Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Свято-Успенська церква розташована у селі Дорогобуж Горбаківської сільради Гощанського району Рівненської області. Церква вважається найдавнішою збереженою спорудою Рівненщини і вона занесена до Реєстру пам'яток України національного значення за охоронним номером 1491/0 (ID 56-212-0110).
| Свято-Успенська церква | |
|---|---|
 Свято-Успенська церква | |
| 50°38′08″ пн. ш. 26°33′58″ сх. д. / 50.63556° пн. ш. 26.56611° сх. д.Координати: 50°38′08″ пн. ш. 26°33′58″ сх. д. / 50.63556° пн. ш. 26.56611° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |  Україна, Рівненська область, Дорогобуж |
| Засновник | Острозькі |
| Початок будівництва | ХІ ст., 1577—1582 |
| Стиль | ренесанс |
| Належність | ПЦУ |
| Стан | пам'ятка архітектури національного значення України |
| Адреса | Рівненська область Гощанський район Горбаківська сільрада с. Дорогобуж |
  Свято-Успенська церква (Дорогобуж) (Україна) | |
 Свято-Успенська церква у Вікісховищі | |
Ікона Пресвятої Богородиці була передана з церкви 1984 для реставрації до Львівського реставраційного центру, в час чого її датували ХІІІ-початком XIV ст. Ікона Богородиці Одигітрії була передана до Рівненського обласного краєзнавчого музею як одна з найдавніших збережених ікон України.
Історія
Дрогобуж був одним з найдавніших міст і вперше був згаданий у літописі 1084 після заволодіння містом князем Давидом Ігоровичем.
«В се же лето…Всеволод же посла по Давида и приведе его к себе і вдасть ему Дорогобуж»
З цього періоду розпочалась історія удільного Дорогобузького князівства, яке у ХІІ ст. стало занепадати і князі перебрались до Пересопниці. На цей час у Дорогобужі мали б бути закладені монастир і зведена церква на місці сучасної. Свідчення цьому віднайшов у ХІХ ст. Орест Фотинський, виявивши у мурах церкви кладку з давньоруської плінфи, імовірно, ХІ ст. Ця знахідка була підтверджена у 1980-х роках при обстеженні церкви. Напевно, церква була зруйнована 1241 при переході через Волинь орд монгольського хана Батия чи покинута внаслідок повного винищення міст, населення. Дорогобуж 1230 потрапив до Луцького князівства, занепав, а з падінням Галицько-Волинського князівства 1371 став власністю князів Острозьких як село. Лише 20 грудня 1514 Костянтин Острозький отримав привілей Сигізмунда I Старого на закладення замку у Дорогобужі і надання міського права. Це була подяка короля за перемогу під Оршею. У привілеї Дорогобуж надавався Острозькому з « монастирем Virginis Mariae (Пречистої Богородиці»
Монастир
Не збереглось жодних даних про те, коли була зруйнована церква і чи вона відбудовувалась. В усіх цегляних мурах церкви збереглись вимурувані з плінфи великі ділянки стін, крім північної, де плінфа відсутня. Це може бути доказом як того, що на XVI ст. храм стояв зруйнованим, можливо, збереженим лише на рівні нижніх ділянок мурів, так і того, що стан стін давнього храму був аварійним, потребуючи ґрунтовної перебудови. Будівлі монастиря з двох сторін були прибудовані до нової Успенської церкви. Відомий запис 1545 у Литовській метриці про те, що з пожалування Теодосія монастир Святого Спаса у Доробужі тримає архімандрит. Після смерті Костянтина Острозького, Іллі Острозького (1539) Дорогобуж дістався Костянтину Василю Острозькому. Наступна згадка монастиря походить з 17 листопада 1561, коли архімандрит Нектарій скаржився на підданих Беати Костелецької, вдови Іллі Острозького, які напали на монастир. У серпні 1565 архімандрит Тимофій виступив у суді як дорогобужський староста. Іван Мнишинський 1570, Іван Чаплич Шпановський 1571, Єрофія Гостецька 1581 для мирного залагодження конфліктів без подання позовів до суду обирали монастир для зустрічей з іншою стороною суперечки. Збереглись тогочасні документи, що міщани інших поселень, зокрема, Рівного їздили до монастиря на богослужіння у церкві. Князь Костянтин Василь Острозький 1580 позичав у свого сина Константина, його дружини Олександри з Тишкевичів по 6.000 кіп литовських грошів (15.000 злотих, надавши у заставу на 3 роки Дорогочин з усіма маєтностями. Після смерті 1588 Константина Олексадра Тишкевич вийшла заміж за снятинського старосту Миколу Язловецького і незабаром віддала Дорогобуж у оренду Криштофу Лодзинському, якого вже 1593 позивав до суду архімандрит Феофан Бабацький за неодноразові напади на монастирські володіння. Через борг Олександри Тишкевич у 2.598 золотих Костянтин Василь Острозький через суд 12 травня 1594 повернув монастир з селами у своє володіння. 1598 Острозький силою забрав Дорогобуж в Лодзинського.
