Симеон, Симеон I Великий (болг. Симеон Велики, 864 або 865–927) — князь Болгарії з 893 року, з 918 року — цар. Третій син князя Бориса I, батько Петра I.
Симеон I Великий Симеон I Велики | ||
| ||
---|---|---|
893 — 27 травня 927 | ||
Попередник: | Володимир Болгарський | |
Спадкоємець: | Петро I | |
Народження: | 864 або 865 Плиска, Перше Болгарське царство | |
Смерть: | 27 травня 927 Преслав | |
Причина смерті: | серцева недостатність | |
Країна: | Перше Болгарське царство | |
Рід: | Крумова династія | |
Батько: | Борис I | |
Мати: | d | |
Шлюб: | d | |
Діти: | Іван[d], Петро I[1], d[1] і d[1] | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Успішні кампанії Симеона проти Візантії, Угорщини та Сербії привели Болгарію до її найбільшої територіальної експансії. Болгарія перетворилася на наймогутнішу державу на Балканах та у всій Східній Європі.
З ім'ям царя Симеона пов'язана Золота доба болгарської держави. За часів його царювання Болгарія територіально простягалась від Будапешта, північних схилів Карпат і Дніпра на півночі до Адріатичного моря на заході, Егейського моря на півдні та Чорного моря на сході.
Болгарська православна церква стала першою патріаршою після Пентархії (Римської, Константинопольської, Олександрійської, Антіохійської та Єрусалимської церков). Це була перша самостійна (автокефальна) національна церква в Європі, на чолі якої стояв патріарх.
Глаголицькі переклади болгарською мовою священних текстів поширилися на всіх слов'янських землях і перетворили староболгарську мову на мову літургії, відому як церковнослов'янська.
У цю добу в Преславській книжковій школі була створена нова абетка, названа на честь святого Кирила— кирилиця, яка почала замінювати створену Кирилом та Мефодієм глаголицю.
У середині свого правління Симеон замінив свій титул «князь» на «цар» (імператор, басилевс).
Державна концепція, яку затвердив Симеон, полягала в побудові цивілізованої, християнської та слов'янської держави на чолі з імператором (царем), самостійної (автокефальної) національної церкви на чолі з патріархом і значимих книжкових шкіл.
Ранні роки
Симеон народився 864 року (варіант 865), коли Болгарія вже була християнською. Він був третім сином князя Бориса і пра-пра-праонуком хана Крума. Оскільки престол призначався для його старшого брата Володимира, Симеона готували стати главою болгарської церкви. Він здобув блискучу освіту в найпрестижнішому університеті свого часу — знаменитій Магнаурській вищій школі в Константинополі. Симеон повернувся до Болгарії та пішов до преславського монастиря.
Тим часом (889) князь Борис також пішов у монастир, і на болгарському троні запанував Володимир, який спробував відновити поганство.
893 року Борис залишив монастир, скинув з престолу та засліпив свого старшого сина. Після чого Борис скликав церковно-народний собор.
Собор прийняв три важливі рішення: оголосив болгарську (церковнослов'янську) мова офіційною та єдиною мовою церкви й держави, перемістив столицю з Плиски до Великого Преслава та звів Симеона на болгарський трон.
Комерційна війна з Візантією та напад угорців (893—895)
Безпосередньо після коронації Симеона болгарсько-візантійські відносини почали ускладнюватись. Візантійський імператор Лев VI Філософ перемістив торгівлю болгарських купців з Константинополя в Салоніки й збільшив митні збори. Спроби Симеона розв'язати проблему мирним шляхом не мали успіху. Візантійський імператор сподівався, що за своєю недосвідченістю новий правитель Болгарії не буде відповідати на провокації, але помилився.
Восени 894 року Симеон увірвався до Східної Фракії (у середньовіччі ця область називалась Македонія) й у битві на околицях Адріанополя (Едірне) повністю розгромив візантійську армію. Ромейський полководець Криніт був убитий, а імператорська гвардія, що складалась із хозарів, потрапила в полон. Болгарський князь наказав відрізати носи гвардійцям і повернути їх назад імператорові. Ці події були пізніше названі болгарськими істориками "першою торговельною війною в Середньовічній Європі.
У ситуації, що склалася, Лев VI звернувся до традиційного для візантійської дипломатії засобу — знайти союзника з півночі. Щедрими дарунками угорців було переконано здійснити напад на Болгарію. У той самий час прославлений візантійський полководець Никифор Фока Старий (840–900) був покликаний з Італії та навесні 895 року очолив новосформовану візантійську армію.
Симеон, не зволікаючи, вирушив у похід на Никифора, але ромеї запропонували мир і почали перемовини. Не довіряючи візантійцям, Симеон кинув до в'язниці імператорського посланця, залишив більшу частину свого війська на півдні проти візантійської армії, а сам рушив на північ воювати з угорцями. Ця кампанія почалася невдало для болгар, і сам князь був змушений шукати притулку у фортеці Дрістр (Сілістра). Зрештою, Симеон уклав перемир'я з візантійцями, що дозволило йому зосередитися на війні з угорцями.
Угорська кампанія та нові війни з Візантією (895—904)
Скориставшись перемир'ям з Візантією, Симеон підготував каральний похід проти угорців. Підготовка була й дипломатична — був підписаний антиугорський договір з печенігами.
Навесні 896 року Симеон стрімко рушив на північ і зустрів угорців у рішучій битві на Південному Бузі (сучасна Україна). У запеклому бої угорці (ймовірно на чолі з легендарним Арпадом) зазнали важкої поразки. Вони були не тільки цілковито розбиті, але й вигнані печенігами далеко на захід, у результаті чого й поселилися в сучасній Угорщині.
Після розгрому угорців Симеон влітку 896 року знову вирушив на південь, цілковито знищив ромейскі війська у битві під Булгарофігоне (сучасне місто ) й узяв в облогу Константинополь.
