Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Симона-Анріетта-Шарлотта Камінкер (фр. Simone-Henriette-Charlotte Kaminker), відома як Симона Синьйоре́ (фр. Simone Signoret) — 25 березня 1921 — 30 вересня 1985) — французька акторка кіно та театру, письменниця.
| Симона Синьйоре | ||||
|---|---|---|---|---|
| Simone Signoret | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | Henriette Charlotte Simone Kaminker | |||
| Народилася | 25 березня 1921 Вісбаден, Німеччина | |||
| Померла | 30 вересня 1985 (64 роки) , Франція | |||
| Поховання | Пер-Лашез | |||
| Громадянство |  Франція | |||
| Діяльність | кіноакторка, письменниця, тьюторка, акторка театру, акторка, перекладачка | |||
| Роки діяльності | 1942—1982 | |||
| Чоловік | Ів Аллегре, Ів Монтан | |||
| Діти | Катрін Аллегре | |||
| Батьки | d | |||
| IMDb | nm0797531 | |||
| Нагороди та премії | ||||
| «Оскар» (1959) | ||||
| | ||||
 Симона Синьйоре у Вікісховищі | ||||
Біографія
Народилась у родині єврея польського походження Андре Камінкера (1888—1961) та французької католички Жоржетти (до шлюбу Синьйоре́, 1896—1984) старшою з трьох дітей (молодші брати Ален та Жан-П'єр).
Батько працював перекладачем на радіо . У 1934 займався синхронним перекладом промови Гітлера у Нюрнберзі. У 1940 полишив родину, приєднався до руху Вільна Франція (France libre) у Лондоні і став спікером Радіо Браззавіль. Пізніше став головним перекладачем Ради Європи. Брав участь в створенні Міжнародної асоціації синхронних перекладачів і був її президентом.
У зв'язку із розгортанням нацистського руху родина була змушена переїхати до Франції, в передмістя Парижу. Симона здобула сертифікат викладачки та, щоб заробити на життя, працювала стенографісткою, журналісткою, давала уроки англійської та латини. У 1941 році стала секретаркою та разом із його донькою Коріною почала грати у кіно.
Обираючи сценічне ім'я, взяла прізвище матері, зокрема, щоб уникнути прискіпливої уваги нацистського режиму.
22 грудня 1951 року одружилася з актором та шансоньє Івом Монтаном. В першому шлюбі народила дочку Катерину (1946). Розлучилася у 1948, після зустрічі з Івом Монтаном, якого пошлюбила в грудні 1951 та з яким залишалася до своєї смерті.
З 1981 року акторка перенесла першу операцію на жовчному міхурі. Розпочалася прогресуюча сліпота. Вона все менше з'являється на екрані, хоча продовжує працювати.
Симона Сеньйоре померла від раку підшлункової залози 30 вересня 1985 у віці 64 років і похована на кладовищі Пер-Лашез.
Телеведучий Бенжамін Кастальді, син французької письменниці та акторки , є внуком Симони Синьйоре.
Творчість
Протягом німецької окупації Франції Симона Синьйоре входила до творчої спільноти письменників та акторів, які зустрічались у Café de Flore. Серед них вона знайшла підтримку власного інтересу до акторської роботи та в 1942 почала активно з'являтись на екрані в епізодичних ролях.
1943 рік став визначальним для молодої акторки. Синьйоре зустрілася із режисером Івом Аллегре (у 1948 році одружилась з ним), у фільмах якого зіграла свої перші головні ролі і досягла вершин кінематографічної слави. Першим проривом став фільм «Щебінь» (Macadam), за який Синьйоре удостоєна премії Сюзан-Б'янчетті (фр. prix Suzanne-Bianchetti) в 1947 році.
4 квітня 1950 року за роль у кінострічці «Кімната нагорі» Синьйоре другою після Клодет Кольбер із неамериканок отримала міжнародну премію «Оскар» як найкраща акторка. Але Кольбер на момент отримання премії вже мала громадянство США, тому Симона Синьйоре вважається першою француженкою, що отримала цю винагороду.