Після поділі маєтків 1603 Дорогобуж відійшов у володіння волинського воєводи Олександра Острозького, який незабаром помер. 1617 за володіння Дорогобужем боролись вдова Олександра Анна і сином Янушем. 2 лютого 1619 князь передав київському хорунжому Гаврилу Гойському на 3 роки за 30.000 золотих у володіння місто і монастир, залишаючи за собою право патронату над ним. Після смерті князя розпочалась нова боротьба за місто поміж вдовою Анною Острозькою з Косток і краківським каштеляном Янушем Острозьким, який утримував місто, називаючи себе опікуном племінниць. За наказом Анни 30 серпня 1619 козак і гайдуки захопили місто. Вже 1621 ділили поміж собою три доньки Олександра Острозького Дорогобуж, котрий дістався Катерині, одруженій з Томашем Замойським. Разом з тим місто, монастир перебували у заставі Гаврила Гойського, який відмовлявся до лютого 1625 продати заставну Замойським, які випробовували усі засоби впливу. Зрештою 6 червня 1625 його спадкоємець Роман Гойський за 30.000 золотих передав Дорогобуж і монастир у заставне володіння Томаша Замойського. На лютий 1653 Дорогобуж був у володінні підданого Яна Замойського, сина Томаша і Катерини. На той час Дорогобуж, монастир занепали, втративши значення для сім'ї власників. Ще 1644 митрополит Київський Петро Могила, говорячи про занепад унійних монастирів, наводив Дорогобужський монастир, де перебували архімандрит і один послушник.
На серпень 1617 помер православний архімандрит монастиря Лука Сербин, а у травні 1622 згадується унійний архімандрит Єремія Лисятицький. Приналежність попереднього архімандрита Геласія Русовського невідома. Імовірно, перехід монастиря здійснили за Януша Острозького чи Анни Острозької з Косток. Василіянин Єремія Лисятицький 1622 мав конфлікт з орендарем монастирського села Дроздів православним шляхтичем Олександром Соколдським, який посилав підданих для нападу на нього. Схожі конфлікти були 1627—1628 у архімандрита з орендарем Монастирців Мрочеком. При усіх цих конфліктах більшу увагу ніж монастирю надавали належних йому маєтностям, зокрема, у першу чергу селам Іллін, Дроздів, Монастирне. Соколдський отримав село Дроздів у заставу від Катерини Пац, яка у свою чергу внаслідок позики її покійним чоловіком 3000 золотих Костянтину Олександровичу Острозькому. Соколдський без спротиву передав село Томашу Замойському, який мав конфлікти з сусідами за монастирські землі. Достовірно невідомо скільки ченців перебувало до кінця століття у монастирі. Він був згаданий 1659 як василіанський при підтвердженні статей Гадяцького договору.
