Святий Петроній (Мікеланджело)

«Святи́й Петро́ній» (італ. San Petronio; також — «Святи́й Петро́ній, яки́й трима́є моде́ль Боло́ньї») — мармурова скульптура єпископа Петронія, католицького святого, покровителя міста Болонья, створена італійським скульптором і художником Мікеланджело Буонарроті 1495 року.

«Святий Петроній»

італ. San Petronio
Творець:	Мікеланджело Буонарроті
Час створення:	1495
Розміри:	64 см
Висота:	64 см
Матеріал:	мармур
Зберігається:	Болонья, Італія
Музей:
«Святий Петроній» у Вікісховищі

Як Гарізенда видасться тому,
Хто йде внизу, нахиленою грізно
Й от-от впаде на голову йому, —
Мені здававсь Антей таким приблизно(…)

Данте Аліґ'єрі, «Божественна Комедія», Пекло, пісня XXXI: 136-139
(уривок; переклад Є. Дроб'язко)

Історія створення

Замовлення на три статуї для гробниці Святого Домініка Мікеланджело отримав завдяки протекції Джованні Франческо Альдовранді, який був одним із «16 міських правителів». Мікеланджело жив у домі Альдовранді протягом перебування у Болоньї, і «той дуже любив його як художника».

Вазарі пише, що Мікеланджело «зробив ці фігури так, що вони вийшли кращими від інших, які там були».

Опис твору

Святий Петроній зображений традиційно у повний зріст, в шатах єпископа. Говард Бенджамін Гіббард (англ. Howard Benjamin Hibbard), американський мистецтвознавець, професор Колумбійського університету, писав, що статуя «(…) вражає силою свого контрапосту, підкресленого пишними складками одягу». Покровитель Болоньї тримає у руках модель міста, про яку писав, що це «чудова кубістична композиція, схематична замальовка, що містить усі найвизначніші будівлі Болоньї, включно зі стінами, на яких зображені герби, та похилими вежами^[а], оспіваними Данте^[б]».

Гіббард також підкреслив вплив на цю статую Мікеланджело робіт його великого сієнського попередника Якопо делла Кверча.

Примітки

а. ^{^} мова йде про Азінеллу та Гарізенду — похилі вежі Болоньї

б. ^{^} за свідченнями Кондіві та Вазарі, Мікеланджело читав Альдовранді твори Данте, Петрарки та Бокаччо, а також «інших тосканських поетів»

1. Данте Аліг'єрі. Божественна комедія (Переклад Євгена Дроб'язка). Архів оригіналу за 17 липня 2013. Процитовано 9 травня 2012.
2. Hibbard, 1974, с. 33.
3. Вазарі, 1970, с. 306.
4. Wallace, 2010, с. 10.

Джерела

• Вазарі Д. Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів = італ. Le Vite de’piu eccelenti Pittori, Scultori e Architetti. — К. : Мистецтво, 1970. — С. 296 —429, 497 —507.
• Эрпель Фриц. Микельанджело / Пер. с нем. Сергея Данильченко. — Берлин : Хеншель, 1990. — 72 с. — . (рос.)
• Микеланджело. Поэзия. Письма. Суждения современников / сост. В. Н. Гращенков. — М. : Искусство, 1983. — 451 с. (рос.)
• Стоун І. Муки и радости. Роман: Пер. с англ. Н. Банникова = англ. The Agony and the Ecstasy. — М. : Правда, 1991. — 768 с. — . (рос.)
• Шульц К. Камінь і біль: роман / З чес. пер. Д. Андрухів. — К. : Юніверс, 2006. — 688 с. — .
• Howard Hibbard. Michelangelo. — New York : Harper & Row, Publishers, 1974. — 347 с. — . (англ.)
• Eric Scigliano. Michelangelo's Mountain: The Quest For Perfection In The Marble Quarries Of Carrara. — Simon and Schuster, 2005. — 352 с. (англ.)
• William Wallace. The Treasures of Michelangelo. — Andre Deutsch, 2010. — . (англ.)