Візантійці були змушені підписати мирний договір, за умовами якого Візантійська імперія повернула болгарську торгівлю в Константинополь, зобов'язалася сплачувати щорічну данину й поступилася Болгарії територією між сучасними Странджею та Чорним морем.
Тим часом болгарський правитель установив свій контроль і над Сербією в обмін на визнання Петра Гойниковича сербським сувереном.
Симеон регулярно порушував мирний договір і нападав на Візантію, анексуючи нові території.
Нова мирна угода 904 року встановила болгарський суверенітет над Північною Грецією та більшою частиною Албанії. Кордон між Болгарією та Візантією проходив за 20 км на північ від міста Салоніки.
Визнання як імператора (913)
У травні 912 року помер Лев VI Філософ, і престол був зайнятий його братом Олександром, який правив як регент при малолітньому Костянтині VII. Навесні 913 року він відмовився сплачувати щорічну данину Болгарії. Симеон почав військові приготування, проте Олександр помер, перш ніж болгари перейшли в наступ, залишивши імперію в руках регентської ради на чолі з патріархом Миколою Містиком. Патріарх доклав значних зусиль, щоб переконати Симеона не нападати на Візантію, але спроби розв'язати проблеми миром не мали успіху.
У липні-серпні болгарська армія обложила Константинополь. Почалися нові мирні перемовини, які затвердили поновлення щорічної данини та одруження Костянтина VII з однією з дочок болгарського правителя, що перетворило б Симеона на василеопатора (опікуна імператора) і дало б йому законне право правити Візантією.
Але найзначніша частина угоди — це офіційне визнання Симеона як імператора болгар від ромейского патріарха Миколи Містика у Влахернському палаці. Це відбулося у серпні 913 року. Акт мав величезне значення, він здійснив переворот у візантійській екуменічній доктрині, відповідно до якої є тільки один Бог на небі й тільки один імператор на землі — візантійський імператор. Він справжній хазяїн і батько всіх народів, а інші правителі — його сини, а владу вони мають винятково від імператора.
У лютому 914 року Зоя, мати Костянтина VII, скасувала регентську раду і влада у Візантії перейшла до неї. Вона одразу зреклася визнання імператорського титулу Симеона й відмовилась від можливого шлюбу між своїм сином і дочкою Симеона.
Війна була єдиною альтернативою болгарського царя. Симеон знову увірвався до Фракії й узяв штурмом Адріанополь. Візантія почала підготовку до вирішальної війни з Болгарією.
Перемоги під Ахелоєм і Катасиртою (917 р.)
Навесні 917 року підготовка Візантії до війни була в самому розпалі. Ромеї вели перемовини одночасно з печенігами, угорцями й сербами для спільного нападу на Болгарію. У червні був укладений мир з Арабським халіфатом, що дозволило Візантії сконцентрувати всі свої ресурси. Елітарні війська та боєздатні офіцери з усіх провінцій від Вірменії до Італії зосередилися у Константинополі. Болгари мали випробувати всю міць Імперії.
Після урочистого молебну, був винесений чудотворний хрест, перед яким всі схилились і заприсяглись перемогти або вмерти. Щоб ще сильніше підвищити дух солдатів гроші їм були виплачені завчасно. Імператриця та патріарх супроводили війська до міських воріт. Візантійці виступили на північ берегом Чорного моря. Армія була під командуванням магістра Льва Фоки, а флот — майбутнього імператора друнгарія (адмірала) Романа Лакапіна.
20 серпня 917 року на півночі від порту Анхіало (Помор'я) на ріці Ахелой ромеї та болгари зустрілися в рішучому бою. Це безсумнівно була одна з найбільших битв Середньовіччя. За відомостями літописців, які збереглися до наших днів, можна сказати, що болгари застосували традиційний для них маневр — наступ, неправильний відступ та рішучий контрнаступ (Маркели 792 р., Версинікія 813 р., Салоніки 996 р., Адріанополь 1205 р.). Коли візантійці захопились переслідуванням відступаючих болгар, втрачаючи суворий порядок та відкриваючи свій лівий фланг, Симеон кинув з північного заходу важку кінноту, а все болгарське військо перейшло у контрнаступ. Кавалерійська атака на чолі з самим царем (кінь Симеона був убитий), була настільки стрімкою та несподіваною, що одразу знесла лівий фланг і вийшла у тил візантійців. Відтиснуті до моря й атаковані з трьох сторін ромеї були цілком знищені. Головнокомандувач Лев Фока ледь зумів втекти, а інші візантійські полководці загинули. Битва була настільки кривавою, що, за словами літописця Симеона Логотета, «такої століттями не бувало». Лев Диякон, який відвідав місце бою за 75 років, відзначив: «І сьогодні можна бачити близько Ахелоя купи кісток ганебно побитого тоді ромейского війська, що відступало». Болгарська армія кинулася у звичайне для неї рішуче стратегічне переслідування (після перемоги при Онглі 680 року болгари переслідували візантійців 150—200 км).
Печенізько-угорський напад з півночі зазнав невдачі. Серби також не наважились протистояти Болгарії.
Візантія не одержала допомоги, а болгарська армія вже наближалася до її столиці. У відчайдушній спробі зупинити болгар Імперія зібрала всі війська, що ще в неї залишалися та, приєднавши залишки розбитої ахелойської армії, вийшла проти болгарського війська. За відомостями ромейського літописця Лева Граматика візантійська армія була доволі численною. Головнокомандувачем ромеїв був Лев Фока, який прагнув до реваншу, зі своїм помічником Миколою, сином Дуки.
Так відбулася битва під Катасиртами, поруч із Константинополем. Це був нічний бій, у якому болгари напали на візантійців і знову розгромили їх. Лев Фока знову втік, а Микола загинув. Шлях до Константинополя був відкритий для війська царя Симеона.