Монастир функціонував на початку ХІХ ст. Після заборони у Російській імперії чину василіан монастир був зачинений, а Успенська церква стала парафіяльною. Після цього волинський єпархіальний архітектор Михаловський 1840 оглянув церкву, яка вимагала ремонту, зокрема пошкоджене перекриття. Він розробив проект перебудови церкви, зокрема для усунення слідів УГКЦ, що виконали до 1853. Гонтове покриття дахів 1875 замінили на бляшане. Залишки монастирських будівель 1908 розібрали, використавши будівельний матеріал для будівництва огорожі, ремонту церкви. Наступний провели 1936.
Архімандрити
Збереглись дані про декількох архімандритів монастиря.
- Нектарій. Згадано 17 листопада 1561
- Тимофій. Намісник дорогобужський. До 30 березня 1570
- Дионісій Ралі (Дионисій Палеолог). 23 грудня 1583 — 2 червня 1586. За припущенням наприкінці 1585 висвячено у Константинополі на єпископа Тирново. З наказу патріарха з травня 1591 по лютий 1592 перебував у Москві.
- Феофан Бабицький. 19 червня 1593
- Євфрасей. 12 травня 1594
- Тимофій. Був учасником Берестейського православного церковного собору. 6 жовтня 1596
- Лука Сербин (Албанчик). Білгородський митрополит. Прибув до України для отримання пожертв і залишився при дворі Василя Костянтина Острозького, який поставив його архімандритом Дорогобузькогго монастиря, віддавши під його юрисдикцію священиків Острогу. 1603—1617
- Геласій Русовський. 2 липня 1618 — 1 березня 1621
- Єремія Лисятицький. Архімандрит Дрогобузький і Перемильський. 20 травня 1622 — 29 липня 1629
- Никифор Зараєвський. 14 січня 1647 — 7 жовтня 1651
- Йосип Бабинський. Станом на 1677 — 1678.
Церква
У 1577 чи 1582 церква була капітально перебудована чи збудована на старовинній основі. Перша дата ґрунтується на записі поновлення благодатної ікони Богоматері. Перед тим брацлавський каштелян Василь Загоровський пожертвував монастиреві 5 кіп грошей. Аналогічну дарчу на 5 кіп литовських грошів надав 21 червня 1576 волинський воєвода, луцький староста князь Богуш Корецький. Фундатором відновлення церкви вважають київського воєводу, волинського маршалка і старосту, князя Костянтина Василя Острозького, власника Дорогобужа. Він записав на сторінці свого рукописного Євангелія 1580 про пожертвування монастиреві сіл Іллін, Дроздів, Монастирне, ряд дозволів на отримання прибутків з мит, варення меду тощо За легендою 1786 церкву докорінно перебудували василіани задля надання рис католицького храму.
До фасаду церкви прибудували 1950 дерев'яну дзвіницю, але вже 1961 в ході хрущовської антирелігійної компанії церковну громаду зняли з обліку, а церкву перетворили на клуб. Церкву дослідили 1982, виявивши первісні елементи будівлі. За даними досліджень припустили, що первісна церква була одноапсидною чотирьохстовпною орієнтованою по осі захід—схід. На основі її фундаменів з частковим використанням стін збудували нову прямокутну однонавну церкву орієнтовану по осі північ—південь. Пізніше до неї добудували вівтарну частину, посилену двома контрфорсами. Проект реставрації передбачав експонування елементів первісного давньоруського храму, протрасування його фундаментів, будівництво вільностоячої дзвіниці. Початок відновлення церкви прийшовся на передачу церкви віруючим, котрі провели реставрацію із збереженням дерев'яної дзвіниці перед фасадом.
Успенська церква
Однонефова однокупольна церква має форму прямокутника. По периметру церкви збережена кладка з давньоруської плінфи розміром 52,8×57,2×5,5 см на цем'янковому розчині, яка фрагментарно застосована у східному мурі і відсутня у пізніше збудованому північному.
