ на витебщине в конце XIX в. — 1941 г. Витебск, УО «ВГУ», 2009., с. 49-54

[autogenerated9-16] М. Безер. «Дом на Пятой линии»

[17] Художники осажденного Ленинграда. Архів оригіналу за 6 червня 2014. Процитовано 5 грудня 2010.

[18] линогравюра «На улицах Ленинграда зимой 1941—1942»

[autogenerated2-19] Журнал «Мишпоха», «Ленинград на открытках Юдовина»

[autogenerated3-20] Ленинград. С. Б. Юдовин. Автолитографии. 1945

[21] Был такой еврейский поэт

[22] «Старинная повесть». Иллюстрация 1934 г.

[23] А. Фридман. Лион Фейхтвангер в зеркале большевистской и нацистской пропаганды. Журнал «Цайтшрифт», том 6(1), Минск-Вильнюс, 2011, с. 75

[24] Соломон Юдовин «воскрес» в Израиле. Архів оригіналу за 9 грудня 2010. Процитовано 4 грудня 2010.

[25] Исчезнувший мир еврейских местечек. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 6 червня 2014.

[26] Евреи. 1920-е гг. Еврейское местечко в графике С. Б. Юдовина

[27] В Ярославском музее-заповеднике открылась выставка к 70-летию снятия блокады

[28] Еврейское местечко хедожника Соломона Юдовина в Нью-Йорке

[29] Е. Котляр. Еврейские музеи и коллекции первой трети XX века: судьба и следы художественного наследия [Архівовано 2014-07-14 у Wayback Machine.]

[30] А. Сорокина. «Дух i літера» Семена Ан-ского

[1]