Середній стиль

Середній стиль — один з трьох традиційних стилів («слогів»), що теоретично розроблялися і практично функціонували (зокрема, в Україні) у XVII—XVIII століттях.

Його властивості розкривалися у зіставленні з високим стилем і низьким стилем, отже, у трихотомічній класифікації він був ніби своєрідною проміжною ланкою.

За теорією трьох стилів, середній стиль передбачав емоційно спокійний, помірноприкрашувальний виклад, присвячений менш важливим предметам і темам, ніж у високому стилі.

Слова і стилістичні фігури в ньому більшменш прямо співвідносилися з реаліями і поняттями середнього рівня.

З високого стилю запозичувалися так звані прикрашувальні мовні засоби, з низького — прості, звичайні.

Перевага надавалася частковим метафорам, не надто вишуканим судженням тощо.

Середній стиль спирався на живу народну українську мову, особливо її лексику й фразеологію, менше — на її фонетичні й граматичні форми, оскільки останні регламентувалися працею Мелетія Смотрицького.

Проте книжно-традиційні раритети (форми аориста й імперфекта, давальний самостійний, речення з одним запереченням та інші) у ньому фіксуються рідко. Середнім стилем писалися численні віршовані твори XVII — XVIII ст. (елегії, еклоги, оди, епіграми, дифірамби) Мелетія Смотрицького, Софронія Почаського, Івана Величковського та інших, ораторська проза (казання Варлаама Ясинського), повісті та легенди (рукописні збірки , , ). Давня традиція відносила до прози також історичні, мемуарні, філософські, наукові твори: хронографи, літописи Самовидця, літопис Самійла Величка, подорожні нотатки Івана Вишенського, діаріуші , Миколи Ханенка, діалоги і слова Теофана Прокоповича, текст «Граматики музикальної» Миколи Дилецького тощо.

За структурно-типологічними особливостями до середнього стилю наближається мова практично всіх українських ділових текстів XVII—XVIII ст.

В кінці XVIII ст. середній стиль почасти занепадає, почасти стає основою для розвитку нових структурно-функціональних стилів і жанрів української літературної мови. Історично він мав відіграти вирішальну роль у наступності традицій старої і нової української літературної мови, проте виконав її неповною мірою: цьому завадили умови важкого національного, соціальноекономічного, політичного, і культурного гніту, в яких формувалася національна літературна мова українського народу.

Див. також

• Теорія трьох стилів
• Високий стиль
• Низький стиль

Джерела

• Передрієнко В. А. Середній стиль // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — .

Література

• Середній стиль // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 383.
• Білодід І. К. Вчення М. В. Ломоносова про три стилі і його значення в історії рос. і укр. літ. мов. — К., 1961