У церкві вимуровано чотири пристінні пілони, що виступають до 1/3 ширини нефу, ділячи її на три вузькі прямокутні частини з вузьким центральним об'ємом. Пілони також служать опорами підпружним аркам, на яких спочиває високий восьмигранний барабан і у який переходять скошені внутрішні грані пілонів. На барабані спочиває купольне склепіння. Вузькі об'єми притвору, північна частина нефу перекриті хрестовими склепіннями. Вівтарна частина півциркульним склепінням.
Нову церкву з невідомих причин будували поперек старої. На фасадній стіні старої заклали західний мур нової, а на бічних стінах фасадну і тильну стіни нефу, довжина якої виявилась рівною ширині старого храму. Лише східна стіна нової церкви була зведена на новому місці, через що тильна стіна, апсида старої церкви опинились за межами нової. Великі пілони приблизно були збудовані на місці підкупольних стовпів давньоруського храму. Згодом поза межами старого храму добудували більш широкий об'єм пресбітерію, а у колишній північній (тильній) стіні нової церкви пробили три архаїчні проходи до нього, що відповідають прилеглим воротам іконостасу.
Примітки
- Александрович В. Дорогобузька ікона Богородиці Одигітрії і малярська культура княжої України другої половини XIII — початку XIV століття//Його ж. Українське малярство XIII—XV ст. (Студії з історії українського мистецтва. — Т. 1). Львів, 1995.
- ДОРОГОБУЗЬКО-ПЕРЕСОПНИЦЬКА ЗЕМЛЯ
- Фотинский О. А. Дорогобуж-Волынский// Труды Общества исследователей Волыни. Т. 1. Житомир, 1902. С. 33-91.
- Archiwum Książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie/Przygotowali Z. L. Radzimiński, P.Skobielski, B. Gorczak. — Lwów, 1887. — T.3. — стор. 120)
Джерела
- Памятники градостроительства и архитектуры УССР. — К.: Будівельник, 1985 г., т. 3, стор. 306
- Вісник 12 інституту Укрзахідпроектреставрація. Львів 2002 стор. 204—207
- Дорогобужу на Волині — 925 (1084—2009): історичні розвідки дослідників краю. — Рівне: видавництво О. Зеня, 2009. — 384 с.
- Прищепа, Богдан. Дорогобуж на Горині у Х-ХІІІ ст. — Рівне, 2011. — С. 193-199. — .
Посилання
- Церква Успіння
- Дорогобуж
- 925 років від часу першої писемної згадки про Дорогобуж (Гощанський р-н Рівненська обл.) (1084)
- Найдавнішу Богородичну ікону України експонують у Львові
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Cerkva Uspennya Presvyatoyi Bogorodici Svyato Uspenska cerkva roztashovana u seli Dorogobuzh Gorbakivskoyi silradi Goshanskogo rajonu Rivnenskoyi oblasti Cerkva vvazhayetsya najdavnishoyu zberezhenoyu sporudoyu Rivnenshini i vona zanesena do Reyestru pam yatok Ukrayini nacionalnogo znachennya za ohoronnim nomerom 1491 0 ID 56 212 0110 Svyato Uspenska cerkvaSvyato Uspenska cerkva50 38 08 pn sh 26 33 58 sh d 50 63556 pn sh 26 56611 sh d 50 63556 26 56611 Koordinati 50 38 08 pn sh 26 33 58 sh d 50 63556 pn sh 26 56611 sh d 50 63556 26 56611Tip sporudicerkvaRoztashuvannya Ukrayina Rivnenska oblast DorogobuzhZasnovnikOstrozkiPochatok budivnictvaHI st 1577 1582StilrenesansNalezhnistPCUStanpam yatka arhitekturi