Однак, болгарська армія повернулася назад у Болгарію. Як і після битви під Каннами, коли Ганнібал не пішов у наступ на Рим, історики не можуть задовільно пояснити, чому Симеон не напав на Константинополь.
Сербська та хорватські кампанії. Смерть Симеона
Одразу по закінченню кампанії проти Візантії Симеон скинув з престолу Сербії та відправив до в'язниці Петра Гойниковича, який намагався йому зрадити. На його місце цар поставив свого протеже Павла Брановича.
З ініціативи Симеона був скликаний церковний собор (917 чи 918 рік), який проголосив самостійність Болгарської патріархії, а новообраний патріарх зробив освячення титулу Симеона «Симеон, у Христа Бога самодержець усіх болгар і ромеїв».
918 року болгарське військо організувало похід в Елладу й захопило Фіви.
Безперервні поразки призвели 919 року до перевороту у Візантії. Друнгарій флоту Роман Лакапин замінив Зою як регент, і заслав її в монастир. Після цього посватав свою доньку Олену за малолітнього Костянтина VII і 920 року став співправителем, узурпувавши реальну владу в імперії.
Саме це Симеон намагався зробити вже сім років. Зійти на візантійський трон дипломатичними способами стало неможливим і Симеон ухвалив рішення розпочати нову війну.
У період 920—922 років болгарська армія почала одночасний наступ на два фронти: на сході вона подолала протоку Дарданели й обложила місто Лампсак у Малій Азії, на заході ж заволоділа всією територією до Коринфського перешийка. 921 року болгари знову заволоділи Адріанополем, який Симеон продав Зої 914 року, і знову підступили до Константинополя.
Тим часом (921) ромейська дипломатія намагалася збунтувати сербів на чолі з Павлом Брановичем проти Симеона, але болгарський самодержець замінив на сербському престолі Павла на Захарія й бунт провалився.
На сході болгарське військо, що маневрувало близько Константинополя між 11 і 18 березня 922 року, зустріло візантійське при Пигах. У битві ромеї не змогли стримати стрімкого наступу болгар. Частина візантійських солдатів була вбита, інші потонули в бухті Золотий Ріг
У Симеона була могутня армія, але він добре усвідомлював, що для завоювання Константинополя потрібний і сильний флот, щоб нейтралізувати візантійський та оточити велике місто з моря. Цар звернувся до арабів, у яких на той час була потужна морська флотилія. 922 року болгарське посольство було відряджено до халіфа Убайдаллаху аль-махди до столиці Фатимідського халіфату Кайруан (нині Туніс). Він погодився на пропозицію про спільну атаку морем та сушею, і разом з болгарськими посланцями, відрядив до Болгарії також і своїх людей, щоб уточнити подробиці нападу. Однак, дорогою назад вони були захоплені візантійцями в Калабрії (Південна Італія). Симеон почав другу спробу, цього разу з аль-дулафи, але й вона провалилася
Під візантійським впливом сербський жупан Захарій збунтувався проти Болгарії. 924 року Сербія була завойована та приєднана до болгарського царства, а Захарій утік до Хорватії, яка була спільницею Візантії
Болгарський корпус під керівництвом Алогоботура увірвався до Хорватії (926), але потрапив у засідку в горах Боснії та був розбитий Побоюючись болгарської відповіді, король Томіслав (Хорватське князівство було проголошено королівством 925 року) погодився розірвати союз із Візантією та підписати мир на основі status quo, домовлений за посередництва єпископа Мадалберта.
Після укладення миру, римський папа Іоанн X відрядив до Великого Преслава своїх легатів герцога Іоанна та єпископа Мадалберта, які визнали (восени 926 року) імператорський титул Симеона та патріаршество глави болгарської церкви
Ще з початку 927 року, незважаючи на відчайдушні заклики до миру Романа Лакапіна, Симеон почав широкомасштабну підготовку до облоги Константинополя. Однак, облога ця так і не відбулася
27 травня 927 року Симеон помер від серцевої недостатності у своєму палаці у Преславі.
На болгарський трон зійшов син Симеона Петро I (927—969 рр.). Щоб ствердитися як істинний син великого батька, він одразу ж увірвався до Східної Фракії, захопивши фортецю Візу
У жовтні 927 року був укладений мирний договір, якої підтвердив основну частину завоювань Симеона. Візантійська імперія зобов'язалася сплачувати щорічну данину Болгарії.
Але найвизначнішим було те, що із цього договору Візантійська імперія офіційно й остаточно визнавала імператорську гідність болгарського суверена та патріарший статус голови болгарської церкви.
Також був передбачений шлюб володаря Петра й онуки візантійського імператора Романа Лакапіна Марії, яка була хрещена під іменем Ірина на честь миру. Цей шлюб був великою перемогою для авторитету Болгарії. Вперше за напівтисячолітню історію Візантії нащадок імператора вийшла заміж за межами імперії
Усі ці результати розцінюються істориками як плоди генія царя Симеона I.
На його честь названо місто Симеоновград, центр однойменної общини, а також села в Болгарії.
Примітки
- Lundy D. R. The Peerage
- Todt, Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon.
- Todt, Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon.
- Runciman, A history of the First Bulgarian Empire, стор. 155.
- Canev, Bǎlgarski hroniki, стор. 212
- Runciman, A history of the First Bulgarian Empire, стор. 157.
- Delev, Bǎlgarskata dǎržava pri car Simeon.
- Bǎlgarite i Bǎlgarija, 1.2.
- Fine, The Early Medieval Balkans, стор. 144—148.
- Ostrogorsky, George (1935). «Avtokrator i samodržac» (серб.). Glas Srpske kraljevske akademije (CLXIV): стор. 95-187.
- Stephenson (2004), стор. 22.