Під час перебування в Америці з Монтаном зустрічалась із Мерилін Монро та Артуром Міллером. Пари затоваришували, і Монро запропонувала Монтану роль у фільмі Джорджа К'юкора . Синьйоре повернулася до Франції, а на знімальному майданчику в Америці її чоловік завів кількамісячний роман з Монро. Він повернувся до дружини після промокампанії фільму.
Після повернення до Франції у період між 1965 та 1968 роками Синьйоре знялась у кількох американських фільмах.
У 1976 році Симона Синьйоре опублікувала автобіографію: «Ностальгія за тим, що було» (La nostalgie n'est plus ce qu'elle était), а в 1985 році роман: «Прощавайте, Володя».
У 1978 році за роль мадам Рози у стрічці «La Vie devant soi» отримала премію «Сезар».
Цікаві факти
- Співачка Ніна Симон вибрала собі псевдонім на честь Симони Синьйоре як своєї улюбленої кіноакторки.
Фільмографія
- 1942 — Вечірні відвідувачі / Les Visiteurs du soir
- 1942 — Чарівний принц / Le Prince charmant
- 1942 — Болеро / Boléro
- 1943 — / Adieu Léonard
- 1943 — Ті, що приїхали на День усіх святих / Le Voyageur de la Toussaint
- 1944 — / Le Mort ne reçoit plus
- 1944 — / Service de nuit
- 1944 — / Béatrice devant le désir
- 1944 — / L'Ange de la nuit
- 1945 — / La Boîte aux rêves
- 1946 — Щебінь / Macadam
- 1946 — / Le Couple idéal
- 1946 — Демони сходу сонця / Les Démons de l'aube
- 1947 — Фантомас / Fantômas
- 1948 — Тупик двох ангелів / Impasse des deux anges
- 1948 — Деде з Антверпена / Dédée d'Anvers
- 1948 — Проти вітру/ Against the Wind
- 1949 — Манеж / Manèges
- 1950 — / Gunman in the Streets
- 1950 — / Le Traqué
- 1950 — Карусель / La Ronde
- 1950 — / Swiss Tour
- 1951 — Тінь та світло / Ombre et lumière
- 1951 — Адреса невідома/ Sans laisser d'adresse
- 1952 — Золота каска / Casque d'or
- 1953 — Тереза Ракен
- 1955 — Відьми / Les Diaboliques
- 1959 — Кімната нагорі / Room at the Top
- 1960 — Адуя та її товаришки / Adua e le compagne
- 1961 — Відомі любовні історії / Amours célèbres
- 1961 — Знамениті любовні історії / (Amours célèbres) — Жені де Лякур
- 1963 — Драже з перцем / Dragées au poivre
- 1965 — Вбивця у спальному вагоні / Compartiment tueurs
- 1965 — Корабель дурнів / Ship of Fools
- 1966 — (Чи горить Париж?) / Paris brûle-t-il?
- 1966 — Справа самовбивці / The Deadly Affair
- 1967 — Ігри / Games
- 1968 — Чайка / The Sea Gull
- 1969 — Армія тіней / L'Armée des ombres
- 1970 — / L'Aveu
- 1971 — Кіт / Le Chat
- 1971 — Вдова Кудер / La Veuve Couderc
- 1971 — Зворотний відлік / Comptes à rebours
- 1972 — / Les Granges brulées
- 1976 — Пістолет «Пітон 357» / Police Python 357
- 1977 — Усе життя попереду / Vie devant soi, La
- 1982 — Північна зоря / L'Étoile du Nord
- 1982 — Гі де Мопассан / Guy de Maupassant
Мемуары
Signoret, Simone. Nostalgia Isn't What It Used To Be. Weidenfeld and Nicolson, 1978.
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118614223 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Симона Синьоре и Ив Монтан [ 1 березня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- . Архів оригіналу за 14 січня 2012. Процитовано 24 листопада 2011.
- . Архів оригіналу за 6 лютого 2012. Процитовано 24 листопада 2011.