nacionalnogo znachennya UkrayiniAdresaRivnenska oblast Goshanskij rajon Gorbakivska silrada s DorogobuzhSvyato Uspenska cerkva Dorogobuzh Ukrayina Svyato Uspenska cerkva u Vikishovishi Ikona Presvyatoyi Bogorodici bula peredana z cerkvi 1984 dlya restavraciyi do Lvivskogo restavracijnogo centru v chas chogo yiyi datuvali HIII pochatkom XIV st Ikona Bogorodici Odigitriyi bula peredana do Rivnenskogo oblasnogo krayeznavchogo muzeyu yak odna z najdavnishih zberezhenih ikon Ukrayini IstoriyaDrogobuzh buv odnim z najdavnishih mist i vpershe buv zgadanij u litopisi 1084 pislya zavolodinnya mistom knyazem Davidom Igorovichem V se zhe leto Vsevolod zhe posla po Davida i privede ego k sebe i vdast emu Dorogobuzh Z cogo periodu rozpochalas istoriya udilnogo Dorogobuzkogo knyazivstva yake u HII st stalo zanepadati i knyazi perebralis do Peresopnici Na cej chas u Dorogobuzhi mali b buti zakladeni monastir i zvedena cerkva na misci suchasnoyi Svidchennya comu vidnajshov u HIH st Orest Fotinskij viyavivshi u murah cerkvi kladku z davnoruskoyi plinfi imovirno HI st Cya znahidka bula pidtverdzhena u 1980 h rokah pri obstezhenni cerkvi Napevno cerkva bula zrujnovana 1241 pri perehodi cherez Volin ord mongolskogo hana Batiya chi pokinuta vnaslidok povnogo vinishennya mist naselennya Dorogobuzh 1230 potrapiv do Luckogo knyazivstva zanepav a z padinnyam Galicko Volinskogo knyazivstva 1371 stav vlasnistyu knyaziv Ostrozkih yak selo Lishe 20 grudnya 1514 Kostyantin Ostrozkij otrimav privilej Sigizmunda I Starogo na zakladennya zamku u Dorogobuzhi i nadannya miskogo prava Ce bula podyaka korolya za peremogu pid Orsheyu U privileyi Dorogobuzh nadavavsya Ostrozkomu z monastirem Virginis Mariae Prechistoyi Bogorodici Monastir Ne zbereglos zhodnih danih pro te koli bula zrujnovana cerkva i chi vona vidbudovuvalas V usih ceglyanih murah cerkvi zbereglis vimuruvani z plinfi veliki dilyanki stin krim pivnichnoyi de plinfa vidsutnya Ce mozhe buti dokazom yak togo sho na XVI st hram stoyav zrujnovanim mozhlivo zberezhenim lishe na rivni nizhnih dilyanok muriv tak i togo sho stan stin davnogo hramu buv avarijnim potrebuyuchi gruntovnoyi perebudovi Budivli monastirya z dvoh storin buli pribudovani do novoyi Uspenskoyi cerkvi Vidomij zapis 1545 u Litovskij metrici pro te sho z pozhaluvannya luckogo yepiskopa Teodosiya monastir Svyatogo Spasa u Dorobuzhi trimaye arhimandrit Pislya smerti Kostyantina Ostrozkogo Illi Ostrozkogo 1539 Dorogobuzh distavsya Kostyantinu Vasilyu Ostrozkomu Nastupna zgadka monastirya pohodit z 17 listopada 1561 koli arhimandrit Nektarij skarzhivsya na piddanih Beati Kosteleckoyi vdovi Illi Ostrozkogo yaki napali na monastir U serpni 1565 arhimandrit Timofij vistupiv u sudi yak dorogobuzhskij starosta Ivan Mnishinskij 1570 Ivan Chaplich Shpanovskij 1571 Yerofiya Gostecka 1581 dlya mirnogo zalagodzhennya konfliktiv bez podannya pozoviv do sudu obirali monastir dlya zustrichej z inshoyu storonoyu superechki Zbereglis togochasni dokumenti sho mishani inshih poselen zokrema Rivnogo yizdili