- Loud, G.A. (1978). «A re-examination of the ‘coronation’ of Symeon of Bulgaria in 913». The Journal of Theological Studies (Oxford University Press) xxix (XXIX): стор. 109—120. doi:10.1093/jts/XXIX.1.109.
- Zlatarski, Istorija na Pǎrvoto bǎlgarsko carstvo, стор. 367—368.
- Ioannes Skylitzes. Historia, 2, стор.283-284
- Constantinus Porphyrogenitus. De administrando imperio, § 32, стор.156
- Theophanes Continuatus. Chronographia, стор.388
- Leo Grammaticus. Chronographia, стор.244
- Georgius Monachus Continuatus. Chronicon, стор.806
- Haldon (1999), стор. 212
- Haldon (2008), стор. 92
- Theophanes Continuatus. Chronographia, стор.388-390
- Haldon (2008), стор. 91
- Leo Grammaticus. Chronographia, стор.294-296
- Ioannes Skylitzes. Historia, 2, стор.284-288
- Ioannes Skylitzes. Historia, 2, стор.288
- Leo Diaconus, Historia, стор. 124.
- Божилов, Ив. България й печенезите, стор.47-51
- Nicolaus Patriarcha. Epistolae, ep. 9, col. 73A
- Theophanes Continuatus. Chronographia, стор.290
- Leo Grammaticus. Chronographia, стор.296
- Georgius Monachus Continuatus. Chronicon, стор.808
- Obolensky, D. The Byzantine Commonwealth, London, 1971, стор.111
- Fine, The Early Medieval Balkans, стор. 156.
- Nicolaus Patriarcha. Epistolae, ep. 9, col. 68A
- Bakalov, Istorija na Bǎlgarija, «Simeon I Veliki».
- *Vie de saint Luc le Jeune, 449 et s.
- DIEHL, Choses et gens de Byzance, 3 et s.
- OSTROGORRSKY, Geschichte des byzantinischen Staates, 187, 1.
- Oxford Dictionary of Byzantium, éd. Alexander Kazhdan, Oxford University Press, 1991.
- Canev, Bǎlgarski hroniki, стор. 217.
- Cawley, Charles (2006—2007). «Bulgaria: Symeon I 893—927». Medieval Lands. Foundation for Medieval Genealogy. http://fmg.ac/Projects/Medlands/BULGARIA.htm#_Toc137439346.
- Runciman, A history of the First Bulgarian Empire, стор. 164—165.
- Vita S. Mariae Junioris.
- Ioannes Scylitzes. Historia. 2, стор.356-357.
- Runciman, A history of the First Bulgarian Empire, стор. 168—169.
- Zlatarski, Istorija na Pǎrvoto bǎlgarsko carstvo, стор. 459.
- Runciman, A history of the First Bulgarian Empire, стор. 176
- Runciman, A history of the First Bulgarian Empire, стор. 174
- Innocenäus III Papa. Ep. CXV, стор. 1112-3
- Mladjov, Ian (1999). «Between Byzantium and Rome: Bulgaria and the West in the Aftermath of the Photian Schism». Byzantine Studies/Г‰tudes Byzantines: стор. 173—181.
- Zlatarski, Istorija na Pǎrvoto bǎlgarsko carstvo, стор. 489—491.
- Canev, Bǎlgarski hroniki, стор. 226—227.
- Fine, The Early Medieval Balkans.
- Stephenson (2004), стор. 24-25
Посилання
- Симеон I Великий // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Николов, А. Идея о благочестии и мудрости правителя в политической идеологии и публичной пропаганде болгарских государей в первое столетие после принятия христианства в Болгарии (864—971). — В: XVII Ежегодная богословская конференция Православного Свято-Тихоновского гуманитарного университета. Т. 1. Москва, 2007, 124—130
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Симеон I (цар Болгарії) |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Simeon Simeon I Velikij bolg Simeon Veliki 864 abo 865 927 knyaz Bolgariyi z 893 roku z 918 roku car Tretij sin knyazya Borisa I batko Petra I Simeon I Velikij Simeon I Veliki 1 j Car Bolgariyi 893 27 travnya 927 Poperednik Volodimir Bolgarskij Spadkoyemec Petro I Narodzhennya 864 abo 865 Pliska Pershe Bolgarske carstvoSmert 27 travnya 927 0927 05 27 PreslavPrichina smerti serceva nedostatnistKrayina Pershe Bolgarske carstvoRid Krumova dinastiyaBatko Boris IMati dShlyub dDiti Ivan d Petro I 1 d 1 i d 1 Mediafajli b u Vikishovishi Uspishni kampaniyi Simeona proti Vizantiyi Ugorshini ta Serbiyi priveli Bolgariyu do yiyi najbilshoyi teritorialnoyi ekspansiyi Bolgariya peretvorilasya na najmogutnishu derzhavu na Balkanah ta u vsij Shidnij Yevropi Z im yam carya Simeona pov yazana Zolota doba bolgarskoyi derzhavi Za chasiv jogo caryuvannya Bolgariya teritorialno prostyagalas vid Budapeshta pivnichnih shiliv Karpat i Dnipra na pivnochi do Adriatichnogo morya na zahodi Egejskogo morya na pivdni ta Chornogo morya na shodi Bolgarska pravoslavna cerkva stala pershoyu patriarshoyu pislya Pentarhiyi Rimskoyi Konstantinopolskoyi Oleksandrijskoyi Antiohijskoyi ta Yerusalimskoyi cerkov Ce bula persha samostijna avtokefalna nacionalna cerkva v Yevropi na choli yakoyi stoyav patriarh Glagolicki perekladi bolgarskoyu movoyu svyashennih tekstiv poshirilisya na vsih slov yanskih zemlyah i peretvorili starobolgarsku movu na movu liturgiyi vidomu yak cerkovnoslov yanska U