Посилання
- Сіньйоре // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Симона Синьоре [ 17 жовтня 2011 у Wayback Machine.] (рос.) на сайті Кино, театр
- Симона Синьоре [ 1 квітня 2012 у Wayback Machine.] фотографії на сайті Кино, театр
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Simona Anrietta Sharlotta Kaminker fr Simone Henriette Charlotte Kaminker vidoma yak Simona Sinjore fr Simone Signoret 25 bereznya 1921 30 veresnya 1985 francuzka aktorka kino ta teatru pismennicya Simona SinjoreSimone SignoretIm ya pri narodzhenniHenriette Charlotte Simone KaminkerNarodilasya25 bereznya 1921 1921 03 25 Visbaden NimechchinaPomerla30 veresnya 1985 1985 09 30 64 roki Franciya rak pidshlunkovoyi zaloziPohovannyaPer LashezGromadyanstvo FranciyaDiyalnistkinoaktorka pismennicya tyutorka aktorka teatru aktorka perekladachkaRoki diyalnosti1942 1982CholovikIv Allegre Iv MontanDitiKatrin AllegreBatkidIMDbnm0797531Nagorodi ta premiyi Oskar 1959 Simona Sinjore u VikishovishiBiografiyaNarodilas u rodini yevreya polskogo pohodzhennya Andre Kaminkera 1888 1961 ta francuzkoyi katolichki Zhorzhetti do shlyubu Sinjore 1896 1984 starshoyu z troh ditej molodshi brati Alen ta Zhan P yer Batko pracyuvav perekladachem na radio U 1934 zajmavsya sinhronnim perekladom promovi Gitlera u Nyurnberzi U 1940 polishiv rodinu priyednavsya do ruhu Vilna Franciya France libre u Londoni i stav spikerom Radio Brazzavil Piznishe stav golovnim perekladachem Radi Yevropi Brav uchast v stvorenni Mizhnarodnoyi asociaciyi sinhronnih perekladachiv i buv yiyi prezidentom U zv yazku iz rozgortannyam nacistskogo ruhu rodina bula zmushena pereyihati do Franciyi v peredmistya Parizhu Simona zdobula sertifikat vikladachki ta shob zarobiti na zhittya pracyuvala stenografistkoyu zhurnalistkoyu davala uroki anglijskoyi ta latini U 1941 roci stala sekretarkoyu ta razom iz jogo donkoyu Korinoyu pochala grati u kino Obirayuchi scenichne im ya vzyala prizvishe materi zokrema shob uniknuti priskiplivoyi uvagi nacistskogo rezhimu 22 grudnya 1951 roku odruzhilasya z aktorom ta shansonye Ivom Montanom V pershomu shlyubi narodila dochku Katerinu 1946 Rozluchilasya u 1948 pislya zustrichi z Ivom Montanom yakogo poshlyubila v grudni 1951 ta z yakim zalishalasya do svoyeyi smerti Z 1981 roku aktorka perenesla pershu operaciyu na zhovchnomu mihuri Rozpochalasya progresuyucha slipota Vona vse menshe z yavlyayetsya na ekrani hocha prodovzhuye pracyuvati Simona Senjore pomerla vid raku pidshlunkovoyi zalozi 30 veresnya 1985 u vici 64 rokiv i pohovana na kladovishi Per Lashez Televeduchij Benzhamin Kastaldi sin francuzkoyi pismennici ta aktorki ye vnukom Simoni Sinjore TvorchistProtyagom nimeckoyi okupaciyi Franciyi Simona Sinjore vhodila do tvorchoyi spilnoti pismennikiv ta aktoriv yaki zustrichalis u Cafe de Flore Sered nih vona znajshla pidtrimku vlasnogo interesu do aktorskoyi roboti ta v 1942 pochala aktivno z yavlyatis na ekrani v epizodichnih rolyah 1943 rik stav viznachalnim dlya molodoyi aktorki Sinjore zustrilasya iz rezhiserom Ivom Allegre u 1948 roci odruzhilas z nim u filmah yakogo zigrala svoyi pershi golovni roli i dosyagla vershin kinematografichnoyi slavi Pershim prorivom stav film Shebin Macadam za yakij Sinjore udostoyena premiyi Syuzan B yanchetti fr prix Suzanne Bianchetti v 1947 roci 4 kvitnya 1950 roku za rol u kinostrichci Kimnata