do monastirya na bogosluzhinnya u cerkvi Knyaz Kostyantin Vasil Ostrozkij 1580 pozichav u svogo sina Konstantina jogo druzhini Oleksandri z Tishkevichiv po 6 000 kip litovskih groshiv 15 000 zlotih nadavshi u zastavu na 3 roki Dorogochin z usima mayetnostyami Pislya smerti 1588 Konstantina Oleksadra Tishkevich vijshla zamizh za snyatinskogo starostu Mikolu Yazloveckogo i nezabarom viddala Dorogobuzh u orendu Krishtofu Lodzinskomu yakogo vzhe 1593 pozivav do sudu arhimandrit Feofan Babackij za neodnorazovi napadi na monastirski volodinnya Cherez borg Oleksandri Tishkevich u 2 598 zolotih Kostyantin Vasil Ostrozkij cherez sud 12 travnya 1594 povernuv monastir z selami u svoye volodinnya 1598 Ostrozkij siloyu zabrav Dorogobuzh v Lodzinskogo Pislya podili mayetkiv 1603 Dorogobuzh vidijshov u volodinnya volinskogo voyevodi Oleksandra Ostrozkogo yakij nezabarom pomer 1617 za volodinnya Dorogobuzhem borolis vdova Oleksandra Anna i sinom Yanushem 2 lyutogo 1619 knyaz peredav kiyivskomu horunzhomu Gavrilu Gojskomu na 3 roki za 30 000 zolotih u volodinnya misto i monastir zalishayuchi za soboyu pravo patronatu nad nim Pislya smerti knyazya rozpochalas nova borotba za misto pomizh vdovoyu Annoyu Ostrozkoyu z Kostok i krakivskim kashtelyanom Yanushem Ostrozkim yakij utrimuvav misto nazivayuchi sebe opikunom pleminnic Za nakazom Anni 30 serpnya 1619 kozak i gajduki zahopili misto Vzhe 1621 dilili pomizh soboyu tri donki Oleksandra Ostrozkogo Dorogobuzh kotrij distavsya Katerini odruzhenij z Tomashem Zamojskim Razom z tim misto monastir perebuvali u zastavi Gavrila Gojskogo yakij vidmovlyavsya do lyutogo 1625 prodati zastavnu Zamojskim yaki viprobovuvali usi zasobi vplivu Zreshtoyu 6 chervnya 1625 jogo spadkoyemec Roman Gojskij za 30 000 zolotih peredav Dorogobuzh i monastir u zastavne volodinnya Tomasha Zamojskogo Na lyutij 1653 Dorogobuzh buv u volodinni piddanogo Yana Zamojskogo sina Tomasha i Katerini Na toj chas Dorogobuzh monastir zanepali vtrativshi znachennya dlya sim yi vlasnikiv She 1644 mitropolit Kiyivskij Petro Mogila govoryachi pro zanepad unijnih monastiriv navodiv Dorogobuzhskij monastir de perebuvali arhimandrit i odin poslushnik Na serpen 1617 pomer pravoslavnij arhimandrit monastirya Luka Serbin a u travni 1622 zgaduyetsya unijnij arhimandrit Yeremiya Lisyatickij Prinalezhnist poperednogo arhimandrita Gelasiya Rusovskogo nevidoma Imovirno perehid monastirya zdijsnili za Yanusha Ostrozkogo chi Anni Ostrozkoyi z Kostok Vasiliyanin Yeremiya Lisyatickij 1622 mav konflikt z orendarem monastirskogo sela Drozdiv pravoslavnim shlyahtichem Oleksandrom Sokoldskim yakij posilav piddanih dlya napadu na nogo Shozhi konflikti buli 1627 1628 u arhimandrita z orendarem Monastirciv Mrochekom Pri usih cih konfliktah bilshu uvagu nizh monastiryu nadavali nalezhnih jomu mayetnostyam zokrema u pershu chergu selam Illin Drozdiv Monastirne Sokoldskij otrimav selo Drozdiv u zastavu vid Katerini Pac yaka u svoyu chergu vnaslidok poziki yiyi pokijnim cholovikom 3000 zolotih Kostyantinu