cyu dobu v Preslavskij knizhkovij shkoli bula stvorena nova abetka nazvana na chest svyatogo Kirila kirilicya yaka pochala zaminyuvati stvorenu Kirilom ta Mefodiyem glagolicyu U seredini svogo pravlinnya Simeon zaminiv svij titul knyaz na car imperator basilevs Derzhavna koncepciya yaku zatverdiv Simeon polyagala v pobudovi civilizovanoyi hristiyanskoyi ta slov yanskoyi derzhavi na choli z imperatorom carem samostijnoyi avtokefalnoyi nacionalnoyi cerkvi na choli z patriarhom i znachimih knizhkovih shkil Ranni rokiVhid u Velikij Preslav Simeon narodivsya 864 roku variant 865 koli Bolgariya vzhe bula hristiyanskoyu Vin buv tretim sinom knyazya Borisa i pra pra praonukom hana Kruma Oskilki prestol priznachavsya dlya jogo starshogo brata Volodimira Simeona gotuvali stati glavoyu bolgarskoyi cerkvi Vin zdobuv bliskuchu osvitu v najprestizhnishomu universiteti svogo chasu znamenitij Magnaurskij vishij shkoli v Konstantinopoli Simeon povernuvsya do Bolgariyi ta pishov do preslavskogo monastirya Tim chasom 889 knyaz Boris takozh pishov u monastir i na bolgarskomu troni zapanuvav Volodimir yakij sprobuvav vidnoviti poganstvo 893 roku Boris zalishiv monastir skinuv z prestolu ta zaslipiv svogo starshogo sina Pislya chogo Boris sklikav cerkovno narodnij sobor Sobor prijnyav tri vazhlivi rishennya ogolosiv bolgarsku cerkovnoslov yansku mova oficijnoyu ta yedinoyu movoyu cerkvi j derzhavi peremistiv stolicyu z Pliski do Velikogo Preslava ta zviv Simeona na bolgarskij tron Komercijna vijna z Vizantiyeyu ta napad ugorciv 893 895 Bezposeredno pislya koronaciyi Simeona bolgarsko vizantijski vidnosini pochali uskladnyuvatis Vizantijskij imperator Lev VI Filosof peremistiv torgivlyu bolgarskih kupciv z Konstantinopolya v Saloniki j zbilshiv mitni zbori Sprobi Simeona rozv yazati problemu mirnim shlyahom ne mali uspihu Vizantijskij imperator spodivavsya sho za svoyeyu nedosvidchenistyu novij pravitel Bolgariyi ne bude vidpovidati na provokaciyi ale pomilivsya Voseni 894 roku Simeon uvirvavsya do Shidnoyi Frakiyi u serednovichchi cya oblast nazivalas Makedoniya j u bitvi na okolicyah Adrianopolya Edirne povnistyu rozgromiv vizantijsku armiyu Romejskij polkovodec Krinit buv ubitij a imperatorska gvardiya sho skladalas iz hozariv potrapila v polon Bolgarskij knyaz nakazav vidrizati nosi gvardijcyam i povernuti yih nazad imperatorovi Ci podiyi buli piznishe nazvani bolgarskimi istorikami pershoyu torgovelnoyu vijnoyu v Serednovichnij Yevropi Napad ugorciv na Bolgariyu U situaciyi sho sklalasya Lev VI zvernuvsya do tradicijnogo dlya vizantijskoyi diplomatiyi zasobu znajti soyuznika z pivnochi Shedrimi darunkami ugorciv bulo perekonano zdijsniti napad na Bolgariyu U toj samij chas proslavlenij vizantijskij polkovodec Nikifor Foka Starij 840 900 buv poklikanij z Italiyi ta navesni 895 roku ocholiv novosformovanu vizantijsku armiyu Simeon ne zvolikayuchi virushiv u pohid na Nikifora ale romeyi zaproponuvali mir i pochali peremovini Ne doviryayuchi vizantijcyam Simeon kinuv do v yaznici imperatorskogo poslancya zalishiv bilshu chastinu svogo vijska na pivdni proti vizantijskoyi armiyi a sam rushiv na pivnich voyuvati z ugorcyami Cya kampaniya pochalasya nevdalo dlya bolgar i sam knyaz buv zmushenij shukati pritulku u forteci Dristr Silistra Zreshtoyu Simeon uklav peremir ya z vizantijcyami sho dozvolilo jomu zosereditisya na vijni z ugorcyami Ugorska kampaniya ta novi vijni z Vizantiyeyu 895 904 Skoristavshis peremir yam z Vizantiyeyu Simeon pidgotuvav karalnij pohid proti ugorciv Pidgotovka bula j diplomatichna buv pidpisanij antiugorskij dogovir z pechenigami Navesni 896 roku Simeon strimko rushiv na pivnich i zustriv ugorciv u rishuchij bitvi na Pivdennomu Buzi suchasna Ukrayina U zapeklomu boyi ugorci jmovirno na choli z legendarnim Arpadom zaznali vazhkoyi porazki Voni buli ne tilki cilkovito rozbiti ale j vignani pechenigami daleko na zahid u rezultati chogo j poselilisya v suchasnij Ugorshini Pislya rozgromu ugorciv Simeon vlitku 896 roku znovu virushiv na pivden cilkovito znishiv romejski vijska u bitvi pid Bulgarofigone suchasne misto j uzyav v oblogu Konstantinopol Vizantijci buli zmusheni pidpisati mirnij dogovir za umovami yakogo Vizantijska imperiya povernula bolgarsku torgivlyu v Konstantinopol zobov yazalasya splachuvati shorichnu daninu j postupilasya Bolgariyi teritoriyeyu mizh suchasnimi Strandzheyu ta Chornim morem Tim chasom bolgarskij pravitel ustanoviv svij kontrol i nad Serbiyeyu v obmin na viznannya Petra Gojnikovicha serbskim suverenom Simeon regulyarno porushuvav mirnij dogovir