nagori Sinjore drugoyu pislya Klodet Kolber iz neamerikanok otrimala mizhnarodnu premiyu Oskar yak najkrasha aktorka Ale Kolber na moment otrimannya premiyi vzhe mala gromadyanstvo SShA tomu Simona Sinjore vvazhayetsya pershoyu francuzhenkoyu sho otrimala cyu vinagorodu Pid chas perebuvannya v Americi z Montanom zustrichalas iz Merilin Monro ta Arturom Millerom Pari zatovarishuvali i Monro zaproponuvala Montanu rol u filmi Dzhordzha K yukora Sinjore povernulasya do Franciyi a na znimalnomu majdanchiku v Americi yiyi cholovik zaviv kilkamisyachnij roman z Monro Vin povernuvsya do druzhini pislya promokampaniyi filmu Pislya povernennya do Franciyi u period mizh 1965 ta 1968 rokami Sinjore znyalas u kilkoh amerikanskih filmah U 1976 roci Simona Sinjore opublikuvala avtobiografiyu Nostalgiya za tim sho bulo La nostalgie n est plus ce qu elle etait a v 1985 roci roman Proshavajte Volodya U 1978 roci za rol madam Rozi u strichci La Vie devant soi otrimala premiyu Sezar Cikavi faktiSpivachka Nina Simon vibrala sobi psevdonim na chest Simoni Sinjore yak svoyeyi ulyublenoyi kinoaktorki Filmografiya1942 Vechirni vidviduvachi Les Visiteurs du soir 1942 Charivnij princ Le Prince charmant 1942 Bolero Bolero 1943 Adieu Leonard 1943 Ti sho priyihali na Den usih svyatih Le Voyageur de la Toussaint 1944 Le Mort ne recoit plus 1944 Service de nuit 1944 Beatrice devant le desir 1944 L Ange de la nuit 1945 La Boite aux reves 1946 Shebin Macadam 1946 Le Couple ideal 1946 Demoni shodu soncya Les Demons de l aube 1947 Fantomas Fantomas 1948 Tupik dvoh angeliv Impasse des deux anges 1948 Dede z Antverpena Dedee d Anvers 1948 Proti vitru Against the Wind 1949 Manezh Maneges 1950 Gunman in the Streets 1950 Le Traque 1950 Karusel La Ronde 1950 Swiss Tour 1951 Tin ta svitlo Ombre et lumiere 1951 Adresa nevidoma Sans laisser d adresse 1952 Zolota kaska Casque d or 1953 Tereza Raken 1955 Vidmi Les Diaboliques 1959 Kimnata nagori Room at the Top 1960 Aduya ta yiyi tovarishki Adua e le compagne 1961 Vidomi lyubovni istoriyi Amours celebres 1961 Znameniti lyubovni istoriyi Amours celebres Zheni de Lyakur 1963 Drazhe z percem Dragees au poivre 1965 Vbivcya u spalnomu vagoni Compartiment tueurs 1965 Korabel durniv Ship of Fools 1966 Chi gorit Parizh Paris brule t il 1966 Sprava samovbivci The Deadly Affair 1967 Igri Games 1968 Chajka The Sea Gull 1969 Armiya tinej L Armee des ombres 1970 L Aveu 1971 Kit Le Chat 1971 Vdova Kuder La Veuve Couderc 1971 Zvorotnij vidlik Comptes a rebours 1972 Les Granges brulees 1976 Pistolet Piton 357 Police Python 357 1977 Use zhittya poperedu Vie devant soi La 1982 Pivnichna zorya L Etoile du Nord 1982 Gi de Mopassan Guy de MaupassantMemuarySignoret Simone Nostalgia Isn t What It Used To Be Weidenfeld and Nicolson 1978 ISBN 0 297 77417 4PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Deutsche Nationalbibliothek Record 118614223 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Simona Sinore i Iv Montan 1 bereznya 2012 u Wayback Machine ros Arhiv originalu za 14 sichnya 2012 Procitovano 24 listopada 2011 Arhiv originalu za 6 lyutogo 2012 Procitovano 24 listopada 2011 PosilannyaSinjore Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Simona Sinore 17 zhovtnya 2011 u Wayback Machine ros na sajti Kino teatr Simona Sinore 1 kvitnya 2012 u Wayback Machine fotografiyi na sajti Kino teatr