Oleksandrovichu Ostrozkomu Sokoldskij bez sprotivu peredav selo Tomashu Zamojskomu yakij mav konflikti z susidami za monastirski zemli Dostovirno nevidomo skilki chenciv perebuvalo do kincya stolittya u monastiri Vin buv zgadanij 1659 yak vasilianskij pri pidtverdzhenni statej Gadyackogo dogovoru Monastir funkcionuvav na pochatku HIH st Pislya zaboroni u Rosijskij imperiyi chinu vasilian monastir buv zachinenij a Uspenska cerkva stala parafiyalnoyu Pislya cogo volinskij yeparhialnij arhitektor Mihalovskij 1840 oglyanuv cerkvu yaka vimagala remontu zokrema poshkodzhene perekrittya Vin rozrobiv proekt perebudovi cerkvi zokrema dlya usunennya slidiv UGKC sho vikonali do 1853 Gontove pokrittya dahiv 1875 zaminili na blyashane Zalishki monastirskih budivel 1908 rozibrali vikoristavshi budivelnij material dlya budivnictva ogorozhi remontu cerkvi Nastupnij proveli 1936 Arhimandriti Zbereglis dani pro dekilkoh arhimandritiv monastirya Nektarij Zgadano 17 listopada 1561 Timofij Namisnik dorogobuzhskij Do 30 bereznya 1570 Dionisij Rali Dionisij Paleolog 23 grudnya 1583 2 chervnya 1586 Za pripushennyam naprikinci 1585 visvyacheno u Konstantinopoli na yepiskopa Tirnovo Z nakazu patriarha z travnya 1591 po lyutij 1592 perebuvav u Moskvi Feofan Babickij 19 chervnya 1593 Yevfrasej 12 travnya 1594 Timofij Buv uchasnikom Berestejskogo pravoslavnogo cerkovnogo soboru 6 zhovtnya 1596 Luka Serbin Albanchik Bilgorodskij mitropolit Pribuv do Ukrayini dlya otrimannya pozhertv i zalishivsya pri dvori Vasilya Kostyantina Ostrozkogo yakij postaviv jogo arhimandritom Dorogobuzkoggo monastirya viddavshi pid jogo yurisdikciyu svyashenikiv Ostrogu 1603 1617 Gelasij Rusovskij 2 lipnya 1618 1 bereznya 1621 Yeremiya Lisyatickij Arhimandrit Drogobuzkij i Peremilskij 20 travnya 1622 29 lipnya 1629 Nikifor Zarayevskij 14 sichnya 1647 7 zhovtnya 1651 Josip Babinskij Stanom na 1677 1678 Cerkva U 1577 chi 1582 cerkva bula kapitalno perebudovana chi zbudovana na starovinnij osnovi Persha data gruntuyetsya na zapisi ponovlennya blagodatnoyi ikoni Bogomateri Pered tim braclavskij kashtelyan Vasil Zagorovskij pozhertvuvav monastirevi 5 kip groshej Analogichnu darchu na 5 kip litovskih groshiv nadav 21 chervnya 1576 volinskij voyevoda luckij starosta knyaz Bogush Koreckij Fundatorom vidnovlennya cerkvi vvazhayut kiyivskogo voyevodu volinskogo marshalka i starostu knyazya Kostyantina Vasilya Ostrozkogo vlasnika Dorogobuzha Vin zapisav na storinci svogo rukopisnogo Yevangeliya 1580 pro pozhertvuvannya monastirevi sil Illin Drozdiv Monastirne ryad dozvoliv na otrimannya pributkiv z mit varennya medu tosho Za legendoyu 1786 cerkvu dokorinno perebuduvali vasiliani zadlya nadannya ris katolickogo hramu Do fasadu cerkvi pribuduvali 1950 derev yanu dzvinicyu ale vzhe 1961 v hodi hrushovskoyi antireligijnoyi kompaniyi cerkovnu gromadu znyali z obliku a cerkvu peretvorili na klub Cerkvu doslidili 1982 viyavivshi pervisni elementi budivli Za danimi doslidzhen pripustili sho pervisna cerkva bula odnoapsidnoyu chotirohstovpnoyu