i napadav na Vizantiyu aneksuyuchi novi teritoriyi Nova mirna ugoda 904 roku vstanovila bolgarskij suverenitet nad Pivnichnoyu Greciyeyu ta bilshoyu chastinoyu Albaniyi Kordon mizh Bolgariyeyu ta Vizantiyeyu prohodiv za 20 km na pivnich vid mista Saloniki Viznannya yak imperatora 913 U travni 912 roku pomer Lev VI Filosof i prestol buv zajnyatij jogo bratom Oleksandrom yakij praviv yak regent pri malolitnomu Kostyantini VII Navesni 913 roku vin vidmovivsya splachuvati shorichnu daninu Bolgariyi Simeon pochav vijskovi prigotuvannya prote Oleksandr pomer persh nizh bolgari perejshli v nastup zalishivshi imperiyu v rukah regentskoyi radi na choli z patriarhom Mikoloyu Mistikom Patriarh doklav znachnih zusil shob perekonati Simeona ne napadati na Vizantiyu ale sprobi rozv yazati problemi mirom ne mali uspihu U lipni serpni bolgarska armiya oblozhila Konstantinopol Pochalisya novi mirni peremovini yaki zatverdili ponovlennya shorichnoyi danini ta odruzhennya Kostyantina VII z odniyeyu z dochok bolgarskogo pravitelya sho peretvorilo b Simeona na vasileopatora opikuna imperatora i dalo b jomu zakonne pravo praviti Vizantiyeyu Vijska Simeona berut Adrianopol Ale najznachnisha chastina ugodi ce oficijne viznannya Simeona yak imperatora bolgar vid romejskogo patriarha Mikoli Mistika u Vlahernskomu palaci Ce vidbulosya u serpni 913 roku Akt mav velichezne znachennya vin zdijsniv perevorot u vizantijskij ekumenichnij doktrini vidpovidno do yakoyi ye tilki odin Bog na nebi j tilki odin imperator na zemli vizantijskij imperator Vin spravzhnij hazyayin i batko vsih narodiv a inshi praviteli jogo sini a vladu voni mayut vinyatkovo vid imperatora U lyutomu 914 roku Zoya mati Kostyantina VII skasuvala regentsku radu i vlada u Vizantiyi perejshla do neyi Vona odrazu zreklasya viznannya imperatorskogo titulu Simeona j vidmovilas vid mozhlivogo shlyubu mizh svoyim sinom i dochkoyu Simeona Vijna bula yedinoyu alternativoyu bolgarskogo carya Simeon znovu uvirvavsya do Frakiyi j uzyav shturmom Adrianopol Vizantiya pochala pidgotovku do virishalnoyi vijni z Bolgariyeyu Peremogi pid Aheloyem i Katasirtoyu 917 r Navesni 917 roku pidgotovka Vizantiyi do vijni bula v samomu rozpali Romeyi veli peremovini odnochasno z pechenigami ugorcyami j serbami dlya spilnogo napadu na Bolgariyu U chervni buv ukladenij mir z Arabskim halifatom sho dozvolilo Vizantiyi skoncentruvati vsi svoyi resursi Elitarni vijska ta boyezdatni oficeri z usih provincij vid Virmeniyi do Italiyi zoseredilisya u Konstantinopoli Bolgari mali viprobuvati vsyu mic Imperiyi Pislya urochistogo molebnu buv vinesenij chudotvornij hrest pered yakim vsi shililis i zaprisyaglis peremogti abo vmerti Shob she silnishe pidvishiti duh soldativ groshi yim buli viplacheni zavchasno Imperatricya ta patriarh suprovodili vijska do miskih vorit Vizantijci vistupili na pivnich beregom Chornogo morya Armiya bula pid komanduvannyam magistra Lva Foki a flot majbutnogo imperatora drungariya admirala Romana Lakapina Plan bitvi v Anhialo 20 serpnya 917 roku na pivnochi vid portu Anhialo Pomor ya na rici Aheloj romeyi ta bolgari zustrilisya v rishuchomu boyu Ce bezsumnivno bula odna z najbilshih bitv Serednovichchya Za vidomostyami litopisciv yaki zbereglisya do nashih dniv mozhna skazati sho bolgari zastosuvali tradicijnij dlya nih manevr nastup nepravilnij vidstup ta rishuchij kontrnastup Markeli 792 r Versinikiya 813 r Saloniki 996 r Adrianopol 1205 r Koli vizantijci zahopilis peresliduvannyam vidstupayuchih bolgar vtrachayuchi suvorij poryadok ta vidkrivayuchi svij livij flang Simeon kinuv z pivnichnogo zahodu vazhku kinnotu a vse bolgarske vijsko perejshlo u kontrnastup Kavalerijska ataka na choli z samim carem kin Simeona buv ubitij bula nastilki strimkoyu ta nespodivanoyu sho odrazu znesla livij flang i vijshla u til vizantijciv Vidtisnuti do morya j atakovani z troh storin romeyi buli cilkom znisheni Golovnokomanduvach Lev Foka led zumiv vtekti a inshi vizantijski polkovodci zaginuli Bitva bula nastilki krivavoyu sho za slovami litopiscya Simeona Logoteta takoyi stolittyami ne buvalo Lev Diyakon yakij vidvidav misce boyu za 75 rokiv vidznachiv I sogodni mozhna bachiti blizko Aheloya kupi kistok ganebno pobitogo todi romejskogo vijska sho vidstupalo Bolgarska armiya kinulasya u zvichajne dlya neyi rishuche strategichne peresliduvannya pislya peremogi pri Ongli 680 roku bolgari peresliduvali vizantijciv 150 200 km Bitva ta peremoga carya Simeona v Anhialo Aheloj u 917 roci Pechenizko ugorskij napad z pivnochi zaznav nevdachi Serbi takozh ne navazhilis protistoyati Bolgariyi Simeon poblizu vorit Konstantinopolya grafika Mikoli Pavlovicha Vizantiya ne oderzhala dopomogi a bolgarska armiya vzhe nablizhalasya do yiyi stolici U vidchajdushnij sprobi zupiniti bolgar Imperiya zibrala vsi vijska sho she v neyi zalishalisya ta priyednavshi zalishki rozbitoyi ahelojskoyi armiyi vijshla proti bolgarskogo vijska Za vidomostyami romejskogo litopiscya Leva Gramatika vizantijska armiya bula dovoli chislennoyu Golovnokomanduvachem romeyiv buv Lev Foka yakij pragnuv do revanshu zi svoyim pomichnikom Mikoloyu sinom Duki Tak vidbulasya bitva pid Katasirtami poruch iz Konstantinopolem Ce buv nichnij bij u yakomu bolgari napali na vizantijciv i znovu rozgromili yih Lev Foka znovu vtik a Mikola zaginuv Shlyah do Konstantinopolya buv vidkritij dlya vijska carya Simeona Odnak bolgarska armiya povernulasya nazad u Bolgariyu Yak i pislya bitvi pid Kannami koli Gannibal ne pishov u nastup na Rim istoriki ne mozhut zadovilno poyasniti chomu Simeon ne napav na Konstantinopol Serbska ta horvatski kampaniyi Smert SimeonaOdrazu po zakinchennyu kampaniyi proti Vizantiyi Simeon skinuv z prestolu Serbiyi ta vidpraviv do v yaznici Petra Gojnikovicha yakij namagavsya jomu zraditi Na jogo misce car postaviv svogo protezhe Pavla Branovicha Z iniciativi Simeona buv sklikanij cerkovnij sobor 917 chi 918 rik yakij progolosiv samostijnist Bolgarskoyi patriarhiyi a novoobranij patriarh zrobiv osvyachennya titulu Simeona Simeon u Hrista Boga samoderzhec usih bolgar i romeyiv 918 roku bolgarske vijsko organizuvalo pohid v Elladu j zahopilo Fivi Bezperervni porazki prizveli 919 roku do perevorotu u Vizantiyi Drungarij flotu Roman Lakapin zaminiv Zoyu yak regent i zaslav yiyi v monastir Pislya cogo posvatav svoyu donku Olenu za malolitnogo Kostyantina VII i 920 roku stav spivpravitelem uzurpuvavshi realnu vladu v imperiyi Same ce Simeon namagavsya zrobiti vzhe sim rokiv Zijti na vizantijskij tron diplomatichnimi sposobami stalo nemozhlivim i Simeon uhvaliv rishennya rozpochati novu vijnu U period 920 922 rokiv bolgarska armiya pochala odnochasnij nastup na dva fronti na shodi vona podolala protoku Dardaneli j oblozhila misto Lampsak u Malij Aziyi na zahodi zh zavolodila vsiyeyu teritoriyeyu do Korinfskogo pereshijka 921 roku bolgari znovu zavolodili Adrianopolem yakij Simeon prodav Zoyi 914 roku i znovu pidstupili do Konstantinopolya Tim chasom 921 romejska diplomatiya namagalasya zbuntuvati serbiv na choli z Pavlom Branovichem proti Simeona ale bolgarskij samoderzhec zaminiv na serbskomu prestoli Pavla na Zahariya j bunt provalivsya Na shodi bolgarske vijsko sho manevruvalo blizko Konstantinopolya mizh 11 i 18 bereznya 922 roku zustrilo vizantijske pri Pigah U bitvi romeyi ne zmogli strimati strimkogo nastupu bolgar Chastina vizantijskih soldativ bula vbita inshi potonuli v buhti Zolotij Rig Simeon vidryadzhaye posliv do arabiv U Simeona bula mogutnya armiya ale vin dobre usvidomlyuvav sho dlya zavoyuvannya Konstantinopolya potribnij i silnij flot shob nejtralizuvati vizantijskij ta otochiti velike misto z morya Car zvernuvsya do arabiv u yakih na toj chas bula potuzhna morska flotiliya 922 roku bolgarske posolstvo bulo vidryadzheno do halifa Ubajdallahu al mahdi do stolici Fatimidskogo halifatu Kajruan nini Tunis Vin pogodivsya na propoziciyu pro spilnu ataku morem ta susheyu i razom z bolgarskimi poslancyami vidryadiv do Bolgariyi takozh i svoyih lyudej shob utochniti podrobici napadu Odnak dorogoyu nazad voni buli zahopleni vizantijcyami v Kalabriyi Pivdenna Italiya Simeon pochav drugu sprobu cogo razu z al dulafi ale j vona provalilasya Pid vizantijskim vplivom serbskij zhupan Zaharij zbuntuvavsya proti Bolgariyi 924 roku Serbiya bula zavojovana ta priyednana do bolgarskogo carstva a Zaharij utik do Horvatiyi yaka bula spilniceyu Vizantiyi Bolgarskij korpus pid kerivnictvom Alogobotura uvirvavsya do Horvatiyi 926 ale potrapiv u zasidku v gorah Bosniyi ta buv rozbitij Poboyuyuchis bolgarskoyi vidpovidi korol Tomislav Horvatske knyazivstvo bulo progolosheno korolivstvom 925 roku pogodivsya rozirvati soyuz iz Vizantiyeyu ta pidpisati mir na osnovi status quo domovlenij za poserednictva yepiskopa Madalberta Rozshirennya teritoriyi Bolgariyi za chasiv pravlinnya Simeona Velikogo Pislya ukladennya miru rimskij papa Ioann X vidryadiv do Velikogo Preslava svoyih legativ gercoga Ioanna ta yepiskopa Madalberta yaki viznali voseni 926 roku imperatorskij titul Simeona ta patriarshestvo glavi bolgarskoyi cerkvi She z pochatku 927 roku nezvazhayuchi na vidchajdushni zakliki do miru