oriyentovanoyu po osi zahid shid Na osnovi yiyi fundameniv z chastkovim vikoristannyam stin zbuduvali novu pryamokutnu odnonavnu cerkvu oriyentovanu po osi pivnich pivden Piznishe do neyi dobuduvali vivtarnu chastinu posilenu dvoma kontrforsami Proekt restavraciyi peredbachav eksponuvannya elementiv pervisnogo davnoruskogo hramu protrasuvannya jogo fundamentiv budivnictvo vilnostoyachoyi dzvinici Pochatok vidnovlennya cerkvi prijshovsya na peredachu cerkvi viruyuchim kotri proveli restavraciyu iz zberezhennyam derev yanoyi dzvinici pered fasadom Uspenska cerkvaOdnonefova odnokupolna cerkva maye formu pryamokutnika Po perimetru cerkvi zberezhena kladka z davnoruskoyi plinfi rozmirom 52 8 57 2 5 5 sm na cem yankovomu rozchini yaka fragmentarno zastosovana u shidnomu muri i vidsutnya u piznishe zbudovanomu pivnichnomu U cerkvi vimurovano chotiri pristinni piloni sho vistupayut do 1 3 shirini nefu dilyachi yiyi na tri vuzki pryamokutni chastini z vuzkim centralnim ob yemom Piloni takozh sluzhat oporami pidpruzhnim arkam na yakih spochivaye visokij vosmigrannij baraban i u yakij perehodyat skosheni vnutrishni grani piloniv Na barabani spochivaye kupolne sklepinnya Vuzki ob yemi pritvoru pivnichna chastina nefu perekriti hrestovimi sklepinnyami Vivtarna chastina pivcirkulnim sklepinnyam Novu cerkvu z nevidomih prichin buduvali poperek staroyi Na fasadnij stini staroyi zaklali zahidnij mur novoyi a na bichnih stinah fasadnu i tilnu stini nefu dovzhina yakoyi viyavilas rivnoyu shirini starogo hramu Lishe shidna stina novoyi cerkvi bula zvedena na novomu misci cherez sho tilna stina apsida staroyi cerkvi opinilis za mezhami novoyi Veliki piloni priblizno buli zbudovani na misci pidkupolnih stovpiv davnoruskogo hramu Zgodom poza mezhami starogo hramu dobuduvali bilsh shirokij ob yem presbiteriyu a u kolishnij pivnichnij tilnij stini novoyi cerkvi probili tri arhayichni prohodi do nogo sho vidpovidayut prileglim vorotam ikonostasu PrimitkiAleksandrovich V Dorogobuzka ikona Bogorodici Odigitriyi i malyarska kultura knyazhoyi Ukrayini drugoyi polovini XIII pochatku XIV stolittya Jogo zh Ukrayinske malyarstvo XIII XV st Studiyi z istoriyi ukrayinskogo mistectva T 1 Lviv 1995 DOROGOBUZKO PERESOPNICKA ZEMLYa Fotinskij O A Dorogobuzh Volynskij Trudy Obshestva issledovatelej Volyni T 1 Zhitomir 1902 S 33 91 Archiwum Ksiazat Lubartowiczow Sanguszkow w Slawucie Przygotowali Z L Radziminski P Skobielski B Gorczak Lwow 1887 T 3 stor 120 DzherelaPamyatniki gradostroitelstva i arhitektury USSR K Budivelnik 1985 g t 3 stor 306 Visnik 12 institutu Ukrzahidproektrestavraciya Lviv 2002 ISBN 966 95066 4 9 stor 204 207 Dorogobuzhu na Volini 925 1084 2009 istorichni rozvidki doslidnikiv krayu Rivne vidavnictvo O Zenya 2009 384 s Prishepa Bogdan Dorogobuzh na Gorini u H HIII st Rivne 2011 S 193 199 ISBN 978 617 515 055 9 PosilannyaCerkva Uspinnya Dorogobuzh 925 rokiv vid chasu pershoyi pisemnoyi zgadki pro Dorogobuzh Goshanskij r n Rivnenska obl 1084 Najdavnishu Bogorodichnu ikonu Ukrayini eksponuyut u Lvovi