Romana Lakapina Simeon pochav shirokomasshtabnu pidgotovku do oblogi Konstantinopolya Odnak obloga cya tak i ne vidbulasya 27 travnya 927 roku Simeon pomer vid sercevoyi nedostatnosti u svoyemu palaci u Preslavi Na bolgarskij tron zijshov sin Simeona Petro I 927 969 rr Shob stverditisya yak istinnij sin velikogo batka vin odrazu zh uvirvavsya do Shidnoyi Frakiyi zahopivshi fortecyu Vizu U zhovtni 927 roku buv ukladenij mirnij dogovir yakoyi pidtverdiv osnovnu chastinu zavoyuvan Simeona Vizantijska imperiya zobov yazalasya splachuvati shorichnu daninu Bolgariyi Ale najviznachnishim bulo te sho iz cogo dogovoru Vizantijska imperiya oficijno j ostatochno viznavala imperatorsku gidnist bolgarskogo suverena ta patriarshij status golovi bolgarskoyi cerkvi Takozh buv peredbachenij shlyub volodarya Petra j onuki vizantijskogo imperatora Romana Lakapina Mariyi yaka bula hreshena pid imenem Irina na chest miru Cej shlyub buv velikoyu peremogoyu dlya avtoritetu Bolgariyi Vpershe za napivtisyacholitnyu istoriyu Vizantiyi nashadok imperatora vijshla zamizh za mezhami imperiyi Usi ci rezultati rozcinyuyutsya istorikami yak plodi geniya carya Simeona I Na jogo chest nazvano misto Simeonovgrad centr odnojmennoyi obshini a takozh sela v Bolgariyi PrimitkiLundy D R The Peerage d Track Q67129259d Track Q21401824 Todt Biographisch Bibliographisches Kirchenlexikon Todt Biographisch Bibliographisches Kirchenlexikon Runciman A history of the First Bulgarian Empire stor 155 Canev Bǎlgarski hroniki stor 212 Runciman A history of the First Bulgarian Empire stor 157 Delev Bǎlgarskata dǎrzava pri car Simeon Bǎlgarite i Bǎlgarija 1 2 Fine The Early Medieval Balkans stor 144 148 Ostrogorsky George 1935 Avtokrator i samodrzac serb Glas Srpske kraljevske akademije CLXIV stor 95 187 Stephenson 2004 stor 22 Loud G A 1978 A re examination of the coronation of Symeon of Bulgaria in 913 The Journal of Theological Studies Oxford University Press xxix XXIX stor 109 120 doi 10 1093 jts XXIX 1 109 Zlatarski Istorija na Pǎrvoto bǎlgarsko carstvo stor 367 368 Ioannes Skylitzes Historia 2 stor 283 284 Constantinus Porphyrogenitus De administrando imperio 32 stor 156 Theophanes Continuatus Chronographia stor 388 Leo Grammaticus Chronographia stor 244 Georgius Monachus Continuatus Chronicon stor 806 Haldon 1999 stor 212 Haldon 2008 stor 92 Theophanes Continuatus Chronographia stor 388 390 Haldon 2008 stor 91 Leo Grammaticus Chronographia stor 294 296 Ioannes Skylitzes Historia 2 stor 284 288 Ioannes Skylitzes Historia 2 stor 288 Leo Diaconus Historia stor 124 Bozhilov Iv Blgariya j pechenezite stor 47 51 Nicolaus Patriarcha Epistolae ep 9 col 73A Theophanes Continuatus Chronographia stor 290 Leo Grammaticus Chronographia stor 296 Georgius Monachus Continuatus Chronicon stor 808 Obolensky D The Byzantine Commonwealth London 1971 stor 111 Fine The Early Medieval Balkans stor 156 Nicolaus Patriarcha Epistolae ep 9 col 68A Bakalov Istorija na Bǎlgarija Simeon I Veliki Vie de saint Luc le Jeune 449 et s DIEHL Choses et gens de Byzance 3 et s OSTROGORRSKY Geschichte des byzantinischen Staates 187 1 Oxford Dictionary of Byzantium ed Alexander Kazhdan Oxford University Press 1991 Canev Bǎlgarski hroniki stor 217 Cawley Charles 2006 2007 Bulgaria Symeon I 893 927 Medieval Lands Foundation for Medieval Genealogy http fmg ac Projects Medlands BULGARIA htm Toc137439346 Runciman A history of the First Bulgarian Empire stor 164 165 Vita S Mariae Junioris Ioannes Scylitzes Historia 2 stor 356 357 Runciman A history of the First Bulgarian Empire stor 168 169 Zlatarski Istorija na Pǎrvoto bǎlgarsko carstvo stor 459 Runciman A history of the First Bulgarian Empire stor 176 Runciman A history of the First Bulgarian Empire stor 174 Innocenaus III Papa Ep CXV stor 1112 3 Mladjov Ian 1999 Between Byzantium and Rome Bulgaria and the West in the Aftermath of the Photian Schism Byzantine Studies G tudes Byzantines stor 173 181 Zlatarski Istorija na Pǎrvoto bǎlgarsko carstvo stor 489 491 Canev Bǎlgarski hroniki stor 226 227 Fine The Early Medieval Balkans Stephenson 2004 stor 24 25PosilannyaSimeon I Velikij Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Nikolov A Ideya o blagochestii i mudrosti pravitelya v politicheskoj ideologii i publichnoj propagande bolgarskih gosudarej v pervoe stoletie posle prinyatiya hristianstva v Bolgarii 864 971 V XVII Ezhegodnaya bogoslovskaya konferenciya Pravoslavnogo Svyato Tihonovskogo gumanitarnogo universiteta T 1 Moskva 2007 124 130 Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Simeon I car Bolgariyi